Ахметов — неприкасаемый для Зеленского. But Why???

Новая власть не трогает Ахметова. Факт. Не знаю, почему.

Об этом накануне вечером написал в ФБ известный журналист Сергей Лямец, передает МИР со ссылкой на «Экономика от Пророка».

Сегодня Кабмин сыграл в социализм. Волевым решением (снизил) цену для предприятий на 10%.

Дело безусловно хорошее. Приветствую усилия Andriy Gerus. Цены на электроэнергию для не-населения у нас действительно бесчеловечные.

Но если разберемся, как именно Кабмин добился снижения, — выплывает неприятный факт. «Нагнули» государственные «Энергоатом» и «Укргидроэнерго». Они получат меньше прибыли или вовсе уйдут в убытки, чтобы восторжествовала справедливость.

Все бы ничего, но нетронутой осталась тепловая энергетика. А в этой отрасли, напомню, работают две крупных группы влияния. Это почти монополист Ринат Ахметов (ДТЭК) и недавно севший на схему с «Центрэнерго» Игорь Коломойский. Основной кусок тепловой энергетики, конечно, принадлежит Ахметову.

Почему тепловую энергетику не тронули? Не знаю. Хотя могли. Но по отношению к монополисту Ахметову и неофиту Коломойского государство всего лишь высказало скромное предложение: «уважаемые Ринат Леонидович и Игорь Валерьевич, не хотите ли помочь Украине?»

Очень по-доброму так и по-человечески. Слезы мешают продолжать. Продолжаю.

Знаете, в чем вообще сыр-бор?

Перед тем, как затягивать пояса «Энергоатома» и «Укргидроэнерго», нам стоило поинтересоваться, откуда вообще возникли высокие цены на электроэнергию. И мы вспомнили бы, что с 1 июля в Украине заработал рынок электроэнергии. Его создали в результате реформы, которую сделали еще при Порошенко.

Эта реформа имели одну отличительную особенность. Она давала особо выгодные условия работы для тепловой энергетики (Ахметов и тогда еще Игорь Кононенко на «Центрэнерго») и альтернативной (сейчас тоже Ахметов и несколько игроков поменьше). Зато атомная и гидроэнергия оказывались в ж@пе. По сути, в ходе реформы просто еще раз перераспределили потоки внутри энергетики Украины, да еще и повысили цены. Ринат Ахметов стал зарабатывать намного больше.

Понятное дело, писали реформу люди, неравнодушные к ДТЭК. Это даже не было секретом.

Но тут пришла новая власть. Кровь, моча, стадион — победа! Звучали опасения, что Зеленский начнет «кошмарить» Ахметова, потому что Ахметов до этого «кошмарил» Коломойского. Но, о чудо, этого не произошло. Сначала Зеленский встретился с олигархами, в том числе с Ахметовым, и попросил у них денег на песочницы детям. Затем начались эти странные телодвижения с ценой на электроэнергию.

Скоро выяснилось, что Игорь Коломойский согнал Игоря Кононенко с «Центрэнерго» и принялся осваивать темы с углем. То есть, теперь Коломойский стал как бы мини-Ахметов. С другой стороны, все еще ничего не мешало отжать владельца ДТЭК от совершенно несправедливо полученных доходов. Ахметову можно было впаять как минимум «Роттердам+» и эту самую реформу рынка электроэнергии. Но… этого не случилось.

Дело «Роттердам+» как-то подзависло. В сети пишут, что может и не быть уголовного дела. ЛОМы Порошенко и Ахметова синхронно рассказывают, что «Роттердам+» на самом деле был очень правильным инструментом, очень ВЫГОДНЫМ для всей Украины. Понимаете? ВЫГОДНЫМ! 25 миллиардов, ДОПОЛНИТЕЛЬНО снятых с Украины, — как бы не в счет.

И вот — вторая новость. Вместо того, чтобы зарубить всю эту «реформу» рынка электроэнергии, в очередной раз «наклонили» ГОСУДАРСТВЕННЫЕ «Энергоатом» и «Укргидроэнерго». Перевожу: Ахметов продолжает зарабатывать, а цены для предприятий Украины снизили за счет государства.

Я не знаю, что происходит. Друзья, это классическая формула олигархической экономики. Это никакая не новая власть. Это старые хорошо забытые модели времен Ющенко. Они ничем не лучше, чем схематоз времен Порошенко. Вместо РЕАЛЬНЫХ реформ просто перекрасили фасад.

Не знаю, чем Ринат Ахметов понравился Владимиру Зеленскому. Надеюсь, это не их личное прекрасное чувство взаимной симпатии.

***

Выскажу предположение, что сам Зеленский обо всех этих «хитросплетениях» может не иметь ни малейшего понятия. Зато хорошо знает и о них, например, глава ОП Богдан…

Хотя данное обстоятельство и не реабилитирует Зеленского…

Источник: iamir

Ватный «Укроборонпром»

“У китайцев есть метафора: “Свинья, попавшая в ураган, может однажды взлететь с порывом ветра, но она не сможет летать долго”. Такое сравнение может звучать обидно, но я никого персонально не имею в виду”. Так месяц назад прокомментировал результаты парламентских выборов в Украине топ-менеджер Trident Acquisitions Corp. Алексей Тимофеев, сделав очевидную всем отсылку к ситуации в “Укроборонпроме”, которым при Петре Порошенко рулил Олег Гладковский (в девичестве — Свинарчук).

Как выяснилось позднее, Тимофеев не просто так вспомнил об “Укроборонпроме”. 6 августа интернет-издание “Страна” (боевой листок партии Бойко-Медведчука “Оппозиционная платформа — За жизнь”) первым среди украинских СМИ сообщило, что именно Тимофеев является единственным претендентом на должность гендиректора “Укроборонпрома”. “Уже были собеседования с Айварасом Абромавичусом (главой набсовета концерна) и Давидом Арахамией (возможный глава фракции “Слуги народа” в новом парламенте, имеющий свои интересы в оборонном бизнесе)”.

Вчера информация о назначении окончательно подтвердилась — в СМИ появилось представление премьер-министра Владимира Гройсмана с просьбой сделать Тимофеева главой “Укроборонпрома”, адресованное Владимиру Зеленскому.

Впрочем чуть позже глава набсовета “Укроборонпрома” Айварас Абромавичус развеял слухи о безальтернативности кандидатуры Тимофеева. Якобы существует шорт-лист из 7 кандидатов на должность генерального директора “Укроборонпрома”: “Все прошли полиграф, на проверку сотрудничества со спецслужбами других стран, чтобы эти люди не работали на третьих лиц и не заходили под влиянием промышленно-финансовых групп”.

Очевидно, что с точки зрения последнего критерия — независимости от ведущих политиков и олигархов — у Алексея Тимофеева большие проблемы. В течение последних двадцати лет он как минимум 10 попеременно работал либо на пророссийских деятелей из обоймы Партии регионов, либо на граждан страны-агрессора. В принципе неудивительно для уроженца узбекской Ферганы, который в 14-летнем возрасте, в момент распада СССР, перебрался с родителями в Крым с его пророссийскими настроениями.

Школа Бакулина

Не стоит удивляться тому, что первоначально информация о назначении Тимофеева появилась именно у “Страны”. Дело в том, что в “нулевых” карьерный путь Алексея Олеговича был тесно связан с нардепом Евгением Бакулиным, который является одним из давних соратников лидера “Оппозиционной платформы — За жизнь” Юрия Бойко.

С 2003 по 2005 год Тимофеев работал начальником юридического управления в “Укргаздобыче”. В этот период данной госкомпанией как раз управлял Бакулин.

Затем — с июля 2007 по январь 2008 года — Тимофеев был членом правления “Нафтогаз Украины” и одновременно директором департамента инвестиционной деятельности и акционерного капитала. Главой правления НАК с 1 марта по 24 декабря 2007 года был все тот же Бакулин.

В народной памяти Евгений Николаевич навсегда останется как автор схемы “вышек Бойко”. По этому поводу Бакулина даже арестовали 21 марта 2014 года прямо в рабочем кабинете в “Нафтогазе”, который он вернулся возглавлять в период президентства Виктора Януковича.

Конечно, Тимофеев не имеет отношения к данной эпической махинации. Тем не менее, очевидно, что Алексей Олегович (как проверенный юрист) был свидетелем профессионального роста г-на Бакулина на ниве оптимизации финансовых потоков госмонополии. Ведь чтобы провернуть нечто типа “вышек Бойко” для начала необходимо “потренироваться на кошечках”. Не удивительно, что в итоге жизнь вернула Алексея Олеговича к “вышкам Бойко”, но об этом дальше.

Слуга двух олигархов

Справедливости ради, Тимофеев решил не искушать судьбу работой в коррумпированном госсекторе. В период между карьерой в “Укргаздобыче” и затем в “Нафтогазе” он успел два года (2005-2007) пересидеть в “Гео Альянсе”, который занимался газовыми проектами Виктора Пинчука. Хотя согласно штатной ведомости Алексей Олегович числился первым заместителем председателя концерна, фактически его работа была сконцентрирована на юридических аспектах: получении различных лицензий и разрешений, необходимых для работы “Гео Альянса” на месторождениях углеводородов. Поэтому неудивительно, что Тимофеев продолжал в тот момент двигаться по юридической стезе и получил, работая у Пинчука, лицензию адвоката.

После стремительного увольнения из “Нафтогаза” в связи с очередной сменой власти Тимофеев присоединился к команде бывших менеджеров Пинчука, которые как раз создали консалтинговую компанию “Ярославцев и партнеры”, поскольку их только что выставили из “Интерпайпа”. Первым и в итоге последним крупным клиентом консалтингового бизнеса Игоря Ярославцева стал “Смарт-холдинг” Вадима Новинского. Бывшие менеджеры Пинчука устроили маленький управленческий переворот в бизнесе младшего партнера Рината Ахметова по “Метинвесту”, привели на пост гендиректора выходца из “Северстали” Алексея Пертина, но в итоге сами же стали его следующей жертвой: Der Mohr hat seine Arbeit getan, der Mohr kann gehen.

Однако, в отличие от остальных участников “Ярославцев и партнеры” Тимофеев остался в “Смарт-холдинге”. С одной стороны, за него замолвило доброе слово окружение Юрия Бойко, который на тот момент как раз стал политическим соратником по Партии регионов для старшего партнера Новинского. С другой — Тимофеев предложил Новинскому план построения собственного газодобывающего бизнеса за счет инвестирования дивидендов, которые тот регулярно получал от “Метинвеста” (речь шла примерно о 200 млн долларов в год). Декларировалась амбициозная задача — создание крупнейшего частного газового холдинга страны. Для начала у бывшего менеджера “Нафтогаза” Игоря Воронина были куплены две небольшие компании “Пром-ЭнергоПродукт” и “Укргаздобыча”, которые вели добычу в Харьковской области. Но настоящей жемчужиной будущего холдинга должны были стать мощности британской Regal Petroleum, чьи месторождения были сосредоточены в Полтавской области. За контроль над последней Новинскому пришлось вступить в продолжавшуюся почти год борьбу с Виктором Пинчуком. Что неудивительно ведь покупка “Смарт-холдингом” контрольного пакета Regal Petroleum была основана на инсайдерской информации, которую Тимофеев вынес во время работы в “Гео Альянсе”.

Даже после того, как в 2011 году Новинский собрал в своих руках контрольный пакет Regal, позиционные бои с миноритарием Пинчуком продолжались 8 лет. И фактически завершились победой зятя Леонида Кучмы. В июне этого года стало известно, что Новинский выкупил у Пинчука 28% Regal Petroleum за 46 млн долларов. Неплохая цена за блокирующий пакет компании, которая завершила 2017 год с чистой прибылью 2,29 млн долларов, тогда как по итогам 2016 года ее чистый убыток составил 1,26 млн. По факту суперидея, которую Тимофеев “притаранил” от Пинчука Новинскому, оказалась отравленной пилюлей и многолетней нервотрепкой. Тем более, что крупнейший частный газовый холдинг Новинскому так и не удалось построить: его как всегда обошел Ахметов со своей “Нефтегаздобычей”.

В 2012 году все газодобывающие активы “Смарт-холдинга” объединили под брендом Smart Energy, который возглавил Тимофеев. Как раз в это время произошло два события, определившие дальнейший карьерный путь Алексея Олеговича. Во-первых, российский гражданин Вадим Новинский получил из рук Виктора Януковича украинский паспорт и постепенно вошел в близкий круг президента. Во-вторых, поток дивидендов от “Метинвеста” начал постепенно иссякать — дело неотвратимо шло к дефолту горно-металлургической монополии Ахметова, который в итоге и случился в 2014 году.

