Яку реальну ціну заплатили українці за «Томос». І чому проти Патріарха Філарета пішли війною його найвірніші учні

Політика і Церква є одними із найважливіших стовпів існування практично всіх держав світу. Із давніх давен багато мрійників вважали, що при ідеальному правлінні Державою аж ніяк не потрібно змішувати політику і церкву. Та насправді вони давно переплетені міцними вузлами, які не під силу розірвати. Як висновок: часто-густо в церквах отримуємо політичні настанови, і паралельно – з політичних трибун нами також не рідко пробують маніпулювати за допомогою нашої віри. Великі вчені з обох сторін неодноразово висловлювались, що найкраще для народу є тільки чітке розмежування і не пересікання віри та політики, бо якщо їх об’єднувати – країну може чекати колапс.  

За часи Незалежності України найяскравіший прояв політики в Церкві спричинив 5-тий Президент Петро Олексійович Порошенко коли під час своєї передвиборчої кампанії в’язався у боротьбу по здобутті «Томосу». Звісно, автокефалія Української Церкви – це великий і потрібний крок для нації, та нажаль, зараз можна констатувати, що у цій боротьбі більше здобула – політика, а не церква і християни.

Адже проаналізувавши сам текст «Томосу», який довго тримали у таємниці,  назбирується величезний ряд питань. Серед них чи не найважливіші:

  1. Чи реально ми отримали Незалежну Церкву( факти свідчать що наша автокефалія обмежена, ми залежні від Константинопольського патріарха);
  2. Чому? Хто? І з якою метою вирішили усунути найвеличнішу церковну особу Патріарха Київського і Всієї Русі Філарета?

Почнемо із першого питання, адже людей дуже цікавить чи «Томос» дав нам таку бажану автокефалію… І якщо прямо давати відповідь – то ні, нажаль, даний документ свідчить що ми ще надовго будемо залежними від Константинопольського патріарха, в даний час ним є Варфоломій, наша автокефалія є обмеженою. Крім того, «Томос» налаштував всі церкви, крім грецьких, Константинопольської, Елладської та Олександрійської  проти ПЦУ. Більшість церков не визнають цього томосу, наданого Константинопольським патріархом, що у висновку – ми як не були визнані автокефальною Церквою, так і залишаємося. Тоді чому ж ми погодились на такі умови? – Відповідь проста і банальна: в цьому питанні на першому місці була політика Порошенка, йому потрібен був цей документ і в найкоротші терміни – все заради піару. А те що суть документу насправді не дає повної автокефалії – це його мало хвилювало. Ці його потуги можна поставити в один ряд із підписанням славнозвісного газового контракту Юлією Тимошенко із Росією. От саме  такий тандем політики і церкви призводить до колапсу державу і народ. Томос для нас приніс не багато користі, а скоріш навпаки – розділив велику Церкву України на частини? З цим документом тепер іде боротьба не з Московським патріархатом за об’єднання, а йде всередині Церкви. Ми самі себе руйнуємо. Знищуємо те, що будували майже тридцять років.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ↓↓↓↓↓

Патріарх Філарет: «Я завжди йшов дорогою правди»

Щодо другого питання, яке напряму стосується Патріарха Київського і Всієї Русі Філарета – то тут також, нажаль, на перших ролях знову політика. Всі знають Філарета як величну постать, борця за Незалежну Українську Церкву, а відповідно у здобутті «Томосу» він був у перших рядах. Саме він мав би очолити новітню церкву, якби на першому місці не стояла політика, яка нажаль, і в світовій церкві диктує правила гри. Як ми вже згадували автокефалія є не повною, ми залежні від Константинопольського патріарха. Варфоломій не визнає і не хоче визнати Українську православну церкву патріархатом, а відповідно – в Україні не Патріархат. За церковними канонами  Патріархат не може бути в складі Патріархату, а тому Константинопольський патріарх Варфоломій – не може визнати Філарета Патріархом. От тут якраз і проявляється політична сторона, в якій Константинополь вказує що є єдиною владою над Українською Церквою, саме через бажання владувати і почалась масштабна війна проти рівного по сану Патріарха Філарета.

Згодом, Варфоломій зрозумів, що Петру Порошенку «Томос» вкрай потрібний і він піде на будь-які умови щоб його отримати. Так, і в результаті сталось, що першою і чи не єдиною умовою було усунення Філарета, за що й тодішній Президент взявся без жодного докору сумління. Та найгіршим у цьому всьому є те, що головним опонентом і людиною, що взялась знищувати Філарета став його колись вірний учень Митрополит Епіфаній. Саме цього священнослужителя Філарет підняв до вершин церковної влади і домігся 15 грудня 2018 року обрання його предстоятелем Паравославної Церкви України. Та в результаті той його зрадив, адже за домовленістю Патріарх  мав керувати Українською православною церквою в Україні, а новий глава мав представляти Церкву ззовні, в православному світі – ці домовленості після свого обрання Епіфаній не виконав. Більше того, зі сторони предстоятеля ПЦУ ведеться масштабна війна за майно Філарета. Так, його намагаються вигнати з Патріаршої резиденції (рейдерськи вже оформили на себе), яку він збудував ще в 70-х роках минулого сторіччя, і також з Володимирського собору, де він регулярно служить ось уже 53 роки.  Епіфаній зрозумів, що Патріарх Філарет є незручним для Константинопольського Патріарха Варфоломія.  Крім того і для Порошенка він став непотрібним, що в результаті призвело до жадібного інстинкту владування і збагачення зі сторони очільника ПЦУ Митрополита Епіфанія.

МАТЕРІАЛ ПО ТЕМІ ↓↓↓↓↓

Третій лишній: чому Порошенко та Епіфаній вирішили усунути Патріарха Філарета або як віра стала «розмінною монетою» в боротьбі за владу й гроші….

Зараз ведеться нищівна війна проти Патріарха Філарета, а опонентами виступають його учні-Іуди на чолі із Епіфанієм – політика і гроші поглинули їх.  Якщо зробити короткий висновок, то нажаль, український народ знову змушений платити своїми стражданнями через політичні ігри цинічних людей. Щодо Патріарха Філарета, то тут приходиться констатувати, що ціль до якої він йшов все життя спаплюжили політикани і зрадники учні. Вони заради чину, грошей, влади зрадили найперше Бога та український народ. При тому верхом цинізму стало тотальне знищення Філарета, людини яка віддала Богові, Церкві, народові все своє життя. Та ми віримо, найперше у силу Божу і у мудрість Філарета, які спільно й дальше стоятимуть на захисті християн і не дадуть політикам та Іудам стати розкольниками нашого віруючого українського народу.

Як ми вже й говорили: політику і Церкву не потрібно переплітати і ми категорично проти цього. Та маємо надію, що в аспекті правового поля Президент України Володимир Олександрович Зеленський  все ж втрутиться і не дозволить, щоб  рейдерським шляхом забирали церковне майно. Президент повинен об’єднати і захистити українських вірян та ні в якому разі не насаджувати їм свою політику, що робив його попередник. Віримо і знаємо, що Володимир Олександрович не залишить це питання осторонь…

Парафіяни Володимирського СОБОРУ

Патріарх Філарет: «Я завжди йшов дорогою правди»

Патріарха Філарета представляти не треба. За більш ніж півстолітнє церковне служіння в Києві він став одним із живих символів столиці, але відомим далеко за межами України. Філарет і Володимирський собор Києва – два нероздільні поняття.

Народився на Донбасі в шахтарській родині, пережив Голодомор, батько загинув у Другій світовій війні, а хлопець відчув поклик до Бога – подався в семінарію, а потім став монахом. Свого часу Патріарх Філарет займав найвищі щаблі в церковній ієрархії Російської православної церкви, був навіть реальним кандидатом на місце Патріарха Московського, об’їхав із радянською місією боротьби за мир більше ста країн світу, але не відрікся від київської кафедри і зробив історичний виклик цілій системі – почав рух у бік автокефальної, тобто незалежної Української православної церкви. За це від своїх колишніх колег по єпископату Московської патріархії отримав анафему – церковне прокляття. Але не зламався. Йшов далі. Розбудовував власну Церкву, постійно служив, освячував нові храми, переклав на українську мову «Біблію» та інші богослужбові книги.

І от, коли Україна отримала томос про автокефалію від Константинопольського патріарха, а Патріарх Філарет відзначив своє 90-річчя на державному рівні, був нагороджений почесним званням Героя України, буквально за кілька наступних місяців його учні, які співали йому осанну, клялися у вірності, раптом почали лаяти та паплюжити свого духовного батька. Нерозумні «діти» навіть намагаються вигнати його з Патріаршої резиденції (рейдерськи вже оформили на себе), яку збудував ще в 70-х роках минулого сторіччя, з Володимирського собору, де він регулярно служить ось уже 53 роки. 

Минулій владі він, головний борець за автокефалію, виявився непотрібним, бо не вписувався в їх концепцію – новітніми хрестителями Руси-України мали назватися інші. Для нової влади також незручний – не йде в ногу за ліберальними цінностями, які так настирно нам вкорінюють.   

Патріарх Філарет у поважному віці знову робить рішучий і ризикований крок – публічно заявляє, що томос не дає справжньої свободи Українській православній церкві, а є формою її підкорення грекам, а отже Київський патріархат треба зберегти.

Попри річну компанію з цькування Патріарха, розгорнуту у медіа, камлання про те, що «Київського патріархату немає», соціологія на боці Святійшого. 28,5 відсотків опитаних українців заявили, що довіряють Патріархові Київському і всієї Руси-України Філарету. Таким чином, предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату традиційно входить у трійку церковних лідерів із найбільшою довірою наших співвітчизників. А 7,7 відсотків опитаних громадян вважають себе вірними Української Православної Церкви Київського Патріархату. Церква за яку бореться Патріарх Філарет і яку нищать представники ПЦУ та чиновники є четвертою за впливовістю в Україні. Це данні соціологічного опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова з 4 по 9 жовтня 2019 року за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.

Пізня «осінь патріарха» 2019 року починається для Філарета драматично: учні зраджують, попутники відходять, колишні однодумці намагаються відібрати у нього все, що він розбудовував понад тридцять років, представляють за темниками з офісу колишнього Президента неадекватним, але Патріарх твердо й наполегливо у своїй місії йде далі. «Він має світлий розум, який не змінився за час, скільки я його знаю. Він не боїться смерті, спокійно дивиться їй у вічі, бо він твердий у своїй вірі та покликанні, стоїчно витримує зради свого оточення. Він належить до небагатьох справжніх постатей українського сьогодення, які мають право з часом назватися історичними», – говорить мені про Патріарха Філарета доктор філософських наук, професор Анатолій Толстоухов після зустрічі у Патріаршій резиденції. Власне, під час неї і виникла ідея інтерв’ю. Пропонуємо і читачам долучитися до розмови з Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом. Його словами говорить епоха.  

– Ваша Святосте, нещодавно Ви сказали, що у житті Вас тричі зраджували архієреї, ті люди, яким Ви робили добро. Як це було?

– Перший раз мене зрадили 1992 року ті, яких я врятував від звільнення, що нависло над членами Священного Синоду Російської православної церкви. Бо голова Ради у справах релігій СРСР Костянтин Харчев хотів зняти всіх постійних членів Синоду та змінити на нових, більш молодих. Але я з іншими членами Синоду підписав звернення до тодішнього керівника СРСР Михайла Горбачова проти Харчева. Завдяки тому, що я підписав це звернення, Горбачов зняв із посади самого Харчева. Тоді Харчев сказав мені: «Чому ви підписали цього листа? Якби ви не підписали, то в політбюро ЦК КПРС сприйняли б той лист, як бунт синодалів проти Патріарха. А оскільки ви підписали, то це так не розглядається, бо під документом стояли підписи членів усього Синоду. 

Невдовзі ці ж самі архієреї, яких я врятував, на Архієрейському Соборі 1992 року у Москві всі виступили проти мене та звинувачували в багатьох нісенітницях. Але потім, коли я надав докази, що це все неправда, то просили мене добровільно відмовитися від київської кафедри (якби я  у чомусь був винуватий, то вони б не просили, а просто звільнили мене та й усе). А то ж пропонували будь-яку іншу кафедру в РПЦ, аби тільки сам пішов із Києва. 

Друга зрада, коли я, маючи право, вже як предстоятель Української православної церкви, провів помісний собор 1-3 листопада 1991 року. Тоді Україна вже стала незалежною державою, тому собор УПЦ поставив питання про автокефалію. Всі делегати помісного собору одностайно проголосували та власноручно підписали документ із проханням про надання автокефалії Українській православній церкві з боку Московського патріархату. Так оці самі архієреї, які підписали це звернення, потім на неканонічному Харківському соборі виступили проти мене та незаконно обрали предстоятелем Української православної церкви митрополита Ростовського Володимира (Сабодана). 

Втретє мене зрадили вже тепер, коли постало питання про надання томосу, і на архієрейському соборі Української православної церкви Київського патріархату було прийнято рішення, що ми висуваємо на об’єднавчому соборі на посаду предстоятеля Церкви кандидатуру митрополита Епіфанія (Думенка), але за умови, що я залишаюся Патріархом і буду керувати Українською православною церквою в Україні, а новий глава представлятиме Церкву ззовні, в православному світі. Прийняли та підписали все це. А потім, коли митрополит Епіфаній був із великими потугами обраний предстоятелем Церкви (і якби не моя наполегливість, цього б не сталося), то мене знову зрадили. Митрополит Епіфаній і архієреї, які голосували за те, щоб я залишився біля керма Церкви, майже всі відмовилися від цього. Отож, три зради я переживав. 

– Мабуть, це було тяжко. Як це витримуєте, що відчуваєте? 

– Я сприймаю це з точки зору Божественного промислу. Богу угодно, щоб я це пройшов. І він дає мені сил це пережити. Дав силу перебороти першу зраду, другу зраду, переживу і третю. Звідки видно, що Господь благословляє? Видно з того, що після 1992 року, після того, як зі мною лишився тільки один єпископ із 18 архієреїв,  преосвященний Яків (Панчук), ми разом із ним рукоположили весь єпископат УПЦ Київського патріархату. Якщо б його не було, то ми не змогли би відновити єпископат (адже треба два єпископи, щоб поставити третього). Протягом майже 30 років із маленької церкви – УПЦ КП (Київський патріархат, бо ми об’єдналися з УАПЦ, яка очолювалася Патріархом Мстиславом) – за роки незалежності я створив велику Церкву. Ми мали більше сорока єпископів УПЦ КП. Це той єпископат, який постав завдяки мені, отримав освіту, кафедри і всі блага та титули. Всі вони тепер виступили проти мене. Відмовилися від свого попереднього рішення.

– Як делегат собору 15 грудня 2018 року у Софії Київській, можу засвідчити, що на так званому об’єднавчому, а якщо бути точним, установчому соборі нової Церкви – Православної церкви України, Ви, попри позицію тодішньої влади, зламали хід історії та домоглися обрання предстоятелем ПЦУ саме митрополита Епіфанія (Думенка). Як вважають експерти, влада на чолі з Петром Порошенком хотіла обрання митрополита Вінницького та Барського Симеона. Нині багато людей запитують: як же так, Патріарх Філарет підняв до вершин церковної влади митрополита Епіфанія, домігся обрання, а той зрадив його! Більше того, ми бачимо всю агресію та ненависть до Вас, яку спрямовують представники Православної церкви України. Зокрема, в одному з останніх інтерв’ю митрополит Епіфаній назвав Вас своїм «противником», а архієпископ Євстратій (Зоря) взагалі цинічно та брехливо говорить про Вашу старечу «деменцію». Як взагалі таке могло статися?

– Це свідчить про якість душі цієї людини. Душі Епіфанія. Така вона є…

– А раніше хіба Ви цього не помічали?

– Раніше він усе це приховував. Бо він у неправді жив усе своє життя. Будучи сином митрополита Даниїла (Чокалюка), виховувався в родині Чокалюків, а прізвище носив іншої людини. Коли він став свідомим і дізнався, чий він син, то все життя повинен був це приховувати. А приховування правди неправдою створили із нього таку людину, яка неправду говорить, як правду. Тому він говорив усім, що він не син митрополита Даниїла, хоча знав, що син. Так і тут говорить одне, хоч знає, що то неправда. Наприклад, знає ж він, що була домовленість, що Патріарх Філарет залишається керувати Православною церквою України? Знав! А тепер каже, що не знав, що не підписували нічого. Так, не підписували, бо всі розуміли, що є така домовленість. То її треба виконувати і нікому в голову не приходило це оформлювати письмово. Оце причина, чому неправда подається, як правда.

– Не секрет, що останній рік у цих переговорах щодо томосу Ви довіряли, крім владики Епіфанія, ще й владиці Євстратію. Якби була можливість, що би Ви зараз сказали їм?

– Я б їм сказав: треба пам’ятати, що є суд Божий, що від нього ухилитися неможливо. І що є вічне життя. Все, що робиться на землі, має пряме відношення до нашого наступного життя. Ми на землі обираємо своє майбутнє: яке воно буде? Чи воно буде блаженним, чи страждальним? Оце б я їм і сказав.

– Своїм кроком, зберігши Київський патріархат, Ви багатьох здивували. Дехто не розуміє Вашого рішення. Могли б Ви коротко пояснити, для чого Ви так вчинили? Адже у віці за 90 років Ви починаєте все з початку. Як колись казали, що створили Українську православну церкву Київського патріархату з гірчичного зерна, то тепер робите все з чистого аркуша.

– Я служив, служу і буду служити Церкві та Богу. Навіть у радянські часи, в умовах державного атеїзму, служив Церкві. Коли Україна стала Незалежною державою, я зрозумів, що прийшов час, коли Українська православна церква повинна бути автокефальною, тобто повністю незалежною. Для того, щоб Українська православна церква отримала томос про автокефалію, я і пішов минулого року на ті умови, які виставляв Константинопольський патріарх Варфоломій. Тобто відмовився висувати свою кандидатуру на предстоятеля об’єднаної Церкви. Ця вимога Стамбулу суперечить канонам і законам та елементарній справедливості. Чому всі мають право висувати свою кандидатуру, і лише один не має такого права? Пішов я на це заради того, щоб отримати томос. Для чого? Щоб була незалежна Українська церква. Отримали томос? Так! Через те, що я відмовився кандидатувати. Бо якщо б я не відмовився, то собору не було б. Не було б і томосу. Але біда в тому, що ми отримали томос не такий, як мають усі інші церкви. Наша автокефалія обмежена. Ми багато чого не можемо відповідно до нього робити, бо залежні від Константинопольського патріарха. Заради блага Української православної церкви я пішов на це. Я міг би сказати: ні, я довічно обраний Патріарх і відмовлятися від посади Патріарха я не маю права. Але заради того, щоб Церква мала томос, я здійснив цю самопожертву. А український народ за всіма законами має право на свою справді незалежну Церкву у статусі Патріархату. Він заслужив на це своїм побожним і стражденним служінням Христу.   

– Нині, повертаючись думками назад, Ви вчинили б так само?

– Якби я знав, який буде томос за змістом, то я б не відмовився кандидатувати на предстоятельство. Бо я на так звану, обмежену автокефалію не погоджуюсь. Цей томос для нас не приніс користі, а навпаки, розділив велику Церкву України на частини. Також він налаштував всі церкви, крім грецьких, Константинопольської, Елладської та Олександрійської,   проти ПЦУ. Більшість церков не визнають цього томосу, наданого Константинопольським патріархом. Якби я знав, яким буде томос, то я б не погодився на проведення цього собору.

