Генерал Кривонос: про зраду в 2014-му, Порошенка, Зеленського, «клоунів» у РНБО і силове звільнення Донбасу

Як українські військові могли протидіяти анексії Криму і якими були б наслідки збройного спротиву? Що руйнує українську армію? Чому вирішив брати участь у виборах президента, та, зрештою, знявся на користь Порошенка? Як змінилось ставлення до Володимира Зеленського? Чому РНБО – назвав «посміховиськом з клоунами», а також про створення приватних військових компаній в Україні і силовий сценарій повернення Донбасу – все це в ексклюзивному інтерв’ю Донбас.Реалії із генерал-майором ЗСУ та заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України Сергієм Кривоносом.

– Розмову хотілося б розпочати з 2014 року, коли почалася анексія Криму. Чи можете розповісти, які саме тоді перед вами стояли завдання?

– Війна для Збройних сил почалася 31 січня 2014 року, тому що саме тоді частини Високомобільних десантних військ і частини спеціального призначення були підняті по тривозі. І ми почали відпрацьовувати план, який передбачав протидію захопленню території України. Цей варіант Генеральним штабом був передбачений і відпрацьований.

– Чи можете розповісти: у чому полягав цей план, як мали тоді протидіяти анексії українські Збройні сили.

Я не впевнений, чи залишився цей план. Цілком ймовірно, що він вже знищений

– Я не впевнений, чи залишився цей план. Цілком ймовірно, що він вже знищений. Збройні сили розглядали варіант захоплення наших територій. І багато військових частин були зорієнтовані за цим планом, як протидіяти можливим спробам захоплення територій. У тому числі і частини ВДВ, безпосередньо 25-та повітряно-десантна бригада і 79-та аеромобільна бригада. Вони повинні були вводитися в Крим, займати позиції і посилювати те угруповання в Криму, яке мали Збройні сили України.

Окупація українського Криму. Російські військові без розпізнавальних знаків (так звані «зелені чоловічки») у селі Перевальне, 5 березня 2014 року

Окупація українського Криму. Російські військові без розпізнавальних знаків (так звані «зелені чоловічки») у селі Перевальне, 5 березня 2014 року

– Чому цей план не був реалізований?

– Він почав реалізовуватися, було три етапи цього плану. Перший етап – коли безпосередньо ввійшли передові підрозділи 25-ї бригади. І через певний час повинен був розпочатися другий етап. Але він не був реалізований, тому що не були підписані бойові розпорядження на застосування цих частин. Відповідно, план згорнули.

– З чим це пов’язано?

– Питання, я думаю, політичне. І ці запитання краще ставити тому, хто не підписав ці бойові розпорядження – генералу Замані (Володимир Замана – начальник Генштабу ЗСУ з 18 лютого 2012 по 19 лютого 2014 років – ред.).

Володимир Замана

Володимир Замана

– Ви, на відміну від багатьох у військово-політичному командуванні країни, говорите про те, що насправді в української армії у 2014 році були сили для опору агресії в Криму. Поясніть, чому ті, хто говорить протилежне, помиляються.

Ваше перебування в Криму, посилення угруповання дозволило б утримати від того безкарного зухвальства війська РФ

– У мене є своя точка зору і, можливо, я теж помиляюся, спираючись на той обсяг інформації, який маю. Але я чітко знаю, що частини ВДВ були спроможні виконати своє завдання, яке стояло відповідного до того плану. Так само, як і групи спецпризначення наших полків і центрів, які будуть вже в Криму, чітко знали свої завдання і чітко їх виконували. І в принципі, теоретично наше перебування в Криму, посилення угруповання дозволило б, скажімо так, утримати від того безкарного зухвальства війська Російської Федерації.

– Ваша цитата з інтерв’ю виданню «Новинарня»: «Якби ми працювали згідно з планом, розробленим попередньо Генштабом, то, думаю, на той момент війна з Російською Федерацією могла б піти іншим шляхом або її не було б». Зараз, у 2020 році, як ви вважаєте, які були б наслідки збройного спротиву в Криму російській армії.

Війна показала, що спецназ і ВДВ були мотивовані, підготовлені і здатні діяти рішуче, правильно і зухвало

– Цілком ймовірно, що до збройного спротиву в Криму і не дійшло б. Коли росіяни побачили б, що ввійшли свіжі частини, а частини ВДВ були спроможні виконувати задачі. Тобто початок війни і наступні її фази показали, що спецназ і ВДВ були мотивовані, підготовлені і здатні діяти рішуче, правильно і зухвало.

Війна показала, що спецназ і ВДВ були мотивовані, підготовлені і здатні діяти рішуче, правильно і зухвало

Чи готові були росіяни піти на контакт? Наскільки я знаю, а я був присутній на допитах тих, хто працював на Російську Федерацію у 2014 році, вони чітко вказували, що якби з боку України під час захоплення Криму з’явилася чітка протидія, то операція скоріш за все завершилася б. Принаймні, вони у цьому були впевнені.

– Ви зараз свою думку не змінили?

– Ні. Я вважаю, що ми повинні були показати «зуби», огризнутися. Чому ворог завжди поважає силу? І історія показує, що безпосередньо росіяни, коли отримують жорстку відсіч, роблять «відкат» назад і починають шукати нові шляхи.

– Ви зараз працюєте в РНБО і, в принципі, у вас теоретично є чи була можливість напряму спілкуватися із людьми, які тоді ухвалювали рішення. З виконуючим обов’язки президента, з міністром оборони і так далі. Ви особисто їм ці питання ставили? Чому тоді було ухвалене таке рішення?

– Я не ставив їм ці запитання.

– Чому?

–Тому що, я думаю, вони самі з часом про це розкажуть.

– Вам не було цікаво?

– Мені було дуже цікаво, але питання полягає в іншому. Коли ти запитуєш, не завжди тобі скажуть правду. До певного моменту люди самі визрівають, навіть в політичному сенсі, коли вони розкажуть усе-таки як було насправді.

– Після Криму вас відправляють на Донбас. Мабуть, зараз найбільш відомий факт із того вашого періоду, це оборона Краматорського аеропорту. Мені вдалося знайти такі цікаві факти про цю операцію: 47 днів оборони, більше 180 людей в підпорядкуванні, понад 60 обстрілів і жодного вбитого українського військового. Це, звісно, не може не вражати.

Але ще один момент, який би я хотів з вами зараз обговорити: ви коли розповідали про ці події колегам, згадували, що однією з головних проблем під час оборони була нестача питної води. Можете розповісти цю історію, чому так вийшло?

– З боку сепаратистів був підірваний водовід, який підходив до аеродрому, відповідно, в перші дні ми постаралися максимально підтягнути воду, яку могли. Потім водовід був перекритий в іншому місці і підірвані природні джерела на певній відставні від аеродрому. Тож, нормальної питної води у нас було не так багато.

Ми переважно використовували воду, яка була в пожежних водоймах, а це колишні цистерни для зберігання авіаційного палива. Відповідно, вода у них не так часто поповнюється, за консистенцією вона більше нагадувала тосол і з сильним присмаком керосину. Але, в принципі, керосин нас і врятував. Чому? Тому що ми воду, звичайно, очищували, робили всякі фільтри з підручних засобів, але керосин знезаражує воду і тому у нас не було ніяких кишкових інфекцій. Попри те, що присмак огидний, але результат – дивовижний.

– Була інформація про те, що 19 днів – період, коли не було прямих поставок води. Складно було в психологічному плані?

– По-перше, поставок води і потім не було. Просто потім пішов період дощів.

– Тобто вам пощастило?

– Так, нам пощастило, тому що почалися дощі…

– Які емоцій були? Мабуть, це був найпрекрасніший дощ в житті?

