Мільйон із бантиком: ТОП-10 найдорожчих подарунків українським посадовцям

Шлюб за розрахунком чи приховування статків за тендітними плечима коханих жінок – нещодавно ми опублікували рейтинг «альфонсів» вітчизняного політикуму. Проте деяким посадовцям, судячи з їхніх декларацій, казково пощастило не лише з другими половинками, але й з батьками, дітьми, тещами та навіть випадковими знайомими. Десятки мільйонів гривень кешем, елітні апартаменти та дорогі авто – українські можновладці приймають і роблять подарунки з розмахом.

Банальне переписування майна і доходів на дружин – уже вчорашній день. На черзі – менш очевидні варіанти.

«Записують майно на дальніх родичів, на водіїв, на близьких друзів, тобто вуалюють, ховають. На жаль, така схема невнесення відомостей є достатньо загальновживаною і широкою, тому що адміністративна відповідальність – мінімальна», – коментує начальник юридичного відділу ГО «Стоп корупції» Роксолана Арійончик.

Тож цього разу «СтопКор» пропонує ТОП-10 найкоштовніших презентів, отриманих суб’єктами декларування у 2018 році.

Нагадаємо нашу методику: щоб виключити будь-який фактор суб’єктивності, беремо всі електронні декларації за 2018 рік, що наявні на сайті declarations.com.ua – таких усього 834 тисячі.

Наступний крок – у вкладці «Ризик-аналіз» відфільтровуємо тільки ту групу декларацій, у яких частка подарунків, призів та благодійної допомоги становить понад 75% від загальної суми сімейного доходу. Таких усього близько тисячі.

Обравши декларації за цим критерієм, переходимо до вкладки «Список декларантів» і сортуємо їх за загальною сумою доходів.

1 місце. Андрійченко Олексій Дмитрович – депутат Дніпропетровської обласної ради 7-го скликання від партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП», голова постійної комісії обласної ради з питань будівництва, транспорту, зв’язку та благоустрою, голова спостережної ради ТОВ «Корпорація Укральянс».

У декларації пана Андрійченка багато цікавинок. По-перше, у графі «Загальна вартість активів» стоїть нуль. Самому Олексію Дмитровичу належить лише квартира площею 74,3 квадрата у Дніпрі, годинник та мисливська зброя. Решта нерухомості – житловий будинок, інші квартири та апартаменти, гараж, паркомісце, земельна ділянка – записані на дружину Діану Володимирівну.

Мопед Harley Davidson, якщо вірити декларації, теж належить чарівній леді Діані, а 4 люксові автівки подружжя орендує.

Відомо, що у 2017 році Олексія Андрійченка назвали одним з головних прогульників у Дніпропетровській облраді: тоді він пропустив 50% сесій.

Заробітна плата, отримана паном Андрійченком у 2018-му за основним місцем роботи, у ТОВ «Корпорація Укральянс», становить лише 48 150 грн за рік, це навіть менше, аніж заробила донька Олексія Володимировича Вероніка. А левову частку доходів родини у 2019 році склав… подарунок від батька пана Олексія – Дмитра Андрійченка – у грошовій формі: 39 257 550 гривень.

Зауважимо, що виторг на тендерах компаній, в яких Олексій Дмитрович є бенефіціаром, становив за останні 4 роки понад 3,2 млн грн. А батько чиновника, Дмитро Євсейович Андрійченко, є засновником та кінцевим власником кількох компаній на Дніпропетровщині, зокрема, має відношення до ТОВ «Атлантіс», назва якого фігурує за останні 3 роки у 50 кримінальних судових справах та яке протягом останнього року провело понад 100 операцій з офшорами.

2 місце. Клімов Леонід Михайлович – нардеп 4, 5, 6, 7 та 8-го скликань, ексрадник Віктора Януковича та учасник нашого попереднього рейтингу «альфонсів».

Дохід родини за 2018 рік становить 38 711 445 грн, з них левова частка – дохід дружини, домогосподарки Тетяни Юріївни від відчуження рухомого майна та подарунки їй у негрошовій формі від сина – Олексія Леонідовича.

За рік таких подарунків вартістю від 125 тисяч до майже 9 мільйонів гривень було чотирнадцять.

Олексій Леонідович Клімов є кінцевим бенефіціаром ТОВ «ФК Чорноморець», ТОВ «Чорноморець 1936» та ТОВ «Турфірма «Кайзер Тур», які входять до складу групи «Примор’я», яку пов’язують з Леонідом Клімовим та Аркадієм Шнайдером.

Зауважимо, що сумарний виторг цих трьох компаній, за даними системи YouControl, як у 2018-му, так і в 2017 році становив не більше ніж 4-4,5 млн. І це не кажучи вже про чистий прибуток. Тож звідки у молодого пана Олексія з’явились кошти на цінні подарунки матері – окреме цікаве питання.

Зазначимо, що у 2014 році на той час 19-річний студент КНУ Олексій Климов отримав право власності на квартиру вартістю 3,46 млн гривень, а також гараж за 183 тис. гривень у столиці в елітному ЖК «Новопечерські липки».

3 місце. Корбан Олег Борисович – заступник голови Аграрної партії, президент громадської організації «Всеукраїнська федерація гольфу».

Згідно з декларацією, пан Корбан володіє «чортовою дюжиною» чималеньких земельних ділянок у столиці та Київській області, а ще кілька ділянок (зокрема, в Криму), будинок, квартира та дві автівки записані на дружину – власницю кількох підприємств Людмилу Павлівну.

Виторг на тендерах компаній, де подружжя Корбанів є бенефіціарами, сягнув понад 3 млн грн, зокрема у 2019 році становив майже 1,3 мільйона. Утім, у загальних доходах родини понад 75% займає не скромна заробітна плата Олега Борисовича і навіть не досить відчутні надходження від продажу майна пані Людмили, а подарунок у грошовій формі на суму 18 900 000 гривень, отриманий 55-річним паном Олегом від Корбан Галини Лаврентіївни – вочевидь, матері чи іншої старшої родички.

Варто нагадати, що Олег Корбан є сином Бориса Корбана – відомого баскетбольного функціонера і першого президента Федерації баскетболу України. Про Галину Лаврентіївну відомо небагато. Особа 1937 року народження з аналогічним прізвищем, ім’ям та по-батькові проживає в столиці та ще у 1998 році приватизувала невеличку ділянку на території садівничого товариства «Сонячний». У реєстрі юридичних осіб в якості засновника чи бенефіціара будь-якого підприємства пані Галина не фігурує.

Отже, походження майже 19 мільйонів гривень, які 82-річна пенсіонерка дістала «з шухляди» на подарунок синові, залишається невідомим. Утім, родина Корбанів і без таких подарунків не бідує: подружжя задекларувало готівкові кошти у сумі 250 тисяч доларів, крім того, Олег Борисович позичив третім особам 13,5 мільйонів гривень.

4 місце. Бухарєв Владислав Вікторович – екснардеп, колишній член фракції «Батьківщина», у вересні 2019 призначений першим заступником голови СБУ, начальником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю (відомого також як «управління К»).

Заробітна плата, отримана паном Владиславом за основним місцем роботи, становила у 2018 році 395 тис. грн, кошти, пов’язані з виконанням депутатських повноважень – ще понад 422 тисячі.

Утім, його донька Юлія Владиславівна задекларувала два подарунки у негрошовій формі від татуся, на суму 14,5 млн грн та 950 тис. грн відповідно (у ЗМІ припускають, що йдеться, зокрема, про квартиру у Києві площею 219 кв. м).

А також – ще два, більш скромні подарунки у 1,3 млн та 130 тис. грн (квартира і паркомісце у Київській області) від такого собі Коротєєва Олександра Петровича. При цьому офіційної зарплатні, згідно з декларацією, молода білявка не має.

Юлія Бухарєва також відома як поп-співачка, щоправда, на її YouTube-каналі лише два відеокліпи, випущені 2 і 3 роки тому відповідно, а кількість їх переглядів – менше ніж 5 тисяч.

5 місце. Імас Євгеній Вікторович – ректор Національного університету фізичного виховання і спорту України.

Пан ректор має кілька земельних ділянок у Бориспільському районі, дві автівки, дві квартири та два гаражі у столиці, а також квартиру і нежитлове приміщення в Ялті й носить коштовний годинник Jaeger LeCoultre вартістю 678 тисяч гривень.

Заробітна плата Євгенія Вікторовича за рік становила 496,5 тис грн, гонорари – близько 16 тисяч. А ще 14 110 000 гривень у грошовій посадовець отримав у подарунок від сина – Олексія Євгеновича.

Олексій Імас є засновником ГО «Десенка» та ТОВ «Десенка», що займається функціонуванням спортивних споруд.

У 2015 році громадська організація пана Імаса фігурувала у земельному скандалі в столиці, коли Київська міськрада за підписом Кличка розірвала за угодою сторін договір оренди 2 га на Трухановому острові і віддала на 15 років ГО «Десенка». Як з’ясували тоді медійники, номер для зв’язку з «Десенкою» дивним чином збігався з номером приватної компанії «Зеніт-Сервіс», яка заробляє здачею нерухомості в оренду. Серед засновників цієї приватної компанії фігурувала донька депутата Київської міськради Олександра Лойенфельда – Інеса Лойфенфельд.

До ТОП-10 щасливих отримувачів коштовних подарунків також увійшли:

6 місце. Яценко Антон Володимирович – нардеп 6,7, 8 та 9 скликань, у 2019-му обраний до Верховної Ради як безпартійний самовисуванець за 200 округом (Черкаська область), член депутатської групи «За майбутнє», член Комітету з питань екологічної політики та природокористування. У 2018 році отримав у подарунок від тестя – Івана Петровича Кравчука – 10 000 000 гривень у грошовій формі. Батькові дружини парламентаря належить і численна коштовна нерухомість, якою користується родина Яценків.

7 місце. Ягнич Олена Андріївна – директор департаменту правозастосування Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку Київської області. У декларації чоловіка чиновниці – Сергія Ягнича – зазначений подарунок у грошовій формі сумою 10 000 000 гривень, щоправда, в якості джерела доходу вказаний знову таки «Ягнич Сергій Володимирович», тож незрозуміло, хто ж саме і кому подарував ці 10 мільйонів. Зазначимо, що зарплата дружини за рік становила майже 330 тис. грн, зарплата і пенсія чоловіка – трохи більше ніж 1,2 млн грн, тож на такий цінний подарунок подружжя Ягничів мало б накопичувати роками.

8 місце. Порошенко Олексій Петрович. У 2018 році отримав від батька два коштовних подарунки: 1,16 млн грн у грошовій формі та 9,53 млн грн – у негрошовій.

9 місце. Белюк Сергій Олександрович – депутат Біляївської РДА Одеської області. Пан Сергій та його дружина Тетяна Георгіївна протягом 2018 року заробили майже по мільйону гривень доходу від підприємницької діяльності. Ще 2 мільйони гривень Сергій Олександрович отримав у грошовій формі в подарунок від Інни Петрівни Белюк (ймовірно, матері). А пані Тетяна та діти Белюків, Володимир і Дар’я, стали власниками кількох подарунків вартістю від 18 тис. до 3,5 млн грн у негрошовій формі від Ганни Вікторівни Форостянової (можливо, тещі). Дані про жінку з такими прізвищем, ім’ям та по-батькові у відкритих джерелах відсутні, проте є вірогідність родинних зв’язків із Георгієм Форостяновим – ексрегіоналом, депутатом Одеської міськради 5-го скликання.

10 місце. Черненок Максим Петрович – секретар Чернігівської міськради. Міський депутат володіє однією квартирою у Чернігові, решта нерухомості записана на дружину – співробітницю місцевого педуніверситету та бізнесвумен Марину Едуардівну. Саме пані Марина одержала у 2018-му подарунок у негрошовій формі на суму 7,3 млн грн від Кравченко Ірини Григорівни.

Бонус: у номінації «Сюрприз від коханої» перемагає неодноразовий фігурант розслідувань «СтопКору», двічі засуджений агромагнат та рейдер Андрій Гордійчук. Згідно з декларацією, заробітна плата та інші доходи самого депутата становили у 2018 році трохи більше ніж 200 тисяч гривень, утім пан Андрій отримав від дружини Єлизавети, власниці бутика «Ля Рен» два подарунки у негрошовій формі – вартістю 645 та 750 тисяч гривень відповідно.

Що саме пані Ліза презентувала чоловікові – достеменно неясно, утім відомо, що саме у 2018-му на її ім’я були придбані два транспортні засоби: плавдача ДАП-2122-К та автомобіль BMW X6 2015 р.в.

«СтопКор»

«Я не я, фірма – не моя», – Максим Микитась залишає «Укрбуд» у розпал розслідування афери з Шулявським мостом

Аби зрушити справу з реконструкцією Шулявського шляхопроводу з мертвої точки, необхідно виключити завод «Більшовик» з переліку підприємств, які не підлягають приватизації, зауважують юристи. Та наголошують: афера черевата кримінальною відповідальністю. Хто і заради чого проштовхнув цей сумнівний проєкт? Та чи вдасться їм вийти сухими з води? Розслідувала Альона Середа.