– Я так розумію, що на Вашу думку цей томос приніс більше зла, ніж добра Українському православ’ю?

– Так! Давайте об’єктивно подивимося на ситуацію. Ми як не були визнані автокефальною Церквою, так і залишаємося. Якщо, звісно, не рахувати трьох грецьких церков – Константинопольську, Елладську та Олександрійську. Ми, Київський патріархат, були єдиною сильною Українською Церквою, а тепер іде боротьба не з Московським патріархатом за об’єднання, а йде всередині Церкви. Ми самі себе руйнуємо. Знищуємо те, що будували майже тридцять років.

– Ваші опоненти кажуть: Патріарх знав текст томоса та їздив із Петром Порошенком у так звані «томос-тури»…

– Я дійсно їздив із томосом, але не знав досконало, що в цьому томосі написано. Він написаний грецькою мовою, а потрібний був час для уважного аналізу його положень. Тому ми й демонстрували цей документ, щоб люди знали, бачили. Чому з томосом їздив Петро Порошенко? Бо наближалися президентські вибори. Він використовував його для майбутніх виборів. Тому Порошенко більше знав, яким буде томос, бо він вів переговори з Патріархом Варфоломієм і для нього було байдуже, що буде написано в документі. Головне, аби був томос.

– Я пам’ятаю той драматичний ранок, перед Об’єднавчим собором 15 грудня 2018 року, коли Вам представники Константинопольського патріарха сказали в жодному випадку не одягати патріарший куколь. Ви тоді вийшли в скуфії. Це було справжнє приниження. Ви пішли і на це. Тепер ПЦУ видала Церковний календар на наступний рік, де весь єпископат розмістили у клобуках, а лише Вас поставили у скуфії. Знову бояться побачити у патріаршому куколі. Чому всім муляє патріарший куколь?

– Це свідчення залежності від Константинопольського патріархату. Вони кажуть, що ПЦУ автокефальна Церква, але те, що мене помістили не в куколі, а в скуфії, свідчить про те, що Вселенський патріарх Варфоломій не визнає і не хоче визнати Українську православну церкву патріархатом. А раз в Україні не Патріархат, то і Філарет не Патріарх. Тому і на соборі 15 грудня просили, щоб я не був у куколі. Чому Фанар (територія в Стамбулі, де розташована резиденція Константинопольського патріарха) не хоче бачити Українську церкву патріархатом? Тому що Патріархат не може бути в складі Патріархату. А митрополія може бути у складі Патріархату. Отже, для Вселенського патріарха в Україні виключається патріаршество. Тільки він тут Патріарх.

– Перед проведенням собору 15 грудня ходила чутка, що Константинопольський патріарх Варфоломій категорично проти того, щоб Ви очолили нову Церкву. Ви давно знайомі з Патріархом Варфоломієм. Чому у нього до Вас така неприязнь?

– Я не знаю, яке справжнє ставлення до мене Вселенського патріарха. Не знаю… Але він точно розуміє, якщо буде очолювати Українську православну церкву Патріарх, то вона матиме статус патріархату.  А він хоче, щоб вона була в статусі митрополії. Тоді Українська церква може бути підпорядкована Константинополю.

– За попереднім планом, який я чув, вже влітку мало б завершитися визнання Православної церкви України іншими помісними церквами. Натомість, ми бачимо, що крім Константинопольського патріархату лише не так давно підійшла до цього питання Елладська православна та Олександрійська церкви, які мали б визнати ПЦУ ще в березні. Чому так складно іде цей процес і чому інші церкви не поспішають визнавати нову Православну церкву України?

– Православні церкви не визнають цей томос не тому, що він наданий Українській православній церкві, а тому що у ньому закладені папські амбіції Вселенського патріарха. Константинопольській патріарх хоче мати не лише першість честі, а більшу владу у православному світі, ніж у інших патріархів. Тому він на Критському соборі провів положення, що собори скликає лише Вселенський патріарх. Хоча ми знаємо з історії, що це могли робити інші патріархи. Але тут він записав, що це лише його право. Тільки він головує на всеправославному соборі. Оці тенденції, закладені і в цьому томосі, не сприймаються іншими Православними церквами. Через амбіції Патріарха Варфоломія мати владу над церквами, немає і визнання ПЦУ. Це відштовхує Церкви: визнають український томос, то значить, і мають визнати його положення, зокрема, владу Вселенського патріарха над іншими.

– Представники Православної церкви України кажуть: Патріарх Філарет, критикуючи ПЦУ, працює на користь Московського патріархату. Що б Ви на це відповіли?

– Давайте так, вигідне Москві розділення Київського патріархату? Вигідне! Це тішить її. Хто в цьому розділенні винуватий? Патріарх Філарет?

– Кажуть, що «так»…

– А митрополит Епіфаній невинуватий? Він же порушив усі умови та домовленості. Якщо б домовленості були дотримані, то ми були б єдиною та більш сильною Церквою. Адже нарешті до нас приєдналася Українська автокефальна православна церква. А зараз? Роз’єднане. Припустимо, залишився б я у ПЦУ, і щоб це дало? Нічого. І так уже московські парафії припинили переходити до ПЦУ. До собору 15 грудня 2018 року прийшло 500 парафій, а після отримання томосу майже перестали приєднуватися. Здавалося б, мало бути навпаки – процес мав би пришвидшитися. Але ж ні! Бо віруючі люди побачили, що одне зовнішнє підпорядкування змінили на інше. Замість Москви стали кланятися Константинополю. Тому й люди припинили переходити в ПЦУ. Звинувачення на мою адресу йде від Епіфанія. Бо він звик жити в неправді. Навіть і тут, будучи винуватим у тому, що Церква розділилася, він перекладає відповідальність на іншого. Неправда у нього панує.

– Нині багато хто каже: це Патріарх Філарет підняв Епіфанія на найвищі щаблі влади, зробив його предстоятелем нової Церкви. Він же мав знати, що це за людина, чий син? Чому Ви раніше так не говорили?

– Бо раніше він нічого не робив поганого, коли був під моїм керівництвом. Так, я знав, хто він. Тоді він не допускав порушень і несправедливих вчинків. Я тому й не звертав уваги. І зараз я цьому значення не надаю. Тому що він не винуватий, що народжений так. Не винуватий… Винуватий у цьому покійний митрополит Даниїл (Чокалюк). Це його гріх. А Епіфаній не винуватий. Він просто народився так. Його провина в одному: цю неправду увібрав у себе і живе нею.

– Як я згадував, у керівництві Православної церкви України останнім часом стали люто Вас ненавидіти, проводять цілу інформаційну кампанію з дискредитації. Натомість, у митрополита Епіфанія склалися теплі стосунки з главою Української греко-католицької церкви Святославом Шевчуком. Якщо б не Ваша заява, то греко-католики відслужили б молебень у Софії Київській. Епіфаній, мабуть би, промовчав. Тепер інформаційні ресурси, наближені до УГКЦ, досить гостро Вас критикують, хвалячи ПЦУ та Епіфанія. Дехто в цьому бачить позитив. Яка Ваша думка?

– До Української греко-католицької церкви я ставлюсь, як до Католицької. З’єднання Православної церкви з католицькою не буде. Віруючі Греко-католицької та  Православної церков живуть в одній державі. Більше того, ми маємо спільну позицію щодо підтримки Української державності. Ось цю патріотичність УГКЦ я підтримую та ціную. Тому що разом ми відстоюємо незалежність Української держави. У той же час, УГКЦ намагається поширити свій вплив на всю територію України, де традиційно панівною була Православна церква. Я проти збільшення вірян УГКЦ за рахунок православних. Я проти агресії щодо православних. Давайте жити в мирі та злагоді. Не перетягувати православних в католицтво. Тоді буде все між нами по-братськи. 

Чому на Благовіщення Святослав Шевчук хотів служити у Софійському соборі? Бо прагнув показати рівність. Що вони такі ж впливові, як і православні. А воно ж не так. Греко-католиків 7 відсотків, а православних – більше 60 відсотків. Крім того, Софійський Собор побудований православним князем Ярославом Мудрим. Він же не греко-католик був. Він був православним. Чому тоді ви хочете служити у соборі, який побудований православним  князем і був завжди кафедральним собором Православної церкви? Тому я виступаю проти таких речей, бо це порушує наші братерські відносини. А митрополит Епіфаній байдуже ставиться до цього. Йому не важливо, хто там буде служити. Його не цікавить правда.

– Якщо дивитися на те, що відбулося, то очевидно, що митрополит Епіфаній має вину хоча б за те, що він зрадив Вас, людину, яка привела його до предстоятельства. Але архітектором цієї зради, мабуть, був таки архієпископ Євстратій (Зоря). Пам’ятаю, як колись на одному державному прийомі до Вас підійшов тепер покійний предстоятель УАПЦ, митрополит Мефодій (Кудряков) і прямо сказав: Ваша Святосте, бережіть цього рудого, дуже бережіть, він перший Вам ногу підставить. Саме Євстратій провадив усі переговори з Адміністрацією Петра Порошенка?

– Те, що архієпископ Євстратій відіграє негативну роль у всіх цих процесах, то правда. Він завжди хотів бути на перших ролях у керівництві УПЦ Київського патріархату, то теж факт. Але я йому не давав цього робити. Його це не задовольняло. Тому він створював імідж, що я авторитарний Патріарх. Я ж не хотів, щоб неправда брала гору над правдою. Коли архієреї говорили розумні, корисні ідеї, побажання, я всіх вислуховував і приймав їх. Пропозиції проходили через синод. Але коли висувалися ідеї, які з моєї точки зору, не приносили користі Церкві, то я їх відкидав. Якщо хтось пропонує щось добре, чому від нього відмовлятися? Яка різниця, від кого воно виходить. А треба давати оцінку: добре це чи недобре? Якщо хтось не може бачити так, то треба слухати того, хто розуміє, де є щось недобре.

– Не лише владика Євстратій говорить, що Патріарх у нас авторитарний, слухає лише себе. Ось і митрополит Епіфаній в одному з останніх інтерв’ю також звинуватив Вас, що Ви підміняєте своєю позицією позицію Церкви. Євстратій взагалі почав говорити про Вашу ніби то неадекватність, пов’язану з похилим віком. Ви ж їх фактично взяли молодими юнаками, виховали і от тепер маєте…

– Давайте щодо твердження, що я нібито авторитарний. Якби я не був таким, яким я є, то їх би не було. Отримали б вони всі богословську освіту, якщо б не було Київського патріархату, якщо б я не створив спершу Київську духовну семінарію та академію, яка стала Київською православною богословською академією? Були б вони з освітою та дипломами?

– Певно, що ні…

– Якби вони не мали освіти, то чи стали б священниками, тим більше, архієреями? Якби я, «авторитарний», не висунув їх на єпископські кафедри? Був би Епіфаній намісником Патріарха, якби я не був таким, як є? Нехай згадають, як проходив архієрейський собор, скільки делегатів були проти того, щоб він був моїм намісником. То виходить, коли для себе, то Патріарх не авторитарний, а коли вже їх це стосується, то Патріарх стає авторитарним! Так, я наполегливий,  це правда! Я був наполегливим не лише тепер, але й у радянські часи. Через те, що був таким, і збереглася в Україні Церква в такій великій кількості парафій. Бо я наполегливо вимагав від радянської влади цього. Я і з радянською владою був таким же «авторитарним», як вони тепер кажуть. А не був би таким, як є, не було б такої Церкви в Україні, якою вона була до початку утворення Української держави.

– Дехто каже, що це прояв Вашого донецького характеру, закладеного в генах Ваших батьків.

– Ну таким народився я…

– Не вважаєте, що все, що відбулося між Вами та Епіфанієм та його компанією, є певною мірою конфліктом поколінь? Між Вами  майже половина життя. Вам нині 90 років, а їм лише за 40 років.

– Ні, не в цьому справа. Справа в тому, якою дорогою ти йдеш. Чи дорогою правди, чи кривими дорогами? Я звик завжди ходити дорогами правди. Коли я очолював делегації церков Радянського Союзу, а ми в часи холодної війни їздили в Сполучені Штати Америки, то я  і там говорив правду. І за цю правду цінували мене і в Москві, і в Америці. І тут проблема не в поколіннях, а в тому, чи ти живеш чи не живеш по правді. Якщо ти живеш, то Бог буде допомагати. Ось мені Бог допомагає. В чому це видно? Я вже казав, у тому, що з гірчичного зерна, яким був Київський патріархат 1992 року, він виріс до найбільшої в Україні Церкви. Хіба це без Божої допомоги може бути? Ні, не може. Тому для того, щоб Бог був із тобою, іди і живи правдою. Тоді й Бог буде з тобою. Якщо і страждати будеш, то і страждання перетерпиш. Мученики страждали, але помираючи, перемагали. Так і тут, не важливо, що я страждаю. Страждав і страждаю. Але перемагаю. А цю перемогу подають, як авторитаризм, а не бачать у цьому, що це дії Божі. Не мої. А Бог діє та допомагає.

– Ми знаємо, що зараз іде боротьба між митрополитом Епіфанієм (ПЦУ) з одного боку та Вами (Київським патріархатом) з іншого. Ідуть суди, розгорнута інформаційна кампанія, створена членами ПЦУ ліквідаційна комісія щодо УПЦ КП, заблоковані рахунки Патріархії, у Вас, як правлячого архієрея,  забрали київську єпархію, незаконно переоформили на ПЦУ навіть приміщення Патріаршої резиденції, яке Ви збудували в 70-х роках, коли багатьох архієреїв ПЦУ ще на світі не було. Зазіхають навіть на Володимирський патріарший собор. Ви не так давно виступили в соборі і сказали: я 53 роки служив Вам, а тепер прошу захистити, бо мене тепер викидають навіть із цього храму. Це було дуже драматично чути. Чи Ви не відчуваєте себе отим шекспірівським Королем Лір, що його діти викинули напризволяще?

– Саме це і дивно… Ті, кого виховав, виростив, постали проти мене. Тому і звернувся до вірних людей. Бо ж не всі такі. Народ по-іншому ставиться до цієї ситуації. Звернувся до людей, щоб вони не стільки мене захистили, скільки Київський патріархат. Адже Київський патріархат – дійсно незалежна Церква. Навіть якщо мені і постраждати доведеться, але незалежна Церква повинна існувати. А ПЦУ – то залежна Церква. Тому я звертався до простих православних християн, які вболівають за долю Церкви та майбутнє України. 

– Ви відчули після свого виступу підтримку?

– Відчуваю.

– Бо ми бачимо, що, наприклад, так звана національно-демократична інтелігенція, яка традиційно підтримувала УПЦ Київського патріархату (дехто з них навіть входив у Вищу церковну раду УПЦ КП), значною мірою переорієнтувалася на Православну церкву України та митрополита Епіфанія. Чому вони не зрозуміли Вашого кроку?

– Так, не всі розуміють тонкощі церковного життя. Не хочу говорити, що це вся наша інтелігенція, бо то буде неправдою. Але є такі серед інтелігенції, які не розуміють деталей. Є серед них такі, які не збагнуть, чому Патріарх Варфоломій не дав томос для Патріархату. А я знаю! Бо я в цьому котлі варився п’ятдесят років. А вони не знають, що хоче Вселенський патріарх від України. Оті, які виступають проти мене, чому так чинять? Бо я проти цього томосу. Для них усе просто: якщо є томос, то і цього достатньо. А що в томосі написано, то це їх не цікавить. А треба розуміти нюанси. Дивитися глибше.

– Але священники та єпископи мали б орієнтуватися. Але чому вони масово не пішли за Вами?

– Тому ж, чому колись поїхали на Харківський собор 1992 року.

– А саме?

– Тому що своє благо ближче. Ближче, ніж інтереси Церкви. Я теж ставив перед собою питання, чому весь єпископат не пішов за мною? А відповідь проста: тому що мені 90 років, і вони думають: скоро помре. А Епіфаній – молодий, і їм жити. З ким? З Епіфанієм, а не з Філаретом. І тут правда у них відходить на другий план. А своє земне життя та місце в ньому на першому місці. Тому й пішли усі. Оце причина. Хоч я знаю, що багато архієреїв тим, що зараз відбувається в ПЦУ, дуже незадоволені – там порядку немає. Але чому ж вони до мене не приходять? Тому що мені багато років. Оце і є причина. Думають не про Церкву, а про себе в Церкві. А треба думати про Церкву. Тому, що всі єпископи дали обітницю відректися від світського життя та служити лише одному Богові. А вони служать собі, власним мирським інтересам.

– 7 січня, на Різдво, коли в Україну привезли томос, усі (влада та ієрархи, священики) були в Софіївському соборі. А Вас, людину, яка поклала життя заради автокефалії, навіть не запросили туди. Як так могло статися?

– Я на це не звертав уваги. Для мене важливі Церква і моє служіння Церкві. Ось мене хочуть відсторонити, щоб я не служив. А якщо Господь дає мені життя, силу, здоров’я, то чому я не повинен служити Його Церкві? Так само, коли мене просили в Москві: бери будь-яку кафедру, тільки не київську. Питаю, чому я не повинен служити Церкві? А вони: ні, ти не служи Церкві, бери, що хочеш і служи собі. Ось уявімо, якби я послухав їх у Москві і не пішов проти, був би Київський патріархат? Не було б! Була б уся Церква підпорядкована Москві. Якщо б не було незалежної Церкви, то й не було б Незалежної держави. То варто було іти проти? Варто! Бо не було б Київського патріархату, хто б зараз захищав Донбас? Згадайте, якою небоєздатною виявилася українська армія 2014 року! І долучилась наша Церква – Київський патріархат. Почався масовий волонтерський рух. А якщо б вона вся знаходилася під впливом Москви, то захопив би Путін і всю Україну. А чого не захопив? Бо існував Київський патріархат. А чому був Патріархат? Бо був Філарет, який перед тим пішов проти архієреїв Московського патріархату. 

Ситуація і нині повторюється. Кому зараз підпорядковується ПЦУ? Константинопольському патріархові. Ця Церква залежна від іноземного центру. До речі, Міністерство культури України незаконно зареєструвало Київську митрополію ПЦУ. Бо митрополит Епіфаній незаконно подав документи на реєстрацію. Згідно з законом, на реєстрацію треба подавати документи в оригіналі. А оригіналів немає. Вони знаходяться в Константинополі у Патріарха Варфоломія. І митрополит Епіфаній дав лише завірену копію. А Міністерство культури не має права реєструвати релігійну організацію на підставі копій. Ця ситуація про що свідчить? Про те, що ПЦУ залежна від іноземного центру. А державний орган не має права реєструвати іноземну організацію таким чином, а наше Міністерство здійснило реєстрацію. Вони повинні нести відповідальність за те, що порушують українські закони.

– Чому влада Порошенка так боялася Вашої участі в інтронізації першого предстоятеля Православної церкви України? Робила все, щоб Вас не допустити.

– Тому, що я був би на інтронізації, як Патріарх. А там приїхав представник Константинопольського патріархату митрополит Еммануїл, і він не хотів служити зі мною не як з архієреєм, а як із Патріархом. Для греків питання українського патріаршества неприпустимо. Вони не можуть допустити, щоб в українців був свій Патріарх. У тому причина.

