Федір Христенко: «Коронавірус?! – Якщо не об’єднаємось – жертв буде вкрай багато! Економіка?! – А хіба це, можна назвати економікою?!…». Розгорнуте інтерв’ю з депутатом від ОПЗЖ Федірем Христенко

Для України зараз настали надзвичайно важкі часи, зумовлено це передусім пандемією Коронавірусу та економікою, яка знаходиться не в найкращому стані. В теперішній час кожен з нас хоче знати якнайбільше інформації про ці два життєвоважливі питання. Ми в свою чергу звернулись за коментарями до людини яка практично безпосередньо має відношення до цих тем, і це Народний депутат від «Опозиційної платформи – За життя» Федір Володимирович Христенко. Тим більше, досвід спілкування з ним у нас уже був. Нагадаємо, приблизно місяць тому ми вже брали інтерв’ю у цієї людини і в цей час Федір Володимирович пообіцяв, що залюбки прийде до нас ще раз. У зв’язку з останніми подіями ми вирішили цю бесіду не відтягувати, адже народ сьогодні потребує роз’яснень. Ну що ж, приступимо!

– Федіре, найперше дякуємо що знову погодились поспілкуватись, тим більше зараз такий час до нардепів практично не достукатись. Бачили, що у ЗМІ останнім часом є багато Ваших звернень, думок; в більшості на тему Коронавірусу і економічної ситуації. Зокрема нам запам’яталось «звернення у підтримку українського народу і колеги по цеху Шахова» та «заклик до об’єднання у боротьбі із COVID-19; практичні поради що робити зараз». Звісно, і економічну тематику ми читали із задоволенням, особливо щодо реформування МОЗ. З чим це пов’язано, адже Вас завжди висвітлювали як людину малоговірку, закриту від громадськості…

По перше: я не закрита людина як ви говорите, просто є прихильником реальних дій. Стараюсь максимум часу приділити депутатській роботі, а як є вільна хвилина – то, звісно, сім’ї. Мене обирали не для того, щоб красуватись на телеекранах, а принести українцям позитивні зміни. Та й шоуменіву нашій державі, по моєму – вистачає, чи не так?!

По-друге: зараз народ потребує підтримки, кожен хоче знати що робити і як діяти, тому стараюсь робити що можу. Зараз багато хто поховався по нірках і боїться, але тепер навпаки потрібно об’єднуватись і боротись. Тому я, як і рядовий працівник будь-якої сфери зобов’язаний прикласти максимум зусиль, щоб як мінімум в нас було якнайменше жертв. В цей час чітко буде видно: хто є хто, впевнений народ зараз відсіє багато своїх пишнослівних і бездієвих  кумирів, які вдягнули «маски трусості» і відсторонились від усіх або й взагалі втіклидесь у теплі краї. Ще раз повторюю, потрібно об’єднуватись і боротись із цією пошестю, потрібно берегти одне одного і серйозно та відповідально ставитись до цієї ситуації.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ ↓↓↓

Федір Христенко: Коронавірус – це глобальна катастрофа всього світу. А в Україні безглузда гра влади у «а в нас усе під контролем» може вбити тисячі українців. ТО Ж ЯК БОРОТИСЬ?!…

– Ви постійно твердите, потрібно об’єднуватись?! Поясніть – що це означає у Вашому розумінні?

Скажу так: в системі політики зараз повинен бути загальний діалог між всіма політичними силами, а не провладний монолог. Коронавірус – це не сфера щось ділити, потрібно відкинути всі політичні амбіції і разом йти до вирішення цієї проблеми. Це стосується всього, навіть елементарного – не на часі приймати Законопроекти які потребують всенародної думки, наприклад цей же «Ринок землі». Уявіть собі, якщо б Рада зараз працювала і розглядала такі питання, то де б були люди?! Зараз потрібно чути одне одного, ну хіба ж це так багато?! Крім того, важливо не з олігархами бесідувати, а проводити міжпартійні онлайн-наради, де впевнений можна краще збалансувати всі дії які впроваджує влада. Принаймні цієї хаотичності що є, можна було б уникнути. Маю на увазі прийняли ряд запобіжних методів, а не врахували послідовність їх введення. Наприклад: відмінили курсування транспорту – медики не можуть доїхати на роботу, і т. д. Думаю, ви мене розумієте. Також сюди потрібно додати розгляд питань щодо швидкого реформування МОЗ, або хоча б діяльності підпорядкованих йому закладів – це зараз вкрай потрібно. По об’єднавчому діалогує безліч справ, які тільки так можна вирішити.

Також і чи не найважливішим є всенародне об’єднання, зараз не потрібно говорити Схід/Захід – всі в однакових умовах. Сюди ж відношу, що і ворожий сусід (в прямому значенні – мова не про війну на Сході), кум який винен гроші, і т.д – мають стати друзями. Ми повинні підказувати одне одному що робити, куди звертатись, допомагати продуктами, послугами, тощо. Приміром, зараз відмінили транспорт – що робиться у селах? Людям потрібно купити продукти – як? За це й говорю: є люди які мають авто –зателефонуйте сусіду, спитайте що йому потрібно – придбайте йому, от і все; і для цього не потрібно їхати всім гуртом, чи не так? Також, візьмемо сюди людей похилого віку: не гордіться, зателефонуйте – поясніть їм докладно як себе вести і що робити, спитайте як можете допогти і зробіть це за можливості. Тут можна ще довго говорити, та впевнений і ви і читачі мене зрозуміли. Я вже не раз пробував достукатись до всіх по цьому, і продовжуватиму поки ми не будемо всі здорові. Зараз: «один за всіх і всі за одного» – так має бути і тоді наші шанси набагато більші. А якщо не об’єднаємось – то жертв буде вкрай багато, і це я цілком серйозно. Люди давайте будемо всі людьми – все що від нас зараз потрібно.

– Дякую, чесно – дуже глибокі слова, яких зараз потребує Україна. Знаєте, мені це трохи нагадало звернення Канцлера Німеччини Ангели Меркель, а вона дуже правильно розставила пріоритети своїми словами.

Вона символ світової політики, я її дуже поважаю. І бажаю їй і громадянам її країни, як і нашим побороти цю пошестьCOVID-19 якнайшвидше. Людське життя безцінне незалежно від місця народження, расової чи релігійної відношень.

– Якщо можна трохи про стан економіки в даний час, впливає Коронавірус? Надіємось переможемо цю пошесть в ближній час, що нас чекає?

Не хочу розводити паніку по цій темі, на людей й так зараз пандемія Коронавірусу звалилась. Але якщо чесно: то що ви маєте на увазі під словом економіка?! – Якщо це що зараз маємо – це точно не економіка, це провал: курс навіть не внікуди, це пропасть і якщо все й далі так продовжуватиметься то навіть дефолт буде для українців казкою. До речі, і справа тут не тільки в Коронавірусі, хоча – так, він впливає дуже згубно: як і в цілому світі на всі економіки.

– Невже все так погано? Дефолт? Чому Ви так категорично все оцінюєте?!

Скажу все просто: гляньте на бюджет, що там?! – величезна діра, яку й без Коронавісу навряд чи б вдалось залатати. А тепер, ще й додаткові виділення коштів на боротьбу із COVID-19 потрібні, звідки?! – Олігархи?! – не смішіть, навіть якщо вони вкинуть якісь кошти, то за першої ж нагоди здруть назад їх з народу в стократному обсязі. З МВФ – також таке собі непорозуміння, що по всій видимості і звідти в який раз не вийде взяти транш. Промисловість впала більше як на 10% – як кажуть: ще одне зростання тільки наоборот. Заробітчани або повертаються, або не переводять великі суми валюти – це удар по долару і по ВВП країни, до речі річна цифра становить більше як 13% від усього цього показника. Сюди ще й слабка діяльність НБУ, який чесно кажучи практично завмер і не знає що робити. Плюс малі, середні, великі підприємства також стають малооборотні. Щодо дефолту, то влада просто не зможе швидко адаптуватись після Коронавірусу, мало дійсно обдарованих менеджерів-економістів в їхньому колі. Про дефолт як реальність можна буде заговорити детальніше десь у середині, не виключаю що й тоді або трохи пізніше він може таки відбутись, але у формі технічного. Що простими словами означатиме дефолт для України, це: світова ізоляція країни;арешт іноземних активів держави; неможливість здійснення додаткових запозичень коштів зі світового ринку позикових капіталів; накладання квот і обмежень на торгівлю та на інвестування в країну. В такому випадку всіпроблемибудутьвирішуватися силами платниківподатків, саме люди будутьосновнимджереломфінансування для держави. Та панікувати не потрібно, ми сильна нація – тому навіть в такому випадку справимось. Ми ж об’єднаємось!!!

– Ну а тепер, можливо незручне для Вас питання, яке турбує наших читачів. До речі, це стандартне запитання до всіх політиків. Ви людина не бідна, чи не так?! То звідки у Вас статки?!

Чому незручне?! – Все ок, мені немає що приховувати. Багато людей які мене знають, особливо з моєї рідної Донеччини в курсі – чого я добився в житті і яким шляхом. Тому розкажу.

Найперше – так, лукавити не буду: фінансове становище в мене в порядку, не скажу що супер багатий, тай і не бідний. Здобув я все законним шляхом і власною працею. Почав працювати на посаді менеджера на Донецькому заводі алюмінієвих профілів. Отримавши певний досвід, з партнером заснував власний бізнес, який став початком моєї матеріальної бази. В основному займався пасажирськими автоперевезеннями. На розвиток автотранспортного підприємства ми з партером взяли кредит, який успішно погасили, незважаючи на кризу 2008 року. Також була будівельна фірма, яка приносила непоганий дохід. І до речі, жодного зв’язку із державними коштами не було, тобто говорити про те, що міг ущипнути щось із кишень наших громадян навіть язик ні в кого не повернеться. До того ж працював керівником у донецькому нічному клубі «Форд-Нокс», який належав моїм знайомим, що за успіхи його розвитку мені не погано платили. Та попри певний успіх я бажав розвиватись, тому й поїхав у Францію навчатись у бізнес-школу «Insead». Це гігантський досвід і абсолютно інший світогляд. Якби у нас, як в Європі, люди були рівні перед законом, незважаючи на посади і достаток, можна було б перейняти у них набагато більше. Проте, багато з побаченого я вже втілив в життя. До речі, саме цей досвід навчання допоміг мені коли переїхали в Київ, де зайнявся  консалтинговими послугами: консультував представників великого українського та зарубіжного бізнесу. Також брав участь у бізнесі батька моєї дружини, а він у нього в Києві давно. Про це детально не бачу сенсу говорити, так як потрапивши у ВР – все це залишив. От і все, от такий я Федір Христенко, що зробив себе сам, та мета моя зараз – максимально допомогти людям справитись у пандемією Коронавірусу.

– Зрозуміло, і дякую що не старались уникнути цього питання, як це робить більшість Народних депутатів…

А чого уникати?! – Правди! Мені немає що приховувати і люди це знають. То до чого ж тоді грати в «котики-мишки».

– І на завершення, якщо можна, то висловіть якісь настанови, поради українцям, адже народ зараз у складній життєвій ситуації зумовленій Коронавірусом…

Найперше попрошу: не панікуйте, адже це може привести до необдуманих дій які можуть нашкодити вашим близьким і оточуючим. Слідкуйте за всією інформацією щодо Коронавірусу, але ні в якому разі не довіряйте сумнівним джерелам. Обє’днуйтесь – цінуйте, любіть і поважайте одне одного.

Ну і твердження які потрібно доводити із всіх можливих рупорів України:

  • часто мийте руки і обробляйте дезінфекційними засобами;
  • не торкайтеся обличчя немитими руками;
  • ретельно готуйте їжу, зокрема м’ясо і яйця;
  • уникайте незахищеного контакту з дикими та свійськими тваринами;
  • частіше провітрюйте житлове приміщення;
  • підкріплюйте імунітет (дотримуйтесь температурного режиму в приміщенні – 18-20 градусів, і необхідну вологість – від 40 до 60%);
  • старайтесь носити засоби індивідуального захисту;
  • не відвідуйте регіони, де найбільш часто зустрічається коронавірусна інфекція;
  • обмежуйте контакти на близькій відстані; і т. д.

Якщо відчуваєте симптоми респіраторного захворювання – будьте відповідальні!  Обмежте контакти з іншими людьми і використовуйте захисну маску для обличчя (її слід регулярно заміняти/знезаражувати). Під час кашлю та чхання прикривайте рот і ніс зігнутим ліктем чи одноразовою серветкою, після чого викиньте серветку та вимийте руки. Самоізолюйтесь і перегляньте всю інформацію про симптоми Коронавірусу. При виявленні чітких ознак – подзвоніть сімейному лікарю або на швидку допомогу і все спокійно роз’ясніть, після дзвінка лікар пояснить як діяти!

Не падайте духом, ми обов’язково поборимо цю пошесть разом – будьте впевнені. Любіть і бережіть одне одного; міцного здоров’я, миру,  терпіння і єдності всім нам дорогі українці. Щиро Ваш Федір Христенко.

– Нагадуємо, що це було інтерв’ю із Народним депутатом від ОПЗЖ Федірем Христенко. Дякуємо Вам Федір, що прийшли і висловили народові такі важливі зараз слова підтримки.

Дякую, що боритесь і підтримуєте нас. Вам також бажаємо любові, миру і міцного здоров’я, а головне – нехай COVID-19 покине всі українські домівки раз і назавжди. До нових зустрічей.

Ігор Мізрах: «Коронавірус – це глобальна катастрофа людства, але українці велика і незламна нація, тому без паніки! Дефолт?! – Так, можливий: технічний і вже у квітні!». Інтерв’ю із політичним експертом Ігорем Мізрахом

Україну, як цілий світ охопила страшна катастрофа – пандемія Коронавірусу COVID-19. По всій планеті держави прикладають максимум зусиль щоб ця пошесть забрала як найменше людських життів. Наша країна також не є винятком у боротьбі із цим смертоносним вбивцею, тому приймає рішучі запобіжні міри.

Та на думку світової спільноти і багатьох експертів цей процес в нас занадто політизований, що може негативно вплинути як на саму боротьбу із COVID-19, так і на економічну ситуацію в державі. Тому наша редакція вирішила звернутись за коментарями і роз’ясненнями до політичного експерта Ігоря Аркадійовича Мізраха. Варто зазначити, що про особисту зустріч домовитись не вдалось. Пояснив це пан Мізрах тим, що в цей складний час варто чітко дотримуватись всіх порад лікарів та влади, які рекомендують заради безпеки уникати зайвих контактів. Але на цьому наша бесіда не завершилась, адже тут же додав, що залюбки поспілкується з нами в телефонному режимі, що й відбулось. Теми які ми обговорювали – це звісно, Коронавірус і можливий дефолт, який останнім часом обговорюють чи не на кожному кроці.

Ми, журналісти завжди шукаємо якісь підводні камені у всьому, тому почали розмову із досить провокативного питання щодо відмови від особистої зустрічі. Невже політексперт настільки дотримується всіх порад влади та лікарів, адже наприклад: депутати про це також багато говорять, але не всі дотримуються…У відповідь ми почули прості і чіткі слова, які чесно кажучи, заставили нас самих переосмислити всі норми безпеки яких нас просять дотримуватись.

Ігор Аркадійович зазначив, що зустрітись може хоч сьогодні, та відповідальність за здоров’я і життя близьких та всіх українців має починатись із кожної особистості без виключення. А допоки він, ми, політики, спортсмени та всі люди будуть цим нехтувати – доти й Коронавірус нестиме величезну, навіть смертельну небезпеку нашій нації. Існування кожної правової держави основане на її Законах, а чим більше людей дотримуються їх – тим розвиток та рівень життя вищий. Так і з Коронавірусом: чим більше людей дотримуватимуться правил і порад – тим більші шанси отримати кращий результат у боротьбі із ним. Що ж, для себе ми висновки зробили, слова і думки політексперта є надзвичайно правильними: «відповідальність починається з кожного з нас», вибачте за тавтологію – тепер ще й із нас! Шановні читачі – продовжуйте цей ланцюжок!

Далі наша розмова перейшла в русло наскільки серйозно потрібно ставитись до цієї пандемії і як вона вплине на економіку держави, на що пан Мізрах зразу же звернув нам увагу, що відмовою на запит щодо особистої зустрічі вже дав нам відповідь – дуже серйозно. Лише додав, але головне не панікувати, адже українці велика і незламна нація і ніякий Коронавірус не поставить нас на коліна. Міри безпеки які приймає держава є цілком правильними, крім того вже сам народ у питанні Коронавірусу вийшов на вищий рівень у його подоланні. Ця ситуація показує, що ми як народ стаємо великою європейською країною, де згуртованість, дотримання правил безпеки, культура поведінки довий час випереджала нашу державу. Із цієї гіркої проблеми все ж позитив потрібно виносити, і це те, що українці не тільки душею тяжіють до Європи, а й менталітетно-поведінково ми вже європейська нація. А це як не як є свідченням того, що про ніяку зміну курсу вже й мови не може бути, тому хай ворог на Сході України начувається! Щодо впливу на економіку, то так безперечно: Коронавірус завдає і ще завдасть великого економічного удару по державі. Та слід зауважити, що COVID-19 не є виключно українською проблемою і відповідно просідатиме економічна ситуація не тільки в нашій країні, а й у світі в цілому, що вже й відбувається. А це означає, що падіння і злети будуть орієнтовно симетричними, тобто є великі шанси коли світова економіка піде на підйом то й українська не відставатиме. Але це за умови якщо до того часу не відбудеться дефолт, який вже явно підбирається до порогів нашої країни.

Щодо дефолту Ігор Аркадійович нас випередив сам, ми це питання обов’язково хотіли задати. На думку політичного експерта дефолт вже на порозі і може відбутись у середині-кінці квітня цього року, але нестиме він технічний характер. Тобто, ми країна-позичальник визнаємо що наразі не можемо виконувати свої зобов’язання по виплаті зовнішніх боргів, але ці проблеми матимемо можливість усунути трохи пізніше. Технічний дефолт, це не повний, адже останній означає фактичну незмогу виплачувати фінансові зобов’язання.

Що простими словами означатиме дефолт для України? Це: світова ізоляція країни; арешт іноземних активів держави; неможливість здійснення додаткових запозичень коштів зі світового ринку позикових капіталів; накладання квот і обмежень на торгівлю та на інвестування в країну. В такому випадку всі проблеми будуть вирішуватися силами платників податків, саме люди будуть основним джерелом фінансування для держави. Варто зазначити, що в середньому наслідки технічного дефолту долаються протягом 2-3 років, в Україні це й же період може сягнути навіть 5-ти років. Головним ворогом держави і народу під час дефолту може стати тільки паніка. Адже коли люди масово почнуть скуповувати валюту, нерухомість, продукти із великим запасом то спричинять  технічний тиск на ціни і на курс гривні до долара. Зрозуміло що сильно постраждає бізнес, особливо який пов’язаний із міжнародними зв’язками, а це в свою чергу  може призвести до збільшення рівня безробіття. Панікувати, що не буде проводитись виплата пенсій непотрібно, єдине що може бути це певне скорочення соціальних державних програм та зменшаться пільг.

Яка ж причина можливого дефолту, невже Коронавірус?! – Ні, говорити що у всьому винна пандемія COVID-19 буде неправильно. Коронавірус став одним із чинників можливого дефолту, але аж ніяк не головним винуватцем. Всі ми знаємо, що для видачі кредиту МВФ забажала від України прийняття «Ринку землі» і Закону про заборону на повернення ПриватБанку колишнім власникам. Та де є гарантії, що якби не було пандемії  COVID-19 ці Закони були б прийняті?! Гарантій звісно не було і не має, а тому робити висновок, що у дефолті буде винний тільки Коронавірус – не потрібно. Питання, чи справиться Україна без грошей МВФ – схиляюсь до позиції, що так, більше того, якщо влада проявить виваженість і мудрість то дефолт взагалі можна буде використати на користь нашої держави. Та наразі наперед забігати не потрібно, адже варто також розуміти, що навіть в такій ситуації МВФ навряд чи захоче щоб Україна оголосила дефолт, навіть технічний. Тому, вважаю, що Міжнародний валютний фонд все ж шукатиме компромісів, серед яких може бути часткове (зменшене) кредитування із обіцянкою зі сторони України все ж прийняття вищезгаданих законів. МВФ спробує, можна висловитись, технічно протримати нашу державу на плаву бодай ще якийсь невеликий період, та питання інше – чи потрібне це Україні і чи піде влада на такі кроки… час покаже, але в будь-якому випадку наша держава вийде з кризи.