Революция достоинства, в которой Новинский принимал чересчур уж деятельное участие на противной стороне (логичным результатом этой активности стал публичный конфликт с Петром Порошенко, в результате которого к Вадиму Владиславовичу навеки прикрепилась “сука православная”), на какой-то момент поставила под сомнение жизнеспособность “Смарт-холдинга”. В частности, летом 2014 года он потерял банк “Форум”, который НБУ объявило неплатежеспособным.

Чтобы вывести из-под удара своего любимого ординарца и тоже российского гражданина Алексея Пертина в апреле Новинский убирает его на пост главы набсовета “Смарт-холдинга”, а на его место назначает Алексея Тимофеева. Через полтора года, после того как ситуация вокруг бизнеса Новинского в Украине более-менее стабилизируется, Пертин возвращается на свою прежнюю должность и Тимофеев вынужден покинуть “Смарт-холдинг”.

Россиянин нового типа

Три долгих года Алексей Олегович остается не у дел, якобы занимаясь собственными промышленными проектами в Прибалтике (впрочем наш герой обходится в данном случае минимумом конкретики — возможно, речь идет всего лишь об его индустриальных фантазиях). В середине 2018 года Алексей Олегович наконец вынырнул на свет Божий в качестве операционного директора Trident Acquisitions Corp., которая провела успешное IPO на американской фондовой бирже NASDAQ и привлекла более 200 млн долларов, которые до конца 2019 года ей необходимо инвестировать в проекты по разведке и добыче углеводородов. Его работодателем здесь стал очередной российский гражданин и кстати бывший депутат Госдумы Илья Пономарев, который как и Новинский тоже в итоге получил украинский паспорт — правда из рук Порошенко.

С точки зрения выбора нового места работы Тимофеева извиняет тот факт, что Пономарев считается оппозицонным политиком, которому с 2015 года заказан въезд в Россию. Впрочем, если полагаться на данный критерий, то Новинский сегодня тоже еще тот “враг Кремля”, поскольку с прошлого года его имя внесено в российский санкционный список.

Самое же впечатляющее в переходе Тимофеева в “Укроборонпром” заключается в том факте, что как раз в июле нынешнего года Trident Acquisitions Corp. выиграл конкурс на заключение договора о распределении углеводородов, которые будут добываться в пределах участка “Дельфин” в Черном море — он считается самым перспективным газовым месторождением страны. Тут бы наоборот засучить рукава и внести свою лепту в обеспечение энергобезопасности Украины, пусть и под руководством бывшего депутата Госдумы. Вместо этого Алексей Олегович собрался в “Укроборонпром”.

Объяснений поведению Тимофеева может быть несколько:
•  Он устал работать в коммерческом секторе и хочет, как в молодые годы, снова присосаться к госкормушке, уже в лице “Укроборонпрома”;
•  После победы в конкурсе Пономарев более не нуждается в услугах высокооплачиваемого юриста с нефтегазовой специализацией;
• Тимофеев испугался заявлений Пономарева о том, что в случае российской агрессии (в пределах участка “Дельфин” находятся захваченные РФ украинские газодобывающие объекты — те самые “вышки Бойко”, о которых мы говорили в начале статьи) Trident Acquisitions Corp. рассчитывает на защиту американского флота;
• Наконец, премьер-министр и секретарь СНБО уже раскритиковали победу Trident Acquisitions в конкурсе и Тимофеев не готов годами судиться с Кабмином.

В реальности причин для девиантного поведения Алексея Олеговича может быть сразу несколько. Но это его право.

А вот что действительно обидно: неужели в условиях войны у украинского государства нет более приличного кандидата для госкомпании, которая фактически коордирует львиную долю отечественного военно-промышленного комплекса? Без вот этих “хвостов” в виде Бакулина и Новинского, мутных историй с перепродажей секретов одного олигарха другому, неспособности конкретного кандидата довести амбициозный, крупный проект хотя бы до какого-то логического полуфинала… Это может звучать обидно, но мы никого персонально не имеем в виду.

Источник: ukrrudprom

Вспышка сверхновых. НВ обнародовал рейтинг 100 самых влиятельных людей Украины

Журнал НВ в четверг, 15 августа, обнародовал свой новый рейтинг 100 самых влиятельных людей Украины.

Его возглавил президент страны Владимир Зеленский, второе место занял глава Офиса президента Андрей Богдан, а третьим стал Ринат Ахметов — владелец группы компаний СКМ и самый богатый человек Украины.

Замыкают список 24 украинских моряка, которых Россия захватила 25 ноября 2018 года в Керченском проливе и до сих пор удерживает незаконно.

Список наиболее влиятельных людей страны был сформирован при участи 74 экспертов. Редакция НВ составляет подобный перечень 13-й раз (с учетом аналогичного рейтинга, выпускавшегося журналом Корреспондент вплоть до 2013 года включительно).

Главной особенностью нынешнего списка стало его кардинальное обновление: в нем появилось сразу 35 новых имен. Ранее средний уровень обновления рейтинга Топ-100 самых влиятельных, публикуемого редакцией НВ, составлял максимум 5−10%. А в 2019-м эта доля составила 35%.

«Электоральная революция», «тотальное озеленение», «смена политических элит» — такими словами эксперты рейтинга топ-100 описывают изменения, которые случились в украинских элитах в этом году, — пишет журналист НВ Иван Верстюк в материале, сопровождающем рейтинг. —  Убедительная победа Владимира Зеленского на президентских выборах и последовавший за этим триумф его партии по итогам парламентской кампании перезагрузили систему власти в Украине. И одновременно подчеркнули, что в стране остается кое-что неподвластное даже подобным переменам».

«Стабильности» стране придают миллиардеры, подпадающее под определение классических олигархов, — Ринат Ахметов, Игорь Коломойский, Виктор Пинчук и Петр Порошенко. Пертурбации на политическом олимпе не лишили их реальных рычагов влияния на экономику Украины и страну в целом — эти имена неизменно остаются в списке из года в год.

Главред НВ Виталий Сыч рассказывает о новом рейтинге:

1. Владимир Зеленский, президент Украины

2. Андрей Богдан, глава Офиса президента

3. Ринат Ахметов, владелец группы компаний СКМ, самый богатый человек Украины

4. Игорь Коломойский, бизнесмен, совладелец финансово-промышленной группы Приват

5. Виктор Пинчук, бизнесмен, основатель EastOne Group

6. Арсен Аваков, глава МВД

7. Сергей Шефир, первый помощник президента

8. Петр Порошенко экс-президент, бизнесмен, депутат IX созыва ВР от партии Европейская солидарность

9. Дмитрий Разумков, глава партии Слуга народа, депутат IX созыва ВР

10. Виктор Медведчук, бизнесмен, политик, депутат IX созыва ВР от Оппозиционной платформы — За жизнь

11. Юрий Косюк, владелец МХП

12. Юлия Тимошенко, глава ВО Батькивщина, депутат IX созыва ВР

13. Оксана Маркарова, министр финансов

14. Руслан Рябошапка, замглавы Офиса президента

15. Руслан Стефанчук, представитель президента в ВР, депутат IX созыва ВР от партии Слуга народа

16. Иван Баканов, и. о. главы СБУ

17. Святослав Вакарчук, глава партии Голос, музыкант, депутат IX созыва ВР

18. Александр Ткаченко, генеральный директор 1+1 медиа, депутат IX созыва ВР от партии Слуга народа

19. Алексей Вадатурский, гендиректор агрокомпании Нибулон

20. Виталий Кличко, мэр Киева

21. Алексей Гончарук, замглавы Офиса президента

22. Андрей Веревский, главный акционер холдинга Кернел Групп

23. Андрей Коболев, глава правления НАК Нафтогаз Украины

24. Юрий Бойко, глава партии Оппозиционная платформа — За жизнь, депутат IX созыва ВР

25. Артем Сытник, глава НАБУ

26. Александр Данилюк, секретарь СНБО

27. Вадим Новинский, бизнесмен, депутат IX созыва ВР от Оппозиционного блока

28. Максим Нефьодов, глава Государственной таможенной службы

29. Сергей Левочкин, бизнесмен, политик, депутат IX созыва ВР от партии Оппозиционная платформа — За жизнь

30. Галина и Александр Гереги, собственники сети гипермаркетов Эпицентр (Александр — депутат IX созыва ВР)

31. Вячеслав Климов, совладелец компании Новая почта

32. Андрей Герус, представитель президента в Кабмине, депутат IX созыва ВР от партии Слуга народа

33. Виктор Иванчик, основатель и гендиректор агропромышленного холдинга Астарта

34. Епифаний, глава ПЦУ

35. Сергей Тигипко, акционер группы ТАС

36. Давид Арахамия, депутат IX созыва ВР от партии Слуга народа

37. Вадим Пристайко, замглавы Офиса президента

38. Владислав Рашкован, заместитель исполнительного директора от Украины в МВФ

39, Сергей Жадан, поэт, писатель, общественный деятель

40. Андрей Портнов, юрист, в прошлом замглавы Администрации президента Януковича

41 Александр Ярославский, владелец и президент группы DCH

42 Айварас Абромавичюс, глава набсовета государственного концерна Укроборонпром

43. Юлия Клименко, депутат IX созыва ВР от партии Голос

44. Василий Ломаченко, боксер, чемпион мира по версиям WBA, WBO, лучший боксер мира по версии журнала The Ring

45. Александр Усик боксер, чемпион мира по версиям WBO, WBC, IBF, WBA

46. Елена Зеленская, первая леди

47. Елена Танасевич, глава Высшего антикоррупционного суда

48. Онуфрий, глава УПЦ МП

49. Дмитрий Фирташ, бизнесмен, владелец Group DF

50. Руслан Хомчак, глава Генштаба

51. Геннадий Кернес, мэр Харькова

52. Яков Смолий, глава НБУ

53. Игорь Гуменный, владелец и президент UBC Group, сооснователь Союза украинских предпринимателей

54. Борис Филатов, мэр Днепра

55. Василий Хмельницкий, бизнесмен, основатель UFuture Investment Group и K. Fund

56. Владимир Галантерник, бизнесмен

57. Александр Ройтбурд, художник, директор Одесского художественного музея

58. Виталий Шабунин, глава правления Центра противодействия коррупции

59. Сергей Верланов, глава Государственной налоговой службы

60. Юлия Мостовая, главный редактор издания Зеркало недели

61. Константин Жеваго, совладелец и главный исполнительный директор компании Ferrexpo

62. Роман Труба, директор ГБР

63. Сергей Князев, глава Национальной полиции

64. Владимир Гройсман, премьер-министр

65. Евгений Комаровский, педиатр

66. Владислав Чечеткин, совладелец магазина Rozetka.ua

67. Андрей Ставницер, совладелец и генеральный директор порта Группа терминалов ТИС

68. Мустафа Джемилев, лидер крымских татар

69. Назар Холодницкий, глава САП

70. Ярослав Грицак, историк, профессор Украинского католического университета, директор Института исторических исследований ЛНУ

71. Виталий Антонов, глава набсовета Галнафтогаза

72. Владимир Бородянский, советник президента по гуманитарным вопросам, экс-директор StarLightMedia

73. Павел Фукс, бизнесмен

74. Владимир Костельман, гендиректор и владелец Fozzy Group

75. Ольга Кудиненко, основательница благотворительного фонда Таблеточки

76. Григорий Суркис, бизнесмен

77. Ирина Бекешкина, социолог, директор фонда Демократические инициативы имени Илька Кучерива

78. Филя Жебровская, глава набсовета компании Фармак

79. Ульяна Супрун, и. о. министра здравоохранения

80. Виктория Тигипко, управляющий партнер инвестиционной компании TA Ventures

81. Элина Свитолина, теннисистка, одна из самых высокооплачиваемых спортсменок мира

82. Геннадий Буткевич, совладелец корпорации АТБ

83. Евгений Черняк, главный исполнительный директор холдинга Global Spirits

84. Кирилл Тимошенко, замглавы Офиса президента

85. Святослав Шевчук, глава УГКЦ

86. Константин Григоришин, бизнесмен, владелец ФПГ Энергетический стандарт

87. Сергей Лозница, кинорежиссер

88. Виталий Хомутынник, бизнесмен

89. Дмитрий Гордон, основатель издания Гордон, главный редактор таблоида Бульвар Гордона

90. Андрей Садовый, мэр Львова

91. Ирина Геращенко, первый вице-спикер ВР VIII созыва

92. Ахтем Сеитаблаев, кинорежиссер, актер

93. Сергей Тарута, депутат ВР IX созыва от Батькивщины, совладелец Украинской горно-металлургической компании

94. Андрей Пышный, глава Ощадбанка

95. Михаил Радуцкий, бизнесмен, основатель клиники Борис

96. Влад Троицкий, режиссер, основатель театра Дах, групп ДахаБраха и Dakh Daughters, проекта Nova Opera и фестиваля ГогольФест

97. Джамала, певица

98. Виталий Портников, журналист

99. Ольга Харлан, 6-кратная чемпионка мира и 8-кратная чемпионка Европы по фехтованию

100. 24 моряка, украинские военные моряки, захваченные Россией 25 ноября 2018 года в Керченском проливе и до сих пор незаконно удерживаемые Кремлем.

