“Оренда Бентлі у Швейцарії коштує копійки!” – дружина Андрія Павелка похизувалася в Інстаграм незадекларованими статками

«Золота» трава для українських гравців: ціну футбольних майданчиків, збудованих на кишеньковому заводі ФФУ, було завищено вдвічі – 1,5 млн гривень за один при реальній вартості в 700 тисяч, а по всій країні недобудовані сотні таких полів. На чиїх рахунках осіла багатомільярдна різниця, сплачена з кишень вітчизняних поціновувачів гри з м’ячем? Та за чий кошт родина головного футбольного функціонера Павелка розкошує на ВІП-курортах? Докладніше про це – у матеріалі Кирила Вольного.

Зауважимо, що діяльність Андрія Павелка все ж не залишилась без уваги правоохоронців. Ще торік НАБУ відкрило відразу три справи: зловживання владою, незаконне збагачення та декларування недостовірної інформації.

Офіційно Андрій Васильович живе на скромну депутатську зарплату. Та Інстаграм його цивільної дружини Катерини Чаус може розказати набагато більше про справжній спосіб життя президента ФФУ, ніж його офіційна декларація.

Ось, наприклад, вона у приватному літаку.

Катерина Чаус у приватному літаку

А це вже елітні курорти – Маврикій, Сейшели, Швейцарія. Коментарі до фото ще цікавіші:

Я з моїм солодким “А” у Швейцарії! Ми з Масіком вважаємо Бентлі найкращим авто і не звикли відмовляти собі у задоволенні ані у Києві, ані за кордоном! Тим більше, що оренда нашої улюбленої ластівки у Швейцарії коштує справжні копійки: якихось 1600 євро в день, а тиждень – трохи більше ніж 11 тисяч євро! Пфффф! Так навіщо собі відмовляти в чомусь, до чого ми звикли вдома?

А звикати є до чого. Звернімо увагу лише на квартиру в елітному житловому комплексі.

Оренда квартири в цьому ЖК обійшлась родині Андрія Павелка у 400 тис. грн на місяць

Завдяки все тому ж Інстаграму Катерини журналісти довели, що у 2015-2017 роках родина винаймала тут помешкання за 400 000 гривень на місяць!

А ще Катя – мама саме тієї дівчинки, яка гралася кубком Ліги Чемпіонів в салоні дорогого авто. Тоді трофей “пішов по руках”, що викликало гучний скандал. Та попри відкриті справи, жодними результатами антикорупційні відомства похвалитися не можуть.

Чи пов’язано це з тим, що посаду першого віцепрезидента Федерації футболу обіймає керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький? Можна лише здогадуватись.

А поки правоохоронці займаються розслідуванням, Андрій Павелко продовжує очолювати український футбол та жити розкішним життям.

Та відкриті справи й резонанс від корупційних схем все ж мають змінити цю ситуацію в кращу сторону. “СтопКор” буде ретельно слідкувати за розвитком цієї історії.

stopcor.org

Одіозна родина Мішалових та «Конкорд банк» намагаються залякати журналістів

Родина Мішалових і «Конкорд банк» намагаються залякати журналістів і затягати їх по судах? До редакції «СтопКору» надійшов лист від відділу маркетингу «Конкорд банку», в якому останній в ультимативній формі вимагає видалити з сайту інформацію, що міститься у матеріалі «Котельні-привиди: у Дніпрі активісти «відсвяткували» третю річницю корупційної схеми ексчиновника Мішалова».

У своєму листі представниця відділу маркетингу «Конкорд банку», зокрема, акцентує увагу на тому, що 27 червня 2018 року набуло чинності рішення Господарського суду м. Києва, а також – рішення Брусилівського районного суду Житомирської області про визнання недостовірною інформації, що міститься у «аналогічних» матеріалах про діяльність «Конкорд банку», розміщених на ресурсах «Укрновості» і «Олігарх». Та на тому, що обидва вищезазначені ресурси вже зробили офіційне спростування.

Проте якщо уважно подивитись на назви спростованих статей: «Вадим Ермолаев сделал рокировку в своей «прачечной» Versobank» та «Банк Конкорд Вячеслава Мишалова может пополнить ряды банкротов: полиция взялась за прачечную Вадима Ермолаева» (назви мовою оригіналу) на порталі ukrnovosti.com.ua та «Конкорд» пошел по делу об обнале», «Банк «Конкорд» привлек внимание правоохранителей», «К банку «Конкорд» приковано повышенное внимание правоохранителей» на ресурсі «Олігарх», то бачимо, що йдеться в них зовсім не про оборудку з котельнями, а про іншу справу, пов’язану з «Конкорд банком».

Власне, оригінали цих статей вказані портали вже видалили зі своїх сторінок, проте репости матеріалів «Олігарха» іншими ЗМІ легко можна знайти в Гуглі. І побачити, що їхній зміст жодним чином не є «аналогічним» до публікації «СтопКору»: єдиним спільним фактом, що згадується у публікаціях зазначених двох порталів та нашому розслідуванні, є… шлюб і розлучення В’ячеслава Мішалова та пані Олени.

Тож або у «Конкорд банку» у намаганні прибрати з масмедіа всі згадки про можливі зв’язки з родиною Мішалових так поспішили, що навіть не спромоглися прочитати матеріал «СтопКору», або просто намагаються, як то кажуть у певних колах, взяти медійників «на понт» і залякати судовою тяганиною.

Зазначимо, матеріал, який так не сподобався банку, фактично є репортажем з акції під стінами Дніпровської міської ради, що відбулась 11 жовтня цього року. Тоді активісти ГО «Стоп корупції» встановили біля мерії символічний меморіал на честь «святкування дня народження» корупційних схем, організованих екссекретарем Дніпровської міської ради В’ячеславом Мішаловим та членами його родини.

Меморіал Мішалову встановили біля міської ради Дніпра

Нагадаємо, як з’ясували журналісти «СтопКору», які провели масштабне розслідування довкола подій, що загрожують школам міста-мільйонника «льодовиковим» періодом, ще у 2016 році Дніпровська міська рада вирішила встановити 22 твердопаливні котельні в школи й садочки міста. Вартість кожної мала становити майже 1,5 млн грн. Загальна сума проєкту склала 33 мільйони гривень.

У 2016-2017 роках голова Держенергоефективності Сергій Савчук називав Дніпропетровщину «взірцем для наслідування усім містам на шляху до енергонезалежності та економічного процвітання», а в місцевій ОДА звітували: за два роки переведено на твердопаливні котли три десятки котелень у садках, школах та медичних установах.

Компанією, що взялася «зігрівати Дніпро» і зайнятись котельнями, стало ТОВ «Альтернативні енергоресурси»: саме ця компанія виграла у 2016-му тендери, пов’язані з опаленням, на суму 11,8 млн грн, у 2017-му – на 16,4 млн грн, у 2018-му – на 23,4 млн грн, та у 2019-му – вже майже на 23,5 млн грн.

Наразі засновниками ТОВ «Альтернативні енергоресурси» вказані жителька Павлограда Людмила Дружиниська та австрійська фірма «APS Power Technology GmbH», а кінцевим бенефіціарним власником зазначено ТОВ «АПС ПАУЕР ТЕХНОЛОДЖІ ГМБХ» (засновник: Олег Спиридонов, Латвія).

Утім, як виявили розслідувачі видання «Наші гроші», APS Power, зокрема, належить іншій австрійській фірмі – «Concord engineering gmbh». А ТОВ «Альтернативні енергоресурси» до травня 2014 року мало іншу назву – ТОВ «Фрітемп», і першими власниками фірми через ТОВ «Проєктно-конструкторське-технологічне бюро «Конкорд» були Сергій Довгалюк і Олена Сусідка-Мішалова.

До речі, саме Олена Віліївна Сусідка – колишня дружина екссекретаря Дніпропетровської міськради В’ячеслава Мішалова. Разом із сестрою Юлією вона є співзасновницею «Конкорд банку». В інтерв’ю «Економічній правді» у 2018 році пані Олена розповіла: почала працювати у фінсекторі ще в ранніх 90-х. Тоді вона скуповувала акції українських підприємств і перепродавала іноземцям. А сьогодні разом із сестрою керує невеликим дніпровським банком.

За дивним збігом обставин, саме АТ «АКБ «Конкорд» відкрив кредитну лінію для фінансування твердопаливних котелень, про що навіть було повідомлено на офіційній сторінці фінансової установи.

До речі, сам В’ячеслав Мішалов, згідно з його декларацією за 2018 рік, продовжує зберігати свої грошові активи у «Конкорді». Крім того, В’ячеслав Дмитрович протягом кількох років входив до ревізійної комісії банку.

Зауважимо також, що без проведення будь-якого тендеру підрядником на встановлення та обслуговування твердопаливних котелень у Дніпрі стала фірма «Майстер-Буд», яка належить батьку екссекретаря міськради Дмитру Мішалову і вже неодноразово фігурувала в корупційних скандалах.

Спільні оборудки родини Мішалових та скандали довкола «Конкорд банку» не лише неодноразово ставали об’єктом уваги дніпровських та столичних ЗМІ, але й потрапляли до поля зору правоохоронних органів.

Зокрема, 6 березня 2017 року Жовтневий суд Дніпра надав слідчим прокуратури Дніпропетровської області доступ до відомостей про банківські операції ТОВ «Майстер-Буд», пов’язаних з роботами з реконструкції та облаштування стадіону «Трудові резерви» в Дніпрі. А також дозволив вилучення в «ПриватБанку» документів щодо руху коштів на рахунках «Майстер-Буду».

Зауважимо, що мер Дніпра Борис Філатов пообіцяв представникам громадськості створення постійної депутатської комісії, яка б розібралася у вже підписаних тендерах і завадила укладенню корупційних контрактів у майбутньому.

А громадські активісти ГО «Стоп корупції» у жовтні цього року відкрито заявили про намір подати позов проти колишнього секретаря міської ради Дніпра В’ячеслава Мішалова, який записав відеозвернення і в грубій формі та з безпідставними звинуваченнями звернувся до борців із корупцією.

Та, вочевидь, пан Мішалов і наближені до нього структури вирішили зіграти на випередження, вдаривши по журналістах першими.

Зі свого боку «СтопКор» не припиняє пильнувати за ситуацією у Дніпрі та продовжить чесно і неупереджено висвітлювати всі факти, що стосуються корупційних схем у місті.

Стоп корупції

Миллион для Матиоса: прокуратуру обязали возобновить дело о громкой взятке

В конце августа 2019 года Киевский апелляционный суд признал незаконным постановление о закрытии уголовного дела по факту вымогательства 1 миллиона долларов главным военным прокурором Анатолием Матиосом и его заместителем Дмитрием Борзых у семьи экс-налоговика Станислава Денисюка. Суд обязал прокуратуру возобновить производство. Если при генпрокуроре Юрии Луценко это дело пытались вначале превратить в торпеду против главы САП Назара Холодницкого, а затем и вовсе решили закрыть, то сейчас — уже при новом главе ГПУ Руслане Рябошапке появился реальный шанс привлечь к ответственности Матиоса, его ближайшее окружение и в перспективе – самого генпрокурора Луценко.

«Вести» разбирались в подоплеке этого громкого коррупционного скандала.

«Вертолетное шоу» и задержание экс-налоговиков

Эта история началась еще 24 мая 2017 года, когда экс-глава налоговой администрации в Харьковской области Станислав Денисюк был задержан в рамках так называемого «вертолетного дела». Тогда, напомним, главный военный прокурор Анатолий Матиос открыто заявлял, что стремится возглавить создаваемое Государственное бюро расследований. И устраивал для этого яркие пиар-шоу. Одним из них стало задержание экс-сотрудников налоговых органов, которых на вертолетах и под камеры свозили в Киев, где их брифингом встречал лично Анатолий Матиос.

Налоговики были задержаны в рамках уголовного дела “преступной организации Януковича”. Матиос инкриминировал налоговикам, а затем и самому экс-министру доходов и сборов Александру Клименко, организацию налоговых схем, от которых государство якобы пострадало на 96 млрд грн. Как стало известно позже, обвинение экс-налоговиков строится на некой анонимке от сотрудников Государственной налоговой службы, которая была написана на имя Матиоса спустя несколько дней после незаконной передачи этого производства в ведомство военной прокуратуры в мае 2016 года. Незаконной, поскольку к тому моменту экономическими преступлениями экс-чиновников уже должно было заниматься новосозданное НАБУ.

Ряд задержанных сотрудников экс-налоговой тогда были сразу же  выпущены под залог или личное обязательство по решению суда. Но часть экс-чиновников оставалась под стражей. По словам адвокатов задержанных, в их адрес поступали угрозы и оказывалось давление. Прокуроры вынуждали их признать вину и пойти на сделку со следствием.

Так, экс-руководитель налоговой инспекции Ленинского района Луганска 58-летний Владимир Дубель был жестоко избит сокамерником в изоляторе временного содержания сразу после допроса прокурором следственного отдела управления процессуального руководства и надзора военной прокуратуры Евгением Грабовским, который не получил согласия от Дубеля сотрудничать со следствием.

В августе 2017 года экс-глава налоговой инспекции Подольского района Киева Алексей Ярошенко умер от сердечного приступа. Его адвокат Юрий Иващенко утверждал, что, по информации близких, на Ярошенко жестко давили из военной прокуратуры, склоняли к сделке со следствием, угрожали уголовным наказаниями ему и его семье.

Налоговый генерал из Харькова Станислав Денисюк был в числе тех, кто отказывался идти на сделку с подчиненными Матиоса.  60-летний фискал почти год провел под арестом в одиночной камере ИВС на Косогорном переулке в Киеве, и только в конце марта 2018 года он был переведен в СИЗО. Помещение налогового генерала именно в это учреждение прокуроры объясняли грозящей жизни Денисюка опасностью. Адвокаты же называли условия содержания Денисюка «изоляцией и пытками» и подали соответствующую жалобу в Европейский суд по правам человека.

Само же «дело налоговиков» было передано в суд только в апреле 2019 года (почти через 2 года после задержания экс-налоговиков), но подготовительные слушания по нему так и не начались – как писали ранее «Вести», военные прокуроры начали игнорировать заседания.

Взятка в миллион для Матиоса и Борзых

По мнению экспертов, «вертолетное дело» Матиос и его подчиненные использовали для громкого пиара, а также для «обилечивания» экс-налоговиков. Как писал тогда сайт «Олигарх», со ссылкой на свои источники, «и громко распиаренное «вертолетное шоу» с задержанием бывших налоговиков, и обыски «Гулливера» являются частью одного большого плана, цель которого – пристегнуть к громкому делу максимальное количество лиц, которых можно успешно «раздроить» (то есть, заставить платить за решение возникших у них проблем)».

Не миновала такая участь и Станислава Денисюка, о чем свидетельствуют детали уголовного производства №4201700000000180, которое было внесено в ЕРДР еще 1 июня 2017 года по ч. 4 ст. 368 УКУ (вымогательство взятки должностным лицом с угрозой использования или неиспользования служебного положения).