Звертаємо увагу на фірму, яка виграла тендер на реконструкцію втомленого мосту – «Північно-український будівельний альянс». Антимонопольний комітет встановив, що це підприємство – частина потужної будівельної корпорації «Укрбуд», керівником якої ще до отримання мандата народного депутата восьмого скликання був Максим Микитась – той самий близький товариш мера столиці, спільний вояж з яким зафіксували наші колеги з програми «Схеми».

І це той самий Микитась, який привласнив близько 600 мільйонів на реконструкцію та отримав додаткові кредитні 114 млн від пана Кличка.
«Північно-український будівельний альянс» є частиною корпорації «Укрбуд», так само як ще понад 200 компаній, які входять до Української державної корпорації. Так само, як і «Укрбуд девелопмент».

До чого тут «Укрбуд Девелопмент»? А до того, що це була чи не єдина компанія, яка і на папері підтверджувала теперішній зв’язок Микитася з «Укрбуд». Та після розслідування наших колег і подання депутатами звернення, в якому згадувався й колишній нардеп, він вийшов з власників. Таке собі швидке замітання слідів. Та на своїй сторінці у Фейсбук він прокоментував це так.

«Для когось новина про продаж «Укрбуд Девелопмент» стала несподіванкою, але угода не спонтанна. До цього рішення я йшов давно, і нарешті багато процесів фіналізувалось. За останні місяці був перевірений детальний аудит, приведена до порядку організаційна структура компанії, оптимізована маса процесів, як будівельних, так і фінансових. І угода відбулася…

Впевнений, «Укрбуд» і далі буде зберігати провідні позиції на ринку!», – написав пан Микитась.

Максим Микитась – давній товариш Віталія Кличка

Утім, дуже дивно, що такий важливий крок, який він нібито планував вже давно, реалізував відразу ж після подання місцевими депутатами звернення стосовно злодіянь пана Кличка та привласнення грошових коштів тим таки Максимом Микитасем.

stopcor.org

Миллионы кэша и белый “Мерседес”. Что произошло с бывшей женой главы Нацполиции на польской границе

В понедельник, 23 сентября, появились сообщения, что польские таможенники задержали Викторию Князеву – экс-супругу главы Нацполиции Серея Князева. Она якобы пыталась ввезти в Польшу незадекларированные 650 тысяч евро. 

Интересно, что с украинской стороны никаких нареканий на выезд Князевой не было. Но история наделала большого шуму не только поэтому. В соцсетях заговорили о том, что глава полиции, мол, спешно выводит кэш из страны – то ли перед увольнением, то ли “на всякий случай”.

Впрочем, сам Князев заявил, что жену его никто не задерживал, а деньги принадлежат не ей – хотя и находились в автомобиле, в котором ехала Виктория.

А источники в полиции связывают эту историю с борьбой за контроль над НПУ, которая идет между различными “ментовскими” и политическими кланами.

“Страна” разбиралась, что на самом деле произошло на границе.

Первые сообщения

Первыми об инциденте сообщили львовские СМИ. Сайт “Діло” написал, что польские таможенники остановили Князеву на автопереходе “Гребенне – Рава-Русская”.

44-летняя Виктория находилась за рулем. Вместе с женщиной в автомобиле был ее работодатель Вадим Каган, гражданин Украины Андрей Посметюк, а также гражданин Хорватии Боян Малик.

Информация тут же облетела соцсети:

“Из личных источников (не официальных) говорят, что это Виктория Князева. Кстати, ситуация с ней уже была”, – пишет депутат Львовского горсовета Игорь Зинкевич.

Также о задержании написал блогер Павел Верещагин. Он указал, что Князева и ее спутники ехали из Украины в Польшу на “Мерседесе” с госномером КА0007ВХ.

Судя по интернет-базам, это белый кроссовер марки GLS 350, который был куплен в марте 2019 года и впервые зарегистрирован в Киево-Святошинском районе (то есть автомобиль покупался новым).

О том, что инцидент на границе с польской стороны имел место, подтвердили и источники “Страны” в Госпогранслужбе.

Позже, когда поднялся шум в соцсетях, ситуацию прокомментировал и сам глава Нацполиции. Он подтвердил, что вопросы к его супруги и ее спутникам у поляков были. И крупную сумму они также перевозили.

“2100 евро в дамской сумочке”. Версия Князева

На своей странице в Facebook Сергей Князев указал, что они с бывшей женой стали объектом информационной атаки. Хотя факт перевозки крупной суммы через кордон признал. Но заявляет, что они принадлежали не его супруге.

“СМИ моментально распространили новость про перевозку ею чуть ли не мешков с деньгами. Это ложь, которая не имеет ничего общего с реальностью”, – написал Князев.

По его словам, Виктория Князева действительно пересекала границу со своим шефом – 78-летним Вадимом Каганом, главой строительной кампании “Атлант”.

На границе Каган сообщил польским чиновникам, что у него есть сумма, которую он получил за продажу торгового помещения в центре Киева. Сколько это было денег, шеф Нацполиции не уточнил. Но речь, судя по объекту, может идти о той самой цифре в 650 000 евро.

По словам Князева, сделка была оформлена в соответствии с действующим законодательством, налоги уплачены. Однако имеющегося пакета документов по декларированию денег польским госслужащим не хватило. После предъявления еще некоторых оригиналов инцидент, утверждает глава Нацполиции, был исчерпан.

Князев также подтвердил информацию СМИ о том, что в автомобиле находился украинский и европейский партнеры господина Кагана (по всей видимости, это Андрей Посметюк и Боян Малик).

“Никаких ценностей у гражданки Князевой изъято не было. При себе в дамской сумочке были личные средства и наличные на командировку в сумме 2100 евро, которые правоохранителей не заинтересовали”, – добавил Князев.

Фото: facebook.com/sergii.knyazev

Из слов Князева понятно, что деньги в автомобиле, где ехала его бывшая жена, перевозились немалые. И эта сумма вызвала вопросы у польских пограничников. Хотя они и были, как утверждает глава Нацполиции, задекларированы.

Осталось понять, декларировались ли эти средства при выезде из Украины. И самое интересное – кем. Сам Сергей Князев об этом не пишет, а Госпогранслужба пока не комментировала этого инцидента.

Что известно о браке Сергея и Виктории

Сергей и Виктория Князевы прожили вместе 19 лет – с 6 августа 1994 года до 20 мая 2013 года, когда суд расторг их брак.

Инициатором развода был Князев. Он обратился в Киево-Святошинский райсуд еще в марте 2013-го и указал, что семья с матерью его детей у него не сложилась из-за различных взглядов на жизнь, а продолжение совместного быта в их случае  исключено.

У Виктории и Сергея трое детей – дочь и два сына.

Спустя 4,5 года после развода экс-супруги вновь выясняли отношения в суде. На этот раз Виктория Князева потребовала выплачивать ей по 70 тысяч гривен каждый месяц в качестве алиментов на содержание и воспитание общих детей.

В судебном решении указано, что Князев не был против удовлетворения иска и служители Фемиды обязали ежемесячно взыскивать данную сумму с Сергея Николаевича до достижения его детьми совершеннолетнего возраста.


Виктория Князева. Фото: Facebook/Виктория Князева

На странице Виктории Князевой в соцсети Facebook нет общих фотографий с главой Нацполиции. При этом в друзьях указаны должностные лица Нацполиции, есть сын Николай Князев и невестка. 

Виктория Князева. Фото: Facebook/Виктория Князева

В декларации главы Нацполиции указана собственность, которой бывшие супруги до сих пор владеют вместе – это квартира в поселке Чабаны под Киевом. Также за 2018 год Князев заплатил Виктории почти миллион гривен алиментов – при годовой зарплате в 1 млн 900 тыс грн.

Учитывая другие денежные поступления главы полиции – он отдает бывшей супруге половину своего годового дохода.

Разумеется, в декларации Князева не указано, чем владеет его супруга сама по себе – ведь они в разводе. Но еще в 2017 году в этом разбирался журналистский проект Дениса Бигуса.

Согласно реестру недвижимого имущества, в 2011 году Виктория Князева получила две соседние квартиры в селе Чабаны Киевской области общей площадью в 130 квадратных метра. Одна из них указана в электронной декларации Сергея Князева, как совместная собственность с семьей.

Виктория Князева также владеет недвижимостью в Киеве. Ей принадлежат 2 квартиры в столице, которые она приобрела в 2011 и 2013 годах, по улице Маршала Гречко и на проспекте Петра Григоренко.

В 2014 году – то есть уже после развода – Князева приобрела еще одну квартиру площадью 63,1 кв.м в новостройке ЖК “Вишневый Уют” в городе Вишневое Киевской области. Рыночная стоимость квартиры в этом доме составляет примерно 40 тысяч долларов.

В период этого квартирного бума Сергей Князев руководил уголовным розыском всей Киевской области. Отметим, что у него самого в личном пользовании нет даже автомобиля.

Именно это дало почву для разговоров, что развод Князева – фиктивный и призван скрыть истинные доходы.

Тем более, что есть данные о серьезной помощи, которую полиция оказывает бывшей жене своего начальника.

Виктория Князева в августе этого года сбила мотоциклиста в Ужгороде. Как рассказывали закарпатские СМИ, она находясь за рулем внедорожника Volkswagen Touareg.

Мотоциклист остался жив, но женщина поспешила снять с автомобиля номера. А в процессе оформления ДТП почти все время находилась в машине главы полиции области.

Версии случившегося. От “подставы” до “вывода кэша”

У инцидента на границе может быть интересная подоплека.

Как утверждают источники “Страны” в Нацполиции, в последнее время вокруг кресла Сергея Князева развернулась серьезная борьба. И многие хотят добиться увольнения Князева.

Наши источники не исключают, что пограничный скандал с бывшей женой может быть связан именно с этими событиями.

В соцсетях уже предположили, что таким образом Князев мог выводить свою “кассу” за границу перед увольнением.

Народный депутат от “Слуги народа” Александр Дубинский заявил, что “Аваков еще неделю назад подписал рапорт об увольнению Князеву, экс-жена которого днями попалась с 0.5 (0.65) млн € на польской границе.

То есть, имеем классический пример вывоза кэша перед публичным заявлением об отставке. Типа, успеть протащить 0.5 под полой мундира”, – написал Дубинский на своей странице в Facebook.

Правда, в окружении Князева его скорое увольнение категорически отрицают.

Источники “Страны” рассказали, что шеф полиции недавно прилетел из отпуска, увольняться не собирается, а его пятилетний контракт с МВД заканчивается только в 2022 году.

“Скандал с женой – это подстава, чтобы заставить его покинуть свой пост. Но эта провокация не получится. Князев не уходит”, – сказал “Стране” собеседник из близкого окружения главы Нацполиции.

Он не исключает, что кампания против Князева организована в контексте борьбы за руководство ведомством.

Стоит напомнить, что “Страна” о пертурбациях в руководстве НПУ уже писала. Там были уволены несколько заместителей Князева, а первым его замом стал Евгений Коваль. Он же, по слухам, может претендовать в перспктиве и на должность руководителя Нацполиции. Называют и ряд других претендентов на этот пост. Возможно с этим и связан нынешний информационный шум вокруг Князева.

При этом все равно остаются вопросы к тому, насколько часто бывшая супруга Князева возит кеш через кордон. По данным журналиста Евгения Плинского, инцидент на Равве-Русской – уже седьмой по счету.

“Тем же составом.

2 раза через Волынь
3 раза через Закарпатье
1 раз через Львов.

Весной прокуратура Польши уже брала эту компашку на границе изъяв 500к Евро и 50к$. Но тогда Князеву удалось удержать информацию и обеспечить ее не выход в СМИ”, – утверждает журналист на своей странице в Facebook.

Страна

Аферисты Нарек и Гамлет Туняны из RECOM AG, или Бизнес на обмане, “кидалове”, лжи и угрозах

В новой серии расследования журналисты вскрыли масштабную ложь и манипуляции, которые все время сопровождают проходимцев Тунянов, выдающих себя за бизнесменов на рынке солнечной энергетики Европы и Украины. 

Журналисты посетили их “массовое производство” в Европе и нарвались на преследование с использованием грязных методов давления на журналистику.

Аферисты Гамлет (на переднем плане) и Нарек (на заднем фоне подает бумаги) Туняны из RECOM AG

Производство солнечных панелей, поставки оборудования для электростанций – это основной бурно рекламируемый вид деятельности компании RECOM AG, владельцем и генеральным директором которой является Гамлет Тунян (Hamlet Tunyan). Представительство RECOM AG в Украине – ООО “Реком Украина” – возглавляет Нарек Тунян (Narek Tunyan).

Кратко о первой серии расследований

Весной 2019 года Агентство журналистских расследований Marionetki.net провело расследование и разместило несколько громких материалов об этих персонажах, которые, не выполнив свои обязательства, “кинули” на большие суммы три крупных оператора на рынке солнечной энергетики Украины.

После волны публикаций в СМИ вместо того, чтобы принести извинения пострадавшим и компенсировать причиненные им убытки, аферисты международного уровня Гамлет Тунян и Нарек Тунян бросились тратить деньги на ряд мер, оправдывающих их преступные действия.

