Америка хоче визнати Росію спонсором тероризму

Американський сенатор Корі Гарднер вимагає у Держдепартаменту США визначитись, чи підходить під визначення держави-спонсора тероризму РФ.

Сенатор виступає автором відповідного законопроекту, запропонованого ще у 2018 році. Наразі він наполягає на повторному розгляді документу.

В ефірі шоу “Голосу Америки” він ствердив, що Кремль постійно порушує норми міжнародного права.

Якщо дане визначення для Росії США таки ухвалять, це потягне за собою низку політичних та економічних санкцій.

Остался в дураках: как Фукса развели на $200 тысяч. Эксклюзивный документ

Скандальный российско-украинский олигарх Павел Фукс, который так хотел оказаться в VIP-списке на инаугурацию президента США Дональда Трампа, в итоге остался в дураках и загремел в громкий скандал.

OBOZREVATEL получил в распоряжение документ, который доказывает, что Фукс заплатил американскому лоббисту Юрию Ванетику за два билета баснословную сумму – 200 тысяч долларов. Однако делец остался недоволен местами и потребовал вернуть деньги.

Ванетик отказался, за что Фукс пригрозил «разорвать его». А после олигарх даже подал иск в американский суд, выставляя себя жертвой аферы лоббиста. Подробнее – в материале.

«Это иск о мошенничестве, умышленном введении в заблуждение, нарушении контракта и незаконном обогащении. Ответчик – Юрий Ванетик – обманул истца Павла Фукса на 200 тысяч долларов, обещая, что он может получить для него VIP-пакет на инаугурацию президента США 2017 года (лучшие места, билеты на эксклюзивные инаугурационные балы и доступ к другим специальным событиям). Но всего этого не было. Это была афера», – говорится в обращении адвокатов олигарха в суд США. Документ оказался в распоряжении OBOZREVATEL.

Юристы отмечают, что когда Фукс «попросил» вернуть деньги, Ванетик обвинил в проблемах предполагаемого посредника – Meadowood PR. По словам лоббиста, он заключил с компанией контракты на предоставление VIP-пакета инаугурации.

Однако адвокаты Фукса утверждают, что предоставить копию контракта или контактную информацию для Meadowood PR Ванетик отказался.

Как ранее выяснило Al Jazeera,Фукс не просто просил лоббиста вернуть ему 200 тысяч долларов – он угрожал ему. Два авторитетных источника издания сообщили, что олигарх был в ярости из-за того, что остался с плохими местами. Потому предупредил Ванетика, что если не получит деньги назад, то «разорвет его». Утверждается, что затем он озвучил серию угроз другим лицам, участвующим в сделке.

Что интересно, присутствие по меньшей мере дюжины украинских политиков и бизнесменов (некоторые из них имеют тесные связи с Россией), на инаугурации 2017 года вызвало интерес у спецпрокурора Роберта Мюллера, сообщает New York Times. В сообщении говорится, что некоторые из украинских гостей «продвигали великие сделки или мирные планы» в соответствии с интересами Кремля.

Мюллер расследовал вмешательство России в выборы 2016 года, и газета заявила, что федеральные прокуроры США изучали и деятельность некоторых украинцев на инаугурации. Фукс, который был среди них, пытался вернуться в США в декабре 2017 года, но был задержан и выслан назад пограничниками, которые отозвали его визу.

Олигарх, который владеет недвижимостью в Нью-Йорке и Майами, тогда заявил, что стал жертвой административной ошибки. Американские чиновники не прокомментировали, было ли их решение связано с угрозами Ванетику или с другой крайне сомнительной деятельностью Фукса. Но олигарх в феврале 2019 года признал, что проблемы с визой возникли как раз из-за конфликта с лоббистом.

Источник: obozrevatel

Чим Коломойському загрожує позов Приватбанку в США

Дві третини пов’язаних з фінансовим сектором справ в українських судах так чи інакше пов’язані з Приватбанком. Такі дані в недавньому інтерв’ю НВ Бізнес навела заступниця голови правління банку Галина Пахачук. По суті, колишні власники Приватбанку розгорнули масштабну судову війну в Україні проти держави, намагаючись оспорити націоналізацію і списати свої борги.

Державний менеджмент ПриватБанку і НБУ, не маючи ілюзій щодо українських правоохоронців і судів, відповіли Коломойському і його партнерам резонансними позовами в іноземних юрисдикціях. І, якщо у Високому суді Лондона колишнім власникам ПриватБанку вдалося здобути тимчасову перемогу (справа на стадії апеляції), то в штаті Делавер у США, все може бути по-іншому.