Источник: for-ua

Портнов обіцяє посадити Порошенка. Справедливо чи хоче помститись?

У Державному бюро розслідувань зареєстрували 11 кримінальних проваджень, де фігурує експрезидент Петро Порошенко. Більшість – за заявами Андрія Портнова, колишнього заступника голови адміністрації Віктора Януковича.

Зазначимо, що екс-президент Петро Порошенко вже двічі побував на допитах: в межах справ щодо заводу “Кузня на Рибальському” й телеканалу “Прямого”.

При цьому, заявник та ДБР з одного боку й Порошенко і його захисники з іншого публічно сваряться між собою: обмінюються образами й звинуваченнями. Так, назвав слідчих ДБР “хлопчиками за викликом” і висловив переконання, що Портнов отримує з ДБР “зливи” та передає їх росіянам. А самого Портнова він вважає “агентом впливу держави-агресора”.

“Як і всі нормальні люди, я беру цю інформацію у себе на телеграм-каналі… Ви запитаєте, а хто її поміщає до мене на канал… Туди її поміщаю я. У вас може виникнути третє питання – а я її звідки беру? На це питання я відповів уже на самому початку – беру в себе на каналі”, – написав Андрій Портнов у себе на сторінці у Facebook.

Директор ДБР Роман Труба не залишився осторонь перепалки й заявив, що “Петро Олексійович з державницької людини перетворився на звичайного політика, який займається не лише підміною понять, а скривдженням інформаційної реальності, якщо йому це вигідно”.

За українським законодавством, слідчий зобов’язаний відкрити досудове розслідування у відповідь на заяву про злочин. Тобто фактично ДБР не має іншого вибору, окрім як відкривати все нові й нові провадження, реагуючи на заяви Андрія Портнова.

12 серпня Петра Порошенка допитали у справі купівлі-продажу телеканалу “Прямий”. У провадженні йдеться про можливе ухилення від сплати податків та нібито відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, під час продажу телеканалу ексрегіоналу Володимиру Макеєнку, якого пов’язують з Петром Порошенком.

Під час цьогорічних виборів президента телеканал фактично підтримував чинного тоді керманича держави.

“Який саме податок, в якій сумі, у якій саме юрисдикції, я так думаю, що слідчі не розуміють. Те саме стосується відмивання коштів: що за кошти, хто відмивав, як?” – заявив після допиту Головань.

Сам Петро Порошенко каже, що не має стосунку до власності та управління “Прямим”. Він вважає, що у такий спосіб відбувається його “рейдерське захоплення”.

Але як наголосив згодом директор ДБР Роман Труба, ця справа не стосується діяльності телеканалу “Прямий”, сплати ним податків чи роботи журналістів, а виключно операції його купівлі-продажу.

Ще одна цікава ситуація, яка відбулася у вересні 2018-го компанія Сергія Тігіпка “Прайм Ессетс Кепітал” купила за 300 млн доларів суднобудівний завод “Кузня на Рибальського”. Його основним акціонером був Петро Порошенко. Ще один власник – екснардеп Ігор Кононенко.

Це підтриємство виконувало не лише комерційні, але й оборонні замовлення.

Новий власник заявив, що його насамперед цікавить будівництво на Рибальському півострові житлового комплексу й торгово-офісного центру.

Журналістське розслідування виявило: понад 60 000 кв. м нерухомості, що належала заводу, якраз перед його продажем передали іншій компанії. За даними журналістів, її кінцевими бенефіціарами є також Петро Порошенко та Ігор Кононенко. Такий хід міг дозволити не стягувати борги з цього підприємства у разі його банкрутства.

За заявою Портнова, ДБР відкрило провадження щодо можливого ухилення від сплати податків, відмивання злочинних доходів та службового підроблення високопосадовцем.

В свою чергу, Порошенко сказав, що йому не відома, якою “логікою керувався” Сергій Тігіпко, купуючи “Кузню” за 300 млн. Так само експрезидент не знає, яка аудиторська фірма перевіряла, чи ринковою була ціна.

У січні 2018-го Петро Порошенко разом із родиною провів свою різдвяну відпустку на Мальдівах. Журналістам вдалося з’ясувати і його маршрут, і ймовірну вартість відпочинку в півмільйона доларів, і те, що президент міг не проходити паспортний контроль та подорожувати під вигаданим ім’ям Petro Incognito.

Андрій Портнов запропонував ДБР розслідувати не сам факт відпочинку, а те, чи перетинав тодішній глава держави кордон таки за підробленими документами.

Крім того, інкримінується службове підроблення. За нього передбачене обмеження волі до трьох років чи штраф.

Ще одна стаття стосується використання завідомо підробленого документу.

За словами Андрія Портнова, мета цієї справи: “Визначити, чи видані на вигадані імена паспорти використовувалися для реєстрації офшорів, закордонної нерухомості, активів та рахунків Порошенка і його оточення”.

Кримінальне провадження щодо наступальної операції на Донбасі у червні 2014 року ДБР відкрило за заявою Нестора Шуфрича, депутата від “Опозиційної платформи – За життя” Віктора Медведчука. В якій він звинувачує експрезидента в кровопролитті на Донбасі влітку 2014-го.

Ці зустрічі відбувалися наприкінці червня 2014 року. Тоді Нестор Шуфрич та Віктор Медведчук брали участь у консультаціях із вирішення конфлікту. Україну на них офіційно представляв Леонід Кучма, Росію – її посол в Києві Михайло Зурабов.

За словами Шуфрича, Порошенко нібито відійшов від переговорної схеми і 30 червня віддав наказ почати наступальну військову операцію.

“Я пообіцяв, що тільки-но Порошенко припинить користуватися президентською недоторканністю, я звертатимусь до відповідних інстанцій, які дадуть правову оцінку його рішенням вийти з режиму припинення вогню і дати команду Збройним силам почати наступ”, – зазначив нардеп на своїй сторінці у Facebook.

“Коли намагаються звинуватити в тому, що у 2014 році після десятиденного режиму одностороннього припинення вогню по наших військах вели вогонь з усіх засобів, зокрема стрілецької зброї, артилерії, мінометів, і я тоді віддав наказ на контрнаступ. Унаслідок контрнаступу ми звільнили дві третини окупованого Донбасу, і це був злочин проти України – я готовий нести відповідальність за цей “злочин”, – відповів він.

Також Андрій Портнов стверджує, що Петро Порошенко разом зі спікером Верховної Ради Андрієм Парубієм сфальсифікували документи про парламентську коаліцію в квітні 2016-го.

На початку того року з коаліції вийшли три партії: “Батьківщина”, “Самопоміч” і Радикальна партія. Щоправда, фракція останньої так і не подала заяву, яка б підтвердила це рішення.

Нову коаліційну угоду не уклали. Це дало підстави Володимииру Зеленському розпустити парламент і оголосити дострокові вибори.

Андрій Портнов інкримінує Петру Порошенку, Валерії Гонтаревій та посадовим особам “Укроборонпрому” й “Укрексімбанку” нібито незаконні багатомільйонні перерахування коштів з державного концерну в офшори та інші юрисдикції.

У січні 2016-го правління Нацбанку нібито за дорученням Порошенка й сприяння тодішньої його голови Гонтаревої скасувало акти про валютний контроль зовнішньоекономічної діяльності. Завдяки чому “Укроборонпром” нібито зміг перераховувати гроші за кордон як передоплату. Крім того, були зняті обмеження на суми таких транзакцій.

Автор заяви згадує про операції із Сейшелами та ОАЕ. BBC News Україна запитала про це в адвоката експрезидента.

“Оце “за дорученням” має істинне значення – вигадка і брехня. Про які рішення йдеться, не знають і самі заявники, і ті, хто намагається “розслідувати” плоди не дуже здорових фантазій. Офіційно нам про “справу” не повідомляли, як і про багато інших”, – відповів Ігор Головань у письмовій формі (орфографія збережена – Ред.).

На думку Портнова, ця справа може дозволити конфіскувати у Порошенка і Гонтаревої в дохід держави “абсолютно все належне їм майно – заводи, акції, нерухомість та гроші” та “засудити фігурантів до тривалих термінів позбавлення волі за державну зраду, мародерство, зловживання службовим становищем та відмивання злочинних доходів”.

Екс-голова апеляційного суду Києва Антон Чернушенко заявив, що експрезидент та заступник голови його адміністрації Олексій Філатов втручалися в роботу його суду.

Так, нібито президентська адміністрація “супроводжувала телефонними дзвінками” клопотання правоохоронців про дозвіл на прослуховування послів Франції, Німеччини, Білорусі та місії МВФ в Україні.

Чернушенко втік до Росії після того, як парламент зняв із нього недоторканність у зв’язку з підозрою у незаконному розподілі справ суду

Крім того, Чернушенко письмово засвідчив пряме втручання Порошенка у судовий спір щодо розподілу акцій компанії “Нафтогазвидобування”. Глава держави також нібито впливав на ухвалення судом рішень щодо арешту акцій однієї з великих агропромислових компаній.

На запит BBC News України у пресслужбі Петра Порошенка заперечили те, що він чи хтось із його підлеглих давали якісь вказівки ексголові цього суду, зокрема й щодо прослуховування дипломатів.

“Заяви Чернушенка є відвертою брехнею, яку він почав розповсюджувати після затримання його у зв’язку з підозрою у вчиненні злочину – незаконному втручанні у розподіл та розгляд справ у апеляційному суді. Чернушенко з моменту втечі з України у 2015 році переховувався в Росії”, – ідеться в заяві пресслужби.

У червні 2015-го ГПУ винесла підозру Чернушенку у незаконному втручанні в автоматизовану систему розподілу справ. Той, за даними правоохоронців, у ручному режимі визначав, хто саме і яке провадження розглядатиме.

Суддя втік після того, як Верховна Рада зняла з нього недоторканність.

Згодом він записав відеозвернення, де звинуватив президентську адміністрацію у тиску на нього задля отримання потрібних їй рішень щодо арешту майна й розподілу акцій кількох підприємств.

Ще одна, одинадцята справа в ДБР, може стосуватися, як припускають експерти, формули визначення ціни на вугілля для електростанцій “Роттердам+”. Основним гравцем на цьому ринку в Україні є компанія ДТЕК Ріната Ахметова. Вона й отримувала вигоду від цієї формули за правління Петра Порошенка.

У березні 2019-го Окруждний адмінсуд відмовив у задоволенні позову проти президента із вимогою визнати незаконним його звернення до Вселенського патріарха щодо автокефалії.

Андрій Портнов також заявив про відкриття справи за фактом можливого відмивання експрезидентом злочинних коштів у Панамі.

В поисках идеологов аферы: кто выдумал «Роттердам+» у Ахметова

Несмотря на политическое затишье, наступившее в стране после парламентских выборов, в последние недели наблюдается активизация расследования по так называемому делу о «Роттердам+» – одиозной формуле расчета стоимости угля для ТЭС, которая, по мнению ряда экспертов, стала возможна благодаря договоренностям между командами тогдашнего президента Петра Порошенко и самого богатого олигарха страны Рината Ахметова.

8 августа Специализированная антикоррупционная прокуратура (САП) и Национальное антикоррупционное бюро Украины (НАБУ) уведомили о подозрении шесть лиц, включая экс-главу НКРЭКУ Дмитрия Вовка и экс-члена комиссии Владимира Евдокимова, а также ряда сотрудников компании «ДТЭК». Согласно версии следствия, злоупотребления подозреваемых нанесли государству более 18 млрд 868 млн гривень убытков, из которых 14,3 млрд грн достались группе компаний, приближённых к Ринату Ахметову и бизнес-партнеру Порошенко – Игорю Кононенко, которые, по версии следствия, и инициировали введение формулы «Роттердам +».

