Династії львівського “Закону”. Прокурори: реакція

Минулого тижня Vse.Media опублікувало серію журналістських розслідувань“Династії львівського “Закону”. У них, зокрема йшлося про родинні зв’язки між прокурорами, суддями та працівниками митної служби, кар’єрне зростання, пов’язаність та чим це може загрожувати в системі права та правосуддя нашої держави.

Ці матеріали були підтримані проектом «OPEN Media Hub», за фінансування Європейського Союзу.

Розслідування викликали неабиякий резонанс серед прокурорів.

Варто відзначити, що при підготовці матеріалів, автор надсилав запити про доступ до публічної інформації та не отримавши відповідей на поставлені запитання – надсилав прохання про коментарі.

На момент публікації матеріалів, працівники прокуратури та митної служби, згадані у розслідуваннях (окрім О. Дзерина), відповідей на поставлені запитання не надали.

Однак, після оприлюднення розслідувань виданням Vse.Media, автор почав отримувати листи з органів прокуратури.

Так, тільки 20.08.19 року надійшло дві “відписки” від Львівської місцевої прокуратури № 1, за підписом керівника – Сапуцького Р. Я.

Цікаво, що у даних листах вказана дата їхньої реєстрації – 10.08.19 року. Однак, оскільки такі листи надійшли лише 20.08.19 року – є усі підстави припускати, що дата їхньої реєстрації та вихідні номери могли бути проставлені заднім числом. Адже термін доставки Укрпоштою – 11 днів, в одному і тому ж місті – викликає великі сумніви.

Окрім того, на самому конверті відсутній штемпель Укрпошти в якому було б зазначено дату відправки.

Варто зазначити, що дані листи стосуються прокурорів Палюх Л. А. та Дутковської Ю. В. Однак, жодних коментарів та відповідей на поставлені запитання від вказаних прокурорів у цих листах не надійшло.

Натомість, їх керівник Р.Сапуцький ознайомив редакцію із рядом статей чинного законодавства, та повідомив:

— … прокурор наділений повноваженнями щодо надання коментарів лише у межах своєї професійної діяльності.

Такі пояснення пана Сапуцького викликають посмішку, адже усі питання, поставлені фігурантам розслідувань Vse.Media, стосувалися виключно їхньої професійної діяльності.

Широкий резонанс, напевне викликали розслідування видання і у Прокуратурі Чернівецької області.

Автору написав особисто заступник прокурора Буковини Адріан Дутковський.

Його коментар та відповіді на поставлені запитання було отримано 16.08.19 – після оприлюднення Vse.Media усіх частин розслідування.

Згідно штемпеля Укрпошти (м. Чернівці) даний лист був відправлений 13.08.19.

Матеріал «Династії львівського «Закону», одним із героїв якого і був А. Дутковський, у день відправлення поштовим зв’язком згаданого листа, був опублікований.

До слова, у розслідуванні ми розповідали, про родинні та дружні зв’язки цього прокурора у середовищі суддів, прокурорів, колишніх працівників прокуратури.

Автор надіслав А. Дутковському такі запитання:

— “1. Ваша дружина – Дутковська Юлія Володимирівна — є прокурором місцевої прокуратури №1. Одночасно – прокурором місцевої прокуратури №1 також є Палюх Лілія Андріївна.

Її батько – Палюх Андрій Ігорович — працював у органах прокуратури Львівщини та знайомий із вами.

Прошу повідомити, чи допомагав Палюх А. І. (на той час заступник прокурора Львівської області) – вашій дружині Юлії Дутковській потрапити на роботу в органи прокуратури?

Чи були у вас будь які розмови про це із Палюхом А. І.?

  1. У 2009-2010 рр. Прокурором Шевченківського району м. Львова (керівником), був Палюх А.І. Його помічником – помічником прокурора району – працювала Галина Дмитрівна Борейко, — а заступником прокурора м. Львова працювали Ви.

З огляду на це, прошу повідомити, чи сприяла вашій дружині у подальшому працевлаштуванні Галина Дмитрівна Борейко? Чи знайомі Ви із нею та чи зустрічалися особисто по питаннях працевлаштування-переведення на іншу посаду вашої дружини?

  1. Посаду заступника прокурора Чернівецької області Ви обійняли у 33-и роки. Прошу повідомити, чи сприяв Вам у працевлаштуванні в даному випадку ваш тесть – Каралюс В. М.” —

З огляду на те, що Vse.Media, є об’єктивним та неупередженим виданням, подаємо відповідь заступника прокурора Чернівецької області А. Дутковського у повному обсязі.

Також маємо надію, що інші фігуранти наших розслідувань – працівники органів прокуратури та митної служби, візьмуть приклад із А. Дутковського, відреагують на розслідування Vse.Media, і відповідно, надішлють свої коментарі.

Тарас Зозулінський

Корупционер Руслан Сольвар — не уплата налогов, незаконная вырубка леса, спонсировании сепаратистов, отмывании денег через УПЦ(МП)

Стали известны факты о темных делах самого бедного нардепа Руслана Сольвара. Парламентария подозревают в уклонении от уплаты налогов, причастности к незаконной вырубке леса на Закарпатье, спонсировании сепаратистов, а также отмывании денег через строительство храмов УПЦ МП и сокрытии реальных доходов через подставных лиц.

СМИ попытались разобраться, действительно ли экс-регионал и бывший БППшник Сольвар нечист на руку.

Не секрет, что многие политики приходят в депутатство из бизнеса и для бизнеса. Не исключением стал и Руслан Сольвар. Активисты-расследователи общественного движения “СТОП-Коррупция” обнаружили у бывшего регионала и экс-БППшника нелегальное состояние в размере 50 млн долл., состоящее из коррупционной доли в большинстве весомых бизнесов транспортных перевозок и приносящее ему свыше 2 млн долл. рентного дохода ежегодно, сообщает издание izvestia.kiev.ua.

Несмотря на то, что нардеп тщательно скрывает информацию о своих доходах и материальном состоянии, журналисты выяснили, что работая в Министерстве АПК, он активно начал развивать «зерновой» бизнес. В сферу его интересов всегда входили сельское хозяйство и железнодорожные транспортные услуги. В автобиографии Руслана Сольвара фигурирует множество фирм, информацию о которых найти вообще нереально, причем в ней нет даже упоминаний, где и когда конкретно он работал в той или иной организации.

Сольвар неоднократно заявлял журналистам, что пошел в политику для того, чтобы ему было легче заниматься бизнесом. И, действительно, с приходом в парламент для него началось «золотое время». В Раде он работал в комитете по вопросам транспорта и связи, который возглавлял всем известный Борис Колесников. Как оказалось, Руслан Николаевич стал для него идеальным «соратником». При его активном содействии он, впоследствии, стал главным советником генерального директора Ассоциации транспортно-экспедиторских организаций («Укрвнештранс»). Для человека, который уже более десятилетия «делает деньги» на махинациях с грузовыми железнодорожными перевозками, – место просто идеальное.

Еще будучи народным депутатом VII созыва, Руслан Сольвар довольно тесно общался с сыном Виктора Януковича, активно продвигая интересы «Партии регионов», а в Раде его называли человеком Бориса Колесникова и одним из «смотрящих» так называемой «Семьи». Однако сам он всячески отнекивался от связи с «Партии регионов», с пеной у рта доказывая свою «оппозиционность». Будучи смотрящим «Семьи», Руслан Сольвар, по данным источников, украл несколько десятков миллионов долларов и в последствии стал “кошельком” Кличко.

В Верховной Раде VIII созыва он стал одним из главных лоббистов интересов бывших регионалов в лице его бывшего «партнера» Бориса Колесникова и ряда других скандальных личностей в украинской политике. На этот раз народным депутатом он стал от партии «Блок Петра Порошенко». Во время выборов, кстати, не обошлось без эксцессов. Богдан Хмельницкий, один из конкурентов Сольвара по выборам на 91 округе в 2014 году, выложил в сеть их телефонный разговор, во время которого господин Сольвар грубо выражался, угрожая ему большими проблемами.

Выгода любой ценой

На сегодняшний день под контролем Руслана Сольвара находится целый ряд компаний, специализацией который являются грузовые перевозки. Одна из них — «Фреш Лайн». Ее директором является Алексей Мозговой, которого на эту должность в 2003 году поставил Руслан Сольвар, один из ее учредителей. О том, что Мозговой и до сих пор подчиняется Сольвару, свидетельствует и тот факт, что он является его помощником в Верховной Раде, что, кстати нардеп, также яростно отрицает. Однако данные об этом есть на официальном сайте ВРУ.

В 2010 году, сразу после назначения Бориса Колесникова министром инфраструктуры, компания «Фреш лайн» заключила с «Укрзализныцей» контракт. Тут следует отметить, что 80% доходов «Укрзализныци» составляют грузовые перевозки, а одним из основных способов мошенничества времен «Семьи» являлось умышленное занижение стоимости грузоперевозок для «своих» компаний. Так вот, после заключения договора, «Фреш лайн» и стала одной из «своих» компаний. В результате чего ей удалось сэкономить сотни тысяч долларов, а вот «Укразализныця» наоборот понесла значительные убытки. И только после длительных разборок выгодный для Руслана Сольвара контракт был разорван в 2014 году.

Еще одной подконтрольной Сольвару фирмой является «Метрудтранс». Ее директором до недавнего времени был Артем Минич, с которым экс-регионал вместе был в составе учредителей компании «Укрзернотранс-К». Владельцем же ее значится Владимир Пашко. В январе 2015 года компания заключила договор с госпредприятием «Рогатинское лесное хозяйство». Согласно контракту, фирма обязалась предоставить услуги по перевозке ж/д транспортом на общую сумму 1, 550 млн грн. Тут следует отметить, что конкуренции у «Метрудтранс» фактически не было, и получила она этот заказ не совсем честным путем. Как оказалось позже, единственным их соперником во время проведения тендера была «Монолиттранскомпани», учредителем которой оказался земляк Руслана Сольвара Николай Бачал. Кумовство? Нет, не слышали… Начиная с марта 2012 года, «Метрудтранс» заключила с государственными компании контрактов на общую сумму около 15 млн грн.

Став народным депутатом во второй раз, при каждом удобном случае Руслан Сольвар не упускает возможность получить выгоду для подконтрольных ему компаний. Он использует весь свой политический арсенал для того, чтоб основные маршруты по железнодорожному транзиту доставались именно его предприятиям. Кроме того, он методично давит на руководство «Укрзализныци», заставляя тарифную комиссию мешать его главным конкурентам: компаниям «Лемтранс Транзит», «ИТЭК Транс», «PLASKE», «Тенгизшевройл». Согласно информации из компетентных источников, Руслан Сольвар мошенничает, чтобы завладеть наиболее «лакомыми» маршрутами: он предварительно договаривается с клиентами, а потом просто давит на тарифную комиссию «Укрзализныци», заставляя снизить тарифы на нужные ему маршруты. На высшем же уровне, в частности, в парламенте, нардеп занимается уничтожением конкурентов, распространяя дискредитирующие материалы и тонко подводя народных избранников к тому, что нужно эти факты проверить с помощью правоохранительных органов. В результате таких действий у конкурирующих с ним фирм начинаются бесконечные проблемы, к ним постоянно врываются неожиданные проверки, в результате которых работа полностью блокируется.

Но и это еще не все. Сразу после того, как «Укразализныця» стала частным акционерным обществом, Руслан Сольвар устроил туда одного из работников своего предприятия, да еще и не на простую должность, а на пост гендиректора Украинского транспортно-логистического центра (УТЛЦ). По сути, эта должность позволяет контролировать передвижение почти 100 тыс. вагонов. Для Сольвара, десятки лет строящего свои махинации вокруг железной дороги, это было поистине «царским» подарком. Поговаривают, что поспособствовал этому тогдашний глава АПУ Борис Ложкин и его советник Михаил Бейлин. Кстати, именно Бейлин назначил главой предприятия «Укрзализнычпостач» Евгения Хрощака. Этот деятель планомерно отдавал победы в тендерах компаниям, которые значительно завышали цены на свою продукцию. И это далеко не все «качественные» назначения Бейлина.

Сейчас ГПУ расследует уголовное дело №42014000000000414 о злоупотреблениях на «Укрзализныце» в период правления регионалов. В частности, о незаконном завышении тарифов на железнодорожные перевозки, где фигурирует и фамилия Сольвар.

Второе пришествие в Раду

При этом стоит напомнить, что в Верховную Раду VIII созыва Руслан Сольвар также прошел с «подмоченной» репутацией. В частности, нардеп во второй раз прошел в парламент как тушка Кличко и готовился стать смотрящим Киевской области. Сам Сольвар не скрывал того, что пришел в Раду не для защиты интересов избирателей, и даже не для законотворческой деятельности, а лишь для того, чтоб защитить свой бизнес и преумножить доходы. Кроме того, он признался, что подкупал избирателей во время выборов:

«Если бы я там деньги не тратил, то ничего бы не вышло у меня. Я проиграл бы однозначно, — прямо говорит о расходах на приобретение своего места в Верховной Раде Сольвар. – У меня так сложились обстоятельства. Ну, просто, как Вам сказать. Начали давить, все. Ну, думаю, что ж сидеть, бегать по этим депутатам. Самому нужно становится, но это ж просто я не смогу сказать в эфир».

Также во время предвыборного митинга в Макарове в прошлом году между Русланом Сольваром и лидером партии “УДАР” Виталием Кличко произошел интересный диалог, о котором писала Комсомольская правда в Украине: “Скажи мне, Руслан, сколько нужно тебе денег, чтобы ты перешел в другую партию, стал “тушкой”? — Озвучил вопрос от народа Виталий Кличко. — “Виталий, я зарабатывал хорошую репутацию среди земляков долгие годы и не намерен потерять ее за одну минуту. Поэтому я обещаю своим избирателям, соратникам по партии “УДАР”, что ни за какие деньги не стану “тушкой”. Я и в дальнейшем намерен помогать землякам. У меня есть мечта — приезжать домой и, не стыдясь за свои поступки, смотреть в глаза избирателям”, — ответственно заявил Руслан Сольвар. Как известно, позже УДАР и БПП объединились, что возможно и повлияло на то, что окончательно тушкой господин Сольвар не стал. Однако ряды однопартийцев он все же покинул и сейчас находится в раздумьях, к кому примкнуть дальше. Вместе с тем, позиционирует он себя как экс-регионал и оппозиционер, и, не стесняясь критикует президента Порошенко.

Еще один маленький нюанс. По словам источников, на собеседовании для поступления в Академию государственного управления при президенте Руслан Сольвар искренне признался членам комиссии, что собирается покинуть фракцию Кличко, поскольку власть парализовала его бизнес.

Вместе с тем, нардеп также тратит часть своего состояния на строительство храмов. Самое интересное то, что удобнее всего ему замаливать грехи именно в церквях Украинской православной церкви Московского патриархата. С учетом нынешней войны с РФ, ее нападения на территорию Украины и попытках Кирилла уничтожить Киевский патриархат, как минимум странным выглядит преумножение церквей страны-агрессора, да еще и с помощью парламентария. Есть и другая сторона медали. Не исключено, что за благими намерениями Руслана Сольвара скрывается достаточно меркантильный расчет — поиметь деньги, а именно вернуть наличкой, в частности, через схему обнала, почти 75% от вложенной в строительство суммы. Наверное, не надо объяснять, что спонсируя церковь агрессора, автоматически спонсируется война на Донбассе. Кроме того, святые отцы прекрасно отрабатывали деньги, вложенные Сольваром в благое дело, агитируя паству поддержать доброго саморитянина.