– І причому він пішов одразу такою хорошою зливою. Люди милися і пили воду одразу під час дощу. Тобто пралися, не знімаючи одягу, посипаючи його порошком. Злива була достатньо серйозною, ще й холодна, але це була бурхлива радість! Відсутність води психологічно тисне на людей, але мені пощастило з підлеглими – основна частина з них були десантниками і спецназівцями, трохи людей з авіаційної комендатури.

Тобто кістяк був з професійних військових, які до таких речей привчені. І вони трималися достатньо стійко.

– І останнє по 2014 року. Ми знаємо, що на початку липня українська армія взяла під контроль Слов’янськ і Краматорськ, але значній частині бойовиків вдалося вийти із оточених міст (українські війська зайняли Слов’янськ і Краматорськ 5 липня 2014 року, які під контролем бойовиків перебували майже три місяці – ред.).

Ви говорили, що координати тієї колони, що виходила на чолі з бойовиком Гіркіним-Стрілковим були і ви їх надавали командуванню, але вогонь чомусь по них не відкрили. Можете розповісти трохи більше про цю історію, тому що, мені здається, вона дуже важлива для подальшого розвитку подій на Донбасі.

Ми надавали координати пересування цієї колони і вимагали вогню. Але вогонь не був відкритий

– Групи 8-го полку, які працювали у складі основного угруповання, супроводжували колони і теж давали координати. Так само як і ми надавали координати пересування цієї колони і вимагали вогню. Але вогонь не був відкритий, коли противник почав виходити вже з самого Краматорська.

На відрізку між Краматорськом і Костянтинівкою достатньо місць, де можна абсолютно спокійно, не боячись вразити місцеве населення, знищити ці підрозділи. І авіація, яка вилетіла, а ми направляли авіацію, координували куди і як летіти, не відкрила вогонь. Чому? Поставите запитання тому, хто керував загальною операцією.

– Хто це?

– Генерал Муженко (Віктор Муженко – начальник Генштабу ЗСУ з 3 липня 2014 по 21 травня 2015 років – ред.). Які мотиви у нього були?! Тому що у мене на той час просто слова закінчилися і я вже просто відкритим текстом розказав йому, що він нас злив і зрадив.

Віктор Муженко

Віктор Муженко

– Ви вважаєте це зрадою?

– Абсолютно правильно.

– Чи це просто непрофесіоналізм.

Якщо ви не знищуєте ворога, то ви або сприяєте ворогу, або нас зраджуєте. Тому було це висловлено

– Знаєте, зараз вже час пройшов. Мені кажуть, якби ти змовчав, то можливо б у тебе кар’єра склалася інакше.

Я відповідаю на це так: спробуйте ви змовчати, просидівши 47 днів в оточенні і розуміючи, що тобі на допомогу ніхто не прийде у випадку загострення ситуації, а так воно і було реально. І коли за твоєю спиною стоять підлеглі, які з тобою плече в плече обороняли цей аеродром. Рівень сприйняття реалій тоді значно був гострішим, ніж зараз.

Це зараз ми можемо спокійно розмірковувати, це зараз ми можемо спокійно аналізувати, а тоді не було напівтонів, а було або чорне, або біле – якщо ви не знищуєте ворога, то ви або сприяєте ворогу, або нас зраджуєте. Тому так тоді і було виловлено.

– Як ви вважаєте, якби тоді цю колону вдалося зупинити, як би надалі розвивалися події на Донбасі?

Якби по колоні був нанесений вогневий удар, вони б не зупинилися в Донецьку, а мчали б напевно до самого Ростова

– Якби по колоні був нанесений якісний і професійний вогневий удар і противник зазнав би серйозних втрат, я думаю, що вони б не зупинилися в Донецьку, а мчали б напевно до самого Ростова. Чому? Тому що досвід інших країн показує, що з терористами не потрібно вести переговори, терористів потрібно знищувати. І зрозумівши силу нашої влади, силу нашої армії, вони не зупинялися б, вони розуміли, що всюди, де б їх не наздогнали буде очікувати кара. Кара за те, що вони роблять на нашій землі.

– Є один інформаційний привід, який я не можу не згадати. Зараз на слуху справа про вбивство журналіста Шеремета і там фігурує військовослужбовець Сил спеціальних операцій Андрій Антоненко. Наскільки я знаю, ви особисто з цією людиною знайомі.

– По-перше, не кожен, хто служить у танковому полку є танкістом. Так само не всі, хто служить в ССО є чистими бійцями, тому що там служать і повари, і зв’язківці, і медики, і водії, але всі ми ССОшники.

Андрій – дуже хороший хлопець, він дуже патріотично налаштований, вмотивований щось зробити в цій країні і допомогти ЗСУ.

Я познайомився з ним десь у 2017 році. Спочатку слухав його пісні, а потім познайомився з ним особисто (Андрій Антоненко – автор пісні «Тихо прийшов, тихо пішов», яку називають неофіційним гімном сил спецоперацій ЗСУ – ред.).

Андрій Антоненко

Андрій Антоненко

У 2018 році він приїжджав на схід України, коли я керував силами засобів і спецоперацій протягом семи місяців. Ми з ним спілкувалися, він дуже позитивна людина, якраз та людина, яка допомагала нашим хлопцям у піднятті бойового духу, він проводив шикарну рекрутингову роботу в тилу України: зустрічався з людьми, агітував ССО, знімав кліпи.

Що стосується його професійної підготовки як спецназівця, він добре стріляв… Але робити з нього якогось «монстра» я б не став.

Кидати тінь на всі Сили спецоперацій, тому те, що людина із ССО у чомусь підозрюється – це насторожує

По-друге, не варто звинувачувати людину до суду, суд ще не ухвалив рішення, ще не довели його провину. І кидати тінь на всі Сили спецоперацій, тому те, що людина із ССО у чомусь підозрюється – це те, що напружує і насторожує.

І не тільки моїх спецназівців, а й інших людей.

– Той мотив, який озвучують правоохоронці – дестабілізація ситуації в країні. Наскільки він переконливо звучить?

Я не почув ніякої відповіді щодо мотиву вбивства Шеремета

– Непереконливо!

Поки я не можу скласти всі пазли, я не почув ніякої відповіді щодо мотиву вбивства Шеремета цими людьми.

– Чому ви в 2019-му вирішили, що Порошенка треба змінити?

– Тому що біда усіх попередніх президентів – «свита робить короля». Які красиві лозунги не говорив би президент, його оточення у багатьох випадках своїми діями дискредитує будь-які слова.

Бо говорить одне, а робиться інше.

– Наскільки я зрозумів, претензії були більше не до Порошенка, а до його оточення.

– Абсолютно правильно.

– Хіба не сам президент формує своє оточення, хіба це не характеризує його в першу чергу?

– Абсолютно правильно, знову ж таки – підбір команди визначає самого керівника. Але і зараз, і попередній президент підбирали тих людей і вірили в ті казки, які співали. Проблема в тому, що, на жаль, це і губило всіх попередніх президентів. І така загроза зараз може бути і перед нинішнім президентом.

– Ви зняли свою кандидатуру на користь Петра Порошенка, хоча, в принципі, на вибори йшли для того, щоб Порошенко більше не був президентом. Чи можете свою логіку пояснити?

Дискредитуючи ім’я начальника, підлеглі не зможуть потім стати керівниками

– Логіка достатньо зрозуміла. Психологічно і юридично будучи військовослужбовцем критикувати президента, як би цього хотілось багато кому, дуже складно. І це підриває безпосередньо статус верховного головнокомандувача. А чимало тих, хто хотів, щоб ми брали участь у президентських перегонах, казали: «ми вам допоможемо, поливайте брудом президента і у вас буде все добре». А я кажу: «ні-ні-ні, ми в такі ігри не граємо».

І краще не отримати обіцяні гроші і розвиватися якось політично, але зберегти обличчя керівника. Тому що дискредитуючи ім’я кенрівника, підлеглі не зможуть потім стати керівниками.