– Однак, тодішня влада провела святкування Вашого 90-річчя на державному рівні, нарешті вручили Вам звання Героя України. Дехто каже, що це був певний хабар, щоб Ви відреклися від свого патріаршого статусу. Навіть намагання заколисати Вас, бо 8 січня Ви вперше на проповіді в Михайлівському Золотоверхому монастирі публічно сказали, що Київський патріархат лишається. І чиновники з Адміністрації Президента Порошенка шалено перелякалися та прибігли до Вас. Більше того, пригнали митрополита Епіфанія, який розігрував ображеного та не хотів зовсім іти. Гінці від Порошенка принесли копію нашвидкуруч написаного указу про нагороду та ще й з помилками, а тому зачитали та забрали з собою. Мабуть, радники Порошенка хотіли обміняти у Вас патріарший куколь на зірку Героя?

– Я побачив, що вручення мені зірки Героя України – це обмін на те, що я відмовився висувати свою кандидатуру на предстоятеля нової Церкви. Якби я не відмовився, зірки не було б. А оскільки відмовився, то в нагороду дали почесне звання. Але зверніть увагу, що про моє почесне звання ніхто нічого не говорить, була зірка чи не була, про неї і не згадують.

– Якщо вже зайшла мова про нагороди, скажіть, Ви маєте радянський орден Трудового Червоного Прапора. Досить висока нагорода для Радянського Союзу. За що отримали? Бо ходить багато легенд.

–  Бо багато зробив корисного для Радянського Союзу в роки холодної війни. І це цінували. І в Москві, і в Вашингтоні. Бо за ту ж саму діяльність нагородили мене і орденом Трудового Червоного Прапора, і грамоту дали від Конгресу США. Чому протилежні системи відзначили одного й того ж? Бо служив миру! А робив це шляхом правди! Як одна американська газета писала в часи холодної війни: митрополит Філарет ходив, як по канату. Це означало, що я ішов дорогою правди і не можна було звинуватити мене ні одній стороні, ні іншій.

– Повертаючись до ролі попередньої влади та спецслужб в утворенні ПЦУ. От мені казали, що півроку після томосу представники обласних управлінь СБУ та губернатори проводили бесіди з архієреями новоствореної Церкви, де піднімали лише одне питання – треба підтримувати лише Епіфанія та забути про Філарета. Хоча на публіку заявляли, що вони працюють на те, щоб представники УПЦ МП об’єднувалися з ПЦУ. Чи мали місце такі «виховні» бесіди, спрямовані на укріплення митрополита Епіфанія та вашу дискредитацію?    

– Я не можу однозначно сказати, правда це чи ні. З досвіду знаю, що можливо. Зазвичай архієреї, які мають контакти з представниками Служби безпеки України, прислухаються до порад. Бо це авторитетний державний орган. А вказівка могла йти від Порошенка. Це ж у часи його правління відбувалося.

– Ви з Петром Олексійовичем мали можливість багато  спілкуватися. Пригадую, як вперше він прийшов до Вас у резиденцію 2014 року, ще як кандидат у Президенти України, то після зустрічі з ним Ви мені сказали фразу: має обличчя звіра, але президентом стане – має силу волі. Це якесь відкриття Вам було?

– Я не прозорливий. Я просто аналізую події, внутрішньоукраїнські та міжнародні. Я на цьому виріс. Тому й передбачаю, що може бути так чи інакше. Цей висновок на підставі аналізу, а не прозорливості. Прозорливі – то святі отці. А я грішний. Що ж до Порошенка, то мені всі говорили, що йому не треба вірити. Бо він говорить неправду. Але я йому повірив. Тепер переконався, що люди були праві. Він віруючий, але церква йому була потрібна найперше для того, щоби вдруге стати президентом. Томос не поміг.

– Одразу з предстоятельської інтронізації митрополит Епіфаній за Службою Божою почав поминати Патріарха Московського Кіріла (чого не було ніколи в Українській православній церкві Київського патріархату) і молиться за очільника Московського патріархату до сьогодні. Натомість не згадує українського патріарха – Патріарха Філарета. Чому він так вчинив?

– Я йому тоді сказав чітко: Московського патріарха поминати не треба! Бо він захищає російського агресора. А український народ не сприймає Московського патріарха в умовах російсько-української війни. Тому я Епіфанію наполегливо говорив – не треба поминати. Він мене не послухав. А послухав Константинопольського патріарха Варфоломія. Мене не послухав, а його послухав. Свого Патріарха не сприйняв, а волю чужого виконує. То кому ж тоді служить митрополит Епіфаній? Своїй Церкві чи інтересам чужої? Невже від того, що він поминає Московського патріарха Кіріла,  РПЦ змінила ставлення до ПЦУ? Ні, не змінила. Подивіться, навіть деякі архієреї та священники УПЦ Московського патріархату не поминають Патріарха Кіріла! Бо народ не розуміє: як ти за агресора молишся? Щоб він нас підкорив? Саме з цих причин я і радив митрополиту Епіфанію, як очільнику ПЦУ, не поминати Московського патріарха. Але він мою позицію проігнорував.

– До речі, попри Ваші розбіжності, багато хто зі спостерігачів відзначають, що митрополит Епіфаній у своїх інтерв’ю продовжує переказувати Ваші тези, говорить Вашими словами…

– Я сам це помітив. І в проповідях, і в інтерв’ю. Він справді повторює те, що  від мене чув.

– А коли Ви вперше відчули, що він перестав бути Вашим духовним сином, коли він остаточно пішов проти Вас?

Зразу після томосу… Він же зі мною, після обрання на предстоятеля ПЦУ, з грудня минулого року, перестав спілкуватися, жодного разу не служив Служби Божої. Ні єдиного! Навіть на моє 90-річчя!  Здавалося б, на ювілей варто було б помолитися разом, розділити Чашу Христову. Він і тоді не прийшов до мене.        

– Правда, що зразу після обрання в предстоятелі Ви подарували митрополиту Епіфанію свій комплект панагій – «трійник», який є символом саме очільників Церкви?

– Подарував йому. Як предстоятелю.

– Не жалкуєте тепер, бо він відповів такою невдячністю.

– Ні, не жалкую.

– За свій довгий вік Ви багато бачили та чули. Не так давно були на відкритті однієї виставки в столичному Музеї Івана Гончара, яка присвячена міфам радянської влади і тоді сказали, що особисто зустрічалися з Леонідом Брежнєвим. Яке враження він на Вас справив?

– Правда, зустрічався… На прийомах у Кремлі.  Коли були великі прийоми, то запрошували Патріарха Пимена та мене, як постійного члена Синоду. Враження традиційні, такі, як ми його бачили по телебаченню, постійно чули. Хіба на прийомах щось може змінитися? Він у житті був таким, як усі його знали. Не можу сказати про щось надзвичайне. За часів Брежнєва гоніння на Церкву послабилося, якщо порівнювати з часами, коли правив Микита Хрущов. В січні 1965 року президія Верховної ради СРСР навіть прийняла постанову «Про деякі факти порушення соціалістичної законності по відношенню до віруючих».

 – У часи президентства Віктора Ющенка, коли в Батурині відкривали відреставрований гетьманський палац, на урочистості приїхав із Відня нащадок гетьмана Розумовського – Грегор. І Ви тоді сказали, що пам’ятаєте його малим хлопчиком, який сидів у Вас на колінах. Як це було?

– З родиною нащадків гетьмана Розумовського я регулярно спілкувався, коли був єпископом Віденським і Австрійським (то був 1962-1964 рік). А Розумовські жили у Відні та були моїми парафіянами, і я часто гостював у них вдома. Розмовляли, вели дискусії за чаєм. Мав справді добрі та приязні стосунки. Так, було, тримав і на колінах геть ще малого графа Грегора Розумовського.

– Продовжуючи тему Вашого спілкування з непересічними постатями, хотілося запитати, по лінії Фонду миру Ви часто перетиналися з письменником Олесем Гончарем. Що про нього можете сказати?

– Так, Олесь Терентійович Гончар також активно займався миротворчою діяльністю. І я цим займався. Тільки я це робив по лінії Церкви, у Всесвітній раді церков, у Християнській мирній конференції, а він був у Комітеті захисту миру і очолював Фонд захисту миру в Україні. Тут ми якраз часто зустрічалися. У Києві він вручав мені відзнаку Фонду миру.

– Свого часу Олесь Гончар написав роман «Собор», за який його тодішня радянська влада дуже критикувала. Ви читали цю книгу?

– Читав. Сміливо було писати таке в радянські часи. Тому і авторитет його дуже піднявся. Не тому, що це був шедевр літератури. А через те, що в радянські часи Олесь Гончар насмілився написати на таку тему та зачепити складні проблеми тодішнього життя, підняв проблему бездуховності.

– Партія контролювала не лише літературу, але й Церкву. Кажуть, що в радянські часи офіцери КДБ вчилися у духовних семінаріях. Це правда? Бо ось за часів Порошенка, як я знаю, на роботу в СБУ взяли кількох студентів Київської православної духовної академії.

– Були такі випадки в радянський час. Але спершу вчилися, а потім ставали офіцерами. Навіть знаю деяких офіцерів, які були єпископами.

  – Ви є одним із духовних стовпів новітньої незалежної Української держави. Дасть Бог, скоро святкуватимемо тридцять років. Ви відчуваєте відповідальність за все, що відбувається?

– Так, відчуваю. Звичайно, Церква не створює державу. Але без Церкви держави не може бути. Кожна держава потребує міцної духовної основи. Релігія протягом усієї історії була міцним ґрунтом усіх царств і імперій. Навіть атеїстичний Радянський Союз, який відкинув релігію та Церкву, змушений був марсизм-ленінізм перетворити майже в релігію. Ось, наприклад, гасло: «Ленін жив, Ленін живий, Ленін буде жити»! Тобто Ленін був вічною постаттю для цієї ідеології. Чому зберігається тіло Леніна в Мавзолеї? Для того, щоб надихати атеїстів тим, що «Ленін з нами». Тобто, це значить, що для атеїстичної держави потрібна була міцна та незмінна ідеологія. 

Коли Україна проголосила себе незалежною державою, я зрозумів, що держава не буде існувати, якщо не буде незалежної Церкви. З того часу я і почав боротися за те, щоб в Україні була незалежна Церква. Ми створили найбільшу українську Церкву – УПЦ Київського патріархату. Про її роль у підтримці українського війська на початку війни Росії проти України, про рух волонтерства я вже говорив. Ми допомогти зробити з небоєздатної боєздатну армію. Попри те, що війна продовжується і сьогодні агресор захопив третину Донбасу і весь Крим, він далі не пішов. Чому не зробив цього? Бо не хотів? Ні, хотів… Але армія у нас уже була сильною. І це заслуга, зокрема, і Церкви. Вона підняла дух солдатів. 

Я згадую початок російсько-української війни. Тоді на заході України була така пропаганда – щоб галичани не йшли на Схід захищати Україну. Казали, нехай східняки захищають свою землю. Мовляв, ми тут сидітимемо спокійно. Тоді я сказав: якщо ви хочете, щоб у вас на заході був мир і не горіли будинки від російських бомб, треба захищати себе на сході. І тоді пішли добровольці з усієї України, стали на захист територіальної цілісності. У цьому відношенні Церква відіграла державницьку роль. Отож, я не лише відчуваю відповідальність за долю нашої держави, але як предстоятель Київського патріархату, роблю все для її зміцнення.

– Крім того, що Ви предстоятель Церкви, високий ієрарх, Ви є громадянином України. На ваш погляд, держава, її апарат за ці роки розвивалися в правильному руслі, все було так, як треба? Які найбільші помилки в державному будівництві Ви бачите?

– Якщо б не було помилок, то і війни не було б. А були кардинальні помилки. В чому головна помилка України, як держави? В тому, що вона створила корупційну систему. Таку, яку зараз тяжко подолати. Тому Церква і бореться проти корупції. Бореться, підтримуючи патріотичні сили. Не можна сказати, що в Україні немає здорових державницьких, патріотичних сил, бо тоді б і держави не було. Оскільки ці сили є, то є і Українська держава. Корупційна система з одного боку, а з іншого – створене таке законодавство, яке дає можливість корупції триматися. Бо можна закони так сформулювати, щоб використовувати їх на зло. 

Друге – закони у нас не виконуються. Якби навіть ці закони, які існують, виконувалися, то корупції не було б. Ще одне, чому у нас не можна подолати корупцію – бо немає страху. Духовне життя починається там, де є страх Божий. Страх перед покаранням вічними муками. Цей страх стримує не грішити. Так і в державотворенні, якщо немає страху, що тебе покарають за порушення закону, тоді закон не виконується. Можна відкупитися від будь-якого злочину. Що у нас, до речі, і відбувається. Ми ж не були свідками жодної гучної кримінальної справи, яку б довели до кінця і корупціонер був би покараний. Оголошували, ось такий злочинець знайшовся, розслідують, розслідують і зрештою випускають на свободу. За відсутності страху хіба можна подолати корупцію? Будь-який олігарх і корупціонер великого калібру не боїться, бо знає, що відкупиться. І в цьому головний недолік нашої Української держави – немає страху перед покаранням. А страху немає, бо не карають за законом. Закони порушують, а кари немає. Тому ми топчемося на місці.

– Але ми знаємо, що у і в Церкві процвітає корупція. Щоправда, вона зветься красивим грецьким словом симонія…

– Церква з самого початку існування боролася з корупцією. Справді, тоді це зло називалися не корупцією, а симонією. Чому симонія? Був такий Симон, який хотів за гроші купити у апостола Петра благодать звершувати чудеса. І його апостол Петро відкинув. Тому це зло (купити сан, якісь церковні преференції, святе, священне за гроші), зветься симонія. Церква від самого початку боролася та бореться з цим. Тому забороняється за гроші поставляти в єпископи, в священники. Господь сказав: даром прийняли благодать, даром і давайте. Без грошей. Коли за рукоположення у сан беруться гроші, то це зветься симонія і проти цього треба боротися.

Пам’ятаю, ще в радянські часи прийшов до мене один архімандрит і пропонував гроші, щоб я поставив у єпископи. Я сказав йому: ніколи за гроші нікого не рукополагав і не буду. У нього вже були гріховні думки: за гроші купити сан єпископа.

– Давайте торкнемося питання еліти. От була радянська партійна еліта, господарська еліта, письменники, митці вважалися елітою. А у нас зараз є еліта і чи вона відповідає вимогам цього поняття?

– Є еліта. Якби її не було, не було б і держави. Взяти той же Рух. Під час Перебудови він підняв боротьбу за державність. Це еліта. Біда, що вона відмирає. От давайте з’ясуємо, хто належить до еліти? До неї належать ті, які турбуються за державу та вносять у її розвиток свій внесок. Оці люди і є елітою суспільства. На превеликий жаль, наша українська еліта не об’єднана, і в цьому наша слабкість. Не тільки нашого часу,  це слабкість взагалі нашої нації з самого початку. Чому Батий переміг Русь? Бо руські князі не підтримали великого київського князя, коли той напав. Якщо б зразу об’єдналися, то перемогли б. А так київський князь лишився один. Не було єдності. 

Тепер згадаймо період гетьмана Івана Мазепи. Чому гетьман був переможений російським царем Петром І? Бо зрадили свої, козацькі полковники. Не було тоді спільності української еліти. Якщо й  нині не буде єдності національної еліти, то перед нами стоятиме небезпека втрати державності.

Ви людина ХХ сторіччя, народилися ще за Сталіна, зараз ХХІ сторіччя, Ви в свої 90-то років активно працюєте. Фактично Ви людина епох. Бачили той період і тепер. Дехто каже, що «людина ХХ сторіччя» була іншою. На ваш погляд, взагалі люди відрізняються в різних часах, чи лишаються однаковими?

– Сама людина, за своєю природою є доброю. Але кожна носить в собі печать праотцівського гріха, тобто має схильність до гріха, схильність до зла, схильність до неправди. З цією гріховністю людство боролося протягом всієї своєї історії. Тому були різні періоди: коли праведність, благочестя, віра, мали більшу силу, і коли віра та мораль занепадали. Якщо взяти нашу історію, то ХIХ сторіччя – це час, коли мораль в суспільстві падала, віра також. Не лише у світському середовищі, але й у Церкві. Це призвело до революції. Її Бог попустив для того, щоб знищити зло і відродити мораль. Пригадуєте, як безбожники знищували духовенство, Церкву, віруючих людей? Вони таким чином очистили Церкву. Бо зовсім знищити Церкву не могли, бо лишалися справді правдиві віруючі. Одні загинули в таборах, інших розстріляли, а треті вистояли. Церква очистилася завдяки пануванню атеїзму. Особливо під час Другої світової війни. В той час, коли люди страждали, втрачали близьких на війні, вони зверталися до Бога. У  стражданнях відродилася віра. Я свідок оцих подій. 

У тяжких умовах Церква була чистішою та міцнішою. Священники були дійсними, бо вони проходили випробування, бо атеїсти, безбожники не давали їм можливості служити, ставили різні перешкоди. Але вони, маючи міцну віру, пробивали їх, як стіну. Вони були переконаними, ідейними. А оскільки самі твердо вірили, то такою вірою запалювали і людей. А коли настала свобода, то мораль, насамперед і в духовенстві, стала занепадати. Тому що в Церкву пішли не через переконання. Вирішили, що і в ній можна добре влаштувати своє матеріальне життя. Тому й духовенство думає не про мораль, вічні цінності, Царство Небесне, а як краще на землі влаштуватися. І мораль від цього занепадає. Вона в християнстві в цілому занепадає. 

Ми спостерігаємо відступлення, про яке говорить апостол Павло в одному із своїх послань. Він казав про те, що антихрист не прийде, поки не буде відступлення. А відступлення від чого? Від Христа, Його заповідей! Це відбувається серед християн. Саме вони відступатимуть від вічних цінностей. І ми бачимо багато таких прикладів у Європі. Ось візьмемо хоча б одностатеві шлюби. Це ж християни приймають такі закони, що чоловік із чоловіком і жінка з жінкою можуть створювати сім’ю. А це порушення Божественних настанов. Про що це говорить? Про падіння моралі. Далі буде все гірше та гірше. Тому Христос і сказав, що коли він другий раз прийде на землю, то навряд чи знайде віру на землі. Але Божественна благодать діє і збережеться християнське ядро, яке пронесе і мораль, і віру.

– А чому це відступництво відбувається? Тому, що всі мають свободу та немає контролю, обмежень?

– Тому, що європейська цивілізація поставила в свою основу не Бога, а людину. Ось якби в центрі стояв Бог, то всі б служили Йому. А Бог є абсолютна істина, найвища любов. Тому служили б йому правдою та любов’ю. А що людині треба? Добре життя на землі. Тому вся діяльність спрямована не на підвищення моралі, а на забезпечення благополучного земного життя. Через це Європа має високі соціальні стандарти, а мораль падає. Свідченням цього є те, що єпископи та духовенство вже навіть не вірять у Воскресіння. Ну як же ви, священнослужителі, не вірите у Воскресіння? Коли апостол Павло ясно сказав: якщо Ісус Христос не воскрес, то і віра даремна, і проповідь не має сенсу.  Це в сучасній Європі ми спостерігаємо. Тому це і є свідченням занепаду моралі.