Ни кола, ни двора

Руслан Сольвар, согласно его декларации о доходах, является одним из самых бедных народных депутатов. В 2014 году он задекларировал доходов на общую сумму 163 тыс. грн. Автомобиля и квартиры у него нет, как и у членов его семьи. Это весьма странно, ведь фактически нардеп является владельцем и создателем нескольких транспортных компаний, которые сегодня зарабатывают баснословные деньги. При этом еще в 2012 году депутат Сольвар получил официальный доход в размере 3 млн грн. Но уже в следующем отчетном году его благосостояние резко уменьшилось до 240 тыс. грн, а к 2014 году Сольвар обеднел еще на 77 тыс. грн.

Обнищание народного избранника продолжилось и в дальнейшем. В 2015 году, если верить его декларации, у Сольвава по-прежнему не оказалось ни единого квадратного метра недвижимости. Видимо, именно этим объясняется попадание Руслана Сольвара в списки тех народных депутатов, которые получили денежную компенсацию на аренду жилья от парламента за деньги налогоплательщиков. Учитывая то, что не так давно парламентарий купил себе далеко не дешевый микроавтобус «Шевроле Экспресс», средняя стоимость которого составляет порядка 45 тыс. евро, а также ходит с телефоном, цена которого — около 60 тыс. грн, возникает вопрос: откуда такие дорогие игрушки? Неужели засевали?

Несмотря на то, что у нардепа не задекларирован ни один автомобиль, по городу Руслан Сольвар передвигается на машинах родственников, друзей и своих помощников. Этот автопарк насчитывает семь элитных автомобилей, которые он исправно меняет: BMW 740 Li (броня B5), Lexus LX470, Porsche Cayenne, Volkswagen Tiguan (2 штуки), Mercedes-Benz S450, Lexus RX350. К слову, оценить тайный автопарк Сольвара можно примерно в $2,7 млн.

Присмотревшись более пристально к семье нардепа оказалось, что мать господина Сольвара, обычная школьная учительница Мария Владимировна Сольвар, прямо-таки гребет деньги лопатой, так как в ее собственности находятся десятки объектов недвижимости, среди которых есть и несколько элитных квартир в столице. Состояние Марии Сольвар оценивается в несколько миллионов долларов.

Например, квартира в ЖК “Да Винчи” (130 кв. м.) по ул. Олеся Гончара оценивается в суму около 400 тыс. долл. Стоимость элитной квартиры (площадью 201 кв. м.) в самом престижном районе Киева, расположенная на Печерских холмах в ЖК “Триумф” по ул. Зверинецкой, по мнению экспертов недвижимости, вполне может превышать 1 млн долл. Также мать Руслана Сольвара владеет тремя квартирами общей площадью около 150 кв. м. и двумя офисами в центре Киева (на ул. Ивана Кудри 12 и 14) и тремя гаражами на Кловском спуске. Дополняют список недвижимости мамы “бедного” депутата два особняка в коттеджном городке “Лесное озеро” в селе Роживка под Киевом.

Однако владения госпожи Сольвар на этом не заканчиваются. У нее в собственности ни много, ни мало – 3 га земли в Винницкой области.

Богатыми, в отличие от нардепа, являются также и родственники его экс-супруги, с которой он расторгнул брак в 2015 году. На троих из них оформлены несколько квартир в тех же домах на улице Ивана Кудри, что и у матери Сольвара.

Примечательно, что по этим адресам расположено большинство компаний, которые приписывают народному избраннику: ООО “Укрзернотранс-К”, ООО “Метрудтранс”, ООО “Автокар-777”. В общей сложности на улице Ивана Кудри родственникам Сольвара принадлежит 9 помещений площадью почти 500 кв. м. на сумму, которая достигает почти 3 млн долл.

Лесные делишки Сольвара

Помимо всего прочего, народного депутата Руслана Сольвара подозревают в причастности к незаконной вырубке леса на Закарпатье. В частности, его коллега народный депутат Виталий Куприй в интервью First Truth&Transparency Committee заявил, что «Руслан Сольвар сотрудничает с «ДНР» и причастен к незаконной вырубке леса на Закарпатье». При этом, в чем именно заключается сотрудничество Сольвара с самопровозглашенными республиками, депутат не уточнил, однако нам известно о широких жестах Руслана Сольвара в пользу УПЦ МП.

По мнению депутата Куприя, Руслан Сольвар является коррупционером, который должен сидеть в тюрьме, а не быть нардепом. Отметим, материалы о его деятельности на Закарпатье поданы местными активистами в управления МВД и СБУ.

По данным многочисленных СМИ, Руслан Сольвар уже давно подозревается в причастности к незаконной вырубке леса на Закарпатье, но правоохранители долгое время закрывали на это глаза за определенную «благодарность».

Из открытых источников известно, что в январе 2015 года компания “Метрудтранс”, аффилированная с этим народным депутатом, заключила договор с госпредприятием “Рогатинское лесное хозяйство”, согласно которому фирма обязалась предоставить услуги по перевозке железнодорожным транспортом на общую сумму 1, 550 миллиона гривен. Как ранее мы упоминали, должной конкуренции у “Метрудтранса” фактически не было, так как единственным соперником Сольвара во время проведения конкурсных торгов была компания “Монолиттранскомпани”, учредитель которой — земляк Руслана Сольвара Николай Бачал. В общей сложности, в период с 2012 по 2015 год “Метрудтранс” получил более 27 миллионов гривен государственных денег от лесхозов.

Активисты, защищающие леса на Закарпатье, утверждают, что официальный договор с лесхозами, который заключила транспортная компания Сольвара “Метрудтранс”, является всего лишь прикрытием для нелегальной заготовки и вывоза леса из региона.

Трижды враг

Многие политики, откровенно говоря, недолюбливают журналистов. Однако среди них есть те, кто не скрывает своей ненависти. Независимый медиа-профсоюз Украины и Институт массовой информации провели исследование, по результатам которого выяснилось, что врагом украинских СМИ номер один стал экс-регионал, а ныне беспартийный Руслан Сольвар. Нардеп уже успел несколько раз побывать в рейтинге врагов прессы: в 2013 году, тогда он занимал второе место. К слову, помощники нардепа организовывали ДДОС-атаки на ведущие СМИ, а пресс-секретарь господина Сольвара требовал от журналистов перед интервью полностью согласовать, каким в результате будет материал. Также воевал с журналистами господин Сольвар и в 2014 году, чем оправдано заслужил звание главного врага журналистов и первое место в рейтинге. Тогда его обвиняли в более десяти фактах притеснений журналистов, а также припомнили многочисленные случаи избиения представителей “четвертой власти” во время освещения судебных процессов или массовых акций граждан. В целом же, поговаривают, что Руслан Сольвар не совсем адекватно ведет себя не только с представителями прессы. Впадает в крайности и срывается он также и на других, а в его офисе в центре Киева вместо большого письменного стола, как это принято в обществе бизнесменов, красуется огромная кровать, лежа на которой и решаются дела насущные.

Кроме войны со СМИ, у Руслана Сольвара есть еще одно не менее интересное занятие. С завидной регулярностью народному избраннику приходится договариваться со столичными правоохранительными органами, дабы те не трогали его племянника. Как стало известно нашим журналистам из компетентных источников, племянник парламентария не только сам употребляет наркотики, но и продает их. Речь идет об амфитамине. Руслан Сольвар не раз, как говорят в народе, отмазывал родственника от уголовной ответственности.

Стоит отметить, что мы перечислили лишь известные факты. А чем еще промышляет «бедный» народный избранник остается только догадываться.

blackmark.club

Президент фігурує у кримінальній справі: під які розслідування потрапляли попередники Зеленського

Президент Володимир Зеленський за свій ще недовгий термін перебування на посаді не став фігурантом кримінальної справи. Прізвища усіх його попередників звучали у зв’язку з кримінальними розслідуваннями. Лише перший президент Леонід Кравчук не мав офіційного статусу в жодній справі. А от Віктор Янукович – єдиний хто таки отримав вирок суду.

Леонід Кравчук ​

Перший президент незалежної України Леонід Кравчук – єдиний український президент, який не став фігурантом кримінальної справи, якщо не враховувати поки менше від трьох місяців чинного голову держави Володимира Заленського.

Леонід Кравчук ​

Але 1993 року указом президента Кравчука Українське морське пароплавство було перетворено на судноплавний концерн «Бласко – ЧМП». А вже у 1995 році діяльність «Балско» стала приводом для порушення кримінальної справи: йшлося про зловживання, розкрадання майна та валютні махінації, скоєні посадовцями компанії. Фігурантом справи став Олександр Кравчук – син першого президента.

2011-го Генпрокуратура нібито порушила провадження стосовно Олександра Кравчука – сина першого президента: йшлося про валютні зарахування на його рахунок, які слідчі трактували як хабар. Підозри та обвинувачення щодо Олександра Кравчука доведені не були.

Картинки по запросу Одеський морський порт

Одеський морський порт

Пізніше Леонід Кравчук практично визнав, що створення «Бласко» призвело до втрати Україною торгового флоту.

«Коли виникла проблема обслуговувати та утримувати Чорноморське пароплавство, ми шукали вихід із ситуації, коли криза була на порозі, коли інфляція сягала тисячі відсотків, ми не могли утримувати Чорноморське пароплавство, і тому вирішили питання – зробити його концерном. Ми сподівалися, що не втратимо, рішення не завжди ухвалюються настільки точно та вивірено, що можна сказати: осе це правильно буде точно», – сказав Кравчук у 2013 році.

У 2017 році міністр інфраструктури Володимир Омелян заявив, що справа «Бласко» знову розслідується.

«У нас було так зване «ЧМП-Бласко». Це порядку 300 океанських лайнерів. І все воно зникло», – заявив міністр.

Леонід Кучма

2002 року Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Києва Юрій Василенко ухвалив постанову про порушення кримінальної справи проти президента Леоніда Кучми.

Леонід Кучма

​У документі йшлося про причетність Кучми до співучасті в організації викрадень і знищень громадян України, серед яких був і журналіст Георгій Гонгадзе. Та ж постанова обвинувачувала тодішнього президента у причетності до привласнення коштів, продажу зброї країнам, проти яких введено обмеження ООН.

Реакцією президента України Леоніда Кучми на інформацію про постанову суду «був подив», повідомив тодішній постійний представник глави держави у Верховній Раді Олександр Задорожній і додав, що це є – «політична справа».

Згодом, у тому ж році Верховний суд України скасував постанову Василенка на підставі нібито процесуальних порушень та того, що суддя «вийшов за межі своєї компетенції».

Пізніше Кучмі висувалися звинувачення у вбивстві голови МВС Юрія Кравченка та міністра транспорту Георгія Кирпи. Ці справи були припинені за браком доказів.

У 2011 році перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін заявив, що проти Леоніда Кучми порушено кримінальну справу. Другого президента звинуватили у зловживанні владою, внаслідок чого постраждав журналіст і громадський діяч Олексій Подольський та був убитий журналіст Георгій Гонгадзе.

Але Печерський райсуд Києва скасував постанову Генпрокуратури про порушення кримінальної справи стосовно Леоніда Кучми.

«Фактично, єдиною підставою для порушення кримінальної справи є аудіозаписи, зроблені Миколою Мельниченком… у той же час, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним чином і особою, неуповноваженою проводити оперативно-пошукову роботу», – було сказано в ухвалі суду.

Акція у день пам'яті Георгія Гонгадзе

Акція у день пам’яті Георгія Гонгадзе

Сам Леонід Кучма назвав рішення суду «необхідним, але недостатнім». Він наполягає, щоб розслідування «касетного скандалу», пошук його замовників і справжніх винуватців убивства Георгія Гонгадзе були продовжені, щоб довести непричетність до цього злочину не лише його, а й української влади загалом.

У червні 2019 року після заяв представника України в Тристоронній контактній групі в Мінську Леоніда Кучми, Генеральна прокуратура України відкрила три кримінальні провадження: за фактом про підготовку до фінансування тероризму; за фактом підготовки до перешкоджання законній діяльності Збройних сил України; за фактом державної зради. Про це повідомив очільник ГПУ Юрій Луценко. Він наголосив, що всі справи відкриті не проти когось особисто, а саме «за фактом».

Прес-секретар президента України Юлія Мендель і спеціальний представник України в Тристоронній контактній групі з врегулюванню ситуації на сході України (ТКГ) Леонід Кучма на пресконференції за підсумками зустрічі ТКГ. Київ, 6 червня 2019 року

Прес-секретар президента України Юлія Мендель і спеціальний представник України в Тристоронній контактній групі з врегулюванню ситуації на сході України (ТКГ) Леонід Кучма на пресконференції за підсумками зустрічі ТКГ. Київ, 6 червня 2019 року

Приводом для відкриття кримінальних проваджень стали публічні пропозиції Кучми зняти економічну блокаду з непідконтрольних Києву районів Донбасу, а також прописати в домовленостях щодо тиші на Донбасі заборону на вогонь у відповідь та заборону на обстріл громадських об’єктів – шкіл, дитячих садків.

Прес-секретар Кучми Дарка Оліфер заявила, що на переговорах той висловив позицію президента України Володимира Зеленського.

Віктор Ющенко

1994 року Генеральна прокуратура порушила справу щодо валютних махінацій та розкрадання майна посадовцями банку «Україна», в якому у 1992 році першим заступником голови правління працював Віктор Ющенко. Банк зрештою був визнаний банкрутом. Про вироки у цій справі не повідомлялося.

Картинки по запросу Віктор Ющенко

Віктор Ющенко

2001 року ГПУ порушила кримінальну справу проти посадовців банку «Україна» через підозру у зловживанні службовим становищем та розкраданні коштів. Низку колишніх співробітників фінустанови заарештували. Але і в цьому випадку про завершення справи і вироки обвинуваченим не повідомляли.

Під час цих розслідувань ім’я Віктора Ющенка згадувалося неодноразово. Утім, офіційних обвинувачень йому не висували.

Сам Ющенко заперечував усі закиди на його адресу з приводу банку «Україна». Він наполягав, що «авантюри» у фінустанові відбувалися не у період його роботи, а з 1996 року по 1998 рік.

Перебуваючи вже на посаді президента України Віктор Ющенко заявив: «Слід оприлюднити списки кредиторів, які сидять у Верховній Раді, які не повернули кредити завдяки зв’язкам із прокуратурою і МВС. Я – перша людина, яка зацікавлена у розслідування справи банку «Україна».

На початку червня 2019 року Генеральна прокуратура оголосила Вікторові Ющенку підозру у привласненні, розтраті майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Слідство вважає, що Ющенко у змові з Віктором Януковичем перевів «Межигір’я» з підпорядкування Державному управлінню справами до сфери відповідальності Кабінету міністрів. Уряд після цього передав резиденцію до держпідприємства «Надра України», яке вивело «Межигір’я» з державної власності на користь фіктивної донецької фірми.

Віктор Ющенко відкинув звинувачення Генеральної прокуратури і вказав на «політичний підтекст» у справі.

«Не бачу приводу ховатися або прикидатися хворим, як це стало модним. Всілякі обвинувачення відкидаю, бо не бачу ані підстав, ані доказів. В суді я це беззаперечно доведу!» – зазначив третій президент України.

Віктор Янукович

У січні 2019 року Віктор Янукович отримав вирок Оболонського суду Києва – 13 років позбавлення волі.