– Вам не здається, що послідовність цих подій може викликати підозру, що ви були технічним кандидатом Порошенка з самого початку?

– Теоретично можливо ви й праві. Поставте запитання: а скільки разів до того я зустрічався з Порошенком? Із Порошенком я зустрічався до того, мабуть, в 2016 році, та й то десь на полігоні, на короткі моменти. Потім – в 2015 році. Як можна домовитися з президентом і стати технічним кандидатом, не зустрічаючись з президентом і з його оточенням?

– Ще через шість днів після зняття своєї кандидатури вас призначили заступником секретаря РНБО. Це була домовленість?

Заступник секретаря РНБОУ Сергій Кривонос і експрезидент Петро Порошенко. Київ, 12 березня 2019 року

Заступник секретаря РНБОУ Сергій Кривонос і експрезидент Петро Порошенко. Київ, 12 березня 2019 року

– Слово «домовленість» – це, мабуть, звучить якось грубо, але не зовсім так. Домовленість була у тому, що мені дають реалізувати програму «П’ять кроків». Це було головною причиною ухвалення мною рішення. Краще зробити менше, але якісніше, чогось досягти для країни, ніж досягти особисто політично для себе, розуміючи прекрасно, що з низки причин, можливо до кінця першого туру ми могли і не дійти.

– На посту заступника секретаря РНБО ви замінили близького соратника Петра Порошенка Олега Гладковського, якого через декілька доволі резонансних публікацій моїх колег почали звинувачувати і підозрювати в корупції. Як ви ставитеся до цих звинувачень?

– Є відповідні органи, які проводять слідчі дії стосовно звинувачень в бік пана Гладковського. Нехай рішення і свою точку зору висловлюють ці органи.

Олег Гладковський

Олег Гладковський

– Слідство може тягнутися роками, але я впевнений, що у вас, як у людини, і як у військового, і як у того, хто прийшов працювати в РНБО і фактично повинен боротися з корупцією, чи працювати над тим, щоб її викорінити, є своє особисте ставлення до цієї історії.

В багатьох випадках проблема оборонно-промислового комплексу – кумівство, корупція і сватовство

– Звичайно, в багатьох випадках проблема оборонно-промислового комплексу – кумівство, корупція і сватовство. Чому? Тому що людей ставлять не створювати систему, а роздерибанювати її. На жаль, це було видно одразу.

Люди – не професіонали, які не розуміють технічних і економічних процесів, просто ставилися «контролерами і розпилювальниками» певних фінансових ресурсів.

Щось створювалося, але могло створюватися у значно більших масштабах.

– Я чому про це запитую, тому що ця історія з Гладковським, його сином і схемами в оборонці, спливла ще до того, як ви підтримали Порошенка. Вона була доволі резонансною і ви точно про це знали. Не було тоді сумнівів, чи варто підтримувати Порошенка, чий близький соратник був причетний до таких схем?

– Близький соратник, так, це все зрозуміло. Але для мене було завдання, щоб таких схем не було, не допустити їх. Тому знову ж – «свита робить короля». Не захищаючи абсолютно Порошенка, але наскільки він знав про реальну ситуацію…

– Ви вважаєте, що він не знав?

Секретар РНБО Данилов не дає мені можливості цим займатися, намагається мене відсунути в бік, примушуючи мене не заважати йому

– Мені складно говорити, я не спілкувався з президентом Порошенком на ці теми. Тобто завдання було – розібратися, навести порядок. В принципі, розібрався – на певному етапі щось ми зробили, щось змінили

Однак, зараз, реальне керівництво, секретар РНБО пан Данилов зараз не дає мені можливості цим займатися, намагається мене відсунути в бік, примушуючи мене не заважати йому.

Як він сказав, війна ж вже закінчилася, уже військові не потрібні, повертайтеся у Збройні сили. Я готовий повернутися у Збройні сили, але я чітко сказав, що тільки після спілкування з президентом.

– Як ви ставитеся до Володимира Зеленського, як до верховного головнокомандувача? Бо якщо не помиляюся, ви до другого туру говорили, що вас лякає така перспектива, що Зеленський може стати верховним головнокомандувачем.

Володимир Зеленський

Володимир Зеленський

– Скажімо так, зараз страх має значно менші підстави, ніж тоді. Чому?

Тому що перебування того ж генерала Хомчака на посту начальника Генштабу вселяє мені спокій і довіру за наші Збройні сили і їх застосування.

За останні ці півроку Зеленський достатньо помітно і яскраво виріс. Він здібний

Я скажу так, що за останні ці півроку пан Зеленський достатньо помітно і яскраво виріс. Він здібний. Я розумію, що він навчається достатньо швидко і робить правильні висновки, але дуже складно стати політиком за пів року. Але я змінив свою точку зору в кращий бік, бо шанси є. Все залежить від його оточення, яке допомагає, підказує, формує його меседжі. Є певні провали, з моєї точки зору, які я б змінив. Але оскільки у мене своя точка зору, то, можливо, тому і не підпускають мене до президента.

– Тоді ж до виборів ви заявляли, що не пішли б в команду Зеленського, тому що з непрофесіоналами у вас немає бажання працювати.

– Є люди, які достатньо непогано працюють у певних питаннях, а є люди, які продовжують дискредитувати своїм непрофесіоналізмом президента України.

– Наприклад?

– Давайте я поки не буду називати ці прізвища, можливо, після зустрічі з президентом я зможу це озвучити. Я не хочу, щоб це сприйнялося як спроба дискредитувати президента.

– А хіба зараз ви не вважаєте, що працюєте у команді президента?

– Я працюю на благо своєї країни і в інтересах верховного головнокомандувача. Верховного головнокомандувача, наголошу. А з команди президента я не багатьох знаю і вони особливо не рвуться зустрічатися. Вони живуть своїм життя, а ми виконуємо свої обов’язки: роби, що маєш, а будь що буде.

– Не так давно Володимир Зеленський звільнив вас з двох посад – голови робочої групи з укріплення обороноздатності держави і голови комісії з політики військово-технічної співпраці і експортного контролю. Ви розумієте причину?

– Звісно, розумію. Все це було зроблено з подачі секретаря РНБО, аби йому простіше було вирішувати певні питання, обминаючи мене.

– Що за питання?

Створення територіальної оборони і взагалі реалізація програми «П’ять кроків» дуже комусь заважає

– Розумієте, створення територіальної оборони і взагалі реалізація програми «П’ять кроків» дуже комусь заважає. Кому заважає? Ми здогадуємося. Кому потрібна сильна Україна?

– Ви вважаєте, що секретарю РНБО не потрібна сильна Україна?

– Судячи з певних дій, схоже, що ні.

– Ви доволі жорстко пройшлися по РНБО, цитата із вашого Фейсбука: «Перетворили РНБО з Ради національної безпеки та оборони України на посміховисько з клоунами». Що це означає?

Данилюк, і Данилов примудрилися упустити рівень значення Ради безпеки нижче плінтуса

– Дивіться, і попередній секретар пан Данилюк, і пан Данилов за короткий час примудрилися упустити рівень значення Ради безпеки нижче плінтуса. І в офісі президента не особливо прислуховуються до певних дій Ради національної безпеки, а відповідно це впливає на ситуацію в країні, в моєму розумінні, не дуже позитивно.

Олексій Данилов, секретар Ради національної безпеки і оборони України

Олексій Данилов, секретар Ради національної безпеки і оборони України

Що стосується висловлювань з приводу «клоунів», то призначення певних людей радниками, людей «бродячих», мені не зрозумілі. В багатьох випадках, люди, які не мають доступу до державної таємниці, «бродять» в організації, яка відповідає за безпеку країни. Це, якщо чесно, мене, як військового, насторожує. Це по-перше. А по-друге, може, вони якісь великі теоретики, але я знову ставлю запитання: а де ці теоретики були попередні п’ять років? Це люди, які «спливли» невідомо звідки і незрозуміло чим вони займалися.