На завершення ми попросили у Ігоря Аркадійовича дати поради українцям у боротьбі із Коронавірусом, адже такого роду жодна інформація в цей час не є лишньою. Пряма мова:

«Напевне якоїсь оригінальності від мене не почуєте, та скористаюсь шансом донести українцям вже добре відомі істини:

  • часто мийте руки і обробляйте дезінфекційними засобами;
  • не торкайтеся обличчя немитими руками;
  • ретельно готуйте їжу, зокрема м’ясо і яйця;
  • уникайте незахищеного контакту з дикими та свійськими тваринами;
  • частіше провітрюйте житлове приміщення;
  • підкріплюйте імунітет (дотримуйтесь температурного режиму в приміщенні – 18-20 градусів, і необхідну вологість – від 40 до 60%);
  • старайтесь носити засоби індивідуального захисту (маски, рукавички);
  • не відвідуйте регіони, де найбільш часто зустрічається коронавірусна інфекція;
  • обмежуйте контакти на близькій відстані; і т. д.

Якщо відчуваєте симптоми респіраторного захворювання – будьте відповідальні!  Обмежте контакти з іншими людьми і використовуйте захисну маску для обличчя (її слід регулярно заміняти/знезаражувати). Під час кашлю та чхання прикривайте рот і ніс зігнутим ліктем чи одноразовою серветкою, після чого викиньте серветку та вимийте руки. Не панікуйте, запам’ятайте –  це найголовніше! Самоізолюйтесь і перегляньте всю інформацію про симптоми Коронавірусу. При виявленні чітких ознак – подзвоніть сімейному лікарю або на швидку допомогу і все спокійно роз’ясніть;  після дзвінка лікар пояснить як діяти!

Ще раз повторюю – не панікуйте, адже це може привести до необдуманих дій які можуть нашкодити вашим близьким і оточуючим.

Також хочу підкреслити: слідкуйте за всією інформацією щодо Коронавірусу, але ні в якому разі не довіряйте сумнівним джерелам. Адже для когось пандемія COVID-19 може бути лише цинічними спекулятивними методами для власного збагачення або інших зловтішних планів. В першу чергу дотримуйтесь порад МОЗ та влади. Знайте: українці велика і незламна нація, тому без паніки – ми все поборимо!

Зичу і бажаю всім міцного здоров’я, миру,  терпіння і єдності. Любіть і бережіть одне одного, тільки так у нас все буде добре!!!»

Нагадаємо, що це було телефонне інтерв’ю з відомим політичним експертом Ігорем Аркадійовичем Мізрахом. Ми в свою чергу долучаємось до порад нашого героя бесіди і бажаємо йому, його родині і всьому українському народові: щирої турботи одне про одного, поваги і любові, миру і головне міцного здоров’я. А ця пандемія COVID-19 нехай якнайшвидше покине Україну і цілий світ!

“Мое приглашение в Белый дом? Мне сказали, что оно готовится” – Зеленский появился на обложке The Guardian

Сегодня в американских и британских СМИ вышли сразу два интервью Владимира Зеленского. Одно касалось больше международных дел, второе – смены Кабмина и взаимоотношения с олигархами. 

Президент дал оба интервью сразу после кадровой революции в Кабмине и Генпрокуратуре. При том, что послы стран Запада накануне уговаривали Зеленского не увольнять генпрокурора Руслана Рябошапку. А когда это случилось, то началась разгоняться зрада, что Зе вошел в сговор с олигархами и вообще встал на путь “пророссийского реванша”.

Судя по риторике Зе в интервью – он попытался сбить волну недовольства “западных партнеров”. Прежде всего жесткими заявлениями по Донбассу и России, а также клятвами не дружить с Ахметовым и Коломойским.

“Страна” разобрала ключевые моменты обоих интервью.

О чем заявил Зеленский

Главное заявление президента в интервью The Guardian – это постановка дедлайна по решению вопроса Донбасса с Россией. Зеленский отводит на это год от декабрьского саммита Нормандской четверки – то есть, по логике президента, все должно решиться максимум до конца 2020 года.

Иначе Зе сказал, что выходит из переговорного процесса с Россией. Потому что надо заниматься внутренними вопросами.

“Время идет”, – заявил Зеленский журналисту, показывая на часы.

“Правительство может потратить один год на эти договоренности. Дольше уже нельзя. Если это длится дольше, нам нужно изменить формат и выбрать другую стратегию”, – сказал президент.

Правда, какой будет эта запасная стратегия – Зеленский не сказал, уточнив, что их будет как минимум две. Зато Юлия Мендель сообщила, что сроки стартуют, начиная с декабрьского саммита “четверки”.

“Я не потрачу пять лет, которые мне дали украинцы, на работу по Минским соглашениям. Я не буду этого делать”, – заявил президент.

Журнал сделал ремарку, что ультиматум Зеленского звучал по-трамповски.

Зеленский на обложке The Guardian

Во время интервью Зе вспомнил, что Путин в Париже жаловался на радикальных украинских националистов. Украинский же президент отвечал, что в России тоже есть радикалы. “Думаю, он меня слушал. Я это почувствовал. Надеюсь, мне не показалось”, – сообщил украинский президент.

Зеленский не стал скрывать, чего хочет от России – переписать Минские соглашения. Путин, как сказал Зеленский, неоднократно отказывался от его предложений по поводу компромисса по Минску.

“В Минске есть пункты, если мы их немного перенесем, то к чему плохому это может привести? Как только там не будет людей с оружием, стрельба прекратится. Это важно”, – сказал Зеленский.

Зе также призвал Францию и Германию стать на сторону Украины, а не “играть на двух фронтах”.

Более того, слова Макрона о необходимости восстанавливать отношения с Россией у Зеленского вызвали большую настороженность, пишет издание.

По занавес Зе назвал Россию “тоталитарным режимом” и предрек смену Путина.

“Конечно, там появится новый президент. Конечно, это произойдет. Какой это будет президент, я не знаю. Но мы видим, что все тоталитарные режимы заканчивают одинаково”, – предрек Зеленский.

Был в тексте с “Гардиан” еще один забавный момент. Зеленский сравнил свое президентство с управлением дырявым судном, которое продолжает держаться на плаву. При этом он пытается “руками и ногами” затыкать дыры.

“…повсюду есть дыры, и руками и ногами мы пытаемся закрыть их. Вот так мы и живем. Мы закрываем дыры”, – сказал Зе.

В то же время на сравнение с дырявым судном, утверждают журналисты, Зеленский отреагировал эмоционально и добавил: “Но мы же не тонем!”.

Забавные моменты были не только в тексте. Накануне выхода интервью пресс-секретарь президента Юлия Мендель анонсировала появление Зе на обложке “Гардиан” фото, которое вызвало фурор в соцсетях.

На нем Мендель выглядит как подруга президента, а не его спикер.

Второе интервью президента – агентству Bloomberg – было короче и касалось больше смены Кабмина в Украине. Издание обеспокоилось, что Зеленский выгнал “молодых лиц, которые были призваны покончить с коррупционным режимом в стране”. И взял в правительство премьером ставленника олигарха Рината Ахметова.

В ответ на это Зе сказал, что олигархи не имеют никакого отношения к смене правительства.

Но у них можно вербовать ценных работников.

“Им принадлежит 70-80% активов в этой стране. Каждый менеджер в Украине работал на одного из них или как-то связан с одним из них. И они нанимают лучших – мы должны это понимать”, – сказал президент.

Зеленский пообещал “Блумбергу”, что курс будет продолжен: снят мораторий на продажу земли и приняты законы, которые защитят от Коломойского “Приватбанк”.

Что означают заявления Зеленского

Отчетливо видно, что Зе говорит западной прессе то, чего она хотела бы услышать.

Это и критика Минска, и громкий ультиматум Путину, и обещания неизменности экономического курса. И клятвы не возвращать “Приватбанк” Коломойскому.

Учитывая синхронность выхода обоих интервью, их инициировали на Банковой. Произошло это как раз после перезагрузки Кабмина и Генпрокуратуры, которую провел Зеленский.

Эти кадровые перестановки вызвали критику западных посольств, чьи креатуры на этой неделе массово потеряли свои посты.

После этого Зе видимо решил погасить волну зрады и заверить Запад в неизменности евроатлантического курса, который был намечен ранее.

То же самое сейчас, кстати, делают и его новые министры. На всех эфирах они говорят, что все предыдущие реформы будут продолжены.

То есть у президента явно пытаются прописать обеспкоенным западным партнерам дозу успокоительного. А вот реальные намерения Зе пока остаются непонятными.

Ведь одно дело сказать о выходе из переговоров с Россией (чего бы в США и Британии хотели). А другое дело реально выйти из Минских соглашений, на что Украина не пойдет: это международно признанный документ. И его односторонняя денонсация открывает пусть к снятию антироссийских санкций Евросоюзом.

Скорее всего после истечения срока “ультиматума Зеленского” по Минским соглашениям ситуация просто войдет в “стадию Порошенко”, когда контакты будут заморожены, а на фронте продолжатся вялые перестрелки.

Но вряд ли это нужно Зеленскому, рейтинг которого во-многом держится на ожиданиях окончания войны. И последний раз он поднимался как раз после встречи с Путиным в Париже. А затем, после того, как переговоры зашли в тупик, рейтинг покатился вниз.

Сложно сказать и что будет с Коломойским, который усиленно помогал президенту сносить Кабмин Гончарука и Рябошапку, а сейчас не только не ушел с “Центрэнерго”, но и пытается закрепиться на Одесском припортовом заводе. Да и с Ахметовым его союз становится все прочнее. Да и с “Оппоплатформой” “слуги народа” для снятия Рябошапки по сути вступили в ситуативный альянс.

И в свете этого и судьба Минска-2, который Зе пообещал похоронить через год, видится несколько иначе.

“На самом деле, что будет, а чего не будет зависит не от того, что сейчас говорит Зеленский в интервью Гардиан и Блумбергу. А от того, договорится ли Зеленский с МВФ и Западом или нет.

У Зеленского уверены, что деньги МВФ все равно даст.

Даже после смены правительства, генпрокурора, предстоящем увольнении главы НБУ и НАБУ, продолжении хозяйничания Коломойского на госпредприятиях и фактическом прощение его долгов Приватбанку.

Ну, может и даст. А может и не даст.

Источник

Федор Христенко: «Современный политикум находится на грани своеобразного банкротства, сейчас все держится только благодаря народу …».

Развернутое интервью с народным депутатом Украины от ОПЗЖ Федор Христенко

Послевыборный этап политической жизни Украины приковал наиболее страстное внимание к про-президентской партии «Слуга народа» и к самому главе Государства. Конечно, в этом ничего удивительного нет, ведь в большей степени именно на них возложена миссия диктовать «моду» в современном украинском политикуме. Но если быть объективным, мы увидим, что за этот период народ не получил нужных обещанных дивидендов, которые так громко звучали на предвыборном этапе, что в результате выливается в падение их рейтингов. С каждым днем ​​люди все меньше обращают внимание на «красивую обертку», с которой уже не раз было «извлечены». Народ истощился от экспериментов, поэтому ничего удивительного нет, что именно народ и стал выражать все большую поддержку эффективным командам и методам управления.

Такой командой, и по реальным делам, и по рейтингам, которые только растут, уже не первый год является «Оппозиционная платформа – За жизнь». Поэтому, нам как и всем людям, очень интересно услышать мнение о ситуации в стране от представителей этой политсилы. «Слуги народа» доказали, что чем глубже коснуться к спискам, тем больше «интересного» можно услышать. Поэтому, мы решили напроситься на интервью к тому, кому мало публичный, менее медиа раскрученный, но эффективный в работе. Скажем так, было непросто, но все же такой человек с ОПЗЖ согласился дать интервью, и это Федор Владимирович Христенко. Ну что интересно ?! – тогда поехали !!!

Журналист: Федор, мы не очень верили, что Вы придете сегодня к нам, потому прежде благодарим что согласились пообщаться. Честно, очень хочется Вас услышать, не теряем время. Вы человек не публичный, не бегаете с эфира на эфир, интервью с Вами очень мало – почему так?

Ф.Христенко: Конечно, можно ходить на разного рода телешоу, раздавать интервью… Но, разве это самое важное в работе депутата? Важно ли это народу Украины? Думаю, нет. Ведь нужно, чтобы кто-то выполнял свои прямые обязанности, возложенные на него народом Украины…

Журналист: Вижу на вашем лице улыбку. Вы в хорошем настроении и это хорошо …

Ф.Христенко: Смысл не в пиаре. Смысл в том, чтобы что-то хорошее сделать для Украины. А ведь времени так мало… Поэтому, всегда стараюсь максимально быть погруженным в работу. Мы уже более полугода под куполом Верховной Рады, а народ позитивных изменений так и не почувствовал. А это значит, что мы не дорабатываем, делаем что-то не так …

Журналист: Не часто услышишь, чтобы кто-то так открыто говорил, что эффективности от депутатов мало. Кроме того, не вижу акцента на то, что вина в этом парламентского большинства, и слова: «мы только пол года в парламенте. Надо время …». Ведь в последнее время только и слышим: «Мы еще мало времени во власти, еще надо учиться…» … Извините, что перебиваю, продолжайте

Ф.Христенко: Знаете, легче всего принять позицию «моя хата с краю» и сваливать все и других. Да, мы не большинство! Но, мы работаем достаточно эффективно. Наша политическая сила, наверное, единственная, которая работает на результат, а не на экран и псевдо-пиар. Скажите, что для народа самое важное? Ответ прост и банален. Чтобы наступило реальное, а не показательное улучшение жизни. А его, к сожалению, пока нет, а потому говорить, что мы молодцы, а все остальные негодяи будет не правильно. Людям нужен результат! И кто это сделает менее важно. Пока не будет сдвигов в улучшении жизни в Украине, до тех пор мы все в этом виновными. Хотя, ещё раз подчеркиваю, что наша политсила прикладывает максимум усилий слышать народ и решать поставленные перед ней задачи. Более того, нам неплохо это удается, только еще бы нас коллеги по ВР слышали и объединялись для основной цели, которой является улучшение жизни народа! Вот это было бы хорошо и главное правильно. Но, к сожалению, в украинском политикуме действует очень больная тенденция: партийные цели или цели олигархов ставить выше общенародных! Мы стараемся доказать, что этот барьер нужно разбить раз и навсегда, и мы верим в то, что все получиться …

Журналист: Смотрю на ситуацию в «Слуге народа»… Создаются определенные группы внутри партии? Какая ситуация в середине ОПЗЖ?

Ф.Христенко Что касается «Слуги народа», то не вижу смысла обсуждать их действия внутри их политсилы. Все итак на виду. Я не думаю, что народ от этого в выигрыше. То, что касается ОПЗЖ, то спасибо, у нас все в порядке. Мы единственная команда с единственной целью, которую нам поставил наш «Президент», руководитель, лидер, которым для нас является исключительно только наш украинский народ. У нас никто не борется за славу или что-то в том роде. Скажу так, мы не «играем на сцене». У нас есть четкий план и стратегия, которых мы четко придерживаемся. Работа систематизирована, отлажена и направлена только на результат.

Журналист: Вы упомянули слово «Президент». Скажите, как Вы относитесь и оцениваете работу нынешнего главы государства?

Ф.Христенко: Владимира Александровича уважаю и как человека, и как Президента Украины. Конечно, на этом посту хотел бы видеть Юрия Бойко, но в настоящее время народ сделал именно такой выбор и выбор народа надо уважать. Как оцениваю работу? Считаю, что лучшей оценкой является только мнение народа. А если в общем, то он старается и ему очень нелегко! Видно, что за страну ему очень больно …

Журналист: С нынешними баталиями о Гончаруке и правительстве, а также ситуации в Верховной Раде… Как Вы оцениваете политическую ситуацию в стране?

Ф.Христенко: Хоть я и Народный депутат, но скажу так. Современный политикум находится на грани своеобразного банкротства, сейчас все держится только благодаря народу. Все мы знаем, что банкротством является процесс, при котором субъект деятельности или организация стают неспособными совершать свою деятельность и не может рассчитаться с кредиторами … Так вот, сейчас подобное происходит и в политике, и очень надеюсь на то, что это временно. Кредитор, то есть народ, предоставил властям финансирования – доверие, но пока сама организация – правительство и политики не могут вернуть эту задолженность. Как видим, несмотря на тяжелое состояние экономики, расчеты за реальные финансовые кредиты являются для власти невыполнимыми, и предоставить народу то, что пообещали тоже съел малореальным… Я думаю, что все обещания чиновников также стоит оформлять юридически. Это бы позволило быстро и качественно отсеивать пафосных лжецов. Заверил людей, что в течение года сделаешь пункты 1,2,3,4 … – отвечай соответственно: оставляй свой пост-должность, сдавай мандат, или же, если еще закон нарушил – отправляйся в места лишения свободы … Важным фактом сегодня является то, что все реально держится на народе, который вынужден столько лет держать власть в тонусе, и при любых антинародных решениях, мгновенно реагировать и не допускать властных критических ошибок. Это четко сейчас можно наблюдать, к примеру, в вопросе «рынка земли» …

Журналист: Вы затронули вопрос рынка земли. Это важный вопрос! Какое Ваше личное отношение к этому? Что будет если разрешить продавать украинскую землю?

Ф.Христенко: Скажу прямо. Я, как и народ Украины против открытия рынка земли. А обосновываю это тем, что уже неоднократно делал …

Журналист: Простите перебью. Вы сказали: «как и народ Украины». И нам часто говорят, особенно под куполом ВР, что люди ждут рынок земли. Даже какую-то статистику или опросы приводят … Так как?

Ф.Христенко: Не смешите меня! Какая статистика? Какие опрос? О чем вы говорите? Реальные данные – это не менее 60% выступают против, это только то, что нам социологи решаются показать. А если по факту, то эта цифра будет значительно больше. Опрос, которым нам глаза замыливают – это бред. Берут на камеру в больших городах блиц-интервью и это нам показывают. Пусть в селе первую попавшуюся бабушку спросят, или фермеров! Смещён лучше это делать в прямом эфире! Тогда вряд ли они живые вернутся с того села… А что будет, если это позволить сделать? Попробуем спрогнозировать. Да ничего не будет! В прямом смысле этого слова – ничего, то есть, Украины не будет! Вы этого хотите? Я – нет! Для меня наше государство – это мать и отец в одном лице, а родители – не продаются и точка! Рынок земли может дать людям рабство в своей же стране, а это весомый аргумент. Мало того, что мы вынуждены ездить за границу заработать деньги на жизнь! Так нас в собственном государстве хотят еще и хлеба лишить. Простите, для меня и моих коллег это больная тема, давайте на этом остановимся, потому что даже некорректная лексика горло распирает … Спасибо!

Журналист: Извините за наболевший вопрос … Это нормальный и главное, важный вопрос. И очень актуальный! Поэтому, я не мог его не задать, т.к. наш читатель постоянно интересуется мнением народных депутатов.

Ф.Христенко: Я, как представитель народа, всегда буду отстаивать только то, что хотят люди, которые отдали за меня свой голос! Отстаивать то, что хочет украинский народ. Все ок!

Журналист: Вы, хороший собеседник. С вами время незаметно летит, а еще столько вопросов … Да, вы предупреждали, что дальше еще у Вас встреча. Поэтому еще несколько минут и будем завершать интервью. Но, только с условием, если Вы за определенное время дадите нам еще одно интервью, ОК?