Согласно фабуле этого дела, к детям Денисюка – Денису и Татьяне, сразу же после задержания их отца обратились некие посредники. Они предложили решить проблемы с военной прокуратурой. Сумма «вознаграждения» за такие услуги была заявлена в размере 1 миллиона долларов, которая должна была быть передана главному военному прокурору Анатолию Матиосу и его заместителю Дмитрию Борзых. В обмен вымогатели обещали  Станиславу Денисюку отмену уголовного преследования и конфискации имущества.

Из материалов судебных дел и заявлений адвоката семьи Денисюка Сергея Вилкова следует, что 25 мая 2017 года дочери Денисюка Татьяне позвонила знакомая, некая Наталья Надточей. Надточей сообщила, что ее супруг Александр Клименко (не экс-министр, а однофамилец – “Вести”) может помочь семье Денисюк решить их проблемы с правоохранительными органами. После телефонного разговора дети Денисюка встретились с Клименко, где он сообщил, что представляет интересы должностных лиц ГПУ и может за миллион долларов посодействовать в освобождении отца.

Миллион для Матиоса: прокуратуру обязали возобновить дело о громкой взятке — фото 3

Александр Клименко и Наталья Надточей на конкурсе “Мисс Украина — 2009”, источник фото: pravda.com.ua

Сразу же после получения этого предложения дети Денисюка заявили о вымогательстве в генеральную инспекцию прокуратуры. Согласно материалам дела, Клименко во время дальнейших встреч выдвинул условие передать ему $200 тысяч, чтобы «продемонстрировать должностным лицам ГПУ серьезность намерений по решению вопроса». Передача денег под контролем правоохранительных органов состоялась 22 июня 2017 года. Деньги по требованию Александра Клименко передавались его супруге – Наталье Надточий. При этом, средства для этого были использованы не бюджетные, как обычно делается в таких случаях, а личные средства Татьяны Денисюк.

Посредники слились, деньги исчезли

Сразу после передачи денег пара Надточий-Клименко, как следует из судебных материалов,  прекратила общение с детьми Денисюка. Вскоре посредник покинул пределы Украины, выехав за границу. При пересечении границы он не был задержан. Несмотря на пул собранных доказательств о его преступной деятельности даже сегодня этот мужчина не объявлен в розыск. Покрытой мраком осталась и судьба врученных ему денег.  Искать ее следы в кабинетах высокопоставленных фигурантов дела о вымогательстве, к которым ездил на рандеву посредник, силовики не стали.

В сентябре 2017 года адвокат Сергей Вилков, представляющий интересы семьи Денисюк, в эфире одного из телеканалов предоставил журналистам запись разговора дочери арестанта Татьяны с посредником. На нем она обсуждает детали “выкупа” отца, где называются имена трех мужчин, от которых зависит позитивное решение вопроса – “Толя, Юра и Ярик”. Вилков пояснил, что речь идет о главном военном прокуроре Анатолие Матиосе, главе ГПУ Юрие Луценко и председателе Апелляционного суда Киева Ярославе Головачеве.

Переквалификация дела на мошенничество

Второе дыхание дело о взятке получило уже в ноябре 2017 года. Уголовное производство, возбужденное по заявлению детей Денисюка, из Генеральной инспекции ГПУ было передано в Департамент по расследованию особо важных дел, управление процессуального руководства которого на тот момент возглавляла Ольга Варченко (позже Варченко перешла на службу в Госбюро расследований).

В департаменте Варченко сразу же изменили дело — с особо тяжкой статьи 368 УК Украины (“получение взятки”) его переквалифицировали на статью о мошенничестве (ст. 190 УК Украины), таким образов выведя сотрудников ГПУ из-под подозрений. Денисюки не были согласны с такой переквалификацией дела. Они подали ряд обращений в НАБУ с просьбой зарегистрировать уголовное производство в отношении Анатолия Матиоса по мотивам его возможной причастности к вымогательству взятки. Но ведомство Артема Сытника отвечало отказами.

Тем временем, в рамках расследования производства №4201700000000180 следственные судьи Печерского суда дали доступ прокурорам к телефонным разговорам подозреваемых в рамках дела лиц 9 ноября 2017 года, а затем 8 декабря 2017 года – уже по ходатайству самого заместителя Генпрокурора Юрия Столярчука. Также суд разрешил доступ и к телефонным разговорам фигурантов 12 и 22 февраля 2018 года. Чьи именно телефоны прослушивались, узнать нельзя – в решениях суда они обезличены.

«Аквариумный скандал»: зачем Матиос давил на Денисюка

Но самый неожиданный поворот дело о вымогательстве у семьи экс-налоговика получило 6 марта 2018 года, когда глава специализированной антикоррупционной прокуратуры (САП) Назар Холодницкий обнаружил в своем аквариуме «жучок». Это то самое знаменитое «аквариумное дело», которое возникло в ходе обострения противостояния между главой НАБУ Артемом Сытником и главой САП и чуть не привело к отставке последнего.

Как выяснилось, жучок был установлен у Холодницкого именно в контексте этого дела Денисюка. Якобы, именно Холодницкий был бенефициаром получения этой взятки.

Параллельно с этими событиями в марте 2018 года состоялось общение Вилкова и Денисюка-старшего с главным военным прокурором и его подчиненными — заместителем Дмитрием Борзых и прокурором Андреем Филюком. На этой встрече Матиос упрекнул сторону налогового генерала в попытке очернить его имя. Матиос также уведомил Денисюка о том, что под его дочь усиленно копают антикоррупционные органы, и вскоре Татьяне будет объявлено о подозрении. Также заместитель Луценко предложил детям налоговика обратиться с заявлением на имя Юрия Витальевича, в котором они просили бы поручить расследование производства о вымогательстве с них денег за освобождение отца в… Главную военную прокуратуру.

Он вел к тому, что найдет преступников, и вручит уведомление о подозрении тем, кто причастен к этому. Из его слов мы поняли, что он имеет в виду тех лиц, которые занимают высокопоставленные должности в Генпрокуратуре”, — вспоминает детали этого диалога Вилков.

Из слов Анатолия Матиоса, следовало, что конечным бенефициаром получения денег от Денисюков выступал именно руководитель САП Назар Холодницкий. Но чета экс-налоговика не согласилась на предложение Матиоса. А после этого в отношении дочери Денисюка Татьяны, работавшей судьей в Хозяйственном суде Харьковской области, было возбуждено уголовное дело. Тут же у детей налогового генерала были проведены обыски, Татьяне было объявлено о подозрении в злоупотреблении служебным положением и вынесении заведомо неправосудного решения.

11 апреля в Соломенском райсуде Киева состоялось заседание суда, где прокуроры настаивали на избрании дочери арестованного налогового генерала меры пресечения в виде ареста с альтернативой внесения залога в размере 6 млн грн. На этом заседании суда адвокат Вилков заявил, что преследование его клиентки напрямую связано с делом отца и желанием военных прокуроров получить от него сведения против Холодницкого.

Адвокаты обратились к Юрию Луценко с просьбой “вернуть” расследование дела о вымогательстве любому другому структурному подразделению ГПУ, за исключением главной военной прокуратуры. Но это прошение так и не было удовлетворено генпрокурором.

Как взятка Матиоса чуть не поставила крест на карьере Холодницкого

Вместо этого 16 апреля 2018 года, генпрокурор Юрий Луценко на пресс-конференции дал понять, что отработка версии о возможной причастности к вымогательству денег у Денисюка со стороны Матиоса и Ко не нашла подтверждение.

Было две версии. Первая — это мошенник, который не имеет никаких связей с чиновниками. Вторая — произошел слив информации, и все-таки кто-то из силовиков, возможно, причастен к этому мошеннику”, — заявлял генпрокурор. И добавил, что следствие не нашло связи между посредниками и Матиосом, но наряду с этим — были зафиксированы контакты злоумышленников “в том числе и с окружением руководства САП”.

Глава ГПУ утверждал: $200 тыс. дети налогового генерала передали под контролем правоохранителей “мошеннику” Клименко. Который затем вручил их некоему “гражданскому лицу”. Позже этим “гражданским лицом” был назван Богдан Якимец, кум Назара Холодницкого. Именно в связи с этим и была получена санкция на прослушку Назара Холодницкого, которая затем вылилась в “аквариумную историю”.

В своем Facebook журналист Владимир Бойко (которого на тот момент считали близким к Матиосу) тогда писал, что супружеская пара Клименко и Надточей покинула пределы Украины в одну из европейских стран. По информации Бойко, Клименко — “известный прокурорский “решала”, который знаком с рядом высокопоставленных силовиков, и в том числе — с директором НАБУ Артемом Сытником.

В апреля 2018 года прокуроры все же провели ряд обысков и  объявили о подозрении Александру Клименко и Наталье Надточей. После этого был проведен обыск и у Богдана Якимца, которого журналисты назвали “неформальным помощником” Назара Холодницкого.

Что было дальше с делом о взятке

Страсти по Холодницкому, против которого объединились Сытник и Луценко, бушевали до середины лета 2018 года. Главы НАБУ и ГПУ даже передали квалификационно-дисциплинарной комиссии прокуроров жалобы на руководителя САП. В основу жалобы были  положены детали из обнародованных аудиозаписей из кабинета Холодницкого, на которых речь шла о подстрекательстве свидетеля к даче неправдивых показаний, о сливе данных о предстоящих обысках и о прессинге на чиновников для принятия “правильных” решений. За это главу САП призвали уйти с должности. Его также обвиняли в препятствовании расследованию некоторых производств НАБУ.

26 июля КДКП решила, что не станет увольнять его: Холодницкий получил только выговор. Директор НАБУ заявил, что обжалует выговор. Но уже к концу 2018 года СБУ закрыла уголовное дело против Холодницкого по подозрению в разглашении данных предварительного следствия.

Но и дело о взятке также начали «спускать на тормозах». 8 октября 2018 года следственный судья Печерского суда Алексей Соколов постановил прокуратуре вернуть одному из тех, кого обыскали 27 апреля 2018 года 10000 долларов, поскольку они так и не были признаны вещественным доказательством. Были ли это деньги Якимца или же кого-то из четы Клименко-Надточей, неизвестно.

А 6 июня 2019 года замначальника первого отдела процессуального руководства управления надзорной деятельности ГПУ Андрей Синюк и вовсе закрыл уголовное дело № 42017000000001800, в котором на тот момент фигурировали только Надточей и Клименко. В решении указывалось, что в ходе расследования, в т.ч. через негласные следственные (розыскные) действия факта вымогательства у детей Денисюка за освобождение их отца должностными лицами военной прокуратуры или любыми другими представителя ГПУ не было установлено.

«Второе дыхание» дела о взятке Матиоса

Семья Денисюк пыталась оспорить закрытие дела в Печерском суде, но безуспешно. 30 июля 2019 года следственный судья Светлана Шапутько постановила, что в ходе расследования не найдено доказательств, что Надточий и  Клименко вымогали эти деньги для Матиоса и Борзых.

14 августа следственный судья Роман Новак также отказывает в жалобе адвокатов Денисюка на бездеятельность должностных лиц ГПУ.

И так бы это дело и было похоронено, если бы не настойчивость семьи Денисюк. 30 августа 2019 года (за пару дней до увольнения Матиоса из главной военной прокуратуры) они добиваются победы в Киевском апелляционном суде, который постановил вернуть материалы уголовного расследования в ГПУ для проведения досудебного расследования.

В своем решении апелляционный суд указывает, что расследование было проведено с нарушениями ст 9 КПК Украины в части обеспечения «всестороннего, полного и непредвзятого исследования обстоятельств уголовного производства». А следственный судья Печерского суда Светлана Шапутько не обратила внимание на эти нарушения и фактически продублировала их в своем постановлении.

В своей апелляционной жалобе адвокаты Денисюка продолжают настаивать, что субъектами вымогательства миллиона долларов были непосредственно служебные лица ГПУ  — Юрий Луценко, Анатолий Матиос и Дмитрий Борзых. У Денисюка считают, что в ходе следствия не были допрошены Матиос, Луценко и другие «неизвестные должностные лица», потому расследование не было полным. Также обращают внимание, что во время допроса Борзых 16 мая 2018 года он заявил, что свои показания он даст позже, однако повторный допрос так и не был проведен. Кроме того, сам Борзых был допрошен почти через год после начала досудебного расследования, а непосредственные фигуранты дела –  Надточей и Клименко — не были допрошены вообще.

Также в апелляции обратили внимание, что ГПУ вообще не имела права вести это расследование, поскольку оно находится в компетенции НАБУ.

И если в прокуратуре под руководством Луценко это дело по тихому закрыли, то уже при новом главе ГПУ Руслане Рябошапке оно может получить второе дыхание.

Напомним, “Вести” сообщали, что в рамках расследования «дела налоговиков Клименко» экс-главный военный прокурор Анатолий Матиос, его подчиненные Дмитрий Борзых, Виталий Опанасенко и Ольга Миргородская вступили в 2016 году в преступный сговор с предпринимателем Владиславом Дрегером с целью незаконного завладения активами частной компании и корпоративными правами на сумму 243 млн грн. С соответствующим заявлением о преступлении обратились в Национальное антикоррупционное бюро и Госбюро расследований представители компании «Юнисон груп».

Военная прокуратура уже проводит проверку видео-признания донецкого бизнесмена Владислава Дрегера на предмет состава преступления.

9 октября глава ГБР Роман Труба также подтвердил, что ведомство ведет несколько расследований по руководству военной прокуратуры времен Анатолия Матиоса, а также призывает сообщать о фактах его незаконного обогащения.

Президент Украины Владимир Зеленский в ходе пресс-марафона 10 октября заявил, что уволит главу СБУ Ивана Баканова, если будет доказано, что его консультирует экс-военный прокурор Анатолий Матиос.

ОРД

Мережу Траффім звинуватили у масштабному шахрайстві з трафіком, — у скандалі замішані відомі сайти

В Україні розкрили глобальну тізерну мережу, що продавала сайтам неіснуючий фрод-трафік, фальшиві кліки та окрутила навіть Google. Збитки рекламодавців сягають сотень мільйонів, повідомляють журналісти порталу Антикор.

Що таке фрод-трафік і чому він такий небезпечний

Фрод (англ. fraud[1] «шахрайство») — вид шахрайства у сфері інформаційних технологій. В свою чергу фрод-трафік це неіснуючий фальшивий трафік, згенерований ро-ботами, і який напряму впливає на якість рекламних компаній в інтернеті. Маскуючись під реальних користувачів, боти склікують рекламу і зжирають рекламні бюджети.

У випадку зі згаданою мережею, використовуючи фрод-ботів, ця система гарантувала клієнтам вражаючі на вигляд результати CTR (співвідношення показів і кліків на рекламні банери). Проте ефективність  подібного рекламного трафіку була дуже низькою і вкрай шкідливою.

Від такого шахрайства, в першу чергу, страждають сайти,  які  прагнуть заробляти на рекламі і потребують збільшення відвідувань, бо в разі виявлення їх участі (навіть несвідомої) в шахрайських схемах, у них можуть виникнути серйозні проблеми. Як-то зниження рейтингу, втрата іміджу, потрапляння у чорний список пошуковиків, тощо. Та найбільше потерпають   рекламодавці, що залишаються без реальних клієнтів, витрачають кошти впусту, і несуть величезні збитки. Але щоб розібратись у цьому ганебному явищі, треба зрозуміти внутрішній контекст і загальносвітову тенденцію в цьому питанні.