Президенту-втікачу інкримінували «державну зраду», «пособництво представникам влади Росії в умисних діях, вчинених з метою зміни кордону України» і у «веденні агресивної війни».

Віктор Янукович

Однак колегія суддів відхилила звинувачення у посяганні на територіальну цілісність України та публічні заклики до цього. В суді мотивували це тим, що дослідили усі публічні виступи Януковича й не знайшли жодного заклику до порушень територіальної цілісності України.

Підсудний не з’явився ні на судові дебати, ні на оголошення вироку (мова йде про його участь через відеозв’язок)

Сторона захисту називає цю справу виключно політичною, а підзахисного – невинним. Сам Віктор Янукович свою провину також заперечує.

Оболонський суд Києва розглядав справу щодо Віктора Януковича понад півтора роки.

Адвокати Януковича подали апеляцію на вирок Оболонського райсуду. Київський апеляційний суд відклав розгляд апеляції на 13 вересня 2019 року.

Протестувальники на майдані Незалежності в Києві, 20 лютого 2014 року

​У Генпрокуратурі заявляють, що в окреме кримінальне провадження виділено низку епізодів, пов’язаних із причетністю Віктора Януковича до подій від 30 листопада 2013 року до 21 лютого 2014 року. За словами начальника департаменту спецрозслідування Генпрокуратури Сергія Горбатюка, йдеться про звинувачення Януковича у причетності до побиття і вбивств протестувальників на Майдані.

Петро Порошенко

2019 року Державне бюро розслідувань відкрило 11 проваджень, фігурантом яких став п’ятий президент України Петро Порошенко. Він програв виборчу боротьбу за другий термін на президентській посаді і, відповідно, втратив імунітет. Частину проваджень розпочали за заявами заступника глави Адміністрації президента часів Януковича Андрія Портнова.

Мальдіви

Державне бюро розслідувань повідомило, що розслідує можливі факти організації незаконного переправлення через український державний кордон колишнього президента України Петра Порошенка.

 

Справа стосується його відпочинку на Мальдівах у січні 2018 року, про який розповідали журналісти програми «Схеми» (спільного проекту Радіо Свобода та каналу «UA:Перший»). Водночас Порошенко наголошував, що кордон він перетинав за своїм прізвищем, «по своєму паспорту, з відповідною реєстрацією у прикордонників».

«Керченський конфлікт»

Також ДБР розслідує можливу причетність Порошенка до «керченського конфлікту» за статтею «Державна зрада».

У листопаді 2018-го три українські військові кораблі намагалися через Керченську протоку пройти до Азовського моря. Росія ж не дала цього зробити. Як наслідок – кораблі були захоплені російськими прикордонниками, 24 моряки потрапили у полону.

Після цієї ситуації на заклик Порошенка Верховна Рада вперше в історії України ввела воєнний стан – на один місяць.

Слідство має на меті встановити чи верховний головнокомандувач, віддаючи відповідний наказ морякам, не робив це саме з метою, щоб вони потрапили у полон, а ситуація у Керченські протоці загострилася.

Також вивчається версія, чи не була ситуація спровокована заради зриву президентських виборів та узурпації влади Порошенком.

«Кузня на Рибальському»

Слідство намагається дізнатися, чи не відмивав п’ятий президент через кіпрську компанію 300 мільйонів доларів із продажу свого заводу «Кузня на Рибальському» Сергієві Тігіпку і чи усі податки були сплачені.

Податки «Прямого»

Інше розслідування щодо можливої несплати податків та легалізації коштів стосується телеканалу «Прямий». Слідство пов’язує Петра Порошенка із цим каналам, хоч його офіційний власник Володимир Макеєнко це заперечує.

Втеча судді Чауса

У ще одному провадженні Держбюро йдеться про те, чи не допомагали Петро Порошенко та його оточення втекти з України судді Дніпровського райсуду Києва Миколі Чаусу.

Підставою для відкриття цієї справи стало інтерв’ю видання «Страна.ua» із ексначальником вінницької поліції Антоном Шевцовим, який і висловив такі твердження.

Суддя Чаус раніше отримав від НАБУ підозру в отриманні хабара у 150 тисяч доларів.

Вплив на суддів

Низка проваджень ДБР, пов’язаних із Порошенком, стосується можливого впливу на роботу судів та інших інституцій у судовій системі.

Зокрема, йдеться про Вищу раду правосуддя (ВПР) – найвищий орган суддівського контролю. Слідство вивчає законність, відповідність правилам та процедурі призначення Петром Порошенком двох членів ВРП

Інше провадження стосується можливого тиску на суддів Окружного адмінсуду Києва у справі «ПриватБанку».

Ще два епізоди, що розслідує ДБР щодо Порошенка, стосуються несвоєчасного призначення ним суддів на посади та можливого втручання у роботу Апеляційного суду міста Києва.

Коаліція

Також є провадження ДБР, що стосується призначення Верховною Радою Кабінету міністрів на чолі з Володимиром Гройсманом. Можливе правопорушення – у тому, що тодішній спікер парламенту Андрій Парубій та президент Петро Порошенко начебто підробили документи про наявність коаліції.

Державна таємниця

У ще одному провадженні йдеться про нібито втрату серверів з таємною інформацією зі ситуативної кімнати Адміністрації президента. Про це після вступу на посаду заявляв чинний секретар РНБО Олександр Данилюк. Згодом обладнання знайшлося, але про закриття провадження не повідомлялося.

Земля і майно

Останні два провадження стосуються можливих порушень при скасуванні розпоряджень місцевих адміністрацій щодо земельних питань, а також протиправного заволодіння базою «Івушка» Українського товариства сліпих.

Державне бюро розслідувань засекретило частину інформації щодо відкритих кримінальних проваджень, в яких фігурує п’ятий президент України Петро Порошенко, повідомила пресслужба відомства.

Свідок

Тим часом генпрокурор Юрій Луценко заявляє, що Петрові Порошенку не вручали підозр у жодному відкритому кримінальному провадженні. Луценко запевняє, що у кожній з цих справ Порошенко є лише свідком.

Адвокат Петра Порошенка Ігор Головань повідомляв, що його клієнт є свідком у трьох із названих проваджень ДБР: щодо захоплення Росією українських кораблів у Керченській протоці, щодо продажу заводу «Кузня на Рибальському» та щодо можливого ухилення від сплати податків під час купівлі ТОВ «Телеканал «Прямий».

На думку захисника політика, завдання цих кримінальних справ – «здійснювати тиск на Порошенка і його політичну силу». Він висловив думку, що план інспірується з Росії.

Сам Петро Порошенко заявив: «Це є яскравим підтвердженням того реваншу, який сьогодні, як ракова пухлина, намагається поширюватися Україною».

Він також каже, що не довіряє ДБР та його керівникові Роману Трубі. Водночас Порошенко запевнив, що не планує ховатися від слідства і готовий пройти допит із поліграфом.

radiosvoboda.org

Драгоценности Марины, Ринат и немецкий посол. Чем грозят Порошенко откровения судьи Чернушенко

8 июля Печерский райсуд обязал Киевское территориальное управление Государственного бюро расследований зарегистрировать уголовное производство по заявлению бывшего руководителя Апелляционного суда столицы Антона Чернушенко.

В своем обращении опальный судья, который вот уже четыре года скрывается от отечественных правоохранителей, утверждает: в период работы на посту главы столичной “апелляшки” в его деятельность с использованием служебного положения активно вмешивались высокопоставленные чиновники. Среди персоналий, на которых указывает Чернушенко, – экс-президент Петр Порошенко, замглавы его Администрации Алексей Филатов и бывший глава Высшего совета правосудия Игорь Бенедисюк. По заявлению Чернушенко, все они давили на него, вынуждая выносить неправосудные решения.

Предварительно данное производство квалифицировано как вероятное вмешательство в деятельность судебных органов власти (ч.2 ст.376 УК Украины). Это нетяжкая статья, максимальная санкция по которой предусматривает до трех лет тюрьмы.

Гораздо больше рисков, в том числе и международно-политических, для главных фигурантов расследования могут нести другие откровения беглого судьи. Какие из известных ему секретов могут “утопить” репутацию Порошенко, за что с самого Чернушенко сняли мантию и как Генпрокуратура пытается помешать вероятному сценарию вендетты служителя Фемиды в отношении бывшего президента, разбиралась “Страна”.

“Список Чернушенко”. В чем экс-судья обвиняет Порошенко с Филатовым

Напомним, что спустя несколько лет медийного забвения экс-глава Апелляционного суда дал о себе знать месяц назад.

Сначала о регистрации в ЕРДР его заявления о преступлении со стороны Порошенко и Филатова.

Согласно информации источников, в фабуле дела Чернушенко указал: бывший глава государства и заместитель главы его Администрации, курировавший судейский корпус, требовали от руководства Апелляционного суда Киева выносить заранее предопределенные решения по целому ряду дел. То есть в буквальном смысле надевать на глаза повязку, подмахивая незаконные “ухвалы” в резонансных и общественно значимых историях. Якобы для этого осенью 2014 года Чернушенко “вызвали на ковер” к президенту, где тот познакомил его с Филатовым и поручил действовать под его “патронатом”. Но наладить “сотрудничество” в полной мере им не удалось, из-за чего главе Апелляционного суда столицы регулярно “ставили на вид”.

В списке таких скандалов, о которых в серии своих видеообращений и интервью рассказывал Чернушенко, выделяется с пяток историй.

Откровения Антона Чернушенко, источник видео: youtube.com/ИППОЛИТ

Прежде всего, это “темное дело” об ограблении правоохранителями в ходе проведения обыска ювелирного магазина “Graff” в центре Киева пять лет назад. Злые языки судачили: в ювелирном магазине могли украсть не только товары с витрины, а и эксклюзивные драгоценности Марины Порошенко.

“Страна” подробно писала, как в этой истории образовалась “тень жены” Петра Алексеевича, а сам глава государства заявил претензии к Чернушенко. Дескать судья, снижая суммы залогов для основных подозреваемых, не смог “защитить честь семьи” президента.

Способствовать другим своим родственникам – куме и парламентарию от БПП Оксане Билозир, в судебных спорах гарант Конституции требовал и во втором пуле претензий к Чернушенко. По его словам, парламентарий дважды искала с ним встречи в дворце правосудия, пытаясь убедить его не снимать аресты с урожая и техники сельскохозяйственного холдинга “Агрейн”.

Такие ограничения были наложены судом первой инстанции, что заблокировало работу латифундистов.

В “Агрейне” ситуацию называли попыткой рейдерского захвата. Только в октябре 2017 года Генпрокуратура закрыла уголовное дело в отношении компании с связи с отсутствием состава преступления.

В-третьих, опальный судья указывает на попытки вмешательства Банковой в процесс рассмотрения дела об убийстве журналиста Георгия Гонгадзе. По его словам, “вводные” в мае 2015 года прямо в здании Администрации президента ему обозначил Алексей Филатов.

“Он довел до моего сведения позицию президента (Порошенко – Прим. Ред.) о том, что приговор суда первой инстанции (Алексею Пукачу – Прим. Ред.) желательно оставить таким, как он есть. Более того, он (Алексей Филатов – Прим. Ред.) отметил, что в этом деле ни в коем случае не нужно вызывать в качестве свидетелей бывшего президента Леонида Кучму и других лиц”, – подчеркивал Чернушенко.

Прочие прецеденты вмешательства Администрации президента в работу Апелляционного суда, согласно заявлениям Чернушенко, касаются получения им прямых указаний “подмахивать” санкции на осуществление негласных следственных действий в отношении целого ряда украинских политиков, а также – иностранных функционеров и дипломатов.

Благодаря этому украинские силовики в годы президентства Порошенко могли прослушивать послов западных держав (в том числе посла Германии Кристофера Вайля), а также представителей миссий ОБСЕ, фонда Конрада Аденауэра и даже МВФ в Киеве.

И это та самая новая грань истории опального судьи, которая выводит скандал в международную плоскость.

Бывший замглавы Администрации президента Андрей Портнов, который является инициатором большинства уголовных дел против Порошенко, отмечает – экс-глава Апелляционного суда Киева не думает отказываться от этих пунктов своих обвинений против пятого президента Украины.

“Провел разговор с Антоном Чернушенко… Он еще раз подтвердил данные, что администрация Порошенко сопровождала телефонными звонками ходатайства правоохранителей на санкционирование прослушивания иностранных дипломатов, послов Франции, Германии, Белоруси и миссии МВФ в Украине”, – написал Портнов в Facebook.

Юрист добавил, что Чернушенко письменно подтвердил свои устные заявления и о том, как Порошенко осуществлял прямое вмешательство в судебный спор по распределению акций компании “Нефтегаздобыча”, бенефициаром которой выступают структуры Рината Ахметова. И это “пятый гвоздь” фабулы уголовного дела о давлении команды Порошенко на столичную апелляционный суд.

Напомним, что в 2015 году активы крупнейшей украинской частной фирмы, занимающейся добычей углеводородов, оказались под арестами. Их по ходатайствами ГПУ накладывал Печерский суд, но в апелляционной инстанции ограничения регулярно снимали. Опальный Чернушенко наряду с нардепом Александром Онищенко в качестве причины “наката” силовиков на “Нефтегаздобычу” называют стремление Порошенко заполучить отступные от Ахметова в размере от $130 до $200 млн.

“По этому поводу Филатов неоднократно вызывал меня в Администрацию президента и настаивал на том, чтобы определения Печерского суда о наложении ареста на имущество “Нефтегаздобычи” были оставлены Апелляционным судом Киева без изменений”, – говорится на этот счет в заявлении Чернушенко.

Как Чернушенко вступил в конфликт с экс-главой ВСП

В пресс-службе ГБР “Стране” хотя и без ссылок на конкретные эпизоды, но в целом подтвердили фабулу и факт расследования соответствующего уголовного дела о вмешательстве первых лиц страны в работу Апелляционного суда. Параллельно уточнив – помимо Порошенко и Филатова Чернушенко назвал и третьего фигуранта своих претензий.

Им является теперь уже бывший руководитель “судейской инквизиции” Украины Игорь Бенедисюк. В середине апреля Высший совет правосудия удовлетворил его заявление об отставке. Такую спешку с вынесением решения (полномочия Бенедисюка истекали 30 апреля) в юридических кругах объясняли нехитрой комбинацией команды Порошенко.

Дело в том, что к тому моменту уже было ясно: пятый президент уступает во втором туре выборов своему оппоненту Владимиру Зеленскому. И потому на Банковой принялись ускоренными темпами рассаживать своих людей в статусные кресла, закладывая мину замедленного действия под “Зе!”. Таким образом Бенедисюк отошел на “запасной аэродром”, надев мантию судьи Верховного суда, а главой ВСП стал протеже Игоря Михайловича – Владимир Говоруха.

Какие претензии уголовного характера выдвигает к Бенедисюку опальный экс-глава Апелляционного суда Киева в Госбюро расследований, ссылаясь на тайну следствия, не сообщили.

Зато известно, что именно бывший руководитель ВСП сыграл ключевую роль в процедуре увольнения Чернушенко. Дело в том, что с момента “ухода с радаров” отправителя правосудия процедура снятия с него мантии существенно затянулась. В результате, Чернушенко по достижении им 65-летнего возраста подал заявление о добровольном уходе с должности. Но ему отказали, решив снять мантию в силу того, что глава “апелляшки” оказался нечист на руку.