Ф. Христенко: О, шантажируете народного депутата? (улыбка)… Шучу, все ок! Надеюсь, что время будет. И увидим … Не люблю безответственно обещать. За слова надо отвечать. А то напишут, что очередной Депутат не сдержал обещания даже дать интервью (улыбка) …

Журналист: Приятно общаться с открытым человеком, с чувством юмора. Это редкость сейчас встретить среди ваших коллег… В завершение, если можно немного личного: семья, интересы, друзья, жизненные цели. Ведь это о Вас практически никто не знает …

Ф. Христенко: Ну если без пафосного пиара, думаю вам это уже надоело от других политиков слышать. И меня, если честно и от этого воротит. Превратили политику в шоу-бизнес. Все достаточно просто: семья- это очень личное. Поэтому считаю некорректным «залазить под одеяло»… если выбирать между «семьей» и «народным депутатом», то второе явно сегодня преобладает. Я же служу народу, который меня выбрал! Если кратко сказать, то люблю свою прекрасную жену и волшебную дочь, с которыми сейчас времени провожу очень мало. Но они относятся к этому с пониманием, за что им большое спасибо. Дочка, когда звонит, то спрашивает: «Папа, а когда ты сделаешь Украину хорошей? Чтобы мы могли проводить больше времени вместе … ». А это для меня один из крупнейших стимулов. Мой ребенок хочет видеть Украину хорошим и мощным государством, и все дети бесспорно также. А потому, у меня и моих коллег по политической силе ОПЗЖ важнейшая миссия – сделать наших детей счастливыми! И это мы сможем достичь только построив сильную и могучую Украину. Думаю, этим я ответил также на вопросы про интересы и жизненные цели. О друзьях. Конечно есть хорошие и надежные близкие люди, на которых реально можно положиться, но жена для меня – это и любимая женщина, и ближайший друг, и … Могу ещё долго продолжать.

Журналист: Федор, будем завершать. Спасибо за уделенное время. Получил большое удовольствие от общения и четкие ответы. От всей редакции желаем Вам крепкого здоровья, счастья, успехов на благо народа, семейного согласия, и самое главное – сделать свою дочь и всех украинских детей счастливыми.

Ф. Христенко: Взаимно! И Вам спасибо, что пригласили. Успехов. До свидания

Интервью с народным депутатом Украины от ОПЗЖ Фёдором Хистенко.

 

Журналист: ИГОРЬ ДУМКА

“Шакалы не нападают когда их мало” или кто заказал грязную пиар кампанию против Мизраха Игоря

Сегодня, живя в эру интернета и информационных технологий можно сделать практически все: оплатить коммунальные платежи, заплатить за учебу, купить билеты в кино, заказать пиццу и многое другое – все это можно сделать с помощью интернета. А также, еще можно заказать человека, нет не девушку легкого поведения, хотя и это тоже можно сделать, а “заказать” человека в интернете, и интернет-СМИ. Никого не удивишь заказными или фейковыми новостями которые публикуются на просторах безграничного интернета.

Сегодня мы и поговорим о том как работают пиар технологии в интернете с политэкспертом Игорем Аркадьевичем Мизрахом. С человеком, который не по наслышке знает как это работает.

Мизрах Игорь Аркадьевич

– Здравствуйте Игорь Аркадьевич, хотим с вами поговорить о том как устроена “система” пиар технологий в интернет-СМИ, как это все контролируется, и контролируется ли вообще информационное пространство.

– Приветствую и благодарю вас за интересный вопрос, который я думаю волнует очень многих людей. Как же все устроено в облаке интерната и как это все работает?

Я думаю это будет интересно всем читателям этого интервью.

– Скажите, за последние 6-8 месяцев вы стали чуть ли не “террористом номер один” на просторах интернета, которого разыскивают все спецслужбы. Вы и медиамагнат, и черный пиарщик, и серый кардинал всего украинского интернета, и уже стал торговцем оружия, решала с Банковой и т.д.. Где есть правда а где нет?

– К сожалению, в последнее время очень много материалов читатель может увидеть в интернете про меня и все, что якобы со мной связано. Я не буду вам рассказывать что я белый и пушистый, у каждого есть свои «скелеты в шкафу». Но, как видите, я сейчас нахожусь тут с вами, ни от кого не скрываюсь. И если бы у меня были действительно какие-то серьезные основания и обвинения со стороны правоохранительных органов, я бы находился наверное в другом месте, скажем так не столь отдалённом. Что и хотят некоторые фигуранты моих расследований… Но, обо всем по порядку.

То, что я нахожусь в розыске, это все ложь, к которой я уже привык. И вы это можете проверить в открытом реестре базы МВД, там ничего нет. Есть несколько открытых криминальных производств в отношении меня. Да, это правда! О них, если захотите, я вам расскажу дальше. То, что я медиамагнат, владею тысячами сайтов, то, что я черный пиарщик и зарабатываю на этом какие-то космические суммы, как сообщили в анонсе последней передачи “Гроші” на 1+1, которую вы, кстати, сможете наверное лицезреть в понедельник, 17 февраля, в прямом эфире.

Да, есть несколько десятков интернет изданий, к которым я имею отношение, и на которых могут публиковаться материалы, пресс релизы, рекламные статьи и прочий контент.

– Какие это сайты, можете назвать?

– Как минимум те, на которых выйдет данное интервью. (ред. Смех). Это интервью смогут репостить и другие интернет ресурсы, и все это начнет приумножаться в геометрической прогрессии. Например, одно издание опубликовывает материал, а другое копирует и ставит у себя с ссылкой на первоисточник, и тд..

– К чему вы это?

– Многие считают, если я публикую какой-то материал на своих ресурсах, а другие сайты подхватывают, то значит, сайты которые сделали репост тоже принадлежат мне. И из-за этого возникали конфликты с многими людьми, которые думали, что у меня много сайтов, и что именно я публикую какие-то гадости про них, и в дальнейшем требую деньги, чтобы этот материал был удалён.

– Объясните пожалуйста.

– Например, на подконтрольных мне сайтах выходит материал, другой ресурс копирует этот материал, третий ресурс копирует, пятый, десятый, и т.д. Человек, с которым я знаком или общаюсь, говорит мне: «Игорь, смотри материал на сайте, до этого точно такая же новость, даже две, три тоже на твоих сайтах». Я начинаю объяснять человеку, что к этим сайтам у меня нет никакого отношения, это просто совпадение. И это так бывает! И тот сайт, который скопировал материал до этого, публикует негативную новость за того человека, которого я знаю. Да, и за-за этого у меня были конфликты с людьми, которым я не смог донести информацию, которая есть в действительности.

– Скажите, как работают пиар технологии в интернет-СМИ?

– Все элементарно просто. Есть белый пиар и есть черный пиар. Соответственно белый заключается в том, чтобы создавать позитивную картинку о человеке и «лепить» его имидж. Черный пиар- это обратное, негативную информацию ложить в канву о человеке. И на просторах интернета про того или иного человека создаётся мнение, какой он, его личная жизнь, структура работы, бизнес и т.д… Есть заказчик, есть бюджет, есть люди которые этим занимаются, ставятся определенные цели и задачи, сроки. И процесс пошел, как в любой другой работе. Это – работа!

– В интернете много упоминаний о том, что вы якобы причастны к черной-пиар компании против экс-кандидата в народные депутаты Дмитрия Торнера, который в дальнейшем был снят ЦИК с выборов. И то, что сам лично экс-военный прокурор Анатолий Матиос замешан в данной истории. Как вы это все можете прокомментировать?

– Вот тут начинается самое интересное, и об этом я вам расскажу более подробней. Не хочу чтоб это выглядело, как “игра в одни ворота”, что я такой хороший, а все остальные подлецы. Нет, но это и есть часть данной темы.

Да есть такая информация, и в ней есть доля правды. Относительно недавно на меня работали люди, которым я доверял, и которые знали чуть больше информации, чем им надо было знать, и мое доверие к ним … не хочу говорить что погубило, скорее наоборот, показало истинное лицо тех, кто на меня работал и, кто был рядом.

– Кто такой этот Дмитрий Торнер? 

– Объясняю. Банальная причина конфликта – деньги. Это не ново, что люди из за денег готовы на самые подлые, мерзкие, и низкие поступки. На меня работало несколько человек, часть которых занималось редактированием и администрированием сайтов, кто-то занимался другими вопросами. Я не всегда мог контролировать и мониторить, что публикуется на сайтах, что делается у меня за спиной, да и просто физически это все нереально уследить. У этих людей был доступ ко всему: сайтам, почтам, паролям, контактам, конфиденциальной информаци, которая кстати может в ближайшее время появится в интернете, и скорее всего будет использована против меня в дальнейших черных пиар-компаниях. Все началось с парламентских выборов-2019. Якобы я поспособствовал тому, что Дмитрия Торнера сняли с выборов и из-за публикаций в интернете на подконтрольных мне ресурсах.

Думаю, вам лучше посмотреть в интернете об этом человеке и о событиях, связанных с этой персоной, т.к. я его лично не знаю, и никогда с ним не общался. Видите, как все просто. Для того, чтобы что-то узнать, достаточно ввести в ГУГЛ запрос и найти всю необходимую информацию. Но к большому сожалению, в интернете, как часто это бывает первое впечатление может быть обманчиво.

Вот небольшая часть материалов которая есть на Дмитрия Торнера в интернете, и это не я придумал. Первоисточник были не мои сайты. Вернемся немного назад, и вспомним, о чем я вам говорил относительно копирования материалов с других ресурсов. Также и произошло в данной ситуации: один сайт опубликовал, другой подхватил и пошло поехало, не исключением стали и мы.

Скриншот: сайт zn.ua

Скриншот: сайт 24tv.ua

Скриншот: сайт antikor.com.ua

Скриншот: сайт gordonua.com

Но в отличии от меня, Торнер действительно находится в розыске по официальным данным МВД, и это не выдумка как некоторые пишут про меня.

Скриншот: сайт МВД

– На счет Анатолия Матиоса это отдельная тематика. Она никак не связана с Дмитрием Торнером. Можете найти в интернете статью, которая называться, если мне не изменяет память: «Заказано уничтожить», в которой много интересных фактов. Почитайте. Возможно и пазл сойдётся…

ОТ РЕДАКЦИИ:  «Заказано уничтожить!» Цель — Игорь Мизрах. Кто и для чего решил убрать известного политического эксперта?

Цирковым шоу имени Матиоса и его «билетом на вылет» из военной прокуратуры, а далее со всей системы закончились последние августовские, первые сентябрьские дни этого года в Украине, где едва ли не главным событием было показательное задержание известного политического эксперта Игоря Мизраха и еще каких-то с ним неизвестных лиц.

Одним из информационных первоисточников этого резонансного происшествия был лично руководитель Главной Военной прокуратуры Анатолий Матиос, который выложил данный факт 30 августа на своей странице в Фейсбуке, что является противозаконным до момента обвинения. В своем сообщении господин Матиос подчеркнул, что задержанные лица подозреваются в совершении уголовного преступления, предусмотренного ч.4 ст. 190 УК Украины (мошенничество в особо крупных размерах) и ст.15 ч.2 покушение на преступление. Напомним, что со слов вышеупомянутого военного прокурора данных людей задержали во время получения части средств (250 тыс. $ — общая сумма из слов Матиос должна была составлять 570 тыс. $) за якобы покупку руководящей должности в Государственном концерне «Укроборонпром». Передавал эти средства бывший сотрудник ГП «Укрспецэкспорт» Дмитрий Пономаренко (о котором позже пойдет речь).

Если, даже невооруженным глазом оценить сам факт того, как происходило задержание и реализация операции, то уже возникает огромное количество вопросов в сторону правоохранительных органов.

Первым интересным из этого был сам факт команды правоохранителей, в которую вошли: сотрудники Военной прокуратуры, следственные территориального управления ГБР и оперативники СБУ. Почему интересный, а потому что СМИ освещая данное событие указывали, что господин Мизрах почти ногами открывал двери в высокие Государственные кабинеты, среди них не исключением были и Правоохранительные. Также СМИ утверждали, что Мизрах многим людям из этих кабинетов прислуживал. Тогда напрашивается ряд вопросов:

  1. ТАКУЮ ​​ОПЕРАЦИЮ НАДО БЫЛО ГОТОВИТЬ ЯВНО НЕ 10 МИН., И ЗНАТЬ О НЕЙ НЕ МОГЛИ ТОЛЬКО НЕСКОЛЬКО ЧЕЛОВЕК. И КАК ВЫВОД: ЕСЛИ БЫ ИГОРЬ МИЗРАХ ЯВНО ЗАНИМАЛСЯ ЧЕРНЫМИ ДЕЛАМИ, ТО В ЭТОМ ЕГО ДОЛЖНЫ БЫЛИ ПРИКРЫВАТЬ ЛЮДИ ИЗ ЭТИХ СЛУЖБ. И ОНИ ЖЕ, В СВОЮ ОЧЕРЕДЬ, ЗНАЯ, ЧТО БУДЕТ «ОБЛАВА», ПРЕДУПРЕДИЛИ БЫ ОБ ЭТОМ;
  2. ЕСЛИ БЫ РЕАЛЬНО МИЗРАХ ЗАНИМАЛСЯ ТЕМ, В ЧЕМ ЕГО ОБВИНЯЮТ, ТО НЕ ВЕЛ БЫ СЕБЯ КАК ЛЮБИТЕЛЬ И В ОТКРЫТУЮ ПРЯМО У СЕБЯ В ОФИСЕ ЛИЧНО БЫ НЕ РИСКОВАЛ БРАТЬ СРЕДСТВА;
  3. ПАПКА С 40-Ю ЛИСТАМИ А4 ФИГУРАНТОВ ТАКЖЕ В ЭТО ЯВНО НЕ ВПИСЫВАЕТСЯ В КАНВУ. НА ДВОРЕ 21 ВЕК И ЯВНО СУЩЕСТВУЕТ ТЬМА ВАРИАНТОВ, КАК ЗАКОДИРОВАТЬ ТАКУЮ ​​ИНФУ НА ЭЛЕКТРОННЫХ НОСИТЕЛЯХ, КОТОРЫЕ ЛЕГКО МОГУТ САМОУНИЧТОЖИТЬСЯ ПРИ ПОПЫТКЕ ОТКРЫТЬ ПОСТОРОННИМИ ЛЮДЬМИ …
  4. И САМА «ПЕРЕДАЧА С ДЕНЬГАМИ» (ПАКЕТ!!!! ТАК НАЗЫВАЕМЫЙ)! ТУТ САМОЕ ИНТЕРЕСНОЕ! В НЕМ НЕ БЫЛО ДЕНЕГ, КОТОРЫЕ ДЕКЛАРИРУЕТ МАТИОС! А ВСЕГО ЛИШЬ 5.000$. ВСЕ ОСТАЛЬНОЕ КУКЛА. О НИХ МИЗРАХ СЛУХОМ И ДУХОМ НЕ ЗНАЛ. НЕ ЖДАЛ. И КОГДА ПОНЯЛ, ЧТО ЭТО ПРОВОКАЦИЯ, НЕМЕДЛЕННО ВЕЛЕЛ ВЫКИНУТЬ ЭТУ «КУКЛУ» С ОФИСА ВМЕСТЕ С ПОНОМАРЕНКО (ЧТО ВИДНО ЧЕТКО НА ВИДЕО)! И КАК ЭТИ КУКЛЫ, ДЕНЬГИ И Т.Д. ПОПАЛИ В РУКИ ПРОВОКАТОРА ПОНОМАРЕНКО, А ПОСЛЕ НЕГО ЛИЧНО МАТИОСА? НАВЕРНОЕ ГОЛУБИНОЙ ПОЧТОЙ!

И последнее, самое интересное- это мера пресечения! В Печерском суде, полностью, контролируемом Матиосом. Далеко ходить не будем. Залог был определён 20 млн.грн.!!!! Откуда такая цифра? К примеру в те же дни, этот же суд дал Богатырёвой-6 млн. гривен, Гладковскому-Свинарчуку-10 млн. и т.д. Наверное Мизрах намного был «дороже» для Матиоса!!!!! Почему? Разберёмся дальше!

Впоследствии также оказалось, что так называемый заявитель, а им оказался Дмитрий Пономаренко (в определенных кругах известный, как Дитрих), никто иной как провокатор с большим стажем. Он уже долгое время прочно сидел на крючке у Анатолия Матиоса. Из достоверных источников известно, что за ним числится множество темных дел, за которые он давно должен сидеть за решеткой, но господин Военный прокурор Матиос имея большую власть в руках, решил использовать его в своих псевдо-героических разоблачениях, что на самом деле является ничем иным как «филькиной грамотой «, где против невиновных людей каряво и по-бандитски фабрикуют дела.

Как раз в это время господину Матиосу нужно было громкое дело, сенсация. Ведь его должностное место просто уходит в небытие, а с ним соответственно и ему туда дорога. И с этим мириться он никак не хотел, поэтому и решил на скорую руку сшить дело против известной фигуры, которым оказался Игорь Аркадьевич Мизрах. Кто, как не выдающаяся фигура нужна была Матиосу. И в лице Мизраха, политического эксперта, мецената, музыканта, человека, которого позиционируют, как борца с коррупцией, которого часто приглашают на телевидение, он нашел очередную жертву для достижения своей цели. Тем более к этому всему следует добавить еще и расположение офиса господина Мизраха — это ул. Банковая, у Офиса Президента, ведь это также большой раздражитель для народа!

Данная известная личность — это идеальный кандидат-жертва Матиоса, для того чтобы хоть как-то зацепиться за какое-то место в обновленной Прокуратуре.

Как вывод: получили то, что нам пытались нарисовать многие СМИ с интересным желтоватым оттенком. Желтые СМИ четко Скопировали слова Матиоса, не выслушав другую сторону или сторону защиты, даже не пытаясь включить обычную логику, банально, не отрываясь от кресел штамповали заказной материал не осознавая того, что все факты задержания просто и нагло сфабрикованы …

Ведется следствие.

Сегодня слабая система правоохранительных органов настроена только на наказание. Закон работает только в одну сторону! Оправдание приравнивается к служебному преступлению. И все это знают и понимают. И пока в стране такая система, ничего хорошего ожидать не стоит.
Но, бороться надо!

Как говорил великий Кобзарь: «Боріться- поборете!» ….

Наша редакция в свою очередь занимается расследованием должностных преступления господина Матиоса и будет постоянно выкладывать материалы о его «провокаторах» и о тех, кого подставил Главный военный прокурор.

Олег Никофоров


Торнер – начало всему или почему “ссучились” бывшие сотрудники Мизраха Игоря

– Возможно звучит немного грубо, но есть такое понятие как “ссучился”.

– Что вы имеете ввиду?

– А что тут не понятно, люди которые со мной работали, как я говорил ранее, имея доступ ко всему что только можно, и владея информацией – меня просто предали, и променяли на $$$. Почувствовав “запах” денег, начали вести двойную игру против меня, или есть такое народное высказывание – «одной попой на двух стульях усидеть». Но, всё тайное рано или поздно становится явным… Так и получилось.

Есть такие люди как Юрий Захаров и Александр Райский (Каримов) на фото ниже.

Александр Райский и Юрий Захаров на встрече с представителем Дмитрия Торнера в Австрии

Эти люди пользуясь моим доверием банально подставили меня под удар Дмитрию Торнеру. Как вы знаете не так давно, а если быть точным 30 августа меня задержали, якобы по подозрению в вымогательстве 570 тысяч долларов! Впоследствии чего я два месяца провел в СИЗО. Все это было сделано по «наводке» Райского и других заинтересованных лиц, чтоб меня посадили.

“Шакалы не нападают когда их мало” – старая народная мудрость. 

– Что значит: «подставили под удар», и кто эти люди, расскажите подробнее.

– Райский Саша, он же как себя называет Каримов, информатор правоохранительных органов, ранее неоднократно судимый, был моим водителем. Я ему доверял многие поручения, которые он мог от моего имени выполнять. Что и стало впоследствии причиной моего задержания. По подтвержденной информации, вступив в сговор с другими сотрудниками, с Юрием Захаровым, который занимался интернет-СМИ, другими лицами, которых я пока называть не буду, так как информация еще проверяется и является тайной следствия и начали тайную заказную компанию для Дмитрия Торнера, о которой я даже не знал. Начали налаживать отношения с ним, и его представителями в Украине, так как в данный момент он находится в розыске и как выяснится позже, перешли работать на него, «сливая» всю информацию на меня и все что со мной связано. После чего, были даже опубликованы материалы в интернет-СМИ которые принадлежат мне.