– Ви заговорили про кінець світу. Про це твердять, мабуть, ще з часу зародження людства. Зараз часто можна в газетах прочитати про те, що до нас летить планета Нібіру, яка може покласти кінець життя на нашій Землі. Наскільки світ є передчасним, і наскільки кінець світу є реальністю для найближчих поколінь?

– Не всі розуміють, що таке кінець світу. Світ, який створив Бог, буде існувати вічно.  Те, що створив Бог, існує постійно і не буде знищене. Бо в Святому Письмі сказано: чекаємо нового неба і нової землі. Тобто оновленої землі. Отож, коли ми говоримо про кінець світу, то ми маємо на увазі друге пришестя на землю Сина Божого, для того, щоб судити світ. А суд світу означає, що зараз добро і зло існують разом і між ними іде боротьба. Коли ж прийде Христос удруге судити світ, то Господь відокремить зло від добра і грішників від праведників. Тоді буде існувати Царство Боже, де буде Любов, Правда, Істина, і буде окремо існувати Царство зла, де триватимуть вічні страждання. У цьому і полягає кінець цього гріховного світу, а не взагалі припинення існування. Земля як була, так і буде. Зірки та сонце, як були, так і будуть, бо Бог їх створив вічними. Але буде все нове.

– Багато хто говорить про кінець світу як припинення існування людської цивілізації внаслідок можливого вибуху. Ви багато часу за радянських часів віддали боротьбі за мир, вивчали проблему ядерної зброї. Наскільки питання ядерної війни актуальне зараз, і чи не може Земля загинути саме через це? Бо ми вже знаємо, наскільки озброєні цим Пакистан, Індія, Китай.

– Справді, я багато займався цими питаннями. Зокрема, вивчав можливість ядерної війни. На мою думку, ядерної війни не буде. Ті, хто володіють ядерною зброєю, розуміють, що після ядерного вибуху лишитися живими буде гірше, ніж одразу миттєво померти. Якщо станеться вибух, то людина миттєво помирає і не страждає, а ось та, яка лишиться живою, то вона від наслідків вибуху страждатиме різними хворобами. Наслідком ядерної війни буде страждання всього людства (не треба думати, що попаде під загрозу лише та територія, де сталася біда). Ядерну зброю тримають для чого? Для стримування. 

Я пригадую, коли ми обговорювали проблему ядерної війни в радянські часи, то ставили перед англійцями питання, чого Великобританія не хоче відмовитися від ядерної зброї? Нам відповідали: ми ніколи не застосуємо цю зброю, вона нам потрібна для того, щоб стримувати агресивні сили, та щоб боялися нападати на нас. Наприклад, Україна добровільно в 90-х роках відмовилася від ядерної зброї, і «гарант нашої територіальної цілісності» Росія напала на нас. А якби була ядерна зброя, то вона б побоялася нападати на Україну. Думали б, а якщо Україна у відповідь застосує свою зброю?

– Ви згадали, що Україна добровільно здала ядерну зброю. Це унікальний і безпрецедентний крок. Причому, на нас тиснули як США, так і Росія. Ми відмовилися від цієї зброї в обмін на гарантії безпеки та територіальної цілісності, підписали тепер сумновідомий Будапештський меморандум. Його не виконали гаранти: один гарант віроломно напав на нас, а інші не стали на захист. Чому нашу жертовність так і не оцінили?

– Наш благородний крок справді не оцінили. Бо ми слабкі. Але тут є ще одна проблема. США і Великобританія – наші гаранти. Вони несуть відповідальність за порушення територіальної цілісності України. Не лише ж Росія. Зараз у нас Крим відібрали, хочуть відібрати Донбас, точиться війна. Відповідальність за все це несуть і США, і Великобританія. Вони ж нам гарантували. А те, що вони не виконали Будапештський меморандум, роблять усі інші міжнародні договори слабкими. Так скоро народи перестануть взагалі вірити в міжнародне право, бо воно не діє. Тому, щоб договір був міцний, треба, аби він виконувався. Будапештський меморандум є випробуванням не тільки для України, але й для цілого світу – варті чогось угоди, чи це пустий папір?

– Не видається вам, що в Україні існує проблема з державним суверенітетом? На нас тисне США, Європа, Росія. Ми з суб’єкта міжнародного права перетворилися на об’єкт.

– Ми вступили в глобалізований світ. Абсолютної свободи та незалежності не існує. Всі країни залежать одна від одного. Ось наклала Америка санкції на Росію, яка страждає від цього. США не нападала на Росію, але робить так, щоб Росія несла збитки – її не пускають на ринки, обмежують торгівлю. Це свідчить про те, що вже повністю незалежних держав немає. Росія залежить від США, Європи, Китаю та інших країн. Так само і Україна. Вона не може бути повністю незалежною. Навіть США не є абсолютно незалежною державою, хоч вони – могутня та велика країна. Вони також залежні від світу. 

Мова йде про те, щоб світ був демократичним, щоб захищалися права людини, щоб була свобода релігій. Оце і є метою  глобалізованого світу. Але він направлений, на жаль, не на зростання духовності, а переважно, земного благополуччя. В цьому недолік глобалізму. Бо він не працює на вічну духовність, а на земні тимчасові блага.

– Багато мислителів кажуть, що ми увійшли в час, коли держава, як така, відмирає, а світом керуватимуть великі фінансово-промислові корпорації. В Україні вони ототожнюються з олігархатом. Як ви оцінюєте це явище?

– Міняється сама світова система. Держава нічого не може зробити. Дійсно, існують міжнародні корпорації. Це держави над державами. Ми нікуди від цього не дінемося. Змінюється суспільний лад. Ось був колись рабовласницький устрій. Відійшов, а на зміну прийшов феодальний. Зараз новий устрій. Вчені правильно кажуть, держава, як така, втрачає багато своїх функцій, а набирають силу оці корпорації, бо від них залежать матеріальні блага. Вони дають продукцію. Це може бути і поганим, і добрим. Світ один, людство одне, все створене тим же Богом і важливо, щоб люди жили вічними цінностями. А вони можуть бути в різних історичних обставинах. Можна і при соціалізмі було жити, якби він будувався на правді. А оскільки він спирався на неправду, то він і зник.

– Особливо в радянські часи сподівалися на прогрес, як велике благо. Про це нині багато написано. Хотілося б розглянути один із його аспектів. Ось відомий український інтелектуал, письменник, дипломат, науковець Юрій Щербак в останній своїй книзі «Україна в епоху війномиру: книга підсумків і пророцтв» пише «До кінця сторіччя (ймовірно – набагато раніше) буде створено клон людини; будуть клоновані як відомі історичні постаті минулого, так і сучасні можновладці та багатії. Це породить нові морально-юридичні проблеми». Нині це видається страшним і химерним. Ви таке припускаєте?

– Існують же зараз роботи. Є вже такі, що заміняють людину. Але робот може виконувати лише ті функції, які закладені розумом людини. Сам себе робот вдосконалити не може. Він увесь матеріальний, душі не має. А людина створена Богом із тіла та душі. Наука може дійти до того, що зроблять подобу будь-якої історичної особи, вкладуть усе те, якою вона була, але в цій людині не буде душі. Бо душа твориться Богом. А людина створити душу не може. Тіло матеріальне – то їй під силу, але не більше. 

Тому якщо певні історичні особи і будуть нібито відновлені,  це будуть просто роботи, які є зовнішньою копією історичних осіб і тільки. А самі особи і зараз існують. Але у вічності, своєю душею. Людина може створити копію, але копію тільки тіла, без душі.

– Ті ж науковці говорять, що незабаром прийде час, коли штучний інтелект перевищить людський. І що прийде час, коли люди не зможуть контролювати його. Він існуватиме поза нашою волею. Прогнозують навіть війну між людством і умовними «роботами». Що ви скажете на це?

– Це тема глибока. Тут можна багато говорити та багато фантазувати. Але не треба забувати, що без волі Божої, його попущення, нічого не станеться. Якщо він попустить, то все це буде. Якщо ні, то не буде. Але правда та, яку відкрив Бог. Людина вічна, світ вічний, життя вічне і нікуди від того ми не дінемося. Але від нас залежить, у якій вічності ми опинимося: блаженній чи страждальній? Це істина. Віримо ми чи ні – це значення не має. Людина може вірити, що вона не вічна, але вона помре і все одно існуватиме. Бо це не від неї залежить. Залежить від Бога. А він так сказав. А ми, люди, коли говоримо про вічні речі, не своє говоримо, а те, що відкрив Господь. А Він може відкрити тільки істину і те, що він сказав, то Істина. Так треба дивитися на людський розвиток. 

Ми не можемо передбачити, яким буде світ. Він розвиватиметься далі, і це закономірно. Тут діє людський розум. Це свідчить про те, що людина створена за подобою Божою. Ось подоба розуму і діє. Раніше якусь хатку-мазанку наш розум будував, а тепер складну систему. А Бог дав розум людині для того, щоб вона уподібнювалася Йому. Бо Христос сказав: будьте досконалими, як Отець ваш досконалим є. Тобто досконалість повинна існувати і розумом, і в почуттях.  На жаль, ми вдосконалюємо розум, а про почуття, зокрема, про вдосконалення Любові, забуваємо. Треба, щоб усе було гармонійно. Бо образ – то розум, почуття та воля.

– Так хто ж, зрештою, рухає історію – особистість, чи особистість формують соціальні умови?

– Рухає історію Бог. Він створив світ, він ним і керує. У ньому діє людина та її розум – її образ Божий. Людина робить і добро, і зло. А Господь попускає зло. Не тому, що він хоче цього. А тому, що дав свободу людині. І дозволив людині нею користуватися. Дехто каже, чому Господь не створив людину, щоб вона не грішила? Якби він створив такою людину, то вона була б подібна до тварин. Вони не мають свободи, живуть за інстинктами. Таку ви хочете мати людину? А Бог створив нас, щоб уподібнювалися Йому. Тварина цього не може. Якби Бог не дав людині свободи, то такого розвитку не було б.

За свій вік Вам Господь дав можливість зустрічатися з видатними людьми у всьому світі. Це, зокрема, Папа Римський Іван Павло ІІ, Індіра Ганді, Юрій Гагарін, Фідель Кастро та багато інших. Є серед світських людей, з якими вам доводилося бачитися, така, яку Ви можете назвати постаттю з великої літери, яка найбільше вразила?

– (Патріарх задумується) Мабуть, Індіра Ганді. Чому? Тому що мудра жінка. Вона зустрічалася з нами, як представниками Християнської мирної конференції. Дуже тепло ставилася до нашої делегації та тієї діяльності, якою ми займалися. Ми займалися миротворчістю. Тобто, налагоджували добрі, мирні стосунки з державами всього світу. Нас найкраще приймала саме Індіра. Хоч ми були і в Білому Домі, і в інших поважних світових інституціях.

– До речі, пару років Ви зустрічалися з Джо Байденом у Вашингтоні. Про що говорили?

– Різні питання. Пам’ятаю, що питав у мене, скільки мені років, а коли дізнався, то який рецепт довголіття?

– То відкриєте і нам секрет, як зберегти розумове, духовне та фізичне здоров’я в такому справді патріаршому віці?

– Їсти стільки, скільки треба для життя. А не жити, щоб їсти. 

– Про що Ви думаєте в час, коли перейшли поріг 90-річчя, коли вкотре почали все з початку – боротьбу за справді незалежну Українську православну церкву Київського патріархату?

– Найбільше думаю про вічне життя. Тому що вже скоро треба переходити Туди. Куди перейду? Оце стоїть на першому місці. На другому місці – виконання волі Божої. Все, що я роблю, аналізую, чи це воля Божа, Його волю виконую, чи свою? Над цим думаю. І переконуюсь, що виконую волю Божу, бо бачу, що Він сприяє мені. Постійно думаю, щоб не зрадити Бога, не зійти з прямої дороги на криву. Саме цього боюсь. Щоб під кінець не піти туди, куди Йому не треба. Тому рухаюсь тією дорогою, на яку поставив мене Бог. А привів на цей шлях саме Він. І в церковному, і в патріаршому служінні. А те, що Бог допомагає, я побачив приблизно два роки тому, коли відчув приплив нових сил. Як бачите, непогано почуваюсь, як на свої роки. Є сили і служити, і працювати.

– Щоб Ви побажали тим, хто стає на дорогу церковного служіння, зокрема єпископського? Ви ж так давно йдете нею.

– Іти дорогою правди. Служити Богу. Не забувати свої чернечі обітниці, адже вони не відміняються з прийняттям єпископства. Ченцем людина стає не для того, щоб стати єпископом, а для того, щоб віддати себе на служіння Богові та Церкві. Тому єпископство для ченця – це є послух. І виконувати архієрейські обов’язки означає виконувати послух Церкві. Треба виконувати послух, а не використовувати Церкву для свого земного благополуччя.

– Насамкінець, яким Ви бачите майбутнє України, бо багато з’явилося нині людей розчарованих?

– Бачу добре. І це не мої слова, не моя думка. Це афонські старці сказали, що буде війна Росії з Україною, і переможе Україна. Україна увійде в Європейський Союз, але він розділиться всередині на дві частини: західний і східний. Так от, у східному Європейському Союзі Україна буде домінуючою процвітаючою країною. Афонські старці це сказали раніше за всі ці події, які відбулися. Тому я вірю і переконаний, що в Україні є майбутнє. Чому? Бо в українців є розум і земля. І працелюбство. І це піднесе Україну на високий рівень матеріального та духовного життя.

Розмовляв Юрій ДОРОШЕНКО.

Стадия эмбриона, но потенциал есть: в Ryanair рассказали об украинских авиаперевозках и будущем авиасообщения

Ryanair – ирландская авиакомпания, которая позиционирует себя как самый дешевый лоукостер Европы. Компания была основана в в 1894 году ирландским миллионером Тони Райаном, Крисом Райаном и владельцем туристического агентства Лиамом Лонерганом. На сегодняшний день Ryanair перевозит более 152 млн пассажиров в год на более чем 2400 ежедневных рейсах.

Воздушный флот авиакомпании насчитывает более 470 самолетов. Еще 200 суден Ryanair намерена заказать, чтобы снизить тарифы и увеличить свой пассажиропоток до 200 млн человек в год.

В ноябре 2018 года Ryanair начала выполнять рейсы из Украины. К 2020-му лоукостер намерен обслуживать 44 маршрута из Киева, Львова, Одессы, Харькова и Херсона.

“Сфера авиаперевозок в Украине полна потенциала…”

– Дэвид, опишите вкратце компанию Ryanair.

– Ryanair – это лучшая компания из когда-либо существовавших.

– Какова бизнес-стратегия Ryanair в Украине? Является ли она универсальной для всех стран?

– Наша стратегия – это самые низкие тарифы, лучшая пунктуальность, лучшая надежность, самый низкий уровень выбросов вредных веществ в окружающую среду и самый широкий выбор направлений. Эта стратегия универсальна для всех стран, в которых работает Ryanair.

– Считаете ли вы Украину комфортной страной для ведения бизнеса? Были ли у вашей компании проблемы с ведением бизнеса в Украине?

– Компания Ryanair довольна прогрессом и теми процессами, которые происходят сегодня в Украине. У нас до сих пор не было проблем, которые мы не могли бы решить с помощью тяжелой работы и решимости в желании предоставить украинцам наши услуги.

– Поговорим о сфере авиаперевозкок в Украине. Как бы вы ее охарактеризовали? Кого считаете своими конкурентами в Украине, Европе и как оцениваете себя на фоне соперников?

– Мы считаем, что сфера авиаперевозок в Украине сейчас находится в эмбриональном состоянии, но при этом она полна потенциала. Что касается конкурентов, то мы считаем, что сегодня ни одна компания, которая работает в Украине, не может побить тарифы Ryanair. Наши сильные стороны – это низкая стоимость перелетов, большой выбор прямых рейсов в огромное количество городов, надежность и пунктуальность. При этом слабая сторона всего одна – чрезмерная скромность.

– Как вы оцениваете МАУ?

– Последний раз я летал с МАУ более 25 лет назад, поэтому мне сложно оценивать их сервис. Единственное, что могу отметить, что это очень дорогая авиакомпания.

– Охарактеризуйте лояльность ваших клиентов. Какие методы и инструменты отслеживания лояльности клиентов используете?

– Наши клиенты продолжают возвращаться из-за наших низких тарифов и широкого выбора маршрутов. К примеру, более половины из них в 2018 году ранее летали с нами в 2017 году. Мы узнаем об отношении людей к нам с помощью функции “Оцените мой рейс” Ryanair, благодаря которой через приложение или электронную почту все клиенты могут оставить отзыв о полете с нами. Так, например, в прошлом месяце 86 % опрошенных клиентов (более 145 000 человек) оценили свой рейс Ryanair как “Отлично / Очень хорошо / Хорошо”. Мы приветствуем такую обратную связь. Это побуждает нас постоянно улучшать качество обслуживания наших клиентов.

– Как вы продвигаете и рекламируете свою компанию в нашей стране?

– Опять-таки, мы используем наши сильные стороны в работе с местной аудиторией. А рекламу осуществляют сами клиенты, которые передают из уст в уста информацию о исключительно низких тарифах и отличном сервисе.

– Является ли Ryanair социально ответственной компанией?

– Как европейская авиакомпания № 1, Ryanair сделала больше для европейской интеграции и региональной занятости, чем любая другая компания в Европе. Кроме того, мы считаем, что мы обязаны помогать благотворительным организациям, которые нуждаются в финансировании. Также мы чрезвычайно гордимся нашими экологическими партнерствами. Самый молодой авиапарк в Европе, эффективный расход топлива позволили нам постоянно снижать выбросы CO2 и стать самой экологически чистой авиакомпанией в Европе. Мы номер 1 по эффективности использования углерода, и мы будем продолжать лидировать.

– Сколько украинцев работают в Ryanair?

– В семье Ryanair более 55 национальностей, в том числе много украинцев, которые особенно отличились в Ryanair Labs – нашем отделе разработки программного обеспечения.

– Расскажите о корпоративной мотивации сотрудников.

– Сотрудники Ryanair получают хорошие зарплаты. Кроме того, они имеют хорошие возможности для продвижения по карьерной лестнице. И мы мотивируем наших сотрудников тем, что предоставляем им такие возможности с самого первого дня работы.

– Почему Ryanair не эксплуатирует украинские самолеты “Антонов”?

– Boeing предложил самый современный самолет по самой низкой цене.

Будущее авиасообщения: консолидация и внимание к окружающей среде

– Расскажите о прямых вылетах из украинских городов. Куда летаете? Сколько направлений?

– Очень скоро Ryanair будет работать в 5 украинских аэропортах на 43 маршрутах в 14 стран. 19 из этих маршрутов будут абсолютно новыми и появятся летом 2020 года. И вот буквально в декабре 2019 года мы запускаем новый маршрут – из Херсона в Краков.

– Как вы оцениваете безвизовый режим между Украиной и Европой?

– Безвизовый режим между Украиной и Европейским Союзом – очень важный шаг. Раньше украинцы были лишены возможности летать напрямую во многие европейские страны. Теперь у них такая возможность есть.

– Как часто вы проводите акции и продаете скидочные билеты?

– Каждый день на 40 рынках страны Ryanair проводятся акции по низким тарифам.

– Какие основные тенденции развития авиасообщения в мире?

– Первое – это консолидация. Например, речь о таких компаниях, как Thomas Cook, Adria, Eagle Azur. Второе – внимание к окружающей среде. Рынок авиаперевозок стремится к экологичным полетам, уменьшению выбросов CO2.