В сети Internet появились нелепые статьи, сплошь из рекламных лозунгов, без конкретики и прямых объяснений тех фактов, о которых сообщают пострадавшие фирмы. Туняны также подали иск в суд на главного редактора Агентства журналистских расследований Marionetki.net Артема Фляжникова, подключив адвоката, о его методах вы подробнее узнаете в этом же материале. И, наконец, их родственник, Тарон Тунян, стал звонить журналистам, предлагая оплатить поездку за границу якобы с целью ознакомления с производством и офисом. При этом Тарон пытался оказать давление, хамил и угрожал журналистам, а также обвинил главного редактора Агентства… в сексуальных связях с потерпевшими.

Со всей ответственностью заявляем: отбелить свою запачканную репутацию такими недостойными методами у семейства Тунянов не получится! Оказывать давление на журналистов не выйдет! Делать из черного белое – не удастся!

Как Нарек и Гамлет ведут бизнес, обманывая своих клиентов 

С подробностями афер Гамлета и Нарека можно ознакомиться, пройдясь по приведенным ниже ссылкам.

Разыскиваются аферисты международного класса Гамлет и Нарек Туняны  

Аферисты Гамлет и Нарек Туняны. Путь из бизнеса на скамью подсудимых – видеорасследование 

Swindlers Hamlet and Narek Tunyans are Wanted 

Артем Фляжников: В суде я еще раз заявлю, что Нарек и Гамлет – аферисты. Открытый ответ главного редактора Агентства журналистских расследований Marionetki.net. здесь.

Пострадавшие от аферистов готовы свидетельствовать в суде 

Журналисты встретились с пострадавшими от рук аферистов директорами трех компаний и в подробностях получили информацию о том, как Гамлет и Нарек Туняны их изощренно обманули.

“Атмосфера”

Представитель компании “Атмосфера” Людмила Алдохина сообщила, что RECOM AG поставил солнечные модули не того качества, как было обусловлено договорными отношениями, и не в полном объеме. Людмиле Алдохиной пришлось покупать за свой счет панели для солнечной электростанции, чтобы сохранить репутацию надежного партнера у своих заказчиков.

Как уточнила топ-менеджер, попытки компенсировать убытки оказались тщетными – представители RECOM AG, которые так старательно вошли в доверие, выступая в том числе главными спонсорами на нескольких международных выставках по солнечной энергетике, исчезли с горизонта, а их поиски по всей Европе напоминали детективную историю.

Размещение материалов журналистского расследования о грубых нарушениях компании RECOM AG получило мощный резонанс в бизнес-среде. Юрист Тунянов стал грозить журналистам судом.

На этом этапе г-жа Алдохина сообщила, что информацию, которую она передала журналистам в ходе расследования, готова подтвердить в суде.

“Сан Энерджи”

Юлия Кошель, директор ООО “Сан Энерджи” в интервью Агентству рассказала, как представитель RECOM AG предоставил ее предприятию поддельный коносамент, по которому “Сан Энерджи” не смогло получить в Одесском порту солнечные модули на сумму 840 тысяч долларов США. В результате оплата за демередж (простой в порту товара) составила свыше трех миллионов гривен, которые со своего счета заплатила портовикам “Сан Энерджи”.

Директор также рассказала, к какому выводу пришли ее финансовые аналитики: в этом контракте RECOM AG выступил всего лишь посредником, а не производителем солнечных панелей, обманув украинскую сторону и присвоив не принадлежащую себе маржу.

На все претензии и попытки вести переговоры представитель RECOM AG, аферист Нарек Тунян, не отвечал и вскоре стал скрываться.

К моменту размещения этого материала Юлия Кошель также выразила готовность свидетельствовать против “бизнесменов” Гамлета и Нарека Тунянов в суде, предоставив всю соответствующую документацию, договора, переписку с аферистами и распечатки телефонных разговоров.

“ЗАС Энергосервис”

Директор ООО “ЗАС Энергосервис” Анастасия Попель в интервью Артему Фляжникову указала, что была вынуждена оплатить демередж в сумме эквивалент 70 тысяч долларов, потому что RECOM AG предоставил ее компании недействительный коносамент, по которому, как и в случае с “Сан Энерджи”, ее компания не смогла получить в течение четырех месяцев солнечные панели. Как установила Анастасия Попель, поставщик  панелей RECOM AG оказался не производителем, а банальным посредником, не имеющим разрекламированного производства в Китае. Нарек Тунян обещал выплатить компенсацию, но растворился в воздухе.

По данным Агентства, лишь в ходе подготовки первого расследования аферист предложил владельцам обманутой компании выплачивать частями компенсацию.

Вскоре на одном из сайтов в интернете фирма с запятнанной репутацией RECOM AG вероломно заявила, что рассчиталась с “ЗАС Энергосервис”, выплатив «покупателю компенсацию в размере 118 000 долларов США в соответствии с условиями контракта» до публикации расследования Агентством и обвинила журналистов в лживости выложенных в интернет текстов.

Интервью Артема Фляжникова с Анастасией Попель свидетельствует об обратном. В нем г-жа Попель сообщает, что попытки призвать RECOM AG к ответу и возместить убытки были тщетными.

На момент размещения этого материала директор “ЗАС Энергосервис” сообщила, что представители компании RECOM AG не принесли извинения и не компенсировали убытки, а запущенная информация об этом в сети Internet – очередная ложь Нарека и Гамлета Тунянов.

Гнусные нападки на журналистов  

Уровень бизнес-культуры семейства Тунянов каждый раз сражал наповал. Родственник Тарон Тунян звонил главному редактору Агентства расследований Артему Фляжникову с угрозами и недостойными мужчины репликами.

Всю дальнейшую тональность переговоров Тарона Туняна с журналистами можно назвать шизоидной, в чем вы легко сможете убедиться, ознакомившись с коротким текстом и полной записью разговоров, пройдя по ссылкам:

https://docs.google.com/document/d/1OjBAGSmgwCfBgnKFjLXYhomVPum5D4lXvjXEI2KlroY/edit?usp=sharing

https://drive.google.com/open?id=13ly7029wiplT9Pswd_NKZp8tcumBd7aY

Тарон Тунян лично от имени компании RECOM AG вел переговоры с журналисткой группой на стенде компании RECOM AG в рамках международной выставки солнечной энергетики Cisolar-2019.

Тарон Тунян: родственник аферистов Нарека и Гамлета Туняна, который давил на журналистов и угрожал

После публикаций неадекватный Тарон Тунян утверждал, что не имел и не имеет никакого отношения к компании RECOM AG. Такой вот совершенно неожиданный и комичный кульбит, за которым последовала попытка дешевого наезда на журналиста.

“И все видят, что я к “Рекому” вообще никакого отношения не имел и не имею, – заявил Тарон Тунян Артему Фляжникову, но при этом продолжал в течение нескольких месяцев в угрожающей форме вести с Агентством телефонные разговоры с требованием удалить изобличающие аферистов расследования. – А вы сейчас за это будете отвечать в правоохранительных органах. Я официально вообще никто в этой фирме. А что вы пишите?”.

Затем Тарон Тунян заявил, что все трое директоров известных украинских компаний, обманутые аферистами RECOM AG, которые дали видео-интервью Агентству расследований, являются… любовницами (!) главного редактора Артема Фляжникова!

Ложь за ложью 

Нелепым обвинением семейства Тунянов в исковых притязаниях является то, что Агентство расследований, якобы не выслушав их доводы, в одностороннем порядке сделало выводы, что Нарек и Гамлет – аферисты.

Но это не соответствует действительности и еще одна вероломная ложь, цель которой – обелить свою запятнанную репутацию.

(https://drive.google.com/file/d/1eAk7swPg7INg3cQuS7oT_IyZ1F_jbrcA/view?usp=sharing)

Главный редактор Артем Фляжников вручает Нареку Туняну на международной выставке Cisolar-2019 материалы расследования по фактам мошенничества и требует изложения официальной позиции компании RECOM AG

Фотография сделана в Киеве 18 апреля на международной выставке Cisolar 2019. Вы видите момент, когда главный редактор Агентства Артем Фляжников официально передает Нареку Туняну, аферисту, деректору ООО “Реком Украина”, информационный запрос с целью выяснения деталей совершения мошеннических действий и отображения официальной позиции по этому поводу компании RECOM AG в журналистском расследовании.

Стоит добавить, что днем ранее на международной конференции в гостинице Hilton Нарек стал угрожать в ответ на выдвинутые Фляжниковым подозрения Агентства. И вскоре… “забыл” ответить на информационный запрос Агентства, в котором была изложена просьба детализировать свои доводы по материалам журналистского расследования.

Справедливости ради стоит сообщить, что в последующих материалах Агентство без каких-либо промедлений отобразило запоздавшую реакцию на свои расследования со стороны RECOM AG.

Но, как говорится, факты – вещь упрямая. Менеджмент международной компании RECOM AG обманул нескольких своих заказчиков, до сих пор пытается манипулировать общественным мнением и рано или поздно все равно будет привлечен к ответственности в рамках открытого уголовного производства по фактам очевидного мошенничества.

Ложь и правда о заводах, которые RECOM AG рекламирует по всему миру…   

Прошел месяц, Агентство расследований не получило официального ответа от компании RECOM AG. Вместо этого по телефону главного редактора Артема Фляжникова, как мы видим, посыпались обвинения во взяточничестве и в сексуальных связях с потерпевшими директорами.

Это была самая гнусная часть разбирательств журналистов с аферистами Нареком и Гамлетом.

И она бы, возможно, не стоила нашего внимания, если бы не телефонное предложение Тарона Туняна съездить за счет RECOM AG в Европу и Китай на якобы их производства солнечных панелей.

Возникает вопрос: почему переговоры от лица компании RECOM AG ведет Тарон Тунян, который утверждает, что не имеет отношения к “Рекому”?! Этот волк в овечьей шкуре, перебивая журналистов, кричал, требовал, угрожал, а потом настаивал на поездке за границу, но только лично главного редактора, а никак не журналисткой группы с камерой!

В нашей редакции работают сотрудники с большим опытом, мы уже сталкивались с провокациями, угрозами и попытками подкупа. Мы отчетливо понимали, что поездка ”за счет” персонажей расследования может нам обойтись очень дорого.

Мы высоко ценим свою репутацию, поэтому в командировку журналист Агентства в начале июня отбыл самостоятельно, без официального приглашения. Он посетил “производства солнечных панелей” компании RECOM AG в Италии в промышленной зоне Сан-Пьетро-Виминарио и во Франции в городе Ланнион.

Массового производства солнечных панелей наш журналист не обнаружил!

Французский завод Recom-Sillia

В Ланнионе, куда, по заявлениям менеджмента RECOM AG, из немецкого Дюссельдорфа была перенесена штаб-квартира компании, перед глазами журналиста предстала унылая территория заброшенного завода, перед которым пустовала стоянка для автомобилей. На входе отсутствовала охрана, а вход в “охранную будку” был взломан. Проникнуть на территорию завода можно было без особых проблем. Однако журналист не собирался нарушать закон и исследовать частную территорию. Наружное наблюдение  показало, что в течение всего рабочего дня на территорию не въехал ни один автомобиль, не зашла и не вышла ни одна живая душа.

Уверены, что, глядя на эту жалкую картину, у всех возникают большие сомнения, что это похоже на завод, который “модернизирован до 300 МВт полностью автоматизированного производства высокотехнологичных солнечных модулей”. Цитата в кавычках из рекламы аферистов.

На вопросы журналиста местные  жители и сотрудники соседних офисов охотно сообщили, что завод не работает, не было случая чтобы грузили, вывозили солнечные панели, и вообще грузовые или легковые машины на территорию завода не заезжают.

Завод в Падуе 

В Италии бурной деятельности по производству солнечных панелей мы также не обнаружили. В провинции Падуи значится компания RECOM ITALIA SRL, которая основана в 2017 году. На фасаде одного из зданий был размещен баннер с логотипом RECOM AG. Он, к слову, и фигурируют в рекламном ролике RECOM AG на Youtube.

К счастью, здесь был обнаружен живой человек – охранник, к которому журналист обратился с просьбой показать производство RECOM AG или ознакомиться с персоналом: производственным, отделом продаж, руководством и т.д. В ответ сообщалось, что единственный менеджер, который представляет компанию, отсутствует. Нашему журналисту передали буклет RECOM AG и просьбу связаться по телефонам, указанным в рекламе.

В промзоне Сан-Пьетро-Виминарио по соседству с RECOM ITALIA размещены действующие производства, о чём свидетельствуют движение машин и поток персонала на территориях.

Если верить рекламе Recom, их итальянский завод мощностью 200 МВт производит ячейки. Почему же там присутствовала только пугающая тишина, а единственный (!) менеджер отсутствовал!?

Интересно, какие декорации хотел показать г-н Тунян, приглашая в поездку по заводам? Возникает естественный вопрос: а доехал бы журналист до них?

Дело против журналистов ведет “адвокат дьявола” 

По имеющимся данным (это данные компании RECOM AG), иск о защите чести, достоинства и деловой репутации против Агентства журналистских расследований “Марионетки” принял от семейства Тунянов в производство апелляционный Суд в Харькове (аферисты Туняны начали свою бизнес-историю в Харькове).