Далее – Захаров обратится к своему давнему знакомому Олегу Чеславскому – который позиционирует себя как блогер, журналист, историк. Но по сути он обычный фейкомет, который за деньги публикует заказной материал. Объединившись, “шакалы” начали грязную пиар компанию против меня, за деньги Торнера. Можете посмотреть что публикуется на подконтрольных Чеславкому сайтах. Вот один из них, и название кстати подходящие для данного сайта фейкофф fakeoff

Скриншот: сайт fakeoff.org

Скриншот: сайт fakeoff.org

Скриншот: сайт fakeoff.org

Скриншот: сайт hpib.life

Это всего лишь небольшая часть заказных материалов, которые опубликовал Чеславский и его банда “грязного Луи”…

Дальше еще интересней. 13.02.2020 на сайте фейкомета Чеславского выходит материал с названием: “До найвідомішого в Україні шахрая Ігоря Мізраха завітали правоохоронці з обшуком”. Данное заявление в правоохранительные органы написал Александр Райский, который сам все подстроил и подложил данные предметы, которые якобы нашли в «моем» гараже. А тут самое интересное: доступ к гаражу был только у него, а гараж не мой и давно не арендуется мною. Но самым интересным остается тот факт что ни на одном из интернет-ресурсов не упоминалось мое имя в этой ситуации, даже на официальном сайте нацполиции, а Чеславский почему-то знал…. И сразу же опубликовал данный материал на своем сайте. Как сказал бы росс-пропагандист Соловьев: Совпадение? Не думаю.

Скриншот: сайт fakeoff.org

Вся эта информация на данный момент проверяется правоохранительными органами, а за умышленное распространение заведомо недостоверных сведений, порочащих честь и достоинство предусмотрена ответственность.

Игорь Аркадьевич мы немного начинаем откланяться от темы. Давайте все же поговорим о том, как работают черные-пиар технологии в Украине, есть ли какие-то органы которые должны это все контролировать, и контролируется это вообще. Как быть, и что делать простым гражданам которые могут стать объектом не чистых на руку людей. 

– На данный момент рынок интернет-медиа, интернет-СМИ, могу вам сказать уверенно, не контролируется вообще никак, и никем… Возможно какой-то небольшой процент в ручном режиме. Есть на сегодня зарегистрированный в Верховном Совете законопроект относительно контроля за СМИ, который возможно будет принят, если я не ошибаюсь через месяц или два в следующем чтение. Возможно будет создан своего рода “Информационный кодекс Украины”, который сможет как-то регулировать онлайн-медиа. А сейчас пожалуйста, можете ставить все и вся, и придумывать любой текст, который вам взбредет в голову. Что и делают анонимные владельцы сайтов.

Чтоб все это подытожить, да и вообще просто коротко и ясно объяснить, предлагаю вашему вниманию небольшой видеоролик который я недавно увидел в соцсетях. Я согласен с автором данного видео на все 100% – рекомендую к просмотру. Это реальность нашего времени.

Кондратий Честный для сайта Politica.com.ua

Кремль изменил план “Новороссия”, Путину нужна вся Украина, — генерал Сергей Кривонос

Донбасс продолжает оставаться кровоточащей раной на теле Украины. Долгожданного перемирия, о котором договорились во время встречи «нормандской четверки» в Париже и не один десяток раз в Минске, нет и близко. Противник систематически обстреливает позиции ВСУ, а Кремль делает иезуитские заявления о своей приверженности к миру и, судя по всему, в ближайшее время будет изо всех сил стараться вернуть нам эту раковую опухоль, метастазы которой тут же расползутся по всей стране.

Цель Путина — расшатать Украину изнутри и доказать Западу, что у нас затянувшийся внутренний конфликт. А еще ему очень нужен образ этакого миротворца, ведь совсем скоро Россия будет праздновать 75-летие Победы — хорошо бы к этой дате добиться снятия антироссийских санкций. И хотя эксперты и аналитики считают, что на большую войну наш северный сосед вряд ли решится, мы должны быть готовы к самым худшим сценариям, считает заместитель секретаря Совета национальной безопасности и обороны генерал-майор Сергей Кривонос — легендарный боевой офицер, стоявший у истоков создания Сил специальных операций.

«Война заканчивается на границе территории Донецкой и Луганской областей. Дальше ее нет»

— Сергей, об установлении устойчивого режима тишины на Донбассе говорить не приходится. С начала года на передовой погибли одиннадцать ребят, десятки военных получили ранения. Однако в высоких кабинетах одержимы идеей разведения сил по всей линии фронта…

— Прокомментирую так. Огневые контакты большей или меньшей силы на передовой были всегда. Сейчас на фронте происходит ровно то же самое, что и в 2015—2017 годах. Однако почему-то все стали много говорить об обострении ситуации, почему-то вновь «вспомнили» о войне. Хотя с 2015 года из-за неправильной организованной информационной политики эта тема почти исчезла из телеэфиров. Однажды американские журналисты, вернувшись с фронта в Киев, спросили: «А где война, если в вашей стране никто о ней не говорит?» Война заканчивается на границе территории Донецкой и Луганской областей. Дальше ее нет.

— Украина готова к отведению сил по всей линии фронта?

— А есть смысл? Я не вижу необходимости.

Рассмотрим вначале не политический, а сугубо военно-технический аспект. Отведение подразделений — это длительный процесс. К тому же нужны немалые дополнительные ресурсы, чтобы подготовить и оборудовать новые позиции. Это же не просто окопаться. Нужно обшить деревом блиндажи, провести серьезную работу по разминированию одних полей и минированию других, по установке новых инженерных заграждений. На все это потребуется не один десяток миллионов, которых в бюджете просто нет. Это первое.

Второе. С моей точки зрения, разведение сил в районе Золотого и Петровского не отразилось на наших тактических или оперативных успехах. Да, там, как и на всем Донбассе, каждый метр земли полит кровью наших ребят. Но есть ведь политические обязательства государства Украина. Раз мы подписали документы, значит, должны выполнять их, независимо от того, чьи подписи стоят под ними.

— Боевики отвели свои подразделения?

— В районе Петровского и Золотого — да. В районе Станицы Луганской ситуация достаточно проблематична, на мой взгляд.

— В местных пабликах патриоты пишут, что по Станице вольготно разгуливает «народная милиция ЛНР» и переодетые в «гражданку» россияне.

— Мы знаем о таких фактах.

Разведение сил в трех населенных пунктах было политическим жестом. Мы свою часть договоренностей выполнили и показали всем наши намерения приблизиться к решению наиважнейшей задачи — установлению мира на Донбассе. Теперь давайте спросим, как их выполнила та сторона, все проанализируем, обязательно выслушаем мнение военных, а потом решим, есть ли смысл двигаться дальше.

Еще один важный нюанс. Такие сложнейшие процессы должны правильно информационно сопровождаться. В противном случае работает одно из главных правил пропаганды: прав тот, кто заговорит первым. Если ты молчишь — говорят за тебя. А ты потом будешь вынужден оправдываться, независимо от того, прав ты или не прав.

Увы, те, кто принимает такие решения, не знакомы даже с основами проведения информационно-психологических операций.

«Запад не заинтересован в сильной Украине»

— Вы с командой разработали программу «Пять шагов», реализация которой, по вашим словам, сведет на нет желание России начать прямую военную агрессию против Украины. Это и обеспечение ВСУ новейшим оружием и военной техникой, и реформы в оборонно-промышленном комплексе, и создание мощных сил территориальной обороны, и воспитание патриотов, и жесткая информационная политика.

— Программу «Пять шагов» я начал фрагментарно разрабатывать еще в 2015 году, в 2018-м она была готова и в мае 2019-го утверждена указом президента. Основная ее идея в следующем. Украину смогут воспринимать за рубежом (в том числе и страна-агрессор) только тогда, когда мы будем сильным государством. Объективно наш военно-технический потенциал в случае прямой агрессии со стороны России не позволит долго вести боевые действия. Но это касается только армии. Однако армия это же не весь народ. Задача программы — сделать сильным народ в максимально короткие для государства сроки.

— Речь о каком периоде?

— От трех до пяти лет.

Хочешь мира — готовься к войне. Первый шаг — это движение сопротивления. Подробности озвучить не могу, это отдельная закрытая тема. Если вкратце, то нужно, чтобы в каждом (!) населенном пункте — селе, райцентре, городе — были люди, способные дать отпор в случае агрессии и превратить жизнь оккупантов в ад. Любыми способами — взрывая, нанося врагу точечные удары и т. д.

Территорию захватить не проблема, проблема удержать ее под контролем. Когда в Кремле поймут, что в случае оккупации захватчиков начисто лишат покоя, что вход рубль, а выход — десять, это станет для нас огромным прорывом.

Второй шаг и основа программы — территориальная оборона. Чтобы в случае чего за максимально короткое время взять под контроль стратегически важные объекты государственной и местной инфраструктуры. Принцип территориальной обороны — я защищаю себя, свою семью, свой дом, улицу, село, город, мне здесь чужаки не нужны. Одним из ярких примеров территориальной обороны стало Сватово Луганской области. Когда там в 2014 году появились «зеленые человечки», проукраинские активисты вышвырнули их оттуда.

На фронте должна воевать армия. А в тылу подготовленные и мотивированные граждане будут обеспечивать порядок и нормальное функционирование всех государственных органов.

— Но это все на случай большой войны, не приведи Господь…

— Территориальную оборону нельзя создать, когда что-то начнется. Все нужно делать заранее — проводить занятия, распределять обязанности, отрабатывать какие-то моменты, чтобы люди в течение двух-трех часов приступили к тому, на что их нацелили.

— Вы говорите о чрезвычайно важных вещах, и ваша логика понятна. Эту программу уже начали реализовывать?

— Да. В конце прошлого года мы с группой коллег-единомышленников отработали концепции по разным направлениям и вынесли их на рассмотрение комитетов Верховной Рады. Плюс подали предложения к законопроекту, который разрабатывается. В парламенте нас очень поддерживают.

— А в Офисе президента?

— Зеленский, как нам говорят депутаты, тоже понимает важность такой программы и уделяет ей внимание.

— Вы лично с верховным главнокомандующим разговаривали на эту тему?

— Нет.

— Вы общаетесь?

— Мы знакомы. Но крайний раз разговаривали в марте прошлого года. Еще до его избрания.

Он осознает все риски и вызовы, понимает, что мы живем в воюющей стране. Но как военный я вижу, что нет понимания, как решить вопросы установления мира на Донбассе и восстановления территориальной целостности Украины. Такие решения нужно готовить и системно работать не только с нашими международными партнерами (США, Великобритания, Польша, страны Балтии, которые нас поддерживают, и очень важно не лишиться этой поддержки), но и в информационном поле.

Запад не заинтересован в сильной Украине, это нужно понимать. Да и вообще, не стоит ждать манны небесной ниоткуда. Свои проблемы мы должны решать только сами. И решим, когда будем единым народом с едиными национальными ценностями и единой национальной идеей. Увы, этим всем мы не занимались почти 30 лет независимости.

По-настоящему нас сплотила беда, которая пришла к нам в 2014 году. Были мощный патриотический подъем и единение нации (я очень увлекаюсь историей, таких примеров в мире нет). Кстати, тех, кто воевал на фронте, абсолютно не волновало, из какой ты области и на каком языке разговариваешь. Мовне питання создано искусственно. Не надо перейматися, якою мовою ми спілкуємось. Эту проблему нужно решать постепенно, воспитывая новые поколения украинцев.

Но главное — нам надо дать ответы на вопросы: кто мы? для чего мы существуем как народ? что мы должны сделать, чтобы жить счастливо и долго? что нас должно объединить?

«Никто не сможет заставить меня замолчать, если я с чем-то не согласен»

— 12 марта прошлого года президент Порошенко назначил вас заместителем секретаря СНБО. Кроме этого вы возглавили Межведомственную комиссию по политике военно-технического сотрудничества и экспортного контроля и Межведомственную рабочую группу по подготовке предложений по укреплению обороноспособности государства. Однако 29 ноября президент Зеленский уволил вас с этих двух должностей. Вы сказали, что все «было сделано с подачи секретаря СНБО Данилова, чтобы ему проще было решать определенные вопросы, минуя меня». Как вам работается в таких условиях?

— Достаточно проблематично. Многие мои полномочия обрезаны: «Вы не можете решать такие-то вопросы». Но я подхожу к этому жестко и правильно, с моей точки зрения. Я, человек, который защищал Украину не один год, буду сам решать, как мне бороться за свободу и независимость своей страны. Мои идеи разделяют и боевые побратимы. Так что, несмотря на то, что мне мешают, все равно делаю. И депутаты, и министры продолжают со мной работать, потому что понимают, насколько это важно.

Данилов грамотный бюрократ, поскольку работал мэром Луганска (в 1994—1997 годах. — Авт.), губернатором Луганщины (в 2005 году. — Авт.), народным депутатом (в 2006—2007 году. — Авт.). Он лучше меня знает, как функционирует бюрократическая система государства. Его уловки достаточно изобретательны. Но я, независимо от чьего-то желания, все равно буду бороться, пока дышу. Никто не сможет заставить меня замолчать, если я с чем-то не согласен.

— В одном интервью вы высказались резко, цитирую: «Данилов сейчас не дает мне возможности заниматься программой „Пять шагов“, пытается меня отодвинуть в сторону». При этом, по вашим словам, для секретаря СНБО «война уже закончилась». Если коса на камень нашла настолько, как же выполнять эту программу?

— Есть указ президента, определяющий задачи для всех, нравится ему или не нравится. То, что он не видит меня во главе этого процесса, — это одно. Но куда он денется, если маховик закручен на таком высоком уровне?

— Вы профессионал с большой буквы. Однако к власти сейчас пришли, пусть даже обучаемые и способные, но все же дилетанты. Как общаетесь с ними?

— Знаете, не стал бы ставить вопрос, что все должны были воевать в 2014 году. В тылу выполняли не менее важные задачи.

Со многими политиками мы сегодня говорим на одном языке. В комитетах Верховной Рады понимают, насколько важно написать эффективные законы, которые затем будут исполняться. У меня хорошее взаимопонимание с Министерством обороны. Недавно провел очень продуктивную встречу с министром по делам ветеранов Оксаной Колядой.

Что касается дилетантства, то имеем то, что имеем. Самая большая ошибка нынешнего руководства страны в том, что людей подбирают не по профессиональным качествам. Команду нельзя формировать по преданности «линии партии». Главное, чтобы кадровые ошибки не приводили к трагическим последствиям, человеческим жертвам, потере национальных интересов и ослаблению мощи государства.

— По мнению многих, одна из таких кадровых ошибок — назначение советником Данилова бывшего кавээнщика Сергея Сивохо, который теперь занимается реинтеграцией и восстановлением Донбасса. От его заявлений иногда оторопь берет.

— Для меня это вообще нелепость. Для чего нужен такой советник? Чтобы сделать из него что-то типа Жириновского, на чьих репликах Кремль проверяет реакцию российского общества на определенные месседжи? Сивохо используют так же. Он что-то произносит, и сразу понятно, насколько общество воспринимает этот посыл.

«Создан информационный вакуум, который не позволяет Зеленскому понимать реальную ситуацию в стране»

— Бывший советник Путина, а ныне жесткий критик кремлевского режима Илларионов утверждает, что Зеленский выполняет многие просьбы президента России. У вас нет такого ощущения?

— Вопрос специфический, но все-таки на него отвечу. Да, какие-то шаги Киева многие в мире, да и внутри страны считают потерей определенных национальных интересов. Но я все-таки свято верю, что все можно изменить. Проблема в том, что создан информационный вакуум, который не позволяет тому же Зеленскому понимать реальную ситуацию в стране.

— Его окружение обеспечивает ему теплую ванну?

— Абсолютно правильно. Свита играет короля.

Все предыдущие президенты уже обожглись на этом. К сожалению, новая власть идет по тому же пути и верит в сказку, которую ей создают. Лучше жесткая правда, чем убаюкивать себя тем, что у нас все хорошо. Ведь ни одна проблема сама по себе не рассосется.

— Вдоль нашей границы стоит армада вооруженных до зубов российских военных. В недавнем интервью «ФАКТАМ» Илларионов, рассуждая об имперских аппетитах хозяина Кремля, сказал, что, с точки зрения Путина, сегодня сложилась благоприятная ситуация для реализации его планов по установлению контроля над Беларусью и Украиной. А бывший министр иностранных дел Климкин предполагает, что боевые действия на Донбассе могут активизироваться весной-летом. Насколько мы готовы к таким сценариям?

— Вопрос не только в нашей готовности, но и в готовности россиян. На данном этапе задача России — дестабилизировать ситуацию внутри Украины разными способами, в том числе дискредитируя и правительство, и парламент, и непосредственно президента, мол, они не могут навести порядок в стране и удержать его на должном уровне. Цель Кремля — чтобы, дискутируя по определенным вопросам, украинцы если не ненавидели друг друга, то хотя бы отчаянно спорили. Чем больше расслоено общество, тем сложнее им управлять.

— Цель Путина — поглотить Украину. Судя по риторике кремлевских пропагандистов, проект «Новороссия» из российской повестки дня вряд ли исчезнет.

— Он переформатирован. Задача России, где славянского населения становится все меньше, заполучить 40 миллионов украинцев и вернуться к старым границам Российской империи, чтобы утвердиться как сверхдержава.

— Хорватский сценарий освобождения Донбасса возможен?

— Мы изучали и изучаем опыт других стран, не только Хорватии. Хорватский вариант возможен, но это не значит, что он будет реализован, ведь наша война отличается от их войны, у нас иная ментальность и иные реалии. Однако вспомните, хорваты сначала укрепили свое государство, а потом решились на возвращение территорий при помощи союзников. Так что и нам прежде всего нужно сделать Украину сильной.

— СМИ пишут, что вы много внимания уделяете реформированию «Укроборонпрома». Там сейчас действительно начались какие-то позитивные перемены?

— Рано говорить о результатах, потому что много вопросов по назначениям руководящих кадров. «Укроборонпром» — это не весь оборонно-промышленный комплекс страны, хотя и достаточно серьезный его сегмент. Задача номер один сейчас — за короткое время обеспечить армию качественным и надежным вооружением отечественного производства. Я встречался со многими директорами и генеральными конструкторами оборонных предприятий. Могу сказать, что люди на своем месте и делают многие вещи правильно, хотя есть и такие, кого нужно гнать в шею.

Скоро будет закончена разработка стратегии национальной безопасности и обороны нашей страны.

— Кто ее пишет?

— Аппарат СНБО с привлечением профильных министерств и институтов. Уже прошло предварительное заслушивание этой стратегии, ряд вопросов отправлен на переработку. Посмотрим, что будет на выходе.

Но! Возьмем, к примеру, вопросы импортозамещения. Последние пять лет нам рассказывают, что это весьма проблематично. По определенным направлениям — может быть, но не везде. Наша цель — организовать полные замкнутые циклы по производству некоторых образцов вооружения и техники. У нас есть заводы, которые можно перепрофилировать.

— Мы сейчас способны производить современное оружие?

— Определенные виды — да. При этом важно значительно расширить эти возможности. Для чего перво-наперво необходимо работать с инвесторами, заинтересовывать их вкладывать средства в развитие наших предприятий. К сожалению, иногда случаются совершенно возмутительные истории.

Например, осенью прошлого года я провел ряд переговоров с представителями одной из стран, готовых зайти с крупными инвестициями и практически с нуля не только построить у нас заводы по производству определенных видов качественного вооружения, но и обучить персонал.

— И?

— И ничего. Вопрос затянулся, причем нашей стороной. Теперь прохожу все по второму кругу, доказываю этим фирмам и концернам, что еще есть шанс.

— Какая реакция западных специалистов на произошедшее?

— Им было, мягко говоря, непонятно: мы вам даем деньги и технологии, а вы изо всех сил затягиваете процесс. Вот тут как раз все упирается в дилетантство тех, кто стоит надо мной. Вам на тарелочке приносят готовый продукт, а вы еще раздумываете. Мало того, начинаете манипулировать: «А зачем нам это надо? Это нам неинтересно».

— О ком вы говорите, понятно. Можете назвать инвесторов?

— Давайте пока не будем называть.

«Мы не чужую землю захватываем, а освобождаем свою»

— Вы как-то сказали, что совершенно не против создания частных военных компаний. Ваши аргументы?

— У всех на слуху достаточно токсичная российская ЧВК «Вагнер». Но она ведь не единственная в мире. Существует немалое количество успешных частных военных компаний.