Досье

Дэвид О’Брайен – выпускник Ирландского военного колледжа. После учебы продолжил военную карьеру, занимая должности в авиасфере и агробизнесе на Ближнем Востоке, в России и Азии.

С 2002 года занял должность директора по полетам и наземным операциям Ryanair. В 2014 году стал коммерческим директором Ryanair.

Женат, у него четверо детей.

Напомним, ранее портал “Комментарии” в рамках спецпроекта “Comm:Corp” публиковал интервью с генеральным директором Данон в Украине Натали Алькер которая рассказала, как компания с мировым именем борется с подводными течениями украинского бизнеса и в чем секрет успеха ее команды.

Также мы пообщались с директором по развитию бизнеса Huawei Украина Александром Сербиным, который поведал, как крупные компании-поставщики решений чувствуют себя на украинском рынке, есть ли перспектива у программы “Государство в смартфоне”, а также объяснил почему украинцам пока не нужна мобильная связь пятого поколения.

А коммерческий директор Air France-KLM Group in CIS and Ukraine Франк ван ‘т Хоф рассказал нам об украинском рынке авиаперевозок и объяснил, почему мы все можем в ближайшее время пересесть на поезда.

Источник: comments

Сенцов дасть перше інтерв’ю

18 вересня, звільнений з ув’язнення в РФ український режисер Олег Сенцов дасть перше інтерв’ю після повернення в Україну Громадському,- повідомляє ІМІ,– передає ПІК.

Інтерв’ю розпочнеться о 19:00 в ефірі Громадського.

Нагадаємо, 7 вересня Україна обмінялася з Росією в’язнями у форматі “35 на 35”.

10 вересня Олег Сенцов провів першу пресконференцію після звільнення, на якій повідомив, що планує залишитись у Києві.

Деградація в чистому вигляді – Крюкова про інтерв’ю Зеленського

«У мене є кілька знайомих, впливових, але малопублічний людей, котрі рідко дають інтерв’ю. Не тому що їм не хочеться слави, а тому, що їм потрібні сильні співрозмовники. Вони змушують їх думати. Рости. Ще раз і ще раз повертатися до цієї розмови, щоб краще зрозуміти себе. Вони витрачають час не на інтерв’ю, а, по факту, на змістовний монолог при свідку. І якщо їх кличе на розмову людина, свідомо готова розглядати муху у нього в роті, вони відмовляються. Коли складно – ти ростеш. Коли легко – деградуєшь.

Інтерв’ю Зеленського за підсумком його 100 днів президентства – це деградація в чистому вигляді. 100 днів минуло, а він – на тому ж місці. Актор в раскадрованном фільмі. Невиразний в майбутньому. З рядженим журналістом-актором. Але і цього виявилося недостатньо.

Щоб зробити його хоч крапельку цікавим, режисерові довелося розбавити кіно вставками інтерв’ю інших людей – обслуги, дружини, собак. Самий змістовну відповідь на найскладніше питання – «чому не пересів на велосипед, як обіцяв».

«Знаєте, чому? Не дозволили», – так відповів президент.

А ще сказали, що в новий офіс президента ніхто не переїде, але ми про це три тижні тому і без інтерв’ю знали. Співчуваю Зеленському. Найсильніша людина в країні – за посадою. Такий великий на екрані. А такий маленький в реальному житті …

Ми чекали, що Зеленський, покаже 100 кроків президента в перший місяць роботи. Потім ми просили визначити стратегію за підсумками виборів. Куди ми рухаємося? Що ми за країна? Які цілі у президента на початку і в кінці шляху? Як він буде досягати цих цілей?

Були питання. Не було відповідей. Ми розраховували почути про стратегію в посланні президента перед депутатами Ради. Послання скасували. Проголосували за пакет законопроектів, який ніхто не бачив. За яким ніхто з публічних спікерів не зміг дати чіткого пояснення», – так журналіська висловилася про інтерв’ю президента на своєму блозі.

Виктор Гвоздь: «В РНБО уже подготовлен проект закона про СБУ»

В одном из недавних своих интервью на радиостанции «Радио НВ» президент Независимого аналитического центра геополитических исследований «Борисфен Интел» Виктор Гвоздь затрагивал тему  вызовов геополитического плана, касающихся Украинского государства, перечислял первоочередные проблемы, которые сегодня предстоит решать украинскому сообществу, размышлял о дальнейшей судьбе предприятия «Мотор Сич», в передовых технологиях которого заинтересованы,  в частности, китайские специалисты. 

Подчеркнуто обстоятельно вел разговор о предстоящем реформировании такой важной государственной структуры, как Служба безопасности Украины. Поскольку ей  необходимо наконец-то менять привычный характер исполнения своих обязанностей с тем, чтобы он не на словах, а на деле отвечал тем принципам, которые присущи таким специальным органам современных демократически государств. По мнению В.Гвоздя, СБУ давно пора  отказаться от того негатива, который достался ей по наследству от советского КГБ. Имеются в виду, в частности, правоохранительные функции, которые в демократических странах находятся в ведении полиции. Или же то, что должно быть в обязанностях прокуратуры – надзор за исполнением законов и т.д. По данным В.Гвоздя, в СНБО Украины уже подготовлен проект нового закона о реформирования Службы безопасности Украины. Насколько профессионально и глубоко будет осуществляться предстоящее реформирование – ответить сегодня трудно, но в любом случае мы скоро будем свидетелями этого непростого и важного для нашего сообщества процесса.  Так, необходимо обязательно усовершенствовать контрразведывательные функции СБУ, что лишний раз доказали нам события как на Востоке Украины, так и на Крымском полуострове при его аннексии.  

Размышляя о предстоящих переменах в такой важной государственной структуре, В.Гвоздь  предостерегал о возможных просчетах. Они могут возникнуть в ходе такого реформирования, от них никто не застрахован, но важно, чтобы они не стали следствием каких-либо неправомерных решений. И чтобы их избежать, нужно прибегать в таком реформаторском процессе к    полученному в течение последних лет опыту и своих, и иностранных специалистов. При этом не забывать о таком важном аспекте в работе СБУ, как правовое поле.   

Отвечая на вопросы радиоведущих,  В. Гвоздь также рассказал о своем восприятии такого важного события, как приезд в Украину советника президента США по вопросам нацбезопасности Дж. Болтона. По мнению В.Гвоздя, американский чиновник не просто так решил в очередной раз посетить Украину. «Представитель Белого дома прибыл в регион, который для США чрезвычайно важен сегодня с точки зрения национальной безопасности.  И он планирует, кроме Украины, также посетить такие страны, как Молдова, Беларусь, в том числе для налаживания сотрудничества в геополитических масштабах». 

Игорь Коломойский: “Зеленский – это матрос Железняк. Если “слуги народа” будут бл#довать, их распустят через год”

“Кто будет больше всего влиять первое время? “Слуги народа” и журналисты”. Интервью с олигархом Игорем Коломойским начинается с этой фразы, и это не шутка. Президент Владимир Зеленский создает модель власти, где классное интервью решает пока больше любой докладной записки.

Игорь Коломойский имеет серьезное влияние в команде Зеленского, но он там, конечно, не начальник и не наставник, а одна из фигур, с которой выстроены партнерские отношения. Зеленский взаимодействует с Коломойским в том, что президент четко осознает как проблему, и в том, что президент сам решил поставить приоритетом.

Сам корабль власти как система еще не выстроен, высота мачт и курс зависит не от тех, кто у руля – а от тех, кто этот корабль помогает строить и дует изо всех сил в паруса.

Это первая часть интервью – самое важное здесь, это политическая стратегия. Завтра будет экономическая стратегия и рассказ о встрече с Порошенко. У меня возникло четкое впечатление, что мысли Коломойского по стратегии решения войны на Донбассе очень совпадают с пониманием президента Зеленского, рекомендую обратить на этот блок внимание.

Игорь Коломойский: Зеленский – это матрос Железняк. Если слуги народа будут бл#довать, их распустят через год 01

KPI ЗЕЛЕНСКОГО

– Вас удивил результат на выборах?

– Никто вообще не ожидал. Это спасибо Петру Алексеевичу. Он как бы стал квинтэссенцией. Олицетворением собой объединенного прошлого. Так что это не протестное голосование. Это смена поколения. Отцы и дети. Тургеневщина. Если бы в 14 году победил не Порошенко, а Тимошенко, то сегодня бы было то же самое. Смена поколений может быть мирной, а может быть не мирной. Мы не получили третьего Майдана, которым все грозились, а получили возможность проголосовать на избирательных участках. Порошенко как явление включает в себя всех – и Ющенко, и Тимошенко, и Кучму, и олигархов, включая, может быть, меня, хотя мне это очень неприятно. Но, в принципе, так оно и есть, к сожалению. И теперь всех нас поганой метлой…

– И вас? Мне кажется, вы как раз и есть метла.

– Я – свободный радикал, “токсичная” личность. При том, что я всегда был в оппозиции, но всегда я был токсичен.

– Что вы собираетесь созидать вместе с Зеленским?

– Мы можем созидать только в идеях. Идеи у нас очень простые на следующие пять лет. Коэффициент полезного действия Зеленского надо будет измерить тем, сколько человек вернется в Украину.

– Сколько должно жить украинцев в Украине через 5 лет, чтобы мы поняли – у Зеленского получилось?

– Мы стартуем сейчас с 35 миллионов жителей в стране – это результат независимого анализа. Возвращение людей – это его KPI. Если будет 38 миллионов (+10%), значит, нужно Зеленского избирать на второй срок. А если будет 35, то – ауфвидерзейн.

– А у вас какое место в этой команде?

– Это мировоззренческий вопрос. У нас одинаковые цели и задачи, одинаковое видение, одинаковый KPI. Я себя ни в каких проектах на должностях не вижу, я просто готов помогать – если президент пять лет будет заниматься возвращением украинцев домой. Вот я хочу, чтобы через 10 лет у нас было не 35 миллионов, а 42, не считая Крыма. Я вижу, чтобы у нас в стране хотя бы на 5-7 миллионов увеличилось население. Чтобы люди вернулись и хотели жить в Украине.

– А в чем бы вы хотели покритиковать Зеленского?

– Пока нельзя. Он “в законе” первые 100 дней, они только прошли. Скоро будем критиковать. За сто дней человек должен разобраться что к чему. Если не разобрался, так, может, он не туда пришел.

ТЕПЕРЬ ЧИНОВНИКАМ ПИПЕЦ. ПОРОШЕНКО РАЗРУШИЛ УКРАИНСКИЙ ИСТЕБЛИШМЕНТ

– Каких изменений Вы ждете, что для Вас было бы сигналом, что происходят структурные реформы? Например, рынок земли, приватизация, налоговая реформа, амнистия капиталов…

– Это все туфта – амнистия капиталов. Потому что, когда людям нечего жрать, а кто-то рассказывает, что он заработал миллионы и готов за это заплатить какую-то ерунду, типа миллион украл, а 50 тысяч готов заплатить. Люди не воспримут такую мораль. Неправомерно заработал или правомерно заработал, но все равно украл. Или воспользовался тяжелым положением – это все равно украл. За сколько бы ни купил в то время предприятие по приватизации – все равно украл. Если купил компьютер за 100 долларов, продал за тысячу – украл.

– Жестко по всем нашим успешным бизнесменам врезали. Как тогда с укравших на продажах компьютеров налоги собирать?

– Есть нулевая декларация, она уже сдана, а дальше поехали. Те, кто воровал, все равно спалятся.

– А так, вы имеете в виду нулевая декларация должна быть не для всех, не для олигархов, а только для госслужащих, которые ее уже подали?

– А зачем остальным сдавать? В нищей стране, кроме чиновников и тех, кто занимает какие-то посты, никаких деклараций быть не должно. Заработал, заплатил, все. Все знают, что я миллионер. Если я напишу, что заработал три копейки – ко мне придут. А если ты чиновник, то заполняй электронную декларацию. Порошенко введением деклараций нарушил баланс влияния во власти, Порошенко разрушил украинский истеблишмент в угоду американским требованиям.

– Порошенко и прошлый состав парламента по сути открыли дорогу для создания новой политической элиты.

– Теперь чиновникам хана! Мы стали частью Европы. Хочешь быть чиновником, депутатом – надо вскрыться. Спроси у семьи, у детей, у родителей – готовы они к этому? Что их будут щелкать, смотреть как они живут, как они тратят, и, в конечном итоге, ты должен будешь соответствовать тому, что ты пишешь в декларации. Первое время, может, где-то +/- будут смотреть сквозь пальцы, а потом все. И если ты обманул – будешь сидеть в тюрьме. Петя открыл ящик Пандоры. Первым открыл ящик Пандоры Янукович, когда посадил Тимошенко и Луценко. Но этот ящик можно было еще закрыть. Вторым его открыл Порошенко. Он думал, что он самый хитросделанный и что он сам сможет рулить по новым правилам и при этом ссылаться на американцев, что это их воля. Но этот ящик Пандоры не в его руках – закрывать и открывать его теперь будут иностранцы.

– То есть все-таки бывший президент и парламент провели системную реформу, согласитесь, хоть и самоубийственную, произошло полное обновление.

– Конечно, но наше общество к этому не привыкло. 90% нашего населения привыкло к коррупции. Более того – само население является источником коррупции. Они об этом даже не задумываются. Они лояльно или толерантно относятся к коррупции. Когда кто-то что-то нажил, говорят: “Вот какой умный человек”. Особенно жены говорят мужьям: “Вот лучше б я за него замуж вышла”.

– Это от чьей жены вы такое слышали?

– От разных и на протяжении длительного периода времени. Потому что всегда речь идет об успешности и о возможности дать своему потомству лучшие условия. В 90-91-м году это было вообще остро. И говорили: “Лучше б я за Васю вышла замуж, потому что он хоть и дурак, но на мерседесе ездит”.

– Вам не говорили такого?

– Мне нет. Я уже был богатым человеком. Я в институте начал деньги зарабатывать.

– На продаже компьютеров?

– На фотографиях. Фотографировал, собирал заказы на увеличение в портреты. В 83-м году в Кривом Роге была моя первая точка работы.

“КРИВОРОЖСТАЛЬ”

– В Индии провели несколько амнистий капитала, и деноминация и переучет наличных денег были для всех граждан, для всех олигархов, а не только для чиновников. Может, и нам так сделать?

– Там миллиард двести тысяч жителей. У нас нет такого резерва людского, нам их модель не подходит. Там они сто миллионов расстреляют – ничего страшного не случится. Что такое Индия – мы понимаем по “Криворожстали”. Я не знаю, что там было до индусов, но они на комбинате 14 лет, и смертность от рака легких в Кривом Роге из-за выбросов с комбината больше в 5 раз, чем в Днепре. Вот это результат их работы.

– Я так понял, вы поддерживаете уголовное дело СБУ по “Криворожстали”?

– Я не просто поддерживаю, я считаю, что нужно отбирать предприятия, где плохая экология, отдавать государству и заниматься очисткой. При Советском Союзе с этим боролись, там если ты не сделал чего-то, то за взятку откупиться было нельзя.

– В топ-10 загрязняющих предприятий – “Арселор” на первом месте, но также 8 предприятий ДТЭК Ахметова и одно госпредприятие. А как дела с экологией, например, на Никопольском заводе ферросплавов?

– Вы не понимаете размер наших инвестиций в очистку. Тот же Никопольский комбинат тратит миллионы долларов в газоочистку, в другие вещи. Я же акционер, а не менеджер, но раз в году, когда смотрятся отчеты по расходам, то экология там на первых ролях. Хотя по сравнению с металлургическим предприятием полного цикла – у нас не вредное производство. И я не слышал, что Никополь в зоне бедствия, как Кривой Рог, потому что мы на это тратим большие деньги, а кто-то не платит, кладет деньги себе в карман, и умирают люди.

– Сразу возникла версия, что дело по “Криворожстали” возникло не без вашего участия.

– Поймите, они просто грабят страну, когда экономят деньги на очистке выбросов. Вот был президент в Кривом Роге. Мне после этого позвонили и спросили – “Вы “Криворожсталь” хотите купить?” Нормально вообще? Звонят с утра. С утра я плохо соображаю. Звонят спрашивают – “Если Вас интересует “Криворожсталь”, так Миттал готов вам ее продать”. Я спрашиваю: “А что привело вас к такому звонку?” “Так президент же был там”. Даже не понимают, что президент сам из Кривого Рога, ему не надо объяснять, что такое плохая экология, он сам этим дышал.

– То есть от предложения о покупке “Криворожстали” или доли в нем вы отказались?

– Я вам готов расписаться, что я не покупаю ничего за ближайшие пять лет. Не куплю никакие предприятия, не заберу, не отниму. Меня не интересуют никакие активы, я хочу сейчас одно – чтобы тарифы снизились в стране, это спасет экономику и позволит сохранить людей от выезда. Потому что если этого не будет, тогда нам капец. Нам как стране – это в широком смысле. Все скажут, что если при его богатстве он так говорит, то, что делать нам, бедным людям? Я больше могу сказать, что если для того, чтобы Украина выжила, надо стать не то что социал-демократом, а коммунистом, то я тоже на это готов. Я готов все сдать и стать, допустим, простым директором завода, как было у большевиков при НЭПе .

– То есть вы говорили, что Украине нужен дефолт, а теперь эта идея получила развитие – после дефолта коммунизм?

– Для спасения Украины необходима всеобщая национализация крупных государствообразующих предприятий плюс национализация разработки недр земли, то есть в нескольких отраслях нам нужен государственный капитализм.

“ПИЛИ ВОДОЧКУ С НОВИНСКИМ: НЕ ДОХРЕНА ЛИ ВАМ С РИНАТОМ ЛЕОНИДОВИЧЕМ БУДЕТ? РОЖА НЕ ТРЕСНЕТ? ПРИБЫЛЬ У НИХ ПО ЭКСПОРТУ РУДЫ 260%, А НАС ВСЕХ СЧИТАЕТ ЛОХАМИ”

Игорь Коломойский: Зеленский – это матрос Железняк. Если слуги народа будут бл#довать, их распустят через год 02

– Какие основные схемы вы хотите разрушить, какие убытки они принесли бюджету?

– Только по схеме “Роттердам+” грабеж за три с половиной года я оцениваю в 4,2 миллиарда долларов. Украина производит 180 миллиардов киловатт-часов в год. 50% производит атомная энергетика. 40% производит тепловая. 40 от 180 составляет 72 миллиарда киловатт. У Ахметова 70-80% тепловой генерации в руках, и при этом его не признают монополистом! У него под контролем выработка приблизительно 50 миллиардов киловатт-часов. Государство у него выкупало это по цене 1,9-2,00 гривни за киловатт-час. Выкупали всегда дороже оптовых цен. Себестоимость составляет 80-90 копеек. Оптовая цена с начала действия “Роттердам+” и по июнь 2018 года колебалась от 1 гривни до 1,618 гривни. Разница между ценой покупки государством и оптовой ценой составляла не менее 50 копеек – 2 цента. 50 миллиардов киловатт-часов потребления умножаем на 2 цента – получается миллиард долларов в год – чистая прибыль Ахметова и тех, кто за ним стоял. 3,5 года будем считать 3,5 миллиарда. Плюс разница между себестоимостью производства и рыночной ценой. Плюс 700 миллионов на все про все – дотации на уголь, еще что-то там.

– У вас лично суды с Ахметовым и Порошенко есть?