Агентство расследований не получало никаких документов по этому поводу по месту регистрации главного редактора Артема Фляжникова – ни постановлений этого суда, ни копии самого иска.

Известно только то, что 17 июля судебное производство открыла харьковская судья Ирина Бурлака.

Дело против Фляжникова ведет Алексей Кучер, о его специализации читайте здесь.

Месяцем ранее адвокат Кучер пытался открыть гражданское производство против Артема Фляжникова в Винницком городском суде. И знаете, какое исковое обеспечение запросил “адвокат дьявола”? Удалить материалы журналистского расследования с сайта Marionetki.net!

С таким подходом к делу, как в 37-м году: без суда и следствия, истцам пришлось перебросить иск в Харьков, где, конечно же, у них все под контролем! Винницкий городской суд отказал им в этих требованиях.

Кого наша полиция защищает: потерпевших или аферистов? 

Главный редактор Агентства Артем Фляжников после размещения материалов в СМИ обратился в киевскую полицию с заявлением  о преступлении с требованием открыть против нечистых на руку бизнесменов уголовное дело по факту мошеннических действий.

Наши “доблестные правоохранители” отказали Агентству в его регистрации и открытии производства, несмотря на наличие бесспорных фактов обмана на крупные суммы.

На протяжении нескольких месяцев профессионалы-аферисты ведут борьбу с редакцией агентства журналистских расследований Marionetki.net вместо того, чтобы вступить в переговоры со своими бывшими партнерами по бизнесу на рынке солнца. Сотни звонков поступили от семьи Тунянов в редакцию и ни одного в офисы потерпевших.

Очевидно, в бизнес-стандарты Тунянов не вписываются понятия чести, долга и совести. Они пытаются заткнуть рот независимым журналистам, которые делают общеизвестными факты их преступной деятельности.

Хотя бизнес и общественность не теряют надежду, что аферисты остановятся и сядут за стол переговоров, мы заявляем, что все изложенные выше факты готовы подтвердить в суде и до конца отстаивать позицию, что бизнес в Украине можно делать чистыми руками.

Редакция агентства журналистских расследований Marionetki.net

Артем Фляжников, главный редактор, 096-800-93-27

На ювілеї у соратника Медведчука Григорія Суркіса відгуляли новий голова СБУ, помічник Зеленського, три екс-президенти, депутати та олігархи

31 серпня на телеекрани вийшов фільм «100 днів президента» з інтерв’ю глави держави Володимира Зеленського. У ньому очільник країни наголосив, що має питання до кума Володимира Путіна Віктора Медведчука та джерел фінансування його партії «Опозиційна платформа – За життя». На позачергових виборах до Ради вона посіла друге місце й завела в парламент 37 народних обранців.

«Партія пана Медведчука: там ще є великі питання – це його партія? Чи це тимчасове об’єднання? І хто вони такі. Є великі питання, звідки у них гроші на фінансування партії. У нас є відповіді – обсяги кеша звідки і з якої країни вони все це отримують. І це буде дуже гучна історія, яка дуже погано закінчиться», – заявив наприкінці серпня в інтерв’ю Володимир Зеленський. Сам Віктор Медведчук згодом назвав ці звинувачення абсурдними.

«Схеми» вирішили перевірити щирість слів президента Володимира Зеленського і завітали на святкування сімдесятого дня народження народного депутата Григорія Суркіса – одного з давніх соратників Віктора Медведчука та одного з ключових офіційних спонсорів його партії «Опозиційна платформа – За життя». І тепер в журналістів також є великі питання. І, навіть можливо, що це також буде дуже гучна історія.

4 вересня 2019 року.

Біля п’ятизіркового готелю «Інтерконтиненталь» у самому центрі Києва знімальна група «Схем» помічає скупчення охорони та автомобілів преміум-класу.

Тут відзначає свій 70-й день народження бізнесмен, власник футбольного клубу «Динамо», а нині – народний депутат від «Опозиційної платформи – За життя» Григорій Суркіс.

Напередодні президентських виборів Григорій Суркіс та його брат Ігор Суркіс стали фігурантами розслідування «Схем» «П. дав добро» про одну з найбільших афер в енергетиці часів президента Порошенка.

Тоді редакція оприлюднила записи телефонних розмов, на яких бізнесмен і ексдепутат Дмитро Крючков, який підозрюється НАБУ в розкраданні сотень мільйонів гривень коштів напівдержавних обленерго, отримував вказівки від братів-бізнесменів Ігоря та Григорія Суркісів.

І хоча детективи вже двічі допитували Суркісів, досліджуючи їхню роль у корупційній оборудці – сам Григорій Суркіс у травні цього року свою причетність спростував.

Пізніше в інтерв’ю «Схемам» олігарх Ігор Коломойський, підприємства якого замість державних обленерго за спожиту електроенергію сплачували компанії Дмитра Крючкова, так прокоментував резонансу справу: «Крючков – це людина, яка грабувала наші обленерго, наші підприємства і носила гроші Кононенку. Що тут знати, всі це знають. НАБУ знає, і прокуратура знає, і антикорупційна прокуратура знає. Суркіси познайомили Крючкова з Кононенком».

Президентська трійця та друзі-олігархи

На дні народження Григорія Суркіса журналісти помітили одразу трьох колишніх президентів України. Першого президента Леоніда Кравчука.

Другого президента – Леоніда Кучму, який довго прощався з телеведучим Дмитром Гордоном.

І третього – Віктора Ющенка.

Крім того, на дні народження Григорія Суркіса «Схемам» вдалося зафіксувати майже всіх українських олігархів.

Там були присутні Ігор Коломойський і його бізнес-партнер Геннадій Боголюбов.

На святкування також завітали і олігарх Віктор Пінчук із дружиною Оленою.

А Bentley, яке журналісти зафіксували під час виїзду з підземного паркінгу, – користується дружина олігарха Дмитра Фірташа – Лада Фірташ.

«Колишні»

Окрім експрезидентів і олігархів, ювіляра прийшов привітати і старший син колишнього генерального прокурора України Юрія Луценка – Олександр.

Серед гостей журналісти помітили і ексголову Служби безпеки України Василя Грицака, який залишив свято одним із останніх – о другій годині ночі.

Було багато колег іменинника Суркіса по фракції «Опозиційна платформа – За життя».

Обрані від «ОПЗЖ»

Серед однопартійців «Схеми» побачили перший номер у виборчому списку партії «Опозиційна платформа – За життя» та співголову фракції – Юрія Бойка.

А також зафіксували, як із паркінгу готелю виїхав позашляховик, яким користується Нестор Шуфрич. Колишній «регіонал» і давній соратник Суркіса ще з часів їхнього членства в партії СДПУ(о).

Там же примітили «Мерседес», яким, за інформацією джерел журналістів, користується Сергій Льовочкін, екс-голова Адміністрації президента Януковича.

Відтак його сестра Юлія Льовочкіна залишила святкування.

Серед інших знімальна група помітила тут і близького соратника кума Путіна Віктора Медведчука Василя Німченка.

А також – депутатку Наталію Королевську та нардепів Юрія Павленка й Олександра Пузанова.

У такій компанії до опівночі святкували і посадовці з найближчого оточення президента слуги народу Володимира Зеленського.

«Нові обличчя»

Серед «нових облич» – нинішній голова Служби безпеки України Іван Баканов – близький товариш Володимира Зеленського. Він приїхав на святкування близько дев’ятої години вечора.

Як виявилось, на вході в готель Баканов чекав на першого помічника президента Володимира Зеленського Сергія Шефіра.

І навіть допоміг Шефіру нести, схоже, подарунок.

Зрештою, залишив свято Баканов одночасно з Шефіром. Опівночі.

Про те, що Баканов і Шефір були саме на святкуванні дня народження бізнесмена Григорія Суркіса, свідчать пакети елітного бренду Fendi, з якими готель того вечора залишали усі гості.

Примітно, що за два тижні до свого дня народження Григорій Суркіс відвідував центральний офіс Служби безпеки України, де розташовується кабінет Баканова.

«Партія пана Медведчука: там ще є великі питання – це його партія? Чи це тимчасове об’єднання? …І це буде дуже гучна історія, яка дуже погано закінчиться», – заявив Володимир Зеленський у фільмі «100 днів президента».

Виходить, що в суботньому інтерв’ю президент Володимир Зеленський переконував, що історія партії Медведчука дуже погано закінчиться.

А вже через три дні його соратник, голова СБУ, відвідав день народження впливового депутата цієї самої фракції, одним зі спонсорів якої є кум Путіна Віктор Медведчук.

І протягом трьох годин святкував у компанії депутатів, які не визнають військову агресію Росії.

«Схеми» звернулися за коментарями до голови СБУ, першого помічника президента Зеленського та самого Григорія Суркіса. Відповідей до моменту публікації вони не надали.

Серед гостей свята журналісти зафіксували і акторів студії «Квартал-95».

Серед них – Степан Казанін.

Міка Фаталов – який зіграв у серіалі «Слуга народу» главу СБУ.

Також журналісти помітили, як із паркінгу готелю виїхало авто, зареєстроване на чоловіка акторки студії «Квартал-95» Олени Кравець.

Крім того, на фото, яке у фейсбуці опублікувала головний редактор видання «Гордон» Алеся Бацман, можна помітити також Євгена Кошового.

Приїхав привітати Суркіса і почесний президент групи компаній «1+1 медіа» та народний депутат від фракції «Слуга народу» Олександр Ткаченко.

Ще один впливовий депутат від «Слуги народу» Михайло Радуцький, схоже, подарував імениннику картину.

О третій годині ночі п’ятизірковий готель залишив головний винуватець свята – іменинник Григорій Суркіс, із братом і родинами.

Загалом, за спостереженням «Схем», святкування тривало десять годин.

radiosvoboda.org

Королі українського лісу. Частина третя: Адвокат

Молодий хлопчина прогулювався центром вечірнього Лондона. Як на свій вік, він був вкрай успішним. Вагомі досягнення у спорті, бізнес в різних країнах, навчання у престижному англійському London College of Business Management.

Переходячи річку Темзу, щось змусило його зупинитися. Він захотів зробити фото – сподобався вигляд Тауерського моста, заповненого ілюмінацією. Ці дві вежі – які наче символізували родинний дует – батька із сином.

Юрій Копитко запостив фото у Фейсбуці та пішов далі центром Лондона (реконструкція ймовірної події — авт.).

Тим часом, у різних куточках України, нещадно рубали ліс, який згодом у тисячах вагонів, через зареєстровані у Великобританії фірми, поїхав до Європи. По схемі, в якій мозком та організатором “простежується” батько хлопця – Богдан Копитко.

Частина третя. Адвокат

Схема. Коротко

У попередніх розділах я описав оборудки з експортом.

Сховані в офшорах, англійські та естонські компанії львів’ян Назара Лисого та Андрія Вороновського, згідно з ухвалою суду, купували у держпідприємств ліс за заниженими цінами. І — перепродували до Європи. За даними слідства, різниця розподілялася між учасниками схеми, йшла на хабарі керівництву лісової галузі та “відмивалася” через десяток контрольованих українцями компаній.

Як вказано в ухвалі суду, купівля-продаж проводилися по документах, натомість вагони із лісом їхали від держпідприємств прямісінько до європейських переробних заводів. А схема із використанням компаній – посередників застосовувалася виключно для акумулювання різниці у ціні.

(У подальшому, кримінальне провадження було закрите. Як це сталося – буде описано у четвертій частині).

Двоє виконавців вивели мене на близьке оточення чи не найпотужнішого кримінального авторитета України – Богдана Копитка.

Як свідчать зібрані факти, саме за експортну лісову схему розгорілася кровопролитна війна.

Спочатку, було влаштовано замах на самого Копитка — загинуло троє охоронців. Організатором поліція називала Дмитра Гаврилюка, який відомий як керівник бойового крила “бригади” “Вови Морди” (Володимира Дідуха), очільника іншої потужної злочинної структури.

Згодом, спецпризначенці затримали групу чоловіків, які готувалися розстріляти із кулемета ДШК самого “Вову Морду”.

Генпрокурор назвав це плановане вбивство – помстою, у відповідь за невдалий замах на Б. Копитка.

Джерела у ГПУ ідентифікували журналістам “співорганізатора” замаху — Андрія Солтиса.

Він є наступною ланкою, яка приводить експортний бізнес компаній Вороновського і Лисого до організаційної “тіні” Богдана Копитка.

Золота дев’ятка

Ще в квітні минулого року, волинський слідчий Божко мав розв’язані руки та ударними темпами наблизився впритул до безпосередніх виконавців у схемі.

За лічені дні він приїхав із обшуками на підприємство “Гофер Україна”, аби додатково підтвердити докази Держфінмоніторингу про відмивання грошей.

Завітало очолюване слідчим товариство прокурорів і безпосередньо за місцем реєстрації А. Вороновського.

А от другу українську компанію – через яку Biofuel Trading і Bioenergy solutions відмивали гроші – знайти не вдалося.