Проблема зі штучним накручуванням трафіку існує, напевно, з початку 2000-х років, коли інтернет-реклама намагалась відвоювати позиції у ТВ та друкованої преси. В такій ситуації штучно покращувати свої показники вважалося не ганебним.

«3-5% накрученого трафіку у співвідношенні до реального – це майже статистична похибка, найближчий орієнтир, тенденція бажаного зростання. І якщо цей показник не перевищує 10% — криміналу тут немає. Вважайте це штучним марафетом – наче гарно пофарбована красуня, яка трохи красивіша, ніж без макіяжу. Всі розуміють, що справжнє обличчя трохи менш привабливе, але приймають правила гри, бо так навіть зручніше. Таким грішать більше половини сайтів та гравців ринку інтернет-реклами, вважає Джим Беррі, інтернет-експерт, блогер, що співпрацює з ведучими рекламними асоціаціями.

Та якщо не вживати ніяких заходів, не стримувати апетити шахраїв, то «кидалово» з інтернет-рекламою на основі фрод-трафіку заполонило б всю мережу, наче фальшиві долари, які не можна відрізнити від справжніх. Що, в свою чергу, просто обвалило б ринок і позбавило сенсу купувати трафік та замовляти онлайн-рекламу взагалі.

Тут можна провести аналогію з радянським м`ясним відділом, коли «в довісок» до шматочка вирізки під нього на ваги клали ще й чималеньку кістку. Проте у випадку з фрод-трафіком апетити шахраїв часто не зупиняються лише на «кістках у довісок». Останніми роками новітні бот-технології і ситуативна кон’юнктура дозволяють їм разом з маленьким «стейком на вітрині» задешево впарювати клієнтам вже цілі неїстівні скелети, замасковані під м’ясо. В подальшому ланцюжку ці «скелети» перепродають вже дорожче кінцевим клієнтам — рекламодавцям, які ламають голову – чому ж при таких великих порціях усі залишились голодними і нема реальних замовлень!?

В результаті, шахрайство з фродом в інтернет-рекламі перетворилося на глобальну мережеву проблему, яка загрожує ринку як такому.

Яка  частка фальшивого трафіку і які збитки це завдає

Розуміючи це, серйозні гравці, які працюють на сталу перспективу,  навіть дозволяючи собі деколи невеличкий мухльож з показниками трафіку, намагаються не переступати межу. Вони створюють організації, асоціації та бюро, проводять дискусії, публікують дослідження, щоб протидіяти нестримним апетитам шахраїв. Разом з тим, паралельно розвиваються все нові й нові способи та схеми маніпуляцій з трафіком, а ринок і рекламодавці несуть колосальні, аж ніяк не заплановані збитки.

Зважте на хвилинку – в нещодавньому дослідженні Juniper, ведучої міжнародної агенції з консалтингу в цифрових технологіях зазначається, що в 2019 році втрати від шахрайства з інтернет-рекламою досягнуть рекордних 42 млрд доларів США!!!.

Це на 21% більше, ніж втрати минулого 2018 року — 35 млрд.

В статті «Забудьте підроблені новини — це фальшивий трафік, про який вам потрібно турбуватися», впливовий адвокат по інтернет-спорам Сереніті Гіббонс пише: «ЗМІ стали полем битви. По всіх каналах натиск фальшивок. Помилкові новини, фальшиві маркетингові заяви, фальшиві авторитети, фальшиве обслуговування клієнтів. Значна частина цієї підробки фінансується за рахунок реклами, і найбільша річ, яку вони продають, це фальшивий трафік». Вона впевнена, що на ринку один долар з кожних трьох втрачається в результаті шахрайства з рекламою.

Діаграма втрат рекламного ринку від фрод-трафіку

Її колега, не менш авторитетний ветеран рекламної індустрії, автор блога Ad Contrarian Боб Хоффман  у коментарі до великого дослідження впливового ЗМІ «Блумберг», присвяченого фроду  зазначає:

«Найсмішніше, говорить Боб, що рекламодавці тепер далекі як ніколи від вирішення проблеми з тим, яка ж частина рекламного бюджету працює. «Ніхто не знає точних цифр, але, напевно, близько 50% від того, що ви витрачаєте на онлайн-рекламу, у вас просто крадуть».

Інший відомий спеціаліст Елі Мартін, директор з продажу на eZanga.com, в статті «Як шахрайство з рекламою руйнує Інтернет» ще у 2016 році застерігав — «В цьому році (2016) через шахрайства з рекламою будуть втрачені мільярди, а від ботів вийде до 37 відсотків показів реклами. Фактично рекламне шахрайство знаходиться на шляху до того, щоб стати другим за величиною організованим злочинним підприємством».

Як бачимо, минуло лише три роки з моменту його публікації, і фрод-шахраї  наблизилися за прибутками до рівня глобального наркоринку.

Чому фрод-трафік  так  важко приборкати  — на прикладі України

В Україні  інтернет-спільнота більше схожа на лікарську. В тому сенсі, що гравці ринку дуже неохоче критикують, чи коментують дії своїх колег по темі фрод-трафіку. Тим самим наче визнаючи, що без шахрайства з рекламою та маніпуляціями з трафіком в наш час, взагалі, витримати конкуренцію на ринку неможливо. Це як платна медицина без зайвих процедур, аналізів та препаратів – як вона тоді гроші заробляти буде? Тим більше, в нас поки що немає авторитетних і потужних регуляторів з відповідними повноваженнями та й законодавча база в цьому сегменті практично відсутня. І це дає перевагу для інтернет-шахраїв.

Користуючись слабкістю контролю, останні можуть поводитись досить агресивно, змінювати тактику, проникати в системи, заманювати все нові сайти в свої тенета, ловлячи тих на жадібності та любові до ситуативної вигоди. А прогалини в законодавстві та відсутність затверджених  нормативів і правил чесної гри дозволяють їм легко уникати будь-якої, навіть соціальної відповідальності.

В результаті, вітчизняні інтернет-експерти, веб-аналітики, а також профільні спеціалісти з таких поважних організацій, як Бюро Інтерактивної реклами України (Interactive Advertising Bureau – IAB), або Інститут Медіа Аудиту, загалом визнаючи цю проблему, залишаються скоріше пасивними радниками, ніж реальними борцями з фродом. Вони можуть оцінювати тенденцію, узагальнювати  показники, давати поради, способи виявлення і боротьби, проте навряд чи стануть викривати конкретних шахраїв – генераторів фрод-трафіку.

Зокрема, в 2018 році Бюро презентувало документ про види шахрайського трафіку, а згодом — рекомендації по боротьбі з цим кричущим злом від реклами. Ознайомитись з цими документами можна за посиланнями:

https://iab.com.ua/wp-content/uploads/2018/09/IAB-Ukraine_Borotba-z-FRAUD.pdf

https://iab.com.ua/wp-content/uploads/2018/08/IAB-Ukraine-Vydy-Fraud.pdf

Експерти відзначають, що IAB намагається глибоко аналізувати фрод з технологічних позицій його виявлення, і пропонує цілий набір методів боротьби з фродом. Але, як зазначають у дослідженні: «Все це інформація для фахівців, що мають великий досвід в programmatic, — пишуть IT-журналісти Єгор Болтрик і Петро Фіалко. — Пересічному видавцю або рекламодавцю є сенс звертатися до великих гравців — рекламних агенцій, що володіють не тільки знаннями, а й інструментарієм (метриками, треккерами і експертизою). В свою чергу, у Бюро Інтерактивної Реклами радять майданчикам не тільки впровадити інструменти ads.txt, а й прислухатися до рекомендацій IAB».

Проте в Україні найближчим часом  навряд чи варто очікувати конкретних результатів чи викривань у боротьбі з фродом. А от за кордоном вже зрозуміли всю серйозність проблеми і розпочали системну протидію.

Найгучніший приклад викриття фрод-сітки світового масштабу — це ситуація з Methbot — бот-фермою, яку викрили White Ops у 2016 році. Вона завдавала шкоди ринку в розмірі $ 5 млн кожен день. Тільки після виходу в паблік інформації про викриття, ринок почав ворушитися і щось міняти — почали говорити про ads.txt, supply pass optimization і так далі.

Аналізуючи проблему, ми знайшли лише одне більш-менш ґрунтовне дослідження, що стосується ситуації з фрод-трафіком в Україні.

В матеріалі «Контрактів» Рекламодатели не хотят платить за фальшивый трафик робиться спроба аналізу бот-ринку та наводяться думки вітчизняних експертів.

«Адекватної статистики немає, у нас є міжнародні трекери, які ми часом запускали, там було від 10 до 30%  фрода в залежності від ресурсу, але в основному це були ненадійні IP. Але справа в тому, що для глобальних систем багато українських та російських IP поки вважаються сірими», — пояснює Ярослав Холод, Head of programmatic Admixer-Україна.

Відчувають фальшивий трафік і в тізерних мережах. «В середньому, на 100 конверсій з кожним роком доводиться витрачати на 20% більше бюджету для отримання того ж результату», — ділиться своїм болем керівник проекту Lentainform Сергій Латаш.

Якщо брати історію проблеми фрод-трафіку в Україні, то вона починається ще з 2000-х років.  В дослідженні зазначається, що на початку двохтисячних, вітчизняні клієнти, нерідко спантеличувалися проблемою: «бачу статистику, не бачу результат». Але тільки з розвитком programmatic (людською мовою — автоматизацією медіазакупок) і, в якійсь мірі, глобальних систем метрик, трекінгів і самих рекламних систем, з’явилася можливість спочатку для аналізу, а потім вже і для контролю банерної реклами, пишуть журналісти Контрактів.

У питанні, хто страждає найбільше від шахрайства з фродом, експерти сходяться на думці, що у програші всі, окрім самих шахраїв.

«Якщо рекламодавець фактично поніс збиток, то це не означає, що ad-tech пронесло. Рекламодавець зменшує обсяги витрат на той чи інший канал — і все, вся екосистема страждає, — пояснює Сергій Латаш. — Кожен інцидент з фродом — це удар по іміджу ринку в цілому».

«Падає довіра до закупівлі в онлайні, були прецеденти, коли повертали бюджети в телебачення, «наружку», в пресу і т.д. Через те, що хтось обпалювався на фроді», — згадує Ярослав Холод.

Також страждають і сайти, які  підвищують свої показники через  фрод-трафік. Викриті на халтурі, немає значення свідомої чи несвідомої, майданчики потрапляють в стоп-фільтри не тільки локальних мереж і агрегаторів, а й великих пошукових систем, які можуть відчутно занижувати їх трафік та й, взагалі, блокувати рекламу, як це роблять  Гугл або Яндекс.

Хто за цим стоїть?

Журналісти «Контрактів» стверджують, що змогли отримати коментар у власника вітчизняної фрод-мережі, який, щоправда, не забажав відкривати своє їм`я.

«В залежності від завдань і певних нюансів, прайс коливається від 30 до 100 доларів за 10 тисяч роботизованих «переглядів». Бот навіть може переходити по певному посиланню або «натискати» на певне банеро-місце», — говорить господар вітчизняної бот-мережі.

Автори статті пишуть, що за словами представників «господарів ботів», найбільші фальшиві мережі, та й, взагалі, фахівці знаходяться в Ізраїлі. Але це ніяк не заважає їм лити український, російський або чисто північноамериканський трафік.

«Смішно спостерігати, як експерти від реклами радять використовувати Scalarr, Forensiq, FraudScore, Kraken, 24 metrics, Fraudlogix, та ми ж перші, хто їх купує і тестує», — наводять Контракти зухвалий коментар боса ботів.

Як вдалося дізнатись з власних джерел, з експертів фрод-трафіку глузував ніхто інший, як хазяїн мережі Traffim, яку нещодавно викрили на масштабних фрод-махінаціях саме рекламодавці. З відкритих джерел відомо, що це ніхто інший, як Йосип Пінтус, якого у вузьких колах називають батьком вітчизняного бот-трафіку. Віддаючи данину його безумовному таланту підприємця та генія медіа-комунікацій, варто зазначити, що методи його останнього проекту traffim.com — перевершили будь-які відомі межі шахрайства, що були раніше.

Як працює шахрайська схема Traffim

Скарга на форумі вивела нас на веб-аналітика, що назвався Олегом, який згодився прокоментувати ситуацію і надати докази шахрайства traffim.com за умови, що ми не розкриємо його особу. «Розумієте, мені ще у цій сфері працювати – не хочу підставлятись». Він працює як фрілансер із Google та ІАB, а також консультує кілька сайтів та онлайн-магазинів. Саме він консультував рекламодавців, які запідозрили шахрайство зі сторони Traffim. Вірніше, ці рекламодавці спочатку запідозрили сайти, з якими вони співпрацювали.

Після скарг рекламодавців, директор одного з сайтів розмістив пост на профільному форумі, де описав сутність проблеми.

«Хочу поделиться проблемой. У нас на сайте откручивается google реклама. Есть и свои банеры. Последние несколько месяцев покупали трафик на traffim. Трафик по цифрам хороший, очень дешевые клики. Но в какой-то момент возникло подозрение, что там используют роботов, скликивающих рекламу, а не реальных пользователей. Почему так думаем — показатель CTR по нашему сайту от traffim достигает 100% и больше, спецы говорят, что так не бывает. Мы бы, конечно, радовались, что каждый посетитель, приходящий с traffim кликает нам банеры, деньги не пахнут). Но показатель отказов у нас по traffim почти всегда больше 90%, что явно выглядит очень странным, как будто к нам заходят только чтобы кликнуть на банер!!!! Может кто-то подскажет, есть ли способ проверить чистоплотность такого партнера и качество его трафика? Очень важно понять, как себя вести, потому что у коллег google заблокировал показы как раз из-за накруток ботов, а мы не хотим прогореть) И наши партнеры кривятся что показываем десятки тысяч показов, а конверсия — почти нулевая, типа мы аферисты. кто-то знает, что это такое

В цьому дописі розкривається сутність шахрайства. Коли до мене звернулась одна поважна компанія, що розміщувала рекламу на цьому сайті, я порадив, перш за все, запросити дані з google analytics, — розповідає Олег.

«Коли вони надали скріншоти аналізу трафіку, я спочатку не повірив, що таке, взагалі, можливо! Такого рівня шахрайства система ще не знала. Дивіться самі:

Таблиця 1 показує  95.53% відмов користувачів, а середня тривалість сеансу лише 21 секунда. І це не випадковість, а щоденна картина! Це означає, що 95% користувачів, які потрапили на сайт по трафіку traffim.соm, пробули лише на одній сторінці сайту всього 21 секунду, а потім пішли геть. Нічого не почитали, не подивились, але натомість, встигнули клікнути на рекламний банер. Такий показник може бути хіба що при голосуванні на якусь цікаву й гостру тему, що буває дуже рідко, і тут явно не цей випадок. Отже, в даному випадку маємо явну ознаку фальшивого трафіку», — роз`яснює експерт.