– Судячи з ваших заяв про незрозумілих радників, ви маєте на увазі Сергія Сивохо?

– Сивохо – один із великої обойми, яка є.

– А що поганого в Сивохо, якщо він займається гуманітарними питаннями?

– Якими гуманітарними питаннями?

– Офіційно це звучить як «реінтеграція і відновлення Донбасу».

– А в моєму розумінні – це дискредитація і розгойдування ситуації всередині країни такими заявами.

Сергій Сивохо

Сергій Сивохо

– Якими?

Навчіться правильно викладати свої думки, так, щоб не розкачувати ситуацію в країні

– З приводу примирення, наприклад… Може, у нього наміри достатньо правильні, але треба мати поняття про контекст…

Навчіться правильно викладати свої думки, так, щоб не рогойдувати ситуацію в країні. А так, заяви Сивохо сприяють тому, що населення нашої країни розділяється на певні шари, які один одному протирічать.

Кому грає на користь розшарування суспільства? Тільки Російській Федерації.

Дестабілізація країни кому на користь? Російській Федерації.

Так ми кому на користь граємо? Ми хочемо об’єднатися? Хочемо.

Якщо ви хочете об’єднати країну, то навчіться правильно висловлюватися.

– Ви зараз про щось конкретне?

– Прочитайте все… Але всі попередні заяви були достатньо специфічні. Скажімо так, вони були токсичні для військових, волонтерів і патріотів України.

– Попередня влада часто говорила про потенційну можливість повномасштабного конфлікту, а ви вірите в такий сценарій у 2020 році?

– Є певне бачення, але я його поки залишу при собі. Я не розслабляюся і чітко впевнений, що Росія здатна за рахунок того угруповання, яке зараз є і за своїми можливостями, за короткий час здійснити агресію з захоплення наших територій.

Питання в інформаційному потоці супроводження цих процесів. Поки передумов немає, але можливість у них у будь-який момент може бути.

– Я чому про це запитую, бо ви також в одному зі своїх публічних виступів заявляли, що у випадку провалу дипломатичного шляху врегулювання конфлікту на Донбасі, можливий хорватський сценарій. Тобто повернення територій під час військової операції.

Збройні сили України повинні бути готові до силового звільнення територій Донбасу, якщо буде політичне рішення

– Моя думка: Збройні сили України повинні бути готові до силового звільнення територій Донбасу, якщо буде ухвалено таке політичне рішення.

– Ви вважаєте, що це можливо?

– Я скажу, що ми маємо бути готові до цього. Збройні сили повинні бути до цього готові. Наскільки це буде можливо залежить вже від роботи політиків на рівні підтримки інших держав. Тому що, якби не було підтримки Хорватії з боку країн НАТО, то не було б і хорватського сценарію.

Варіант не виключається, якщо буде ухвалене політичне рішення. Все залежить від того, наскільки ми підготуємо свої Збройні сили. А ми повинні бути готові до цього і займаємося відпрацюванням зі звільнення нашої, підкреслюю, нашої землі.

Ми не захоплюємо чужі землі, ми звільнюємо свої землі.

– Коли експертів запитували про можливість подібного сценарію, вони говорили, що у такому випадку з українського боку можуть десятки тисяч жертв. Така ціна допустима?

– По-перше, у нас кожен вважає себе стратегом, спостерігаючи бій збоку. Експерти ці воювали?

– Ви ж розумієте, що непідконтрольний кордон дозволяє Росії підтримувати угруповання. І вони цілком можливо, що можуть перейти кордон.

– Я ж кажу, що є комплекс заходів, які необхідно провести перш ніж ухвалити таке рішення.

Перше – це продовження політичного руху на продовження і посилення санкцій щодо Російської Федерації.

Друге – створення надійної системи територіальної оборони.

Третє – посилення нашої армії і здатності її вести активні наступальні дії.

І в тому випадку, коли цей комплекс заходів буде виконаний, і коли є політичні рішення щодо Росії – поки Росія категорично не хоче їх виконувати – тоді за рахунок посилення санкцій і послаблення Росії, ми повинні розуміти, що у нас є можливість звільнити свої території силовим шляхом. У разі, якщо Росія нічого не буде робити, щоб підтримати підрозділи сепаратистів.

Це цілий комплекс, і в тому числі міжнародна підтримка повинна до цього йти. І це треба готувати і до цього треба готуватися самим.

Це не за місяць-два проводиться, але це можливо.

radiosvoboda.org

Третій лишній: чому Порошенко та Епіфаній вирішили усунути Патріарха Філарета або як віра стала «розмінною монетою» в боротьбі за владу й гроші….

Вже більше як пів року наша держава знаходиться під керівництвом Президента Володимира Олександровича Зеленського. Та попри такий не малий період приходиться констатувати , що  відлуння передвиборчої президентської боротьби й наче не покидало домівки українців. Навіть факт перемоги пропрезидентської партії  «Слуга народу» на виборах до Верховної Ради не дав такого бажаного і потрібного всеукраїнського душевного спокою.

А це все пов’язано із тим, що крайні політичні війни в Україні відбувались виходячи далеко за межі толерантності, найперше до українського народу. За останній рік-півтори нашу націю хотіли пошматувати, поставити на коліна, вбити,  і де-факто – такого масштабного сіяння розбрату Україна ще не бачила. Опоненти настільки прагнули перемоги, що в прямому значенні поставити під удар існування України як держави.

Адже в час, коли на нашій території окупант вбиває нас, нам потрібна єдність, а її якраз, навпаки – прицільно й масштабно знищують. Нажаль, методи боротьби стали далеко не політичними і були й гіршими і найганебнішими за всі часи незалежності країни…

Найбільше відзначився, і м’яко кажучи, не з найкращої сторони тодішній Президент Петро Олексійович Порошенко. Адже розуміючи, що банальним чорним піаром проти опонентів, чи всеукраїнським туром до виборців перемоги йому не здобути – він пішов шляхом дестабілізації народу, що мав на меті розділити нас: мовою і вірою. Та найгірше, що насправді, а ні мова, а ні віра для нього принципового значення не мають – це лише інструменти у боротьбі за «трон». Ще під час виборчої кампанії величезна кількість політологів критикували шалене демпінгування подій щодо «Мовного закону» і «Томосу».

Та коли стояло на кону Президентське крісло – то його явно не хвилювали не найкращі наслідки, швидких передвиборчих ходів. Так, зараз можна констатувати, що доля українців для нього не була важливішою за не до кінця обдуманий піар хід.  Як висновок: «Мовний закон» все ж вимучили його ставленики у тодішній Верховні Раді, та він неабияк завдав такого непотрібного нації, і водночас такого потрібного йому удару – розбрату.

Звісно, «Мовний закон» приніс у наші домівки багато дискусій і ворожнечі один до одного, але головним, масштабним ударом по народу – став удар по вірі. Адже віра в Бога – це сакральний скарб нашої нації, який століттями давав нам силу на боротьбу із загарбниками. Віра не дала згинути нам в часи «Голодомору». В кожному українському домі молитва була і є захисником від всіх бід та негараздів. Саме віра є невід’ємним, величним і незнищенним чинником збереження нашої нації та державності,  і саме через неї Петро Порошенко мав намір, і частково зробив це – залізти в наші голови і маніпулювати задля своїх жадібних владних цілей. Головним аспектом проникнення через віру став «Томос». Так, це на перший погляд найвеличніша подія для українських християн, і такою вона б могла бути якби не ряд наслідків що в результаті стались…

Забігаючи наперед, нажаль – сам «Томос» по факту не є тим могучим документом, що дав Україні на сто відсотків Незалежну Церкву!  Але водночас ним вбили дещо набагато більше і значуще для України і для кожного з нас – це роки самостійного становлення  міцної і по факту Незалежної Української православної церкви, знівелювали весь труд і життєвий шлях Великого Патріарха Української православної церкви Київського патріархату,   Патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета. Саме він зробив історичний виклик цілій системі – почав рух у бік автокефальної, тобто незалежної Української православної церкви, за що й від єпископату Московської патріархії отримав анафему — церковне прокляття.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ ↓↓↓

Патріарх Філарет: «Я завжди йшов дорогою правди»

Патріарх Філарет, як головний борець за автокефалію був потрібний Порошенкові для здобуття «Томосу», і сам, звісно, мав величезне бажання добитися цілі всього свого життя – Незалежності української церкви. Та в результаті його використали і мали намір позбутись назавжди. Як висновок – вже понад рік триває масштабна кампанія з очорнення його репутації. Та розумна людина розібравшись у ситуації зробить аж ніяк не той висновок, що буде зручний як Петру Порошенку, так і Предстоятелю Православної церкви України Епіфанію.