Адже після відкриття кримінального провадження, компанію “Укрєвроінтеграція” переписали на фіктивних власників — самого “нового” директора уже багато років не можуть знайти з кілька десятків слідчих у ще більшій кількості кримінальних проваджень.

“Укрєвроінтеграцію” перереєстрували у панельну багатоповерхівку в Києві – із поза сотнею квартир. Із зазначенням – лише номеру будинку. Шукай вітру в полі!

Новоспеченими власниками компанії стали Максим Ковальчук та Руслан Ц.

Вони входять до “золотої дев’ятки”, документи якої використовуються для реєстрації сотень фіктивних компаній, за якими ховаються справжні власники.

Це гігантська  імперія конвертаційних центрів, компаній із незаконного відшкодування ПДВ, заниження податків та мита і відмивання брудних грошей.

Ці дев’ять осіб виступають “партнерами” по численних бізнесах – із різними видами діяльності та по усіх куточках країни. Спільні телефони, адреси, та десятки кримінальних проваджень в історії. Допоки правоохоронці розплутують схеми по одних компаніях, на “золоту дев’ятку” реєструють все нові та нові.

Проаналізувавши із півсотні судових документів стає зрозуміло, що ця конвертаційна імперія створена групою пов’язаних осіб, адже у тому чи іншому кримінальному провадженні зустрічається аналогічна фраза – “звітність подається із однієї і тієї ж самої IP – адреси”.

Різні області, інші види діяльності – та одні й ті ж самі “засновники”, телефони, адреси та IP.

за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

З іншого боку – можна було б припустити, що “золота дев’ятка” – закритий клуб прихованих олігархів.

Але…

Так новоспечений співвласник “Укрєвроінтеграції” – Руслан Ц. – судимий, як мінімум чотири рази. Телефони у людей відбирає час від часу, ото його й садять. Востаннє судять за те, що прийшов в гості до сина – й ігрову приставку взяв. Здав у ломбард.

І все тому, що Руслан Ц. – наркоман.

А ще він – в одному із кримінальних проваджень, зізнався, що оформляв на себе фірми. Розповів поки – лише за чотирнадцять. Мовляв, ходив до нотаріусів та документи підписував.

Його партнер по “бізнесах” – Дмитро Рашевський – вже й вирок має. Судимий по конвертаційній справі ТзОВ “Ферумгруп”. Через яку гроші відмивали. Так він оце і зізнався – до діяльності компанії відношення не мав, а надав свої документи для її реєстрації – виключно за грошову винагороду.

Дмитрій Гетьман – взагалі не вловимий. У товаристві із теперішнім директором та співвласником “Укрєвроінтеграції” Максимом Ковальчуком вони їздять країною, та на пару стають “власниками” нових та нових фірм. І роблять це так філігранно – що кримінальна поліція всієї України, ніяк того Гетьмана, ні у нотаріусів, ні у реєстраційних службах зловити не може.

Бо вже другий рік, як “бізнесмен” у розшуку. Крадіжками в столиці займався. Шість потерпілих. І оце поліція його шукає – а він із Ковальчуком все нові та нові бізнеси започатковує. Певне – неабиякий досвід – бо за плечима 7.2 роки. За розбійний напад із проникненням в житло.

Владислав Філоненко – і той не справжній. На “нього”, компанію “Ентер-груп”, купили кілька молодиків, які через неіснуючі інтернет – магазини, техніку реалізовували. 56-ть потерпілих.

Ольгу Ващак та Аллу Аридіну, при усьому бажанні — ані податківцям, ані прокурорам, ані суддям — допитати не вдасться — хіба приїдуть до окупованих Стаханова і Донецька. Де зареєстровані жінки.

Звісно, можна було б припустити, що “Укрєвроінтеграцію”, з відмиванням грошей, банально продали власникам “золотої дев’ятки”.

І навіть — пояснити той факт, що після переоформлення компанії, поряд із прізвищем директора Ковальчука, у якості бухгалтера продовжував фігурувати Лисий.  Наприклад – попередні справи завершував.

Тільки от – Андрій Солтис підвів. “Співорганізатор” замаху на кримінального авторитета “Вову Морду”.

Бо “має” Ковальчук фірму — в квартирі багатоповерхівки в Запоріжжі. У тому ж помешканні – бізнесує із своєю компанією згадана Алла Аридіна.

Низка її організацій – під слідством. Зокрема – “Бірамстел”. Йдеться про відмивання грошей у продажах м’яса та зерна. Слідчі накопали, що продаж був на паперах. А фіктивні компанії, “засвічені” у кримінальному провадженні, пов’язані між собою однією IP-адресою.

І оце другий фігурант справи – фірма “Вест Вудсток”. Із співвласником та директором, на час описаних, подій – Андрієм Солтисом.

Ухвала суду

ВідмиванняCaveron

Звісно, у цього чоловіка широкий розмах діяльності та компаньйонів. Які виводять на наступну, англійську компанію, через яку експортери українського лісу Biofuel Trading і Bioenergy solutions відмивали гроші. Caveron L.P .

Бо на час активного вивезення лісу, бізнес партнер Солтиса по “Вест Вудстоку”,  мав і собі партнера – по іншій компанії. А той – був директором у ТзОВ “Велтс”.  Співзасновники – польська “Експотрейд” та українська “Трентова ЛТД”.

У той самий час Андрій Солтис проявляв великі знання у бізнесі та його ще одна фірма – “Форест Санрайз” торгувала зерном. Яким – до кінця не зрозуміло, бо слідчі пишуть, що окремі продажі здійснювалися на папері. А поряд із цією “Форест Санрайз”, у одній справі, слідчі виводять на чисту воду ТзОВ “Експотрейдія”.  Де у той же ж період співзасновником була згадана польська “Експотрейд”.

А найцікавіше те, що директором “Трентова ЛТД” (а сьогодні і співвласником) був Павло Нестерко. Який, за дивним збігом обставин – і бенефіціаром польської “Експотрейд” був записаним.

З огляду на це, для Андрія Солтиса, підприємець Павло Нестерко має бути зовсім не чужим.

А от останній бізнесмен – вкрай цікавий чоловік. З одного боку — у нього в партнерах відомі львівські адвокати, що мають значну кількість реальних різнопланових компаній, у власності яких перебуває велика кількість офісних приміщень.

З іншого боку — якось так виходить, що у ці приміщення систематично вселяються все нові та нові організації, які займаються конвертацією грошей та іншими злочинними схемами. Правоохоронці проводять обшуки. Одні орендарі зникають, ліквідовуються, інші – з’являються.

До чого це я? Сталася із Павлом Нестерком цікава історія.

Власником та директором однієї компанії  — “Інтенсив” — був “записаний” Валерій К.

Це саме у час активного експорту лісу нашими львівськими товаришами.

А Валерій К. був дуже “успішним” бізнесменом із п’ятьма компаніями. Напевне, всі не “тягнув”, адже продав “Інтенсив” цій же, згаданій, “Трентова ЛТД” з директором П. Нестерком.

Тим часом, як виглядає із опрацьованих судових ухвал, компанії Валерія К. ввозили в Україні із – за кордону товари. Все – що душа забажає. Тільки от компанія, у якої вони це все купували, у багатьох випадках – одна й та ж  — Caveron.

Та сама, через яку експортери українського лісу Biofuel Trading і Bioenergy Solutions відмивали гроші.

А ще – контрабанда була. Прийшли оце працівники СБУ до Валерія К. з обшуками та попросили пояснити, яким таким чином сталося, що у вантажівці із одягом, вони знайшли плазмові телевізори.

Валерій К. послав їх із цим запитанням до компанії Caveron – мовляв, нічого не знає.

Але відкривали все нові та нові справи, бо чомусь податківці встановлювали, що у документах, які приїздять із різноманітною продукцію від фірми Caveron – значно занижені ціни. Що відповідно, дозволяє фірмам Валерія К. не доплачувати податки та мита.

А ще компанії чоловіка проходять у справі конвертаційних центрів і таке різне.

Та коли п’ять місяці тому, почався розгляд у суді провадження, в якому чоловіку пред’явлено обвинувачення, то виявилося, що “бізнесмен”,  який тільки на одну фірму і лише за два місяці завіз в Україну товарів десь на під 30-ть мільйонів – в принципі, такою діяльністю займатися не може.

Бо тривалий час Валерій К. – страждає на розлади психіки та поведінки. Стоїть на обліку. Алкоголізм.

Кандидат в судді

Однак, через очевидно не чужого для Андрія Солтиса, підприємця Павла Нестерка, можна протягнути ниточки не лише до англійської компані Caveron – яка відмивала гроші у схемі експорту лісу.

Адже має Павло Нестерко компаньйона по бізнесу – адвоката Олександа Кондра.

Кондра викладає на юридичному факультеті  Львівського університету ім. І.Франка.

Олександр Кондра. фото — соцмережі

Подавався як кандидат на посаду судді. Та є кілька речей, які викладач, скоріш за все, не зможе пояснити своїм студентам. Аргументувати той факт, що він зараз є власником компанії “Інтенсив”, де раніше засвітився Валерія К. – якось можна – мовляв купив.

Та от інший пазл – “розрулити” вкрай складно.

Адже дві компанії Валерія К. фігурують у одному кримінальному провадженні разом із АО “Кондра і партнери”, у якому викладач має 33.3%. Загалом по слідству — 72 фірми. Йдеться за конвертацію та відшкодування податків для підприємств експортерів. Провадження настільки важливе – що розслідується безпосередньо Генпрокуратурою України.

Між іншим, про справи, у яких Кондра є адвокатом, він напевне теж із студентами не говорить. Клієнти – не ті.

До прикладу – Дмитра Степанова захищав. Сутенера. Який уже був судимий за організацію мережі домів розпусти в Харкові. А потім оце й у Львові налагодив. Також отримав вирок. Аналогічно – умовний.

Такий ось бізнес і справи у викладача, кандидата на посаду судді, мільйонного бізнесмена Кондра.

А ще, десь зо дев’ять років, чоловік повинен бути знайомим із найближчим оточенням кримінального авторитета Богдана Копитка.

Список Деньковича

У 2010-ому, після приходу до влади в Україні режиму Януковича, та самодискредитації за минулі роки керівництва політ сили екс-президента Ющенка, на Західній Україні високі рейтинги мала партія “Батьківщина” екс-прем’єра Юлії Тимошенко.

Однією із ключових областей була Львівська. У жовтні наближалися місцеві вибори депутатів.

У “Батьківщині” стався скандал – політичний важковаговик, депутат Верховної ради України Іван Денькович, керівник обласної партійної організації Львівщини, та один із найближчих соратників Тимошенко – почав вибудовувати свою гру.

Тому — політрада партії виключила Деньковича з “Батьківщини”. Депутат у судах домігся визнання рішення незаконним.

А перед виборами – сформував та подав до виборчої комісії перелік кандидатів у депутати Львівської обласної ради. Який і охрестили – “Список Деньковича”. Адже, перелік кандидатів був не погоджений із керівництвом політпартії.

“Батьківщина” в чергове провела конференцію. Виключила Деньковича. Відкликала із виборчої комісії кандидатури людей із того списку.

Знову тривали суди. Закінчилося тим, що “Батьківщина” участі у виборах до Львівської облради взагалі взяти не змогла.

За чутками, Денькович вчинив розкол, або провести від партії частину провладних кандидатів. Адже у Батьківщині його пов’язували із провладної коаліцією у Верховній раді – на чолі з Партією Регіонів.

У мене є ще одна версія, яка чомусь не була офіційно озвучена – хоча лежала на поверхні.

8 людей. Це 25% — “Списку Деньковича”.

Їх можна охарактеризувати трьома словами – “команда Богдана Копитка”. При потраплянні до Львівської обласної ради – це могла бути ціла фракція депутатів.

І уся ситуація із реєстрацією “Списку Деньковича” – як нікому – була вигідна для Копитка.

… Олександр Кондра – це зять Деньковича. Саме у розпал скандалу, він – як адвокат – представляв у судах проти виборчої комісії, інтереси людей із одіозного списку імені Деньковича…

У наступній частині про те, як магічним чином українські дрова, при перетині кордону із Європою – перетворюються на заборонений до вивезення ліс. Про “війну” між митниками та прокурорами — і що спільного у волоських горіхів та лісу. І звісно — як “хоронять” кримінальні провадження відносно впливових високопосадовців.

Про все це – у частині  четвертій. Незабаром — “Генпрокурор”.

* Фігурантам розслідування були надіслані листи з проханнями про коментарі. На момент публікації, відповідей не було надано. Якщо все ж, відповіді на поставлені запитання надійдуть, вони будуть опубліковані в наступних частинах

Тарас Зозулінський

Попередній матеріал серії читайте за посиланням.

Цей матеріал було підтримано проектом «OPEN Media Hub», за фінансування Європейського Союзу.

Операція «приватизація»: МінАПК за копійки віддає майно «потрібним» людям

За фактами порушень довкола колись успішного «Броварського оптового ринку» відкрито декілька кримінальних проваджень. Чому ж наразі результат від розслідування кримінальних справ нульовий? Більш того, за нашою інсайдерською інформацією «СтопКору», наразі ринок готують до приватизації. Докладніше про це – у спецрозслідуванні Христини Кришихи.