Суд уже успел арестовать Евдокимова, а также бывшего начальника отдела энергорынка НКРЭКУ Тараса Ревенко, которым инкриминируют причастность к разработке самой формулы «Роттердам +» в 2016 году. Впрочем, позднее их выпустили из-под стражи под залог. Однако, по мнению экспертов, это – только начало, и дело вполне может приобрести серьезный разворот, в результате чего бизнес-империя Ахметова рискует лишиться части своих энергетических активов и немалых денежных ресурсов. И еще – нескольких топ-менеджеров за решеткой…

Нашему изданию удалось узнать, кто занимался разработкой схемы от Ахметова и кто рискует серьезно пострадать за свои действия трехлетней давности. Как сообщили информированные источники, речь идет о руководстве «дочки» ДТЭК – «ДТЭК Сети» – ее гендиректоре Иване Гелюхе и операционном директоре Алексее Савенкове. Причем, если первый  занимался разработкой формулы, так сказать, исходя из должности (а потом занимался ее реализацией), то последний непосредственно являлся идеологом и разработчиком данной схемы. Непосредственно исполнять формулу Савенков поставил своего подчиненного Александра Кожухаря – руководителя технического департамента «ДТЭК Сети».

Савенков работает в ДТЭК уже более десятка лет. Впрочем, и до этого он работал в структурах Ахметова – с 2004 года Алексей Савенков трудился заместителем главного бухгалтера ОАО «Павлоградуголь», а с октября 2006 по апрель 2007 года являлся директором по экономике и финансам ГП «Свердловантрацит», которое подконтрольно олигарху.

Стоит отметить, что Савенкова называют одним из специалистов по различным схемам в энергетике. И далеко не все они работают в пользу Ахметова: о себе нынешний операционный директор «ДТЭК Сети» тоже не забывает. Тем более, что его главной «крышей» является глава правления компаний ДТЭК Максим Тимченко, которого с Савенковым связывают близкие отношения. Используя этот немаловажный фактор, Савенков запустил схему по заводу на тендеры для ДТЭК различных компаний-«однодневок». Для своих схем Савенков расставляет внутри ДТЭКа преданных людей, а с реализацией «распила» ему помогает Арарат Брутян, являющийся владельцем компании «Східгазбуд», который также вхож в семью Тимченко и является другом отца главы правления ДТЭК Виктора Николаевича Тимченко. Такая близость к руководству ДТЭК позволяет Арарату ездить по Украине и предлагать бизнесу «решать» их проблемы с руководством всех облэнерго, входящих в холдинг.

В 2016 году Службой безопасности Украины были открыты уголовные дела в связи с подозрениями в возможном сговоре «Східгазбуд» с представителями «Киевэнерго» (структура ДТЭК) и завышении стоимости и объемов товаров, работ и услуг. По всем признакам фирма была пустышкой, которая не имеет ни людей, ни техники, всем занимались субподрядные организации, а разница уходила через предприятия с признаками фиктивности. Тогда отмечалось, что неэффективное использование средств «Киевэнерго» могло приводить к завышению розничных тарифов для потребителей Киева.

Впрочем, как и в случае с делом по «Роттердам +», особых результатов расследование использования подобных мини-«схем» не дало. Интересно, будет ли расследовать служба безопасности Ахметова эти факты или данный схемотоз в компании происходит с разрешения и при поддержке акционера?

Сейчас ситуация в правоохранительных органах кардинально поменяется: стоит ожидать усиление давления на Ахметова и его менеджеров со стороны правоохранительных органов. Пока что, играя на опережение, пресс-служба ДТЭК сообщила, что сотрудники энергохолдинга, которые получили подозрение от НАБУ, прервут свой отпуск и прибудут на допрос 14 августа в рамках расследования дела «Роттердам+».

Закончится ли визиты к следователям задержаниями? Вполне вероятно, учитывая, как быстро и «орлы» Ситника добились судебных решений по бывшим сотрудникам НКРЕКП Евдокимову и Ревенко. И тогда, возможно, мы увидим всех схемщиков на скамье подсудимых…

Источник: for-ua

Як розчленувати енергомонополію Ахметова

Колишня держуповноважена Антимонопольного комітету Агія Загребельська в інтерв’ю програмі «Он воно як» проекту Bihus.info розповіла про те, як АМКУ міг би вплинути на компанії, що мають структурні ознаки домінуючого впливу.

– Для конкретного прикладу логічно взяти найбільшого українського олігарха. Тому ми подивились на бізнес Ріната Ахметова. У нього є, мабуть, все – медіа, банк, нерухомість, заправки, рітейл, видобуток газу, нафти, вугілля, виплавка сталі, аграрне господарства, зв’язок, страхування. І цей список можна продовжувати ще. Але ми поговоримо сьогодні про його енергетичний холдинг. Чому саме про нього, хіба тільки там у Ахметова монополія?

– У нього там найбільша монополія.

– Ну і енергетика зараз на перших шпальтах. Три роки ми чули про «Роттердам+», зараз щось незрозуміле коїться з цінами.

– Плюс до всього ринок енергетики стосується кожного. Бо у кожному товарі, що ми споживаємо, є певна частка електроенергії.

– Перший бізнес – це вугілля. Другий – це теплоелектростанції, де з вугілля роблять електроенергію. Третій – це передача струму по проводам обленерго. Четвертий – продаж електроенергії безпосередньо споживачам. Чи можемо ми говорити про монополії в якихось з цих бізнесів?

– Близько 80% вугілля в Україні добувається на шахтах, що входять до групи «ДТЕК». Тоді як 35 відсотків достатньо, щоб говорити про структурні ознаки монополії. Якщо говорити про ринок теплової генерації, то тут у ДТЕК частка також близько 80%. А якщо говорити про всю електрогенерацію в цілому, то ми побачимо, що ДТЕК разом з «Енергоатомом» мають приблизно 80%. А щоб говорити про колективну монополію – достатньо 50%.

– Тобто це є друга монополія у будь-якому разі. Тепер говоримо про обленерго, які передають електроенергію на місця. Що тут?

– Всього в Україні 37 операторів розподільчих систем. Серед них є сім найбільших обленерго. І серед цих найбільших п’ять належать групі ДТЕК (після останнього придбання двох обленерго). В цілому по Україні обленерго групи ДТЕК передають близько 47% електроенергії. При цьому кожне обленерго є природною монополією. Бо в кожній області може передавати енергію тільки одне обленерго.

– Повернемось до цих монополій трохи пізніше. Четверте – це продаж енергії конкретним споживачам.

– Постачальники електроенергії пов’язані певним чином з обленерго. І ми можемо говорити, що близько 35% постачання здійснюється групою ДТЕК у тому числі і через те, що вона володіє обленерго. Ну і близько 90% експорту електроенергії України також здійснює ДТЕК.

– Яка з цих монополій є найважливіша і найперспективніша з точки зору, що з нею можна щось зробити?

– На мій погляд – це генерація. Бо в умовах нового ринку генерація має велике значення, оскільки вартість генерації є основною складовою ціни електроенергії.

– Що роблять у світі, коли генерація у країні починає належати одному чи двом великим підприємствам?

– Для того, щоб вирішити що робити – спочатку треба офіційно визнати суб’єкта господарювання монополістом. Це рішення приймає виключно Антимонопольний комітет. Жоден інший орган в Україні не може сказати чи є компанія монополістом. Якщо таке рішення приймається, то також дається оцінка – чи порушує цей монополіст конкурентне законодавство. Наприклад, якщо якась ціна є завищеною і вона б не була такою високою, якби суб’єкт не був монополістом, то можна говорити, що це вже є порушенням.

Наступне питання конкурентного відомства: що з цим порушенням робити? Можна зобов’язати суб’єкта знизити ціну чи якось інакше змінити свою поведінку. Або конкурентне відомство може зрозуміти, що «прокляття розміру» існує. І що як не коригуй поведінку монополіста – його розмір є певною причиною порушень. І ці порушення у будь-якому випадку будуть спостерігатись, тому що які б поведінкові зобов’язання не дав Антимонопольний комітет – суб’єкт завжди може спробувати їх обійти. Він модернізує свою поведінку, щоб забезпечити собі надприбутки. У такому разі АМКУ може прийняти рішення про примусовий поділ, щоб монополіст став менший розміром і вже не був причиною проблем на цьому ринку.

– АМКУ вже розглядав питання по ДТЕКу і це рішення здивувало всіх. Чи це рішення не перекреслює таку можливість?

– Не перекреслює. Бо рішення було прийнято в умовах регульованого ринку, коли був єдиний покупець, який купував електроенергію у всієї генерації. Коли її вартість регулювалась державою. Не дивлячись на те, що я з цим рішенням незгодна, але для того щоб говорити про завтра, а не про вчора, що більш доцільно – в новому ринку електроенергії з 1 липня 2019 року такого регулювання вже немає. І теплова генерація, яку на 80% представляє група ДТЕК, опинилась поза межами регулювання. Тобто це абсолютно ринкові умови, в яких група ДТЕК сама виставляє вартість, яку вважає за необхідне. В таких умовах, на мій погляд, вона вже має ринкову владу і більш серйозні ознаки монополії. Бо в новій моделі ринку у неї фактично немає конкурентів.

– Припустимо АМКУ проводить дослідження ринку електроенергії, виявляє, що у Ахметова є забагато ТЕС, і радить йому зменшити цю кількість. Як це технічно має виконуватись?

– Законодавство про примусовий поділ в Україні, на жаль, не настільки досконале як хотілося б. Перше і єдине рішення про примусовий поділ в Україні було прийнято в 1995 році, воно стосувалось молочних заводів Донецької області. Зараз розглядається питання про поділ добривного бізнесу групи Фірташа і подивимось яким чином буде побудовано правозастосування. З точки зору закону, примусовий поділ в Україні – це вид відповідальності, і це не рекомендація, а зобов’язання поділити бізнес. Але за чинним законодавством Антимонопольний комітет не має права сказати відповідачу як потрібно поділитись. Відповідач має здійснити реорганізацію на свій власний розсуд. Тобто група ДТЕК має сама запропонувати реорганізацію у відповідь на зобов’язання поділу, якщо воно буде прийнято. І тоді АМКУ має порахувати, що залишається після продажу частини і сказати, чи втратив відповідач монопольне становище, чи не втратив. Якщо відповідач не втратив монопольне становище, то це не буде сприйматись як виконання зобов’язання про примусовий поділ, і відповідач повинен думати і запропонувати продати ще щось.

– А якщо він не захоче, то що йому загрожує – штраф?

– Законодавством відводиться не менше шести місяців на виконання рішення про поділ. АМКУ у своєму рішенні повинен встановити строк, протягом якого це має бути здійснено, але не менше шести місяців. Якщо це рішення не буде виконано, Комітет може звернутись до суду за примусовим виконанням, пройти всі три інстанції, після цього отримати виконавчий документ, після цього піти у виконавчу службу Міністерства юстиції, яка зі свого боку повинна змусити відповідача поділитись.

– Не здається, що ми за цей час скоріше перейдемо на новий вид енергії, поки пройдемо це все?

– Так, ця процедура може зайняти кілька або десяток років, якщо до цього ми ще додамо, що відповідач може оскаржувати рішення АМКУ, і це оскарження теж може проходити три інстанції.

– У світі так само мучаться?

– Ні. Якщо говорити, наприклад, про Європу, то там є інструмент «добровільного поділу». Він був вперше застосований у 2008 році до німецької енергокомпанії Е.ON (її згодом голова АМКУ Юрій Терентьєв якраз порівнював з ДТЕКом). Тоді Єврокомісія прийняла рішення про добровільний поділ Е.ON, але спочатку на компанію було накладено кілька мільйонних штрафів, відкрито кілька розслідувань. Компанія чудово розуміла, що Єврокомісія налаштована дуже серйозно, і що тему навряд чи вийде заговорити та забути. Також всі розуміли, що у Європі діють справедливі суди, у яких буде важко поховати справу. Розуміючи усі ці ризики, Е.ON сама звернулась до Європкомісії в рамках процедури і запропонувала: «Давайте ми поділимось, щоб завершити все це».

– Поділитись це ж не означає, що у тебе держава щось забирає, чи ти переховаєш актив?