Як пояснила в згаданому в інтерв’ю заступниця голови правління ПриватБанку Галина Пахачук, позови в іноземні юрисдикції подаються, щоб відшкодувати завдані збитки банку колишніми власникам банку, отримавши справедливі рішення в справі про ПриватБанк. «Я не чула, щоб когось із колишніх топів ПриватБанку викликали на допити, не кажучи вже про інші слідчі дії, — зауважила вона. — Тому ми пішли шляхом, незвичним для банківської системи, подали позови до іноземних юрисдикції щодо різних схем і збитків, щоб отримати справедливе рішення з цих питань».

18 квітня Окружний адмінсуд Києва, напередодні перемоги Володимира Зеленського на виборах, вивчаючи справу майже 2 роки, визнав незаконною націоналізацію ПриватБанку за позовом Ігоря Коломойського до НБУ, Кабміну, Фонду гарантування вкладів фізосіб і Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку. А 19 квітня стало відомо, що суд також скасував рішення НБУ від 13 грудня 2016 року, яким визначено перелік пов’язаних з банком фізичних і юридичних осіб. На обидва ці рішення Кабмін, НБУ і ПриватБанк вже подали апеляції в Шостий апеляційний адмінсуд Київ.

20 квітня, в суботу ввечері, Печерський суд Києва прийняв рішення про розірвання договору особистого поручительства бізнесмена Ігоря Коломойського за кредитами рефінансування ПриватБанку на суму в 9,2 млрд грн, отриманим до його націоналізації. Зараз аналогічну справу з визнання недійсним особистих поручительств Коломойського, за його ж позовом для підстраховки рішення Печерського суду, розглядається в Господарському суді Києва. Останнє засідання було 7 червня, наступне відбудеться 14 червня. НБУ на підставі особистого поручительства Коломойського також подав позов у Женевський суд, вимагаючи повернути борги.

Шостий апеляційний адмінсуд 13 травня відхилив апеляційну скаргу НБУ на визнання незаконним його розпорядження про перевірку ПриватБанку, яке було підставою для націоналізації банк. НБУ подає апеляцію на це рішення.

Також зараз у Господарському суді за позовом Коломойського розглядається справа про визнання недійсним договору купівлі-продажу ПриватБанку, укладеного між його екс-власниками і державою в процесі націоналізації. Наступне засідання 19 червня.

За словами Пахачук, перший позов в іноземній юрисдикції був поданий до Лондонського суду, який наклав всесвітній арешт на активи колишніх власників і шести знакових компаній. «Зараз ми на стадії апеляції в цьому процесі», — зазначила Пахачук — після рішення щодо арешту активів, позов був у підсумку відхилений через невідповідність юрисдикції.

Другий кейс — на Кіпрі. «Там є філія ПриватБанку, але у неї не було статусу юридичної особи. В результаті ПриватБанк збирав гроші на території України, тобто депозити, а через філію видавав кредити за кордоном», — сказала банкір.

Тепер, за її словами, у держави є новий великий процес — в США, на початковій стадії. «Всі ці судові процеси тривалі і складні», — додала Пахачук. Вона уточнила НВ Бізнес, що борг осіб, пов’язаних з колишніми власниками банку, становить 240 млрд грн (більше $9 млрд за курсом 26,5 грн/$).

4 червня стали відомі деталі позову, поданого 21 травня націоналізованим ПриватБанком у Канцелярський суд штату Делавер.

Позов поданий проти екс-власників — Ігоря Коломойського, з яким асоціюють сьогоднішнього президента України Володимира Зеленського, і партнера Коломойського — Геннадія Боголюбова. Серед відповідачів є також троє громадян США, які живуть у Маямі, і дев’ятнадцять анонімних компаній.

Huawei: санкції сповільнять розгортання мереж 5G

Після введення санкцій уряду США стосовно Huawei компанія запропонувала спосіб вирішення проблеми та почала налагоджувати стосунки із великими партнерами. Тим не менше вендору довелося зіткнутися із новими обмеженнями з боку американських корпорацій.