Тут саме насторожує показник відмов, бо навіть у відриві від CTR, якщо показник відмов вище за 35% — це вже привід хвилюватися, вважає авторитетний спеціаліст по аналітиці Авинаш Кошик у аналітичному матеріалі, присвяченому відмовам.

Все стає зрозумілим, коли дивишся на таблицю №2 . Вона показує, що з 16 088 користувачів, які прийшли від Traffim по рекламі GOOGLE клікнуло 11 999 користувачів. Середній показник CTR склав неймовірних 74,58%!!!

Далі проаналізуємо цю неймовірну середню цифру. Бо диявол, як кажуть, криється у деталях!

Таблиця 3 демонструє, як розподіляються кліки по рекламі на десктопних (стаціонарних) і мобільних пристроях.

І ось яка цікава річ з цього виходить:

  • Кожен користувач, який заходив на цей сайт з комп’ютера, клікав на рекламу у середньому 1,5 рази. Відповідно,  показник CTR складає 141,43%!!!  Це означає, що 7 873 користувачів, які прийшли з системи Траффім на сайт, на рекламу Гугла натиснули 11 135разів !!!!

Значно скромнішими виглядають показники по мобільних пристроях (див. рядочок нижче). Тут CTR у п’ять разів менший і складає «всього» 18,95%!!! Зокрема,  із 8 998 користувачів на рекламу Гугл натиснули «всього» 1 705 разів! Це можна пояснити тим, що мобільний трафік менший за об’ємом і його набагато важче накручувати, бо шахраям потрібно налаштовувати боти на кожний вид телефонів і тип з`єднання.

«Хоча навіть 18% CTR у банерній рекламі – це дуже високий, нереальний показник конверсії, якого без шахрайства можна досягти лише на дуже короткий проміжок часу, в окремому сегменті геніально продуманої рекламної компанії з інноваційним продуктом та бездоганним таргетуванням. В даному випадку нічого подібного й близько немає, що прямо вказує на роботу фрод-ботів. У Траффім поєднали непоєднувальне – надвисокий СТР и надвисокий показник відмов», пояснює веб-аналітик.

Можна не сумніватись, що подібні цифри накруток зі сторони Traffim будуть і на інших сайтах, що співпрацюють з цією мережею. Якщо прикинути час та охоплення цією мережею — то цифра збитків може складати десятки мільйонів гривень, загальні втрати рекламодавців від шахраїв в Україні лише за останній рік можуть скласти до 100 млн гривень! — вважає експерт.

Головна проблема, в чому сходяться всі експерти, навіть не в тому, що 30% грошей на рекламу з`їдаються ботами. Якби це був середній показник по ринку, де кожен рекламний гравець, за домовленістю з колегами, щоб не обвалити ринок, «тирив» не більше 30% бюджету замовника, тоді як 70% були гарантовано відпрацьовані реальними заходами/кліками живих людей — тоді б це був лише ринок, де вас «обважують», де ви переплачуєте, але маєте сталу конверсію і реальних клієнтів.

Але ж насправді на digital ринку немає ніяких середніх цифр допустимого махлювання, яких +- 10% дотримуються всі, щоб не обвалити весь ринок.  Існує колосальна диспропорція між «лояльними» накрутчиками і безпардонними шахраями, які просто грабують рекламодавців, користуючись жадобою сайтів до дешевого трафіку.

З іншого боку, ринок фальшивого трафіку в умовах непрозорості та необізнаності більшості гравців, процвітає на тих сайтах, де женуться за ситуативними показниками та прагнуть в будь-який спосіб збільшити свою рекламну привабливість для таких самих необізнаних рекламодавців.

Але слід пам’ятати – гарні на вигляд показники – це як те фальшиве золото з казки, яке згодом в кишенях перетворилося на глиняні уламки. Рано чи пізно мильна бульбашка гонитви за дешевим трафіком лускає і тоді спливають ось такі видатні махінатори.

Це далеко не повний перелік сайтів, що купують трафік у Траффім, або працюють по обміну:

https://news-fast.com/

https://sobytiya.net/

https://ukranews.com/

https://vesti.ua/

http://agrimpasa.com/

https://mhub.top/

https://politeka.net/

https://ujew.com.ua/

https://zn.ua

https://www.rbc.ua

Як бачимо, тут присутні цілком авторитетні і поважні видання, але й є такі, що були спіймані на масштабних фальсифікаціях і розповсюдженні  фейкових новин — останній скандал з блокуванням Фейсбуку вітчизняних аккаунтів.

В такій ситуації боротьба з аферистами в Україні лягає виключно на самих потерпілих, які здебільшого навіть не здогадуються, чому їх рекламні бюджети приносять настільки малу конверсію.

Як вичислити фрод-шахрая

Зазвичай шахраї маскуються під цілком респектабельні компанії, тізерні мережі, які співпрацюють з відомими брендами та популярними майданчиками.

Зокрема, Траффім маскується під тізерну мережу, яка хизується партнерством з такими авторитетними пабліками як ТСН, УНІАН, УКРІНФОРМ та ін. Щоправда, ніяких відповідних доказів вказаного  партнерства на цих сайтах ви не знайдете. Хіба що вони теж купували дешевий трафік у Траффім? Тоді  таким партнерством нема чим пишатися.

Зокрема, сайт не має знаходитись на безкоштовному хостінгу, там мають бути лічильники з вільним доступом до статистики, не менше 1000 відвідувань  за добу та пристойні матеріали. Ще більше вимог до рекламних об`яв. Так, зрозуміло, що з шахраями і проблемними сайтами Траффім не бажає мати справу! Бо ця ніша зайнята.

А Google що?

Можна зрозуміти ті сайти, які вже мають чималеньку аудиторію і купують трафік в доповнення до своїх реальних показників. Тоді навіть якщо частина трафіку виявиться фальшивою і про це дізнаються рекламодавці, є шанс, що вони не луснуть водночас і не згублять свою репутацію остаточно. Особливо, коли можна буде прикинутися жертвою обману, вибачитись і все звалити на махінаторів, які потайки замінили реальний трафік на фальшивий. Але ж деякі сайти обирають шахраїв на кшталт Траффіму, як єдине джерело трафіку!

«Я знаю, що кілька сайтів, де 90% трафіку заходило саме з Траффіму, вже поплатились за необачність і бажання швидко заробити гроші на гугл-рекламі.  GOOGLE, не зважаючи на те, що український сегмент займає в їх прибутках безкінечно малу суму, заблокував свою рекламу, і вони лягли нижче плінтуса. «Ми не знали, ми не думали, нас ошукали…», але це нікого вже не хвилює. Отже, ігрища з фрод-трафіком можуть вартувати сайтам, навіть цілком поважним, існуванням як такого. І лише справа часу, коли їх зловлять на гарячому», — коментує ситуацію Олег.

Кліки і покази. Які заходи приймає Google для боротьби з недійсним трафіком.

В GOOGLE запроваджують автоматичне повернення коштів за підроблений трафік.

А нещодавно, «Уолл-стрит джорнел» оприлюднив матеріал, де повідомив, що Google Alphabet Inc згодилась компенсувати рекламодавцям гроші за рекламу, куплену на сайтах з шахрайським трафіком. Щоправда, це відбулося лише після судового процесу.

Отже, рекламодавцям самим треба виступати як контролери й піклуватись про якість трафіку тих сайтів, з якими вони співпрацюють. Експерт порадив рекламодавцям спиратись на дані з google analytics – саме вони можуть надати беззаперечні докази шахрайства (покрокова інструкція – трохи нижче).

Це важливо ще й тому, що шахраї навчилися пристосовуватись до методів автоматичного виявлення ботів.

Як дізнатись, що ваш трафік фальшивий і не потрапити в пастку шахраїв

За статистикою, більше 50% онлайн-стартапів, інтернет-магазинів, інформаційно-розважальних, новинних, тематичних сайтів та сервісів онлайн-послуг загинаються в перші півроку від неможливості розкрутитись у певний відрізок часу, маючи обмежений рекламний бюджет, який майже весь йде на онлайн-рекламу. Одним з факторів, які напряму впливають на успіх бізнесу, є грамотна рекламна компанія.

Зазвичай рекламодавці прагнуть обирати «кращі умови за меншу ціну». Це коли за відносно невеликі кошти забезпечується велика кількість показів і кліків. Та всіх, перш за все, цікавить конверсія – реальна користь, яку можна побачити, порахувати. Але гарна початкова конверсія – співвідношення  показів до кліків (CTR) далеко не завжди означає гарну кінцеву конверсію у вигляді  замовлення (проплати) товару чи послуги.

Ситуація з Traffim, на жаль, є типовою для сучасної України. Якби не настільки завеликі апетити керівництва цього обмінника та ініціатива певних сайтів та рекламодавців, шахрайство могло б процвітати безкінечно довго. Та й зараз, коли інформація стала публічною, навряд чи слід очікувати, що сайти, які отримують та перепродають дешевий фрод-трафік, кардинально змінять тактику. Звичайно Гугл, Яндекс мають свої прийоми боротьби з шахрайством, але не вони потерпають від махінацій, отже не вони будуть проявляти ініціативу. Українська фрод-частка дуже мала в океані рекламного трафіку і потоку грошей. Отже, рекламодавці мають захищати себе самі.

Якщо ви запідозрили, що вашу рекламу склікують боти треба зробити наступні  кроки.

Перший крок

Замовте роздруківку google analytics по сайтах, де розміщені ваші банери

Другий крок

Подивіться на показники відмов.

Якщо показник відмов по сайту складає більше 50% — це ознака шахрайства.

Третій крок

Подивіться на показники CTR, якщо цей показник перебільшує 15% — це вже підозріло. Якщо CTR більше 30% або навіть більше 100%, як це зазвичай було у Traffim – значить, що ваші гроші крадуть боти, реальні клієнти до вас не приходять, і ви збанкрутуєте швидше, ніж думаєте.

Гугл про показник CTR

Будьте активнішими, пишіть скарги, робіть скріни доказів і пости в соцмережах, викривайте шахраїв, бо це може стосуватись кожного! Сподіваємось, що цим матеріалом ми розпочнемо велику компанію по боротьбі з фрод-трафіком в Україні, і це стане запорукою розвитку цивілізованого діджитал-ринку. Ринку, де всім гравцям вистачає законного прибутку, де лідерами стають у чесній конкуренції, де змагаються креативи, таланти і прозорі технології, а не відверте мухлювання, безкарність і зневага до будь-яких норм.

Світлана Манжлай, Віктор Приймак, спеціально для «Антікор»

Довідка щодо показників CTR

В матеріалі який CTR вважається нормальним  даються цифри, що гарним показником є 3-5%. Тобто, коли 5 людей зі 100, яким показали банер чи об’яву, клікнули на неї – це вже добре! Рекламні і маркетологічні генії можуть на верхньому піку підвищувати CTR до 10-15%.

Мільйон із бантиком: ТОП-10 найдорожчих подарунків українським посадовцям

Шлюб за розрахунком чи приховування статків за тендітними плечима коханих жінок – нещодавно ми опублікували рейтинг «альфонсів» вітчизняного політикуму. Проте деяким посадовцям, судячи з їхніх декларацій, казково пощастило не лише з другими половинками, але й з батьками, дітьми, тещами та навіть випадковими знайомими. Десятки мільйонів гривень кешем, елітні апартаменти та дорогі авто – українські можновладці приймають і роблять подарунки з розмахом.

Банальне переписування майна і доходів на дружин – уже вчорашній день. На черзі – менш очевидні варіанти.

«Записують майно на дальніх родичів, на водіїв, на близьких друзів, тобто вуалюють, ховають. На жаль, така схема невнесення відомостей є достатньо загальновживаною і широкою, тому що адміністративна відповідальність – мінімальна», – коментує начальник юридичного відділу ГО «Стоп корупції» Роксолана Арійончик.

Тож цього разу «СтопКор» пропонує ТОП-10 найкоштовніших презентів, отриманих суб’єктами декларування у 2018 році.

Нагадаємо нашу методику: щоб виключити будь-який фактор суб’єктивності, беремо всі електронні декларації за 2018 рік, що наявні на сайті declarations.com.ua – таких усього 834 тисячі.

Наступний крок – у вкладці «Ризик-аналіз» відфільтровуємо тільки ту групу декларацій, у яких частка подарунків, призів та благодійної допомоги становить понад 75% від загальної суми сімейного доходу. Таких усього близько тисячі.

Обравши декларації за цим критерієм, переходимо до вкладки «Список декларантів» і сортуємо їх за загальною сумою доходів.

1 місце. Андрійченко Олексій Дмитрович – депутат Дніпропетровської обласної ради 7-го скликання від партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП», голова постійної комісії обласної ради з питань будівництва, транспорту, зв’язку та благоустрою, голова спостережної ради ТОВ «Корпорація Укральянс».

У декларації пана Андрійченка багато цікавинок. По-перше, у графі «Загальна вартість активів» стоїть нуль. Самому Олексію Дмитровичу належить лише квартира площею 74,3 квадрата у Дніпрі, годинник та мисливська зброя. Решта нерухомості – житловий будинок, інші квартири та апартаменти, гараж, паркомісце, земельна ділянка – записані на дружину Діану Володимирівну.

Мопед Harley Davidson, якщо вірити декларації, теж належить чарівній леді Діані, а 4 люксові автівки подружжя орендує.

Відомо, що у 2017 році Олексія Андрійченка назвали одним з головних прогульників у Дніпропетровській облраді: тоді він пропустив 50% сесій.

Заробітна плата, отримана паном Андрійченком у 2018-му за основним місцем роботи, у ТОВ «Корпорація Укральянс», становить лише 48 150 грн за рік, це навіть менше, аніж заробила донька Олексія Володимировича Вероніка. А левову частку доходів родини у 2019 році склав… подарунок від батька пана Олексія – Дмитра Андрійченка – у грошовій формі: 39 257 550 гривень.

Зауважимо, що виторг на тендерах компаній, в яких Олексій Дмитрович є бенефіціаром, становив за останні 4 роки понад 3,2 млн грн. А батько чиновника, Дмитро Євсейович Андрійченко, є засновником та кінцевим власником кількох компаній на Дніпропетровщині, зокрема, має відношення до ТОВ «Атлантіс», назва якого фігурує за останні 3 роки у 50 кримінальних судових справах та яке протягом останнього року провело понад 100 операцій з офшорами.

2 місце. Клімов Леонід Михайлович – нардеп 4, 5, 6, 7 та 8-го скликань, ексрадник Віктора Януковича та учасник нашого попереднього рейтингу «альфонсів».

Дохід родини за 2018 рік становить 38 711 445 грн, з них левова частка – дохід дружини, домогосподарки Тетяни Юріївни від відчуження рухомого майна та подарунки їй у негрошовій формі від сина – Олексія Леонідовича.

За рік таких подарунків вартістю від 125 тисяч до майже 9 мільйонів гривень було чотирнадцять.

Олексій Леонідович Клімов є кінцевим бенефіціаром ТОВ «ФК Чорноморець», ТОВ «Чорноморець 1936» та ТОВ «Турфірма «Кайзер Тур», які входять до складу групи «Примор’я», яку пов’язують з Леонідом Клімовим та Аркадієм Шнайдером.