Все на перший погляд вкрай заплутано, але насправді – доволі просто. Для отримання «Томосу» наша держава мала вибрати єдиного Предстоятеля Православної церкви України. Крім того, за параметрами які виставляв Константинопольський патріарх Варфоломій – Філарет не міг подавати свою кандидатуру. Як висновок Філарет прийняв умови Константинополя і 15 грудня 2018 року у Софії Київській на установчому соборі нової Церкви – Православної церкви України домігся обрання предстоятелем ПЦУ митрополита Епіфанія (Думенка). Але це все відбулось за умови, що Патріарх буде керувати Українською православною церквою в Україні, а новий глава представлятиме Церкву ззовні, в православному світі. Та згодом, після того, як Епіфаній був обраний,  та разом із архієреями, які голосували за правління Філарата, зрадили його.

Повертаючись до самого «Томосу», то він не такий, як мають усі інші церкви. Українська автокефалія обмежена. Ми багато чого не можемо відповідно до нього робити, бо залежні від Константинопольського патріарха. Варфоломій не визнає і не хоче визнати Українську православну церкву патріархатом, а відповідно – в Україні не Патріархат. За церковними канонами Патріархат не може бути в складі Патріархату, а тому Константинопольський патріарх Варфоломій – не може визнати Філарета Патріархом.

В кінцевому висновку наданий Україні «Томос» надає виключно неповну автокефалію! Тобто, наша Церква є Митрополією, яка підкоряється Константинополю. Відповідно до цього всього, щоб отримати «Томос» для піаркампанії, Порошенко мав позбавитись від Філарета, що він і зробив за допомогою Митрополита Епіфанія. Та верхом цинізму з боку тодішнього Президента було те, що знаючи суть тексту «Томосу», він його приховав від Філарета заради втягнення у піаркампанію.  Крім того, напевне із ціллю, щоб Патріарх спокійно і без шуму відійшов в сторону… І тут, його на державному рівні нагородили почесним званням Героя України. Та вже за кілька місяців його почали знищувати. Його учні на чолі із Епіфанієм, що  клялися у вірності зненацька почали розпинати свого духовного батька. Цікавим і бездушним став той факт, що його намагаються вигнати з Патріаршої резиденції (рейдерськи вже оформили на себе і захопила ПЦУ), яку він збудував ще в 70-х роках минулого сторіччя, і також з Володимирського собору, де він регулярно служить ось уже 53 роки.

Підводячи чітку лінію ми розуміємо, що Константинопольській патріарх хоче мати першість та бути вищим за усіх Патріархів. А з цим не погоджуються Православні церкви і відповідно – не визнають наданий Україні «Томос».

Амбіції Патріарха Варфоломія мати владу над церквами звелись до того, що документ-«Томос» не надав сто відсоткової автокефалії за яку ціле своє життя бореться Патріарх Філарет. У висновку – Варфоломій вказав П.Порошенку чіткі умови для швидкого отримання «Томосу», і це – усунення Філарета (тому, що йшла загроза як від рівного Патріарха) і неповна автокефалія яку вони на час передвиборчої гонки приховали.

Та якщо з Петром Олексійовичем все більш-менш зрозуміло – його ціллю будь-якою ціною було Президентське крісло, то Митрополит Епіфаній у своїй особі став Іудою 21 століття. Він зрадив свого духовного батька, наставника, він вибрав шлях, де не прагне служити церкві і Богові, як це робить Філарет, а вибрав шлях де церква повинна служити йому… Нажаль, Епіфаній вирішив прожити легке і зручне життя земне, а Філарет все робив, щоб здобути життя вічне… Та суд Господній близько…

Парафіяни Володимирського Собору

Як Рябошапка «справу Порошенка» продавав

Хочу заспокоїти прихильників 5-го президента України, збентежених повідомленням про те, що Державне бюро розслідувань зареєструвало аж 13 кримінальних проваджень, де фігурує колишній Арбітр Нації. З таким генеральним прокурором як Руслан Рябошапка Петро Порошенко може не хвилюватись за своє майбутнє, а жадібність та інтелектуальний рівень директора ДБР Романа Труби дають всі підстави сподіватись, що Роман Михайлович опиниться в Лук’янівському СІЗО значно скоріше, ніж Петро Олексійович.

Щоби переконатись у неймовірних професійних чеснотах нового генерального прокурора, який віднедавна особисто здійснює процесуальне керівництво в усіх резонансних провадженнях, підслідних ДБР, достатньо ознайомитись зі справою, яку Рябошапка вважає найперспективнішою для притягнення Порошенка до кримінальної відповідальності. Ще 27 червня 2019 року ДБР за заявою Михайла Добкіна зареєструвало кримінальне провадження №62019000000000945 за фактом зловживання Петром Порошенком владою: згідно з фабулою провадження, Порошенко в 2016 році своїм Указом позбавив сиріт і знедолених можливості отримати 1500 га землі в Миколаївській області. А саме: екс-президент три роки тому скасував розпорядження в.о. голови Первомайської райдержадміністрації Миколаївської області Бондаренка С.В. №470-р від 12 жовтня 2012 року «Про зарахування земельної ділянки в межах території Ленінської сільської ради до земель запасу державної власності», а також дав розрядження голові Миколаївської обласної державної адміністрації скасувати розпорядження голови Первомайської райдержадміністрації Миколаївської області Демченка Б.О., якими ці земельні ділянки були передані у власність 775 громадян. І тепер, на переконання Добкіна, Труби та Рябошапки, має бути за це покараний позбавленням волі на строк від 3 до 6 років.

Попервах у ДБР досить прохолодно поставились до заяви Добкіна з огляду на її абсолютну фантастичність і явну відсутність ознак злочину в діях Порошенка. Але як тільки генеральним прокурором був призначений Рябошапка, ситуація докорінно змінилась: слідчі ДБР зараз проводять обшуки та допити в цьому провадженні, судом призначені експертизи, а в Генеральній прокуратурі України під орудою Рябошапки готується підозра громадянину Порошенку, який відібрав землю в сиріт і знедолених.

Щоправда, є кілька нюансів: «сиротами та знедоленими» є син колишнього генпрокурора Артем Пшонка та його прокурорська зграя, яка в 2012 році підробила державні акти на землю й у 2013 році привезла в Миколаївську область озброєних «тітушек» у сподіванні захопити 1500 га чужої землі; усі «сироти та знедолені», окрім Пшонки-молодшого, зараз перебувають на лаві підсудних, а двоє навіть встигли отримати вироки, відсидіти по 4 роки й вже вийшли на волю. А, головне, Порошенко до цієї історії взагалі немає жодного відношення – насправді «сиріт і знедолених» позбавили ласих шматків землі автор цих рядків та народний депутат України VIII-го скликання Ігор Луценко.

Іншими словами, професійний громадський активіст Рябошапка, опинившись на посаді генерального прокурора,  замість того, щоби виявляти реальні злочини, вчинені попередньою владою, знюхався з оточенням Януковича й під машкарою «розслідування справ проти Порошенка» налагодив продаж кримінальних проваджень, які не тільки не стосуються Порошенка, але вже кілька років як направлені Генеральною прокуратурою України до суду.