– Ні, мова йде про продаж за прозорою процедурою і по вигідній ціні. Якщо згадати «Стандарт ойл» Рокфеллера і одне з перших рішень про поділ, що було прийнято у США, то унікальність в тому, що конкурентне відомство настільки професійно розділило його бізнес, що акції «Стандарт ойлу» після поділу виросли у два рази! Він став багатшим через те, що його компанія стала комерційно більше привабливою.

Повертаючись до Єврокомісії відмічу – коли відповідач добровільно ділиться, то він отримує кілька профітів. Перший – по ньому закривають розслідування. Другий – розслідування закривається без встановлення порушення, тобто він вважається таким, що не вчиняв порушення. Третє – на нього не накладається штраф. Враховуючи усі ці плюси, то наскільки мені відомо Єврокомісія здійснювала усі поділи по «добровільній» процедурі.

– А якщо Ахметов віддасть комусь частину бізнесу, а потім через рік поверне назад?

– Такий ризик є, і не тільки у нас, а і у розвинених країнах. Саме тому конкурентне відомство має не просто прийняти рішення, подивитись що там продано і на цьому поставити крапку. Воно повинно протягом п’яти-десяти років слідкувати за ситуацією, робити «постогляди» цієї розконцентрації і дивитись чи не відбулось зворотного продажу чи якихось маніпуляцій, внаслідок яких група отримала вплив, який був і до рішення про поділ.

Взагалі це не унікальна наша ситуація. Енергетичні ринки у всьому світі концетровані, хоч і не настільки як в Україні. Але у Європі компанії, що мають велику долю на енергетичних ринках, зазвичай є публічними компаніями, акції яких вільно торгуються, у них є інституційні інвестори, часто в них є доля держави. В Україні ж енергокомпанія не є публічною і у неї є лише один кінцевий бенефіціар.

– Ми так зараз говоримо, нібито АМКУ зацікавлений боротись з Ахметовим. А яка реальність і який вплив має Рінат Леонідович на Комітет, у якому працює багато держуповноважених? Бо ми вже звикли, що олігархи зазвичай мають своїх людей у відомствах, які їх цікавлять з точки зору бізнесу.

– Якщо говорити про ДТЕК, то можна згадати події 2015 року, коли всі дев’ять членів Комітету одноголосно проголосували за рішення про те, що група ДТЕК має ознаки монопольного домінуючого становища і має можливість ним зловживати. Це був перший випадок, коли рішення про відкриття справи проти монополіста приймалось не окремим уповноваженим, а всіма членами Комітету. Це продемонструвало групі ДТЕК єдність позиції членів АМКУ. І тоді з’явився прес-реліз, у якому група ДТЕК повідомила, що вона готова до продажу власних активів, якщо таке рішення прийме Антимонопольний комітет.

– Тобто лишався ще один невеличкий крок – прийняти відповідне рішення?

– Так. І тут якраз було продемонстровано, що який би не був вплив з боку олігархів, у разі якщо держава демонструє свою законну, принципову, фахову, єдину позицію – то вони готові жити по тим правилам, які висуває держава. Але на жаль після цього у нас не відбулось засідання Комітету. Бо був дзвінок від аноніма про замінування будівлі АМКУ…

– В той день, коли мали приймати рішення по ДТЕКу?

– Так, в той день мали встановити наявність колективного монопольного становища у двох компаній – ДТЕК і «Енергоатому». І це мало бути першим кроком для подальших рішень. Це було на початку 2016 року.

– Але ж після дзвінка та «розмінування» держуповноважені могли повернутись назад і прийняти заплановане рішення?

– А назад вже ніхто не прийшов… (через два місяці після «мінування», у червні 2016 року АМКУ прийняв рішення, у якому ДТЕК було визнано вже не монополістом, а компанією, що просто має ознаки монополії – ред.).

І вже потім, у кінці 2018 року Комітет прийняв рішення, що ДТЕК має структурні ознаки монопольного становища, але не може їх реалізувати, тому що є державне регулювання. Заявниками по цій справі були НКРЕКП і «Укренерго». Сам регулятор НКРЕКП звернувся до Антимонопольного комітету і повідомив, що, можливо, є цінове зловживання, що штучно завищується вартість електроенергії за рахунок завищення вартості вугілля. Другий регулятор «Укренерго» звернуся з приводу того, що створюється штучний дефіцит на ринку, внаслідок відключення певних енергоблоків. Відтак Україна мусила звертатись до Російської Федерації у період збройної агресії за імпортом електроенергії, щоб покрити цей дефіцит. А у відповідь АМКУ їм фактично сказав: «Шановні регулятори, ви можете з ним розібратись самі, ми ніяким чином допомогти вам не можемо».

Це була дивна ситуація трирічної переписки між трьома регуляторами, внаслідок якої з’явилось ось таке рішення. Я з таким рішенням не згодна, бо НКРЕКП перевіряє і затверджує кінцевий тариф, але АМКУ не дослідив чи є у НКРЕКП можливість перевірити весь ланцюжок перепродажу вугілля всередині групи. Що стосується дефіциту – я також не знайшла в прийнятому рішенні відповіді на питання: якщо ДТЕК припинить постачати електроенергію в об’єднану енергосистему України, то який суб’єкт буде здатен покрити цей дефіцит? Навіть з Російської Федерації ми можемо імпортувати максимум 7% необхідного.

– Я так розумію, що у 2018 році за рішення на користь ДТЕКу голосували ті самі уповноважені, які у 2015 році голосували за відкриття справи проти ДТЕКу. Що з ними сталось за ці роки?

– На жаль, це та причина, по якій АМКУ не такий активний по відношенню до найбільших монополістів. Процедура призначення уповноважених та їх звільнення є достатньо заполітизована. Як ми бачимо сьогодні, держуповноважений є залежним від позиції президента України, від позиції Офісу президента, від позиції Кабінету міністрів, які можуть ініціювати процедуру звільнення держуповноваженого, наприклад, по причині втрати довіри. Друга причина: АМКУ протягом всього часу не мав бюджетної автономії. Всі необхідні йому кошти для виплати заробітної плати та власних потреб погоджуються Верховною Радою, Міністерством фінансів, певними центральними органами виконавчої влади…

– …де сидять чиновники та депутати від тих бізнесів, якими і займається АМКУ.

– Так. І внаслідок цього у 2016 році європейські експерти констатували, що АМКУ є однією з найгірше фінансованих державних установ в Україні з найменшими заробітними платами. Тобто позиція влади завжди була послідовною: нікому не потрібен потужний і незалежний Антимонопольний комітет. Коли у тебе немає фінансування і тебе в будь-який момент можуть звільнити по надуманим підставам, то боротись з олігархами, які мають суттєвий вплив в Україні на найвищих посадових осіб держави і шалені ресурси, аби влаштувати будь-які креативні проблеми членам Комітету, – неможливо. А якщо член АМКУ на цю боротьбу наважиться, то він не дійде навіть до середини цього шляху і опиниться на вулиці.

– Скільки часу потрібно на дослідження нового ринку електроенергії?

– Враховуючи те, що цей ринок запрацював лише 1 липня 2019 року, то звичайно має пройти хоча б три місяці, щоб Антимонопольний комітет подивився на ситуацію на цьому ринку. Але все полегшується тим, що з 2015 року АМКУ вивчав взагалі ринок електроенергії, що дозволяє взяти старі напрацювання, додати нову інформацію і дати висновок: чи є ознаки монопольного становища та порушення. На сьогодні на підставі інформації, що є у відкритому доступі, моя особиста думка така: є і ознаки монопольного становища, і зловживань. Думаю, що до нового року АМКУ цілком міг би прийняти рішення про відкриття справи, у наступному році завершити розслідування і винести вердикт: чи є порушення, чи є монополіст, і якщо є, то вирішити чи давати поведінкові зобов’язання, чи потрібно його ділити. Якщо потрібно ділити, то далі ми входимо у ту довгу історію, з якої ми і починали.

– Щоб ця історія стала коротша – чи може допомогти парламент чи уряд?

– Якщо за час цього року і першого півріччя наступного року Верховна Рада внесе зміни до закону про запровадження добровільного поділу, то це звичайно буде позитивним фактором.

– Практичне питання. Яким чином вплине на ринок те, що з умовно п’яти електростанцій пару штук буде продано іншим гравцям?

– Якщо говорити про ринок двосторонніх договорів, де за даними відкритих джерел сьогодні продається більше 60% електроенергії, то там фактично внаслідок урядових рішень продається електроенергія майже тільки від теплової генерації. Якщо ДТЕК продасть частину активів – то у нього буде більше конкурентів. Враховуючи те, що на цьому ринку немає державного регулювання, вони будуть вимушені конкурувати, щоб електроенергію купували саме у них. При цьому знижувати ціну і завойовувати довіру та лояльність споживачів.

– Припустимо я продаю по гривні, а ви по 90 копійок. То я б з вами домовився: «Давайте хоча б 95 будемо всі троє продавати».

– А це вже порушення, яке може бути кваліфіковане як картель, або як колективна монополія, якщо доля буде перевищувати певні показники. Я думаю це дуже швидко стане помітним. Якщо ми подивимось на європейські ринки, то там ціна від конкуруючих генерацій може протягом дня знижуватись до 30%. На нашому ринку двосторонніх договорів ціна не те що майже не знижується, а є дуже наближеною до максимальної ціни, до «price cap». Такі показники є сигналом для АМКУ, що щось не так. У даному випадку «щось не так», тому що скоріш за все ми маємо монополіста в обличчі групи ДТЕК (скоріш за все кажу тому, що відповідного рішення АМКУ немає). Якщо б було три компанії і вони б так себе вели, то ми б говорили, що вони скоріш за все змовились. Були рішення АМКУ з приводу кількох мереж АЗС, у яких були однакові ціни пального на стелі.

– Чи зрозуміло скільки ринок переплачує за електроенергію через те, що є монополіст?

– Єдину оцінку у себе в фейсбуці озвучив представник президента в Кабінеті міністрів, який вважає що група ДТЕК завдяки такій моделі ринку електроенергії зможе додатково заробити на рік 10 мільярдів гривень.

– Давайте опишемо весь ланцюжок продажів, щоб зрозуміти – хто зрештою заплатить ці 10 мільярдів.

– Це теж дуже цікава ситуація, її детально розписав у інтерв’ю керівник «Укренерго». Електроенергія іде по проводам обленерго і продається споживачам через постачальників. Населенню продає постачальник універсальної послуги, який пов’язаний з обленерго. Постачальник сам може купувати електроенергію по двом різним цінам – одна для промисловості, інша для населення. Ціна для промисловості більш ніж у десять разів вища, ніж ціна для населення, яка штучно тримається державою. Враховуючи те, що у нас немає єдиного комерційного обліку, єдиної бази даних про те хто скільки купив і скільки за це заплатив, внаслідок цього можуть бути маніпуляції саме на базі постачальника. Що він купуючи електроенергію по низькій ціні нібито як для населення – продає її в десять разів дорожче як для промисловості.

Оскільки були маніпуляції про те, що подорожчання електроенергії для промисловості не вплине на громадян України, хочу навести у приклад заяву представника президента в Кабінеті міністрів Андрія Геруса. Він нещодавно на засіданні уряду повідомив, що вже звертаються водоканали з проханням підняти розмір їхніх тарифів на 15% у зв’язку з тим, що піднялась вартість електроенергії. Відтак все це зрештою буде оплачуватись громадянами України, бо вартість електроенергії сидить в кожному товарі.

На круглому столі у Федерації роботодавців України нещодавно було повідомлено, що один з виробників продовольчих товарів, маючи проблему з тим, що йому треба підняти ціну внаслідок подорожчання електроенергії і не знаючи як це пояснити своїм клієнтам, запропонував писати на цінниках: «Вибачте, така ціна у зв’язку з тим, що у нас впроваджено новий ринок». Думаю, що якби ціну електроенергії просто підняли для населення, то це б викликало обурення. Але коли йти за такою складною схемою, то багато хто не розуміє, що за електроенергію для промисловості зрештою теж платять вони. І за різницю в ціні між «зеленою» і звичайною електроенергію теж платять  громадяни України.

– Отже ми маємо дві концепції. Одна – те що є зараз: є монополіст і зайвих 10 мільярдів. Друга: півроку роботи АМКУ і ця годівничка закривається чи хоча б зменшується.

– Також уряд може прийняти певні рішення, за наслідком яких з ДТЕКом конкуруватимуть «Енергоатом» та «Укргідроенерго». Держкомпанії за останніми рішенням Кабінету міністрів було фактично виведено з ринку двосторонніх договорів.