Як повідомляє 4PDA, виробники чіпів Intel Corp та Qualcomm, а також дослідницька фірма InterDigital Wireless Inc і південнокорейський оператор LG Uplus заборонили своїм співробітникам вступати в неформальні бесіди з представниками Huawei під час минулого засідання 3GPP – консорціуму, який розробляє специфікації для мобільної телефонії.

Занесення китайського вендора в “чорний список” Міністерства торгівлі США не передбачало такої заборони і полягало в обмеженні спільного бізнесу Huawei з американськими компаніями без схвалення уряду.

Відповідь Intel та Qualcomm. Проте представники Intel та Qualcomm заявили, що надали відповідні інструкції співробітникам і відмовилися від докладних коментарів. Представник InterDigital в інтерв’ю журналістам підтвердив, що інженерам компанії було видано таке розпорядження з метою дотримання санкцій адміністрації США.

Раніше про припинення співпраці з Huawei заявила Google, яка пізніше висловилася за зняття обмежень з китайського техногіганта. Негативно про торгову війну відгукнувся і один із засновників ARM, незважаючи на формальний розрив відносин з китайським партнером.

В липня можуть екстрадувати Фірташа до США

Про це йдеться в листі його адвоката Дена Вебба, адресованому федеральному судді в Чикаго, повідомляє видання NBC News.

Українського олігарха Дмитра Фірташа можуть екстрадувати до США вже на початку липня цього року.

За словами Вебба, рішення Верховний суд Австрії може ухвалити вже 25 червня.

«Хоча це неможливо передбачити з упевненістю, австрійські адвокати пана Фірташа вважають, що він, за нинішніх обставин, може зіткнутися з екстрадицією ще в перший тиждень липня», — наголошує Вебб.

Вебб у своєму листі звертається до судді із проханням ухвалити рішення на користь олігарха — визнати, що у федеральних прокурорів у Чикаго немає юрисдикції для розгляду справи Фірташа.

В березні 2014 року Фірташа затримали у Відні за запитом ФБР США. Американські правоохоронці підозрюють його у підкупі індійських чиновників з метою отримання ліцензій на видобуток титану для подальшого продажу компанії Boeing.

Олігарх вийшов під заставу на суму 147 млн дол. США й з того часу оскаржує свою екстрадицію.

Андрій Таран: В арміях НАТО кар’єрне зростання не залежить від кумівства і самодурства керівництва

Перш ніж приступати до реформування Збройних сил України, необхідно провести комплексний аудит у всіх сферах оборони, у тому числі в армії. Цього, зокрема, вимагає і Закон «Про національну безпеку України», в якому зазначено, що протягом шести місяців після вступу на пост Президента розробляється стратегія національної безпеки, відповідно до якої і здійснюється проведення комплексного огляду сектора безпеки і оборони.

Про це на своїй сторінці у фейсбук написав Андрій Таран, генерал-лейтенант, екс-перший заступник командувача Сухопутних військ ЗСУ, аташе з питань оборони України в США.

“Оборонний огляд є складником цього комплексного огляду. Після цього Міністерством оборони розробляється стратегія військової безпеки, в якій і визначаються подальші шляхи досягнення цілей оборонної галузі. Головне, що ми повинні вирішити остаточно – визначитися, куди ми рухаємося, –  пише Андрій Таран. – Оцінюючи ті загрози, що існують на сьогоднішній день для нашої країни, потрібно виходити з того, що Україна не в змозі самостійно забезпечити свою безпеку. Чи здатна одна наша армія протистояти російській військовій потужності в разі повномасштабної агресії? Мені здається, що відповідь очевидна. Нам необхідно продовжувати реформи для приєднання до системи колективної безпеки з країнами НАТО. Альтернативи цьому на сьогоднішній день немає. А ось конкретні кроки на цьому шляху ми зможемо визначити після проведення оборонного огляду і розробки стратегії військової безпеки”.

Генерал-лейтенант назвав ключові проблеми в армії. Найбільша – кадри.

“На жаль, та система кадрових призначень, яка існувала при Порошенкові, не дозволяла реально реформувати жодні структури. Безліч кадрових призначень здійснювалися не за принципом професіоналізму, а за принципом особистої відданості, – зазначає Андрій Таран. – Як наголошувалося багатьма експертами, характеристика особи самого Порошенка свідчила про те, що він вважав себе професіоналом практично у всіх областях і вкрай негативно ставився до будь-якої критики. Володимир Горбулін відзначав: «Україна сприймалася як колективний “Рошен”, де Президент – директор, а всі інші – співробітники різного рівня важливості. Відповідно і комунікація була побудована за принципом “якщо директор вважатиме за потрібне – він вам повідомить”, а в цілому – “менше знають – краще сплять”»…

Це призвело до того, що більшість керівників, у тому числі і в армії, були привчені не проявляти ініціативи, а чекати на команду згори. Причому такий підхід набув поширення на всіх рівнях, починаючи від міністра і закінчуючи тактичною ланкою”.