Розглянемо детальніше, що ж саме Рябошапка хоче інкримінувати Порошенку і до якого скандалу призведе подальше перебування на високих посадах Рябошапки й Труби.

 «Сироти та знедолені»

18 червня 2013 року всі засоби масової інформації України облетіла звістка, що в Первомайському районі Миколаївської області озброєна банда намагалась захопити 1500 га землі, яка вже багато років перебувала в приватній власності,  та зібрати врожай ячменю. Це були землі колишнього колгоспу «Шлях Леніна», розпайовані та передані в приватну власність селянам ще далекого 1995 року. Згодом колишні колгоспники продали свої земельні сертифікати односельцям – родині Корнацьких, і ось ця земля й стала об’єктом збройного нападу, у результаті якого шестеро землеробів були поранені й десятки отримали тілесні ушкодження. Втім, землю бандитам захопити так і не вдалось.

А вже за день по тому в Інтернет-виданні «Лівий берег» вийшло розслідування майбутнього народного депутата, а на той час – журналіста, Ігоря Луценка, де розповідалось, що це були за рейдери і в який спосіб вони хотіли заволодіти чужою землею.

Оскільки двоє з нападників, що стріляли по селянах, а саме: Костянтин Стрижак та Владислав Чернишов, не тільки згодом були засуджені за це до 4 років позбавлення волі кожний, але на сьогодні вже навіть встигли відбути покарання та вийти на волю, а решта банди зараз перебуває на лаві підсудних, можна з деталями розповісти про цих, як каже директор ДБР Труба, «жертв режиму Порошенка».

Юрій Марченко

Керували бандою рейдерів тодішній начальник управління нагляду за дотриманням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та слідства, прокуратури Миколаївської області Юрій Марченко, якого генпрокурор Пшонка пізніше призначив заступником прокурора Хмельницької області, та його батько Микола Марченко – генерал-майор міліції у відставці, колишній начальник УМВС України в Херсонській області та колишній перший заступник ГУ МВС України в м.Києві, що на початку 2000-х років керував столичним УБОЗом. Виконавцями були голова Первомайської райдержадміністрації Борис Демченко, його перший

Борис Демченко

заступник Сергій Бондаренко, начальник відділу Держкомзему в Первомайському районі Миколаївської області Валерій Шарандак та адвокат Оксана Валешинська.

Зухвалість рейдерів пояснювалась тим, що вони діяли в інтересах сина тодішнього генерального прокурора України Артема Пшонки, який попрохав голову Миколаївської обласної державної адміністрації Миколу Круглова допомогти йому заволодіти землею в селі Чаусове-2. Навіщо Пшонці-молодшому знадобилась саме земля, що належить родині Корнацьких, також неодноразово розповідалось у ЗМІ:  неподалік знаходиться гранітний кар’єр, на який наклав око Артем Вікторович. Але запаси граніту, що розроблялись, вичерпались, натомість шар граніту продовжувався під землями колишнього колгоспу «Шлях Леніна». Тоді за вказівкою сина генпрокурора Круглов доручив Демченку під контролем прокурора Марченка, який представляв інтереси родини Пшонки в регіоні, виготовити фальшиві державні акти на землю й передати земельний масив ТОВ «Партнер-Агро», спеціально зареєстрованому для цієї оборудки довіреною особою Юрія Марченка адвокатом Валешинською.

Оксана Валешинська разом з “тітушками” під час спроби рейдерського захоплення землі 18 червня 2013 року

План рейдерів був дуже простим: на початку осені 2012 року Демченко дав усне розпорядження керівникам соціальної сфери, освітніх установ і медичних закладів району терміново підшукати 775 громадян, які не реалізували право на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського господарства, та забезпечити надходження до Первомайської районної державної адміністрації необхідної кількості заяв від їх імені, попередивши майбутніх заявників, що їм будуть виділені земельні ділянки, які вони зобов’язані передати ТОВ «Партнер-Агро». Одночасно Демченко наказав своєму першому заступнику Бондаренку підписати розпорядження №470-р від 12 жовтня 2012 «Про зарахування земельної ділянки в межах території Ленінської сільської ради до земель запасу державної власності», яким колишня колгоспна земля, що вже 17 років перебувала в приватній власності, оголошувалась державною власністю.

Того ж дня, виконуючи наказ Демченка, Бондаренко видав ще одне розпорядження «Про надання дозволу громадянам України на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в межах території Ленінської сільської ради» від 12 жовтня 2012 року №471-р, яким надав дозвіл 775 особам на складання проектів землеустрою. Після цього начальник відділу Держкомзему в Первомайському районі Миколаївської області Шарандак підписав умови відведення земельних ділянок загальною площею 1553,97 га, які знаходяться на території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, у власність цих самих 775 громадян.

Але знайти 775 громадян, які б підписали заяви про виділення їм земельних ділянок, рейдерам не вдалось. Тоді Демченко наказав співробітникам Первомайської районної державної адміністрації самим виготовити такі заяви від імені неіснуючих людей, без зазначення адреси проживання та паспортних даних. Ці заяви виготовлялись впродовж 3 тижнів після видання розпорядження від 12 жовтня 2012 року №471-р й були зареєстровані в загальному відділі райдержадміністрації під одним реєстраційним номером вхідної кореспонденції 2042-01-35 від 5 листопада 2012 року.

Того ж дня, 5 листопада 2012 року, засновник і директор ТОВ «Партнер-Агро» Валешинська О.С. внесла на розрахунковий рахунок своєї фірми отримані від Марченків 200 000 гривень як безповоротну допомогу, а наступного дня ці кошти переказала на рахунок ТОВ «Будспецпроект-плюс» як плату за виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних для 775 «мертвих душ». Вона ж і отримала в ТОВ «Будспецпроект-плюс» пакет документів під назвою «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (775 чоловік) для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області» та акти визначення меж вказаних земельних ділянок в натурі (на місцевості). Після цього Шарандак затвердив висновок №103 від 16 листопада 2012 року про погодження цього Проекту землеустрою, а Демченко видав розпорядження від 20 листопада 2012 року №523-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 775 громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області».

Після виготовлення землевпорядної документації, яку замовили та оплатили самі ж рейдери, Демченко наприкінці грудня 2012 року підписав державні акти, виписані на ім’я сторонніх громадян і «мертвих душ»,  на земельні ділянки, які вже 17 років перебували в приватній власності, та передав ці державні акти Валешинській, яка виготовила договори про те, що особи, на ім’я яких виписані державні акти, передають землю в оренду ТОВ «Партнер-Агро», і здала ці договори на реєстрацію Шарандаку наприкінці грудня 2012 року. Власне, у цьому й полягала основна задумка рейдерів: зареєструвати «липові» договори оренди чужих земельних ділянок до 1 січня 2013 року, оскільки 31 грудня 2012 року був останнім днем, коли таку реєстрацію могли здійснювати органи земельних ресурсів (тобто, Шарандак) – з нового року реєстрацію стали проводити державні реєстратори з занесенням даних у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Сплинуло півроку й у червні 2013 року рейдери перейшли в наступ, привізши з Києва кілька десятків озброєних «тітушек», яких раніше використовували для нападу на Окружну виборчу комісію в Шевченківському районі столиці під час парламентських виборів 2012 року. Розрахунок був простий: міліція допоможе нападникам, прокуратура області та Генеральна прокуратура України прикриє від неприємностей, а якщо почнуть волати журналісти та іноземні посольства, можна буде показати державні акти на землю, виготовлені рейдерами.