– Можна ще відкрити імпорт електренергії.

– Так, але це не повністю вирішить проблему, бо з Європейського союзу ми можемо імпортувати близько 10%, з Російської Федерації приблизно 7%, Білорусь 5% і 2% Молдова.

– Повертаючись до поділу монополіста. Все впирається в спроможність Антимонопольного Комітету запустити цю процедуру і довести її до логічного кінця. Вже говорилось про залежність АМКУ від Банкової. Чи відчуваєте ви зараз політичну волю, щоб запускати такі процедури по олігархам і їхнім монополіям?

– На жаль поки що спостерігається все навпаки. Бо спочатку Комітету потрібно дати незалежність. Без незалежності це неможливо. Офіс президента сьогодні займає таку позицію, що останні події – це тільки початок перезавантаження АМКУ і до кінця року вони визначать кого ще звільнити, а кого залишити. І тепер уявіть собі наскільки незалежно ці члени АМКУ приймають рішення, коли вони розуміють, що від того як вони себе будуть поводити буде залежати – чи звільнять їх в кінці року чи не звільнять. Є звичайно справа по міндобривам Фірташа, винесена на засідання Комітету. Але вона розслідується з 2015 року, це не нова справа. І рішення по ній ще не прийнято, висновки робити зарано. Але будь-якої активності окрім як в напрямку бізнесу Фірташа з боку АМКУ поки не спостерігається.

– Та й невідомо чи були б такі різкі рухи, якби Фірташ залишався в Україні, чи хоча б у Відні. Можливо, якби не Америка, то не було б і таких рішень.

– Так, дуже тенденційно, що активізація і по добривам, і облгазам почалась недавно.

– Якби нас слухали виборці Зеленського, то вони б зауважили Агії, що президент змінює старий Антимонопольний комітет, у якого є певна погана історія, у тому числі по ДТЕКу. Можливо він хоче очистити його, поставити нових чесних держуповноважених, аби вони вели справжню боротьбу?

– Для того щоб поставити нових чесних, то старих треба звільняти не за «втрату довіри», а аналізувати їх діяльність. Якщо були кримінальні правопорушення – ініціювати притягнення до відповідальності. Звільняти окремих членів Комітету, у тому числі тих, що голосували проти монополії Ахметова, проти «передачі дизельної труби білорусам», тобто по знаковим рішенням Комітету – то це знову ж таки не про перезавантаження старих поганих і призначення нових хороших. Ну і якщо немає довіри до Комітету – то починати кадрові рішення потрібно з керівника органу, оскільки від нього більше всього залежить в Антимонопольному комітеті. І ми знаємо, що він захищав позицію, що ДТЕК не є монополістом. І з приводу придбання ДТЕКом обленерго голова також захищав позицію, що треба дати дозвіл і що це ніяк не впливає на конкуренцію. І коли цей голова АМКУ залишається на посаді, і не просто залишається, а за інформацією заступника голови Офісу президента вказує кого з державних уповноважених потрібно звільнити, а кого залишити, то мені здається, що ми говоримо не про перезавантаження. Поки що все говорить про призначення людей, які будуть більш контрольованими, більш залежними і йти в тому ж векторі, що і йшов голова АМКУ у ці роки.

Источник: nashigroshi

Обнародован рейтинг 100 самых влиятельных людей Украины

Рейтинг 100 самых влиятельных людей Украины.

Его возглавил президент страны Владимир Зеленский, второе место занял глава Офиса президента Андрей Богдан, а третьим стал Ринат Ахметов – владелец группы компаний СКМ и самый богатый человек Украины.

1. Владимир Зеленский, президент Украины

2. Андрей Богдан, глава Офиса президента

3. Ринат Ахметов, владелец группы компаний СКМ, самый богатый человек Украины

4. Игорь Коломойский, бизнесмен, совладелец финансово-промышленной группы Приват

5. Виктор Пинчук, бизнесмен, основатель EastOne Group

6. Арсен Аваков, глава МВД

7. Сергей Шефир, первый помощник президента

8. Петр Порошенко экс-президент, бизнесмен, депутат IX созыва ВР от партии Европейская солидарность

9. Дмитрий Разумков, глава партии Слуга народа, депутат IX созыва ВР

10. Виктор Медведчук, бизнесмен, политик, депутат IX созыва ВР от Оппозиционной платформы — За жизнь

11. Юрий Косюк, владелец МХП

12. Юлия Тимошенко, глава ВО Батькивщина, депутат IX созыва ВР

13. Оксана Маркарова, министр финансов

14. Руслан Рябошапка, замглавы Офиса президента

15. Руслан Стефанчук, представитель президента в ВР, депутат IX созыва ВР от партии Слуга народа

16. Иван Баканов, и. о. главы СБУ

17. Святослав Вакарчук, глава партии Голос, музыкант, депутат IX созыва ВР

18. Александр Ткаченко, генеральный директор 1+1 медиа, депутат IX созыва ВР от партии Слуга народа

19. Алексей Вадатурский, гендиректор агрокомпании Нибулон

20. Виталий Кличко, мэр Киева

21. Алексей Гончарук, замглавы Офиса президента

22. Андрей Веревский, главный акционер холдинга Кернел Групп

23. Андрей Коболев, глава правления НАК Нафтогаз Украины

24. Юрий Бойко, глава партии Оппозиционная платформа — За жизнь, депутат IX созыва ВР

25. Артем Сытник, глава НАБУ

26. Александр Данилюк, секретарь СНБО

27. Вадим Новинский, бизнесмен, депутат IX созыва ВР от Оппозиционного блока

28. Максим Нефьодов, глава Государственной таможенной службы

29. Сергей Левочкин, бизнесмен, политик, депутат IX созыва ВР от партии Оппозиционная платформа — За жизнь

30. Галина и Александр Гереги, собственники сети гипермаркетов Эпицентр (Александр — депутат IX созыва ВР)

31. Вячеслав Климов, совладелец компании Новая почта

32. Андрей Герус, представитель президента в Кабмине, депутат IX созыва ВР от партии Слуга народа

33. Виктор Иванчик, основатель и гендиректор агропромышленного холдинга Астарта

34. Епифаний, глава ПЦУ

35. Сергей Тигипко, акционер группы ТАС

36. Давид Арахамия, депутат IX созыва ВР от партии Слуга народа

37. Вадим Пристайко, замглавы Офиса президента

38. Владислав Рашкован, заместитель исполнительного директора от Украины в МВФ

39, Сергей Жадан, поэт, писатель, общественный деятель

40. Андрей Портнов, юрист, в прошлом замглавы Администрации президента Януковича

41 Александр Ярославский, владелец и президент группы DCH

42 Айварас Абромавичюс, глава набсовета государственного концерна Укроборонпром

43. Юлия Клименко, депутат IX созыва ВР от партии Голос

44. Василий Ломаченко, боксер, чемпион мира по версиям WBA, WBO, лучший боксер мира по версии журнала The Ring

45. Александр Усик боксер, чемпион мира по версиям WBO, WBC, IBF, WBA

46. Елена Зеленская, первая леди

47. Елена Танасевич, глава Высшего антикоррупционного суда

48. Онуфрий, глава УПЦ МП

49. Дмитрий Фирташ, бизнесмен, владелец Group DF

50. Руслан Хомчак, глава Генштаба

51. Геннадий Кернес, мэр Харькова

52. Яков Смолий, глава НБУ

53. Игорь Гуменный, владелец и президент UBC Group, сооснователь Союза украинских предпринимателей

54. Борис Филатов, мэр Днепра

55. Василий Хмельницкий, бизнесмен, основатель UFuture Investment Group и K.Fund

56. Владимир Галантерник, бизнесмен

57. Александр Ройтбурд, художник, директор Одесского художественного музея

58. Виталий Шабунин, глава правления Центра противодействия коррупции

59. Сергей Верланов, глава Государственной налоговой службы

60. Юлия Мостовая, главный редактор издания Зеркало недели

61. Константин Жеваго, совладелец и главный исполнительный директор компании Ferrexpo

62. Роман Труба, директор ГБР

63. Сергей Князев, глава Национальной полиции

64. Владимир Гройсман, премьер-министр

65. Евгений Комаровский, педиатр

66. Владислав Чечеткин, совладелец магазина Rozetka.ua

67. Андрей Ставницер, совладелец и генеральный директор порта Группа терминалов ТИС

68. Мустафа Джемилев, лидер крымских татар

69. Назар Холодницкий, глава САП

70. Ярослав Грицак, историк, профессор Украинского католического университета, директор Института исторических исследований ЛНУ

71. Виталий Антонов, глава набсовета Галнафтогаза

72. Владимир Бородянский, советник президента по гуманитарным вопросам, экс-директор StarLightMedia

73. Павел Фукс, бизнесмен

74. Владимир Костельман, гендиректор и владелец Fozzy Group

75. Ольга Кудиненко, основательница благотворительного фонда Таблеточки

76. Григорий Суркис, бизнесмен

77. Ирина Бекешкина, социолог, директор фонда Демократические инициативы имени Илька Кучерива

78. Филя Жебровская, глава набсовета компании Фармак

79. Ульяна Супрун, и. о. министра здравоохранения

80. Виктория Тигипко, управляющий партнер инвестиционной компании TA Ventures

81. Элина Свитолина, теннисистка, одна из самых высокооплачиваемых спортсменок мира

82. Геннадий Буткевич, совладелец корпорации АТБ

83. Евгений Черняк, главный исполнительный директор холдинга Global Spirits

84. Кирилл Тимошенко, замглавы Офиса президента

85. Святослав Шевчук, глава УГКЦ

86. Константин Григоришин, бизнесмен, владелец ФПГ Энергетический стандарт

87. Сергей Лозница, кинорежиссер

88. Виталий Хомутынник, бизнесмен

89. Дмитрий Гордон, основатель издания Гордон, главный редактор таблоида Бульвар Гордона

90. Андрей Садовый, мэр Львова

91. Ирина Геращенко, первый вице-спикер ВР VIII созыва

92. Ахтем Сеитаблаев, кинорежиссер, актер

93. Сергей Тарута, депутат ВР IX созыва от Батькивщины, совладелец Украинской горно-металлургической компании

94. Андрей Пышный, глава Ощадбанка

95. Михаил Радуцкий, бизнесмен, основатель клиники Борис

96. Влад Троицкий, режиссер, основатель театра Дах, групп ДахаБраха и Dakh Daughters, проекта Nova Opera и фестиваля ГогольФест

97. Джамала, певица

98. Виталий Портников, журналист

99. Ольга Харлан, 6-кратная чемпионка мира и 8-кратная чемпионка Европы по фехтованию

100. 24 моряка, украинские военные моряки, захваченные Россией 25 ноября 2018 года в Керченском проливе и до сих пор незаконно удерживаемые Кремлем.

НВ

Антикоррупционный приступ: Когда иссякнет энтузиазм ГБР, ГПУ, НАБУ, САП

Кандидат на пост генпрокурора Руслан Рябошапка анонсирует 20-25 приговоров антикоррупционного суда до конца года и победу над коррупцией в течение 5 лет. Но эксперты скептичны – на данный момент у команды Зеленского есть кредит доверия для расследования злоупотреблений предыдущей власти, но…

«Внешние партнеры не одобрят преследования Порошенко»

Экс-Президент Петр Порошенко 12 августа провел более двух часов в Государственном бюро расследований (ГБР). Его допрашивали в рамках уголовного производства относительно возможного уклонения от уплаты налогов при покупке-продаже телеканала «Прямой».

Это не первый допрос бывшего Главы государств. 25 июля он же приезжал в ГБР, чтобы дать показания о процедуре купли-продажи его бывшего завода «Кузня на Рыбальском». Ранее сообщалось об 11 уголовных производствах, открытых ГБР.

Напомним, что Глава ГБР Роман Труба не говорит, о каких делах идет речь, но журналисты предполагают, что дела могут касаться схемы «Роттердам+», коррупции в энергетике, обстоятельств изменений собственников судостроительного завода «Кузница на Рыбальском», телеканала «Прямой» и тому подобное. В них Петр Порошенко фигурирует как свидетель.

Генеральный прокурор Юрий Луценко подчеркивает: «На данный момент Петр Порошенко, пятый президент Украины, является свидетелем во всех делах. Никакого подозрения ему в установленном порядке не вручено». Дела, в которых фигурирует экс-президент, генпрокурор называет нелепыми. «Есть ли к нему вопросы у правоохранительных органов? Есть. Есть ли среди них нелепые? Масса», – заявил Юрий Луценко.