Зауважимо, що сумарний виторг цих трьох компаній, за даними системи YouControl, як у 2018-му, так і в 2017 році становив не більше ніж 4-4,5 млн. І це не кажучи вже про чистий прибуток. Тож звідки у молодого пана Олексія з’явились кошти на цінні подарунки матері – окреме цікаве питання.

Зазначимо, що у 2014 році на той час 19-річний студент КНУ Олексій Климов отримав право власності на квартиру вартістю 3,46 млн гривень, а також гараж за 183 тис. гривень у столиці в елітному ЖК «Новопечерські липки».

3 місце. Корбан Олег Борисович – заступник голови Аграрної партії, президент громадської організації «Всеукраїнська федерація гольфу».

Згідно з декларацією, пан Корбан володіє «чортовою дюжиною» чималеньких земельних ділянок у столиці та Київській області, а ще кілька ділянок (зокрема, в Криму), будинок, квартира та дві автівки записані на дружину – власницю кількох підприємств Людмилу Павлівну.

Виторг на тендерах компаній, де подружжя Корбанів є бенефіціарами, сягнув понад 3 млн грн, зокрема у 2019 році становив майже 1,3 мільйона. Утім, у загальних доходах родини понад 75% займає не скромна заробітна плата Олега Борисовича і навіть не досить відчутні надходження від продажу майна пані Людмили, а подарунок у грошовій формі на суму 18 900 000 гривень, отриманий 55-річним паном Олегом від Корбан Галини Лаврентіївни – вочевидь, матері чи іншої старшої родички.

Варто нагадати, що Олег Корбан є сином Бориса Корбана – відомого баскетбольного функціонера і першого президента Федерації баскетболу України. Про Галину Лаврентіївну відомо небагато. Особа 1937 року народження з аналогічним прізвищем, ім’ям та по-батькові проживає в столиці та ще у 1998 році приватизувала невеличку ділянку на території садівничого товариства «Сонячний». У реєстрі юридичних осіб в якості засновника чи бенефіціара будь-якого підприємства пані Галина не фігурує.

Отже, походження майже 19 мільйонів гривень, які 82-річна пенсіонерка дістала «з шухляди» на подарунок синові, залишається невідомим. Утім, родина Корбанів і без таких подарунків не бідує: подружжя задекларувало готівкові кошти у сумі 250 тисяч доларів, крім того, Олег Борисович позичив третім особам 13,5 мільйонів гривень.

4 місце. Бухарєв Владислав Вікторович – екснардеп, колишній член фракції «Батьківщина», у вересні 2019 призначений першим заступником голови СБУ, начальником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю (відомого також як «управління К»).

Заробітна плата, отримана паном Владиславом за основним місцем роботи, становила у 2018 році 395 тис. грн, кошти, пов’язані з виконанням депутатських повноважень – ще понад 422 тисячі.

Утім, його донька Юлія Владиславівна задекларувала два подарунки у негрошовій формі від татуся, на суму 14,5 млн грн та 950 тис. грн відповідно (у ЗМІ припускають, що йдеться, зокрема, про квартиру у Києві площею 219 кв. м).

А також – ще два, більш скромні подарунки у 1,3 млн та 130 тис. грн (квартира і паркомісце у Київській області) від такого собі Коротєєва Олександра Петровича. При цьому офіційної зарплатні, згідно з декларацією, молода білявка не має.

Юлія Бухарєва також відома як поп-співачка, щоправда, на її YouTube-каналі лише два відеокліпи, випущені 2 і 3 роки тому відповідно, а кількість їх переглядів – менше ніж 5 тисяч.

5 місце. Імас Євгеній Вікторович – ректор Національного університету фізичного виховання і спорту України.

Пан ректор має кілька земельних ділянок у Бориспільському районі, дві автівки, дві квартири та два гаражі у столиці, а також квартиру і нежитлове приміщення в Ялті й носить коштовний годинник Jaeger LeCoultre вартістю 678 тисяч гривень.

Заробітна плата Євгенія Вікторовича за рік становила 496,5 тис грн, гонорари – близько 16 тисяч. А ще 14 110 000 гривень у грошовій посадовець отримав у подарунок від сина – Олексія Євгеновича.

Олексій Імас є засновником ГО «Десенка» та ТОВ «Десенка», що займається функціонуванням спортивних споруд.

У 2015 році громадська організація пана Імаса фігурувала у земельному скандалі в столиці, коли Київська міськрада за підписом Кличка розірвала за угодою сторін договір оренди 2 га на Трухановому острові і віддала на 15 років ГО «Десенка». Як з’ясували тоді медійники, номер для зв’язку з «Десенкою» дивним чином збігався з номером приватної компанії «Зеніт-Сервіс», яка заробляє здачею нерухомості в оренду. Серед засновників цієї приватної компанії фігурувала донька депутата Київської міськради Олександра Лойенфельда – Інеса Лойфенфельд.

До ТОП-10 щасливих отримувачів коштовних подарунків також увійшли:

6 місце. Яценко Антон Володимирович – нардеп 6,7, 8 та 9 скликань, у 2019-му обраний до Верховної Ради як безпартійний самовисуванець за 200 округом (Черкаська область), член депутатської групи «За майбутнє», член Комітету з питань екологічної політики та природокористування. У 2018 році отримав у подарунок від тестя – Івана Петровича Кравчука – 10 000 000 гривень у грошовій формі. Батькові дружини парламентаря належить і численна коштовна нерухомість, якою користується родина Яценків.

7 місце. Ягнич Олена Андріївна – директор департаменту правозастосування Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку Київської області. У декларації чоловіка чиновниці – Сергія Ягнича – зазначений подарунок у грошовій формі сумою 10 000 000 гривень, щоправда, в якості джерела доходу вказаний знову таки «Ягнич Сергій Володимирович», тож незрозуміло, хто ж саме і кому подарував ці 10 мільйонів. Зазначимо, що зарплата дружини за рік становила майже 330 тис. грн, зарплата і пенсія чоловіка – трохи більше ніж 1,2 млн грн, тож на такий цінний подарунок подружжя Ягничів мало б накопичувати роками.

8 місце. Порошенко Олексій Петрович. У 2018 році отримав від батька два коштовних подарунки: 1,16 млн грн у грошовій формі та 9,53 млн грн – у негрошовій.

9 місце. Белюк Сергій Олександрович – депутат Біляївської РДА Одеської області. Пан Сергій та його дружина Тетяна Георгіївна протягом 2018 року заробили майже по мільйону гривень доходу від підприємницької діяльності. Ще 2 мільйони гривень Сергій Олександрович отримав у грошовій формі в подарунок від Інни Петрівни Белюк (ймовірно, матері). А пані Тетяна та діти Белюків, Володимир і Дар’я, стали власниками кількох подарунків вартістю від 18 тис. до 3,5 млн грн у негрошовій формі від Ганни Вікторівни Форостянової (можливо, тещі). Дані про жінку з такими прізвищем, ім’ям та по-батькові у відкритих джерелах відсутні, проте є вірогідність родинних зв’язків із Георгієм Форостяновим – ексрегіоналом, депутатом Одеської міськради 5-го скликання.

10 місце. Черненок Максим Петрович – секретар Чернігівської міськради. Міський депутат володіє однією квартирою у Чернігові, решта нерухомості записана на дружину – співробітницю місцевого педуніверситету та бізнесвумен Марину Едуардівну. Саме пані Марина одержала у 2018-му подарунок у негрошовій формі на суму 7,3 млн грн від Кравченко Ірини Григорівни.

Бонус: у номінації «Сюрприз від коханої» перемагає неодноразовий фігурант розслідувань «СтопКору», двічі засуджений агромагнат та рейдер Андрій Гордійчук. Згідно з декларацією, заробітна плата та інші доходи самого депутата становили у 2018 році трохи більше ніж 200 тисяч гривень, утім пан Андрій отримав від дружини Єлизавети, власниці бутика «Ля Рен» два подарунки у негрошовій формі – вартістю 645 та 750 тисяч гривень відповідно.

Що саме пані Ліза презентувала чоловікові – достеменно неясно, утім відомо, що саме у 2018-му на її ім’я були придбані два транспортні засоби: плавдача ДАП-2122-К та автомобіль BMW X6 2015 р.в.

«СтопКор»

«Я не я, фірма – не моя», – Максим Микитась залишає «Укрбуд» у розпал розслідування афери з Шулявським мостом

Аби зрушити справу з реконструкцією Шулявського шляхопроводу з мертвої точки, необхідно виключити завод «Більшовик» з переліку підприємств, які не підлягають приватизації, зауважують юристи. Та наголошують: афера черевата кримінальною відповідальністю. Хто і заради чого проштовхнув цей сумнівний проєкт? Та чи вдасться їм вийти сухими з води? Розслідувала Альона Середа.

Звертаємо увагу на фірму, яка виграла тендер на реконструкцію втомленого мосту – «Північно-український будівельний альянс». Антимонопольний комітет встановив, що це підприємство – частина потужної будівельної корпорації «Укрбуд», керівником якої ще до отримання мандата народного депутата восьмого скликання був Максим Микитась – той самий близький товариш мера столиці, спільний вояж з яким зафіксували наші колеги з програми «Схеми».

І це той самий Микитась, який привласнив близько 600 мільйонів на реконструкцію та отримав додаткові кредитні 114 млн від пана Кличка.
«Північно-український будівельний альянс» є частиною корпорації «Укрбуд», так само як ще понад 200 компаній, які входять до Української державної корпорації. Так само, як і «Укрбуд девелопмент».

До чого тут «Укрбуд Девелопмент»? А до того, що це була чи не єдина компанія, яка і на папері підтверджувала теперішній зв’язок Микитася з «Укрбуд». Та після розслідування наших колег і подання депутатами звернення, в якому згадувався й колишній нардеп, він вийшов з власників. Таке собі швидке замітання слідів. Та на своїй сторінці у Фейсбук він прокоментував це так.

«Для когось новина про продаж «Укрбуд Девелопмент» стала несподіванкою, але угода не спонтанна. До цього рішення я йшов давно, і нарешті багато процесів фіналізувалось. За останні місяці був перевірений детальний аудит, приведена до порядку організаційна структура компанії, оптимізована маса процесів, як будівельних, так і фінансових. І угода відбулася…

Впевнений, «Укрбуд» і далі буде зберігати провідні позиції на ринку!», – написав пан Микитась.

Максим Микитась – давній товариш Віталія Кличка

Утім, дуже дивно, що такий важливий крок, який він нібито планував вже давно, реалізував відразу ж після подання місцевими депутатами звернення стосовно злодіянь пана Кличка та привласнення грошових коштів тим таки Максимом Микитасем.

stopcor.org

Миллионы кэша и белый “Мерседес”. Что произошло с бывшей женой главы Нацполиции на польской границе

В понедельник, 23 сентября, появились сообщения, что польские таможенники задержали Викторию Князеву – экс-супругу главы Нацполиции Серея Князева. Она якобы пыталась ввезти в Польшу незадекларированные 650 тысяч евро. 

Интересно, что с украинской стороны никаких нареканий на выезд Князевой не было. Но история наделала большого шуму не только поэтому. В соцсетях заговорили о том, что глава полиции, мол, спешно выводит кэш из страны – то ли перед увольнением, то ли “на всякий случай”.

Впрочем, сам Князев заявил, что жену его никто не задерживал, а деньги принадлежат не ей – хотя и находились в автомобиле, в котором ехала Виктория.

А источники в полиции связывают эту историю с борьбой за контроль над НПУ, которая идет между различными “ментовскими” и политическими кланами.

“Страна” разбиралась, что на самом деле произошло на границе.

Первые сообщения

Первыми об инциденте сообщили львовские СМИ. Сайт “Діло” написал, что польские таможенники остановили Князеву на автопереходе “Гребенне – Рава-Русская”.

44-летняя Виктория находилась за рулем. Вместе с женщиной в автомобиле был ее работодатель Вадим Каган, гражданин Украины Андрей Посметюк, а также гражданин Хорватии Боян Малик.

Информация тут же облетела соцсети:

“Из личных источников (не официальных) говорят, что это Виктория Князева. Кстати, ситуация с ней уже была”, – пишет депутат Львовского горсовета Игорь Зинкевич.

Также о задержании написал блогер Павел Верещагин. Он указал, что Князева и ее спутники ехали из Украины в Польшу на “Мерседесе” с госномером КА0007ВХ.

Судя по интернет-базам, это белый кроссовер марки GLS 350, который был куплен в марте 2019 года и впервые зарегистрирован в Киево-Святошинском районе (то есть автомобиль покупался новым).

О том, что инцидент на границе с польской стороны имел место, подтвердили и источники “Страны” в Госпогранслужбе.

Позже, когда поднялся шум в соцсетях, ситуацию прокомментировал и сам глава Нацполиции. Он подтвердил, что вопросы к его супруги и ее спутникам у поляков были. И крупную сумму они также перевозили.

“2100 евро в дамской сумочке”. Версия Князева

На своей странице в Facebook Сергей Князев указал, что они с бывшей женой стали объектом информационной атаки. Хотя факт перевозки крупной суммы через кордон признал. Но заявляет, что они принадлежали не его супруге.

“СМИ моментально распространили новость про перевозку ею чуть ли не мешков с деньгами. Это ложь, которая не имеет ничего общего с реальностью”, – написал Князев.

По его словам, Виктория Князева действительно пересекала границу со своим шефом – 78-летним Вадимом Каганом, главой строительной кампании “Атлант”.

На границе Каган сообщил польским чиновникам, что у него есть сумма, которую он получил за продажу торгового помещения в центре Киева. Сколько это было денег, шеф Нацполиции не уточнил. Но речь, судя по объекту, может идти о той самой цифре в 650 000 евро.

По словам Князева, сделка была оформлена в соответствии с действующим законодательством, налоги уплачены. Однако имеющегося пакета документов по декларированию денег польским госслужащим не хватило. После предъявления еще некоторых оригиналов инцидент, утверждает глава Нацполиции, был исчерпан.

Князев также подтвердил информацию СМИ о том, что в автомобиле находился украинский и европейский партнеры господина Кагана (по всей видимости, это Андрей Посметюк и Боян Малик).

“Никаких ценностей у гражданки Князевой изъято не было. При себе в дамской сумочке были личные средства и наличные на командировку в сумме 2100 евро, которые правоохранителей не заинтересовали”, – добавил Князев.

Фото: facebook.com/sergii.knyazev

Из слов Князева понятно, что деньги в автомобиле, где ехала его бывшая жена, перевозились немалые. И эта сумма вызвала вопросы у польских пограничников. Хотя они и были, как утверждает глава Нацполиции, задекларированы.

Осталось понять, декларировались ли эти средства при выезде из Украины. И самое интересное – кем. Сам Сергей Князев об этом не пишет, а Госпогранслужба пока не комментировала этого инцидента.

Что известно о браке Сергея и Виктории

Сергей и Виктория Князевы прожили вместе 19 лет – с 6 августа 1994 года до 20 мая 2013 года, когда суд расторг их брак.

Инициатором развода был Князев. Он обратился в Киево-Святошинский райсуд еще в марте 2013-го и указал, что семья с матерью его детей у него не сложилась из-за различных взглядов на жизнь, а продолжение совместного быта в их случае  исключено.