Одначе вийшло по-інакшому: напад бандитів селянам вдалось відбити, а невдовзі в країні помінялась влада і у 2014 році я звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою про вчинення групою рейдерів у складі Пшонки В.П., Пшонки А.В., Круглова М.П., Демченка Б.О., Бондаренка С.В., Валешинської О.С. та Шарандака В.М. кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України. У наступному я звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою про вчинення аналогічного кримінального правопорушення Марченком Ю.М. і Марченком М.М.

Оскільки йшлося про діяльність людей з оточення колишнього генпрокурора Пшонки, справу прийняло до провадження Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, слідчі якого спочатку повідомили про підозру екс-голові Первомайської районної державної адміністрації Демченку та його першому заступникові Бондаренку, які виготовляли розпорядження про роздачу чужої землі. Демченко був оголошений у розшук і після затримання арештований ухвалою Печерського районного суду Києва та відправлений у слідчий ізолятор.

Водночас народний депутат Ігор Луценко направив президенту Порошенку депутатське звернення, проект якого готував я, з проханням скасувати розпорядження Демченка та Бондаренка з огляду на їх явну протиправність – ці розпорядження, видані на підставі підроблених документів, передавали землю, яка перебувала в приватній власності з середини 1990-х років, у приватну власність людям, чиє існування навіть неможливо підтвердити й заяви від імені яких були виконані рейдерами. Розглянувши депутатське звернення Луценка, з урахуванням суспільної значущості питання, яке впродовж кількох років висвітлювалось у ЗМІ, та з огляду на наявність двох вироків, якими на той час вже були засуджені члени банди рейдерів, Порошенко видав Указ Президента України від 13 квітня 2016 року №142/2016 «Про скасування рішення голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області», зробивши це на законних підставах, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією України.

У червні 2017 року Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України направив до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42017000000001070, за обвинуваченням Демченка Бориса Олександровича й Шарандака Валерія Миколайовича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, Бондаренка Сергія Володимировича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України (справа №484/1926/17).  Наразі справа розглядається Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області.

У листопаді 2017 року Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України направив до Первомайського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42017000000003320, за обвинуваченням Валешинської Оксани Сергіївни у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України (справа №484/4039/17). Наразі справа розглядається Арбузинським районним судом Миколаївської області.

У січні 2019 року Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України направило до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42017000000003062, за обвинуваченням Марченка Юрія Миколайовича та Марченка Миколи Миколайовича у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України (справа №484/574/19).

Також підготовлене письмове повідомлення про підозру колишньому голові Миколаївської облдержадміністрації Круглову, Пшонка-молодший оголошений у розшук.

І ось тепер Рябошапка й Труба називають поплічників Пшонки-молодшого «жертвами режиму Порошенка» і обіцяють Зеленському, що найближчим часом вдягнуть на екс-президента наручники за те, що Порошенко дослухався Ігоря Луценка й скасував розпорядження голови та першого заступника голови Первомайської райдержадміністрації, видані в 2012 році в інтересах рейдерів, яких зараз судять.  А головним доказом (вдуматись тільки) мають стати документи про розпаювання в 1995 році земель колгоспу «Шлях Леніна», дозвіл на отримання яких взяли в Печерському суді слідчі ДБР під орудою генерального прокурора.

Дурість і жадібність

Зрозуміло, що «справа проти Порошенка» була замовлена рейдерами в сподіванні залякати потерпілих, у яких зараз проводяться обшуки за вказівкою Рябошапки, та показати суддям, наскільки впливовими є обвинувачені Марченки. Тож виникає природнє запитання: чи міг Рябошапка учудити подібне безплатно? Категорично ні – навіть з огляду на фактичну відсутність у нього юридичної освіти й повне нерозуміння засад кримінального процесу. Але все ж таки зовсім дурним генерального прокурора назвати не можна й він мав би замислитись, з якого дива заявником у «справі Порошенка» виступає класик сучасної філології Добкін? Звідкіля й за яку суму Михайлу Марковичу стало відомо про розпорядження голови Первомайської районної адміністрації Миколаївської області, видані в 2012 році та скасовані в 2016 році?

По-друге, Рябошапка – це професійний громадський активіст і він не міг не чути про скандал, який вибухнув у 2017 році після того, як колишній заступник генерального прокурора Столярчук намагався закрити своєю постановою кримінальне провадження відносно Валешинської, з якою  мав неодноразові зустрічі в позапроцесуальному порядку. За це Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів своїм рішенням від 22 листопада 2017 року оголосила Столярчуку догану, підтверджену рішенням Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року (справа №800/574/17). За твердженням журналістів, Столярчук і колишній генеральний, прости господи, прокурор Луценко за закриття кримінального провадження щодо Валешинської отримали щиросердну подяку від обвинуваченого Ю.Марченка й тому обставини притягнення Столярчука до дисциплінарної відповідальності та витівки Столярчука й Ю.Луценка широко висвітлювались засобами масової інформації та наразі розслідуються НАБУ в кримінальному провадженні за заявою все того ж Ігоря Луценка, а також у ДБР. До речі, кримінальні провадження відносно Столярчука та Ю.Луценка директор ДБР Труба, чиї руки ніколи не крали, вже пробував закрити, але суд зобов’язав його поновити розслідування.

По-третіх, це вже не перша справа, продана Рябошапкою. Точно так, наприклад, він продав справу щодо колишнього заступника голови Національного банку України часів Януковича Бориса Приходька, обвинуваченого в тому, що в січні-лютому 2019 року він взяв участь у розкраданні 2 млрд. доларів (на той час це було 250 млн. доларів) «Аграрного Фонду». 1 серпня 2014 року Приходько був арештований, а в липні 2015 року Генпрокуратура направила обвинувальний акт до суду, де тривалий час не могли приступити до розгляду справи через суперечки про територіальну підсудність та недоліки обвинувального акта. Урешті-решт справу прийняв до свого провадження Дарницький районний суд Києва, але обвинувачений Приходько, який ще в грудні 2014 року був звільнений з-під варти, на останніх парламентських виборах здобув депутатський мандат по мажоритарному округу №210 в Чернігівській області й перестав з’являтись у судових засіданнях з огляду на депутатську недоторканність. За таких обставин генеральний прокурор Рябошапка мав би негайно внести у Верховну Раду подання про зняття з Приходька депутатської недоторканності. Але Руслан Георгійович зробити це відмовився – через що, власне, обурені народні депутати й почали збір підписів про висловлення йому недовіри.

Чи інший приклад – кримінальне провадження, зареєстроване 5 березня 2019 року за фактом розкрадання службовими особами Національного антикорупційного бюро України (йдеться про директора НАБУ Ситника, його першого заступника Углаву, керівника Головного підрозділу детективів Калужинського, детектива Завгороднього й позаштатного негласного співробітника Шевченка), які допомагали сину першого заступника секретаря РНБОУ Гладковському розкрадати кошти «Укроборонпрому». Справа, в якій вже було повідомлено про підозру Завгороднєму, закрита, точніше – пропита, позаяк Ситник і Рябошапка є товаришами по пляшці.

Замість того, щоби очистити «антикорупційні органи» від хабарників на кшталт Ситника чи Углави, організувати розшук і повернення в країну активів, вкрадених очільниками попереднього режиму та конфіскувати доходи Порошенка, отримані ним від «сліпого трасту» (це можна зробити впродовж 2 тижнів без будь-якого кримінального  провадження, позаяк екс-президент порушив вимоги статті 36 Закону України «Про запобігання корупції»), Рябошапка вигадує фантастичні «справи проти Порошенка», під приводом яких намагається врятувати від тюрми рейдерів з оточення Пшонки. Тому не важко передбачити, які скандали найближчим часом  спричинить перебування Рябошапки на посаді генерального прокурора, з чим ми власне, поздоровляємо не тільки Володимира Зеленського, але й Петра Порошенка.

Источник: ord-ua

Адміністрацію президента Порошенка підозрюють у зловживанні владою, — ГПУ

Генеральна прокуратура України визначила за детективами Національного антикорупційного бюро підслідність у кримінальному провадженні за фактом зловживання владою Національним агентством з питань запобігання корупції та Адміністрацією президента часів Петра Порошенка.