Зацікавлені особи з Міністерства АПК виставляють об’єкт на продаж для своїх за смішні гроші – всього 4 мільйони гривень, тобто 160 тисяч доларів. Це як вартість трикімнатної квартири у центрі столиці – без ремонту. Хоча у 2007 році вартість ринку оцінювали у 6 мільйонів гривень, а це за тодішнім курсом 1,5 мільйона доларів.

Схема “розбазарення” ринку

При цьому продаж об’єкта поки що не узгоджений з жодним органом управління міністерства АПК. Що знову суперечить всім законам про приватизацію. Та вочевидь у цьому міністерстві звикли заробляти на державному майні.

«Якщо подивитися реєстр, то МінАПК – це не просто якесь міністерство, це сотні державних підприємств, кожне з яких володіє майном на сотні мільйонів гривень, а якщо порахувати разом, то це мільярди. І ці мільярди, які не приносять державі ніякого прибутку – це мільярди, які потихеньку дерибаняться», – зазначає координатор ГО «Стоп корупції» Роман Бочкала.

Схожих розвалених державних господарств в Україні – безліч. За приблизними підрахунками журналістів, на балансі Міністерства аграрної політики та продовольства півтисячі таких підприємств. І тільки сотня з них реально працює.

Тож уже зараз громадська організація «Стоп корупції» готує розгорнуте звернення до МінАПК з проханням звернути увагу і вжити усіх необхідних заходів для того, щоб врегулювати це питання законними методами.

Також усі виявленні факти розкрадання державного майна ми передаємо на перевірку правоохоронним органам.

stopcor.org

Династії львівського “Закону”. Прокурори: реакція

Минулого тижня Vse.Media опублікувало серію журналістських розслідувань“Династії львівського “Закону”. У них, зокрема йшлося про родинні зв’язки між прокурорами, суддями та працівниками митної служби, кар’єрне зростання, пов’язаність та чим це може загрожувати в системі права та правосуддя нашої держави.

Ці матеріали були підтримані проектом «OPEN Media Hub», за фінансування Європейського Союзу.

Розслідування викликали неабиякий резонанс серед прокурорів.

Варто відзначити, що при підготовці матеріалів, автор надсилав запити про доступ до публічної інформації та не отримавши відповідей на поставлені запитання – надсилав прохання про коментарі.

На момент публікації матеріалів, працівники прокуратури та митної служби, згадані у розслідуваннях (окрім О. Дзерина), відповідей на поставлені запитання не надали.

Однак, після оприлюднення розслідувань виданням Vse.Media, автор почав отримувати листи з органів прокуратури.

Так, тільки 20.08.19 року надійшло дві “відписки” від Львівської місцевої прокуратури № 1, за підписом керівника – Сапуцького Р. Я.

Цікаво, що у даних листах вказана дата їхньої реєстрації – 10.08.19 року. Однак, оскільки такі листи надійшли лише 20.08.19 року – є усі підстави припускати, що дата їхньої реєстрації та вихідні номери могли бути проставлені заднім числом. Адже термін доставки Укрпоштою – 11 днів, в одному і тому ж місті – викликає великі сумніви.

Окрім того, на самому конверті відсутній штемпель Укрпошти в якому було б зазначено дату відправки.

Варто зазначити, що дані листи стосуються прокурорів Палюх Л. А. та Дутковської Ю. В. Однак, жодних коментарів та відповідей на поставлені запитання від вказаних прокурорів у цих листах не надійшло.

Натомість, їх керівник Р.Сапуцький ознайомив редакцію із рядом статей чинного законодавства, та повідомив:

— … прокурор наділений повноваженнями щодо надання коментарів лише у межах своєї професійної діяльності.

Такі пояснення пана Сапуцького викликають посмішку, адже усі питання, поставлені фігурантам розслідувань Vse.Media, стосувалися виключно їхньої професійної діяльності.

Широкий резонанс, напевне викликали розслідування видання і у Прокуратурі Чернівецької області.

Автору написав особисто заступник прокурора Буковини Адріан Дутковський.

Його коментар та відповіді на поставлені запитання було отримано 16.08.19 – після оприлюднення Vse.Media усіх частин розслідування.

Згідно штемпеля Укрпошти (м. Чернівці) даний лист був відправлений 13.08.19.

Матеріал «Династії львівського «Закону», одним із героїв якого і був А. Дутковський, у день відправлення поштовим зв’язком згаданого листа, був опублікований.

До слова, у розслідуванні ми розповідали, про родинні та дружні зв’язки цього прокурора у середовищі суддів, прокурорів, колишніх працівників прокуратури.

Автор надіслав А. Дутковському такі запитання:

— “1. Ваша дружина – Дутковська Юлія Володимирівна — є прокурором місцевої прокуратури №1. Одночасно – прокурором місцевої прокуратури №1 також є Палюх Лілія Андріївна.

Її батько – Палюх Андрій Ігорович — працював у органах прокуратури Львівщини та знайомий із вами.

Прошу повідомити, чи допомагав Палюх А. І. (на той час заступник прокурора Львівської області) – вашій дружині Юлії Дутковській потрапити на роботу в органи прокуратури?

Чи були у вас будь які розмови про це із Палюхом А. І.?

  1. У 2009-2010 рр. Прокурором Шевченківського району м. Львова (керівником), був Палюх А.І. Його помічником – помічником прокурора району – працювала Галина Дмитрівна Борейко, — а заступником прокурора м. Львова працювали Ви.

З огляду на це, прошу повідомити, чи сприяла вашій дружині у подальшому працевлаштуванні Галина Дмитрівна Борейко? Чи знайомі Ви із нею та чи зустрічалися особисто по питаннях працевлаштування-переведення на іншу посаду вашої дружини?

  1. Посаду заступника прокурора Чернівецької області Ви обійняли у 33-и роки. Прошу повідомити, чи сприяв Вам у працевлаштуванні в даному випадку ваш тесть – Каралюс В. М.” —

З огляду на те, що Vse.Media, є об’єктивним та неупередженим виданням, подаємо відповідь заступника прокурора Чернівецької області А. Дутковського у повному обсязі.

Також маємо надію, що інші фігуранти наших розслідувань – працівники органів прокуратури та митної служби, візьмуть приклад із А. Дутковського, відреагують на розслідування Vse.Media, і відповідно, надішлють свої коментарі.

Тарас Зозулінський

Корупционер Руслан Сольвар — не уплата налогов, незаконная вырубка леса, спонсировании сепаратистов, отмывании денег через УПЦ(МП)

Стали известны факты о темных делах самого бедного нардепа Руслана Сольвара. Парламентария подозревают в уклонении от уплаты налогов, причастности к незаконной вырубке леса на Закарпатье, спонсировании сепаратистов, а также отмывании денег через строительство храмов УПЦ МП и сокрытии реальных доходов через подставных лиц.

СМИ попытались разобраться, действительно ли экс-регионал и бывший БППшник Сольвар нечист на руку.

Не секрет, что многие политики приходят в депутатство из бизнеса и для бизнеса. Не исключением стал и Руслан Сольвар. Активисты-расследователи общественного движения “СТОП-Коррупция” обнаружили у бывшего регионала и экс-БППшника нелегальное состояние в размере 50 млн долл., состоящее из коррупционной доли в большинстве весомых бизнесов транспортных перевозок и приносящее ему свыше 2 млн долл. рентного дохода ежегодно, сообщает издание izvestia.kiev.ua.

Несмотря на то, что нардеп тщательно скрывает информацию о своих доходах и материальном состоянии, журналисты выяснили, что работая в Министерстве АПК, он активно начал развивать «зерновой» бизнес. В сферу его интересов всегда входили сельское хозяйство и железнодорожные транспортные услуги. В автобиографии Руслана Сольвара фигурирует множество фирм, информацию о которых найти вообще нереально, причем в ней нет даже упоминаний, где и когда конкретно он работал в той или иной организации.

Сольвар неоднократно заявлял журналистам, что пошел в политику для того, чтобы ему было легче заниматься бизнесом. И, действительно, с приходом в парламент для него началось «золотое время». В Раде он работал в комитете по вопросам транспорта и связи, который возглавлял всем известный Борис Колесников. Как оказалось, Руслан Николаевич стал для него идеальным «соратником». При его активном содействии он, впоследствии, стал главным советником генерального директора Ассоциации транспортно-экспедиторских организаций («Укрвнештранс»). Для человека, который уже более десятилетия «делает деньги» на махинациях с грузовыми железнодорожными перевозками, – место просто идеальное.

Еще будучи народным депутатом VII созыва, Руслан Сольвар довольно тесно общался с сыном Виктора Януковича, активно продвигая интересы «Партии регионов», а в Раде его называли человеком Бориса Колесникова и одним из «смотрящих» так называемой «Семьи». Однако сам он всячески отнекивался от связи с «Партии регионов», с пеной у рта доказывая свою «оппозиционность». Будучи смотрящим «Семьи», Руслан Сольвар, по данным источников, украл несколько десятков миллионов долларов и в последствии стал “кошельком” Кличко.

В Верховной Раде VIII созыва он стал одним из главных лоббистов интересов бывших регионалов в лице его бывшего «партнера» Бориса Колесникова и ряда других скандальных личностей в украинской политике. На этот раз народным депутатом он стал от партии «Блок Петра Порошенко». Во время выборов, кстати, не обошлось без эксцессов. Богдан Хмельницкий, один из конкурентов Сольвара по выборам на 91 округе в 2014 году, выложил в сеть их телефонный разговор, во время которого господин Сольвар грубо выражался, угрожая ему большими проблемами.

Выгода любой ценой

На сегодняшний день под контролем Руслана Сольвара находится целый ряд компаний, специализацией который являются грузовые перевозки. Одна из них — «Фреш Лайн». Ее директором является Алексей Мозговой, которого на эту должность в 2003 году поставил Руслан Сольвар, один из ее учредителей. О том, что Мозговой и до сих пор подчиняется Сольвару, свидетельствует и тот факт, что он является его помощником в Верховной Раде, что, кстати нардеп, также яростно отрицает. Однако данные об этом есть на официальном сайте ВРУ.

В 2010 году, сразу после назначения Бориса Колесникова министром инфраструктуры, компания «Фреш лайн» заключила с «Укрзализныцей» контракт. Тут следует отметить, что 80% доходов «Укрзализныци» составляют грузовые перевозки, а одним из основных способов мошенничества времен «Семьи» являлось умышленное занижение стоимости грузоперевозок для «своих» компаний. Так вот, после заключения договора, «Фреш лайн» и стала одной из «своих» компаний. В результате чего ей удалось сэкономить сотни тысяч долларов, а вот «Укразализныця» наоборот понесла значительные убытки. И только после длительных разборок выгодный для Руслана Сольвара контракт был разорван в 2014 году.

Еще одной подконтрольной Сольвару фирмой является «Метрудтранс». Ее директором до недавнего времени был Артем Минич, с которым экс-регионал вместе был в составе учредителей компании «Укрзернотранс-К». Владельцем же ее значится Владимир Пашко. В январе 2015 года компания заключила договор с госпредприятием «Рогатинское лесное хозяйство». Согласно контракту, фирма обязалась предоставить услуги по перевозке ж/д транспортом на общую сумму 1, 550 млн грн. Тут следует отметить, что конкуренции у «Метрудтранс» фактически не было, и получила она этот заказ не совсем честным путем. Как оказалось позже, единственным их соперником во время проведения тендера была «Монолиттранскомпани», учредителем которой оказался земляк Руслана Сольвара Николай Бачал. Кумовство? Нет, не слышали… Начиная с марта 2012 года, «Метрудтранс» заключила с государственными компании контрактов на общую сумму около 15 млн грн.

Став народным депутатом во второй раз, при каждом удобном случае Руслан Сольвар не упускает возможность получить выгоду для подконтрольных ему компаний. Он использует весь свой политический арсенал для того, чтоб основные маршруты по железнодорожному транзиту доставались именно его предприятиям. Кроме того, он методично давит на руководство «Укрзализныци», заставляя тарифную комиссию мешать его главным конкурентам: компаниям «Лемтранс Транзит», «ИТЭК Транс», «PLASKE», «Тенгизшевройл». Согласно информации из компетентных источников, Руслан Сольвар мошенничает, чтобы завладеть наиболее «лакомыми» маршрутами: он предварительно договаривается с клиентами, а потом просто давит на тарифную комиссию «Укрзализныци», заставляя снизить тарифы на нужные ему маршруты. На высшем же уровне, в частности, в парламенте, нардеп занимается уничтожением конкурентов, распространяя дискредитирующие материалы и тонко подводя народных избранников к тому, что нужно эти факты проверить с помощью правоохранительных органов. В результате таких действий у конкурирующих с ним фирм начинаются бесконечные проблемы, к ним постоянно врываются неожиданные проверки, в результате которых работа полностью блокируется.