У Виктории и Сергея трое детей – дочь и два сына.

Спустя 4,5 года после развода экс-супруги вновь выясняли отношения в суде. На этот раз Виктория Князева потребовала выплачивать ей по 70 тысяч гривен каждый месяц в качестве алиментов на содержание и воспитание общих детей.

В судебном решении указано, что Князев не был против удовлетворения иска и служители Фемиды обязали ежемесячно взыскивать данную сумму с Сергея Николаевича до достижения его детьми совершеннолетнего возраста.


Виктория Князева. Фото: Facebook/Виктория Князева

На странице Виктории Князевой в соцсети Facebook нет общих фотографий с главой Нацполиции. При этом в друзьях указаны должностные лица Нацполиции, есть сын Николай Князев и невестка. 

Виктория Князева. Фото: Facebook/Виктория Князева

В декларации главы Нацполиции указана собственность, которой бывшие супруги до сих пор владеют вместе – это квартира в поселке Чабаны под Киевом. Также за 2018 год Князев заплатил Виктории почти миллион гривен алиментов – при годовой зарплате в 1 млн 900 тыс грн.

Учитывая другие денежные поступления главы полиции – он отдает бывшей супруге половину своего годового дохода.

Разумеется, в декларации Князева не указано, чем владеет его супруга сама по себе – ведь они в разводе. Но еще в 2017 году в этом разбирался журналистский проект Дениса Бигуса.

Согласно реестру недвижимого имущества, в 2011 году Виктория Князева получила две соседние квартиры в селе Чабаны Киевской области общей площадью в 130 квадратных метра. Одна из них указана в электронной декларации Сергея Князева, как совместная собственность с семьей.

Виктория Князева также владеет недвижимостью в Киеве. Ей принадлежат 2 квартиры в столице, которые она приобрела в 2011 и 2013 годах, по улице Маршала Гречко и на проспекте Петра Григоренко.

В 2014 году – то есть уже после развода – Князева приобрела еще одну квартиру площадью 63,1 кв.м в новостройке ЖК “Вишневый Уют” в городе Вишневое Киевской области. Рыночная стоимость квартиры в этом доме составляет примерно 40 тысяч долларов.

В период этого квартирного бума Сергей Князев руководил уголовным розыском всей Киевской области. Отметим, что у него самого в личном пользовании нет даже автомобиля.

Именно это дало почву для разговоров, что развод Князева – фиктивный и призван скрыть истинные доходы.

Тем более, что есть данные о серьезной помощи, которую полиция оказывает бывшей жене своего начальника.

Виктория Князева в августе этого года сбила мотоциклиста в Ужгороде. Как рассказывали закарпатские СМИ, она находясь за рулем внедорожника Volkswagen Touareg.

Мотоциклист остался жив, но женщина поспешила снять с автомобиля номера. А в процессе оформления ДТП почти все время находилась в машине главы полиции области.

Версии случившегося. От “подставы” до “вывода кэша”

У инцидента на границе может быть интересная подоплека.

Как утверждают источники “Страны” в Нацполиции, в последнее время вокруг кресла Сергея Князева развернулась серьезная борьба. И многие хотят добиться увольнения Князева.

Наши источники не исключают, что пограничный скандал с бывшей женой может быть связан именно с этими событиями.

В соцсетях уже предположили, что таким образом Князев мог выводить свою “кассу” за границу перед увольнением.

Народный депутат от “Слуги народа” Александр Дубинский заявил, что “Аваков еще неделю назад подписал рапорт об увольнению Князеву, экс-жена которого днями попалась с 0.5 (0.65) млн € на польской границе.

То есть, имеем классический пример вывоза кэша перед публичным заявлением об отставке. Типа, успеть протащить 0.5 под полой мундира”, – написал Дубинский на своей странице в Facebook.

Правда, в окружении Князева его скорое увольнение категорически отрицают.

Источники “Страны” рассказали, что шеф полиции недавно прилетел из отпуска, увольняться не собирается, а его пятилетний контракт с МВД заканчивается только в 2022 году.

“Скандал с женой – это подстава, чтобы заставить его покинуть свой пост. Но эта провокация не получится. Князев не уходит”, – сказал “Стране” собеседник из близкого окружения главы Нацполиции.

Он не исключает, что кампания против Князева организована в контексте борьбы за руководство ведомством.

Стоит напомнить, что “Страна” о пертурбациях в руководстве НПУ уже писала. Там были уволены несколько заместителей Князева, а первым его замом стал Евгений Коваль. Он же, по слухам, может претендовать в перспктиве и на должность руководителя Нацполиции. Называют и ряд других претендентов на этот пост. Возможно с этим и связан нынешний информационный шум вокруг Князева.

При этом все равно остаются вопросы к тому, насколько часто бывшая супруга Князева возит кеш через кордон. По данным журналиста Евгения Плинского, инцидент на Равве-Русской – уже седьмой по счету.

“Тем же составом.

2 раза через Волынь
3 раза через Закарпатье
1 раз через Львов.

Весной прокуратура Польши уже брала эту компашку на границе изъяв 500к Евро и 50к$. Но тогда Князеву удалось удержать информацию и обеспечить ее не выход в СМИ”, – утверждает журналист на своей странице в Facebook.

Страна

Аферисты Нарек и Гамлет Туняны из RECOM AG, или Бизнес на обмане, “кидалове”, лжи и угрозах

В новой серии расследования журналисты вскрыли масштабную ложь и манипуляции, которые все время сопровождают проходимцев Тунянов, выдающих себя за бизнесменов на рынке солнечной энергетики Европы и Украины. 

Журналисты посетили их “массовое производство” в Европе и нарвались на преследование с использованием грязных методов давления на журналистику.

Аферисты Гамлет (на переднем плане) и Нарек (на заднем фоне подает бумаги) Туняны из RECOM AG

Производство солнечных панелей, поставки оборудования для электростанций – это основной бурно рекламируемый вид деятельности компании RECOM AG, владельцем и генеральным директором которой является Гамлет Тунян (Hamlet Tunyan). Представительство RECOM AG в Украине – ООО “Реком Украина” – возглавляет Нарек Тунян (Narek Tunyan).

Кратко о первой серии расследований

Весной 2019 года Агентство журналистских расследований Marionetki.net провело расследование и разместило несколько громких материалов об этих персонажах, которые, не выполнив свои обязательства, “кинули” на большие суммы три крупных оператора на рынке солнечной энергетики Украины.

После волны публикаций в СМИ вместо того, чтобы принести извинения пострадавшим и компенсировать причиненные им убытки, аферисты международного уровня Гамлет Тунян и Нарек Тунян бросились тратить деньги на ряд мер, оправдывающих их преступные действия.

В сети Internet появились нелепые статьи, сплошь из рекламных лозунгов, без конкретики и прямых объяснений тех фактов, о которых сообщают пострадавшие фирмы. Туняны также подали иск в суд на главного редактора Агентства журналистских расследований Marionetki.net Артема Фляжникова, подключив адвоката, о его методах вы подробнее узнаете в этом же материале. И, наконец, их родственник, Тарон Тунян, стал звонить журналистам, предлагая оплатить поездку за границу якобы с целью ознакомления с производством и офисом. При этом Тарон пытался оказать давление, хамил и угрожал журналистам, а также обвинил главного редактора Агентства… в сексуальных связях с потерпевшими.

Со всей ответственностью заявляем: отбелить свою запачканную репутацию такими недостойными методами у семейства Тунянов не получится! Оказывать давление на журналистов не выйдет! Делать из черного белое – не удастся!

Как Нарек и Гамлет ведут бизнес, обманывая своих клиентов 

С подробностями афер Гамлета и Нарека можно ознакомиться, пройдясь по приведенным ниже ссылкам.

Разыскиваются аферисты международного класса Гамлет и Нарек Туняны  

Аферисты Гамлет и Нарек Туняны. Путь из бизнеса на скамью подсудимых – видеорасследование 

Swindlers Hamlet and Narek Tunyans are Wanted 

Артем Фляжников: В суде я еще раз заявлю, что Нарек и Гамлет – аферисты. Открытый ответ главного редактора Агентства журналистских расследований Marionetki.net. здесь.

Пострадавшие от аферистов готовы свидетельствовать в суде 

Журналисты встретились с пострадавшими от рук аферистов директорами трех компаний и в подробностях получили информацию о том, как Гамлет и Нарек Туняны их изощренно обманули.

“Атмосфера”

Представитель компании “Атмосфера” Людмила Алдохина сообщила, что RECOM AG поставил солнечные модули не того качества, как было обусловлено договорными отношениями, и не в полном объеме. Людмиле Алдохиной пришлось покупать за свой счет панели для солнечной электростанции, чтобы сохранить репутацию надежного партнера у своих заказчиков.

Как уточнила топ-менеджер, попытки компенсировать убытки оказались тщетными – представители RECOM AG, которые так старательно вошли в доверие, выступая в том числе главными спонсорами на нескольких международных выставках по солнечной энергетике, исчезли с горизонта, а их поиски по всей Европе напоминали детективную историю.

Размещение материалов журналистского расследования о грубых нарушениях компании RECOM AG получило мощный резонанс в бизнес-среде. Юрист Тунянов стал грозить журналистам судом.

На этом этапе г-жа Алдохина сообщила, что информацию, которую она передала журналистам в ходе расследования, готова подтвердить в суде.

“Сан Энерджи”

Юлия Кошель, директор ООО “Сан Энерджи” в интервью Агентству рассказала, как представитель RECOM AG предоставил ее предприятию поддельный коносамент, по которому “Сан Энерджи” не смогло получить в Одесском порту солнечные модули на сумму 840 тысяч долларов США. В результате оплата за демередж (простой в порту товара) составила свыше трех миллионов гривен, которые со своего счета заплатила портовикам “Сан Энерджи”.

Директор также рассказала, к какому выводу пришли ее финансовые аналитики: в этом контракте RECOM AG выступил всего лишь посредником, а не производителем солнечных панелей, обманув украинскую сторону и присвоив не принадлежащую себе маржу.

На все претензии и попытки вести переговоры представитель RECOM AG, аферист Нарек Тунян, не отвечал и вскоре стал скрываться.

К моменту размещения этого материала Юлия Кошель также выразила готовность свидетельствовать против “бизнесменов” Гамлета и Нарека Тунянов в суде, предоставив всю соответствующую документацию, договора, переписку с аферистами и распечатки телефонных разговоров.

“ЗАС Энергосервис”

Директор ООО “ЗАС Энергосервис” Анастасия Попель в интервью Артему Фляжникову указала, что была вынуждена оплатить демередж в сумме эквивалент 70 тысяч долларов, потому что RECOM AG предоставил ее компании недействительный коносамент, по которому, как и в случае с “Сан Энерджи”, ее компания не смогла получить в течение четырех месяцев солнечные панели. Как установила Анастасия Попель, поставщик  панелей RECOM AG оказался не производителем, а банальным посредником, не имеющим разрекламированного производства в Китае. Нарек Тунян обещал выплатить компенсацию, но растворился в воздухе.

По данным Агентства, лишь в ходе подготовки первого расследования аферист предложил владельцам обманутой компании выплачивать частями компенсацию.

Вскоре на одном из сайтов в интернете фирма с запятнанной репутацией RECOM AG вероломно заявила, что рассчиталась с “ЗАС Энергосервис”, выплатив «покупателю компенсацию в размере 118 000 долларов США в соответствии с условиями контракта» до публикации расследования Агентством и обвинила журналистов в лживости выложенных в интернет текстов.

Интервью Артема Фляжникова с Анастасией Попель свидетельствует об обратном. В нем г-жа Попель сообщает, что попытки призвать RECOM AG к ответу и возместить убытки были тщетными.

На момент размещения этого материала директор “ЗАС Энергосервис” сообщила, что представители компании RECOM AG не принесли извинения и не компенсировали убытки, а запущенная информация об этом в сети Internet – очередная ложь Нарека и Гамлета Тунянов.

Гнусные нападки на журналистов  

Уровень бизнес-культуры семейства Тунянов каждый раз сражал наповал. Родственник Тарон Тунян звонил главному редактору Агентства расследований Артему Фляжникову с угрозами и недостойными мужчины репликами.

Всю дальнейшую тональность переговоров Тарона Туняна с журналистами можно назвать шизоидной, в чем вы легко сможете убедиться, ознакомившись с коротким текстом и полной записью разговоров, пройдя по ссылкам:

https://docs.google.com/document/d/1OjBAGSmgwCfBgnKFjLXYhomVPum5D4lXvjXEI2KlroY/edit?usp=sharing

https://drive.google.com/open?id=13ly7029wiplT9Pswd_NKZp8tcumBd7aY

Тарон Тунян лично от имени компании RECOM AG вел переговоры с журналисткой группой на стенде компании RECOM AG в рамках международной выставки солнечной энергетики Cisolar-2019.

Тарон Тунян: родственник аферистов Нарека и Гамлета Туняна, который давил на журналистов и угрожал

После публикаций неадекватный Тарон Тунян утверждал, что не имел и не имеет никакого отношения к компании RECOM AG. Такой вот совершенно неожиданный и комичный кульбит, за которым последовала попытка дешевого наезда на журналиста.

“И все видят, что я к “Рекому” вообще никакого отношения не имел и не имею, – заявил Тарон Тунян Артему Фляжникову, но при этом продолжал в течение нескольких месяцев в угрожающей форме вести с Агентством телефонные разговоры с требованием удалить изобличающие аферистов расследования. – А вы сейчас за это будете отвечать в правоохранительных органах. Я официально вообще никто в этой фирме. А что вы пишите?”.

Затем Тарон Тунян заявил, что все трое директоров известных украинских компаний, обманутые аферистами RECOM AG, которые дали видео-интервью Агентству расследований, являются… любовницами (!) главного редактора Артема Фляжникова!

Ложь за ложью 

Нелепым обвинением семейства Тунянов в исковых притязаниях является то, что Агентство расследований, якобы не выслушав их доводы, в одностороннем порядке сделало выводы, что Нарек и Гамлет – аферисты.

Но это не соответствует действительности и еще одна вероломная ложь, цель которой – обелить свою запятнанную репутацию.

(https://drive.google.com/file/d/1eAk7swPg7INg3cQuS7oT_IyZ1F_jbrcA/view?usp=sharing)

Главный редактор Артем Фляжников вручает Нареку Туняну на международной выставке Cisolar-2019 материалы расследования по фактам мошенничества и требует изложения официальной позиции компании RECOM AG

Фотография сделана в Киеве 18 апреля на международной выставке Cisolar 2019. Вы видите момент, когда главный редактор Агентства Артем Фляжников официально передает Нареку Туняну, аферисту, деректору ООО “Реком Украина”, информационный запрос с целью выяснения деталей совершения мошеннических действий и отображения официальной позиции по этому поводу компании RECOM AG в журналистском расследовании.

Стоит добавить, что днем ранее на международной конференции в гостинице Hilton Нарек стал угрожать в ответ на выдвинутые Фляжниковым подозрения Агентства. И вскоре… “забыл” ответить на информационный запрос Агентства, в котором была изложена просьба детализировать свои доводы по материалам журналистского расследования.