Про це повідомляє прес-служба ГПУ.

За даними слідства, службові особи НАЗК, ймовірно, діючи за вказівками службових осіб Адміністрації президента, упродовж 2017 року приймали рішення про відсутність порушень за результатами проведення спеціальних та повних перевірок декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чи непроведення таких перевірок взагалі.

Раніше експерт розповів, що у Порошенка немає шансів повернутися у владу.

Источник: informator

ДБР відкрило справу на Порошенка через недостовірне декларування

Держбюро розслідувань відкрило кримінальне провадження за фактом можливого декларування недостовірної інформації колишнім Президентом Петром Порошенком.

Про це повідомили в ДБР, передають “УН”.

“Це правда. Таку справу зареєстровано”, – сказав співрозмовник.

За його словами, справу порушено за статтею 366-1 Кримінального кодексу. При цьому, як повідомив представник ДБР, справу буде передано до НАБУ, оскільки це його підслідність. Справу зареєстровано за заявою одного з депутатів Верховної Ради.

Источник: informator

Порошенко повинен прийти на поліграф

Про це повідомили у пресслужбі Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Колишньому президенту України Петру Порошенку призначено проходження психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа.

“Так, дійсно, таке дослідження призначено на завтра, 1 жовтня. Але більше, крім тієї інформації, що її призначено, сказати не можемо “, – відповіли в установі.

Наразі невідомо, чи з’явиться він на дослідження. В пресслужбі пояснюють, що всі деталі можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчих органів.

Глава Держбюро розслідувань Роман Труба у липні заявляв, що п’ятий Президент України Петро Порошенко є фігурантом 11 кримінальних проваджень.

Ще один допит: в НАБУ допитували Порошенка

Про це повідомив заступник Генпрокурора, керівник Спеціальної антикорупційної прокуратури Назар Холодницький.

23 вересня, в Національному бюро розслідувань України відбувся допит екс-президента України Петра Порошенка.

“У нас в понеділок був на допиті п’ятий президент України. Ми з цього не робили сенсацію. Прийшов на допит, допитали в НАБУ. Йшла нормальна юридична розмова і робота, без піару, публікацій, публічних повісток”, – зазначив Холодницький.

Заступник Генпрокурора не уточнив, у якій конкретно справі допитували Порошенка.

“Це я вам не скажу зараз. Це таємниця слідства. Але наголошую на тому, що наша робота це, перш за все, була робота юридична, а не піар”, – додав він.

Як Порошенко своїх людей до команди Зеленського інтегрував, або чому ми ніколи не поборемо корупцію

Петро Порошенко залишив Володимиру Зеленському декілька вкрай не приємних «подарунків». По-перше, це натягнуті відносини з керівником єдиної країни, яка може захистити нас від Росії – Президентом США Дональдом Трампом. А по-друге, зі знищеною системою боротьби з корупцією, а отже – з тотальною корумпованістю на всіх рівнях. Це знищує наш імідж в ЄС та цивілізованому світі, руйнує економіку, деформує суспільство, норми моралі тощо. 

Дуже цікаво, що люди, руками яких знищувались відносини з США та руйнувалась антикорупційна інфраструктура – досі на своїх посадах. Це Директор НАБУ Артем Ситник і керівник САП Назар Холодницький.

Саме ці люди напередодні виборів в США активно відпрацьовували «гарне ставлення» з боку Посла США М. Йованович і навипередки носили їй уривки з так званої «амбарної книги Партії Регіонів». Роздавали інтерв’ю ЗМІ, що підтримували Демократів і таврували Пола Манафорта. Не думаючи про геополітику і не зважаючи на те, що втручаються таким чином в іноземну передвиборчу кампанію. Тепер Володимиру Зеленському доводиться розгрібати ці всі дипломатичні завали.

Тепер Холодницький плаче, що став персоною нон-грата в США, а Ситник намагається вислужитись перед новою адміністрацією.

Від геополітики, до справ земних. Саме недолугість, інфантилізм та спрага до наживи Ситника та Холодницького примусили їх спочатку спільно торгувати справами, а потім – посваритися. Всього на всіх не вистачає… Узяти хоча б знищену справу В.Альперіна, де спочатку Ситник разом з Углавою хотіли 3 млн. доларів за зняття арештів з рахунків, а потім Н.Холодницький разом з В.Луценком зробили це лише за 1 млн. доларів США. І це при тому, що зняття арешту з рахунків було вимогою Альперіна для фінансування компанії П.Порошенко. До речі, ця справа розсварила Назара і Артема більше ніж загальновідомі «рибки» (прослуховування з акваріуму).

Знаючи ці і багато інших «продєлок» Ситника і Холодницького П.Порошенко досить міцно тримає над ними контроль. Тому жодних просувань у справах з топ-корупціїї бути не може, а от імітація боротьби продовжиться.

Єдиним шляхом для оновлення іміджу країни та початком реальної боротьби з корупцією є звільнення цих агентів П.Порошенка в новій системі влади і повне перезавантаження цих органів. І якщо з Назаром Холодницьким має розібратися Генеральний прокурор Руслан Рябошапка, то Артема Ситника має звільнити Президент України Володимир Зеленський.

Саме на це спрямована петиція https://petition.president.gov.ua/petition/72898, яка поступово набирає підписи небайдужих громадян, у тому числі співробітників НАБУ і САП.

bagnet.org

Суд арештував нерухомість заводу «Кузня на Рибальському»

Про це повідомив колишній заступник голови АП Віктора Януковича Андрій Портнов у мережі Facebook.

Столичний Печерський суд арештував нерухомість заводу «Кузня на Рибальському», який раніше належав інвестиційному фонду «Прайм Ессетс Капітал» Петра Порошенка.

«Арешт активів відбувся в рамках початого за моєю заявою кримінального провадження щодо легалізації та відмивання доходів і несплаті податків. Головними фігурантами справи є Порошенко та Тігіпко», — написав він.

Екс-заступник голови АП подав заяву щодо того, що Порошенко через кіпрську компанію начебто «відмив» 300 мільйонів доларів з продажу свого заводу «Кузня на Рибальському» Сергієві Тігіпку і не сплатив із них податки.

Чому Порошенко не прийшов на допит у ДБР?

Про це пише “Країна”.

Екс-президент Петро Порошенко пояснив ситуацію з допитом в Державне бюро розслідувань, на який він не прийшов, 3 вересня.

Його викликали у справі про зловживання владою при скасуванні в 2016 році рішення голови однієї з місцевих РДА в Миколаївській області.

“Їдьте в ГБР, там і запитайте!” – відповів політик.

Потім він повернувся і додав, що “ДБР створено неконституційно і має ознаки політичних переслідувань”.

“Я зараз працював у Верховній Раді. І на сьогоднішній день, особливо після нинішнього рішення (Ради про початок перепідпорядкування ДБР президенту, – ред.) є підтвердження, що ДБР створено неконституційно. І воно має всі ознаки політичних переслідувань”, – додав лідер “ЄС”.

Порошенку збираються надіслати ще одну повістку. Сьогоднішній допит повинен був бути для екс-президента третім.

“Наскільки я розумію, мова йде про діловодство, про видання указів, про документи. Ми просили дати нам перелік питань, щоб ми могли підготуватися і дати вичерпні відповіді. Але це вже традиція ГБР, що вони своїх питань соромляться, вони весь час говорять, що це страшна таємниця слідства”, – заявив адвокат Петра Порошенка Ігор Головань.

“Мова йде про скасування рішення, яким півтори тисячі гектарів земель сільськогосподарського призначення були віднесені до земель запасу державної власності і дано дозвіл на подальшу безоплатну передачу у власність земель з відповідних земель запасу державної власності”, – повідомила прес-секретар ГБР Анжеліка Іванова.

1 2 3 15