– Нет.

– Теперь будут.

– Пожалуйста, мы готовы с цифрами в руках. У меня нет основания к ним подавать. А если они подадут на защиту – получат встречный иск. Но они не подадут. Мы расскажем про тех, кто им помогал. Вы знаете кто это? Арсений Петрович, Владимир Борисович. Петр Алексеевич, который НКРЭ управлял, вовки, кривенки и прочие.

– Ахметов мгновенно подарил, например, скорые помощи по просьбе Зеленского, видно, что олигархи все-таки очень удобны президентам и премьер-министрам.

– Они уже все прожрали, просрали, потратили на бразильцев и футбол. Олигархов больше нет – мы умерли! Нам надо вперед смотреть. У нас большие цели и задачи. Есть новая власть, новый президент. Я уверен, что у него нет и не будет своих новоявленных ахметовых, коломойских, пинчуков…

– Наше интервью говорит, что Коломойский все-таки у него уже есть.

– Коломойского у него нет. Если Коломойский скажет завтра: “давайте грабить”, то нет у него Коломойского. Коломойский нужен, если он может что-то созидать, как и Ахметов, и Пинчук, и Фирташ, и Медведчук. Хотя Медведчук и Фирташ – стремная история с русскими.

– То есть забрать все у олигархов, у вас, у Ахметова, Пинчука, Фирташа – это сработает, это не обрушит экономику?

– Тот грабеж, который у нас происходит, только у нас и работает. Не будем привязываться к Ахметову – у нас с ним прекрасные отношения…

– Ахха! Прекрасные отношения с “грабителем”, с которым вы хотите судиться?

– Я не хочу с ним судиться, но я готов выдвинуть встречный иск. Поэтому он и не подаст на меня в суд. Он и Новинский. Новинскому я прямо в лицо сказал после второго тура президентских выборов и до парламентских выборов, при том, что я симпатизировал их совместной партии – вам не сильно жирно будет зарабатывать такие деньги?

– Где это вы обсуждали с партнером Ахметова Новинским его деньги и ваши симпатии к “Оппозиционному блоку”, как это было в лицах, любопытно?

– Пили водочку у него дома, заедали икрой. Я спрашиваю: “Ничего? Нормально? Хочешь послушать правду? У вас в официальном отчете за 2018 год написано, что вы заработали миллиард триста миллионов долларов от продажи руды и миллиард триста миллионов долларов от продажи стали. Всего 2,6 миллиарда долларов за прошлый год – это официальный отчет “Метинвеста”. 80 долларов на тонне стали. Получается, что вы выплавили 16 миллионов тонн стали. Красавцы – вообще вопросов нет. Заплатили налоги и гуляйте смело. А вот с рудой тут у вас, Вадим, по-другому будет. В отчете написано, что вы заработали 80 долларов на тонне концентрата. Это может быть окатыш, может быть агломерат, может быть просто концентрат. Получаем 16 миллионов тонн железнорудного сырья, которое вы продали на экспорт. Себестоимость железнорудного сырья, ну, пусть 30 долларов на тонне. Хотя у нас на соседнем предприятии в Никополе 20-25, но у вас, допустим, расходы 30 . Итого получается, что 30+81 = 111. Потому что продаете вы за 111, то есть ваша чистая прибыль 260%. Не дохрена ли вам с Ринатом Леонидовичем будет? Рожа не треснет? Или ты, Вадим, решил весь украинский народ купить – меня за икру, всех остальных за гречневую кашу? Сделай из этой руды сталь и заработай на ней, заплати больше налогов, дай больше зарплату своим рабочим. Но если вы просто копаете руду, и вместо загрузки украинской промышленности просто отправляете руду в Китай, чтобы помочь китайцам развивать их промышленность, так платите тогда большую ренту. Из 80 долларов сколько вам оставить, Вадим – 10 долларов на икру хватит? А остальное – в бюджет, налоги, рента”.

– А что ответил Новинский ?

– Новинский продолжал есть икру. Пока ты не поймешь о чем идет речь – это простые цифры. Вдумайтесь, только в 2018 году они произвели 42 миллиона тонн железорудного сырья, 16 миллионов СевГОК + 16 миллионов Ингулецкий ГОК+ 5 миллионов Центральный ГОК + 5 миллионов ЮГОК (они там в доле наполовину). 27 миллионов они отправили на производство стали, а 16 продали как сырье. При продаже стали на тонне руды они имели чистую прибыль 50-80 долларов. Они добыли руду, создали первый передел – это чугун, затем второй передел – это сталь, третий передел это прокат и прокат уже продавали. Заработали 50-80 долларов на тонне стали, – хрен с ними. Но при этом они параллельно тупо продали 16 миллионов тонн руды.

– Вы очень круто разобрались в деньгах Ахметова и Новинского…

– Это не деньги Ахметова – это экономика страны. Он зарабатывает с недр земли Украины, и сейчас это 40% валютной выручки, но это страна дает ему заработать. И если не навести порядок, чего не сделал Петя Порошенко, если сохранить “договорняки”, то экономику страны подорвут. Готовится контрреволюция, давайте чуть позже об этом скажем.

– Я так понял, что вы уже посчитали, насколько нужно увеличить ренту для Ахметова, если он не хочет получить национализацию своих предприятий?

– Вот это правильное направление! Потратил он 30 долларов на производство сырья, при производстве стали он потратил 440 долларов. Продал сталь за 520, то есть 80 с тонны нажил – молодец! С 80 долларов прибыли заплатил 20 налог на прибыль, осталось 60 долларов с тонны в карман – и кайфуйте. На бразильцев в “Шахтере” хватит. А когда вместо производства и налогов в Украине он просто вывозит сырье китайцам – это справедливо? Это говорит, что он нас всех считает лохами.

Нет, если ты сырье вывозишь, то с 80 долларов на тонне минимум 75% пусть отдаст – это 60 долларов, а 20 пусть оставит себе. С этих 16 миллионов тонн – это будет у него 320 миллионов долларов, 20% налога заплатил, останется 280. Так тут на еще одну команду бразильцев хватит.

Но есть второй вариант – не продавай сразу руду! Вот выделите это жирно! Производи сталь – у тебя же есть мощности, а ты вместо загрузки предприятий сокращаешь мощности, потому что тебе сейчас проще продавать руду, а не заниматься производством. Вот мы ферросплавы производим, хотя мы ж тоже можем марганцевую руду продавать. Руду сегодня выгоднее продавать, чем производить ферросплавы. Но мы долбаемся то с “Укрэнерго”, то с НКРЭ, то с “Укрзализныцей”, мы производим, платим налоги, загружаем предприятия работой, хотя у нас созданы государством условия, что выгоднее продавать сырье.

– Почему сырье выгодней?

– Потому что в семь раз подняли тариф на транспортировку. Это все привет от Порошенко. Да, с точки зрения финансов выгодней продавать сырье-марганец, а что делать тогда никопольчанам? В Польшу ехать или куда? Государство должно выстраивать политику в интересах страны, граждан. Для чего были созданы схемы, поощряющие экспорт сырья раньше? Для монополизации. Например, чтобы убить комбинат имени Ильича, принадлежавший Владимиру Бойко, – у него не было своего сырья, и таким образом у него решили “отжать” предприятие. В 2007 году Новинский, засланный к нам из России, владел Ингулецким ГОКом и половиной ЮГОКа. Всего он производил 18 миллионов тонн железорудного сырья. И тогда Новинский объединился с Ахметовым, создали монополию, которая производит 42 миллиона тонн сырья. Они убили после этого “Запорожсталь”, помните скандал – там были Шифрин, Шнайдер. Забрали у них “Запорожсталь” – это производство 4, 2 миллиона тонн стали, что требует 10 миллионов тонн потребления руды. Затем забрали комбинат имени Ильича в Мариуполе. Недавно, когда выборы были, был День металлурга. Новинский ездил в Мариуполь и звонил мне оттуда, говорит: “Мы вот сейчас на могиле Владимира Семеновича Бойко”. А я ему: “Что, говорю, совесть мучает? Сначала отняли большинство акций, дали какую-то фигню миноритарную, потом сняли с директора, отняли дело всей жизни у человека, потом человек из-за стресса умер, а потом еще акции выкупили оставшиеся у семьи Бойко обратно за 3 копейки. А теперь пришли проведать – совесть не мучает, нет?”.

– Сейчас сколько платят ренту Ахметов с Новинским?

– 1,5 доллара на тонне. Почти ноль, короче. В Конституции написано, что недра принадлежат народу. Вот наша группа нефть добывает, продает по 500 долларов за тонну, и платим ренту 28-30%, то есть 150 долларов с тонны – все правильно, наполняем бюджет, потому что используем природные богатства страны. А Ахметов продает руду по 110 с тонны и платит ренту меньше 2 долларов! Но я не потому, что мне обидно, нам хватает наших заработков, 50 долларов прибыли с тонны остается и это хорошо. Прибыль в 10 % по мировым меркам – это отличный результат, но Ахметов имеет 270% прибыль с природных богатств страны, разве это нормально, разве так бывает в цивилизованных странах? А государство с протянутой рукой ходит.

“ПРИШЕЛ МАТРОС ЖЕЛЕЗНЯК: “ИДИТЕ ВСЕ НАХ, КАРАУЛ УСТАЛ”. ЗЕЛЕНСКИЙ – ЭТО МАТРОС ЖЕЛЕЗНЯК. И ВПЕРЕДИ КРАСНЫЙ ТЕРРОР”

– То есть можно ожидать, что новое большинство в Раде поднимет ренту и Ахметов с Новинским станут ее платить?

– А куда Ахметову бежать? В Россию не получится. Терещенки, Морозовы, Третьяковы – они же тоже думали, что охренительно великие. И чем все закончилось? Недавно была дискуссия с одним человеком и он говорит: “Мы находимся по исторической аналогии между февралем и октябрем 17-го года”. А я говорю: “Нет. Октябрь уже свершился, только учредительное собрание не разогнали силой, потому что большевики получили большинство в Раде”. То есть где мы? У нас сейчас период как после ноября 17-го и перед апрелем 18-го. А в апреле 1918-го начался красный террор”.

– Кто будет осуществлять “красный террор” – вы?

– Мы же все утрируем. Когда разгоняли учредительное собрание 100 лет назад, никто не думал, что через полгода будет красный террор. Этот новый парламент – это есть матрос Железняк. Просто чуть-чуть перетасовали колоду. Если помните историю октябрьского переворота – Временное правительство пришло в феврале и назначили выборы, учредительное собрание должно было быть в ноябре-декабре, выборы прошли, большевики взяли меньше 10%, а потом состоялось учредительное собрание, куда пришел матрос Железняк и сказал: “Идите все нах, караул устал”. Они захватили всю власть – и потом началась диктатура.

– Зеленский – это матрос Железняк?

– Да! Матрос Железняк, подкрепленный голосами избирателей.

– А вы типа царский миллионер, поддержавший революцию – Морозов, Терещенко, Третьяков?

– Савва Морозов к 17-му году почил в бозе, потому что разрывался между своей проституткой и Красиным, так что не трогаем Савву Морозова, он в другую революцию отличился, 1905 года. А мы говорим про 17-й год. Представьте себе, что в 17-м году большевики сначала захватили власть, а потом произошли выборы и собралось учредительное собрание, и у них там было 90%. Гражданская война тогда бы и не началась. Но на самом деле они захватили власть, а потом разогнали учредительное собрание, в котором их было 10%. 90% всей страны было против.

– У большевиков не оказалось на выборах в 1917-м “1+1”. Так что нас ждет дальше – “красный террор” против некоторых олигархов?

– “Красный террор” не начался бы, если бы были другие быстрые способы быстро изменить социальное неравенство и перераспределить финансовые потоки в пользу государства. Вот как быть с Ахметовым и рентой? Если пойти нормальным путем, повысить ренту, то все будет нормально, если нет, то придется нам вспомнить 17-й год. Я себя не отделяю от этой ситуации, ведь я попаду тоже под повышение ренты, исключений быть не должно, платить за сырье должны абсолютно все. У меня есть два или три железорудных и марганцевых предприятия. Если я добываю марганец и буду экспортировать руду – меня тоже придется под нож пустить.

Мне выгоднее сегодня продавать марганец, чем продавать ферросплавы. Но если я это сделаю, надо 80% ренты у меня забрать, мне не надо исключений. Иди производи ферросплавы, идеолог. Мы должны включить логику экономики – не продавать сырье, а продавать продукт.

– Интересно, послушается ли вас в вопросе ренты “матрос Железняк”. А о чем с вами договариваются Ахметов с Новинским, какова цель их общения?

– Лучше общаться, чем не общаться, чтобы понять, что у меня в голове и как далеко я готов зайти.

– А с Ринатом вы сами о ренте говорили, что он вам ответил?

– Нет. Я думаю, что он не в курсе проблемы ренты вообще. Когда-то мы с ним спорили, какая себестоимость тепловой энергии. Если он уже отличает выручку от прибыли, то нет вопросов, я готов с ним разговаривать и по этой теме.

Игорь Коломойский: Зеленский – это матрос Железняк. Если слуги народа будут бл#довать, их распустят через год 03

“У МЕНЯ НЕТ СОМНЕНИЙ, ЧТО АВАКОВ И МАРКАРОВА ОСТАНУТСЯ МИНИСТРАМИ, В СТРАНЕ ДОЛЖНЫ БЫТЬ СТАБИЛЬНЫЕ ВЕЩИ”

– Какого кандидата в премьеры вы поддерживаете?

– Я никого не выдвигал.

– Вам самому Зеленский предлагал возглавить правительство?

– Мне? Нет. Потому в таком случае наши американские партнеры сойдут с ума. Если меня назначат, а потом с нами все партнеры разорвут отношения, то лучше не назначать. Без тушенки и второго фронта, все-таки будет тяжело.

– Кто из известных кандидатов в реальности возглавит Кабмин, у кого какие шансы?

– Рашкован вообще минус, исключено. Коболев не готов сам, по-моему, не хочет на данном этапе, хотя очень достойный кандидат. Но просто это общественное мнение – в нищей стране большой размер премии – это компромат. Хотя эта премия вообще ничего – 0, по сравнению с той огромной работой, какую он сделал для страны. Абромавичус – ноль шансов. Данилюк – ноль шансов. Алексей Гончарук в шорт-листе, причем, на мой взгляд, это один из фаворитов. Я склоняюсь к кандидатуре Витренко, потому что с ним знаком. Но говорят, что и Гончарук тоже в порядке, очень умный.

– Не менее значимый вопрос, чем премьер – кто займет пост министра внутренних дел, сохранит ли должность Арсен Аваков?

– У меня даже нет сомнений, что Аваков будет министром. Во-первых, нет другой кандидатуры на этот пост, а второе – в стране должны быть какие-то стабильные вещи. Я думаю, сохранится и министр финансов Маркарова. Эти достойные люди на своем месте достойно работают.

– Что еще стабильного следует сохранить Зеленскому? Каких людей у власти?

– Мне все равно какие люди у власти. Главное, чтобы концепция выработана была. Важны результаты. Если будем слушать МВФ и ждать, что они вместо нас будут управлять страной, у нас будет все плохо.

“ДАЮ СВОЙ ПРОГНОЗ ПО РАДЕ – ЧЕРЕЗ ГОД НОВЫЕ ВЫБОРЫ, ПОТОМУ ЧТО “СЛУГИ НАРОДА” БУДУТ БЛ..ДОВАТЬ”

– Как долго проживет такая большая и такая хаотично собранная фракция в 254 голоса?

– Когда большевики все позапрещали, порасстреливали, что у них сразу началось? И правый уклон, и левый уклон, и рюминцы и троцкисты и бухаринцы. В странах со слабыми демократическими традициями, монополизация экономики приводит к монополизации и в межпартийной борьбе. Поэтому сколько бы партий не было у нас – получается КПСС: Слуга народа, Партия регионов, Наша Украина. Потому что Леонид Данилович как говорил всегда? Всех много, а всего мало, всего на всех не хватит. То, что эту фракцию покинут разные группы и члены – это 100%. Вопрос – в каком количестве и к чему это приведет. Я не верю, что люди пошли туда за воплощением идеалов. Сколько у нас зарплата народного депутата?

– 30 тысяч гривен.

– Я не верю, что 254 человека пошли за 30 тысячами. Не верю. Мы привыкли воевать с собственным государством, потому что советское государство было государство подавления и уничтожения человека. Но в Киеве за сколько можно прожить? Вот начнем с женщин. Сколько нормальной молодой женщине, бальзаковского возраста, нужно денег, чтобы прожить?

– Депутату из “Слуги народа”?

– Из любой фракции. Три тысячи долларов женщине надо? Какой выход? Или у нее муж и она содержанка или ей надо самой зарабатывать. Нормальная женщина, у которой в голове – “Три К”, пойдет в парламент? Она ж не пойдет, ей нахрен не надо трешка баксов, политика. А если женщина в бизнесе зарабатывает что-то, но все бросает и идет в парламент, для чего? А маникюр надо сделать, педикюр, одеться надо, прическа, макияж, косметика, питание, что-то еще. Но женщина найдет мужчину себе и как-то устроится. Особенно боевая, энергичная, еще и хороша собой, правильно?

– Возникает вопрос, с какими женщинами вы общались и где, что у вас такие сексистские впечатления о женщинах-депутатах сформированы?

– У меня взгляды не сексистские, а фрейдистские, я всегда прежде всего о женщинах говорю, для меня они и их мнение важнее всего! Потому что сколько мужчине надо зарабатывать, если женщине минимум трешку долларов? Что делать с женой депутата? Она сколько должна получать? У нас если депутат будет получать трешку, то тогда депутат будет ходить голый и босый в сандалях. Все заберет жена, трешку на себя. На себя и детей. Красивым женщинам-депутаткам, одиноким, достаточно трешки. 5 лет продержится. А если взять мужчину, то ему минимум пятерку надо дать. Потому что трешку жене и две себе. Конечно, сейчас сразу начнут орать, что это за гендерное неравенство? Поэтому пятерку надо и женщине давать. Тогда женщина-депутат будет в шоколаде по сравнению с мужчиной, у которого, дай бог, чтобы тысяча осталась, потому что жена узнает, что пятерка и заберет 4. Ну, на тыщенку как-то тоже можно…

– А если Зеленский до 5 тысяч долларов депутатам и правительству повысит зарплату, вероятность досрочных выборов снижается?

– Да. Но все равно будут паршивые овцы, найдутся. Но значительно меньше. А как людям это сказать? Они ж скажут, твою мать, что ж это вы, слуги народа такие, что теперь вам надо пятерку?!

– А честно разве не надо говорить с людьми?

– “Честно – живите на тысячу! Живи с нами, ходи в сандалях, значит! А нет, иди в народное хозяйство, а не в парламенте сиди. Вы ж пошли туда чего-то? Так живите, народные, как весь народ, от машины откажитесь, от гостиниц. Нахрена вы туда пошли? Зарабатывать или работать? Если работать, так живите, как все. И тыщенка это еще не плохой вариант для вас. Ведь по пятерке зарплаты – так каждый дурак сможет!”. Вот так думает народ. А Порошенко скажет: “Твою мать, я б по пятерке тоже платил из бюджета, и от меня б не сбежали, у нас коалиция до сих пор существовала б и законы принимала!”.

– Сколько депутатов может отколоться?

