«Судді не хочуть «світити» свій кеш», – одеський адвокат про гальмування судової реформи

Українське суспільство вже давно не довіряє суддям та вимагає очищення лав правників від корумпованих служителів Феміди. Проте обіцяне владою перезавантаження судової системи забуксувало, і навіть найбільш одіозних персонажів на кшталт Чванкіна чи Глуханчука так і не позбавили мантій. У Південній Пальмірі традиційно процвітають так звані юридичні картелі, а суддівське свавілля досягло апогею. Чи вплинула судова реформа на ситуацію в місті та які нюанси має «правосуддя по-одеськи»? Про це журналістці «СтопКору» Марії Гураль розповів відомий адвокат Максим Попов.

Ілюстрація: СтопКор

― З якими перешкодами в одеських судах ви стикаєтеся найчастіше?

― Існувала і досі існує ось така проблема. Слідчі звертаються до слідчого судді за ухваленням на проведення слідчих дій – наприклад, тимчасове вилучення документів або обшук, а судді часто безпідставно санкціонують ці дії. І до людей приходять правоохоронці з обшуками без відповідних підстав.

Інститут слідчих суддів запровадили не так давно. До 2012 року обшук або виїмка могли відбутися за постановою слідчого. І щоб не було свавілля, у 2012 році було прийнято новий кримінальний кодекс. Це зробили через слідчих суддів, щоб забезпечити дотримання прав людей на повагу до особистого життя, повагу до права власності.

Однак є ухвали слідчих суддів, де вказано, що до них звернувся слідчий із клопотанням про проведення обшуку в особи, клопотання є обґрунтованим і потрібно провести обшук.

Українські підприємці часто жаліються на несанкціоновані обшуки Фото: відкриті джерела

Але як нам відомо, будь-яке судове рішення має містити мотивувальну частину. У якій має бути обґрунтовано, з яких саме підстав слідчий вважає, що, наприклад, у помешканні цієї особи є знаряддя вчинення злочину або вкрадені кошти. Ось такі ганебні випадки трапляються. Мабуть, це основна з нинішніх проблем.

Також порушується принцип рівності сторін у процесі. Слідчі судді розглядають клопотання правоохоронних органів про проведення слідчих дій. А сторона захисту у будь-якому кримінальному провадженні має право оскаржувати дії та бездіяльність правоохоронців на стадії досудового розслідування. Наприклад, якщо ти звертаєшся з заявою про злочин до правоохоронців, а вони не вносять відомості до єдиного реєстру досудового розслідування протягом 24 годин. Ти маєш право оскаржити цю бездіяльність до суду, і кодекс передбачає три дні на розгляд цієї скарги.

Проблема в тому, що судді чомусь безпідставно (законом це не передбачено) надають перевагу і в першу чергу розглядають клопотання правоохоронців на проведення обшуку, виїмки. Наприклад, траплялися випадки, коли я чекав на розгляд скарги на невнесення відомостей до ЄРДР один місяць. Це був суддя Попревич.

Коли до них звертаєшся, питаєш у секретаріаті телефоном ― вони посилаються на велике навантаження, говорять, що в них дуже багато клопотань. І йдеться саме про клопотання правоохоронців. Хоча за кримінально-процесуальним кодексом жодного пріоритету перед скаргами від сторони захисту вони не мають. Але є такий підхід. Я пов’язував би це не стільки з недоброчесністю суддів, скільки з їхніми застарілими підходами і з таким обвинувачувальним ухилом у кримінальному процесі.

У мене є багато справ pro bono. Я допомагаю, зокрема, національному природному парку «Тузловські лимани», а також низці громадських організацій в Одесі, які борються за збереження паркових зон, зелених насаджень та за збереження об’єктів культурної спадщини міста. І в кількох справах останнього часу Одеський окружний адміністративний суд виносив рішення не на нашу користь. Апеляція до п’ятого апеляційного адміністративного суду теж закінчилася рішенням не нашу користь. Це вже не поодинокий випадок, і я, власне, не можу зрозуміти, що не так із цим Одеським окружним адміністративним судом. От наче судді розглядають, слухають, наче все розуміють, але виносять такі рішення…

Олександо Попов – відомий одеський адвокат Фото: СтопКор

І не закон тут винний. Закон, як правило, прописаний нормально. А тлумачити його можна по-різному. Вони переконані, що тлумачать його вірно. Але часто – не на користь справедливого рішення. Доводиться виправляти це апеляцією або касацією.

А в Татарбунарському районному суді Одеської області працює один суддя. Це наслідки судової реформи, про яку ми говорили. У деяких районних центрах досі немає суддів.

― Отже, після попередньої реформи суддів у регіоні кардинально не вистачає?