У нас десятки тысяч людей вернулись с фронта, но в мирной жизни оказались никому не нужны. Хотя не те, кто защищал это общество, должны подстраиваться под него, а общество должно оказать им поддержку.

Частная военная компания — это громоотвод, который позволит помочь фронтовикам, не сумевшим себя реализовать, продолжить заниматься тем, что они умеют делать качественно, получать за это деньги и признание государства.

— Где они смогут применить свои умения?

— Обеспечивая безопасность различных объектов и структур. В Соединенных Штатах частные военные компании создают для того, чтобы сотни тысяч демобилизованных военных не доставляли проблемы государству. А у нас атошников не берут на работу, потому что они токсичны и непредсказуемы (СМИ очень подогревают эту тему). Создание ЧВК позволит решить эту проблему.

— В последние месяцы все чаще раздаются призывы достичь мира любой ценой…

— Уверен, что это не принесет счастливого будущего нашей стране. Я за то, чтобы мир был заключен на наших условиях. Мы не чужую землю захватываем, а освобождаем свою. Если вести себя с позиции слабого — «давайте договариваться», война никогда не закончится.

В завершение скажу еще вот о чем. Если на территории Донецкой и Луганской областей существует только два цвета — черный и белый, а полутонов нет как таковых, потому что там люди знают, что такое обстрелы «Градов», тоосновной массе населения Украины все это непонятно. Некоторые по-прежнему верят в доброго и сильного старшего брата, который все простит и сделает жизнь счастливой. Наш информационный провал в том, что нужно каждый день и каждый час показывать, что война — это смерть и разруха, сломанные судьбы и полное отсутствие будущего.

Самый наглядный пример отношения к войне для меня — это три украинских поезда, у пассажиров которых абсолютно разное мировоззрение, хотя, казалось бы, это граждане одной страны. В поезде Киев — Константиновка говорят только о войне, в поезде Львов — Москва — о могуществе и духовности России, о том, что там можно заработать неплохие деньги, в поезде Львов — Пшемысль — о заработках в Польше и желании туда уехать насовсем…

fakty.ua

Яку реальну ціну заплатили українці за «Томос». І чому проти Патріарха Філарета пішли війною його найвірніші учні

Політика і Церква є одними із найважливіших стовпів існування практично всіх держав світу. Із давніх давен багато мрійників вважали, що при ідеальному правлінні Державою аж ніяк не потрібно змішувати політику і церкву. Та насправді вони давно переплетені міцними вузлами, які не під силу розірвати. Як висновок: часто-густо в церквах отримуємо політичні настанови, і паралельно – з політичних трибун нами також не рідко пробують маніпулювати за допомогою нашої віри. Великі вчені з обох сторін неодноразово висловлювались, що найкраще для народу є тільки чітке розмежування і не пересікання віри та політики, бо якщо їх об’єднувати – країну може чекати колапс.  

За часи Незалежності України найяскравіший прояв політики в Церкві спричинив 5-тий Президент Петро Олексійович Порошенко коли під час своєї передвиборчої кампанії в’язався у боротьбу по здобутті «Томосу». Звісно, автокефалія Української Церкви – це великий і потрібний крок для нації, та нажаль, зараз можна констатувати, що у цій боротьбі більше здобула – політика, а не церква і християни.

Адже проаналізувавши сам текст «Томосу», який довго тримали у таємниці,  назбирується величезний ряд питань. Серед них чи не найважливіші:

  1. Чи реально ми отримали Незалежну Церкву( факти свідчать що наша автокефалія обмежена, ми залежні від Константинопольського патріарха);
  2. Чому? Хто? І з якою метою вирішили усунути найвеличнішу церковну особу Патріарха Київського і Всієї Русі Філарета?

Почнемо із першого питання, адже людей дуже цікавить чи «Томос» дав нам таку бажану автокефалію… І якщо прямо давати відповідь – то ні, нажаль, даний документ свідчить що ми ще надовго будемо залежними від Константинопольського патріарха, в даний час ним є Варфоломій, наша автокефалія є обмеженою. Крім того, «Томос» налаштував всі церкви, крім грецьких, Константинопольської, Елладської та Олександрійської  проти ПЦУ. Більшість церков не визнають цього томосу, наданого Константинопольським патріархом, що у висновку – ми як не були визнані автокефальною Церквою, так і залишаємося. Тоді чому ж ми погодились на такі умови? – Відповідь проста і банальна: в цьому питанні на першому місці була політика Порошенка, йому потрібен був цей документ і в найкоротші терміни – все заради піару. А те що суть документу насправді не дає повної автокефалії – це його мало хвилювало. Ці його потуги можна поставити в один ряд із підписанням славнозвісного газового контракту Юлією Тимошенко із Росією. От саме  такий тандем політики і церкви призводить до колапсу державу і народ. Томос для нас приніс не багато користі, а скоріш навпаки – розділив велику Церкву України на частини? З цим документом тепер іде боротьба не з Московським патріархатом за об’єднання, а йде всередині Церкви. Ми самі себе руйнуємо. Знищуємо те, що будували майже тридцять років.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ↓↓↓↓↓

Патріарх Філарет: «Я завжди йшов дорогою правди»

Щодо другого питання, яке напряму стосується Патріарха Київського і Всієї Русі Філарета – то тут також, нажаль, на перших ролях знову політика. Всі знають Філарета як величну постать, борця за Незалежну Українську Церкву, а відповідно у здобутті «Томосу» він був у перших рядах. Саме він мав би очолити новітню церкву, якби на першому місці не стояла політика, яка нажаль, і в світовій церкві диктує правила гри. Як ми вже згадували автокефалія є не повною, ми залежні від Константинопольського патріарха. Варфоломій не визнає і не хоче визнати Українську православну церкву патріархатом, а відповідно – в Україні не Патріархат. За церковними канонами  Патріархат не може бути в складі Патріархату, а тому Константинопольський патріарх Варфоломій – не може визнати Філарета Патріархом. От тут якраз і проявляється політична сторона, в якій Константинополь вказує що є єдиною владою над Українською Церквою, саме через бажання владувати і почалась масштабна війна проти рівного по сану Патріарха Філарета.

Згодом, Варфоломій зрозумів, що Петру Порошенку «Томос» вкрай потрібний і він піде на будь-які умови щоб його отримати. Так, і в результаті сталось, що першою і чи не єдиною умовою було усунення Філарета, за що й тодішній Президент взявся без жодного докору сумління. Та найгіршим у цьому всьому є те, що головним опонентом і людиною, що взялась знищувати Філарета став його колись вірний учень Митрополит Епіфаній. Саме цього священнослужителя Філарет підняв до вершин церковної влади і домігся 15 грудня 2018 року обрання його предстоятелем Паравославної Церкви України. Та в результаті той його зрадив, адже за домовленістю Патріарх  мав керувати Українською православною церквою в Україні, а новий глава мав представляти Церкву ззовні, в православному світі – ці домовленості після свого обрання Епіфаній не виконав. Більше того, зі сторони предстоятеля ПЦУ ведеться масштабна війна за майно Філарета. Так, його намагаються вигнати з Патріаршої резиденції (рейдерськи вже оформили на себе), яку він збудував ще в 70-х роках минулого сторіччя, і також з Володимирського собору, де він регулярно служить ось уже 53 роки.  Епіфаній зрозумів, що Патріарх Філарет є незручним для Константинопольського Патріарха Варфоломія.  Крім того і для Порошенка він став непотрібним, що в результаті призвело до жадібного інстинкту владування і збагачення зі сторони очільника ПЦУ Митрополита Епіфанія.

МАТЕРІАЛ ПО ТЕМІ ↓↓↓↓↓

Третій лишній: чому Порошенко та Епіфаній вирішили усунути Патріарха Філарета або як віра стала «розмінною монетою» в боротьбі за владу й гроші….

Зараз ведеться нищівна війна проти Патріарха Філарета, а опонентами виступають його учні-Іуди на чолі із Епіфанієм – політика і гроші поглинули їх.  Якщо зробити короткий висновок, то нажаль, український народ знову змушений платити своїми стражданнями через політичні ігри цинічних людей. Щодо Патріарха Філарета, то тут приходиться констатувати, що ціль до якої він йшов все життя спаплюжили політикани і зрадники учні. Вони заради чину, грошей, влади зрадили найперше Бога та український народ. При тому верхом цинізму стало тотальне знищення Філарета, людини яка віддала Богові, Церкві, народові все своє життя. Та ми віримо, найперше у силу Божу і у мудрість Філарета, які спільно й дальше стоятимуть на захисті християн і не дадуть політикам та Іудам стати розкольниками нашого віруючого українського народу.

Як ми вже й говорили: політику і Церкву не потрібно переплітати і ми категорично проти цього. Та маємо надію, що в аспекті правового поля Президент України Володимир Олександрович Зеленський  все ж втрутиться і не дозволить, щоб  рейдерським шляхом забирали церковне майно. Президент повинен об’єднати і захистити українських вірян та ні в якому разі не насаджувати їм свою політику, що робив його попередник. Віримо і знаємо, що Володимир Олександрович не залишить це питання осторонь…

Парафіяни Володимирського СОБОРУ

Патріарх Філарет: «Я завжди йшов дорогою правди»

Патріарха Філарета представляти не треба. За більш ніж півстолітнє церковне служіння в Києві він став одним із живих символів столиці, але відомим далеко за межами України. Філарет і Володимирський собор Києва – два нероздільні поняття.

Народився на Донбасі в шахтарській родині, пережив Голодомор, батько загинув у Другій світовій війні, а хлопець відчув поклик до Бога – подався в семінарію, а потім став монахом. Свого часу Патріарх Філарет займав найвищі щаблі в церковній ієрархії Російської православної церкви, був навіть реальним кандидатом на місце Патріарха Московського, об’їхав із радянською місією боротьби за мир більше ста країн світу, але не відрікся від київської кафедри і зробив історичний виклик цілій системі – почав рух у бік автокефальної, тобто незалежної Української православної церкви. За це від своїх колишніх колег по єпископату Московської патріархії отримав анафему – церковне прокляття. Але не зламався. Йшов далі. Розбудовував власну Церкву, постійно служив, освячував нові храми, переклав на українську мову «Біблію» та інші богослужбові книги.

І от, коли Україна отримала томос про автокефалію від Константинопольського патріарха, а Патріарх Філарет відзначив своє 90-річчя на державному рівні, був нагороджений почесним званням Героя України, буквально за кілька наступних місяців його учні, які співали йому осанну, клялися у вірності, раптом почали лаяти та паплюжити свого духовного батька. Нерозумні «діти» навіть намагаються вигнати його з Патріаршої резиденції (рейдерськи вже оформили на себе), яку збудував ще в 70-х роках минулого сторіччя, з Володимирського собору, де він регулярно служить ось уже 53 роки. 

Минулій владі він, головний борець за автокефалію, виявився непотрібним, бо не вписувався в їх концепцію – новітніми хрестителями Руси-України мали назватися інші. Для нової влади також незручний – не йде в ногу за ліберальними цінностями, які так настирно нам вкорінюють.   

Патріарх Філарет у поважному віці знову робить рішучий і ризикований крок – публічно заявляє, що томос не дає справжньої свободи Українській православній церкві, а є формою її підкорення грекам, а отже Київський патріархат треба зберегти.

Попри річну компанію з цькування Патріарха, розгорнуту у медіа, камлання про те, що «Київського патріархату немає», соціологія на боці Святійшого. 28,5 відсотків опитаних українців заявили, що довіряють Патріархові Київському і всієї Руси-України Філарету. Таким чином, предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату традиційно входить у трійку церковних лідерів із найбільшою довірою наших співвітчизників. А 7,7 відсотків опитаних громадян вважають себе вірними Української Православної Церкви Київського Патріархату. Церква за яку бореться Патріарх Філарет і яку нищать представники ПЦУ та чиновники є четвертою за впливовістю в Україні. Це данні соціологічного опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова з 4 по 9 жовтня 2019 року за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.

Пізня «осінь патріарха» 2019 року починається для Філарета драматично: учні зраджують, попутники відходять, колишні однодумці намагаються відібрати у нього все, що він розбудовував понад тридцять років, представляють за темниками з офісу колишнього Президента неадекватним, але Патріарх твердо й наполегливо у своїй місії йде далі. «Він має світлий розум, який не змінився за час, скільки я його знаю. Він не боїться смерті, спокійно дивиться їй у вічі, бо він твердий у своїй вірі та покликанні, стоїчно витримує зради свого оточення. Він належить до небагатьох справжніх постатей українського сьогодення, які мають право з часом назватися історичними», – говорить мені про Патріарха Філарета доктор філософських наук, професор Анатолій Толстоухов після зустрічі у Патріаршій резиденції. Власне, під час неї і виникла ідея інтерв’ю. Пропонуємо і читачам долучитися до розмови з Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом. Його словами говорить епоха.  

– Ваша Святосте, нещодавно Ви сказали, що у житті Вас тричі зраджували архієреї, ті люди, яким Ви робили добро. Як це було?

– Перший раз мене зрадили 1992 року ті, яких я врятував від звільнення, що нависло над членами Священного Синоду Російської православної церкви. Бо голова Ради у справах релігій СРСР Костянтин Харчев хотів зняти всіх постійних членів Синоду та змінити на нових, більш молодих. Але я з іншими членами Синоду підписав звернення до тодішнього керівника СРСР Михайла Горбачова проти Харчева. Завдяки тому, що я підписав це звернення, Горбачов зняв із посади самого Харчева. Тоді Харчев сказав мені: «Чому ви підписали цього листа? Якби ви не підписали, то в політбюро ЦК КПРС сприйняли б той лист, як бунт синодалів проти Патріарха. А оскільки ви підписали, то це так не розглядається, бо під документом стояли підписи членів усього Синоду. 

Невдовзі ці ж самі архієреї, яких я врятував, на Архієрейському Соборі 1992 року у Москві всі виступили проти мене та звинувачували в багатьох нісенітницях. Але потім, коли я надав докази, що це все неправда, то просили мене добровільно відмовитися від київської кафедри (якби я  у чомусь був винуватий, то вони б не просили, а просто звільнили мене та й усе). А то ж пропонували будь-яку іншу кафедру в РПЦ, аби тільки сам пішов із Києва. 

Друга зрада, коли я, маючи право, вже як предстоятель Української православної церкви, провів помісний собор 1-3 листопада 1991 року. Тоді Україна вже стала незалежною державою, тому собор УПЦ поставив питання про автокефалію. Всі делегати помісного собору одностайно проголосували та власноручно підписали документ із проханням про надання автокефалії Українській православній церкві з боку Московського патріархату. Так оці самі архієреї, які підписали це звернення, потім на неканонічному Харківському соборі виступили проти мене та незаконно обрали предстоятелем Української православної церкви митрополита Ростовського Володимира (Сабодана). 

Втретє мене зрадили вже тепер, коли постало питання про надання томосу, і на архієрейському соборі Української православної церкви Київського патріархату було прийнято рішення, що ми висуваємо на об’єднавчому соборі на посаду предстоятеля Церкви кандидатуру митрополита Епіфанія (Думенка), але за умови, що я залишаюся Патріархом і буду керувати Українською православною церквою в Україні, а новий глава представлятиме Церкву ззовні, в православному світі. Прийняли та підписали все це. А потім, коли митрополит Епіфаній був із великими потугами обраний предстоятелем Церкви (і якби не моя наполегливість, цього б не сталося), то мене знову зрадили. Митрополит Епіфаній і архієреї, які голосували за те, щоб я залишився біля керма Церкви, майже всі відмовилися від цього. Отож, три зради я переживав. 

– Мабуть, це було тяжко. Як це витримуєте, що відчуваєте? 

– Я сприймаю це з точки зору Божественного промислу. Богу угодно, щоб я це пройшов. І він дає мені сил це пережити. Дав силу перебороти першу зраду, другу зраду, переживу і третю. Звідки видно, що Господь благословляє? Видно з того, що після 1992 року, після того, як зі мною лишився тільки один єпископ із 18 архієреїв,  преосвященний Яків (Панчук), ми разом із ним рукоположили весь єпископат УПЦ Київського патріархату. Якщо б його не було, то ми не змогли би відновити єпископат (адже треба два єпископи, щоб поставити третього). Протягом майже 30 років із маленької церкви – УПЦ КП (Київський патріархат, бо ми об’єдналися з УАПЦ, яка очолювалася Патріархом Мстиславом) – за роки незалежності я створив велику Церкву. Ми мали більше сорока єпископів УПЦ КП. Це той єпископат, який постав завдяки мені, отримав освіту, кафедри і всі блага та титули. Всі вони тепер виступили проти мене. Відмовилися від свого попереднього рішення.

– Як делегат собору 15 грудня 2018 року у Софії Київській, можу засвідчити, що на так званому об’єднавчому, а якщо бути точним, установчому соборі нової Церкви – Православної церкви України, Ви, попри позицію тодішньої влади, зламали хід історії та домоглися обрання предстоятелем ПЦУ саме митрополита Епіфанія (Думенка). Як вважають експерти, влада на чолі з Петром Порошенком хотіла обрання митрополита Вінницького та Барського Симеона. Нині багато людей запитують: як же так, Патріарх Філарет підняв до вершин церковної влади митрополита Епіфанія, домігся обрання, а той зрадив його! Більше того, ми бачимо всю агресію та ненависть до Вас, яку спрямовують представники Православної церкви України. Зокрема, в одному з останніх інтерв’ю митрополит Епіфаній назвав Вас своїм «противником», а архієпископ Євстратій (Зоря) взагалі цинічно та брехливо говорить про Вашу старечу «деменцію». Як взагалі таке могло статися?

– Це свідчить про якість душі цієї людини. Душі Епіфанія. Така вона є…

– А раніше хіба Ви цього не помічали?

– Раніше він усе це приховував. Бо він у неправді жив усе своє життя. Будучи сином митрополита Даниїла (Чокалюка), виховувався в родині Чокалюків, а прізвище носив іншої людини. Коли він став свідомим і дізнався, чий він син, то все життя повинен був це приховувати. А приховування правди неправдою створили із нього таку людину, яка неправду говорить, як правду. Тому він говорив усім, що він не син митрополита Даниїла, хоча знав, що син. Так і тут говорить одне, хоч знає, що то неправда. Наприклад, знає ж він, що була домовленість, що Патріарх Філарет залишається керувати Православною церквою України? Знав! А тепер каже, що не знав, що не підписували нічого. Так, не підписували, бо всі розуміли, що є така домовленість. То її треба виконувати і нікому в голову не приходило це оформлювати письмово. Оце причина, чому неправда подається, як правда.

– Не секрет, що останній рік у цих переговорах щодо томосу Ви довіряли, крім владики Епіфанія, ще й владиці Євстратію. Якби була можливість, що би Ви зараз сказали їм?

– Я б їм сказав: треба пам’ятати, що є суд Божий, що від нього ухилитися неможливо. І що є вічне життя. Все, що робиться на землі, має пряме відношення до нашого наступного життя. Ми на землі обираємо своє майбутнє: яке воно буде? Чи воно буде блаженним, чи страждальним? Оце б я їм і сказав.

– Своїм кроком, зберігши Київський патріархат, Ви багатьох здивували. Дехто не розуміє Вашого рішення. Могли б Ви коротко пояснити, для чого Ви так вчинили? Адже у віці за 90 років Ви починаєте все з початку. Як колись казали, що створили Українську православну церкву Київського патріархату з гірчичного зерна, то тепер робите все з чистого аркуша.

– Я служив, служу і буду служити Церкві та Богу. Навіть у радянські часи, в умовах державного атеїзму, служив Церкві. Коли Україна стала Незалежною державою, я зрозумів, що прийшов час, коли Українська православна церква повинна бути автокефальною, тобто повністю незалежною. Для того, щоб Українська православна церква отримала томос про автокефалію, я і пішов минулого року на ті умови, які виставляв Константинопольський патріарх Варфоломій. Тобто відмовився висувати свою кандидатуру на предстоятеля об’єднаної Церкви. Ця вимога Стамбулу суперечить канонам і законам та елементарній справедливості. Чому всі мають право висувати свою кандидатуру, і лише один не має такого права? Пішов я на це заради того, щоб отримати томос. Для чого? Щоб була незалежна Українська церква. Отримали томос? Так! Через те, що я відмовився кандидатувати. Бо якщо б я не відмовився, то собору не було б. Не було б і томосу. Але біда в тому, що ми отримали томос не такий, як мають усі інші церкви. Наша автокефалія обмежена. Ми багато чого не можемо відповідно до нього робити, бо залежні від Константинопольського патріарха. Заради блага Української православної церкви я пішов на це. Я міг би сказати: ні, я довічно обраний Патріарх і відмовлятися від посади Патріарха я не маю права. Але заради того, щоб Церква мала томос, я здійснив цю самопожертву. А український народ за всіма законами має право на свою справді незалежну Церкву у статусі Патріархату. Він заслужив на це своїм побожним і стражденним служінням Христу.   