Андрій Таран підкреслює, що, на жаль, тепер уже очевидно, що причиною окремих трагічних подій на Донбасі була саме відсутність своєчасного ухвалення рішень військово-політичним керівництвом і неправильна оцінка обстановки. І називає приклад – трагедію в Іловайську, коли доповіді про ситуацію залишалися без уваги – підготовка і проведення параду виявилися важливішими. Незважаючи на те, що керівництво Збройних сил було зобов’язане взяти на себе відповідальність за ухвалення відповідних рішень, цього не сталося, всі чекали додаткових команд від Верховного головнокомандувача.

Про НАТО і професійні якості

За словами експерта, неможливо вести мову про перехід до професійної армії і впровадження стандартів НАТО, якщо не викоренити систему призначення не за професійними якостями і не виховувати в командирах здатність самостійно приймати рішення в рамках своєї компетентності і бути готовими відповідати за них. В арміях країн НАТО кар’єрне зростання офіцера, як правило, аж ніяк не залежить від зв’язків, знайомств, кумівства і самодурства керівника, командири зростають там в умовах жорсткої професійної конкуренції.

“Необхідно відзначити, – продовжує генерал-лейтенант, – що на сьогоднішній день в Україні є достатня кількість професійних генералів і офіцерів, що отримали впродовж останніх років безцінний досвід ведення бойових дій на Сході нашої країни, які є золотим фондом держави. Саме такі командири повинні зростати і в званнях, і на посадах. Але, на жаль, зараз у Генеральному штабі продовжують служити деякі старші офіцери і навіть генерали (!), які про війну на Донбасі знають лише із засобів масової інформації…

Саме зараз, із приходом до влади команди нового Президента, існує реальна можливість змінити підходи до формування кадрової політики в Збройних силах, без чого реформування української армії неможливе”.

elita.today

В Белом доме рассматривают возможность встречи Трампа и Зеленского — Волкер

Президентская делегация Соединенных Штатов Америки, которая посетила инаугурацию украинского правителя Владимира Зеленского, обсуждала с американским президентом Дональдом Трампом возможность проведения телефонных переговоров или встречи с новоизбранным президентом.

«Эту тему мы обсуждали с президентом Трампом, когда вернулись», — рассказал он.

При этом, как утверждает Курт Волкер, решение о том, как это будет конкретно реализовано, пока еще не принято.

«Но это остается на повестке дня в администрации, нам нужно продолжать сотрудничество, в том числе на президентском уровне», — объяснил он.

Напомним, ранее Руслан Стефанчук заявил, что глава государства не будет подписывать законы, принятые с нарушением процедур.

Источник: iamir

Українська армія отримала партію сучасного озброєння від США

Українська армія отримала від Міністерства оборони США 2 сучасні контрбатарейні радари класу AN/TPQ-36. Такі радари допоможуть військовим під час ворожих обстрілів із закритих позицій та дозволять точно вражати цілі противника.

Станція AN/TPQ-36 призначена для виявлення та визначення координат вогневих позицій мінометів, артилерійських гармат та реактивних систем залпового вогню ворога.

З 2014 року партнери України зі США вже передали ЗСУ 13 сучасних контрбатарейних радарів.

Під час церемонії передачі техніки офіцер армії США підполковник Тод Гоф пообіцяв, що його країна продовжить допомагати Україні.

Беня еще позавидует Фирташу

В вашингтонском “обкоме” в муках рождается алгоритм взаимодействия с новой украинской властью, из-за спины которой демонстративно выпрыгивает с каждым очередным интервью демон Коломойский. Окружение Трампа уже приняло для себя тот факт, что украинское государство контролируется олигархами. Поэтому теперь главная задача понять, как посадить этих небожителей местного разлива на максимально короткий поводок.