Фактически это произошло лишь 30 октября 2018 года. Причем к такому финалу карьеру Чернушенко подвел как раз Бенедисюк. Маховик “показательной порки” запустили аккурат после того, как из Высшей квалифкомиссии судей вернулось заявление главы ВСП с жалобой на самоустранение Чернушенко от обязанностей судьи. Адвокаты опального служителя Фемиды утверждали в ответ: Бенедисюк не мог лично инициировать дисциплинарное разбирательство в отношении Антона Васильевича.

Защитники оспаривали процедуру отстранения клиента в Кассационном админсуде. Портал “Судебной власти” не дает понимания, к какому итогу это привело.

В чем обвиняли Чернушенко

Аналогично в “подвисшем” состоянии долгое время пребывало и уголовное дело в отношении опального главы Апелляционного суда Киева.

Напомним, что 19 июня 2015 года к нему в кабинет ворвались сотрудники Генпрокуратуры из числа следователей и прокуроров, которые в дальнейшем вошли в состав так называемого “Департамента Кононенко-Грановского”. Главную роль в “шмоне” играл ныне опальный следователь Дмитрий Сус, который сегодня пытается восстановиться на работе в ГПУ.

“Я видел, как Антон Васильевич подозрительно часто стал “выпадать” на дела “Нефтегаздобычи”. Написал рапорт, материалы зарегистрировали в ЕРДР по факту вмешательства в автоматизированную систему и по части вынесения неправосудных решений. Получили санкцию, и пришли к нему”, – рассказывал Сус в интервью нашему изданию два года назад.

Сегодня просьба “Страны” детально восстановить хронологию тех событий у “экс-важняка” не увенчалась успехом – телефон Суса регулярно оказывался занят.

Официальная же фабула дела выглядит так: в день обыска в апелляционном суде летом 2015 года должно было состояться очередное рассмотрение дела об аресте активов “Нефтегаздобычи”. До этого адвокаты “углеводородной” компании трижды подавали аналогичные ходатайства, и все они удовлетворялись коллегией судей. В “тройку” судей, освящавших такие решения, “на постоянной основе” входили Антон Чернушенко и Мария Приндюк, что вызвало ряд вопросов у следствия.

Именно на выставлении “брони” в автоматизированной системе распределения дел и стремлении угодить структурам Ахметова как раз и основываются основные претензии к опальному главе Апелляционного суда Киева.

В момент осуществления следственных действий у Чернушенко изъяли заготовку проекта очередного вердикта о снятии ограничений с активов “Нефтегаздобычи”.

Фрагменты обыска в кабинете Антона Чернушенко, источник видео: youtube.com/Генеральна прокуратура України

Сам Чернушенко отрицал все обвинения. Он делал упор на то, что его “прессуют” люди из Генпрокуратуры, которые якобы действуют по согласованию своих действий с замглавы Администрации президента Алексеем Филатовым. В том числе и в связи с намеченным рассмотрением апелляции по делу “Нефтегаздобычи”.

Интервью Чернушенко в здании Апелляционного суда постфактум проведения обыска, источник видео: youtube.com/112 Украина

Однако Чернушенко все же выдвинули в 2015 году подозрение во вмешательстве в автоматизированную систему распределения дел Апелляционного суда (ч.2 ст.376-1 УК Украины), а также в части вынесения заведомо неправосудных решений (ч.2 ст.375 УК Украины).

Распечатка смс, приходивших на телефон Антона Чернушенко с указанием, какие вердикты должны выноситься в Апелляционном суде Киева, источник фото: facebook.com/anton.gerashchenko.7

Источник видео: youtube.com/Генеральна прокуратура України

После чего судья Чернушенко исчез и уехал из Украины.

Отцы и дети

В отношении Дмитрия Чернушенко было заведено уголовное дело по факту разглашения сторонним лицам информации с грифом “секретно” (ст. 328 УК Украины) из здания суда на Соломенской площади.

Согласно фабуле дела, получал эти сведения сын главы Апелляционного суда от своего друга. В июне 2017 года Соломенский райсуд утвердил сделку со следствием этого “крота”. Им оказался экс-старший консультант первого отдела Апелляционного суда Киева Никита Рогов, который отделался условным наказанием.

Этот приятель Чернушенко-младшего показал, что якобы фотографировал в режимно-секретной части определенные ходатайства об осуществлении НСРД (то есть, прослушки и негласной слежки). А затем передавал их сыну главы Апелляционного суда Киева, получив взамен $2 тысяч.

Впрочем, адвокат сына Валентин Рыбин говорит, что его клиент пал жертвой произвола силовиков и подтасовки фактов.

“Согласно фабуле производства, у Дмитрия дома нашли телефон и флешку, на которых содержались секретные документы из суда. Насколько помню, там были материалы ходатайств Департамента контрразведки в части постановки отдельных лиц под наблюдение. Откуда она взялась – это вопрос. Тем более, что есть ряд нюансов. Во-первых, обыск у Дмитрия провели через несколько месяцев после событий в Апелляционнном суде с Антоном Чернушенко. Во-вторых, Рогов до этой ситуации находился в приятельских отношениях с моим клиентом и бывал у него дома. Наша согласованная позиция – Чернушенко-младший никаких материалов не получал и денег за это не платил. А Никита просто дал в СБУ расклад, который требовался следствию, чтобы не разбираться по сути”, – рассказывает “Стране” адвокат Рыбин.

Как бы там ни было, обвинения в отношении Дмитрия Чернушенко продолжает изучать Соломенский райсуд Киева. Следующее заседание в этом деле запланировано на 12 сентября.

Параллельно сын экс-главы Апелляционного суда проходит в качестве подозреваемогов основном деле его против отца. Как отмечалось выше, старшему Чернушенко здесь инкриминируется вынесение неправосудных решений (ч.2 ст.375 УК Украины) и незаконное вмешательство в работу автоматизированной системы распределения дел (ч.2 ст.376-1 УК Украины).

Вплоть до настоящего времени задержать экс-судью так и не удалось.

Причем если оперировать материалами из открытой части судебного реестра, активные следственные действия против Чернушенко велись до середины 2017 года. Но аккурат после избрания нового президента Владимира Зеленского и накануне парламентских выборов-2019, на Резницкой вновь “зашевелились”.

Так, 17 мая Генпрокуратура получила “добро” на обеспечение временного доступа к базе данных “АСЕД Апелляция” Киевского апелляционного суда за период с начала 2014 и вплоть до даты “ухода с радаров” Чернушенко-старшего – 21 июня 2015 года.

Но эксперт Киевского НИИ судебных экспертиз затребовал от следователей снова предъявить ему данные из “АСЕД Апелляции”. Суд дал санкцию, но эта “ухвала” так и не была реализована! И 19 июля ГПУ вышла с ним снова, но Печерский райсуд отказал ведомству Луценко в его “хотелках”. В интерпретации служителей Фемиды странные действия прокуроров якобы направлены не на реальное расследование, а для его имитации.

В тот же день фиаско ожидало “прокурорских”, когда они вышли в суд с ходатайством об обеспечении заочного ареста Антона Чернушенко. Судебные материалы открывают еще одну тайну дела экс-главы Апелляционного суда Киева: невзирая на громкие заявления власть имущих опальный служитель Фемиды так и не был объявлен в розыск по линии Интерпола. В его отношении просили выставить т.н. “голубую карту”, но как уже писала “Страна” даже эта уловка давно не работает.

Как бы там ни было, но в настоящее время Антон Чернушенко хотя и состоит в базе розыска МВД Украины, но не ограничен в своих передвижениях по миру. И, как показали последние события, активничает на “киевском фронте”. Облекут ли форму подозрений его громкие заявления и что будет с делом самого экс-главы Апелляционного суда столицы и уголовными претензиями к его сыну – покажет время.

Страна

Приховані обличчя нової влади. Хто стоїть за командою Зеленського в Харкові?

На позачергових виборах до Верховної Ради 21 липня впевнену перемогу здобула президентська партія «Слуга народу». Від неї до нового парламенту зайдуть 254 народні депутати – вперше в історії України політична сила матиме «монобільшість» у Верховній Раді.

Серед обраних від «Слуги народу» – 124 депутати за партійними списками і 130 – у мажоритарних округах. Але проблемою президентської партії стало те, що «Слуга народу» отримала приголомшливу перемогу, та, схоже, виявилась до цього зовсім не готовою. Регіональні осередки формували волонтери й місцеві активісти, які через оголошення дострокових виборів не мали достатньо часу на залучення кадрів. Тому центральному офісові, очевидно, довелось шукати надійних людей, яким би можна було довірити той чи інший регіон. Вони не завжди публічні, але саме вони – реальне обличчя влади. Хто ці тіньові «диригенти»? Чому їхні імена не публічні? І наскільки їхній бекграунд відповідає задекларованим принципам Володимира Зеленського?

«Схеми» вирішили дослідити, хто з представників команди Зеленського опікувався списками майбутніх депутатів і хто має безпосередній вплив на роботу президентської партії в регіонах. Першим звернули увагу на Харків. Адже саме там навесні цього року у ЗМІ заговорили про так званого «тіньового куратора» штабу команди Зеленського на виборах. Його ім’я – Вадим Слюсарєв.

У минулому помічник Артема Пшонки, він перш за все відомий тим, що довгий час прослужив прикордонником у Харкові – а за часів Віктора Януковича його кар’єра стрімко пішла вгору, і він отримав високу посаду у Києві. Саме Слюсарєв, як виявили журналісти «Схем», має вплив на кадрову політику на Харківщині – зокрема, на формування списку «Слуги народу» в мажоритарних округах на виборах до Верховної Ради.

Про роль Вадима Слюсарєва і його зв’язки з мажоритарниками – у матеріалі Георгія Шабаєва.

Сірий кардинал харківської «мажоритарки»?

21 квітня, день другого туру виборів президента України. Володимир Зеленський перемагає із великим відривом. На хвилі піднесення від перемоги голова штабу «Слуги народу» на Харківщині Павло Сушко публікує світлину, де команда святкує перемогу свого кандидата.

«Це – лише мала частина команди харківського штабу Володимира Зеленського! Дякую нашій великій «Зе!Команді!» – дописує під світлиною Сушко.

На світлині голови штабу «Слуги народу» на Харківщині Сушка є і Вадим Слюсарєв (чоловік з двома піднятими догори руками)

На світлині голови штабу «Слуги народу» на Харківщині Сушка є і Вадим Слюсарєв (чоловік з двома піднятими догори руками)

​На задньому плані – чоловік з двома піднятими догори руками. Це – Вадим Слюсарєв. Саме він – як виявили «Схеми» – через бізнес пов’язаний із щонайменше чотирма харківськими мажоритарниками.

Як виявили «Схеми», Вадим Слюсарєв через бізнес пов’язаний із щонайменше чотирма харківськими мажоритарниками

Як виявили «Схеми», Вадим Слюсарєв через бізнес пов’язаний із щонайменше чотирма харківськими мажоритарниками

​170-й округ у Харкові. Він охоплює частину Московського району міста, одного із найбільших, який харків’яни називають «Салтівкою». Тут за кандидата від «Слуги народу» Андрія Одарченка віддали свої голоси понад 31 тисяча харків’ян. На 10 тисяч голосів менше набрав його найближчий конкурент – кандидат від «Опозиційної платформи – За життя» Дмитро Святаш, у нього – 21 тисяча голосів голосів. Для Святаша цей округ раніше був переможним – там у 2014-му він зайшов до парламенту. Та цього разу кандидат від «За життя» програв «слузі».

За кандидата від «Слуги народу» Одарченка на 170-му окрузі віддали голоси понад 31 000 харків’ян

За кандидата від «Слуги народу» Одарченка на 170-му окрузі віддали голоси понад 31 000 харків’ян

​На сайті партії вказано, що Одарченко закінчив Харківську державну академію технології та організації харчування і Харківський державний університет харчування та торгівлі (ХДУХТ), де він натепер – декан факультету управління торговельно-підприємницькою та митною діяльністю.

У 2017 році Одарченка ловили на керуванні автом у нетверезому стані. За протоколом Нацполіції, він кермував автомобілем в стані алкогольного сп’яніння і відмовився від проходження тесту на виявлення алкоголю в крові. Сам Одарченко заявив, що не пив і не вживав наркотики, а його автомобіль правоохоронці зупинили без будь-якої причини.

У підсумку справу проти Одарченка закрили через відсутність доказів. Поліція мала зафіксувати відмову від експертизи на відео, але виявилось, що диски із записами, які поліція подала в суд, пошкоджені.

Іще донедавна Андрій Одарченко мав бізнес. Згідно з даними реєстру юридичних осіб, він володів низкою фірм у Харкові, які займаються орендою й управлінням орендованою нерухомістю.

Одна з них – ТОВ «Градієнт інвест», із якої Одарченко вийшов напередодні парламентських виборів – 25 червня. Тепер її засновником значиться його батько – Микола Одарченко. За контактним номером «Градієнт інвесту» можна зв’язатися ще й із ТОВ «Рубікон Трейдінг», співвласником якої є згаданий раніше Вадим Слюсарєв (на 99%).

Фірма «Градієнт інвест», із якої Одарченко вийшов напередодні виборів, має спільний контактний номер із ТОВ «Рубікон Трейдінг», співвласником якої є Слюсарєв

Фірма «Градієнт інвест», із якої Одарченко вийшов напередодні виборів, має спільний контактний номер із ТОВ «Рубікон Трейдінг», співвласником якої є Слюсарєв

​«Схеми» вирішили придивитися до інших «мажоритарників» у Харкові – чи немає у них зв’язків із людиною, яку в Харкові називають «неофіційним куратором» штабу президентської політсили.

«За даними деяких джерел, є інформація, що він очолює неофіційний передвиборчий штаб Зеленського у Харківській області», – розповів активіст «Харківського антикорупційного центру» Володимир Рисенко.

Аналізуючи переможців на позачергових парламентських виборах у мажоритарних округах Харкова й області, журналісти виявили, що уповноважені особи, які представляли інтереси кандидатів «Слуги народу», працюють у фірмах Вадима Слюсарєва.​

173-й округ

На 171-му окрузі найбільшу кількість голосів «зібрав» Олександр Бакумов (л)

На 171-му окрузі найбільшу кількість голосів «зібрав» Олександр Бакумов (л)

​Цей округ також виявився переможним для «Слуги народу». Найбільшу кількість голосів харків’ян – понад 30 тисяч – «зібрав» 30-річний проректор Харківського національного університету внутрішніх справ Олександр Бакумов. Уповноважена особа партії в його окрузі на цих виборах вивела «Схеми» на прізвище Слюсарєва. Це – Ігор Пономаренко, він – директор ТОВ «Онікс-2006», яке займається управлінням орендованою нерухомістю. А от співволодіє цією фірмою вже знайомий Вадим Слюсарєв (на 96%). Причому Пономаренко цьогоріч попрацював не лише на парламентських виборах, але й на президентських: він також офіційно значився довіреною особою тоді ще кандидата в президенти України Володимира Зеленського.

179-й округ

На 179-му окрузі перемогу здобув адвокат Олексій Кучер

На 179-му окрузі перемогу здобув адвокат Олексій Кучер

​Тут переміг адвокат Олексій Кучер. У цьому окрузі уповноваженою особою партії «Слуга народу», від якої балотувався Кучер, був Вадим Беліченко – інженер ТОВ «Тієра», яка займається орендою та управлінням майном. Її власник – Вадим Слюсарєв.