Но и это еще не все. Сразу после того, как «Укразализныця» стала частным акционерным обществом, Руслан Сольвар устроил туда одного из работников своего предприятия, да еще и не на простую должность, а на пост гендиректора Украинского транспортно-логистического центра (УТЛЦ). По сути, эта должность позволяет контролировать передвижение почти 100 тыс. вагонов. Для Сольвара, десятки лет строящего свои махинации вокруг железной дороги, это было поистине «царским» подарком. Поговаривают, что поспособствовал этому тогдашний глава АПУ Борис Ложкин и его советник Михаил Бейлин. Кстати, именно Бейлин назначил главой предприятия «Укрзализнычпостач» Евгения Хрощака. Этот деятель планомерно отдавал победы в тендерах компаниям, которые значительно завышали цены на свою продукцию. И это далеко не все «качественные» назначения Бейлина.

Сейчас ГПУ расследует уголовное дело №42014000000000414 о злоупотреблениях на «Укрзализныце» в период правления регионалов. В частности, о незаконном завышении тарифов на железнодорожные перевозки, где фигурирует и фамилия Сольвар.

Второе пришествие в Раду

При этом стоит напомнить, что в Верховную Раду VIII созыва Руслан Сольвар также прошел с «подмоченной» репутацией. В частности, нардеп во второй раз прошел в парламент как тушка Кличко и готовился стать смотрящим Киевской области. Сам Сольвар не скрывал того, что пришел в Раду не для защиты интересов избирателей, и даже не для законотворческой деятельности, а лишь для того, чтоб защитить свой бизнес и преумножить доходы. Кроме того, он признался, что подкупал избирателей во время выборов:

«Если бы я там деньги не тратил, то ничего бы не вышло у меня. Я проиграл бы однозначно, — прямо говорит о расходах на приобретение своего места в Верховной Раде Сольвар. – У меня так сложились обстоятельства. Ну, просто, как Вам сказать. Начали давить, все. Ну, думаю, что ж сидеть, бегать по этим депутатам. Самому нужно становится, но это ж просто я не смогу сказать в эфир».

Также во время предвыборного митинга в Макарове в прошлом году между Русланом Сольваром и лидером партии “УДАР” Виталием Кличко произошел интересный диалог, о котором писала Комсомольская правда в Украине: “Скажи мне, Руслан, сколько нужно тебе денег, чтобы ты перешел в другую партию, стал “тушкой”? — Озвучил вопрос от народа Виталий Кличко. — “Виталий, я зарабатывал хорошую репутацию среди земляков долгие годы и не намерен потерять ее за одну минуту. Поэтому я обещаю своим избирателям, соратникам по партии “УДАР”, что ни за какие деньги не стану “тушкой”. Я и в дальнейшем намерен помогать землякам. У меня есть мечта — приезжать домой и, не стыдясь за свои поступки, смотреть в глаза избирателям”, — ответственно заявил Руслан Сольвар. Как известно, позже УДАР и БПП объединились, что возможно и повлияло на то, что окончательно тушкой господин Сольвар не стал. Однако ряды однопартийцев он все же покинул и сейчас находится в раздумьях, к кому примкнуть дальше. Вместе с тем, позиционирует он себя как экс-регионал и оппозиционер, и, не стесняясь критикует президента Порошенко.

Еще один маленький нюанс. По словам источников, на собеседовании для поступления в Академию государственного управления при президенте Руслан Сольвар искренне признался членам комиссии, что собирается покинуть фракцию Кличко, поскольку власть парализовала его бизнес.

Вместе с тем, нардеп также тратит часть своего состояния на строительство храмов. Самое интересное то, что удобнее всего ему замаливать грехи именно в церквях Украинской православной церкви Московского патриархата. С учетом нынешней войны с РФ, ее нападения на территорию Украины и попытках Кирилла уничтожить Киевский патриархат, как минимум странным выглядит преумножение церквей страны-агрессора, да еще и с помощью парламентария. Есть и другая сторона медали. Не исключено, что за благими намерениями Руслана Сольвара скрывается достаточно меркантильный расчет — поиметь деньги, а именно вернуть наличкой, в частности, через схему обнала, почти 75% от вложенной в строительство суммы. Наверное, не надо объяснять, что спонсируя церковь агрессора, автоматически спонсируется война на Донбассе. Кроме того, святые отцы прекрасно отрабатывали деньги, вложенные Сольваром в благое дело, агитируя паству поддержать доброго саморитянина.

Ни кола, ни двора

Руслан Сольвар, согласно его декларации о доходах, является одним из самых бедных народных депутатов. В 2014 году он задекларировал доходов на общую сумму 163 тыс. грн. Автомобиля и квартиры у него нет, как и у членов его семьи. Это весьма странно, ведь фактически нардеп является владельцем и создателем нескольких транспортных компаний, которые сегодня зарабатывают баснословные деньги. При этом еще в 2012 году депутат Сольвар получил официальный доход в размере 3 млн грн. Но уже в следующем отчетном году его благосостояние резко уменьшилось до 240 тыс. грн, а к 2014 году Сольвар обеднел еще на 77 тыс. грн.

Обнищание народного избранника продолжилось и в дальнейшем. В 2015 году, если верить его декларации, у Сольвава по-прежнему не оказалось ни единого квадратного метра недвижимости. Видимо, именно этим объясняется попадание Руслана Сольвара в списки тех народных депутатов, которые получили денежную компенсацию на аренду жилья от парламента за деньги налогоплательщиков. Учитывая то, что не так давно парламентарий купил себе далеко не дешевый микроавтобус «Шевроле Экспресс», средняя стоимость которого составляет порядка 45 тыс. евро, а также ходит с телефоном, цена которого — около 60 тыс. грн, возникает вопрос: откуда такие дорогие игрушки? Неужели засевали?

Несмотря на то, что у нардепа не задекларирован ни один автомобиль, по городу Руслан Сольвар передвигается на машинах родственников, друзей и своих помощников. Этот автопарк насчитывает семь элитных автомобилей, которые он исправно меняет: BMW 740 Li (броня B5), Lexus LX470, Porsche Cayenne, Volkswagen Tiguan (2 штуки), Mercedes-Benz S450, Lexus RX350. К слову, оценить тайный автопарк Сольвара можно примерно в $2,7 млн.

Присмотревшись более пристально к семье нардепа оказалось, что мать господина Сольвара, обычная школьная учительница Мария Владимировна Сольвар, прямо-таки гребет деньги лопатой, так как в ее собственности находятся десятки объектов недвижимости, среди которых есть и несколько элитных квартир в столице. Состояние Марии Сольвар оценивается в несколько миллионов долларов.

Например, квартира в ЖК “Да Винчи” (130 кв. м.) по ул. Олеся Гончара оценивается в суму около 400 тыс. долл. Стоимость элитной квартиры (площадью 201 кв. м.) в самом престижном районе Киева, расположенная на Печерских холмах в ЖК “Триумф” по ул. Зверинецкой, по мнению экспертов недвижимости, вполне может превышать 1 млн долл. Также мать Руслана Сольвара владеет тремя квартирами общей площадью около 150 кв. м. и двумя офисами в центре Киева (на ул. Ивана Кудри 12 и 14) и тремя гаражами на Кловском спуске. Дополняют список недвижимости мамы “бедного” депутата два особняка в коттеджном городке “Лесное озеро” в селе Роживка под Киевом.

Однако владения госпожи Сольвар на этом не заканчиваются. У нее в собственности ни много, ни мало – 3 га земли в Винницкой области.

Богатыми, в отличие от нардепа, являются также и родственники его экс-супруги, с которой он расторгнул брак в 2015 году. На троих из них оформлены несколько квартир в тех же домах на улице Ивана Кудри, что и у матери Сольвара.

Примечательно, что по этим адресам расположено большинство компаний, которые приписывают народному избраннику: ООО “Укрзернотранс-К”, ООО “Метрудтранс”, ООО “Автокар-777”. В общей сложности на улице Ивана Кудри родственникам Сольвара принадлежит 9 помещений площадью почти 500 кв. м. на сумму, которая достигает почти 3 млн долл.

Лесные делишки Сольвара

Помимо всего прочего, народного депутата Руслана Сольвара подозревают в причастности к незаконной вырубке леса на Закарпатье. В частности, его коллега народный депутат Виталий Куприй в интервью First Truth&Transparency Committee заявил, что «Руслан Сольвар сотрудничает с «ДНР» и причастен к незаконной вырубке леса на Закарпатье». При этом, в чем именно заключается сотрудничество Сольвара с самопровозглашенными республиками, депутат не уточнил, однако нам известно о широких жестах Руслана Сольвара в пользу УПЦ МП.

По мнению депутата Куприя, Руслан Сольвар является коррупционером, который должен сидеть в тюрьме, а не быть нардепом. Отметим, материалы о его деятельности на Закарпатье поданы местными активистами в управления МВД и СБУ.

По данным многочисленных СМИ, Руслан Сольвар уже давно подозревается в причастности к незаконной вырубке леса на Закарпатье, но правоохранители долгое время закрывали на это глаза за определенную «благодарность».

Из открытых источников известно, что в январе 2015 года компания “Метрудтранс”, аффилированная с этим народным депутатом, заключила договор с госпредприятием “Рогатинское лесное хозяйство”, согласно которому фирма обязалась предоставить услуги по перевозке железнодорожным транспортом на общую сумму 1, 550 миллиона гривен. Как ранее мы упоминали, должной конкуренции у “Метрудтранса” фактически не было, так как единственным соперником Сольвара во время проведения конкурсных торгов была компания “Монолиттранскомпани”, учредитель которой — земляк Руслана Сольвара Николай Бачал. В общей сложности, в период с 2012 по 2015 год “Метрудтранс” получил более 27 миллионов гривен государственных денег от лесхозов.

Активисты, защищающие леса на Закарпатье, утверждают, что официальный договор с лесхозами, который заключила транспортная компания Сольвара “Метрудтранс”, является всего лишь прикрытием для нелегальной заготовки и вывоза леса из региона.

Трижды враг

Многие политики, откровенно говоря, недолюбливают журналистов. Однако среди них есть те, кто не скрывает своей ненависти. Независимый медиа-профсоюз Украины и Институт массовой информации провели исследование, по результатам которого выяснилось, что врагом украинских СМИ номер один стал экс-регионал, а ныне беспартийный Руслан Сольвар. Нардеп уже успел несколько раз побывать в рейтинге врагов прессы: в 2013 году, тогда он занимал второе место. К слову, помощники нардепа организовывали ДДОС-атаки на ведущие СМИ, а пресс-секретарь господина Сольвара требовал от журналистов перед интервью полностью согласовать, каким в результате будет материал. Также воевал с журналистами господин Сольвар и в 2014 году, чем оправдано заслужил звание главного врага журналистов и первое место в рейтинге. Тогда его обвиняли в более десяти фактах притеснений журналистов, а также припомнили многочисленные случаи избиения представителей “четвертой власти” во время освещения судебных процессов или массовых акций граждан. В целом же, поговаривают, что Руслан Сольвар не совсем адекватно ведет себя не только с представителями прессы. Впадает в крайности и срывается он также и на других, а в его офисе в центре Киева вместо большого письменного стола, как это принято в обществе бизнесменов, красуется огромная кровать, лежа на которой и решаются дела насущные.

Кроме войны со СМИ, у Руслана Сольвара есть еще одно не менее интересное занятие. С завидной регулярностью народному избраннику приходится договариваться со столичными правоохранительными органами, дабы те не трогали его племянника. Как стало известно нашим журналистам из компетентных источников, племянник парламентария не только сам употребляет наркотики, но и продает их. Речь идет об амфитамине. Руслан Сольвар не раз, как говорят в народе, отмазывал родственника от уголовной ответственности.

Стоит отметить, что мы перечислили лишь известные факты. А чем еще промышляет «бедный» народный избранник остается только догадываться.

blackmark.club

Президент фігурує у кримінальній справі: під які розслідування потрапляли попередники Зеленського

Президент Володимир Зеленський за свій ще недовгий термін перебування на посаді не став фігурантом кримінальної справи. Прізвища усіх його попередників звучали у зв’язку з кримінальними розслідуваннями. Лише перший президент Леонід Кравчук не мав офіційного статусу в жодній справі. А от Віктор Янукович – єдиний хто таки отримав вирок суду.

Леонід Кравчук ​

Перший президент незалежної України Леонід Кравчук – єдиний український президент, який не став фігурантом кримінальної справи, якщо не враховувати поки менше від трьох місяців чинного голову держави Володимира Заленського.

Леонід Кравчук ​

Але 1993 року указом президента Кравчука Українське морське пароплавство було перетворено на судноплавний концерн «Бласко – ЧМП». А вже у 1995 році діяльність «Балско» стала приводом для порушення кримінальної справи: йшлося про зловживання, розкрадання майна та валютні махінації, скоєні посадовцями компанії. Фігурантом справи став Олександр Кравчук – син першого президента.

2011-го Генпрокуратура нібито порушила провадження стосовно Олександра Кравчука – сина першого президента: йшлося про валютні зарахування на його рахунок, які слідчі трактували як хабар. Підозри та обвинувачення щодо Олександра Кравчука доведені не були.

Картинки по запросу Одеський морський порт

Одеський морський порт

Пізніше Леонід Кравчук практично визнав, що створення «Бласко» призвело до втрати Україною торгового флоту.