Накануне стало известно, что ГБР завело дело на Порошенко из-за отдыха на Мальдивах. Следователи проверят информацию о незаконной переправке экс-президента через госграницу с использованием поддельных документов.

Луценко утверждает, что подобные дела заведены для «политического антипиара». «Например, дело о том, что Порошенко совершил государственное преступление путем того, что предоставил приказ наступать на Донбассе. Вам не кажется, что это абсурд? Дело о незаконном направлении Порошенко моряков с одного украинского порта в другой украинский порт по украинским внутренним вода», – сказал Луценко.

Следует отметить, что Юрий Луценко является кумом и давним соратником Порошенко. Но ему предстоит уйти с должности. А 23 июля Президент Владимир Зеленский заявил, что для назначения на должность генерального прокурора рассматривает кандидатуру заместителя руководителя Офиса Президента Руслана Рябошапки.

Руслан Рябошапка в интервью подтвердил, что в случае избрания готов занять пост генпрокурора. Эксперты сомневаются, что после смены генпрокурора экс-президент будет привлечен к уголовной ответственности. Политолог Кирилл Рыжанов говорит: «Допросы Петра Порошенко постепенно становятся обыденной составляющей информационной повестки – и его враги не скрывают, что намерены, как минимум, прочно увязать Порошенко с коррупцией в сознании избирателя. Но какие это будет иметь последствия – зависит от ряда факторов: тут и возможные внешние гарантии для Порошенко, и баланс групп влияния вокруг Зеленского, и собственно настойчивость правоохранителей», – заявил политолог.

По словам К. Рыжанова, «внешние партнеры Зеленского вряд ли одобрят реальное преследование Порошенко». Но это не касается других представителей прежней власти. Политолог считает, что на данный момент у Зеленского есть кредит доверия для расследования коррупционных злоупотреблений предыдущей власти.

Руслан Рябошапка анонсирует такие разбирательства, и заявляет, что коррупцию в Украине нужно победить в течение пяти лет. «Для примера взять коррупционные проявления в государственных предприятиях, монополиях, государственных банках. Второй сектор – энергетика или добывающая отрасль, следующий – сфера обороны и безопасности», – заявляет он.

«20-25 приговоров до конца года»

Национальное антикоррупционное бюро Украины (НАБУ), задержало директора госпредприятия «Оператор рынка», экс-члена Национальной комиссии, осуществляющей регулирование в сферах энергетики и коммунальных услуг Владимира Евдокимова. Его подозревают в деле «Роттердам+». Кроме того, объявлено подозрение и экс-главе НКРЭКУ Дмитрию Вовку и еще четырем должностным лицам. Следователи инкриминируют им создание условий, в результате которых государству был нанесен ущерб на 18,87 млрд грн.

Напомним, что суть схемы заключалась в привязке цены угольной составляющей для тепловой генерации к мировому рынку, а именно к крупнейшему европейскому угольному индексу API2 (цена в портах Амстердама, Роттердама, Антверпена) + доставка в Украину (до порта «Южный»). Антикоррупционеры считают подозрительным, что стоимость доставки считается из портов Амстердама, хотя по факту Украина доставляет импортный уголь из России и других регионов: США, Канады, Колумбии и ЮАР.

В компании ДТЭК Рината Ахметова заверяют, что имеют документы, которые доказывают беспочвенность выдвинутых обвинений.

НАБУ и Специализированная антикоррупционная прокуратура отчитались, что начали расследование в 533 новых производствах в отношении топ-коррупции. Об этом говорится в отчете о деятельности НАБУ и САП за первое полугодие нынешнего года.

Кроме того, о подозрении сообщено 69 лицам. В рамках расследований, которые продолжаются, возмещено 107,81 млн грн. нанесенного коррупционными преступлениями ущерба. В частности, 139 человек уличили в коррупции. В отчете сообщают, что 70 из них оказались на скамье подсудимых. Среди привлеченных к ответственности судьи, экс командующий Нацгвардии, бывший и нынешний руководители ГП «Спецтехноэкспорт».

НАБУ и САП завершили расследование дел в сфере обороноспособности страны. 16,68 млн грн – убытков проект «Стена», 13,03 млн – ГП «Авиакон», 8,25 млн долл., ГП “Укркосмос”, 58,12 – Минобороны Украины. С начала нынешнего года в суд направили 32 дела о нанесении 1,25 млрд грн. ущерб государству, среди которых ПАО «Укрзализныця», «Госинвестпроект», АО «Одесская ТЭЦ».

Кроме того, через суд аннулировали семь незаконных сделок на сумму 907 млн грн. Как сообщалось ранее, САП готова направить в Высший антикоррупционный суд 208 уголовных производств.

Руслан Рябошапка уже заявил, что до конца года ожидается более 20 приговоров, которые должен вынести Высший антикоррупционный суд Украины. «Если в сентябре начнет работать суд, может быть, до конца года мы увидим несколько десятков первых приговоров… В каком-то документе с обязательствами Украины указано, что до конца года должно быть 20-25 приговоров вынесено ВАСУ. Посмотрим. Думаю, это реально», – сказал Рябошапка.

Эти слова вызвали скепсис у экспертов – ведь судебные разбирательства порой могут длиться годами. Блогер Александр Волков иронизирует: «Сильное заявление. В каком-то смысле это шедевр юридической мысли. Если честно, я даже сначала не поверил, что кандидат на должность генпрокурора мог такое ляпнуть. Я правильно понял, что палочная система в Украине выходит на принципиально новый уровень и планы по количеству обвинительных приговоров теперь устанавливаются международными договорами?».

Эксперты не исключают, что в реальности антикоррупционная кампания будет спущена на тормозах. Политический эксперт Валентин Гайдай в своей публикации в социальной сети Facebook иронизировал: «В Украине борьба с коррупцией становится не менее прибыльным делом, чем, собственно, сама коррупция». Он полагает, что многочисленные антикоррупционные структуры оказалась неэффективными. В частности, электронное декларирование стало де-факто инструментом легализации капиталов, приобретенных сомнительным путем.

«Когда запускались многочисленные антикоррупционные структуры, специалисты высказывали скепсис относительно их эффективности. Увы, но пессимистические прогнозы оправдались», – считает он.

Источник: golos

Формула «Роттердам +» и ее последствия: коротко о главном

Вслед за МВД, ГПУ И СБУ главаря донецкой ОПГ “Люкс” и прочую агентуру ФСБ попробует ликвидировать НАБУ.

Первом задержанному по делу Соломенский суд Киева избрал меру пресечения — два месяца за решеткой или залог в два миллиона гривен. Экс-чиновника Нацкомиссии по регулированию энергетики Владимира Евдокимова подозревают в злоупотреблении служебным положением. Еще шестерым фигурантам дела вручили подозрения — бывшему руководству НКРЭКП и менеджерам «ДТЭК». Все они обвинения отвергают.

Радио Свобода решило напомнить: что такое формула «Роттердам +»? Почему ее называют скандальной? Почему она перестала работать и что в ней заинтересовало детективов НАБУ?

Что такое «Роттердам +»?

Формула «Роттердам +» заработала в Украине с мая 2016 года. Ее ввела Нацкомиссия по регулированию энергетики и коммунальных услуг как схему расчета стоимости угля для ТЭС. В итоге, она определяет конечную цену на электроэнергию.

Ее необходимость объясняли необходимостью обеспечить стабильность энергосистемы страны. Ведь с началом войны в Донбассе, месторождения антрацитового угля, в котором нуждаются украинские ТЭС, оказались на оккупированной части территории. Поэтому чтобы энергогенерирующие компании смогли закупать уголь за границей, в случае прекращения поставок с оккупированных территорий, цену решили поднять до мирового уровня.

Следовательно, в тариф заложили стоимость угля на международной бирже в голландском порту Роттердама, куда поставляют топливо из Африки и Южной Америки. Сюда также включили стоимость доставки угля в Украину, откуда и происходит название «Роттердам + доставка» — сокращенно «Роттердам +».

Уголь является основным видом топлива украинских ТЭС и ТЭЦ. Формула «Роттердам +» применялась как к антрацитовой группе угля, так и к газовым маркам.

С 2016 года цена на электроэнергию для населения и бизнеса росла в несколько этапов.

Какие плюсы имела «Роттердам +»?

Тогдашний руководитель НКРЭКП Дмитрий Вовк настаивал,что формула обеспечит независимость от поставок топлива из зоны боевых действий, будет способствовать созданию достаточного запаса угля для отопительного сезона, а также устранит ручной режим установки цен.

Ряд экспертов считают, что «Роттердам +» дает возможность привязать цену украинского угля к мировому уровню.

«Я остаюсь сторонником, чтобы цена на все энергоресурсы, в том числе и угля, котировались по уровню международных рынков. Это тот факт, в результате которого прекращаются любые возможности злоупотребления с разницами в цене», — отмечал в интервью Радио Свобода экономист Борис Кушнирук.

За что критикуют «Роттердам +»?

Впрочем, ряд экспертов и политиков назвали схему «Роттердам +» коррупционной и источником сверхприбылей именно для производителей электричества — прежде всего главного игрока рынка компании «ДТЭК». Более 80% тепловой генерации и 85% добычи угля в Украине принадлежит группе Рината Ахметова.

Ринат Ахметов

Как объясняют эксперты, согласно формуле, топливо поступало на украинские ТЭС по ценам, словно его везли из Роттердама, хотя на самом деле большинство угля поставляли из Донбасса и России.

«ДТЭК» покупал уголь по 600 гривен за тонну в ОРДЛО, а здесь по «Роттердам +» продавал по 1700 — и имел 200% прибыли! Только за 2016 год после введения «Роттердама +» «ДТЭК» заработал на тарифах 10 млрд гривен дополнительно. Уголь составляет 15-20%», — отмечал в интервью Радио Свобода народный депутат от «Самопомощи» Павел Костенко.

Лакмусовой бумажкой для «Роттердама +» стала блокада железнодорожных перевозок на Донбассе. В феврале 2017 из-за дефицита антрацита Кабмин был вынужден ввести чрезвычайное положение в электроэнергетике, а впоследствии — пять из шести ТЭС временно остановили работу. Это стало доказательством того, что формула не справилась со своей задачей, настаивают эксперты. Ведь доходы ТЭС якобы увеличились, а уголь в достаточном количестве не закупали (потому что “прописавшийся” в Киеве после оккупации части Донбасса Ринат Ахметов выполнял указания своих хозяев — спецслуб РФ — А).

Активисты блокируют железнодорожные перевозки на Донбассе, 2017 год

Более того, в 2016-м Украина сократила расходы на импорт каменного угля и антрацита на 10%. Однако, в 2017 году, после блокады, таки увеличила расходы почти в два раза.

Откуда поступает уголь в Украину?

Сейчас главным импортером угля остается Россия. В первом полугодии 2019 года ее доля в украинском импорте составила около 62%. Таковы данные Государственной фискальной службы.

В общем, в 2019-м в Украину было импортировано более десяти миллионов тонн угля. Более трети — уголь из США, 4% — из Казахстана.

Угольная шахта на Донетчине, 2013 год

После введения Россией торговых ограничений на поставку угля в Украину, российский уголь продолжают поставлять через территорию Беларуси.

К началу войны Украина добывала в Донбассе около 20 млн тонн угля. После оккупации украинских территорий Россия ежегодно вывозит из Донбасса 2,8 млн тонн, сообщали в Министерстве временно оккупированных территорий.

Как комментировали «Роттердам +» в правительстве?

В июле 2016 года премьер-министр Владимир Гройсман заявил, что считает неприемлемым формулу «Роттердам +». О ее коррупционной угрозе в 2017 году также заявлял в парламенте генпрокурор Юрий Луценко. Он тогда призвал депутатов принять закон «о ренте на уголь и другие полезные ископаемые в Украине так же, как это сделано для газа».

Дискуссии также велись вокруг целесообразности дотирования государственных шахт со стороны государства.

«Мы покупаем государственный уголь по цене «Роттердам +», которую все критикуют, так как это ведет к росту тарифа на электроэнергию, эти средства платятся, а затем выдвигается требование — а еще 3 миллиарда добавьте государственным угольным шахтам», — отмечал министр социальной политики Украины Андрей Рева в программе «Ваша свобода».

Андрей Рева

В 2018 году ряд депутатов потребовали в Окружном административном суде Киева признать постановление НКРЭКП незаконным. Впрочем, суд отклонил иск.