Новый “вашингтонский консенсус” (шутка) для Украины вырабатывается в том числе с привлечением отечественных аналитиков,  которые убеждают американский истеблишмент, что для продвижения реформ в отдельно взятой стране необходимо прессовать не официальные власти (марионеток), а реальных кукловодов:

“Якщо надавити на олігархів, то реформи будуть значно швидше і краще проходити всі рівні влади, ніж коли просто давити на владу. Один запит ФБР створює олігархам більше проблем ніж всі правоохоронні органи України разом взяті. Історія з Лазаренком і Фірташем— це практичний кейс про силу американського правосуддя, який маячить над ними. Тому без тиску на олігархів — очікувати швидких реформ не варто”.

Очевидно, что США не хотят повторить историю с Фирташем, который весной 2014 года возомнил себя “делателем украинских президентов”. За что и поплатился 5-летней изоляцией в Вене. Из данного кейса сделан вывод: недостаточно изолировать олигархов от украинской политики — их нужно заставить искупить вину упорным трудом на благо общества.

Учитывая, что роль нового “делателя президентов” в наших широтах взял на себя Игорь Коломойский, именно он и станет первым подопытным (точнее — подследственным) в реализации нового алгоритма стратегического партнерства Вашингтона и Киева. Тем более, что к Игорю Валерьевичу у американских властей есть целый набор вполне обоснованных претензий, касающихся его активности в США, и появились они отнюдь не вчера. Просто в свете вновь открывшихся обстоятельств — получили еще большую актуальность.

Напомним, Коломойский и его партнеры по компании Optima Management Мордехай Корф (Мотти) и Ури Лейбер инвестировали в недвижимость в Кливленде, сталелитейный комбинат Warren Steel Holdings в Огайо, завод по производству средств для очистки стали Felman Production в Вирджинии, а также в ряд перерабатывающих предприятий по всей Америке. При этом Лейбер входит в набсовет “Укрнафти”.

Коломойский и его партнеры являются крупнейшими игроками на рынке офисной недвижимости в Кливленде. По данным издания Miami Herald, Optima Management инвестировала в активы в Кливленде около 250 млн долларов. Речь, в частности, идет об отеле Westin на 472 номера. Компания купила его в 2011 году за 9 млн долларов и потратила на реконструкцию 64,5 млн.

На допросах в Федеральном бюро расследований США Корф и Лейбер подтвердили, что Коломойский является конечным бенефициаром целого ряда американских активов, к которым официально не имеет отношения.

Национализированный у Коломойского Приватбанк уже подал к нему иск в суд штата Делавэр, в котором утверждает, что его бывший владелец получил сотни миллионов долларов, отмывая деньги по ненадлежаще полученным кредитам, путем приобретения коммерческой недвижимости через сеть компаний в Делавэре и Огайо.

Еще один сюжет, который интересует ФБР, — участие Коломойского через своих американских партнеров в финансировании предвыборной кампании конгрессмена США Дебби Мукарсел-Пауэлл.  От фирм, связанных с украинским миллиардером, муж представителя Демократической партии получил минимум  700 тыс долларов.

Неделю назад к этому вороху проблем добавилось выдвинутое клиентами личного адвоката Дональда Трампа Рудольфа Джулиани — гражданами США Игорем Фруманом и Львом Парнасом, — обвинение Коломойского в том, что он ни больше ни меньше как готовит их убийство.

О серьезности ситуации говорит тот факт, что хотя с 2017 года Коломойский скрывается от американского правосудия в Израиле (переехав туда из Швейцарии), а теперь — в Украине, до сих пор его сын Грегори продолжал оставаться в США, где учился в Кливлендском университете и играл в баскетбольной команде первого дивизиона студенческой лиги NCAA. Однако, в мае олигарх заявил, что забирает наследника в Украину, где тот будет играть в одном из местных клубов. Очевидно, что происходят такие пертурбации из опасения, что Грегори в США может cтать рычагом влияния на его отца в Украине.

Впрочем, Коломойский не впадает в уныние. Он рассчитывает. что в итоге сумеет договориться с американцами и поэтому постоянно прощупывает почву для переговоров. То предложит назначить дорогого сердцу Джорджа Сороса главу НАК “Нафтогаз Украины” Андрея Коболева техническим премьером. (Здесь стоит напомнить, что у окружения Трампа, и особенно у Джулиани, — настоящая идиосинкразия на все, что связано с Соросом)

Или, например, как на этой неделе в интервью британской Financial Times, Коломойский предложил Украине объявить суверенный дефолт. Идея, не блещущая новизной, но приводящая западных кредиторов в оторопь.