181-й округ

А Дмитро Микиша переміг на окрузі № 181

А Дмитро Микиша переміг на окрузі № 181

​Іще один співробітник фірм Слюсарєва знайшовся і на окрузі, де також переміг кандидат від «Слуги народу» Дмитро Микиша. Інтереси партії в цьому окрузі як уповноважена особа представляв Юрій Степанець – директор ТОВ «Фронтера». Яким також співволодіє колишній прикордонник Вадим Слюсарєв (на 95%).

Уповноважені особи, які представляли інтереси кандидатів «Слуги народу», працюють у фірмах Слюсарєва

Уповноважені особи, які представляли інтереси кандидатів «Слуги народу», працюють у фірмах Слюсарєва

​Всі ці харків’яни пройшли до парламенту. І всі вони пов’язані зі Слюсарєвим – через його бізнес. Хто ж такий Слюсарєв – непримітна особа на фото зі штабу Зеленського, чиїм людям довіряють новообрані депутати?

Who is Mr. Sliusarev?

Вадим Слюсарєв – колишній прикордонник. У 2002 році він очолив відділення прикордонного контролю на контрольно-пропускному пункті «Гоптівка», що розташований у Харківській області на кордоні з Росією. Згодом, у 2006 році, він став начальником відділу прикордонного контролю «Дергачі», який об’єднав «Гоптівку» і «Козачу Лопань». Через три роки Слюсарєв пішов на підвищення і отримав посаду начальника відділу внутрішньої безпеки Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Картинки по запросу Вадим Слюсарєв

Вадим Слюсарєв – експрикордонник

Приблизно в ті ж роки Слюсарєв був помічником на громадських засадах народного депутата 5-го і 6-го скликання (у 2006–2012 роках) від Партії регіонів Артема Пшонки – сина колишнього генерального прокурора України Віктора Пшонки, який після Революції гідності втік до Росії. Дописувач сайту «Цензор.нет» називає Слюсарєва другом дитинства Пшонки-молодшого – вони обидва народилися у Краматорську.

Але найстрімкіший кар’єрний зріст Слюсарєва припав на президентство Віктора Януковича. Вже у 2011 році харківський прикордонник переїхав до столиці, де став начальником департаменту персоналу внутрішньої безпеки адміністрації Державної прикордонної служби України. У 41 рік він отримав звання генерал-майора.

В адміністрації ДПСУ Слюсарєв пропрацював до 2014 року – після подій на Майдані він звільнився з прикордонної служби і пішов у бізнес. Колишня державна служба не перестала бути для нього джерелом доходу навіть після звільнення. Тепер прикордонники платять фірмі Слюсарєва бюджетні гроші за оренду приміщення для розташування свого прикордонного пункту, яке нині у його приватних руках. Всього ж Слюсарєв є співвласником 9 компаній – через які простежуються зв’язки з мажоритарниками від «Слуги народу» в регіоні.

«Схеми» виявили кілька неоднозначних фактів щодо бізнесу Слюсарєва.

У 2017 році Слюсарєв став співвласником фірми «Фронтера», яка займається управлінням орендованим майном. Ця компанія примітна тим, що за часів роботи Вадима Слюсарєва в адміністрації ДПС придбала майновий комплекс «Дружба» – триповерхову адміністративну будівлю одразу біля КПП «Гоптівка». Тепер на третьому поверсі цієї будівлі розміщується Харківський прикордонний загін, у якого немає власного приміщення. Через це з бюджету щороку прикордонники мають сплачувати фірмі Слюсарєва сумарно 900 тисяч гривень орендної плати.

За часів роботи Слюсарєва у Східному регіональному управлінні ДПС компанія «Фронтера» придбала майновий комплекс «Дружба»

За часів роботи Слюсарєва у Східному регіональному управлінні ДПС компанія «Фронтера» придбала майновий комплекс «Дружба»

​Із компанією Слюсарєва «Фронтера» пов’язана ще одна суперечлива історія.

У 2013 році ця компанія отримала земельні ділянки поблизу «​Гоптівки», де зараз розміщуються магазини продовольчих товарів і пункти страхування.

У 2013 році компанія Слюсарєва «Фронтера» отримала земельні ділянки поблизу «​Гоптівки»

У 2013 році компанія Слюсарєва «Фронтера» отримала земельні ділянки поблизу «​Гоптівки»

Одну з цих ділянок поблизу кордону з Росією «Фронтера» використовує як паркінг. Опікується нею батько Слюсарєва – приватний підприємець, на рахунки якого надходить оплата за послуги паркування.

Одну з ділянок поблизу кордону з Росією «Фронтера» використовує як паркінг – а опікується нею батько Слюсарєва

Одну з ділянок поблизу кордону з Росією «Фронтера» використовує як паркінг – а опікується нею батько Слюсарєва

Іще одна земельна ділянка, яка теж тепер належить «Фронтері» Слюсарєва і яка розташовується там само на «Гоптівці», ставала предметом судового розгляду. Її у 2011 році купила фірма «Онікс-2006», яка займається орендою і управлінням нерухомістю і якою нині співволодіє Вадим Слюсарєв (на 96%), напряму у Дергачівської райдержадміністрації. З цільовим призначенням – для розміщення торговельного павільйону продовольчих і непродовольчих товарів.

У Службі автомобільних доріг у Харківській області тоді вирішили, що передача цієї земельної ділянки, яка перебувала у її веденні, відбулася з порушенням, тому звернулися до суду з позовом – визнати недійсним договір купівлі-продажу. Суд відкрив провадження у справі. Але на той час начальник Служби автомобільних доріг у Харківській області Костянтин Микуленко скасував довіреність юристові, який представляв інтереси служби у суді. Тож представляти службу стало нікому, і суд залишив справу без розгляду. Більше у Службі доріг до суду з цим питанням не зверталися.

«Схеми» надіслали запит до Держгеокадастру у Харківській області, щоб дізнатися – на якій підставі землю державної власності, яка перебувала в користуванні харківської Служби автомобільних доріг, отримала фірма Слюсарєва? Відповіді у відомстві поки не надали.

Але земельні питання – це не все, чим встигли відзначитися компанії Слюсарєва. Одна із його фірм, якою він володіє на 50%, ТОВ «Дьюті-Фрі Одеса», фігурувала у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України, відкритому у січні 2017-го, щодо контрабанди цигарок. Саме вона отримувала великі партії тютюнової продукції невідомого походження з Росії.

Слідчі Генпрокуратури виявили схему, за якою у 2014–2017 роках група осіб ввозила з Росії в Україну цигарки в обхід митниці. Завдяки цьому їм вдалося ухилитися від сплати необхідних податків і зборів «в особливо великих розмірах».

Слідчі обшукали одну з вантажівок, залучену до схеми, і виявили там 675 тисяч пачок контрабандних цигарок. Звідки походять ці цигарки і якої насправді вони якості – встановити не вдалося, жодних супровідних документів правоохоронці не знайшли.

Однак «Дьюті-Фрі Одеса», відповідно до даних із судової ухвали, відмовилася від отримання цих цигарок і перенаправила вантажівку іншим фірмам. Виходить, що все-таки отримувачем цих тютюнових виробів була саме фірма, співвласником якої є Вадим Слюсарєв?

І чи можлива була така плідна робота експрикордонника, а нині бізнесмена Слюсарєва без узгодження з боку місцевої влади? «Схеми» знайшли факти, які можуть свідчити про певний зв’язок із владними верхівками у Харкові.

​Офіційно Слюсарєв зареєстрований в елітному багатоквартирному будинку у центрі Харкова, де має трикімнатну квартиру

​Офіційно Слюсарєв зареєстрований в елітному багатоквартирному будинку у центрі Харкова, де має трикімнатну квартиру

​Офіційно Вадим Слюсарєв зареєстрований в елітному багатоквартирному будинку у центрі Харкова з виглядом на однойменну річку. Тут Слюсарєв разом із своєю матір’ю Оленою Шульгою має трикімнатну квартиру.

Придбав її Слюсарєв у 2016 році. На той момент вартість такої квартири, згідно з даними профільних сайтів із купівлі нерухомості, складала від 150 тисяч доларів. Продав елітне житло Слюсарєву Артем Анпілогов – син ексзаступника прокурора області та ексвіцеголови ХОДА Олега Анпілогова.

У харківських ЗМІ Олега Анпілогова​ називають другом Геннадія Кернеса. Зокрема, в інтернеті можна знайти аудіозаписи, на яких людина, голос якої схожий на голос Анпілогова, і людина, голос якої схожий на голос мера Харкова Геннадія Кернеса, телефоном обговорюють примусове доставлення Геннадія Кернеса на допит іще у 2009 році.

До речі, саме на Анпілогова у 2013 році тодішній очільник Харківщини Михайло Добкін поклав контроль за відведенням «Фронтері», власником якої зараз є Слюсарєв, земельної ділянки під майновий комплекс «Дружба» біля КПП «Гоптівка». Той самий комплекс, який зараз орендує Харківський прикордонний загін.

«Схеми» також віднайшли відомості про те, які політичні вподобання раніше мав Вадим Слюсарєв. Виявилось, що у 2018 році він вирішив підтриматигрошовим внеском партію «Наші», лідером якої є «опоблоківець» Євгеній Мураєв. Рік тому Генеральна прокуратура відкрила щодо Мураєва кримінальне провадження за статтею «державна зрада» за його висловлювання про українського режисера Олега Сенцова. Сам Мураєв у відповідь назвав кримінальну справу проти нього «фейковим вкидом» у передвиборчих цілях.

Вадим Слюсарєв перерахував партії близько півмільйона гривень, його батько – Олексій Слюсарєв – 200 тисяч гривень. Стільки ж перерахувала і Тетяна Слюсарєва. Таким чином, сумарно Слюсарєви перерахували майже мільйон гривень партії Євгенія Мураєва.

Слюсарєв перерахував партії Мураєва близько півмільйона гривень, його батько – 200 тисяч гривень

Слюсарєв перерахував партії Мураєва близько півмільйона гривень, його батько – 200 тисяч гривень

​Примітно, що грошовий внесок на рахунок партії робив і Андрій Одарченко – той самий харківський мажоритарник, який обраний до нової Верховної Ради і фірми якого мають спільні контакти з фірмами Слюсарєва. Він пожертвував партії сумарно 200 тисяч гривень у третьому кварталі 2018 року.

«Може, десь поруч стояв»

Про бізнесмена зі службою у прикордонних органах за плечима у ЗМІ заговорили навесні цього року – у період виборчої кампанії. Що саме пов’язує Вадима Слюсарєва із президентською партією? Як пояснити його зв’язки через бізнес із кількома мажоритарниками в Харкові?

Керівник виборчого штабу «Слуги народу», тепер теж обраний до Верховної Ради, Олександр Корнієнко у коментарі Радіо Свобода заявив, що не знає, хто такий Слюсарєв.

«Я не чув про цю людину. Я не чув, щоб він був пов’язаний. Я читав якісь розслідування щодо нас, колись виходили. Десь в якомусь розслідуванні щось таке фігурувало, що він – якийсь прикордонник, але я не чув, щоб він з нами був пов’язаний наразі», – підкреслив Корнієнко.

Журналісти «Схем» вирушили у Харків, щоб з’ясувати – яка роль Слюсарєва у штабі «Слуги народу» і з ким зустрічається так званий «неофіційний куратор» команди Зеленського у регіоні.

Знімальна група зустріла Вадима Слюсарєва у Харкові 16 липня 2019 року – біля заміського комплексу «Дубровський». В той вечір він під’їхав до закладу на автівці Toyota Camry.

Спочатку Слюсарєв привітався з чоловіком у білій футболці. А потім разом із іншим чоловіком у блакитному поло з сумкою на плечі зайшов на територію комплексу.

Десь через три години знайома компанія виходить із «Дубровського» – але без Слюсарєва. Чоловіки тепло попрощались і сіли до своїх машин.

Як з’ясували «Схеми», чоловік у білій футболці – Сергій Іванов, колишній начальник Харківської обласної митниці часів Віктора Януковича, який пропрацював там з 2010 по 2012 роки. До призначення на цю посаду він був начальником внутрішньої безпеки цієї ж митниці. А до того очолював митний пост «Гоптівка» Магістральної митниці, де тоді ж працював і Вадим Слюсарєв.

У 2012 році Іванова перевели на Полтавську митницю, а у 2014 році він став виконувачем обов’язків начальника Чопської митниці. Згодом у тому ж році він перебрався до митного посту «Одеса-порт» Одеської філії Державної фіскальної служби, де до 2014 року працював начальником цього посту.

Другого пасажира Toyota Camry журналісти зустріли наступного дня, 17 липня, коли до Харкова з робочою поїздкою приїхав президент Володимир Зеленський. Тема візиту стосувалася вирубки лісів у Харківській області. Тоді виступ президента запланували в Українському науково-дослідному інституті лісового господарства.

Чоловік, який у переддень візиту Володимира Зеленського зустрічався зі Слюсарєвим у заміському комплексі, вичікував на президента перед актовою залою, тримаючи в руках теку з документами з емблемою Міністерства внутрішніх справ.

Чоловік, який тримав у руках теку з документами з емблемою МВС – В’ячеслав Давиденко

Чоловік, який тримав у руках теку з документами з емблемою МВС – В’ячеслав Давиденко

​Журналісти поцікавились, хто він. Чоловік представився В’ячеславом Давиденком.

Це – заступник начальника Головного управління Національної поліції Харківської області і начальник місцевої кримінальної поліції, з яким напередодні візиту президента мав зустріч Вадим Слюсарєв.

Журналісти запитали, які стосунки пов’язують його із Слюсарєвим і що вони обговорювали. Давиденко зустріч заперечив.

– Підкажіть, будь ласка, а в яких стосунках ви з Вадимом Слюсарєвим?
– Ні в яких.
– Ми вчора вас бачили разом у комплексі «Дубровський».
– Може, десь поруч стояв.
– Ну, ви були, Сергій Іванов також. Розкажіть, в яких ви стосунках, що ви обговорювали?
– Я вечеряв учора у «Дубровському», ну, але не бачив нікого.
– Але ж ви разом вийшли з однієї машини. З Toyota Camry білої. Ви разом приїхали на одній машині. Що ви обговорювали?
– Та не було такого, ну що ви…
– Ми ж зафіксували вас вчора ввечері…

Після запитань Давиденко заховався за кордон охоронців і спробував дістатися до Зеленського. Було схоже, що він хоче передати президентові теку, яку весь цей час тримав у руках. Утім, зробити цього йому так і не вдалось. Журналісти вдруге підійшли до В’ячеслава Давиденка.​

– Хотіли ще раз запитати: що ви робили разом зі Слюсарєвим?
– Ніяких коментарів не даю.
– Чому?
– Не даю і все.
– Але ж ви разом перебували в одному заміському ресторані.
– Коментарів не даю.
– А чому?
– Якщо ви хочете поспілкуватися, заходьте до мене в кабінет, поспілкуємося.
– Давайте підемо до кабінету.
– Тільки камеру приберіть.
– Так чому камеру… ми просто хочемо знати, які питання обговорює нинішній, я так розумію, співробітник Міністерства внутрішніх справ…
– Неробочі.
– Неробочі питання, а які саме це питання?
– Неробочі питання. Все, хлопці.
– Які саме це питання?
– Неробочі питання, неробочі.

На цих словах начальник кримінальної поліції Давиденко залишив захід із участю президента на тій самій Toyota Camry, на якій він разом із Слюсарєвим приїздив до заміського комплексу.