– Под риском выхода где-то до 100 человек. “Паршивыми овцами” будут прежде всего бизнесмены.

– Если выйдет 100, конфигурация власти поменяется неузнаваемо.

– Тогда через год в Украине будут новые выборы – даю свой прогноз. Только уже на базе полностью пропорциональной системы.

– Что может стать главной причиной досрочных выборов?

– Только одно – если “слуги народа” начнут бл..довать. А они будут точно бл..довать, вопрос в масштабах. И это нормальный человеческий процесс осознания, зачем вы пришли в парламент.

– Да, если раньше их всех еще как-то прибивали спецслужбами, правоохранительными органами, сейчас всего этого не будет.

– Конечно, их ведь и не за что зацепить, они ж все откуда? Парикмахеры? Или фотограф со свадьбы? Что ему предъявить? Фотоаппарат отнимем? Ну что? Вот, допустим, фотограф выиграл у Богуслаева. Богуслаева есть чем зацепить? Есть. А фотографа? Как он туда попал этот фотограф? Не знаю. Вместе с тем, нельзя всех под одну гребенку. Есть группа риска, но большая часть “слуг народа” все-таки не за деньги зашли, а с желанием что-то изменить, и это будет сильным фактором влияния.

“БОГДАН”

– Чего добился на данный момент Офис президента, как вы оцениваете их политические достижения?

– Они пока грамотно все делают, все нормально. Но еще пребывают в эйфории, им кажется, что море по колено. Я им пытаюсь как-то донести, что у Петра Алексеевича было 303 человека парламентское большинство в ноября 14-го года. И через год все, как дым над водой развеялось. Но пока меня не слышат.

– Как часто звонит вам президент сейчас, может что-то узнать, может сомневается в чем-то?

– Не-не-не. У президента как раз нет сомнений. Там же Богдан есть для советов. Он все знает.

– Богдан все знает?

– Ну, конечно. Если не знает, то в Фейсбук заходит, там все подскажут.

– Ахха! Подкололи!

– Чего? Я серьезно.

– Досрочные местные выборы, как вы считаете, нужно будет проводить Зеленскому в 2019-м ?

– А зачем? Там же по Конституции, если сейчас проведешь, все равно в 20-м надо снова. Так на хрена сейчас это делать, отвлекать от важных задач?

– Вы понимаете, что это был за прикол с заявлением об отставке Богдана и комментарий “Свободе”, что ОП общается с народом без журналистов?

– Люди, живущие в интернете, болезненно воспринимают столкновения с реальностью. Но я-то Богдана знаю, он же нормальный человек. Ну есть у него эта болезнь с Фейсбуком, с этими телефонами, он в них сидит. Когда человек все время сидит и смотрит, он становится частью этого телефона. Я детям своим вообще запрещаю за обеденный стол брать телефоны, айфоны, гаджеты любые. То, что Богдан выдал с журналистами, я считаю, что это явление, раньше говорили “человек из футляра”, а теперь “человек из Фейсбука”. Он вышел из виртуального мира, а его что-то спрашивают. Он говорит: “А вы кто такие? Вы журналисты? Что вы от меня хотите типа?” – “Общественное мнение, то-се, значимая информация”. – “Та я не знаю, мы с миром общаемся совсем по-другому, отстаньте от меня типа”. Человек просто из компа выскочил. И тут на него набросились, так что реакция абсолютно нормальная. А когда они к Зеленскому подскочили в предвыборную кампанию? Так же напали на Богдана. А человек только из Фейсбука вернулся, надо же понимать, у него там свои мысли, у него там большое сообщество, правильно? Лайкают, то-се, и тут ему сразу ба-бах по голове эти “свободовцы”: “А как вы это объясните? А что вы себе задумали?”. Ничего страшного.

– Чтобы вы хотели через фейсбук донести в Офис президента?

– Хм… Что вершина – это последняя точка перед спуском.

СТРАТЕГИЯ ЗАВЕРШЕНИЯ ВОЙНЫ НА ДОНБАССЕ: “А СЕЙЧАС Я БУДУ ЗАЩИЩАТЬ ПОРОШЕНКО”

– В марте 2014-го вы стали главой облгосадминистрации и назвали Путина “маленьким шизофреником”, а какими словами вы бы его назвали сейчас?

– Я ж тогда неопытный был человек, как чиновник, но мы понимаем, что человек на должности так вести себя не должен. Должна быть какая-то дипломатия. Сегодня уже с высоты прожитых лет я бы этого не сказал.

– Как бы вы его назвали тогда?

– До 60% относились к Российской Федерации и к русскому народу как не к чужому, скажем так, были симпатии или сочувствие, но не вражда. Поэтому Путин – это тот человек, который в принципе все это перечеркнул. Число украинцев, которые голосовали за Медведчука и Бойко – 13%. И будет еще меньше, потому что это раньше за них могли голосовать как за сторонников России. А теперь кто такие Бойко и Медведчук? Предатели Украины. И кто за них будет голосовать? Их результат в 13% – это пока еще оставшиеся сторонники РФ. Из-за Путина Россия потеряла 50% своих симпатиков в Украине, а будет еще меньше. Вот как можно это охарактеризовать? Я считаю, с точки зрения России, присоединение Крыма – это большая стратегическая ошибка. Можно было сделать там разные варианты типа Абхазии, Осетия, Приднестровье. Но они ж взяли это дело прямо всем гамузом и схавали, аннексировали то есть. У них теперь выхода нет. Любой следующий правитель придет, а ему скажут: “Как же так, великий князь Владимир Красно Солнышко, собиратель земель русских, принес Крым обратно в Россию, а ты, шельмец и подлец, хочешь его отдать для того, чтобы избавиться от каких-то санкций? Русскому народу санкции нипочем!”. Вот так это будет звучать.

– Большой резонанс вызвали недавно ваши слова, что на Донбассе гражданский конфликт. Что за гражданский конфликт, если воюет в нем российская регулярная армия?

– Если бы не было конфликта, не было бы российской регулярной армии. Надо смотреть, что первично, а что вторично. Мы с вами помним 14-й год, как все начиналось. Сначала образовался конфликт, а потом уже образовалась сначала эти все зеленые человечки из России, гиркины, привозные автобусы якобы дончан и луганчан, а на самом деле они были из-за поребрика. Они понимали, что нельзя упустить ситуацию и были более готовы, чем в 2004-2005 году. В 2004-2005-м помните, там тоже назревало – Северодонецкий съезд. Поверьте мне, что если б не был сорван “Украинский фронт” в Харькове в феврале 14-го, то война пришла бы и туда и ситуация у нас была бы на порядок “повеселее”. Мы предотвратили тогда еще более страшный сценарий – политическими методами.

– Как Зеленский собирается закончить войну на Донбассе?

– Нет войны на Донбассе. Есть конфликт. Официально война не объявлена – значит конфликт. У нас даже российские войска, когда вторглись, то войну не объявили. Мы оккупированы, да. Но основой всего находится гражданский конфликт. Гражданский конфликт надо политическими методами снять с повестки дня – и тогда российским войскам придется сваливать. Вот почему я говорю сейчас о конфликте – с политической точки зрения.

– То есть когда Зеленский говорит о мире, это и есть та самая стратегия выведения войны за рамки урегулирования гражданского конфликта?

– Да. Давайте разберемся, почему нет мира? Казалось бы, в феврале-месяце было подписано второе Минское соглашение, после Дебальцево. Там четко написан план действий со сроками на 15-16 года. Я недавно его смотрел, этот план действий, и говорю: давайте подведем итоги и создадим современную версию, как выполнен каждый пункт. Там есть вещи, которые действительно выполнены. Обмен пленными частично состоялся, осталось в плену несколько сот человек.

Что я самое главное хочу сказать? Российская Федерация при всей моей нелюбви к ней и к порядкам, которые там творятся, к режиму, она все-таки член ООН, член Совета безопасности, вернулась в ПАСЕ. Т.е. они как-то стараются соблюдать лицо, свой внешний облик, играть иногда по каким-то правилам.

– Пытаются быть цивилизованными.

– Но если Россия пытается быть цивилизованней, надо ей в этом помогать, найти, ради наших пленных, такие правила, которым Россия будет вынуждена следовать. Да, есть трагедия для тех пленных людей, кого нет в списках, но надо освободить хотя бы тех, кого мы можем. И надо всех искать, не останавливаться и потом вытянуть еще одну партию. И опять придумывать, как поменять их. Почему сейчас тех, кого нашли, не могут поменять?

– Потому что пленные для России это рычаг шантажа, они не составляют список для обмена всех на всех, а Медведчук параллельно с темой пленных строит бизнес-схемы.

– Мне кто-то говорил вульгарное такое сравнение – Зеленский и Коломойский это как в свое время Путин и Березовский. Я помню, что в прессе, телевизоре было, что Березовский занимался обменами пленных, с выгодой для себя. Так вот, у нас аналогия Березовского – это Медведчук с Порошенко в период после декабря 2017-го, когда состоялся последний обмен пленными. Т.е. они не конкретных пленных там выкупали, они непосредственно преференции создавали. Чем бы занимался Медведчук, если бы закончился конфликт? Чем бы занимался Курченко? Чем бы занимались те, кто там занимается копанками, углями и прочим? Для них война и судьбы пленных – это ширма для бизнеса. Медведчук торгует там трубой Новоград-Волынской. Дизель везет, на сжиженный газ монополию создал в стиле Курченко опять же.

– Какова дальнейшая стратегия принуждения Путина к миру? Допустим, Зеленский подпишет новые Минские соглашения, допустим, сможет обменять часть пленных, что дальше?

– Третий этап – прекращение стрельбы. Это все в принципе реализуемо – но это ж не решение вопроса. Мы можем добиться прекращения стрельбы тогда, когда покажем всем путь как выйти из этого конфликта. Хочет ли Российская Федерация выйти из конфликта на данном этапе?

– Россия хочет выйти – но при этом заставить нас отказаться от Крыма. А санкции сохраняются и за Донбасс и за Крым.

– Есть два вида санкций. Вначале санкции были введены за Крым, а потом после 17 июля, когда они сбили “Боинг”, были введены санкции по Донбассу. И россияне от них реально страдают. Поэтому я считаю, что мы можем предложить им снять часть санкций, которые касаются Донбасса, для нас это выгодная переговорная позиция. Надо возвращать Донбасс сейчас. Ну, а потом пройдет несколько лет, Россия неустойчива, там всегда возможна внезапная смена власти, и мы возьмем свое, если подготовимся. Если мы отработаем механизм уступок – наша земля в обмен на санкции, значит это работает, и мы в следующее окно возможностей добьемся большего и по Крыму.

– Ок, давайте тогда четко сформулируйте, какие преимущества получает от мирного решения на Донбассе Путин, почему Кремлю должно быть выгодно пойти на уступки и покинуть Донбасс?

– Давайте попробуем разложить по пунктам, подбить баланс. Во-первых, Россия несет большие потери от введения санкций, они постоянно ужесточаются, и только позиция Украины поможет снять часть санкций, это приведет к оживлению в российской экономике, у них прекратится падение.

Во-вторых, Донбасс для России большая обуза, на содержание выделяются огромные дотации из тощего российского бюджета, и ситуация ухудшается. Донбасс российской экономике не нужен, это часть украинского промышленного комплекса, если они вернут нам промышленность Донбасса, у нас значительно вырастет товарооборот с той же Россией, который с 2014-го упал в три раза.

Реинтеграция Донбасса сэкономит для России миллиарды и снимет ответственность за население, которое они там еле-еле кормят.

В-третьих, в противном случае – нам придется начать экономическую войну. Поднять вопрос, как металл, производимый на Донбассе, продается на экспорт, как Россия участвует в подделке сертификатов. Вот, например, Челябинский ферросплавный делает поставки на комбинаты в Енакиево и Алчевске, подадим его в санкционные списки и полностью закроем сбыт продукции в Европу.

В-четвертых, Донбасс сковывает крупные силы российской армии, они несут потери, затраты, вести две войны сразу в Сирии и Украине для России непомерное бремя, они очень уязвимы, их поэтому американцы вышвырнули из Венесуэлы.

В-пятых, геополитически Россия не может противостоять своим мировым конкурентам – США, Китаю, она ослаблена, против нее выстроен фронт, потому что Россия увязла в Украине.

В-шестых, Россия проиграла войну. Украину им не взять, а отдавать оккупированные территории рано или поздно все равно придется. Мы им на данный момент предлагаем уйти на основе договоренностей, когда они на многое могут влиять.

Мы должны направить Россию в коридор для выхода из этих проблем.

– То есть переформатировать Минские соглашения в два пакета договоренностей, один пакет по Донбассу, другой пакет по Крыму, и решать эти проблемы поочередно?

– Да, но не отказываясь ни в коей мере от нашего суверенитета над Крымом, и даже усиливая нашу работу в этом направлении. Но если мы реалисты, если мы хотим продвижения к миру и освобождению нашей земли, то надо начать с отработки плана мирного освобождения, чтобы при нашей жизни у нас вернулся хотя бы Донбасс. Да, надо отделить вопрос Крыма и вопрос Донбасса, как это ни печально звучит.

– Вам не кажется, что это шизофреническая позиция, ведь и там, и там Украина, а мы создаем приоритеты – что освобождать раньше, что позже?

– Да, и там, и там Украина, мы от этого не отказываемся. Но мы просто начинаем откручивать процесс в обратном порядке. Санкции по Донбассу были введены последними, и потому мы начинаем именно с них, все логично.

– А не подтолкнет ли наша готовность отказаться от части санкций против РФ страны Евросоюза к отмене санкций вообще или к такому ослаблению, которое не позволит нам впоследствии давить на РФ по скорейшему возврату Крыма?

– Нет, не ослабит. По причине того, что мы не вводили эти санкции. Эти ввели западные страны, и они включены в Минский процесс, это, безусловно, должно быть совместным решением.

– При каких условиях с России могут быть сняты санкции по Донбассу?

– Три условия: когда на Донбассе наступил мир – это раз, когда Россия выведет свои войска – это два, когда мы восстановим контроль Украины над государственной границей – это три. После выполнения условий санкции снимаются.

– Почему это решение выгодно для Украины?

– Наши западные партнеры мечтают хотя бы частично эти санкции снять. Нам приходится каждые полгода дрожать – оставят санкции или не оставят, все ли европейские страны проголосуют или не все. Особенно тяжело доказывать, когда наши западные партнеры видят, что мы сами не двигаем процесс урегулирования. Наша активная инициатива серьезно усиливает наш авторитет на Западе, мы создаем те самые правила, которые Россия будет вынуждена выполнять. Если Путин откажется от мира – вся ответственность на нем.

– В случае, если мы в ближайшее время освобождаем Донбасс, откуда мы возьмем деньги на восстановление инфраструктуры? Там же нужны десятки и сотни миллиардов.

– Это не проблема, там много промышленных предприятий, мы восстановим кооперацию, и вместе будем развиваться гораздо быстрей.

– Почему Минский процесс был остановлен, несмотря на все усилия Украины, и чем будет отличаться ситуация сейчас?

– Первая основная причина была в том, что там в Минских соглашениях написано изменение Конституции. Но пойти мы на это не можем. А теперь вопрос, после которого все зрадофилы начнут кричать. Сейчас я буду защищать Порошенко, вам будет это необычно.

– Что?!

– Итак, почему Порошенко подписал это? Почему записано изменение в Конституцию? Есть две версии: первая, что Порошенко заранее не собирался это все выполнять и подписывал это потому, что была тяжелая ситуация, в том числе с Дебальцево. Помните, Захарченко там орал в кураже, что он в Киев скоро приедет. Ну, до Славянска они кое-как могли бы в 15-м дошлепать. Поэтому Порошенко пошел на вторые Минские соглашения – и это был наш второй Брестский мир. Видно, путинцы требовали изменений в Конституцию, ему пришлось на это пойти. Но из-за этого все остановилось. Вторая версия – что Порошенко сознательно прописал такой механизм, который бы делал невозможным реализацию договоренностей, чтобы не давать врагу никаких уступок.

В любом случае потом мы укрепились, мобилизовались, закрепились на этой линии. С этой задачей Порошенко справился, наши переговорные позиции усилились.

И теперь возник благоприятный момент, чтобы заставить Путина выполнить Минские соглашения в новом формате. Сегодня совпали векторы, можно воспользоваться этой ситуацией и предложить им: убираем требования об изменениях в Конституцию, оставим особый статус, не будем его раз в году продлевать, сделаем его на 5 лет, переходный период и проведем там выборы.

– Итак, какой механизм должен быть прописан в Минских соглашениях по проведению выборов и особом статусе для Донбасса?

– Первое – прекращение огня, обмен пленных – большей части, и обязательно тех, кто уже давно сидит с 14-15-го годов. Второе: проведение выборов по украинскому законодательству под контролем украинской власти. Третье: на следующий день после проведения выборов начинается процесс передачи контроля над границей. Т.е. буквально так: выводятся российские войска и передается контроль над границей полностью украинским войскам. Сейчас есть пункт, что контроль над границей передается после изменений в Конституции, то есть никогда. Ни при Порошенко этого бы не было, ни при Зеленском этого не будет, ни при ком другом, потому что невозможно проголосовать, найти 300 голосов за изменения в Конституцию, федерализацию, конституцию отдельных республик, за прочий бред. Потому что если это сделать, то Украинская держава перестанет существовать. Поэтому, в-четвертых, заменить в Минском соглашении обязательства по внесению изменений в Конституцию на 5-летний закон об особом статусе Донбасса.

– Когда принимается закон об особом статусе Донбасса – до передачи контроля над границей или после?

– Провели выборы, на следующий день началась передача контроля над границей, а через 30 дней она закончилась. За 2 месяца до выборов можно принять закон об особом статусе и сказать, что он действует 5 лет, переходной период реинтеграции, потому что многие вещи, которые написаны в особом статусе, они уже в остальной Украине существуют де-факто и де-юре. То, что мы называем децентрализацией. Ну так хрен с ними, пусть они проведут свои сраные выборы – ведь мы там в них будем участвовать по украинским законам, доступ будет у наших СМИ. Например, “Слуга народа” наверняка может участвовать, посмотрим, кто популярней окажется на Донбассе – Путин или Зеленский? “Голос” с Вакарчуком пойдет, Тимошенко, “Оппозиционный блок-За життя”. Нам не надо бояться выборов.

– Выборы будут проводиться с участием российских наемников и украинских сепаратистов, воевавших против Украины?

– Россияне должны уйти и забрать всех преступников с собой. В Минских соглашениях прописана амнистия, это надо выполнять. Но те, кто воевал и помогал оккупантам, у кого руки по локоть в крови, которые мародерили, пытали пленных, насиловали женщин – им надо свалить, для них пощады не будет, амнистия на них не распространяется. Россия должна весь этот мотлох забрать себе, если нет – пусть используют время и по-тихому от них избавляются, также как они убрали Захарченко, Беднова, Мозгового и остальных. Вот Плотницкий – умный человек, все понял, и уехал тихонько сам. А Захарченко “бакланил”, не уехал, вот его и списали.

– Отказ от изменений в Конституцию по Минским соглашениям покажет, собирается ли Путин выполнять этот план, так?

– Да, это пробный шар для россиян. Для них это ничего не значит. Они прекрасно понимают, что Конституция меняться не будет. Никакой федерализации не может быть, после захвата автономного Крыма. Тот, кто выступает за федерализацию Украины – Бойко, Медведчук – это предатели.