Очевидно, что Игорь Валерьевич на этом не остановится и продолжит тестировать новые интересные предложения на своих американских “партнерах” с целью выбить, как минимум, ошейник помягче и поводок подлиннее.

Источник: ukrrudprom

Сможет ли ЕС защитить себя: две программы европейской обороны и шанс для Украины

Протягом останніх років питання європейської оборони з новою силою увійшло в політичний дискурс ЄС.

Активізації цієї ідеї, яку в Європі обговорювали ще з 1952 року, сприяла як агресивна ревізіоністська політика РФ, так і розбіжності зі США. Зокрема, дискусію про спільну оборону ЄС актуалізував вихід Сполучених Штатів із Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (РСМД), який вважався ключовим елементом європейської безпеки.

Розуміючи, що їхній вплив на президентів Володимира Путіна та Дональда Трампа обмежений, європейці наразі стоять перед складним вибором: сподіватися на те, що США і РФ вдасться домовитись, розраховувати на НАТО чи створювати власну європейську армію.

Ідея європейської оборони не лише міцно увійшла в загальноєвропейський політичний дискурс, але і набула популярності у населення. Так, за даними опитування «Євробарометру» 2019 року ¾ європейців виступають за спільну безпекову політику ЄС.

Дві ініціативи безпеки

В останні два роки в ЄС було запущені дві нові ініціативи: Постійне структурне співробітництво (Permanent structured cooperation – PESCO) та Європейська ініціатива втручання (European Intervention Initiative – EI2), проекти двох найбільших промоутерів ідеї європейської оборони Німеччини та Франції відповідно.

Першу програму за погодження Європейської ради ЄС реалізовує з 23 червня 2017 року. PESCO – це програма держав-членів ЄС, що має на меті тіснішу співпрацю у сфері безпеки та оборони.

Держави, чий військовий потенціал вищий за решту членів та які готові взяти більші зобов’язання, можуть встановити такий формат співпраці (наразі беруть участь 25 із 28 держав-членів ЄС). Це амбітний, зобов’язуючий та інклюзивний проект, який пропонує надійну та обов’язкову до виконання законодавчу базу в інституційних рамках ЄС для забезпечення безпеки і оборони території ЄС та його громадян.

При цьому участь у проекті є добровільною.

Наразі PESCO працює над впровадженням 34 проектів та виконанням 20 зобов’язань, які держави-члени взяли на себе у сфері безпеки та оборони. 14 травня цього року Рада міністрів закордонних справ ЄС відзвітувала про перший рік запровадження програми PESCO. Варто зазначити про успішне виконання державами-учасницями одного з головних завдань, які вони ставлять для себе в рамках PESCO, – регулярне підвищення оборонних бюджетів. З 2018 року вони збільшили видатки на оборону на 3,3%, зобов’язавшись у 2019 році збільшити на 4,6%.

Що ж до європейської ініціативи втручання (EI2), то це спільний військовий проект між 10 європейськими країнами, створений поза ЄС і НАТО (!) – наразі до нього входять Франція, Німеччина, Данія, Бельгія, Нідерланди, Іспанія, Естонія, Португалія, Велика Британія та Фінляндія. Їхні сукупні оборонні спроможності становлять 4/5 спільних видатків на оборону держав-членів ЄС.

Створений у липні 2018 року, за ініціативи президента Еммануеля Макрона, проект передбачає створення автономних європейських збройних сил і не обмежується державами-членами ЄС.

Можна зауважити, що обидва проекти ставлять на меті зміцнення стратегічної автономії європейських країн та формування «спільної стратегічної культури», тобто вироблення спільних норм, ідей та моделей поведінки учасників політики безпеки і оборони. Водночас між ними існує ключова відмінність: PESCO розглядає ці цілі в рамках ЄС, а ЕІ2 – у ширшому європейському контексті.

Для порівняння: PESCO передбачає членство країн ЄС, в той час як ЕІ2 є більш відкритим для інших держав.

Функціональний фокус PESCO ширший (понад 30 проектів, які варіюються від спільної розвідувальної школи до ініціативи військової мобільності, координованої з НАТО), ЕІ2 – вужчий (посилена співпраця у чотирьох сферах).

PESCO є постійним, структурованим і обов’язковим, існують чіткі правила ухвалення рішень на рівні держав-членів ЄС. ЕІ2 втілює гнучкість, прагматичність і не зобов’язувальний характер, це суто міжурядовий форум.