Давиденко залишив захід із участю президента на тій самій Toyota Camry, на якій він разом із Слюсарєвим приїздив до заміського комплексу

Давиденко залишив захід із участю президента на тій самій Toyota Camry, на якій він разом із Слюсарєвим приїздив до заміського комплексу

Зв’язок із харківськими правоохоронцями – не єдине, що вдалося побачити у місті журналістам «Схем». Також вдалося знайти підтвердження участі Вадима Слюсарєва у діяльності «Слуги народу» в регіоні. І надав його сам Володимир Зеленський.

На питання, які стосунки пов’язують партію і колишнього прикордонника, президент відповів, що йому знайомий Слюсарєв і що той допомагав керівникові виборчого штабу «Слуги народу» Павлові Сушку. Утім, особисто зі Слюсарєвим, як запевнив голова держави, він не спілкується.

– Ви знаєте, хто такий Вадим Слюсарєв?
– Знаю, він допомагає нашому Паші. Вони товариші.
– Ви знаєте, що він колишній прикордонник ще часів Віктора Януковича?
– Я знаю, і що?
– Його фірма фігурувала у кримінальному провадженні щодо контрабанди цигарок.
– Не знаю, я не займався кримінальними справами і не займаюся контрабандою…
– Тобто ви з ним контактуєте?
– Я не контактую з ним. У вас же питання було інше. Чи я знаю про цю людину, я вам сказав, знаю.
– А яка роль його у штабі?
– Я ж вам відповів на ваше запитання. Ви знаєте, ви по колу запитуєте одне й те саме. Було перше питання, яка роль, чи я чув про це прізвище. На це питання я відповів вам, шановний. Я вам сказав, що він допомагає Паші. Пашу я дуже добре знаю, це наше обличчя.
– А у чому допомагає?
– Подзвоніть Паші.

«Схеми» дослухалися до поради президента і спробували зв’язатись із головою Харківського обласного штабу​ «Слуги народу» Павлом Сушком спочатку телефоном. Але на дзвінки він не відповідав.

Друга спроба виявилась більш успішною. Журналісти знайшли його в Трускавці, де новообрані «слуги народу» проходили тижневий тренінг для майбутніх депутатів.

Павло Сушко розповів, що знає Слюсарєва ще за службою у прикордонних військах.

– Ви знаєте Вадима Слюсарєва?
– Знаю, звісно.
– Розкажіть про свої стосунки.
– Я його знаю, мені ще був 21 рік. Ми з ним служили поруч, колеги-«сослуживці».
– Працювали?
– Він працював в одному підрозділі, я – в другому. Так, ми друзі, товаришуємо.

Утім, про роль Слюсарєва у харківському штабі Павло Сушко говорив неохоче. І заперечив, що його колишній товариш по службі причетний до формування списку мажоритарників.

– Мені насправді допомагало дуже багато людей, у нас було дуже багато волонтерів. Як тільки Володимир Олександрович заявив про те, що він йде в президенти, балотуватися на пост президента, у мене телефон просто обривався від дзвінків, від охочих людей, друзів, знайомих, щоб допомогти. Вадим Слюсарєв був одним із них.
– Як він допомагав?
– Порадою, справою, у нас було дуже багато провокацій, він дослужився до генерала, служив у внутрішній безпеці, у нього був багатий досвід і, в тому числі, я до нього звертався за допомогою.
– Наприклад, можете сказати, що це за допомога?
– Я вже не можу сказати, хто чим допомагав, але допомагало дуже багато людей. Ви запитайте в нього, чим він допомагав, можливо, він краще пам’ятає.
– Слюсарєв був якось дотичний до списку мажоритарників?
– Всі списки мажоритарників формувала партія «Слуга народу», і нам надсилали в штаб багато резюме, які ми також продивлялися, давали свої рекомендації якісь.
– Тобто він не був дотичний?
– Не був.

​Там же, у Трускавці, журналістам вдалось поспілкуватись із тими мажоритарниками, які пов’язані із Вадимом Слюсарєвим через його бізнес.

Переможець у 181-му окрузі Дмитро Микиша заявив, що чує про Слюсарєва вперше.

– Скажіть, будь ласка, Дмитре, що вас пов’язує з Вадимом Слюсарєвим?
– Нічого. Я не знаю, хто це.
– Ви не знаєте, хто такий Вадим Слюсарєв?
– Ні.

​Олексій Кучер, який переміг на 179-му окрузі у Харкові, назвав запитання журналіста Радіо Свобода про стосунки з Вадимом Слюсарєвим провокаційним. Хоча визнав, що знає його.

– Скажіть, будь ласка, ви знаєте Вадима Слюсарєва?
– Ну, чув, чув про такого.
– А бачили його коли-небудь?
– Бачив. Давайте так. Я одразу звертаюсь, я вже зробив зараз відеозвернення до журналістів. Ви тут для того, щоб з’ясувати дійсні кроки наші, перші кроки, взагалі стратегію розвитку чи провокувати? У мене є таке питання до вас.
– Ви вважаєте що це питання провокаційне?
– Я думаю, що так, ви ж преса, ви знаєте, що пишуть щодо цього. Тому пропоную все ж таки налагодити контакт позитивний, толерантний. Ви – четверта гілка влади.
– Добре, ви знайомі зі Слюсарєвим?
– Я ж вам вже відповів. Я знаю його, бачив, чув.
– А який характер ці зустрічі мали?
– Іще раз, якщо ви хочете про стратегію дій нашої команди, то ми будемо говорити, а всі інші питання, які мають в собі суть провокативну, я не хочу розмовляти.

​Схожу реакцію викликали питання журналіста Радіо Свобода і в іншого мажоритарника від «Слуги народу» Андрія Одарченка. Водночас він підтвердив, що товаришує зі Слюсарєвим.

– Ви провокаційні питання ставите, я не хочу відповідати на них.
– Ви вважаєте, що питання про Вадима Слюсарєва – провокаційні для вас?
– Ну, звісно.
– Так якщо ви товаришуєте, чому це провокація?
– Так я вам сказав, я товаришую, спілкуюся з Вадимом Слюсарєвим, що ще потрібно? Навіщо зайві питання ставити, ну, інші? Я вам сказав, я дружу з ним, спілкуюся, знаю. Що ще потрібно?
– Коли ви в останній раз бачились?
– Ну, десь місяць тому.
– Про що ви говорили?
– Про життя.
– Чи озвучував вам Слюсарєв якісь настанови з приводу роботи у Верховній Раді?
– Абсолютно ні, абсолютно ні, абсолютно.

Журналісти також запитали, чи підтримував Андрій Одарченко грошовим внеском партію Євгенія Мураєва «Наші» разом зі Слюсарєвим. Утім, майбутній парламентар це заперечив.

Також журналісти через прес-службу партії звернулися за коментарем до Олександра Бакумова – переможця на 173-му окрузі у Харкові. Редакція опублікує відповідь, як тільки її отримає.

Як і коментар і самого Вадима Слюсарєва, до якого звернулись «Схеми». Адже поки на дзвінки й повідомлення він не відповів.

Отже, колишній помічник Пшонки-молодшого Вадим Слюсарєв, схоже, має вплив на кадрову політику на Харківщині – зокрема, на формування частини списку «Слуги народу» в мажоритарних округах на виборах до Верховної Ради. Адже, як встановили «Схеми», він має спільні бізнес-зв’язки із низкою обраних від президентської політсили мажоритарників на Харківщині. А також товаришує з іншим представником «Слуги народу» – офіційним керівником штабу партії в регіоні і 28-м номером у списку Павлом Сушком. І це не приховує ні Слюсарєв, ні Сушко, чия дружба тягнеться ще з часів їхньої служби прикордонниками. Причому те, що Слюсарєв допомагає партії, визнає і сам Володимир Зеленський.

Тобто, виходить, безпосередній вплив на роботу президентської партії в цьому регіоні має людина, яка тривалий час працювала на різних керівних посадах у Державній прикордонній службі, за часів Януковича отримала підвищення, а нині – через власний бізнес і досі отримує бюджетні гроші за оренду приміщення для розташування там прикордонного пункту. Того самого, в якому раніше служив сам Слюсарєв. Той самий Слюсарєв, який згодом, як виявили журналісти, заснував низку фірм, одна з яких фігурувала у кримінальних провадженнях щодо контрабанди цигарок з території Росії.

Журналісти стежитимуть за роботою мажоритарників, пов’язаних із Слюсарєвим через бізнес, у парламенті. І продовжать готувати серію матеріалів про «неофіційних кураторів» від влади в інших регіонах.

radiosvoboda.org

Как вкладчики Дельта банка потеряли миллиарды

Что на самом деле произошло со вторым по размеру банком в стране, как из него выводили средства, и почему его клиенты сводили счет с жизнью.

До финансового кризиса, который начался в 2014 году, “Дельта Банк” был главным конкурентом “Приватбанка” в рознице, а его главного акционера Николая Лагуна называли — финансовым гением.

Спустя примерно год после финансового кризиса, Дельта стал крупнейшим частным банком, который был признан неплатежеспособным и отправлен на ликвидацию.

Десятки тысяч вкладчиков потеряли миллиарды гривень, некоторые из них покончили жизнь самоубийством, но за выведение десятков миллиардов виновных не могут найти по сей день.

I

Людмила Самковская стала клиентом Дельта банка в 2013 году. Банк находился недалеко от ее дома, ей понравился работавший там персонал и выгодные условия по депозиту, который она решила разместить в банке. “Это был современный банк, с которым было приятно работать”, — говорит Самковская.

Забрать депозит из банка она уже не смогла, с осени 2014 года вклады физлицам банк не возвращал, а 3 марта 2015 года банк был признан неплатежеспособным.

Вкладчикам компенсировали гарантированные законом 200 тыс грн. Однако Людмила оказалась среди тех 30 тысяч людей, чьи вклады эту сумму превышали.  С тех пор она вынуждена часто наведываться в Киев по делам банка.

В голосе и манере разговора Самковской легко различить командные задатки. В прошлом она управляла различными предприятиями и работала в пищевой промышленности вооруженных сил. Сегодня она один из ключевых руководителей Союза вкладчиков Дельта Банка. Эта организация борется за возврат своих средств уже 4 года.

 

Людмила Самковская, один из ключевых руководителей Союза вкладчиков Дельта Банка.

По словам Самковской, сегодня в Союзе около 200 активных членов, хотя ранее было более 800.

“У нас есть правление из 5-ти человек и секретарь. 6 человек задают тон, собираемся, или в скайпе созваниваемся. У нас свои 2 юриста, они ведут наши судебные дела, изучаем другие практики банков, боремся за свои активы”,  рассказывает Самковская.

Были среди вкладчиков и те, кто банкротство банка пережить не смог в буквальном смысле этого слова.

“В нашей области человек не выдержал, повесился. В Запорожье человек сильно болел, банкротство банка его добило, и он покончил с жизнью. Только по Дельте нам известно не менее 4 случаев суицида”, — говорит Самковская.

Стоимость активов Дельта банка “на бумаге” достигала более 60 млрд грн. Однако, когда дело дошло до ликвидации оказалось, что банк, как выражаются банкиры, “выпотрошен”.

Оценочная стоимость активов едва ли превышала 20 млрд, а самые ценные активы банка были выведены собственниками банка, а также взяты в залог своих кредитов государственными институциями.

II

К 2013 году Дельта был одним из крупнейших банков Украины. Главным акционером банка был участник украинского списка Forbes – Николай Лагун, состояние которого журнал оценивал более чем в 100 млн долларов. Ему принадлежало 70% акций банка.

 

Зимой 2013 года Лагуна считали одним из самых успешных банкиров

Другим акционером с долей 29% акций была крупнейшая частная компания США — Cargill. Как писал тот же Forbes, порядка 90% акций гиганта контролируют около ста человек, носящих фамилии Каргилл и Макмиллан. Из них — 14 миллиардеров, больше, чем в любом другом клане как в США, так и за пределами страны.

 

Однако определяющую роль в банке все же играл Николай Лагун. Лагун начал карьеру банкира еще в 90-тых. Он начинал работать в валютном департаменте VAB банка, но очевидно, что главным в его карьере до “Дельты” можно считать Укрсоцбанк, где он дослужился до того, что главный акционер банка Валерий Хорошковский передал ему 10%.

Когда спустя пару лет украинский олигарх Виктор Пинчук выкупил банк за 250 млн долларов, Лагун стал миллионером.

После этого Лагун стал развивать собственный бизнес. Банковский рынок Украины был на пике в 2008 году, до начала глобального финансового кризиса. Тогда Дельта банк находился в четвертом десятке украинских финучреждений с активами около 5 млрд грн.

За следующие 5 лет, несмотря на стагнацию банковского сектора, Дельта банк нарастил активы более чем в 10 раз. К началу нового кризиса 2014 года, Дельта был уже одним из крупнейших банков страны и считался главным конкурентом “Приватбанка”.

III

После Революции Достоинства и бегства властей Януковича банковская система оказалась в незавидном положении. В экономике накопились очевидные дисбалансы, девальвация национальной валюты казалась неизбежной. Дабы избежать дефолта, страна вынуждена была работать с кредиторами последней инстанции, в частности с МВФ и Мировым банком.

Последние, в свою очередь большое внимание уделяли банковской системе. Они требовали докапитализации банков от акционеров и выведения “слабых” банков с рынка. Деньги из банков начали забирать не только “убегающая” власть, но и вкладчики, предвкушающие девальвацию.

У банков начались проблемы с ликвидностью. Начиная с 2014 года один за одним в Украине начались банкротства банков.

К концу 2014 года, проблемы в Дельта банке уже невозможно было скрыть. Вкладчики уже не могли просто забрать свои средства. Однако, учитывая размеры Дельты, мало кто верил в то, что банк станет банкротом.

“Мы работаем с акционерами по выполнению плана докапитализации. Дельта Банк предоставил план рекапитализации, в соответствии с которым мы движемся”, — сказала глава НБУ Валерия Гонтарева на итоговой пресс-конференции 30-го декабря 2014 года.

Она добавила, что регулятор знает о ситуации в банке, но в Нацбанке уверены, что акционеры смогут докапитализировать финансовое учреждение и восстановить его нормальную деятельность.

 

Экс-глава Нацбанка Валерия Гонтарева и Николай Лагун 

Помимо вербальной поддержки, Дельта банк с февраля 2014 года получил 15 траншей рефинансирования от НБУ на общую сумму в 8 млрд грн.

“Я не хотела забирать свой депозит. Я не верила в крах, писали, что это системный банк, я была уверена в том, что, если проблема и будет банк будет национализирован”, — говорит Самковская.

IV

3 марта 2015 года неожиданно для многих вся банковская империя Лагуна рухнула. Сразу три его банка были признаны неплатежеспособными, среди них и Дельта — одно из крупнейших финучреждений Украины.

В день введения временной администрации в Национальном банке состоялся пресс-брифинг. На брифинге обсуждались темы усиления ответственности банкиров за банкротства банков и конечно же ситуация с Дельта банком.

С того момента, как глава НБУ заявляла, что руководство Дельта банка пытается спасти ситуацию прошло всего три месяца, но Гонтарева кардинально поменяла риторику по отношению к финучреждению.

На брифинге она рассказала, что дыра в активах этого банка достигла 22 млрд гривен. Также глава НБУ заявила, что Николай Лагун не хочет возвращать НБУ рефинансирование в 4 млрд гривен.