«Коли виникла проблема обслуговувати та утримувати Чорноморське пароплавство, ми шукали вихід із ситуації, коли криза була на порозі, коли інфляція сягала тисячі відсотків, ми не могли утримувати Чорноморське пароплавство, і тому вирішили питання – зробити його концерном. Ми сподівалися, що не втратимо, рішення не завжди ухвалюються настільки точно та вивірено, що можна сказати: осе це правильно буде точно», – сказав Кравчук у 2013 році.

У 2017 році міністр інфраструктури Володимир Омелян заявив, що справа «Бласко» знову розслідується.

«У нас було так зване «ЧМП-Бласко». Це порядку 300 океанських лайнерів. І все воно зникло», – заявив міністр.

Леонід Кучма

2002 року Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Києва Юрій Василенко ухвалив постанову про порушення кримінальної справи проти президента Леоніда Кучми.

Леонід Кучма

​У документі йшлося про причетність Кучми до співучасті в організації викрадень і знищень громадян України, серед яких був і журналіст Георгій Гонгадзе. Та ж постанова обвинувачувала тодішнього президента у причетності до привласнення коштів, продажу зброї країнам, проти яких введено обмеження ООН.

Реакцією президента України Леоніда Кучми на інформацію про постанову суду «був подив», повідомив тодішній постійний представник глави держави у Верховній Раді Олександр Задорожній і додав, що це є – «політична справа».

Згодом, у тому ж році Верховний суд України скасував постанову Василенка на підставі нібито процесуальних порушень та того, що суддя «вийшов за межі своєї компетенції».

Пізніше Кучмі висувалися звинувачення у вбивстві голови МВС Юрія Кравченка та міністра транспорту Георгія Кирпи. Ці справи були припинені за браком доказів.

У 2011 році перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін заявив, що проти Леоніда Кучми порушено кримінальну справу. Другого президента звинуватили у зловживанні владою, внаслідок чого постраждав журналіст і громадський діяч Олексій Подольський та був убитий журналіст Георгій Гонгадзе.

Але Печерський райсуд Києва скасував постанову Генпрокуратури про порушення кримінальної справи стосовно Леоніда Кучми.

«Фактично, єдиною підставою для порушення кримінальної справи є аудіозаписи, зроблені Миколою Мельниченком… у той же час, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним чином і особою, неуповноваженою проводити оперативно-пошукову роботу», – було сказано в ухвалі суду.

Акція у день пам'яті Георгія Гонгадзе

Акція у день пам’яті Георгія Гонгадзе

Сам Леонід Кучма назвав рішення суду «необхідним, але недостатнім». Він наполягає, щоб розслідування «касетного скандалу», пошук його замовників і справжніх винуватців убивства Георгія Гонгадзе були продовжені, щоб довести непричетність до цього злочину не лише його, а й української влади загалом.

У червні 2019 року після заяв представника України в Тристоронній контактній групі в Мінську Леоніда Кучми, Генеральна прокуратура України відкрила три кримінальні провадження: за фактом про підготовку до фінансування тероризму; за фактом підготовки до перешкоджання законній діяльності Збройних сил України; за фактом державної зради. Про це повідомив очільник ГПУ Юрій Луценко. Він наголосив, що всі справи відкриті не проти когось особисто, а саме «за фактом».

Прес-секретар президента України Юлія Мендель і спеціальний представник України в Тристоронній контактній групі з врегулюванню ситуації на сході України (ТКГ) Леонід Кучма на пресконференції за підсумками зустрічі ТКГ. Київ, 6 червня 2019 року

Прес-секретар президента України Юлія Мендель і спеціальний представник України в Тристоронній контактній групі з врегулюванню ситуації на сході України (ТКГ) Леонід Кучма на пресконференції за підсумками зустрічі ТКГ. Київ, 6 червня 2019 року

Приводом для відкриття кримінальних проваджень стали публічні пропозиції Кучми зняти економічну блокаду з непідконтрольних Києву районів Донбасу, а також прописати в домовленостях щодо тиші на Донбасі заборону на вогонь у відповідь та заборону на обстріл громадських об’єктів – шкіл, дитячих садків.

Прес-секретар Кучми Дарка Оліфер заявила, що на переговорах той висловив позицію президента України Володимира Зеленського.

Віктор Ющенко

1994 року Генеральна прокуратура порушила справу щодо валютних махінацій та розкрадання майна посадовцями банку «Україна», в якому у 1992 році першим заступником голови правління працював Віктор Ющенко. Банк зрештою був визнаний банкрутом. Про вироки у цій справі не повідомлялося.

Картинки по запросу Віктор Ющенко

Віктор Ющенко

2001 року ГПУ порушила кримінальну справу проти посадовців банку «Україна» через підозру у зловживанні службовим становищем та розкраданні коштів. Низку колишніх співробітників фінустанови заарештували. Але і в цьому випадку про завершення справи і вироки обвинуваченим не повідомляли.

Під час цих розслідувань ім’я Віктора Ющенка згадувалося неодноразово. Утім, офіційних обвинувачень йому не висували.

Сам Ющенко заперечував усі закиди на його адресу з приводу банку «Україна». Він наполягав, що «авантюри» у фінустанові відбувалися не у період його роботи, а з 1996 року по 1998 рік.

Перебуваючи вже на посаді президента України Віктор Ющенко заявив: «Слід оприлюднити списки кредиторів, які сидять у Верховній Раді, які не повернули кредити завдяки зв’язкам із прокуратурою і МВС. Я – перша людина, яка зацікавлена у розслідування справи банку «Україна».

На початку червня 2019 року Генеральна прокуратура оголосила Вікторові Ющенку підозру у привласненні, розтраті майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Слідство вважає, що Ющенко у змові з Віктором Януковичем перевів «Межигір’я» з підпорядкування Державному управлінню справами до сфери відповідальності Кабінету міністрів. Уряд після цього передав резиденцію до держпідприємства «Надра України», яке вивело «Межигір’я» з державної власності на користь фіктивної донецької фірми.

Віктор Ющенко відкинув звинувачення Генеральної прокуратури і вказав на «політичний підтекст» у справі.

«Не бачу приводу ховатися або прикидатися хворим, як це стало модним. Всілякі обвинувачення відкидаю, бо не бачу ані підстав, ані доказів. В суді я це беззаперечно доведу!» – зазначив третій президент України.

Віктор Янукович

У січні 2019 року Віктор Янукович отримав вирок Оболонського суду Києва – 13 років позбавлення волі.

Президенту-втікачу інкримінували «державну зраду», «пособництво представникам влади Росії в умисних діях, вчинених з метою зміни кордону України» і у «веденні агресивної війни».

Віктор Янукович

Однак колегія суддів відхилила звинувачення у посяганні на територіальну цілісність України та публічні заклики до цього. В суді мотивували це тим, що дослідили усі публічні виступи Януковича й не знайшли жодного заклику до порушень територіальної цілісності України.

Підсудний не з’явився ні на судові дебати, ні на оголошення вироку (мова йде про його участь через відеозв’язок)

Сторона захисту називає цю справу виключно політичною, а підзахисного – невинним. Сам Віктор Янукович свою провину також заперечує.

Оболонський суд Києва розглядав справу щодо Віктора Януковича понад півтора роки.

Адвокати Януковича подали апеляцію на вирок Оболонського райсуду. Київський апеляційний суд відклав розгляд апеляції на 13 вересня 2019 року.

Протестувальники на майдані Незалежності в Києві, 20 лютого 2014 року

​У Генпрокуратурі заявляють, що в окреме кримінальне провадження виділено низку епізодів, пов’язаних із причетністю Віктора Януковича до подій від 30 листопада 2013 року до 21 лютого 2014 року. За словами начальника департаменту спецрозслідування Генпрокуратури Сергія Горбатюка, йдеться про звинувачення Януковича у причетності до побиття і вбивств протестувальників на Майдані.

Петро Порошенко

2019 року Державне бюро розслідувань відкрило 11 проваджень, фігурантом яких став п’ятий президент України Петро Порошенко. Він програв виборчу боротьбу за другий термін на президентській посаді і, відповідно, втратив імунітет. Частину проваджень розпочали за заявами заступника глави Адміністрації президента часів Януковича Андрія Портнова.

Мальдіви

Державне бюро розслідувань повідомило, що розслідує можливі факти організації незаконного переправлення через український державний кордон колишнього президента України Петра Порошенка.

 

Справа стосується його відпочинку на Мальдівах у січні 2018 року, про який розповідали журналісти програми «Схеми» (спільного проекту Радіо Свобода та каналу «UA:Перший»). Водночас Порошенко наголошував, що кордон він перетинав за своїм прізвищем, «по своєму паспорту, з відповідною реєстрацією у прикордонників».

«Керченський конфлікт»

Також ДБР розслідує можливу причетність Порошенка до «керченського конфлікту» за статтею «Державна зрада».

У листопаді 2018-го три українські військові кораблі намагалися через Керченську протоку пройти до Азовського моря. Росія ж не дала цього зробити. Як наслідок – кораблі були захоплені російськими прикордонниками, 24 моряки потрапили у полону.

Після цієї ситуації на заклик Порошенка Верховна Рада вперше в історії України ввела воєнний стан – на один місяць.

Слідство має на меті встановити чи верховний головнокомандувач, віддаючи відповідний наказ морякам, не робив це саме з метою, щоб вони потрапили у полон, а ситуація у Керченські протоці загострилася.

Також вивчається версія, чи не була ситуація спровокована заради зриву президентських виборів та узурпації влади Порошенком.

«Кузня на Рибальському»

Слідство намагається дізнатися, чи не відмивав п’ятий президент через кіпрську компанію 300 мільйонів доларів із продажу свого заводу «Кузня на Рибальському» Сергієві Тігіпку і чи усі податки були сплачені.

Податки «Прямого»

Інше розслідування щодо можливої несплати податків та легалізації коштів стосується телеканалу «Прямий». Слідство пов’язує Петра Порошенка із цим каналам, хоч його офіційний власник Володимир Макеєнко це заперечує.

Втеча судді Чауса

У ще одному провадженні Держбюро йдеться про те, чи не допомагали Петро Порошенко та його оточення втекти з України судді Дніпровського райсуду Києва Миколі Чаусу.

Підставою для відкриття цієї справи стало інтерв’ю видання «Страна.ua» із ексначальником вінницької поліції Антоном Шевцовим, який і висловив такі твердження.

Суддя Чаус раніше отримав від НАБУ підозру в отриманні хабара у 150 тисяч доларів.

Вплив на суддів

Низка проваджень ДБР, пов’язаних із Порошенком, стосується можливого впливу на роботу судів та інших інституцій у судовій системі.

Зокрема, йдеться про Вищу раду правосуддя (ВПР) – найвищий орган суддівського контролю. Слідство вивчає законність, відповідність правилам та процедурі призначення Петром Порошенком двох членів ВРП

Інше провадження стосується можливого тиску на суддів Окружного адмінсуду Києва у справі «ПриватБанку».

Ще два епізоди, що розслідує ДБР щодо Порошенка, стосуються несвоєчасного призначення ним суддів на посади та можливого втручання у роботу Апеляційного суду міста Києва.

Коаліція

Також є провадження ДБР, що стосується призначення Верховною Радою Кабінету міністрів на чолі з Володимиром Гройсманом. Можливе правопорушення – у тому, що тодішній спікер парламенту Андрій Парубій та президент Петро Порошенко начебто підробили документи про наявність коаліції.

Державна таємниця

У ще одному провадженні йдеться про нібито втрату серверів з таємною інформацією зі ситуативної кімнати Адміністрації президента. Про це після вступу на посаду заявляв чинний секретар РНБО Олександр Данилюк. Згодом обладнання знайшлося, але про закриття провадження не повідомлялося.

Земля і майно

Останні два провадження стосуються можливих порушень при скасуванні розпоряджень місцевих адміністрацій щодо земельних питань, а також протиправного заволодіння базою «Івушка» Українського товариства сліпих.

Державне бюро розслідувань засекретило частину інформації щодо відкритих кримінальних проваджень, в яких фігурує п’ятий президент України Петро Порошенко, повідомила пресслужба відомства.

Свідок

Тим часом генпрокурор Юрій Луценко заявляє, що Петрові Порошенку не вручали підозр у жодному відкритому кримінальному провадженні. Луценко запевняє, що у кожній з цих справ Порошенко є лише свідком.

Адвокат Петра Порошенка Ігор Головань повідомляв, що його клієнт є свідком у трьох із названих проваджень ДБР: щодо захоплення Росією українських кораблів у Керченській протоці, щодо продажу заводу «Кузня на Рибальському» та щодо можливого ухилення від сплати податків під час купівлі ТОВ «Телеканал «Прямий».

На думку захисника політика, завдання цих кримінальних справ – «здійснювати тиск на Порошенка і його політичну силу». Він висловив думку, що план інспірується з Росії.

Сам Петро Порошенко заявив: «Це є яскравим підтвердженням того реваншу, який сьогодні, як ракова пухлина, намагається поширюватися Україною».

Він також каже, що не довіряє ДБР та його керівникові Роману Трубі. Водночас Порошенко запевнив, що не планує ховатися від слідства і готовий пройти допит із поліграфом.

radiosvoboda.org

1 2 3 29