Справедливости ради стоит сообщить, что в последующих материалах Агентство без каких-либо промедлений отобразило запоздавшую реакцию на свои расследования со стороны RECOM AG.

Но, как говорится, факты – вещь упрямая. Менеджмент международной компании RECOM AG обманул нескольких своих заказчиков, до сих пор пытается манипулировать общественным мнением и рано или поздно все равно будет привлечен к ответственности в рамках открытого уголовного производства по фактам очевидного мошенничества.

Ложь и правда о заводах, которые RECOM AG рекламирует по всему миру…   

Прошел месяц, Агентство расследований не получило официального ответа от компании RECOM AG. Вместо этого по телефону главного редактора Артема Фляжникова, как мы видим, посыпались обвинения во взяточничестве и в сексуальных связях с потерпевшими директорами.

Это была самая гнусная часть разбирательств журналистов с аферистами Нареком и Гамлетом.

И она бы, возможно, не стоила нашего внимания, если бы не телефонное предложение Тарона Туняна съездить за счет RECOM AG в Европу и Китай на якобы их производства солнечных панелей.

Возникает вопрос: почему переговоры от лица компании RECOM AG ведет Тарон Тунян, который утверждает, что не имеет отношения к “Рекому”?! Этот волк в овечьей шкуре, перебивая журналистов, кричал, требовал, угрожал, а потом настаивал на поездке за границу, но только лично главного редактора, а никак не журналисткой группы с камерой!

В нашей редакции работают сотрудники с большим опытом, мы уже сталкивались с провокациями, угрозами и попытками подкупа. Мы отчетливо понимали, что поездка ”за счет” персонажей расследования может нам обойтись очень дорого.

Мы высоко ценим свою репутацию, поэтому в командировку журналист Агентства в начале июня отбыл самостоятельно, без официального приглашения. Он посетил “производства солнечных панелей” компании RECOM AG в Италии в промышленной зоне Сан-Пьетро-Виминарио и во Франции в городе Ланнион.

Массового производства солнечных панелей наш журналист не обнаружил!

Французский завод Recom-Sillia

В Ланнионе, куда, по заявлениям менеджмента RECOM AG, из немецкого Дюссельдорфа была перенесена штаб-квартира компании, перед глазами журналиста предстала унылая территория заброшенного завода, перед которым пустовала стоянка для автомобилей. На входе отсутствовала охрана, а вход в “охранную будку” был взломан. Проникнуть на территорию завода можно было без особых проблем. Однако журналист не собирался нарушать закон и исследовать частную территорию. Наружное наблюдение  показало, что в течение всего рабочего дня на территорию не въехал ни один автомобиль, не зашла и не вышла ни одна живая душа.

Уверены, что, глядя на эту жалкую картину, у всех возникают большие сомнения, что это похоже на завод, который “модернизирован до 300 МВт полностью автоматизированного производства высокотехнологичных солнечных модулей”. Цитата в кавычках из рекламы аферистов.

На вопросы журналиста местные  жители и сотрудники соседних офисов охотно сообщили, что завод не работает, не было случая чтобы грузили, вывозили солнечные панели, и вообще грузовые или легковые машины на территорию завода не заезжают.

Завод в Падуе 

В Италии бурной деятельности по производству солнечных панелей мы также не обнаружили. В провинции Падуи значится компания RECOM ITALIA SRL, которая основана в 2017 году. На фасаде одного из зданий был размещен баннер с логотипом RECOM AG. Он, к слову, и фигурируют в рекламном ролике RECOM AG на Youtube.

К счастью, здесь был обнаружен живой человек – охранник, к которому журналист обратился с просьбой показать производство RECOM AG или ознакомиться с персоналом: производственным, отделом продаж, руководством и т.д. В ответ сообщалось, что единственный менеджер, который представляет компанию, отсутствует. Нашему журналисту передали буклет RECOM AG и просьбу связаться по телефонам, указанным в рекламе.

В промзоне Сан-Пьетро-Виминарио по соседству с RECOM ITALIA размещены действующие производства, о чём свидетельствуют движение машин и поток персонала на территориях.

Если верить рекламе Recom, их итальянский завод мощностью 200 МВт производит ячейки. Почему же там присутствовала только пугающая тишина, а единственный (!) менеджер отсутствовал!?

Интересно, какие декорации хотел показать г-н Тунян, приглашая в поездку по заводам? Возникает естественный вопрос: а доехал бы журналист до них?

Дело против журналистов ведет “адвокат дьявола” 

По имеющимся данным (это данные компании RECOM AG), иск о защите чести, достоинства и деловой репутации против Агентства журналистских расследований “Марионетки” принял от семейства Тунянов в производство апелляционный Суд в Харькове (аферисты Туняны начали свою бизнес-историю в Харькове).

Агентство расследований не получало никаких документов по этому поводу по месту регистрации главного редактора Артема Фляжникова – ни постановлений этого суда, ни копии самого иска.

Известно только то, что 17 июля судебное производство открыла харьковская судья Ирина Бурлака.

Дело против Фляжникова ведет Алексей Кучер, о его специализации читайте здесь.

Месяцем ранее адвокат Кучер пытался открыть гражданское производство против Артема Фляжникова в Винницком городском суде. И знаете, какое исковое обеспечение запросил “адвокат дьявола”? Удалить материалы журналистского расследования с сайта Marionetki.net!

С таким подходом к делу, как в 37-м году: без суда и следствия, истцам пришлось перебросить иск в Харьков, где, конечно же, у них все под контролем! Винницкий городской суд отказал им в этих требованиях.

Кого наша полиция защищает: потерпевших или аферистов? 

Главный редактор Агентства Артем Фляжников после размещения материалов в СМИ обратился в киевскую полицию с заявлением  о преступлении с требованием открыть против нечистых на руку бизнесменов уголовное дело по факту мошеннических действий.

Наши “доблестные правоохранители” отказали Агентству в его регистрации и открытии производства, несмотря на наличие бесспорных фактов обмана на крупные суммы.

На протяжении нескольких месяцев профессионалы-аферисты ведут борьбу с редакцией агентства журналистских расследований Marionetki.net вместо того, чтобы вступить в переговоры со своими бывшими партнерами по бизнесу на рынке солнца. Сотни звонков поступили от семьи Тунянов в редакцию и ни одного в офисы потерпевших.

Очевидно, в бизнес-стандарты Тунянов не вписываются понятия чести, долга и совести. Они пытаются заткнуть рот независимым журналистам, которые делают общеизвестными факты их преступной деятельности.

Хотя бизнес и общественность не теряют надежду, что аферисты остановятся и сядут за стол переговоров, мы заявляем, что все изложенные выше факты готовы подтвердить в суде и до конца отстаивать позицию, что бизнес в Украине можно делать чистыми руками.

Редакция агентства журналистских расследований Marionetki.net

Артем Фляжников, главный редактор, 096-800-93-27

На ювілеї у соратника Медведчука Григорія Суркіса відгуляли новий голова СБУ, помічник Зеленського, три екс-президенти, депутати та олігархи

31 серпня на телеекрани вийшов фільм «100 днів президента» з інтерв’ю глави держави Володимира Зеленського. У ньому очільник країни наголосив, що має питання до кума Володимира Путіна Віктора Медведчука та джерел фінансування його партії «Опозиційна платформа – За життя». На позачергових виборах до Ради вона посіла друге місце й завела в парламент 37 народних обранців.

«Партія пана Медведчука: там ще є великі питання – це його партія? Чи це тимчасове об’єднання? І хто вони такі. Є великі питання, звідки у них гроші на фінансування партії. У нас є відповіді – обсяги кеша звідки і з якої країни вони все це отримують. І це буде дуже гучна історія, яка дуже погано закінчиться», – заявив наприкінці серпня в інтерв’ю Володимир Зеленський. Сам Віктор Медведчук згодом назвав ці звинувачення абсурдними.

«Схеми» вирішили перевірити щирість слів президента Володимира Зеленського і завітали на святкування сімдесятого дня народження народного депутата Григорія Суркіса – одного з давніх соратників Віктора Медведчука та одного з ключових офіційних спонсорів його партії «Опозиційна платформа – За життя». І тепер в журналістів також є великі питання. І, навіть можливо, що це також буде дуже гучна історія.

4 вересня 2019 року.

Біля п’ятизіркового готелю «Інтерконтиненталь» у самому центрі Києва знімальна група «Схем» помічає скупчення охорони та автомобілів преміум-класу.

Тут відзначає свій 70-й день народження бізнесмен, власник футбольного клубу «Динамо», а нині – народний депутат від «Опозиційної платформи – За життя» Григорій Суркіс.

Напередодні президентських виборів Григорій Суркіс та його брат Ігор Суркіс стали фігурантами розслідування «Схем» «П. дав добро» про одну з найбільших афер в енергетиці часів президента Порошенка.

Тоді редакція оприлюднила записи телефонних розмов, на яких бізнесмен і ексдепутат Дмитро Крючков, який підозрюється НАБУ в розкраданні сотень мільйонів гривень коштів напівдержавних обленерго, отримував вказівки від братів-бізнесменів Ігоря та Григорія Суркісів.

І хоча детективи вже двічі допитували Суркісів, досліджуючи їхню роль у корупційній оборудці – сам Григорій Суркіс у травні цього року свою причетність спростував.

Пізніше в інтерв’ю «Схемам» олігарх Ігор Коломойський, підприємства якого замість державних обленерго за спожиту електроенергію сплачували компанії Дмитра Крючкова, так прокоментував резонансу справу: «Крючков – це людина, яка грабувала наші обленерго, наші підприємства і носила гроші Кононенку. Що тут знати, всі це знають. НАБУ знає, і прокуратура знає, і антикорупційна прокуратура знає. Суркіси познайомили Крючкова з Кононенком».

Президентська трійця та друзі-олігархи

На дні народження Григорія Суркіса журналісти помітили одразу трьох колишніх президентів України. Першого президента Леоніда Кравчука.

Другого президента – Леоніда Кучму, який довго прощався з телеведучим Дмитром Гордоном.

І третього – Віктора Ющенка.

Крім того, на дні народження Григорія Суркіса «Схемам» вдалося зафіксувати майже всіх українських олігархів.

Там були присутні Ігор Коломойський і його бізнес-партнер Геннадій Боголюбов.

На святкування також завітали і олігарх Віктор Пінчук із дружиною Оленою.

А Bentley, яке журналісти зафіксували під час виїзду з підземного паркінгу, – користується дружина олігарха Дмитра Фірташа – Лада Фірташ.

«Колишні»

Окрім експрезидентів і олігархів, ювіляра прийшов привітати і старший син колишнього генерального прокурора України Юрія Луценка – Олександр.

Серед гостей журналісти помітили і ексголову Служби безпеки України Василя Грицака, який залишив свято одним із останніх – о другій годині ночі.

Було багато колег іменинника Суркіса по фракції «Опозиційна платформа – За життя».

Обрані від «ОПЗЖ»

Серед однопартійців «Схеми» побачили перший номер у виборчому списку партії «Опозиційна платформа – За життя» та співголову фракції – Юрія Бойка.

А також зафіксували, як із паркінгу готелю виїхав позашляховик, яким користується Нестор Шуфрич. Колишній «регіонал» і давній соратник Суркіса ще з часів їхнього членства в партії СДПУ(о).

Там же примітили «Мерседес», яким, за інформацією джерел журналістів, користується Сергій Льовочкін, екс-голова Адміністрації президента Януковича.

Відтак його сестра Юлія Льовочкіна залишила святкування.

Серед інших знімальна група помітила тут і близького соратника кума Путіна Віктора Медведчука Василя Німченка.

А також – депутатку Наталію Королевську та нардепів Юрія Павленка й Олександра Пузанова.

У такій компанії до опівночі святкували і посадовці з найближчого оточення президента слуги народу Володимира Зеленського.

«Нові обличчя»

Серед «нових облич» – нинішній голова Служби безпеки України Іван Баканов – близький товариш Володимира Зеленського. Він приїхав на святкування близько дев’ятої години вечора.

Як виявилось, на вході в готель Баканов чекав на першого помічника президента Володимира Зеленського Сергія Шефіра.

І навіть допоміг Шефіру нести, схоже, подарунок.

Зрештою, залишив свято Баканов одночасно з Шефіром. Опівночі.

Про те, що Баканов і Шефір були саме на святкуванні дня народження бізнесмена Григорія Суркіса, свідчать пакети елітного бренду Fendi, з якими готель того вечора залишали усі гості.

Примітно, що за два тижні до свого дня народження Григорій Суркіс відвідував центральний офіс Служби безпеки України, де розташовується кабінет Баканова.

«Партія пана Медведчука: там ще є великі питання – це його партія? Чи це тимчасове об’єднання? …І це буде дуже гучна історія, яка дуже погано закінчиться», – заявив Володимир Зеленський у фільмі «100 днів президента».

Виходить, що в суботньому інтерв’ю президент Володимир Зеленський переконував, що історія партії Медведчука дуже погано закінчиться.

А вже через три дні його соратник, голова СБУ, відвідав день народження впливового депутата цієї самої фракції, одним зі спонсорів якої є кум Путіна Віктор Медведчук.

І протягом трьох годин святкував у компанії депутатів, які не визнають військову агресію Росії.

«Схеми» звернулися за коментарями до голови СБУ, першого помічника президента Зеленського та самого Григорія Суркіса. Відповідей до моменту публікації вони не надали.

Серед гостей свята журналісти зафіксували і акторів студії «Квартал-95».

Серед них – Степан Казанін.

Міка Фаталов – який зіграв у серіалі «Слуга народу» главу СБУ.

Також журналісти помітили, як із паркінгу готелю виїхало авто, зареєстроване на чоловіка акторки студії «Квартал-95» Олени Кравець.

Крім того, на фото, яке у фейсбуці опублікувала головний редактор видання «Гордон» Алеся Бацман, можна помітити також Євгена Кошового.

Приїхав привітати Суркіса і почесний президент групи компаній «1+1 медіа» та народний депутат від фракції «Слуга народу» Олександр Ткаченко.

Ще один впливовий депутат від «Слуги народу» Михайло Радуцький, схоже, подарував імениннику картину.

О третій годині ночі п’ятизірковий готель залишив головний винуватець свята – іменинник Григорій Суркіс, із братом і родинами.

Загалом, за спостереженням «Схем», святкування тривало десять годин.

radiosvoboda.org

Королі українського лісу. Частина третя: Адвокат

Молодий хлопчина прогулювався центром вечірнього Лондона. Як на свій вік, він був вкрай успішним. Вагомі досягнення у спорті, бізнес в різних країнах, навчання у престижному англійському London College of Business Management.

Переходячи річку Темзу, щось змусило його зупинитися. Він захотів зробити фото – сподобався вигляд Тауерського моста, заповненого ілюмінацією. Ці дві вежі – які наче символізували родинний дует – батька із сином.

Юрій Копитко запостив фото у Фейсбуці та пішов далі центром Лондона (реконструкція ймовірної події — авт.).

Тим часом, у різних куточках України, нещадно рубали ліс, який згодом у тисячах вагонів, через зареєстровані у Великобританії фірми, поїхав до Європи. По схемі, в якій мозком та організатором “простежується” батько хлопця – Богдан Копитко.