Тогда же, по словам банкиров, у многих возникал резонный вопрос: зачем рефинансирование выделялось, если валютные вклады банк перестал возвращать еще в мае, а с осени и другие вкладчики учреждения не могли забрать свои депозиты?

Некоторые чиновники НБУ продолжали твердить о том, что Дельту можно было спасти.

“Он (Николай Лагун) держался за банк. Все руководство НБУ отстаивало национализацию учреждения до последнего, потому что это системный банк, в котором были средства и вкладчиков, и госбанков, и крупных предприятий…”, — рассказывала Алла Шульга, которая отвечала в НБУ за банковский надзор.

V

Акционеры банк “на плаву” не удержали. В руках государства оказался один из крупнейших частных банков страны. Мировая практика предполагает, что в случае, когда проблемы наблюдаются у таких больших банков, они могут подлежать национализации.

Таким был основной публичный сценарий и в случае “Дельты”, ведь пострадать могли десятки тысяч вкладчиков. Но несмотря на публичные заявления ответственных чиновников, банк был выведен с рынка по стандартной процедуре.

“То, что мы в рамках своего мандата встретимся с этим банком, для нас не было новостью, поскольку в банке наблюдались очень серьезные проблемы на протяжении длительного времени. Банк не выполнял свои обязательства перед физлицами, а взамен предлагал “дробить” свои вклады по 200 тысяч, чтобы они попали под выплаты Фонда гарантирования. Не видеть этого невозможно было.

Что для нас было неожиданным, мы до последнего момента, и к этому было много сигналов с разных сторон и со стороны соответствующих властных структур, и экспертной среды — мы рассчитывали, что банк будет национализирован, учитывая его масштаб.

Для нас момент неожиданности заключался в том, что в какой-то момент банк был признан неплатежеспособным и все. Минфин и НБУ вышли из этого процесса”, —вспоминает заместитель Директора-распорядитель Фонда гарантирования Андрей Оленчик.

Национализация не состоялась, но что еще хуже для вкладчиков, банк ушел с рынка не только по объективным экономическим причинам. К тому моменту, когда нужно было принимать решение о национализации банка, дыра в балансе на самом деле превышала озвученные 20 млрд грн.

Как позже заявил ликвидатор банка Владислав Кадыров, по данным отчетности, которая подавалась банком в НБУ, активы Дельты составляли более 74 млрд грн, а сумма вкладов только физических лиц превышала 31,4 млрд. грн.

“Когда мы сделали инвентаризацию и сформировали ликвидационную массу, мы увидели, что балансовая стоимость активов банка составляла 87,5 млрд грн, а оценочная стоимость в 3 раза меньше – 29,2 млрд грн”, — рассказывал Кадыров в интервью изданию Минфин.

VI

В ситуации, когда из банка исчезло активов почти на 50 млрд грн, возник резонный вопрос, как это произошло.

“Таких масштабных схем как в “Дельте”, я не видел еще нигде. Аудиторы, которых привлекли к анализу ситуации в банке, установили, что отчетность не просто искажалась — ее, по сути, в последние годы перед временной администрацией, “рисовали”.

Я не понимаю, как регулятор этого не увидел? Ведь в банке работал куратор НБУ. Куда он смотрел?”, — сокрушался ликвидатор банка Кадыров в одном из своих интервью.

Вопрос ликвидатора Дельты особенно актуален на фоне того, что банки, которые имеют статус “проблемных” и получают рефинансирование от НБУ согласно законодательству, находятся под усиленным надзором. Они подвергаются не только плановым и внеплановым проверкам, но в них делегируются также представители регулятора, так называемые “кураторы”, которые должны следить за недопущением выведения активов и нарушением законодательства.

Тем не менее, регулятор всех нарушений не видел. Происходило это в том числе и потому, что как сказано в аудиторском отчете, в НБУ подавалась совершенно другая отчетность, которая не соответствовала действительности.

В рамках подготовки статьи, автору удалось ознакомится с десятками уголовных дел, которые “пылятся” в правоохранительных органах.

Операции, задокументированные в этих уголовных делах, говорят о том, что масштабные финансовые махинации в банке начали проводится еще за несколько лет до начала финансового кризиса.

Вывод средств из Дельта-банка — это огромные тома уголовных дел, а на прочтение одного форенсик-аудита может уйти неделя. Так выглядят основные направления вывода средств из банка.

Операции с блэк-листом

 

Операции с использованием сфальсифицированных данных для пополнения счетов клиентов банка, проведения ими операций. Вывод средств и искажение отчетности

 

Операции с банками-нерезидентами, которые привели к потере средств на корреспондентских счетах. Выведено 252 млн долларов

 

Выведение активов путем “ничтожных” сделок. Общая сумма убытков – 23 млрд грн

 

ЭП впервые публикует документ, который свидетельствует об искусственном увеличении капитала банка и десятках других нарушений, которые наблюдались в банке.

Конкретные указанные схемы вывода средств Николай Лагун не прокомментировал, однако обтекаемо объяснил почему не считает себя виновным.

Николай Лагун

Николай Лагун

“Все мои действия были исключительно в правовом поле и направлены на рост капитализации банка в моменты нормального функционирования и его спасение во время кризиса.

Отмечу, что банковский бизнес это был мой основной бизнес, других бизнес проектов я не имел, поэтому умышленно вредить главному активу это нелогично и даже глупо.

Относительно системного нарушения законодательства в банке не знал, да и сейчас не согласен с такой формулировкой, никакой системы нарушений в банке не было и быть не могло.

Банк постоянно находился на усиленном контроле надзорных органов, десятки проверок/ ревизий, ни одного отчета о систематических и грубых нарушениях мне на стол не попадало.

Да, в результате проверок были рекомендации, были требования устранить/улучшить/разработать, но все они были рабочими, носили точечный характер и не сопрягались с значительными угрозами бизнесу”.

*Николай Лагун передал ответы через адвоката

VII

В Дельта банке после введения временной администрации осталось активов на сумму в 29 млрд грн. Потенциально, при их успешной реализации на торгах, денег могло бы хватить как минимум для расчётов с вкладчиками физлицами. Но шансы вернуть свои сбережения у них невелики.

После того как банк становится неплатежеспособным, Фонд гарантирования вкладов составляет акцептированный список кредиторов, который складывается из десятка очередей.

Первыми погашаются требования по зарплате сотрудников банка, вторая очередь —требования обеспеченных кредиторов (таким является НБУ), третья — Фонд гарантирования вкладов, который выплатил вкладчикам гарантированные 16 млрд грн, и только потом погашаются требования вкладчиков.

Регулятор за последний год до банкротства банка выдал несколько траншей рефинансирования, в результате чего общая сумма задолженности банка достигла 8 млрд грн.

Так, большая часть активов оказалась в залоге у регулятора, и при их реализации, деньги будут возвращаться не вкладчикам, а НБУ.

То есть, при оценочной стоимости активов в 29 млрд грн первые 8 млрд получит НБУ, еще 16 — Фонд гарантирования, и только потом начнут рассчитываться с вкладчиками. Учитывая, что оценочная стоимость активов часто выше рыночной, шансы вкладчиков вернуть свои средства практически равны нулю.

В то же время регулятор вместо того, чтобы вовремя ввести в банк временную администрацию, оттягивал решение до последнего.

Многие банкиры, опрошенные ЭП, не верят в то, что НБУ не видел такого колоссального вывода активов. Как регулятор не заметил вывода десятков миллиардов гривень? Этот и другие вопросы были адресованы экс-главе надзора НБУ Алле Шульге, но ответов на них редакция не получила.

Пока НБУ выдавал банку кредиты рефинансирования, забирая под залог ликвидное имущество банка, из банка выводились активы, увеличивалась гарантированная сума вкладов, а частные и государственные компании выводили свои активы, что сделало шансы вкладчиков вернуть свои средства практически невозможным.

В распоряжение ЭП оказался документ, который был направлен в адрес первых лиц государства, в том числе президенту, пинистру МВД, главе Верховной рады. Документ был подготовлен Фондом гарантирования вкладов после того как, Фонд получил обращение вкладчиков с 1670 подписями вкладчиков банков-банкротов.

В своем письме Фонд указывает, что задолженность перед 13-ти тысячами вкладчиков по сей день составляет 35,7 млрд грн. При этом, Фондом к этому моменту было выплачено 89 млрд грн в рамках гарантированных сумм до 200 тыс грн, для чего он был вынужден взять кредит у Минфина в сумме около 60 млрд грн.

Фонд в своем письме соглашается с вкладчиками в том, что помимо выведения активов, плохого качества банковских портфелей существует проблема в виде НБУ как залогового кредитора, так как “наиболее ликвидное имущество банков, которые выводятся Фондом с рынка находится в залоге у НБУ по кредитам рефинансирования, и как следствие погашается вне очереди согласно Закону”.

На 1 февраля 2019 года задолженность неплатежеспособных банков перед НБУ составляет 59,7 млрд грн, а оценочная стоимость активов, которые являются залогами по этим кредитам – 23,2 млрд грн.  Среди этих активов значительная часть принадлежит Дельта банку.

VIII

В день введения временной администрации в Дельта банка были приняты изменения в законодательство Украины, которые предусматривали ужесточение наказания для собственников банков за доведение их до банкротства.

Спустя более чем 4 года, которые произошли с того дня, ни один банкир собственник банка или крупный топ-менеджер так и не получил реального наказания за выведение активов, несмотря на громкие заявления власти.

Дельта банк стоит в этом списке особняком. Фондом гарантирования при осуществлении процедуры вывода с рынка в правоохранительные органы направлено 638 ​​заявлений о совершении уголовных правонарушений (в Национальную полицию — 547 заявлений, в прокуратуру — 6, в ДФС — 83, в СБУ — 2).

Из них по 181 заявлению принято решение о внесении сведений в Единый реестр досудебных расследований и начато досудебное расследование. Тем не менее, расследование продолжается уже несколько лет, а результатов нет.

“Несмотря на очевидные нарушения требований законодательства со стороны должностных лиц и собственников банка и наличие необходимой доказательной базы, до сих пор владельцы и руководители банка не привлечены к уголовной ответственност”, — так лаконично в Фонде гарнатирования ответили на вопрос о том, насколько они довольны сотрудничеством с правоохранительными органами.

Куда более красноречивы высказывания сотрудников Фонда не под запись.

“Я могу понять задержки в общих сложные делах, например про неплатежеспособность как таковую. Но “блэк-лист”? Фиктивные деньги? Неужели так сложно установить лиц — исполнителей?

НАБУ и ГПУ понимают, о чем идет речь по операциям, но, например, полиция, в которой по подсудности попадали дела — нет. Им “на пальцах” объясняли, что такое поручительство, залог, а в чем суть фиктивных средств, но они так и не поняли, кажется. Спрашивают — “кто имел доступ в систему”,  отвечаем — “ребята, вы и установите!”, — рассказывает собеседник ЭП в Фонде.

У Николая Лагуна своя позиция:

Я сотрудничаю с правоохранителями уже более 4-х лет, являюсь на все их вызовы и даю показания. Количество вызовов просто поговорить и официальных на допрос я не считал, но  их много и в разные ведомства. Обыски проводились, и не один раз.

Природу такого интереса я понимаю и по мере сил помогаю в установлении истины. Сначала сил, желания и энтузиазма было больше. Но все это длится уже более 4-х лет и поверьте, я очень устал.”

IX

Людмила Самковская не сдерживает эмоций, своему собеседнику по телефону она оживленно рассказывает  “Разумков ответил в фейсбуке! Сказал, что сейчас занят, но пообещал, что обязательно встретится с нами”.

Эту информацию она проговаривает несколько раз в течении следующих 20-ти минут другим членам сообщества вкладчиков, которые ей звонят.

Дмитрий Разумков — глава пропрезидентской партии “Слуга народа”.

Вкладчики “Дельты” в борьбе за свои средства пытаются всеми способами достучатся до “новой власти”. Их сообщество разработало законопроект, суть которого заключается в том, чтобы отобрать у НБУ статус обеспеченного кредитора, который сегодня не оставляет им шансов вернуть средства после реализации активов.

Кроме того, вкладчики судятся с НБУ и пытаются признать договоры залога недействительными, так как они, по их мнению, были оформлены с юридическими нарушениями. В случае успеха в судах, вкладчики смогут рассчитывать на дополнительные активы стоимостью в несколько миллиардов грн.

Этот законопроект вкладчики считают своим главным и последним шансом получить возмещение средств.

“Поймите, мы не просим бюджетных денег, мы просто просим, чтобы нас услышали, разобрались в том, что произошло. НБУ не мог не видеть того что происходило, там было несколько кураторов! Но вместо того, чтобы вводить временную администрацию, они дают еще один транш рефинанса и под него берут еще в 4 раза больше активов себе в залог!

Почему они должны быть обеспеченным кредитором, если они виноваты в этом? Какая у них мотивация следить за выведением активов? Как мы, обычные люди могли повлиять на ситуацию?”, – сокрушается Самковская.

До ликвидации банка остается примерно около года. То есть, спустя год банк прекратит существовать как юридическое лицо, а значит все акцептированные требования кредиторов будут считаться погашенными. У вкладчиков, чтобы вернуть свои деньги, теоретически остается лишь год.

По словам Самковской вкладчики понимают, что полностью они уже не вернут свои вклады, тем не менее все еще рассчитывает вернуть хотя бы часть из них.

“Даже с учетом активов, которые есть в залоге у НБУ, средств не хватит, но хотя бы 40-50% процентов вкладчики могут получить. Позади 4 года, таких тяжелых, не хочется думать, что вся эта борьба прошла зря”, – говорит Самковская.

epravda.com.ua

Порошенко – Плахотнюк, или как бюджет Украины может недосчитаться 400 млн. грн.

В 2018 г. в статьях:

— «За преступления коммунистов Молдавская железная дорога заплатит 70 млн евро штрафа, или как немецкие железнодорожные контейнеры приглянулись молдавским «красным»

— «Многоходовка ФСБ России, чтобы скомпрометировать Президента Украины в молдавском вопросе»

— «Молдавская ловушка для Президента»

была описана детальная преступная схема, с помощью которой молдавские власти отняли 128 ж/д танко-контейнеров у немецкой компании «Nistas GmbH», что подтверждено решением Европейского суда по правам человека (дело № 30303/03 Nistas против Молдовы, решение от 12.12.2006г.).

Это привело к нанесению убытков немецкой компании в размере 70 млн. евро, которые через суд украинская компания ООО «Трансзализнычсервис» пытается взыскать с ГП «Железная дорога Молдовы».

Немецкая сторона уполномочила ООО «Трансзализнычсервис» взыскать с виновника нанесенные убытки. 05.10.2017г. было выиграно дело №910/11287/16 по взысканию 70 млн. евро с ГП «Железная дорога Молдовы» в Хозяйственном суде г. Киева и, казалось бы, правосудие восторжествовало. Но рано обрадовались. После того как ГП «Железная дорога Молдовы» обжаловало в Апелляционном хозяйственном суде города Киева решение первой инстанции, против отечественной компании ООО «Трансзализнычсервис» включился сам президент Петр Порошенко. Именно он, будучи в тесной дружбе с Владом Плахотнюком, который на сегодняшний день находится в бегах и в розыске, а все его действия признаны парламентом Молдовы узурпацией власти и захватом государства Молдова, имея с Плахотнюком общие дела, бизнес, Порошенко дал распоряжение заместителю Главы АП Филатову, чтобы тот оказывал давление на Апелляционный хозяйственный суд г. Киева для вынесения неправомерного решения в пользу ГП «Железная дорога Молдовы». Филатов подошел к поручению со всей ответственностью и под давлением АП Апелляционный суд занял позицию молдаван, приняв незаконное решение. Тем самым бюджету Украины нанесен ущерб в размере 400 млн. грн., ведь при вынесении законного решения ООО «Трансзализнычсервис» оплатило бы с взысканной суммы ни мало, ни много, а 400 мл. грн. налогов.