– Нині, повертаючись думками назад, Ви вчинили б так само?

– Якби я знав, який буде томос за змістом, то я б не відмовився кандидатувати на предстоятельство. Бо я на так звану, обмежену автокефалію не погоджуюсь. Цей томос для нас не приніс користі, а навпаки, розділив велику Церкву України на частини. Також він налаштував всі церкви, крім грецьких, Константинопольської, Елладської та Олександрійської,   проти ПЦУ. Більшість церков не визнають цього томосу, наданого Константинопольським патріархом. Якби я знав, яким буде томос, то я б не погодився на проведення цього собору.

– Я так розумію, що на Вашу думку цей томос приніс більше зла, ніж добра Українському православ’ю?

– Так! Давайте об’єктивно подивимося на ситуацію. Ми як не були визнані автокефальною Церквою, так і залишаємося. Якщо, звісно, не рахувати трьох грецьких церков – Константинопольську, Елладську та Олександрійську. Ми, Київський патріархат, були єдиною сильною Українською Церквою, а тепер іде боротьба не з Московським патріархатом за об’єднання, а йде всередині Церкви. Ми самі себе руйнуємо. Знищуємо те, що будували майже тридцять років.

– Ваші опоненти кажуть: Патріарх знав текст томоса та їздив із Петром Порошенком у так звані «томос-тури»…

– Я дійсно їздив із томосом, але не знав досконало, що в цьому томосі написано. Він написаний грецькою мовою, а потрібний був час для уважного аналізу його положень. Тому ми й демонстрували цей документ, щоб люди знали, бачили. Чому з томосом їздив Петро Порошенко? Бо наближалися президентські вибори. Він використовував його для майбутніх виборів. Тому Порошенко більше знав, яким буде томос, бо він вів переговори з Патріархом Варфоломієм і для нього було байдуже, що буде написано в документі. Головне, аби був томос.

– Я пам’ятаю той драматичний ранок, перед Об’єднавчим собором 15 грудня 2018 року, коли Вам представники Константинопольського патріарха сказали в жодному випадку не одягати патріарший куколь. Ви тоді вийшли в скуфії. Це було справжнє приниження. Ви пішли і на це. Тепер ПЦУ видала Церковний календар на наступний рік, де весь єпископат розмістили у клобуках, а лише Вас поставили у скуфії. Знову бояться побачити у патріаршому куколі. Чому всім муляє патріарший куколь?

– Це свідчення залежності від Константинопольського патріархату. Вони кажуть, що ПЦУ автокефальна Церква, але те, що мене помістили не в куколі, а в скуфії, свідчить про те, що Вселенський патріарх Варфоломій не визнає і не хоче визнати Українську православну церкву патріархатом. А раз в Україні не Патріархат, то і Філарет не Патріарх. Тому і на соборі 15 грудня просили, щоб я не був у куколі. Чому Фанар (територія в Стамбулі, де розташована резиденція Константинопольського патріарха) не хоче бачити Українську церкву патріархатом? Тому що Патріархат не може бути в складі Патріархату. А митрополія може бути у складі Патріархату. Отже, для Вселенського патріарха в Україні виключається патріаршество. Тільки він тут Патріарх.

– Перед проведенням собору 15 грудня ходила чутка, що Константинопольський патріарх Варфоломій категорично проти того, щоб Ви очолили нову Церкву. Ви давно знайомі з Патріархом Варфоломієм. Чому у нього до Вас така неприязнь?

– Я не знаю, яке справжнє ставлення до мене Вселенського патріарха. Не знаю… Але він точно розуміє, якщо буде очолювати Українську православну церкву Патріарх, то вона матиме статус патріархату.  А він хоче, щоб вона була в статусі митрополії. Тоді Українська церква може бути підпорядкована Константинополю.

– За попереднім планом, який я чув, вже влітку мало б завершитися визнання Православної церкви України іншими помісними церквами. Натомість, ми бачимо, що крім Константинопольського патріархату лише не так давно підійшла до цього питання Елладська православна та Олександрійська церкви, які мали б визнати ПЦУ ще в березні. Чому так складно іде цей процес і чому інші церкви не поспішають визнавати нову Православну церкву України?

– Православні церкви не визнають цей томос не тому, що він наданий Українській православній церкві, а тому що у ньому закладені папські амбіції Вселенського патріарха. Константинопольській патріарх хоче мати не лише першість честі, а більшу владу у православному світі, ніж у інших патріархів. Тому він на Критському соборі провів положення, що собори скликає лише Вселенський патріарх. Хоча ми знаємо з історії, що це могли робити інші патріархи. Але тут він записав, що це лише його право. Тільки він головує на всеправославному соборі. Оці тенденції, закладені і в цьому томосі, не сприймаються іншими Православними церквами. Через амбіції Патріарха Варфоломія мати владу над церквами, немає і визнання ПЦУ. Це відштовхує Церкви: визнають український томос, то значить, і мають визнати його положення, зокрема, владу Вселенського патріарха над іншими.

– Представники Православної церкви України кажуть: Патріарх Філарет, критикуючи ПЦУ, працює на користь Московського патріархату. Що б Ви на це відповіли?

– Давайте так, вигідне Москві розділення Київського патріархату? Вигідне! Це тішить її. Хто в цьому розділенні винуватий? Патріарх Філарет?

– Кажуть, що «так»…

– А митрополит Епіфаній невинуватий? Він же порушив усі умови та домовленості. Якщо б домовленості були дотримані, то ми були б єдиною та більш сильною Церквою. Адже нарешті до нас приєдналася Українська автокефальна православна церква. А зараз? Роз’єднане. Припустимо, залишився б я у ПЦУ, і щоб це дало? Нічого. І так уже московські парафії припинили переходити до ПЦУ. До собору 15 грудня 2018 року прийшло 500 парафій, а після отримання томосу майже перестали приєднуватися. Здавалося б, мало бути навпаки – процес мав би пришвидшитися. Але ж ні! Бо віруючі люди побачили, що одне зовнішнє підпорядкування змінили на інше. Замість Москви стали кланятися Константинополю. Тому й люди припинили переходити в ПЦУ. Звинувачення на мою адресу йде від Епіфанія. Бо він звик жити в неправді. Навіть і тут, будучи винуватим у тому, що Церква розділилася, він перекладає відповідальність на іншого. Неправда у нього панує.

– Нині багато хто каже: це Патріарх Філарет підняв Епіфанія на найвищі щаблі влади, зробив його предстоятелем нової Церкви. Він же мав знати, що це за людина, чий син? Чому Ви раніше так не говорили?

– Бо раніше він нічого не робив поганого, коли був під моїм керівництвом. Так, я знав, хто він. Тоді він не допускав порушень і несправедливих вчинків. Я тому й не звертав уваги. І зараз я цьому значення не надаю. Тому що він не винуватий, що народжений так. Не винуватий… Винуватий у цьому покійний митрополит Даниїл (Чокалюк). Це його гріх. А Епіфаній не винуватий. Він просто народився так. Його провина в одному: цю неправду увібрав у себе і живе нею.

– Як я згадував, у керівництві Православної церкви України останнім часом стали люто Вас ненавидіти, проводять цілу інформаційну кампанію з дискредитації. Натомість, у митрополита Епіфанія склалися теплі стосунки з главою Української греко-католицької церкви Святославом Шевчуком. Якщо б не Ваша заява, то греко-католики відслужили б молебень у Софії Київській. Епіфаній, мабуть би, промовчав. Тепер інформаційні ресурси, наближені до УГКЦ, досить гостро Вас критикують, хвалячи ПЦУ та Епіфанія. Дехто в цьому бачить позитив. Яка Ваша думка?

– До Української греко-католицької церкви я ставлюсь, як до Католицької. З’єднання Православної церкви з католицькою не буде. Віруючі Греко-католицької та  Православної церков живуть в одній державі. Більше того, ми маємо спільну позицію щодо підтримки Української державності. Ось цю патріотичність УГКЦ я підтримую та ціную. Тому що разом ми відстоюємо незалежність Української держави. У той же час, УГКЦ намагається поширити свій вплив на всю територію України, де традиційно панівною була Православна церква. Я проти збільшення вірян УГКЦ за рахунок православних. Я проти агресії щодо православних. Давайте жити в мирі та злагоді. Не перетягувати православних в католицтво. Тоді буде все між нами по-братськи. 

Чому на Благовіщення Святослав Шевчук хотів служити у Софійському соборі? Бо прагнув показати рівність. Що вони такі ж впливові, як і православні. А воно ж не так. Греко-католиків 7 відсотків, а православних – більше 60 відсотків. Крім того, Софійський Собор побудований православним князем Ярославом Мудрим. Він же не греко-католик був. Він був православним. Чому тоді ви хочете служити у соборі, який побудований православним  князем і був завжди кафедральним собором Православної церкви? Тому я виступаю проти таких речей, бо це порушує наші братерські відносини. А митрополит Епіфаній байдуже ставиться до цього. Йому не важливо, хто там буде служити. Його не цікавить правда.

– Якщо дивитися на те, що відбулося, то очевидно, що митрополит Епіфаній має вину хоча б за те, що він зрадив Вас, людину, яка привела його до предстоятельства. Але архітектором цієї зради, мабуть, був таки архієпископ Євстратій (Зоря). Пам’ятаю, як колись на одному державному прийомі до Вас підійшов тепер покійний предстоятель УАПЦ, митрополит Мефодій (Кудряков) і прямо сказав: Ваша Святосте, бережіть цього рудого, дуже бережіть, він перший Вам ногу підставить. Саме Євстратій провадив усі переговори з Адміністрацією Петра Порошенка?

– Те, що архієпископ Євстратій відіграє негативну роль у всіх цих процесах, то правда. Він завжди хотів бути на перших ролях у керівництві УПЦ Київського патріархату, то теж факт. Але я йому не давав цього робити. Його це не задовольняло. Тому він створював імідж, що я авторитарний Патріарх. Я ж не хотів, щоб неправда брала гору над правдою. Коли архієреї говорили розумні, корисні ідеї, побажання, я всіх вислуховував і приймав їх. Пропозиції проходили через синод. Але коли висувалися ідеї, які з моєї точки зору, не приносили користі Церкві, то я їх відкидав. Якщо хтось пропонує щось добре, чому від нього відмовлятися? Яка різниця, від кого воно виходить. А треба давати оцінку: добре це чи недобре? Якщо хтось не може бачити так, то треба слухати того, хто розуміє, де є щось недобре.

– Не лише владика Євстратій говорить, що Патріарх у нас авторитарний, слухає лише себе. Ось і митрополит Епіфаній в одному з останніх інтерв’ю також звинуватив Вас, що Ви підміняєте своєю позицією позицію Церкви. Євстратій взагалі почав говорити про Вашу ніби то неадекватність, пов’язану з похилим віком. Ви ж їх фактично взяли молодими юнаками, виховали і от тепер маєте…

– Давайте щодо твердження, що я нібито авторитарний. Якби я не був таким, яким я є, то їх би не було. Отримали б вони всі богословську освіту, якщо б не було Київського патріархату, якщо б я не створив спершу Київську духовну семінарію та академію, яка стала Київською православною богословською академією? Були б вони з освітою та дипломами?

– Певно, що ні…

– Якби вони не мали освіти, то чи стали б священниками, тим більше, архієреями? Якби я, «авторитарний», не висунув їх на єпископські кафедри? Був би Епіфаній намісником Патріарха, якби я не був таким, як є? Нехай згадають, як проходив архієрейський собор, скільки делегатів були проти того, щоб він був моїм намісником. То виходить, коли для себе, то Патріарх не авторитарний, а коли вже їх це стосується, то Патріарх стає авторитарним! Так, я наполегливий,  це правда! Я був наполегливим не лише тепер, але й у радянські часи. Через те, що був таким, і збереглася в Україні Церква в такій великій кількості парафій. Бо я наполегливо вимагав від радянської влади цього. Я і з радянською владою був таким же «авторитарним», як вони тепер кажуть. А не був би таким, як є, не було б такої Церкви в Україні, якою вона була до початку утворення Української держави.

– Дехто каже, що це прояв Вашого донецького характеру, закладеного в генах Ваших батьків.

– Ну таким народився я…

– Не вважаєте, що все, що відбулося між Вами та Епіфанієм та його компанією, є певною мірою конфліктом поколінь? Між Вами  майже половина життя. Вам нині 90 років, а їм лише за 40 років.

– Ні, не в цьому справа. Справа в тому, якою дорогою ти йдеш. Чи дорогою правди, чи кривими дорогами? Я звик завжди ходити дорогами правди. Коли я очолював делегації церков Радянського Союзу, а ми в часи холодної війни їздили в Сполучені Штати Америки, то я  і там говорив правду. І за цю правду цінували мене і в Москві, і в Америці. І тут проблема не в поколіннях, а в тому, чи ти живеш чи не живеш по правді. Якщо ти живеш, то Бог буде допомагати. Ось мені Бог допомагає. В чому це видно? Я вже казав, у тому, що з гірчичного зерна, яким був Київський патріархат 1992 року, він виріс до найбільшої в Україні Церкви. Хіба це без Божої допомоги може бути? Ні, не може. Тому для того, щоб Бог був із тобою, іди і живи правдою. Тоді й Бог буде з тобою. Якщо і страждати будеш, то і страждання перетерпиш. Мученики страждали, але помираючи, перемагали. Так і тут, не важливо, що я страждаю. Страждав і страждаю. Але перемагаю. А цю перемогу подають, як авторитаризм, а не бачать у цьому, що це дії Божі. Не мої. А Бог діє та допомагає.

– Ми знаємо, що зараз іде боротьба між митрополитом Епіфанієм (ПЦУ) з одного боку та Вами (Київським патріархатом) з іншого. Ідуть суди, розгорнута інформаційна кампанія, створена членами ПЦУ ліквідаційна комісія щодо УПЦ КП, заблоковані рахунки Патріархії, у Вас, як правлячого архієрея,  забрали київську єпархію, незаконно переоформили на ПЦУ навіть приміщення Патріаршої резиденції, яке Ви збудували в 70-х роках, коли багатьох архієреїв ПЦУ ще на світі не було. Зазіхають навіть на Володимирський патріарший собор. Ви не так давно виступили в соборі і сказали: я 53 роки служив Вам, а тепер прошу захистити, бо мене тепер викидають навіть із цього храму. Це було дуже драматично чути. Чи Ви не відчуваєте себе отим шекспірівським Королем Лір, що його діти викинули напризволяще?

– Саме це і дивно… Ті, кого виховав, виростив, постали проти мене. Тому і звернувся до вірних людей. Бо ж не всі такі. Народ по-іншому ставиться до цієї ситуації. Звернувся до людей, щоб вони не стільки мене захистили, скільки Київський патріархат. Адже Київський патріархат – дійсно незалежна Церква. Навіть якщо мені і постраждати доведеться, але незалежна Церква повинна існувати. А ПЦУ – то залежна Церква. Тому я звертався до простих православних християн, які вболівають за долю Церкви та майбутнє України. 

– Ви відчули після свого виступу підтримку?

– Відчуваю.

– Бо ми бачимо, що, наприклад, так звана національно-демократична інтелігенція, яка традиційно підтримувала УПЦ Київського патріархату (дехто з них навіть входив у Вищу церковну раду УПЦ КП), значною мірою переорієнтувалася на Православну церкву України та митрополита Епіфанія. Чому вони не зрозуміли Вашого кроку?

– Так, не всі розуміють тонкощі церковного життя. Не хочу говорити, що це вся наша інтелігенція, бо то буде неправдою. Але є такі серед інтелігенції, які не розуміють деталей. Є серед них такі, які не збагнуть, чому Патріарх Варфоломій не дав томос для Патріархату. А я знаю! Бо я в цьому котлі варився п’ятдесят років. А вони не знають, що хоче Вселенський патріарх від України. Оті, які виступають проти мене, чому так чинять? Бо я проти цього томосу. Для них усе просто: якщо є томос, то і цього достатньо. А що в томосі написано, то це їх не цікавить. А треба розуміти нюанси. Дивитися глибше.

– Але священники та єпископи мали б орієнтуватися. Але чому вони масово не пішли за Вами?

– Тому ж, чому колись поїхали на Харківський собор 1992 року.

– А саме?

– Тому що своє благо ближче. Ближче, ніж інтереси Церкви. Я теж ставив перед собою питання, чому весь єпископат не пішов за мною? А відповідь проста: тому що мені 90 років, і вони думають: скоро помре. А Епіфаній – молодий, і їм жити. З ким? З Епіфанієм, а не з Філаретом. І тут правда у них відходить на другий план. А своє земне життя та місце в ньому на першому місці. Тому й пішли усі. Оце причина. Хоч я знаю, що багато архієреїв тим, що зараз відбувається в ПЦУ, дуже незадоволені – там порядку немає. Але чому ж вони до мене не приходять? Тому що мені багато років. Оце і є причина. Думають не про Церкву, а про себе в Церкві. А треба думати про Церкву. Тому, що всі єпископи дали обітницю відректися від світського життя та служити лише одному Богові. А вони служать собі, власним мирським інтересам.

– 7 січня, на Різдво, коли в Україну привезли томос, усі (влада та ієрархи, священики) були в Софіївському соборі. А Вас, людину, яка поклала життя заради автокефалії, навіть не запросили туди. Як так могло статися?

– Я на це не звертав уваги. Для мене важливі Церква і моє служіння Церкві. Ось мене хочуть відсторонити, щоб я не служив. А якщо Господь дає мені життя, силу, здоров’я, то чому я не повинен служити Його Церкві? Так само, коли мене просили в Москві: бери будь-яку кафедру, тільки не київську. Питаю, чому я не повинен служити Церкві? А вони: ні, ти не служи Церкві, бери, що хочеш і служи собі. Ось уявімо, якби я послухав їх у Москві і не пішов проти, був би Київський патріархат? Не було б! Була б уся Церква підпорядкована Москві. Якщо б не було незалежної Церкви, то й не було б Незалежної держави. То варто було іти проти? Варто! Бо не було б Київського патріархату, хто б зараз захищав Донбас? Згадайте, якою небоєздатною виявилася українська армія 2014 року! І долучилась наша Церква – Київський патріархат. Почався масовий волонтерський рух. А якщо б вона вся знаходилася під впливом Москви, то захопив би Путін і всю Україну. А чого не захопив? Бо існував Київський патріархат. А чому був Патріархат? Бо був Філарет, який перед тим пішов проти архієреїв Московського патріархату. 

Ситуація і нині повторюється. Кому зараз підпорядковується ПЦУ? Константинопольському патріархові. Ця Церква залежна від іноземного центру. До речі, Міністерство культури України незаконно зареєструвало Київську митрополію ПЦУ. Бо митрополит Епіфаній незаконно подав документи на реєстрацію. Згідно з законом, на реєстрацію треба подавати документи в оригіналі. А оригіналів немає. Вони знаходяться в Константинополі у Патріарха Варфоломія. І митрополит Епіфаній дав лише завірену копію. А Міністерство культури не має права реєструвати релігійну організацію на підставі копій. Ця ситуація про що свідчить? Про те, що ПЦУ залежна від іноземного центру. А державний орган не має права реєструвати іноземну організацію таким чином, а наше Міністерство здійснило реєстрацію. Вони повинні нести відповідальність за те, що порушують українські закони.

– Чому влада Порошенка так боялася Вашої участі в інтронізації першого предстоятеля Православної церкви України? Робила все, щоб Вас не допустити.

– Тому, що я був би на інтронізації, як Патріарх. А там приїхав представник Константинопольського патріархату митрополит Еммануїл, і він не хотів служити зі мною не як з архієреєм, а як із Патріархом. Для греків питання українського патріаршества неприпустимо. Вони не можуть допустити, щоб в українців був свій Патріарх. У тому причина.