Частина третя. Адвокат

Схема. Коротко

У попередніх розділах я описав оборудки з експортом.

Сховані в офшорах, англійські та естонські компанії львів’ян Назара Лисого та Андрія Вороновського, згідно з ухвалою суду, купували у держпідприємств ліс за заниженими цінами. І — перепродували до Європи. За даними слідства, різниця розподілялася між учасниками схеми, йшла на хабарі керівництву лісової галузі та “відмивалася” через десяток контрольованих українцями компаній.

Як вказано в ухвалі суду, купівля-продаж проводилися по документах, натомість вагони із лісом їхали від держпідприємств прямісінько до європейських переробних заводів. А схема із використанням компаній – посередників застосовувалася виключно для акумулювання різниці у ціні.

(У подальшому, кримінальне провадження було закрите. Як це сталося – буде описано у четвертій частині).

Двоє виконавців вивели мене на близьке оточення чи не найпотужнішого кримінального авторитета України – Богдана Копитка.

Як свідчать зібрані факти, саме за експортну лісову схему розгорілася кровопролитна війна.

Спочатку, було влаштовано замах на самого Копитка — загинуло троє охоронців. Організатором поліція називала Дмитра Гаврилюка, який відомий як керівник бойового крила “бригади” “Вови Морди” (Володимира Дідуха), очільника іншої потужної злочинної структури.

Згодом, спецпризначенці затримали групу чоловіків, які готувалися розстріляти із кулемета ДШК самого “Вову Морду”.

Генпрокурор назвав це плановане вбивство – помстою, у відповідь за невдалий замах на Б. Копитка.

Джерела у ГПУ ідентифікували журналістам “співорганізатора” замаху — Андрія Солтиса.

Він є наступною ланкою, яка приводить експортний бізнес компаній Вороновського і Лисого до організаційної “тіні” Богдана Копитка.

Золота дев’ятка

Ще в квітні минулого року, волинський слідчий Божко мав розв’язані руки та ударними темпами наблизився впритул до безпосередніх виконавців у схемі.

За лічені дні він приїхав із обшуками на підприємство “Гофер Україна”, аби додатково підтвердити докази Держфінмоніторингу про відмивання грошей.

Завітало очолюване слідчим товариство прокурорів і безпосередньо за місцем реєстрації А. Вороновського.

А от другу українську компанію – через яку Biofuel Trading і Bioenergy solutions відмивали гроші – знайти не вдалося.

Адже після відкриття кримінального провадження, компанію “Укрєвроінтеграція” переписали на фіктивних власників — самого “нового” директора уже багато років не можуть знайти з кілька десятків слідчих у ще більшій кількості кримінальних проваджень.

“Укрєвроінтеграцію” перереєстрували у панельну багатоповерхівку в Києві – із поза сотнею квартир. Із зазначенням – лише номеру будинку. Шукай вітру в полі!

Новоспеченими власниками компанії стали Максим Ковальчук та Руслан Ц.

Вони входять до “золотої дев’ятки”, документи якої використовуються для реєстрації сотень фіктивних компаній, за якими ховаються справжні власники.

Це гігантська  імперія конвертаційних центрів, компаній із незаконного відшкодування ПДВ, заниження податків та мита і відмивання брудних грошей.

Ці дев’ять осіб виступають “партнерами” по численних бізнесах – із різними видами діяльності та по усіх куточках країни. Спільні телефони, адреси, та десятки кримінальних проваджень в історії. Допоки правоохоронці розплутують схеми по одних компаніях, на “золоту дев’ятку” реєструють все нові та нові.

Проаналізувавши із півсотні судових документів стає зрозуміло, що ця конвертаційна імперія створена групою пов’язаних осіб, адже у тому чи іншому кримінальному провадженні зустрічається аналогічна фраза – “звітність подається із однієї і тієї ж самої IP – адреси”.

Різні області, інші види діяльності – та одні й ті ж самі “засновники”, телефони, адреси та IP.

за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

З іншого боку – можна було б припустити, що “золота дев’ятка” – закритий клуб прихованих олігархів.

Але…

Так новоспечений співвласник “Укрєвроінтеграції” – Руслан Ц. – судимий, як мінімум чотири рази. Телефони у людей відбирає час від часу, ото його й садять. Востаннє судять за те, що прийшов в гості до сина – й ігрову приставку взяв. Здав у ломбард.

І все тому, що Руслан Ц. – наркоман.

А ще він – в одному із кримінальних проваджень, зізнався, що оформляв на себе фірми. Розповів поки – лише за чотирнадцять. Мовляв, ходив до нотаріусів та документи підписував.

Його партнер по “бізнесах” – Дмитро Рашевський – вже й вирок має. Судимий по конвертаційній справі ТзОВ “Ферумгруп”. Через яку гроші відмивали. Так він оце і зізнався – до діяльності компанії відношення не мав, а надав свої документи для її реєстрації – виключно за грошову винагороду.

Дмитрій Гетьман – взагалі не вловимий. У товаристві із теперішнім директором та співвласником “Укрєвроінтеграції” Максимом Ковальчуком вони їздять країною, та на пару стають “власниками” нових та нових фірм. І роблять це так філігранно – що кримінальна поліція всієї України, ніяк того Гетьмана, ні у нотаріусів, ні у реєстраційних службах зловити не може.

Бо вже другий рік, як “бізнесмен” у розшуку. Крадіжками в столиці займався. Шість потерпілих. І оце поліція його шукає – а він із Ковальчуком все нові та нові бізнеси започатковує. Певне – неабиякий досвід – бо за плечима 7.2 роки. За розбійний напад із проникненням в житло.

Владислав Філоненко – і той не справжній. На “нього”, компанію “Ентер-груп”, купили кілька молодиків, які через неіснуючі інтернет – магазини, техніку реалізовували. 56-ть потерпілих.

Ольгу Ващак та Аллу Аридіну, при усьому бажанні — ані податківцям, ані прокурорам, ані суддям — допитати не вдасться — хіба приїдуть до окупованих Стаханова і Донецька. Де зареєстровані жінки.

Звісно, можна було б припустити, що “Укрєвроінтеграцію”, з відмиванням грошей, банально продали власникам “золотої дев’ятки”.

І навіть — пояснити той факт, що після переоформлення компанії, поряд із прізвищем директора Ковальчука, у якості бухгалтера продовжував фігурувати Лисий.  Наприклад – попередні справи завершував.

Тільки от – Андрій Солтис підвів. “Співорганізатор” замаху на кримінального авторитета “Вову Морду”.

Бо “має” Ковальчук фірму — в квартирі багатоповерхівки в Запоріжжі. У тому ж помешканні – бізнесує із своєю компанією згадана Алла Аридіна.

Низка її організацій – під слідством. Зокрема – “Бірамстел”. Йдеться про відмивання грошей у продажах м’яса та зерна. Слідчі накопали, що продаж був на паперах. А фіктивні компанії, “засвічені” у кримінальному провадженні, пов’язані між собою однією IP-адресою.

І оце другий фігурант справи – фірма “Вест Вудсток”. Із співвласником та директором, на час описаних, подій – Андрієм Солтисом.

Ухвала суду

ВідмиванняCaveron

Звісно, у цього чоловіка широкий розмах діяльності та компаньйонів. Які виводять на наступну, англійську компанію, через яку експортери українського лісу Biofuel Trading і Bioenergy solutions відмивали гроші. Caveron L.P .

Бо на час активного вивезення лісу, бізнес партнер Солтиса по “Вест Вудстоку”,  мав і собі партнера – по іншій компанії. А той – був директором у ТзОВ “Велтс”.  Співзасновники – польська “Експотрейд” та українська “Трентова ЛТД”.

У той самий час Андрій Солтис проявляв великі знання у бізнесі та його ще одна фірма – “Форест Санрайз” торгувала зерном. Яким – до кінця не зрозуміло, бо слідчі пишуть, що окремі продажі здійснювалися на папері. А поряд із цією “Форест Санрайз”, у одній справі, слідчі виводять на чисту воду ТзОВ “Експотрейдія”.  Де у той же ж період співзасновником була згадана польська “Експотрейд”.

А найцікавіше те, що директором “Трентова ЛТД” (а сьогодні і співвласником) був Павло Нестерко. Який, за дивним збігом обставин – і бенефіціаром польської “Експотрейд” був записаним.

З огляду на це, для Андрія Солтиса, підприємець Павло Нестерко має бути зовсім не чужим.

А от останній бізнесмен – вкрай цікавий чоловік. З одного боку — у нього в партнерах відомі львівські адвокати, що мають значну кількість реальних різнопланових компаній, у власності яких перебуває велика кількість офісних приміщень.

З іншого боку — якось так виходить, що у ці приміщення систематично вселяються все нові та нові організації, які займаються конвертацією грошей та іншими злочинними схемами. Правоохоронці проводять обшуки. Одні орендарі зникають, ліквідовуються, інші – з’являються.

До чого це я? Сталася із Павлом Нестерком цікава історія.

Власником та директором однієї компанії  — “Інтенсив” — був “записаний” Валерій К.

Це саме у час активного експорту лісу нашими львівськими товаришами.

А Валерій К. був дуже “успішним” бізнесменом із п’ятьма компаніями. Напевне, всі не “тягнув”, адже продав “Інтенсив” цій же, згаданій, “Трентова ЛТД” з директором П. Нестерком.

Тим часом, як виглядає із опрацьованих судових ухвал, компанії Валерія К. ввозили в Україні із – за кордону товари. Все – що душа забажає. Тільки от компанія, у якої вони це все купували, у багатьох випадках – одна й та ж  — Caveron.

Та сама, через яку експортери українського лісу Biofuel Trading і Bioenergy Solutions відмивали гроші.

А ще – контрабанда була. Прийшли оце працівники СБУ до Валерія К. з обшуками та попросили пояснити, яким таким чином сталося, що у вантажівці із одягом, вони знайшли плазмові телевізори.

Валерій К. послав їх із цим запитанням до компанії Caveron – мовляв, нічого не знає.

Але відкривали все нові та нові справи, бо чомусь податківці встановлювали, що у документах, які приїздять із різноманітною продукцію від фірми Caveron – значно занижені ціни. Що відповідно, дозволяє фірмам Валерія К. не доплачувати податки та мита.

А ще компанії чоловіка проходять у справі конвертаційних центрів і таке різне.

Та коли п’ять місяці тому, почався розгляд у суді провадження, в якому чоловіку пред’явлено обвинувачення, то виявилося, що “бізнесмен”,  який тільки на одну фірму і лише за два місяці завіз в Україну товарів десь на під 30-ть мільйонів – в принципі, такою діяльністю займатися не може.

Бо тривалий час Валерій К. – страждає на розлади психіки та поведінки. Стоїть на обліку. Алкоголізм.

Кандидат в судді

Однак, через очевидно не чужого для Андрія Солтиса, підприємця Павла Нестерка, можна протягнути ниточки не лише до англійської компані Caveron – яка відмивала гроші у схемі експорту лісу.

Адже має Павло Нестерко компаньйона по бізнесу – адвоката Олександа Кондра.

Кондра викладає на юридичному факультеті  Львівського університету ім. І.Франка.

Олександр Кондра. фото — соцмережі

Подавався як кандидат на посаду судді. Та є кілька речей, які викладач, скоріш за все, не зможе пояснити своїм студентам. Аргументувати той факт, що він зараз є власником компанії “Інтенсив”, де раніше засвітився Валерія К. – якось можна – мовляв купив.

Та от інший пазл – “розрулити” вкрай складно.

Адже дві компанії Валерія К. фігурують у одному кримінальному провадженні разом із АО “Кондра і партнери”, у якому викладач має 33.3%. Загалом по слідству — 72 фірми. Йдеться за конвертацію та відшкодування податків для підприємств експортерів. Провадження настільки важливе – що розслідується безпосередньо Генпрокуратурою України.

Між іншим, про справи, у яких Кондра є адвокатом, він напевне теж із студентами не говорить. Клієнти – не ті.

До прикладу – Дмитра Степанова захищав. Сутенера. Який уже був судимий за організацію мережі домів розпусти в Харкові. А потім оце й у Львові налагодив. Також отримав вирок. Аналогічно – умовний.

Такий ось бізнес і справи у викладача, кандидата на посаду судді, мільйонного бізнесмена Кондра.

А ще, десь зо дев’ять років, чоловік повинен бути знайомим із найближчим оточенням кримінального авторитета Богдана Копитка.

Список Деньковича

У 2010-ому, після приходу до влади в Україні режиму Януковича, та самодискредитації за минулі роки керівництва політ сили екс-президента Ющенка, на Західній Україні високі рейтинги мала партія “Батьківщина” екс-прем’єра Юлії Тимошенко.

Однією із ключових областей була Львівська. У жовтні наближалися місцеві вибори депутатів.

У “Батьківщині” стався скандал – політичний важковаговик, депутат Верховної ради України Іван Денькович, керівник обласної партійної організації Львівщини, та один із найближчих соратників Тимошенко – почав вибудовувати свою гру.

Тому — політрада партії виключила Деньковича з “Батьківщини”. Депутат у судах домігся визнання рішення незаконним.

А перед виборами – сформував та подав до виборчої комісії перелік кандидатів у депутати Львівської обласної ради. Який і охрестили – “Список Деньковича”. Адже, перелік кандидатів був не погоджений із керівництвом політпартії.

“Батьківщина” в чергове провела конференцію. Виключила Деньковича. Відкликала із виборчої комісії кандидатури людей із того списку.

Знову тривали суди. Закінчилося тим, що “Батьківщина” участі у виборах до Львівської облради взагалі взяти не змогла.

За чутками, Денькович вчинив розкол, або провести від партії частину провладних кандидатів. Адже у Батьківщині його пов’язували із провладної коаліцією у Верховній раді – на чолі з Партією Регіонів.

У мене є ще одна версія, яка чомусь не була офіційно озвучена – хоча лежала на поверхні.

8 людей. Це 25% — “Списку Деньковича”.

Їх можна охарактеризувати трьома словами – “команда Богдана Копитка”. При потраплянні до Львівської обласної ради – це могла бути ціла фракція депутатів.

І уся ситуація із реєстрацією “Списку Деньковича” – як нікому – була вигідна для Копитка.

… Олександр Кондра – це зять Деньковича. Саме у розпал скандалу, він – як адвокат – представляв у судах проти виборчої комісії, інтереси людей із одіозного списку імені Деньковича…

У наступній частині про те, як магічним чином українські дрова, при перетині кордону із Європою – перетворюються на заборонений до вивезення ліс. Про “війну” між митниками та прокурорами — і що спільного у волоських горіхів та лісу. І звісно — як “хоронять” кримінальні провадження відносно впливових високопосадовців.

Про все це – у частині  четвертій. Незабаром — “Генпрокурор”.

* Фігурантам розслідування були надіслані листи з проханнями про коментарі. На момент публікації, відповідей не було надано. Якщо все ж, відповіді на поставлені запитання надійдуть, вони будуть опубліковані в наступних частинах

Тарас Зозулінський

Попередній матеріал серії читайте за посиланням.

Цей матеріал було підтримано проектом «OPEN Media Hub», за фінансування Європейського Союзу.

1 2 3 30