Фактично, відмінність між ЕІ2 та PESCO втілює відмінність у баченнях ідеї європейської оборони Францією (прагматичне посилення обороноспроможності) та Німеччиною (поглиблення інтеграції).

І хоча президент Макрон і канцлер Меркель вже пообіцяли, що EI2 «буде максимально зв’язано з PESCO», однак у якому форматі відбуватиметься ця взаємопов’язаність та якою буде пріоритетність, залишається незрозумілим.

Європейська безпека після Brexit та опозиція США

Імовірна відсутність Великої Британії також вплине на розвиток історії з європейською обороною, адже вона означає велику втрату військових потужностей для ЄС.

Велика Британія – перша серед європейських та друга серед усіх держав-членів НАТО за величиною внесків в рамках Альянсу. Тобто це серйозна втрата фінансування, адже після Brexit 80% оборонних видатків НАТО надходитиме від не-членів ЄС.

На додачу, за даними дослідження Міжнародного центру стратегічних досліджень, ЄС наразі не вистачає спроможностей забезпечувати одночасне проведення кількох операцій, а з виходом Великої Британії з ЄС це взагалі стане надто амбітним та складним завданням.

Що стосується проектів, то Велика Британія не є учасницею PESCO, проте бере участь в EI2. Таким чином, може скластися досить цікава ситуація, коли ЕІ2 може посилитись у порівнянні з PESCO саме за рахунок Великої Британії, що також стане перевагою для Франції у їхній потенційній боротьбі з Німеччиною за лідерство в ЄС.

Не менш важливою є активна опозиція Сполучених Штатів і чиновників НАТО до самої ідеї європейської оборони.

Вбачаючи у ній розрив трансатлантичних зав’язків, президент Дональд Трамп активно критикує ідею створення європейської армії та говорить про те, що європейська оборона «дублюватиме» НАТО.

В середині травня 2019 року після звіту Ради ЄС про першу річницю функціонування PESCO верховна представниця ЄС із зовнішньої та безпекової політики Федеріка Могеріні отримала листа від заступниць держсекретаря та міністра оборони США із різкою критикою проекту.

Головна причина такої опозиції – США стурбовані тим, що європейські витрати на оборону будуть розраховані на просування європейських військових виробників за рахунок американських, тобто призведе до протекціонізму в ЄС і держави-члени більше не закуповуватимуть військові товари у Штатах.

При цьому США традиційно критикують ЄС за власну неспроможність забезпечити власну безпеку. Однак у ЄС запевняють, що їхній ринок залишаться відкритим для американських виробників.

Вибори до Європарламенту та виклик для України

Європейський парламент має широкий спектр повноважень у спільній зовнішній та безпековій політиці. Від того, яким буде баланс сил всередині новосформованої правлячої коаліції, великою мірою залежатиме не тільки зовнішня політика Євросоюзу, але і політика у сфері оборони.

Питання прогнозованості результатів виборів до ЄП складне, проте вважається, що головною загрозою прийдешніх виборів є широка підтримка населенням популістів, націоналістів та праворадикалів – загалом усіх тих, кого прийнято називати «євроскептиками». Така можливість існує, і значна частина з них все ж може пройти в парламент, проте малоймовірно, що ці політичні сили сформують більшість.

Однак якщо це станеться, не виключена можливість того, що процес створення європейських оборонних проектів загальмується, адже посилення Спільної зовнішньої та безпекової політики – це поглиблення інтеграції і делегування частини свого суверенітету.

А безпека і оборона – чутлива сфера для держав.

Євроскептики ж або «сувереністи» виступають проти поглиблення інтеграції, тому якщо вони й не перешкоджатимуть ідеї створення спільної оборони ЄС, то принаймні суттєво гальмуватимуть її.

Останнє – вкрай важливе й для України.

Наразі Київ не бере участі ані в PESCO, оскільки не є членом ЄС, ані в EI2, хоча теоретично може приєднатися до цієї ініціативи.

А до того ж, Україна досі не робила офіційних заяв щодо свого бачення європейської безпекової архітектури.

Утім, нам варто мати з цього питання власну позицію – Україна вже давно перетворилася на споживача європейської безпеки та її контрибутора.

Відтак, важливо, щоб ми мали чітке бачення власних інтересів щодо участі у європейських безпекових трансформаціях.

Источник: for-ua

1 2 3 16