– Что будет делать Украина, если Путин сейчас сорвет мирные переговоры и обмен пленными, как он уже многократно делал?

– А если он на это не идет, значит, будет так, как есть сейчас. Тогда надо решать гуманитарные вопросы и линия разграничения должна быть линией границы и все. А как иначе? Мы же не можем не купировать этот нарыв. Это должно быть закальцинировано, говоря медицинским языком, эта опухоль, она должна быть отделена от другого организма, чтобы не отравлять его. Пока не надоест Кремлю. Мы ж понимаем, что там все неблагополучно, там живут только те, которые не могут позволить себе оттуда уехать. Это пенсионеры в основном. Молодежь оттуда вся сваливает, кроме тех, кто не скололся или не спился. Нет будущего у Донбасса без Украины. В Крыму пустые пляжи, та же самая история – кто туда едет? Сами россияне предпочитают Турцию.

– Вы первый, кто начал судиться с Российской Федерацией, расскажите, как идут международные суды.

– Уже не единственный сужусь. Уже и Ахметов с ними судится, Приватбанк, Ощадбанк. Там, к чему я имел отношение –что-то все время выигрываем. Там где я есть, и там, где меня нет, но я понимаю о юридических процессах – там под 2 млрд. долларов сумма убытков. Кстати, “ПриватБанк” тоже судится – у них иск больше, чем 1 миллиард. В разных странах идет рассмотрение. Вот я знаю, что в Швейцарии потерпели серьезное фиаско россияне.

– Возможны аресты российского имущества в европейских странах?

– На это и рассчитываем. Или долги Украины какие-то удастся погасить. Сейчас работают юристы над тем, чтобы долг Украины, который существует, за которые Украина судится, – там миллиарды по обязательствам перед РФ, или, например, 110 млн. за “Татнафту”, возможно, после победы в судах удастся законно списать. Непростая задача, но реализуемая.

“ВОЗМОЖНО, СЕМЬЮ ГЛАДКОВСКИХ НАДО НЕ ШЕЛЬМОВАТЬ, А НАГРАЖДАТЬ?”

– Будет ли новое правительство готово вести экономическую войну с Россией, которая де-факто идет уже сейчас?

– Есть вещи, которые надо хорошо продумать. Потому что можно запретить все, а потом семья Гладковских была вынуждена завозить контрабандой дефицитные авиадетали. Так, а если задуматься, может, их надо награждать было, а не шельмовать?

– Ого, интересный поворот, такого адвоката у Гладковского еще не было.

– Потому что это Петр Алексеевич в этом виноват, в том что все нелегально и незаконно завозилось, потому что есть детали старой военной техники, которые нам нужны в небольшом количестве, и которые для этой техники выпускают только в России. И возможно, эти ребята завозили нужные запчасти, которые невозможно было получить законным легальным путем. Да, они на этом зарабатывали. А как иначе организовать такой сложный бизнес? Вот если бы журналисты типа Бигуса попробовали сами завезти контрабандой военное оборудование из России.

– Гладковские работали в нелегальном поле, в том числе и в самой Украине, это очевидное нарушение закона.

– Эта ситуация – это тот же самый анекдот про крысу и хомяка – вопрос пиар-обеспечения. Отшельмовали, показали, люди увидели, как они разговаривают, какая у них переписка и сколько они кому отправили, и это вызвало возмущение. Я ж никого не оправдываю. Но ведь тут вопрос не в том, как они общаются и не в том, что там делало НАБУ, а вопрос был в том – они завозили нужное нам оборудование из России, пусть контрабандой или нет? Если они завозили российские товары двойного назначения в Украину, и это использовалось для нашей военной промышленности на выгодных условиях, так они тогда герои.

– Но там есть другой эпизод возмутительный, есть подозрение в продаже танковому заводу запчастей, которые должны были лежать на складе этого самого завода.

-Если они мотлох скупали, а потом продавали как новый, изображали, что это контрабандой завезено, так за это надо судить. Если они завышали цены в 10 раз и раздавали откаты, тогда суд, тогда все справедливо. Но давайте не вешать ярлыки в деле, где все не так ясно, как нам показали, давайте дождемся суда.

БОРЬБА С МЕДВЕДЧУКОМ И СПЕЦПОШЛИНЫ НА РОССИЙСКИЕ ТОВАРЫ

– Кабмин по настоянию офиса президента ввел спецпошлину против поставок топлива из России по Новоград-Волынскому трубопроводу, который контролируется структурами Медведчука. Это вы пролоббировали, Медведчука начали выбивать с украинского рынка?

– Нет, я считаю, что это глупейшая была затея. Если бы меня спросили, я бы сказал, что это бред. Это полностью незаконно для начала. Нельзя вводить пошлины или санкции или еще что-нибудь не против продукта, и не против страны происхождения этого продукта, а против способа транспортировки продукта! Дизельное топливо, идущее из России по трубопроводу от Медведчука, теперь облагается пошлиной. А дизельное топливо, которое Медведчук завозит цистернами или кораблем, пошлиной не облагается.

– А какой должна быть реакция государства на покупку его структурами трех телеканалов на российские деньги?

– Я не верю, что существует схема, в которой кум Вова дал куму Вите, и он за это покупает каналы. Медведчук перерабатывает продукт и везет его в Украину по низким ценам. Ну, спасибо ему, молодец. Не может государство заниматься ерундой, бороться экономически против одного физического лица, это недопустимо в цивилизованных странах.

– А против Медведчука государство должно бороться?

– Если товарищ Медведчук ведет внутри Украины враждебную деятельность, есть украинский закон – будьте любезны, предъявите ему подозрение, докажите его преступление, вмените ему статью уголовного кодекса, посадите его. Или отправьте его в длительную эмиграцию, а имущество конфискуйте. Если вы не можете этого сделать по закону, то государству не надо заниматься ерундой.

– Возможно, стоит ввести спецпошлины против всего российского топлива, которое из РФ и Беларуси идет, чтобы не было исключений?

– А что мы вообще импортируем из России и без чего мы можем обойтись? ТВЭЛы, можем без них? Вывоз ядерных отходов, вывозим мы их или нет? Не можем. Поэтому если есть вещи, которые мы не можем, давайте, мы ж не фантазеры кремлевские, давайте поступать прагматично. Т.е. должен быть здоровый протекционизм, если это не противоречит нашим европейским устремлениям. У нас остался единственный завод для собственной переработки нефти, то бишь Кременчугский завод, к которому я имею какое-то отношение, в результате чего все кричат: “Караул, это Коломойский ввел пошлину!” Так вот я вам говорю, что если бы речь шла о заградительных пошлинах, то логично было бы их вводить не только против российского топлива, но и против белорусского, казахского, европейского, чтобы стимулировать поставки сырья, наши рабочие места, нашу переработку и добавленную стоимость в Украине. А если мы хотим ввести пошлину конкретно против чего-то российского, то надо не на трубу пошлину вводить, а на товар с российским сертификатом происхождения. Вы думаете, что получили много налогов от пошлины на трубопровод? Нет, они разгружают трубу в Беларуси и везут дальше вагонами, а цены на рынке стали выше. Где навар от яиц? В чем была идея?

– Спецпошлина на трубопровод, задержание танкера налоговой милицией в Николаеве по подозрению в контрабанде, задержание СБУ танкера в Херсоне, по подозрению в заходе в Крым и не исключено с контрабандой – это вы координируете эту деятельность?

– Абсолютно нет. Спецпошлины я объяснил. По Николаеву – там фирма Адамовского, дело ведет налоговая милиция, декларировали масло, завезли дизель, так что пусть платят налоги. По Херсону даже не знаю, что за ситуация, но через Херсон скорее всего это Медведчук.

Сейчас Иванчук еще контрабанду делает через свой завод в Калуше – тоже на Венгрию, он пробил себе льготы в прошлом году на беспошлинные поставки якобы для переработки.

– Так это вы президенту про Иванчука подсказали? Зеленский ему в Ивано-Франковске приказал дорогу за свой счет построить за 170 миллионов гривен?

– Иванчук сам нарвался, пришел на встречу с президентом, сел в первый ряд, улыбался, сразу получил. Да он эти 170 миллионов за месяц на этой схеме беспошлинного завоза и экспорта в Венгрию топлива поднимает. Я с ним не общаюсь несколько лет.

– А Медведчук сколько поднимает на схеме поставок в Венгрию?

– Медведчук также на Венгрию контрабанду делал, продавая через трубу в Новоград-Волынском топливо – примерно 10% от общего объема поставок в Украину. Это давало ему на одной этой схеме примерно 8-10 миллионов долларов в месяц.

– Но теперь эту схему обложили спецпошлиной. И теперь стала ясна ее логика.

– Правительство само эту схему разрешило, теперь само и пытается это исправить.

– А что скажете про ВОГ, ОККО, как они на рынке себя ведут? По ним тоже было немало скандалов.

– ОККО баловалось контрабандой, ВОГ баловался сильно, но мы с ними переговорили, они прекратили этой ерундой заниматься, сейчас все закупают на Кременчуге.

– То есть контрабандисты постепенно переходят на поставки с “Укрнафты”?

– Я скажу, чтобы не было инсинуаций, что все, что делается сейчас – в интересах Коломойского. Кременчугский НПЗ также в собственности государства, и загружая его работой государство действует в своих интересах. На самом деле, в государстве огромная часть поставок топлива долгие годы осуществлялась контрабандно, с уклонением от уплаты налогов. И вот сейчас вертикали, которые собирали за это деньги, исчезли. И контрабандисты потеряли “крышу”, их начали задерживать. Налоги с танкеров не ко мне пойдут – а государству. Пусть платят. Мы на этом ничего не заработаем, это просто правила для всех. У Кременчугского НПЗ реализация не растет – возьмите статистику. “Укрнефть” в прошлом году, в августе, в тот же период, продавала на 1000 тонн топлива больше, чем сейчас. Медведчук контролирует поставки сжиженого газа, там цены снижаются, объемы растут. Если бьют контрабанду в разных местах, а реализация легального топлива не растет, значит этот продукт либо замещается другим продуктом, либо идет по тем схемам, которые пока не перекрыты.

– Следует ли Украине осуществлять импортозамещение поставок топлива всех видов?

– Я считаю, что газ уже может замещать. Если мы решим вопрос ТВЭЛов и ядерных отходов, вопрос топлива, других видов критического импорта – закройте вообще нахрен границу, пока не уйдут с Донбасса, закройте с ними любые экономические отношения. Я считаю, что нельзя быть беременным чуть-чуть. Мы хотим быть принципиальными? Давайте будем принципиальными. Но не ценой уничтожения своей собственной энергетики, а после соответствующей подготовки. Во-первых, на войне нужна победа над врагом, а не героическое самопожертвование. А во-вторых, на войне чтобы победить – желательно выжить. Для Украины победа – это не провести наш парад на Красной площади, а не дать Путину провести свой парад на Крещатике.

Игорь Коломойский: Зеленский – это матрос Железняк. Если слуги народа будут бл#довать, их распустят через год 04

ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ.

Юрий Бутусов, “Цензор.НЕТ

Думаю, что Алексей Гончарук будущий Премьер-министр Украины – Мизрах Игорь

Гость студии NEWSONE с Ланой Шевчук – Игорь Мизрах, политический эксперт.

Обсуждаемые темы:

– 100 дней президентству Зеленского;

– СМИ: Премьер-министром Украины может стать Алексей Гончарук – заместитель руководителя ОП;

– депутаты перенесли заседание подготовительной группы Верховной Рады IX созыва.

Источник

Дмитрий Спивак: Зеленский тотально меняет политический класс

В студії Politeka Online Дмитро Співак, громадський діяч, кандидат політичних наук, керівник платформи “Національна стратегія розвитку”

Дивіться в інтерв’ю:

1:00 Трускавец, школа для депутатов “Слуга народа”

2:50 Кандидатская диссертация

3:30 Владимир Зеленский – это символ

7:00 Искусственный интеллект и Оруэлл. Арахамия про зарплаты депутатов

8:30 Богдан подставляет президента

11:20 Потураев и другие по списку партии Зеленского. Зе команда

17:50 Донбасс – надо договариваться

23:40 Уголовные дела против Порошенко

26:30 Премьер-министр – не важно кто

28:30 Рынок земли – Украина пока не готова

30:15 Либертарианство – вы знаете, что это такое?

35:00 Ахметов остался без своих депутатов

37:20 Арсен Аваков и Ульяна Супрун

42:00 Новый парламент

Politeka_Online

Мизрах Игорь: «Для реальных положительных изменений нужно реформировать систему отбора во власти».

После объявления официальных результатов выборов Украину охватили страсти относительно даты начала работы нового Верховного совета, кто же будет новым Премьером-Министром и т.д.. Ведь от этого зависит и судьба КМУ, и судьба парламентских комитетов и новые назначения. Поэтому актуально уже отныне поговорить о том, как народные избранники в очередной раз нас будут обманывать и обещать абсурдные вещи, которые и в мыслях не имеют целью выполнять, либо, наоборот, обещать то, что будут делать….

И тут у меня, как политика и эксперта в вопросах кадровой политики возникает вопрос: «Кого назначать на должности? Где брать профессиональные кадры? Где школы кадрового резерва?»…. Может в нашем государстве попытаться изменить саму систему отбора кандидатов во власть?

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:

Игорь Мизрах: Давайте разрушим старую прогнившую кадровую систему!

Большинство политических сил всегда, когда приходят во власть, обещают новые лица, а на самом деле это остаётся банальным обещанием, а чиновники, кочуют из года в год, из кресел в кресла, меняя должности и при этом ничего хорошего для Украины не делают.

Так может это попробовать изменить ?! Возможно пора на это решиться ?!

Предвыборные обещания из года в год простые и банальные, и каждый раз после попадания на властное место становятся мифическими. Многие насмехаются над Олегом Ляшко за его часто странные обещания, речи, лозунги и т.д. … И мне частенько смешно… А вы думаете, что остальные политики что-то другое вам говорят? Нет, все то же, просто в другой манере, возможно культурнее, у каждого свой стиль, а если точнее сказать это, как в фильмах, у каждого свой образ. Отработанный политтехнологами и их технологиями влияния на массы.

Из года в год, на президентских, парламентских, местных выборах я не помню кандидата или партию идущих на выборы с готовым планом действий, именно планом действий, не программой, обещаниями, а с реальным планом и пунктами в нем. 1,2,3 … 100 … 1000 и т.д. Возможно кто-то попытается возразить, мол есть такие! Тогда, где их выполненная работа? Где результаты многолетней деятельности? Бесит и то, как происходят у нас предвыборные гонки. Претендуют на высшие государственные посты взрослые дяди и тети, а в замен подают, банальные обещания: «Я сделаю все, а если успею, и когда все получится, еще что-то».

Остановитесь люди, это неправильно! Это вообще неправильно! Из-за в нашем государстве никогда ничего не будет хорошего. Так нельзя допускать к власти! Это «как кредит без справки о доходах». Кандидат своего рода берет у нас в кредит свой пост, ну а где вы видели, уважаемые, чтобы принимая большой кредит вы не составляли план отдачи средств, четко разработанный по пунктам и датам, да еще и с процентами. А тут получается что кредит берут, проценты обещают, а самого документа подтверждающий план отдачи нет.

А если такого нет документа — ну и что можно требовать у такого заемщика. Это же значит то, что это махинация.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ:

Игорь Мизрах, политический эксперт, – гость “112 Украина”

Говорим прямо: все кандидаты обеспечены и большинство из них не глупые люди, имеющие в своих командах т таких же не глупых людей. И что, трудно составить свою программу, план первоочередных действий?

Тем более, что и должности еще не выиграв уже поделили.

К примеру: мы политсила «ХХХ»:

  1. выведем из тени бизнес, и здесь этому пункту есть план действий;
  2. считаем целесообразным назначить «Господина Х» министром экономики, им и нашей командой для этого будут проведены такие действия:
  • а) введём льготный период на налогообложение для ФЛП, наемных работников сроком на 6 месяцев по уплате ими налога, и за этот период непременно устроим официально работников и т.д.;
  • б) разработаем и вынесем на референдум в течение 6 месяцев новую упрощенную систему налогообложения, и так далее по пунктам….

Тяжело????

И пусть народ читает и проводит праймеринг! Это же сегодня модно!

Теперь о прекращении войны на Донбассе и возвращении Крымского полуострова.

1. в течение 60 дней способствовать введению миротворческой миссии;

2. четко и прозрачно поднять заработную плату военнослужащим, которые непосредственно участвуют в боевых действиях, к примеру повысить в размере выше 50%.И так далее. Каждое из обещаний закрепить четким планом действий и четким графиком выполнения. И юридически и законодательно зарегистрировать такой документ! Например, условно: «План действий министра обороны Украины на 2019 год».

Это и приведет к тому, что каждый чиновник, предоставляющий четкий план своих не только обещаний, но и программу действий, поймёт, что народ его спросит выполнил ли он обещания. А мы получим ответ, выполнены взятые обязательства или нет! Мы будем знать и сможем всем украинским народом вести контроль за выполнением всех обещаний. И соответственно, после года властвованиям, сможем, как подтвердить выполнение по пунктам всего обещанного, так и подтвердить невыполнение всего указанного. И имея юридический государственный документ сможем в судебном порядке требовать отзыва чиновника или его увольнения.

Ведь государственный чиновник- это специалист нанятый народом, через делегированные на это органы. И он, чиновник, обязан служить украинскому народу!

Многие манипулирует словами, обещают что за 100 дней или год сделают определенные шаги, а в результате этого не делают. Причиной является то, что им за это ничего не будет. А возможно мы их не захотим видеть у «руля» уже через 100 дней или через год у власти … А возможно народ будет их терпеть весь срок управления, даже если оно не подходит народу? Или не народ по «Конституции» является основой государства? Почему мы, основа государства, должны доверять только одним их словам? Они бы вам поверили? Они, как бизнесмены, первые понимают, что простые обещания большого значения не имеют, и за обещания их никто не накажет.

Поэтому, лучше всего было бы, если бы каждая политическая сила представляла свой четкий план действий: с пошаговыми пунктами и сроками выполнения. А каждый политик, лично, также представлял и доказывал свои сильные стороны, составил свой план действий у власти в этой политической силе или в кресле чиновника. Кроме этого, интересно бы было и нужно было бы ввести своего рода независимое тестирование в реальном режиме времени, хотя бы на прохождение элементарных тестов по профессиональным вопросам. Ведь мы уже убедились, что большая часть в парламенте вообще не понимает, как они там оказались, где находятся и что должны там делать.

Бездумные и невежественные кнопкодавы — это бомба замедленного действия для Украины.

Вывод. Если ввести систему отбора кадров во власть, то: первое, что надо, чтобы кандидаты не обещали нереального, а второе, избежим жертв, при возможных столкновениях, из-за недовольства властью, и третье, наконец мы добьемся результативных действий от всех ветвей власти, и четвертое, во власть попадут новые и умные лица-чиновники. Ну разве это так трудно? Это же элементарные нововведения! Зато, какие бы изменения это повлекло за собой. Возможно, наконец у власти начали бы появляться действительно компетентные люди, а не кумовья, братья, сваты. Для этого нужно что-то делать, чтобы была ответственность за нахождение на должностях. И возможно тогда не понадобиться такое количество антикоррупционных и контролирующих органов.

Мизрах Игорь, политэксперт

1 2 3 18