– Однак, тодішня влада провела святкування Вашого 90-річчя на державному рівні, нарешті вручили Вам звання Героя України. Дехто каже, що це був певний хабар, щоб Ви відреклися від свого патріаршого статусу. Навіть намагання заколисати Вас, бо 8 січня Ви вперше на проповіді в Михайлівському Золотоверхому монастирі публічно сказали, що Київський патріархат лишається. І чиновники з Адміністрації Президента Порошенка шалено перелякалися та прибігли до Вас. Більше того, пригнали митрополита Епіфанія, який розігрував ображеного та не хотів зовсім іти. Гінці від Порошенка принесли копію нашвидкуруч написаного указу про нагороду та ще й з помилками, а тому зачитали та забрали з собою. Мабуть, радники Порошенка хотіли обміняти у Вас патріарший куколь на зірку Героя?

– Я побачив, що вручення мені зірки Героя України – це обмін на те, що я відмовився висувати свою кандидатуру на предстоятеля нової Церкви. Якби я не відмовився, зірки не було б. А оскільки відмовився, то в нагороду дали почесне звання. Але зверніть увагу, що про моє почесне звання ніхто нічого не говорить, була зірка чи не була, про неї і не згадують.

– Якщо вже зайшла мова про нагороди, скажіть, Ви маєте радянський орден Трудового Червоного Прапора. Досить висока нагорода для Радянського Союзу. За що отримали? Бо ходить багато легенд.

–  Бо багато зробив корисного для Радянського Союзу в роки холодної війни. І це цінували. І в Москві, і в Вашингтоні. Бо за ту ж саму діяльність нагородили мене і орденом Трудового Червоного Прапора, і грамоту дали від Конгресу США. Чому протилежні системи відзначили одного й того ж? Бо служив миру! А робив це шляхом правди! Як одна американська газета писала в часи холодної війни: митрополит Філарет ходив, як по канату. Це означало, що я ішов дорогою правди і не можна було звинуватити мене ні одній стороні, ні іншій.

– Повертаючись до ролі попередньої влади та спецслужб в утворенні ПЦУ. От мені казали, що півроку після томосу представники обласних управлінь СБУ та губернатори проводили бесіди з архієреями новоствореної Церкви, де піднімали лише одне питання – треба підтримувати лише Епіфанія та забути про Філарета. Хоча на публіку заявляли, що вони працюють на те, щоб представники УПЦ МП об’єднувалися з ПЦУ. Чи мали місце такі «виховні» бесіди, спрямовані на укріплення митрополита Епіфанія та вашу дискредитацію?    

– Я не можу однозначно сказати, правда це чи ні. З досвіду знаю, що можливо. Зазвичай архієреї, які мають контакти з представниками Служби безпеки України, прислухаються до порад. Бо це авторитетний державний орган. А вказівка могла йти від Порошенка. Це ж у часи його правління відбувалося.

– Ви з Петром Олексійовичем мали можливість багато  спілкуватися. Пригадую, як вперше він прийшов до Вас у резиденцію 2014 року, ще як кандидат у Президенти України, то після зустрічі з ним Ви мені сказали фразу: має обличчя звіра, але президентом стане – має силу волі. Це якесь відкриття Вам було?

– Я не прозорливий. Я просто аналізую події, внутрішньоукраїнські та міжнародні. Я на цьому виріс. Тому й передбачаю, що може бути так чи інакше. Цей висновок на підставі аналізу, а не прозорливості. Прозорливі – то святі отці. А я грішний. Що ж до Порошенка, то мені всі говорили, що йому не треба вірити. Бо він говорить неправду. Але я йому повірив. Тепер переконався, що люди були праві. Він віруючий, але церква йому була потрібна найперше для того, щоби вдруге стати президентом. Томос не поміг.

– Одразу з предстоятельської інтронізації митрополит Епіфаній за Службою Божою почав поминати Патріарха Московського Кіріла (чого не було ніколи в Українській православній церкві Київського патріархату) і молиться за очільника Московського патріархату до сьогодні. Натомість не згадує українського патріарха – Патріарха Філарета. Чому він так вчинив?

– Я йому тоді сказав чітко: Московського патріарха поминати не треба! Бо він захищає російського агресора. А український народ не сприймає Московського патріарха в умовах російсько-української війни. Тому я Епіфанію наполегливо говорив – не треба поминати. Він мене не послухав. А послухав Константинопольського патріарха Варфоломія. Мене не послухав, а його послухав. Свого Патріарха не сприйняв, а волю чужого виконує. То кому ж тоді служить митрополит Епіфаній? Своїй Церкві чи інтересам чужої? Невже від того, що він поминає Московського патріарха Кіріла,  РПЦ змінила ставлення до ПЦУ? Ні, не змінила. Подивіться, навіть деякі архієреї та священники УПЦ Московського патріархату не поминають Патріарха Кіріла! Бо народ не розуміє: як ти за агресора молишся? Щоб він нас підкорив? Саме з цих причин я і радив митрополиту Епіфанію, як очільнику ПЦУ, не поминати Московського патріарха. Але він мою позицію проігнорував.

– До речі, попри Ваші розбіжності, багато хто зі спостерігачів відзначають, що митрополит Епіфаній у своїх інтерв’ю продовжує переказувати Ваші тези, говорить Вашими словами…

– Я сам це помітив. І в проповідях, і в інтерв’ю. Він справді повторює те, що  від мене чув.

– А коли Ви вперше відчули, що він перестав бути Вашим духовним сином, коли він остаточно пішов проти Вас?

Зразу після томосу… Він же зі мною, після обрання на предстоятеля ПЦУ, з грудня минулого року, перестав спілкуватися, жодного разу не служив Служби Божої. Ні єдиного! Навіть на моє 90-річчя!  Здавалося б, на ювілей варто було б помолитися разом, розділити Чашу Христову. Він і тоді не прийшов до мене.        

– Правда, що зразу після обрання в предстоятелі Ви подарували митрополиту Епіфанію свій комплект панагій – «трійник», який є символом саме очільників Церкви?

– Подарував йому. Як предстоятелю.

– Не жалкуєте тепер, бо він відповів такою невдячністю.

– Ні, не жалкую.

– За свій довгий вік Ви багато бачили та чули. Не так давно були на відкритті однієї виставки в столичному Музеї Івана Гончара, яка присвячена міфам радянської влади і тоді сказали, що особисто зустрічалися з Леонідом Брежнєвим. Яке враження він на Вас справив?

– Правда, зустрічався… На прийомах у Кремлі.  Коли були великі прийоми, то запрошували Патріарха Пимена та мене, як постійного члена Синоду. Враження традиційні, такі, як ми його бачили по телебаченню, постійно чули. Хіба на прийомах щось може змінитися? Він у житті був таким, як усі його знали. Не можу сказати про щось надзвичайне. За часів Брежнєва гоніння на Церкву послабилося, якщо порівнювати з часами, коли правив Микита Хрущов. В січні 1965 року президія Верховної ради СРСР навіть прийняла постанову «Про деякі факти порушення соціалістичної законності по відношенню до віруючих».

 – У часи президентства Віктора Ющенка, коли в Батурині відкривали відреставрований гетьманський палац, на урочистості приїхав із Відня нащадок гетьмана Розумовського – Грегор. І Ви тоді сказали, що пам’ятаєте його малим хлопчиком, який сидів у Вас на колінах. Як це було?

– З родиною нащадків гетьмана Розумовського я регулярно спілкувався, коли був єпископом Віденським і Австрійським (то був 1962-1964 рік). А Розумовські жили у Відні та були моїми парафіянами, і я часто гостював у них вдома. Розмовляли, вели дискусії за чаєм. Мав справді добрі та приязні стосунки. Так, було, тримав і на колінах геть ще малого графа Грегора Розумовського.

– Продовжуючи тему Вашого спілкування з непересічними постатями, хотілося запитати, по лінії Фонду миру Ви часто перетиналися з письменником Олесем Гончарем. Що про нього можете сказати?

– Так, Олесь Терентійович Гончар також активно займався миротворчою діяльністю. І я цим займався. Тільки я це робив по лінії Церкви, у Всесвітній раді церков, у Християнській мирній конференції, а він був у Комітеті захисту миру і очолював Фонд захисту миру в Україні. Тут ми якраз часто зустрічалися. У Києві він вручав мені відзнаку Фонду миру.

– Свого часу Олесь Гончар написав роман «Собор», за який його тодішня радянська влада дуже критикувала. Ви читали цю книгу?

– Читав. Сміливо було писати таке в радянські часи. Тому і авторитет його дуже піднявся. Не тому, що це був шедевр літератури. А через те, що в радянські часи Олесь Гончар насмілився написати на таку тему та зачепити складні проблеми тодішнього життя, підняв проблему бездуховності.

– Партія контролювала не лише літературу, але й Церкву. Кажуть, що в радянські часи офіцери КДБ вчилися у духовних семінаріях. Це правда? Бо ось за часів Порошенка, як я знаю, на роботу в СБУ взяли кількох студентів Київської православної духовної академії.

– Були такі випадки в радянський час. Але спершу вчилися, а потім ставали офіцерами. Навіть знаю деяких офіцерів, які були єпископами.

  – Ви є одним із духовних стовпів новітньої незалежної Української держави. Дасть Бог, скоро святкуватимемо тридцять років. Ви відчуваєте відповідальність за все, що відбувається?

– Так, відчуваю. Звичайно, Церква не створює державу. Але без Церкви держави не може бути. Кожна держава потребує міцної духовної основи. Релігія протягом усієї історії була міцним ґрунтом усіх царств і імперій. Навіть атеїстичний Радянський Союз, який відкинув релігію та Церкву, змушений був марсизм-ленінізм перетворити майже в релігію. Ось, наприклад, гасло: «Ленін жив, Ленін живий, Ленін буде жити»! Тобто Ленін був вічною постаттю для цієї ідеології. Чому зберігається тіло Леніна в Мавзолеї? Для того, щоб надихати атеїстів тим, що «Ленін з нами». Тобто, це значить, що для атеїстичної держави потрібна була міцна та незмінна ідеологія. 

Коли Україна проголосила себе незалежною державою, я зрозумів, що держава не буде існувати, якщо не буде незалежної Церкви. З того часу я і почав боротися за те, щоб в Україні була незалежна Церква. Ми створили найбільшу українську Церкву – УПЦ Київського патріархату. Про її роль у підтримці українського війська на початку війни Росії проти України, про рух волонтерства я вже говорив. Ми допомогти зробити з небоєздатної боєздатну армію. Попри те, що війна продовжується і сьогодні агресор захопив третину Донбасу і весь Крим, він далі не пішов. Чому не зробив цього? Бо не хотів? Ні, хотів… Але армія у нас уже була сильною. І це заслуга, зокрема, і Церкви. Вона підняла дух солдатів. 

Я згадую початок російсько-української війни. Тоді на заході України була така пропаганда – щоб галичани не йшли на Схід захищати Україну. Казали, нехай східняки захищають свою землю. Мовляв, ми тут сидітимемо спокійно. Тоді я сказав: якщо ви хочете, щоб у вас на заході був мир і не горіли будинки від російських бомб, треба захищати себе на сході. І тоді пішли добровольці з усієї України, стали на захист територіальної цілісності. У цьому відношенні Церква відіграла державницьку роль. Отож, я не лише відчуваю відповідальність за долю нашої держави, але як предстоятель Київського патріархату, роблю все для її зміцнення.

– Крім того, що Ви предстоятель Церкви, високий ієрарх, Ви є громадянином України. На ваш погляд, держава, її апарат за ці роки розвивалися в правильному руслі, все було так, як треба? Які найбільші помилки в державному будівництві Ви бачите?

– Якщо б не було помилок, то і війни не було б. А були кардинальні помилки. В чому головна помилка України, як держави? В тому, що вона створила корупційну систему. Таку, яку зараз тяжко подолати. Тому Церква і бореться проти корупції. Бореться, підтримуючи патріотичні сили. Не можна сказати, що в Україні немає здорових державницьких, патріотичних сил, бо тоді б і держави не було. Оскільки ці сили є, то є і Українська держава. Корупційна система з одного боку, а з іншого – створене таке законодавство, яке дає можливість корупції триматися. Бо можна закони так сформулювати, щоб використовувати їх на зло. 

Друге – закони у нас не виконуються. Якби навіть ці закони, які існують, виконувалися, то корупції не було б. Ще одне, чому у нас не можна подолати корупцію – бо немає страху. Духовне життя починається там, де є страх Божий. Страх перед покаранням вічними муками. Цей страх стримує не грішити. Так і в державотворенні, якщо немає страху, що тебе покарають за порушення закону, тоді закон не виконується. Можна відкупитися від будь-якого злочину. Що у нас, до речі, і відбувається. Ми ж не були свідками жодної гучної кримінальної справи, яку б довели до кінця і корупціонер був би покараний. Оголошували, ось такий злочинець знайшовся, розслідують, розслідують і зрештою випускають на свободу. За відсутності страху хіба можна подолати корупцію? Будь-який олігарх і корупціонер великого калібру не боїться, бо знає, що відкупиться. І в цьому головний недолік нашої Української держави – немає страху перед покаранням. А страху немає, бо не карають за законом. Закони порушують, а кари немає. Тому ми топчемося на місці.

– Але ми знаємо, що у і в Церкві процвітає корупція. Щоправда, вона зветься красивим грецьким словом симонія…

– Церква з самого початку існування боролася з корупцією. Справді, тоді це зло називалися не корупцією, а симонією. Чому симонія? Був такий Симон, який хотів за гроші купити у апостола Петра благодать звершувати чудеса. І його апостол Петро відкинув. Тому це зло (купити сан, якісь церковні преференції, святе, священне за гроші), зветься симонія. Церква від самого початку боролася та бореться з цим. Тому забороняється за гроші поставляти в єпископи, в священники. Господь сказав: даром прийняли благодать, даром і давайте. Без грошей. Коли за рукоположення у сан беруться гроші, то це зветься симонія і проти цього треба боротися.

Пам’ятаю, ще в радянські часи прийшов до мене один архімандрит і пропонував гроші, щоб я поставив у єпископи. Я сказав йому: ніколи за гроші нікого не рукополагав і не буду. У нього вже були гріховні думки: за гроші купити сан єпископа.

– Давайте торкнемося питання еліти. От була радянська партійна еліта, господарська еліта, письменники, митці вважалися елітою. А у нас зараз є еліта і чи вона відповідає вимогам цього поняття?

– Є еліта. Якби її не було, не було б і держави. Взяти той же Рух. Під час Перебудови він підняв боротьбу за державність. Це еліта. Біда, що вона відмирає. От давайте з’ясуємо, хто належить до еліти? До неї належать ті, які турбуються за державу та вносять у її розвиток свій внесок. Оці люди і є елітою суспільства. На превеликий жаль, наша українська еліта не об’єднана, і в цьому наша слабкість. Не тільки нашого часу,  це слабкість взагалі нашої нації з самого початку. Чому Батий переміг Русь? Бо руські князі не підтримали великого київського князя, коли той напав. Якщо б зразу об’єдналися, то перемогли б. А так київський князь лишився один. Не було єдності. 

Тепер згадаймо період гетьмана Івана Мазепи. Чому гетьман був переможений російським царем Петром І? Бо зрадили свої, козацькі полковники. Не було тоді спільності української еліти. Якщо й  нині не буде єдності національної еліти, то перед нами стоятиме небезпека втрати державності.

Ви людина ХХ сторіччя, народилися ще за Сталіна, зараз ХХІ сторіччя, Ви в свої 90-то років активно працюєте. Фактично Ви людина епох. Бачили той період і тепер. Дехто каже, що «людина ХХ сторіччя» була іншою. На ваш погляд, взагалі люди відрізняються в різних часах, чи лишаються однаковими?

– Сама людина, за своєю природою є доброю. Але кожна носить в собі печать праотцівського гріха, тобто має схильність до гріха, схильність до зла, схильність до неправди. З цією гріховністю людство боролося протягом всієї своєї історії. Тому були різні періоди: коли праведність, благочестя, віра, мали більшу силу, і коли віра та мораль занепадали. Якщо взяти нашу історію, то ХIХ сторіччя – це час, коли мораль в суспільстві падала, віра також. Не лише у світському середовищі, але й у Церкві. Це призвело до революції. Її Бог попустив для того, щоб знищити зло і відродити мораль. Пригадуєте, як безбожники знищували духовенство, Церкву, віруючих людей? Вони таким чином очистили Церкву. Бо зовсім знищити Церкву не могли, бо лишалися справді правдиві віруючі. Одні загинули в таборах, інших розстріляли, а треті вистояли. Церква очистилася завдяки пануванню атеїзму. Особливо під час Другої світової війни. В той час, коли люди страждали, втрачали близьких на війні, вони зверталися до Бога. У  стражданнях відродилася віра. Я свідок оцих подій. 

У тяжких умовах Церква була чистішою та міцнішою. Священники були дійсними, бо вони проходили випробування, бо атеїсти, безбожники не давали їм можливості служити, ставили різні перешкоди. Але вони, маючи міцну віру, пробивали їх, як стіну. Вони були переконаними, ідейними. А оскільки самі твердо вірили, то такою вірою запалювали і людей. А коли настала свобода, то мораль, насамперед і в духовенстві, стала занепадати. Тому що в Церкву пішли не через переконання. Вирішили, що і в ній можна добре влаштувати своє матеріальне життя. Тому й духовенство думає не про мораль, вічні цінності, Царство Небесне, а як краще на землі влаштуватися. І мораль від цього занепадає. Вона в християнстві в цілому занепадає. 

Ми спостерігаємо відступлення, про яке говорить апостол Павло в одному із своїх послань. Він казав про те, що антихрист не прийде, поки не буде відступлення. А відступлення від чого? Від Христа, Його заповідей! Це відбувається серед християн. Саме вони відступатимуть від вічних цінностей. І ми бачимо багато таких прикладів у Європі. Ось візьмемо хоча б одностатеві шлюби. Це ж християни приймають такі закони, що чоловік із чоловіком і жінка з жінкою можуть створювати сім’ю. А це порушення Божественних настанов. Про що це говорить? Про падіння моралі. Далі буде все гірше та гірше. Тому Христос і сказав, що коли він другий раз прийде на землю, то навряд чи знайде віру на землі. Але Божественна благодать діє і збережеться християнське ядро, яке пронесе і мораль, і віру.

– А чому це відступництво відбувається? Тому, що всі мають свободу та немає контролю, обмежень?

– Тому, що європейська цивілізація поставила в свою основу не Бога, а людину. Ось якби в центрі стояв Бог, то всі б служили Йому. А Бог є абсолютна істина, найвища любов. Тому служили б йому правдою та любов’ю. А що людині треба? Добре життя на землі. Тому вся діяльність спрямована не на підвищення моралі, а на забезпечення благополучного земного життя. Через це Європа має високі соціальні стандарти, а мораль падає. Свідченням цього є те, що єпископи та духовенство вже навіть не вірять у Воскресіння. Ну як же ви, священнослужителі, не вірите у Воскресіння? Коли апостол Павло ясно сказав: якщо Ісус Христос не воскрес, то і віра даремна, і проповідь не має сенсу.  Це в сучасній Європі ми спостерігаємо. Тому це і є свідченням занепаду моралі.

– Ви заговорили про кінець світу. Про це твердять, мабуть, ще з часу зародження людства. Зараз часто можна в газетах прочитати про те, що до нас летить планета Нібіру, яка може покласти кінець життя на нашій Землі. Наскільки світ є передчасним, і наскільки кінець світу є реальністю для найближчих поколінь?

– Не всі розуміють, що таке кінець світу. Світ, який створив Бог, буде існувати вічно.  Те, що створив Бог, існує постійно і не буде знищене. Бо в Святому Письмі сказано: чекаємо нового неба і нової землі. Тобто оновленої землі. Отож, коли ми говоримо про кінець світу, то ми маємо на увазі друге пришестя на землю Сина Божого, для того, щоб судити світ. А суд світу означає, що зараз добро і зло існують разом і між ними іде боротьба. Коли ж прийде Христос удруге судити світ, то Господь відокремить зло від добра і грішників від праведників. Тоді буде існувати Царство Боже, де буде Любов, Правда, Істина, і буде окремо існувати Царство зла, де триватимуть вічні страждання. У цьому і полягає кінець цього гріховного світу, а не взагалі припинення існування. Земля як була, так і буде. Зірки та сонце, як були, так і будуть, бо Бог їх створив вічними. Але буде все нове.