― Бюрократична машина домоглася, щоб недоброчесні або ті, хто не готовий був розповідати громаді про свої статки, звільнилися. Але нових суддів чомусь не призначили. Лише зараз суди в містах поступово наповнюються суддями, але в районах нестача особливо відчувається.

Був час, коли у твоєму районному суді не було суддів і ти мав їздити до сусіднього суду. Тобто доступ до правосуддя був не зовсім простий.

― А як щодо самої Одеси? У суддів стало більше справ? Наскільки їхній склад змінився?

― В Одесі більшість суддів пішла за власним бажанням ще після Революції Гідності, коли запровадили електронне декларування. Сказали, що не хочуть це терпіти, не хочуть бути усім «напоказ», мовляв, це небезпечно для них, якщо всі знатимуть, скільки і чого вони мають.

Ось із чим вони це пов’язували. Було раніше декілька заяв від суддів, що їх пограбували, дізнавшись про готівку в їхніх оселях із публічних електронних декларацій.

За цей будинок в елітному ЖК одіозний одеський суддя Сергій Чванкін буцімто заплатив 68,5 тис. дол. Фото: СтопКор

Тобто суддів із того часу стало менше. А на тих, хто працює, тепер припадає більше навантаження. Як правило, різниця між судовими засіданнями в цивільних справах становить півтора-два місяці. Хоча цивільно-процесуальний кодекс вимагає, щоб цивільна справа має бути розглянута протягом двох місяців.

Це більше стосується загальних судів. Адже у господарських судах, таких як господарський суд Одеської області, Одеський окружний адміністративний суд, такого немає. У них судді дотримуються строків. Там жорстко попри навантаження.

Ми, адвокати, пов’язуємо таку проблему в цивільних судах із невмінням правильно організувати роботу. У районних судах у коридорах не повно народу, немає величезних черг. Можуть під кабінетом чекати на судове засідання кілька або з десяток людей. Дуже часто можна не застати суддю на робочому місці, коли він там має бути. Це ненормально.

Так, у кожного судді може бути одночасно 200―300 справ. Це більше, ніж має бути, але ніхто не дивиться, чому так склалося, з плином часу, з початку реформи.

Був момент, коли одночасно з суду звільнилося п’ятеро суддів. Усі їхні справи перерозподілили тим, хто лишився. Тоді було складно. Але з часом організовані судді, у яких добре працює помічник і секретар, змогли впорядкувати роботу в своїх судах. У нас є судді, які призначають цивільні справи кожні два-три тижні. Це нормальна динаміка. І не порушується принцип розумності строків.

― Після реформи деякі суди ліквідували, а натомість створили нові. Проте ми помітили, що недоброчесні судді, які працювали в попередніх судах, потрапили і до нових. Чому так сталося? І чи стикаєтеся ви з такими суддями в Одесі?

― Ми стежили за кваліфікаційним оцінюванням. Яким там був «фільтр»? ВККС досліджувала їхні декларації, проводила з ними співбесіду і робила висновок про те, чи здатні вони надалі вершити правосуддя.

І ви самі бачили — не лише в Одесі — було багато випадків, коли до суддів було більше запитань, ніж вони давали відповідей. Однак часом ВККС робила позитивний висновок про те, що претендент може здійснювати судочинство.

Наприклад, так було в Окружному суді міста Києва – там Вовк і компанія. Ви це прекрасно розумієте. В Одесі такі випадки не мали розголосу, адже в нас не так багато журналістів-розслідувачів, які аналізують і порівнюють декларації з реальним рівнем життя судді.

Я маю практику з 2008-го, 12 років. І скажу, що після кількох судових реформ стало краще. Судовий корпус оновився, зникли деякі корупційні практики. Але проблема все одно є.

“Я не шукаю дружби з суддями”, – Попов

Якби в мене вимагали гроші, я б одразу звернувся до правоохоронних органів. Я не шукаю дружби з суддями, тому із цим не стикався. Усі знають, що вимагати в мене гроші нерозумно. Але досі є в адвокатурі люди, які не правом здебільшого займаються, а носять конверти.

Нещодавно затримали людей, які представлялися сторонам процесу помічниками суддів і вимагали гроші. Це просто шахраї. Вони використовують суспільні уявлення про корупцію судової системи і додумалися навіть приходити до людей, які судяться. Мовляв, хочете виграти – платіть.

Якби людина знала, що судова система не має таких корупційних ризиків, мабуть, вона б не повірила. Але багато людей цьому ошуканству повірили, віддавали гроші. Хтось-таки звернувся до правоохоронних органів — і цих людей затримали. Однак дійсно, іноді виносяться наперед неправосудні рішення.

Зазначимо, раніше журналістка “СтопКору” Марія Гураль провела журналістське розслідування, у якому розкрила карти про діяльність 5-ти одеських суддів.

stopcor.org

Leave a Reply