Пятый президент Петр Порошенко на вопрос, поддерживает ли он формулу «Роттердам +», журналистам программы «Схемы» ответил:

«Моя позиция: я принял закон о рынке, подписал закон о рынке электроэнергии. Закон лишает государство любых регулировок. Я его подписал — и это моя позиция. Прочитайте — там есть все ответы», — прокомментировал Петр Порошенко.

Журналисты поинтересовались у Петра Порошенко, поддерживает ли он формулу «Роттердам +»

Несмотря на предостережения государственных структур и экспертов, 1 июля действительно заработала новая модель рынка электроэнергии. Новые правила призваны заменить формулу «Роттердам +».

После запуска нового рынка председатель НКРЭКП Оксана Кривенко отчиталась: система работает в штатном режиме, цена на электричество для населения не изменилась, технические сбои оперативно ликвидировались.

«Это — официальные похороны формулы «Роттердам +». Я всех с этим поздравляю, потому что запуск рынка электрической энергии позволил ее похоронить», — резюмировал Гройсман.

Как относится к «Роттердам +» новая власть?

Президент Владимир Зеленский еще во время президентской предвыборной кампании неоднократно критиковал Петра Порошенко за «Роттердам +» и высокие тарифы.

После выборов Зеленский подал в Верховную Раду неотложный законопроект, который должен ввести новую формулу «Роттердам -», из которой планируется убрать стоимость транспортировки угля из порта Роттердама.

«Стоит начать с того, чтобы поменять «Роттердам +» на « Роттердам -». Это как раз тот случай, когда замена «плюса» на «минус» дает Украине «плюс», — заявил Зеленский.

Также пока непонятно, какой будет судьба еще одного законопроекта президента, предусматривающего отсрочку нового рынка электроэнергии до 1 июля 2020 года.

Президент декларирует защиту конкуренции и борьбу с монополией. Правда, представитель президента в правительстве Андрей Герус в интервью Bihus.info сказал, что Зеленский не обещал снижения тарифов во время предвыборной кампании.

На днях у Зеленского заявили, что разрабатывают решение, которое позволит снизить цены на электричество для водоканалов на 10%.

Расследование по «Роттердам +»

Расследование «Роттердам +» НАБУ начало еще в августе 2017 года. Глава ведомства Артем Сытник заявлял о давлении и подчеркивал, что это дело является приоритетным для детективов. «Фактически все наши представления останавливаются судом, то есть идет полное блокирование расследования», — рассказал председатель НАБУ в интервью газете «День».

В июле этого года НАБУ провело обыски в инвестиционной компании ICU. Именно эта компания приобрела евробонды «ДТЭК», которые выросли на 60% после введения «Роттердам +». «Что позволило неустановленным лицам, в интересах которых действовала НКРЭКП, получить сверхприбыли», — цитирует материалы НАБУ «Европейская правда». В инвестиционной компании обвинения отрицают и отметили, что действовали в соответствии с законодательством.

Ранее совладельцем и председателем совета директоров группы была Валерия Гонтарева, которую в июня 2014 года парламент назначил главой Нацбанка. Затем некоторое время в ICU работал Дмитрий Вовк, который позже возглавил НКРЭКП.

НАБУ подозревает членов НКРЭКП в сговоре при утверждении формулы «Роттердам +».

Накануне дело получило новое развитие. 8 августа детективы НАБУ задержали экс-члена НКРЭКП Владимира Евдокимова, а также вручили подозрения шести лицам — бывшему руководству НКРЭКП и менеджерам «ДТЭК».

По мнению следствия, из-за махинаций при применении формулы за полтора года украинцы переплатили почти 19 млрд гривен.

«Это привело к росту стоимости всей электрической энергии и, как следствие, росту тарифов на электроэнергию для промышленности, объектов социальной инфраструктуры, предпринимателей, которые понесли финансовое бремя по оплате необоснованного тарифа. В результате подорожали товары и услуги для конечного потребителя, в том числе и первой необходимости», — отметили в антикоррупционном бюро.

Вечером 9 августа Соломенский суд Киева избрал Евдокимову меру пресечения — арест с возможностью залога в два миллиона гривен. Определенная сумма залога в 25 раз ниже той, которую просил прокурор Специализированной антикоррупционной прокуратуры.

Дмитрий Вовк назвал дело «раскрученной медийно-юридическим пузырем». Компания «ДТЭК» Рината Ахметова также подозрения называет безосновательными.

Источник: argumentua

Як пиляють бюджет луганського «енергоострова»

Наприкінці липня міністр енергетики Ігор Насалик підсунув прем’єр-міністру на підпис проект урядової постанови «Про запобігання надзвичайній ситуації в Луганській області» (копія є у розпорядженні «Наших грошей»).

Йдеться про те, що українська частина Луганщини може у будь-який момент залишитись без світла, яке там виробляє виключно Луганська ТЕС із групи ДТЕК. Після того, як Рінат Ахметов не злив свій «Оппоблок» у кремлівську «Оппоплатформу» Медведчука-Бойка, розлючена Росія перекрила поставки вугілля на цю ТЕС. А оскільки Україна так і не проклала залізничну колію, щоби підвозити антрацит на Луганську ТЕС зі своєї території, то там довелось палити газ. А він набагато дорожчий від вугілля. Тому й електроенергія з нього набагато дорожча.

Насалик пропонує вихід у зниженні ціни газу для ДТЕК Луганська ТЕС: «Нафтогаз» має продавати паливо по 2 895 грн. за тисячу кубів (без ПДВ та тарифів на транспортування та розподіл). Це майже удвічі дешевше від актуального прейскуранту «Нафтогазу» в 5 204 грн. Тобто державі пропонують націоналізувати збитки, які могли б лягти на ДТЕК.

Досить контроверсійна пропозиція – допомогти луганчанам через дотування бізнесу олігарха. Щоб не потрапити у таку пастку, держава вже давно мала розробити обхідні шляхи доставки електроенергії з материка на «луганський енергоострів». Але єдиний відомий такий проект під дахом «Укренерго» саботували і перетворили у «маржинальну» годівничку.

Йдеться про будівництво Кремінської підстанції в Луганській області.

Якщо по-простому, «Укренерго» має побудувати там нову підстанцію. Вона повинна виконати функцію великого подовжувача на кілька розеток, увімкнутого в енергосистему «материкової» України і закинутого на територію Луганщини.

«Укренерго» ще у 2016 році оголосило тендер на будівництво підстанції «Кремінська», на яку мали затягнути повітряні лінії 500 кВ Донбаська-Донська та 220 кВ Кремінська-Ювілейна. Очікувана вартість торгів становила 1,08 млрд грн(тут і далі всі ціни будуть вказані без ПДВ). Чверть цієї суми припадала на елегазові розподільчі перемикачі КРПЕ 500 кВ і КРПЕ 220 кВ виробництва корпорації «Hyosung» (Корея).

А тепер слідкуйте за руками.

У травні 2017 року ТОВ «Київська енергетична будівельна компанія» («КЕБК») виграла цей тендер. Замовник був дуже вибагливий – викинув одного з учасників «Будівельний холдинг «Шевченківський» за те, що він мав лише 14 років досвіду постачання КРПЕ 500кВ замість необхідних «Укренерго» саме 15 років.

Однак коли дійшло до оформлення угоди з переможцем, то такої вимогливості вже не було – в початковій угоді з «КЕБК» ціну корейського обладнання взагалі не опублікували.

У січні 2018 року «Укрнерего» нарешті показало в додатковій угоді ці ціни (вказуємо доларові еквіваленти по курсу):

Тендерна ціна, січень 2018, (курс 28,84)
КРПЕ 500 кВ $5,85 млн168,61 млн грн.
КРПЕ 220 кВ $3,15 млн90,79 млн грн.

У травні-червні 2018 року ці перемикачі нарешті фізично перетнули митний кордон України. За даними джерела «Наших грошей» у фіскальній службі, вони розмитнювались за дещо нижчою ціною, ніж у тендерній угоді:

Тендерна ціна, січень 2018 (курс 28,84) Постачальник «Mewako»-покупець «СВС-Дніпро», Митниця, травень-червень 2018 (курс 26,30)
КРПЕ 500 кВ $5,85 млн168,61 млн грн. $4,97 млн
КРПЕ 220 кВ $3,15 млн90,79 млн грн. $3,07 млн

Відмітимо, що корейські перемикачі ввозились в Україну за контрактом між німецькою фірмою «Mewako GmbH» та українською ПрАТ «СВС-Дніпро». А не по угоді між виробником «Hyosung» і тендерним підрядником «КЕБК».

І ось нарешті настав травень 2019 року, коли «Укренерго» і «КЕБК» уклали чергову додаткову угоду про підйом ціни на перемикачі:

Тендерна ціна, січень 2018 (курс 28,84) «Mewako»-«СВС-Дніпро»,, Митниця, травень-червень 2018 (курс 26,30) Тендерна ціна від «КЕБК», травень 2019(курс 26,48)
КРПЕ 500 кВ $5,85 млн168,61 млн грн. $4,97 млн $7,05 млн186,66 млн грн.
КРПЕ 220 кВ $3,15 млн90,79 млн грн. $3,07 млн $3,76 млн99,79 млн грн.

Таким чином, дорогою від митниці до тендеру розподільчі пристрої набрали додаткової «державної ваги» у розмірі $2,77 млн. І це ми ще не знаємо, як змінювалась ціна між корейським виробником і німецькою «прокладкою», тобто скільки коштів залишилось одразу на закордонних рахунках. Але ми принаймні бачимо «дельту» між тендерним переможцем і пов’язаним імпортером, адже «СВС-Дніпро» є засновником «Київської енергетичної будівельної компанії».

«Hyosung»-«Mewako» Тендерна ціна, січень 2018 (курс 28,84) «Mewako»-«СВС». Митниця, травень-червень 2018 (курс 26,30) Тендерна ціна від «КЕБК», травень 2019 (курс 26,48) «СВС»-«КЕБК», дельта
КРПЕ 500 кВ ? $5,85 млн168,61 млн грн. $4,97 млн $7,05 млн186,66 млн грн. $2,08 млн
КРПЕ 220 кВ ? $3,15 млн90,79 млн грн. $3,07 млн $3,76 млн99,79 млн грн. $0,69 млн

Керівником «СВС-Дніпро» є Микола Кравченко, який раніше очолював департамент капітального будівництва та реконструкції ПАТ «Київенерго» із групи «ДТЕК» Ріната Ахметова та працював у Мінпаливенергетики під керівництвом Івана Плачкова, котрий наразі очолює наглядову раду ДТЕКівського «Київенерго».

Ми не будемо переповідати чутки про зв’язок тендерних успіхів «КЕБК» за часів Порошенка з куратором енергетичної галузі Ігорем Кононенком. Та про вплив останнього на «Укренерго» Всеволода Ковальчука, у якого теж великий бекграунд в тендерах держкомпанії. Зрештою, у нашій історії це не так важливо.

Значно важливішим є те, що у первинно оголошеному тендері підстанцію «Кремінська» планували збудувати ще у 2018 році. Але замість того замовник і підрядник півтора десятки разів укладали додаткові угоди, зокрема про підняття цін (вартість угоди зрештою виросла з 1,06 млрд грн. до 1,11 млрд грн.). А підстанція досі так і не добудована!

В угоді передбачались і штрафні 0,1% пені за кожен день прострочення, і 7% штрафу за прострочення будівництва більш, ніж на місяць, і стягнення з підрядника 64 млн грн. банківської гарантії за будь-який провал. Але ніхто ні з кого нічого не стягував, бо «Укренерго» миролюбно продовжувало строки. Тому тепер замість листопада 2018 року об’єкт планують здати лише у травні 2020 року.

Натомість, якби замовники і будівельники замість швидкого розподілу «дельти» на швидкій товарній поставці перемикачів більше переймались саме будівництвом, то Кремінська підстанція вже зараз дозволила б Україні забути про геморой із поставкою вугілля на Луганську ТЕС і не перейматися підтримкою бізнесу Ріната Ахметова коштом державних дотацій.

Ну, і наостанок – свіжа цитата. Подамо її без коментарів.

«Потрібно знижувати вартість газу для Луганської ТЕС. Тому що немає лінії, вона працює ізольовано. 1 млн жителів забезпечує електроенергією. І через газ виходить, що ціни не відповідають – електроенергія надто дорога, щоб її купували» (8 серпня. Іван Плачков).

Источник: nashigroshi

1 2 3 13