– Багато хто говорить про кінець світу як припинення існування людської цивілізації внаслідок можливого вибуху. Ви багато часу за радянських часів віддали боротьбі за мир, вивчали проблему ядерної зброї. Наскільки питання ядерної війни актуальне зараз, і чи не може Земля загинути саме через це? Бо ми вже знаємо, наскільки озброєні цим Пакистан, Індія, Китай.

– Справді, я багато займався цими питаннями. Зокрема, вивчав можливість ядерної війни. На мою думку, ядерної війни не буде. Ті, хто володіють ядерною зброєю, розуміють, що після ядерного вибуху лишитися живими буде гірше, ніж одразу миттєво померти. Якщо станеться вибух, то людина миттєво помирає і не страждає, а ось та, яка лишиться живою, то вона від наслідків вибуху страждатиме різними хворобами. Наслідком ядерної війни буде страждання всього людства (не треба думати, що попаде під загрозу лише та територія, де сталася біда). Ядерну зброю тримають для чого? Для стримування. 

Я пригадую, коли ми обговорювали проблему ядерної війни в радянські часи, то ставили перед англійцями питання, чого Великобританія не хоче відмовитися від ядерної зброї? Нам відповідали: ми ніколи не застосуємо цю зброю, вона нам потрібна для того, щоб стримувати агресивні сили, та щоб боялися нападати на нас. Наприклад, Україна добровільно в 90-х роках відмовилася від ядерної зброї, і «гарант нашої територіальної цілісності» Росія напала на нас. А якби була ядерна зброя, то вона б побоялася нападати на Україну. Думали б, а якщо Україна у відповідь застосує свою зброю?

– Ви згадали, що Україна добровільно здала ядерну зброю. Це унікальний і безпрецедентний крок. Причому, на нас тиснули як США, так і Росія. Ми відмовилися від цієї зброї в обмін на гарантії безпеки та територіальної цілісності, підписали тепер сумновідомий Будапештський меморандум. Його не виконали гаранти: один гарант віроломно напав на нас, а інші не стали на захист. Чому нашу жертовність так і не оцінили?

– Наш благородний крок справді не оцінили. Бо ми слабкі. Але тут є ще одна проблема. США і Великобританія – наші гаранти. Вони несуть відповідальність за порушення територіальної цілісності України. Не лише ж Росія. Зараз у нас Крим відібрали, хочуть відібрати Донбас, точиться війна. Відповідальність за все це несуть і США, і Великобританія. Вони ж нам гарантували. А те, що вони не виконали Будапештський меморандум, роблять усі інші міжнародні договори слабкими. Так скоро народи перестануть взагалі вірити в міжнародне право, бо воно не діє. Тому, щоб договір був міцний, треба, аби він виконувався. Будапештський меморандум є випробуванням не тільки для України, але й для цілого світу – варті чогось угоди, чи це пустий папір?

– Не видається вам, що в Україні існує проблема з державним суверенітетом? На нас тисне США, Європа, Росія. Ми з суб’єкта міжнародного права перетворилися на об’єкт.

– Ми вступили в глобалізований світ. Абсолютної свободи та незалежності не існує. Всі країни залежать одна від одного. Ось наклала Америка санкції на Росію, яка страждає від цього. США не нападала на Росію, але робить так, щоб Росія несла збитки – її не пускають на ринки, обмежують торгівлю. Це свідчить про те, що вже повністю незалежних держав немає. Росія залежить від США, Європи, Китаю та інших країн. Так само і Україна. Вона не може бути повністю незалежною. Навіть США не є абсолютно незалежною державою, хоч вони – могутня та велика країна. Вони також залежні від світу. 

Мова йде про те, щоб світ був демократичним, щоб захищалися права людини, щоб була свобода релігій. Оце і є метою  глобалізованого світу. Але він направлений, на жаль, не на зростання духовності, а переважно, земного благополуччя. В цьому недолік глобалізму. Бо він не працює на вічну духовність, а на земні тимчасові блага.

– Багато мислителів кажуть, що ми увійшли в час, коли держава, як така, відмирає, а світом керуватимуть великі фінансово-промислові корпорації. В Україні вони ототожнюються з олігархатом. Як ви оцінюєте це явище?

– Міняється сама світова система. Держава нічого не може зробити. Дійсно, існують міжнародні корпорації. Це держави над державами. Ми нікуди від цього не дінемося. Змінюється суспільний лад. Ось був колись рабовласницький устрій. Відійшов, а на зміну прийшов феодальний. Зараз новий устрій. Вчені правильно кажуть, держава, як така, втрачає багато своїх функцій, а набирають силу оці корпорації, бо від них залежать матеріальні блага. Вони дають продукцію. Це може бути і поганим, і добрим. Світ один, людство одне, все створене тим же Богом і важливо, щоб люди жили вічними цінностями. А вони можуть бути в різних історичних обставинах. Можна і при соціалізмі було жити, якби він будувався на правді. А оскільки він спирався на неправду, то він і зник.

– Особливо в радянські часи сподівалися на прогрес, як велике благо. Про це нині багато написано. Хотілося б розглянути один із його аспектів. Ось відомий український інтелектуал, письменник, дипломат, науковець Юрій Щербак в останній своїй книзі «Україна в епоху війномиру: книга підсумків і пророцтв» пише «До кінця сторіччя (ймовірно – набагато раніше) буде створено клон людини; будуть клоновані як відомі історичні постаті минулого, так і сучасні можновладці та багатії. Це породить нові морально-юридичні проблеми». Нині це видається страшним і химерним. Ви таке припускаєте?

– Існують же зараз роботи. Є вже такі, що заміняють людину. Але робот може виконувати лише ті функції, які закладені розумом людини. Сам себе робот вдосконалити не може. Він увесь матеріальний, душі не має. А людина створена Богом із тіла та душі. Наука може дійти до того, що зроблять подобу будь-якої історичної особи, вкладуть усе те, якою вона була, але в цій людині не буде душі. Бо душа твориться Богом. А людина створити душу не може. Тіло матеріальне – то їй під силу, але не більше. 

Тому якщо певні історичні особи і будуть нібито відновлені,  це будуть просто роботи, які є зовнішньою копією історичних осіб і тільки. А самі особи і зараз існують. Але у вічності, своєю душею. Людина може створити копію, але копію тільки тіла, без душі.

– Ті ж науковці говорять, що незабаром прийде час, коли штучний інтелект перевищить людський. І що прийде час, коли люди не зможуть контролювати його. Він існуватиме поза нашою волею. Прогнозують навіть війну між людством і умовними «роботами». Що ви скажете на це?

– Це тема глибока. Тут можна багато говорити та багато фантазувати. Але не треба забувати, що без волі Божої, його попущення, нічого не станеться. Якщо він попустить, то все це буде. Якщо ні, то не буде. Але правда та, яку відкрив Бог. Людина вічна, світ вічний, життя вічне і нікуди від того ми не дінемося. Але від нас залежить, у якій вічності ми опинимося: блаженній чи страждальній? Це істина. Віримо ми чи ні – це значення не має. Людина може вірити, що вона не вічна, але вона помре і все одно існуватиме. Бо це не від неї залежить. Залежить від Бога. А він так сказав. А ми, люди, коли говоримо про вічні речі, не своє говоримо, а те, що відкрив Господь. А Він може відкрити тільки істину і те, що він сказав, то Істина. Так треба дивитися на людський розвиток. 

Ми не можемо передбачити, яким буде світ. Він розвиватиметься далі, і це закономірно. Тут діє людський розум. Це свідчить про те, що людина створена за подобою Божою. Ось подоба розуму і діє. Раніше якусь хатку-мазанку наш розум будував, а тепер складну систему. А Бог дав розум людині для того, щоб вона уподібнювалася Йому. Бо Христос сказав: будьте досконалими, як Отець ваш досконалим є. Тобто досконалість повинна існувати і розумом, і в почуттях.  На жаль, ми вдосконалюємо розум, а про почуття, зокрема, про вдосконалення Любові, забуваємо. Треба, щоб усе було гармонійно. Бо образ – то розум, почуття та воля.

– Так хто ж, зрештою, рухає історію – особистість, чи особистість формують соціальні умови?

– Рухає історію Бог. Він створив світ, він ним і керує. У ньому діє людина та її розум – її образ Божий. Людина робить і добро, і зло. А Господь попускає зло. Не тому, що він хоче цього. А тому, що дав свободу людині. І дозволив людині нею користуватися. Дехто каже, чому Господь не створив людину, щоб вона не грішила? Якби він створив такою людину, то вона була б подібна до тварин. Вони не мають свободи, живуть за інстинктами. Таку ви хочете мати людину? А Бог створив нас, щоб уподібнювалися Йому. Тварина цього не може. Якби Бог не дав людині свободи, то такого розвитку не було б.

За свій вік Вам Господь дав можливість зустрічатися з видатними людьми у всьому світі. Це, зокрема, Папа Римський Іван Павло ІІ, Індіра Ганді, Юрій Гагарін, Фідель Кастро та багато інших. Є серед світських людей, з якими вам доводилося бачитися, така, яку Ви можете назвати постаттю з великої літери, яка найбільше вразила?

– (Патріарх задумується) Мабуть, Індіра Ганді. Чому? Тому що мудра жінка. Вона зустрічалася з нами, як представниками Християнської мирної конференції. Дуже тепло ставилася до нашої делегації та тієї діяльності, якою ми займалися. Ми займалися миротворчістю. Тобто, налагоджували добрі, мирні стосунки з державами всього світу. Нас найкраще приймала саме Індіра. Хоч ми були і в Білому Домі, і в інших поважних світових інституціях.

– До речі, пару років Ви зустрічалися з Джо Байденом у Вашингтоні. Про що говорили?

– Різні питання. Пам’ятаю, що питав у мене, скільки мені років, а коли дізнався, то який рецепт довголіття?

– То відкриєте і нам секрет, як зберегти розумове, духовне та фізичне здоров’я в такому справді патріаршому віці?

– Їсти стільки, скільки треба для життя. А не жити, щоб їсти. 

– Про що Ви думаєте в час, коли перейшли поріг 90-річчя, коли вкотре почали все з початку – боротьбу за справді незалежну Українську православну церкву Київського патріархату?

– Найбільше думаю про вічне життя. Тому що вже скоро треба переходити Туди. Куди перейду? Оце стоїть на першому місці. На другому місці – виконання волі Божої. Все, що я роблю, аналізую, чи це воля Божа, Його волю виконую, чи свою? Над цим думаю. І переконуюсь, що виконую волю Божу, бо бачу, що Він сприяє мені. Постійно думаю, щоб не зрадити Бога, не зійти з прямої дороги на криву. Саме цього боюсь. Щоб під кінець не піти туди, куди Йому не треба. Тому рухаюсь тією дорогою, на яку поставив мене Бог. А привів на цей шлях саме Він. І в церковному, і в патріаршому служінні. А те, що Бог допомагає, я побачив приблизно два роки тому, коли відчув приплив нових сил. Як бачите, непогано почуваюсь, як на свої роки. Є сили і служити, і працювати.

– Щоб Ви побажали тим, хто стає на дорогу церковного служіння, зокрема єпископського? Ви ж так давно йдете нею.

– Іти дорогою правди. Служити Богу. Не забувати свої чернечі обітниці, адже вони не відміняються з прийняттям єпископства. Ченцем людина стає не для того, щоб стати єпископом, а для того, щоб віддати себе на служіння Богові та Церкві. Тому єпископство для ченця – це є послух. І виконувати архієрейські обов’язки означає виконувати послух Церкві. Треба виконувати послух, а не використовувати Церкву для свого земного благополуччя.

– Насамкінець, яким Ви бачите майбутнє України, бо багато з’явилося нині людей розчарованих?

– Бачу добре. І це не мої слова, не моя думка. Це афонські старці сказали, що буде війна Росії з Україною, і переможе Україна. Україна увійде в Європейський Союз, але він розділиться всередині на дві частини: західний і східний. Так от, у східному Європейському Союзі Україна буде домінуючою процвітаючою країною. Афонські старці це сказали раніше за всі ці події, які відбулися. Тому я вірю і переконаний, що в Україні є майбутнє. Чому? Бо в українців є розум і земля. І працелюбство. І це піднесе Україну на високий рівень матеріального та духовного життя.

Розмовляв Юрій ДОРОШЕНКО.

Стадия эмбриона, но потенциал есть: в Ryanair рассказали об украинских авиаперевозках и будущем авиасообщения

Ryanair – ирландская авиакомпания, которая позиционирует себя как самый дешевый лоукостер Европы. Компания была основана в в 1894 году ирландским миллионером Тони Райаном, Крисом Райаном и владельцем туристического агентства Лиамом Лонерганом. На сегодняшний день Ryanair перевозит более 152 млн пассажиров в год на более чем 2400 ежедневных рейсах.

Воздушный флот авиакомпании насчитывает более 470 самолетов. Еще 200 суден Ryanair намерена заказать, чтобы снизить тарифы и увеличить свой пассажиропоток до 200 млн человек в год.

В ноябре 2018 года Ryanair начала выполнять рейсы из Украины. К 2020-му лоукостер намерен обслуживать 44 маршрута из Киева, Львова, Одессы, Харькова и Херсона.

“Сфера авиаперевозок в Украине полна потенциала…”

– Дэвид, опишите вкратце компанию Ryanair.

– Ryanair – это лучшая компания из когда-либо существовавших.

– Какова бизнес-стратегия Ryanair в Украине? Является ли она универсальной для всех стран?

– Наша стратегия – это самые низкие тарифы, лучшая пунктуальность, лучшая надежность, самый низкий уровень выбросов вредных веществ в окружающую среду и самый широкий выбор направлений. Эта стратегия универсальна для всех стран, в которых работает Ryanair.

– Считаете ли вы Украину комфортной страной для ведения бизнеса? Были ли у вашей компании проблемы с ведением бизнеса в Украине?

– Компания Ryanair довольна прогрессом и теми процессами, которые происходят сегодня в Украине. У нас до сих пор не было проблем, которые мы не могли бы решить с помощью тяжелой работы и решимости в желании предоставить украинцам наши услуги.

– Поговорим о сфере авиаперевозкок в Украине. Как бы вы ее охарактеризовали? Кого считаете своими конкурентами в Украине, Европе и как оцениваете себя на фоне соперников?

– Мы считаем, что сфера авиаперевозок в Украине сейчас находится в эмбриональном состоянии, но при этом она полна потенциала. Что касается конкурентов, то мы считаем, что сегодня ни одна компания, которая работает в Украине, не может побить тарифы Ryanair. Наши сильные стороны – это низкая стоимость перелетов, большой выбор прямых рейсов в огромное количество городов, надежность и пунктуальность. При этом слабая сторона всего одна – чрезмерная скромность.

– Как вы оцениваете МАУ?

– Последний раз я летал с МАУ более 25 лет назад, поэтому мне сложно оценивать их сервис. Единственное, что могу отметить, что это очень дорогая авиакомпания.

– Охарактеризуйте лояльность ваших клиентов. Какие методы и инструменты отслеживания лояльности клиентов используете?

– Наши клиенты продолжают возвращаться из-за наших низких тарифов и широкого выбора маршрутов. К примеру, более половины из них в 2018 году ранее летали с нами в 2017 году. Мы узнаем об отношении людей к нам с помощью функции “Оцените мой рейс” Ryanair, благодаря которой через приложение или электронную почту все клиенты могут оставить отзыв о полете с нами. Так, например, в прошлом месяце 86 % опрошенных клиентов (более 145 000 человек) оценили свой рейс Ryanair как “Отлично / Очень хорошо / Хорошо”. Мы приветствуем такую обратную связь. Это побуждает нас постоянно улучшать качество обслуживания наших клиентов.

– Как вы продвигаете и рекламируете свою компанию в нашей стране?

– Опять-таки, мы используем наши сильные стороны в работе с местной аудиторией. А рекламу осуществляют сами клиенты, которые передают из уст в уста информацию о исключительно низких тарифах и отличном сервисе.

– Является ли Ryanair социально ответственной компанией?

– Как европейская авиакомпания № 1, Ryanair сделала больше для европейской интеграции и региональной занятости, чем любая другая компания в Европе. Кроме того, мы считаем, что мы обязаны помогать благотворительным организациям, которые нуждаются в финансировании. Также мы чрезвычайно гордимся нашими экологическими партнерствами. Самый молодой авиапарк в Европе, эффективный расход топлива позволили нам постоянно снижать выбросы CO2 и стать самой экологически чистой авиакомпанией в Европе. Мы номер 1 по эффективности использования углерода, и мы будем продолжать лидировать.

– Сколько украинцев работают в Ryanair?

– В семье Ryanair более 55 национальностей, в том числе много украинцев, которые особенно отличились в Ryanair Labs – нашем отделе разработки программного обеспечения.

– Расскажите о корпоративной мотивации сотрудников.

– Сотрудники Ryanair получают хорошие зарплаты. Кроме того, они имеют хорошие возможности для продвижения по карьерной лестнице. И мы мотивируем наших сотрудников тем, что предоставляем им такие возможности с самого первого дня работы.

– Почему Ryanair не эксплуатирует украинские самолеты “Антонов”?

– Boeing предложил самый современный самолет по самой низкой цене.

Будущее авиасообщения: консолидация и внимание к окружающей среде

– Расскажите о прямых вылетах из украинских городов. Куда летаете? Сколько направлений?

– Очень скоро Ryanair будет работать в 5 украинских аэропортах на 43 маршрутах в 14 стран. 19 из этих маршрутов будут абсолютно новыми и появятся летом 2020 года. И вот буквально в декабре 2019 года мы запускаем новый маршрут – из Херсона в Краков.

– Как вы оцениваете безвизовый режим между Украиной и Европой?

– Безвизовый режим между Украиной и Европейским Союзом – очень важный шаг. Раньше украинцы были лишены возможности летать напрямую во многие европейские страны. Теперь у них такая возможность есть.

– Как часто вы проводите акции и продаете скидочные билеты?

– Каждый день на 40 рынках страны Ryanair проводятся акции по низким тарифам.

– Какие основные тенденции развития авиасообщения в мире?

– Первое – это консолидация. Например, речь о таких компаниях, как Thomas Cook, Adria, Eagle Azur. Второе – внимание к окружающей среде. Рынок авиаперевозок стремится к экологичным полетам, уменьшению выбросов CO2.

Досье

Дэвид О’Брайен – выпускник Ирландского военного колледжа. После учебы продолжил военную карьеру, занимая должности в авиасфере и агробизнесе на Ближнем Востоке, в России и Азии.

С 2002 года занял должность директора по полетам и наземным операциям Ryanair. В 2014 году стал коммерческим директором Ryanair.

Женат, у него четверо детей.

Напомним, ранее портал “Комментарии” в рамках спецпроекта “Comm:Corp” публиковал интервью с генеральным директором Данон в Украине Натали Алькер которая рассказала, как компания с мировым именем борется с подводными течениями украинского бизнеса и в чем секрет успеха ее команды.

Также мы пообщались с директором по развитию бизнеса Huawei Украина Александром Сербиным, который поведал, как крупные компании-поставщики решений чувствуют себя на украинском рынке, есть ли перспектива у программы “Государство в смартфоне”, а также объяснил почему украинцам пока не нужна мобильная связь пятого поколения.

А коммерческий директор Air France-KLM Group in CIS and Ukraine Франк ван ‘т Хоф рассказал нам об украинском рынке авиаперевозок и объяснил, почему мы все можем в ближайшее время пересесть на поезда.

Источник: comments

Сенцов дасть перше інтерв’ю

18 вересня, звільнений з ув’язнення в РФ український режисер Олег Сенцов дасть перше інтерв’ю після повернення в Україну Громадському,- повідомляє ІМІ,– передає ПІК.

Інтерв’ю розпочнеться о 19:00 в ефірі Громадського.

Нагадаємо, 7 вересня Україна обмінялася з Росією в’язнями у форматі “35 на 35”.

10 вересня Олег Сенцов провів першу пресконференцію після звільнення, на якій повідомив, що планує залишитись у Києві.

1 2 3 18