Одним из подтверждений участия в коррупционных схемах Порошенко, Филатова и председателя Апелляционного хозяйственного суда Хрипуна (он же докладчик по делу №910/11287/16) является смс-переписка.

Переписка главы АП Филатова и председателя Апелляционного хозяйственного суда Хрипуна, подтверждающая, что выносилось незаконное решение по делу 910/11287/16

Филатов дает четкое распоряжение, чтобы решение вынесли в пользу ГП «Железная дорога Молдовы» и ссылается на указание Порошенко. Смс-переписка в приложении Viber датирована 17.12.2018 г., а 18.12.2018 г. коллегия судей в составе: Хрипун, Разина, Сулим вынесли именно такое решение, как требовал Филатов А., то есть в пользу ГП «Железная дорога Молдовы». В связи с обращением группы народных депутатов ВРУ по данным фактам возбуждены уголовные дела №62019100000000659 от 04.06.2019г., открытое Государственным бюро расследований (ГБР), по ст.364 ч.2 ККУ; №42019000000001183 от 30.05.2019г., открыто Специализированной антикоррупционной прокуратурой по ст. 376 ч. 2.

По делу №12019100060001258, открытому 20.03.2019г. проводятся следственные действия, а также уже наложен арест на активы украинских фигурантов и фигурантов с Молдовы, в том числе на активы беглого олигарха Плахотнюка и Демократической партии Молдовы. Все доказательства коррупционных деяний Порошенко, Филатова, Филипа, Яралова, Плахотнюка, Хрипуна переданы в ГСУ МВД Украины и приобщены к уголовному делу, которое открыто по решению Печерского суда города Киева. Также вся смс-переписка передана в ГБР, ГПУ и приобщена к уголовному делу, как доказательная база.

Обращение народного депутата Украины Мельничука С.П.; извлечение из Единого реестра досудебных расследований об открытии уголовного дела

Ответы ГПУ, ГБР на депутатские обращения о том, что возбуждены уголовные дела по ст. 364 и 376 «Давление на суд»

Обращение народного депутата Святаша Д.В.; извлечение из Единого реестра досудебных расследований об открытии уголовного дела против Порошенко, Филатова, Хрипуна, Сулимы, Разиной, Плахотнюка, Филипа, Яралова

В отношении Порошенко П., Филатова А., судей Хрипуна, Разиной, Сулим, беглого молдавского олигарха Плахотнюка В., Яралова С, экс-премьер-министра Молдовы Филипа П. Генеральной прокуратурой г. Франкфурт-на-Майне (Германия) возбуждено уголовное дело № 7710 Js 226501/19 INTB по статьям немецкого Уголовного кодекса – давление на суд и коррупция. Началось следствие. Впереди санкции и арест активов в Европе в отношении фигурантов уголовного дела.

Подтверждение Генеральной прокуратуры Франкфурт-на-Майне (Германия) о возбуждении уголовного дела против Порошенко и группы лиц по статье касательно коррупции и давления на суд по делу №910/11287/16

Масштаб коррупции в судах становится настолько явным, понятным и нескрываемым, что указания даются просто по телефону, а исполнители в судейских мантиях не медлят с вынесением решений.

Также в распоряжение журналистов попала переписка одного из украинских бизнесменов с премьер-министром Молдовы Филипом П., которая велась в январе 2019 г., до парламентских выборов в Молдове, которые состоялись в конце февраля 2019 года. Из переписки следует, что молдаване отдали президенту Порошенко взятку 2 млн. $ за вынесение неправомерного решения по делу 910/11287/16 от 18.12.2018 в пользу молдавской стороны, а также видно, что между ними такая дружба, что они также готовы получить незаконное решение в Верховном суде Украины.

Переписка из мобильного приложения WhatsApp между премьер-министром Филипом П. и украинским бизнесменом, подтверждающая, что Порошенко получил взятку 2 млн. $ за давление на хозяйственный суд и вынесение незаконного решения в пользу молдавской стороны по делу №910/11287/16

Переписка с премьер-министром Молдовы Филипом, подтверждающая, что решение по делу 910/11287/16 выносилось под давлением АП, и заместителя председателя ВСУ Львова Б.

Как упоминалось в СМИ Молдовы, Украины, что уголовное дело №12019100060001258, которое было открыто 20.03.2019 года, было прекращено 22.03.2019 года, то есть спустя два дня. Киевская местная прокуратура №6 проводила проверку объективности и законности закрытия уголовного дела №12019100060001258 и выяснила, что закрыли его незаконно. Своими полномочиями прокуратура возобновила расследование по уголовному делу №12019100060001258 в отношении экс-руководителя ДПМ Плахотнюка, его заместителя Яралова и экс премьер-министра Филипа.

Уведомление Киевской местной прокуратуры №6 о возобновлении уголовного дела № 12019100060001258 от 20.03.2019 г. по ст.189 ч.1 УКУ в отношении Плахотнюка, Филипа и Яралова

О коррупционности режима Порошенко известно за пределами Украины. Премьер-министр Молдовы Майя Санду заявила, что Порошенко сотрудничал с молдавским олигархом Плахотнюком, чтобы обеспечить контрабанду и «коррумпированные схемы», которые «способствовали выживанию» сепаратистского руководства Приднестровья. Украина сняла санкции с Молдавского металлургического завода (ММЗ), расположенного в приднестровском городе Рыбница. Из журналистского расследования программы «Схемы» стало известно, что это произошло после того, как премьер-министр Молдовы Павел Филип направил соответствующее прошение к тогдашнему Президенту Украины Порошенко. Кроме этого, по информации журналистов, в течение последних лет контроль за поставкой украинского лома на ММЗ перешел к крупнейшему молдавскому бизнесмену Владу Плахотнюку, который имеет значительное влияние на часть правительства Молдовы.

Также молдавский политик, юрист и бизнесмен Вячеслав Платон сообщил, что Плахотнюк заплатил за его экстрадицию Порошенко минимальную сумму с «дружеской скидкой».

«Каждому объяснялось по-разному: надо помочь Молдове; надо помочь, чтобы не выиграл Додон; должны показать, что кража миллиарда связана с Россией… Каждому рассказывали разное. Но в любом случае Порошенко всегда говорил, что «я обещал Плахотнюку», что мы должны поддерживать хорошие отношения с Молдовой, что нам нужна антироссийская сила во власти. Приплетал туда идеологические моменты», — рассказал Платон в интервью на TV8.

«О том, что ему были выплачены деньги, рассказал близкий к нему человек. Три миллиона. Правда, не уточнил, долларов или евро. Порох же тоже не идиот, его не так просто развести на идеологические моменты… Он прекрасно пробил, кто я, он прекрасно понял, сколько Плахотнюк на этом заработает, сколько активов похитит у моих партнеров и у меня. Посчитал… Это минимальная сумма, с огромной дружеской скидкой, которую он у Плахотнюка взял», — сообщил Платон.

«Подобные вопросы вы не проверите, никто со свечкой не стоял. Но я думаю, это можно доказать. Самолет, который первый приземлился в Кишиневе, он же не привез пассажиров. Он прилетел пустым, а улетел с деньгами. И один, и второй самолет были из парка Порошенко, этими самолетами он пользовался лично. Есть регистрационные номера. Порошенко лично летал этими самолетами, он и его окружение, это не секрет», — рассказал Вячеслав Платон.

Постановление Верховного суда Украины по делу №910/11287/16

Возвращаясь к вопросу возможной потери Украиной налоговых поступлений в сумме 400 млн. грн, необходимо отметить, что дело находится в Верховном суде Украины. Впечатляющий оптимизм представителей молдавской стороны, озвученный в приватной смс-переписке: «Пока Порошенко Президент, мы в Киеве все будем выигрывать. Выиграли апелляционный, выиграем Верховный.»

Действительно, сейчас дело находится в Верховном суде Украины, но Президента Порошенко, как главы государства нет. Как теперь будет? Будут ли выносится незаконные решения или наконец Фемида правосудия войдёт в нормальное, независимое русло? Ведь Апелляционный хозяйственный суд и сами судьи при вынесении решения грубо нарушили ст. 75,76 Закона Украины «О международном частном праве» и ст.118, 256, 266 ХПКУ.

Учитывая полномочия ВСУ, он может вынести решение в пользу украинской компании ООО «Трансзализнычсервис», так же, как и отправить в Северный апелляционный хозяйственный суд дело, чтобы те, в свою очередь, рассмотрели по сути.

В случае, если ВСУ оставит в силе решение апелляционной инстанции, тогда у украинской компании появится возможность подачи обжалования в Европейском суде по правам человека и, учитывая тот факт, что ЕСПЧ выносил решение уже в пользу «Nistas Gmb», то есть большие шансы для украинской компании выиграть этот иск в ЕСПЧ. В этом случае уже Украина от государства будет выплачивать 70 млн. евро убытков.

Остается ждать.

«Несвята Валентина»: очільниця столичного ДОЗ причетна до мережі торгівлі дитячими органами?

62 мертвонароджених немовлят в одній лікарні за рік, підробка документів та зниклі тіла дітей: кошмарну історію 10-річної давнини розповів журналістам «СтопКору» екс-депутат міста Кам’янське, чинний нардеп Віталій Купрій. Та слідство у цій жахливій справі досі не доведено до кінця. Хто стоїть за цинічними злочинами – дізнавалась Ася Шевченко.

«Я зрозумів, що тут задіяні дуже серйозні медики. Я звертаюсь до голови ДОЗу області Валентини Гінзбург з листом і додатково дублюю на Вілкула. Вони скликали комісію і вона дійшла висновку, що немає порушень чинного законодавства. Я зрозумів, що вони в темі», – розповідає Віталій Купрій.

Депутат вважає, що пані Гінзбург та її оточення були інструментом великої мережі торгівлі дітьми на органи, стволові клітини, а можливо, в деяких випадках і перепродажу живих дітей. Адже тіла не знайдені досі.

Віктор Сердюк, президент Всеукраїнської ради з захисту прав пацієнтів, вже не один рік опікується проблемою прав українців на охорону здоров’я. Каже: розгорнути таку мережу з торгівлі дітьми та органами майже неможливо.

«Факт надходження вагітної жінки, проведення пологів, пізніше відповідно догляд за новонародженим – до цього має відношення дуже багато людей. І на кожному етапі все фіксується, і на кожному етапі можна прослідкувати, що відбувається далі», – зазначає пан Віктор, – «І для того, щоб зробити якусь приховану дію – це практично неможливо технічно. Всі ці історії зберігаються і можна прослідкувати, хто куди і що записав. Тому технічно треба купити все пологове відділення або пологовий будинок».

Пан Купрій зауважує: коли було виявлено, що тіла дітей відсутні і зайшла мова про підключення до справи ПАРЕ, у розслідування втрутились дуже впливові особи, які мали владу на той момент.

«Хтось казав, що це була Богатирьова, колишня міністр охорони здоров’я, Бахтеєва, яка тепер депутат Верховної Ради, а тоді очолювали комітет з охорони здоров’я», – згадує народний обранець, – «У мене немає доказів, цей ланцюг перервався на пані Валентині Гінзбург. І в цей момент справу починають відводити в сторону. Виводять з-під підозри і Гінзбург, і головного лікаря, і акушера, і патологоанатома».

Раїса Богатирьова і Тетяна Бахтєєва

Варто наголосити, що згодом всі причетні отримали підвищення – наприклад, головний лікар 9-ої лікарні Ніна Чумаченко стала заступницею Валентини Гінзбург. А саму пані Гінзбург через декілька років призначено на посаду голови ДОЗ у Києві.

Нагадаємо, до керівництва МОЗу у медійників накопичилась уже ціла низка запитань. Зокрема, щодо виділення коштів на лікування пацієнтів, закупівлю медпрепаратів та стосовно скандалів навколо медичних навчальних закладів.

stopcor.org

В України крадуть тонну золота під виглядом “американського інвестора”

Схему із доведення до банкруцтва ТОВ “Закарпатполіметалів”, яке мало ліцензію та вело видобуток золота біля с.Мужієво в Закарпатській області, з подальшим заволодінням золоторудним родовищем Віталій Захарченко не встриг завершити лише через Революцію Гідності.

Останні оборудки в терміновому порядку проводились в кінці січня 2014 року. Злочинна схема довга та тривала в часі, але дурна та примітивна настільки, що вони навіть прізвища виконавців за 10 років не змінили, та переписували фірми зі схематоза на одних і тих самих людей (Бредихін, тато і син Гожики, Громчаков).

Спочатку довели до банкруцтва ТОВ”Закарпатполіметали”, потім завели в ліквідаційну комісію свою людину та через “аукціон” продали за безцінь все майно на кілька своїх фірм, землю через Балогу та його місцевих депутатів віддали в оренду цим же фірмам, а через “Надра України” перекинули ліцензію на видобуток на “Карпатську рудну компанію” (схема із ліцензією майже така, як і Межигір’я через “Надра України” на “Танталіт” переоформили). Звісно, що все в незаконний спосіб, який видно навіть із Гугла. Але до 2014 року то регіоналів не сильно турбувало. Прийшов, побачив, віджав.

Станом на зиму 2014 року ситуація з Мужіївським родовищем виглядала приблизно наступним чином. Майно “Закарпатполіметалів” просто вивезене в невідомому напрямку, каменя на камені не залишилось, ліцензія перекинута на “Карпатську рудну компанію” (на чолі з Валерієм Бредихіним — бізнес-партнер та права рука Захарченко), земля в аренді у них же, на території гори відвалів руди, які не встигло переробити “Закарпатполіметалли”. За приблизною оцінкою експертів може бути тонна золота, а ще багато інших цінних металів.

Генеральна прокуратури України в 2014 році розпочинає кримінальне провадження за фактом заволодіння державним майном в особливо великих розмірах при проведенні процедури банкрутства ТОВ «Закарпатполіметали» (№ 12014070000000103). І на початку робота ГПУ виглядала цілком пристойною.

— Із ухвали суду на обшук https://opendatabot.ua/…/54316881-5c98cecb9485ea30c6fce4221…

«В ході досудового розслідування встановлено, що на початку 2013 року міністр внутрішніх справ України ОСОБА_4, використовуючи своє службове становище, через свого знайомого — директора підконтрольного йому ТОВ «Карпатська рудна компанія» ОСОБА_6, погрожуючи притягненням до кримінальної відповідальності, вплинув на суддів господарського суду Закарпатської області з метою призначення арбітражного керуючого ОСОБА_5 ліквідатором ТОВ «Закарпатполіметали», 92 % статутного фонду якого належало державній акціонерній компанії «Українські поліметали».

20 березня 2013 року ухвалою господарського суду Закарпатської області ліквідатором ТОВ «Закарпатполіметали» призначено ОСОБА_5, який, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4, ОСОБА_6, заступником директора ТОВ «Карпатська рудна компанія» ОСОБА_7, міністром екології та природних ресурсів України ОСОБА_9, зловживаючи своїм службовим становищем, під час проведення вказаного аукціону занизив вартість майна ТОВ «Закарпатполіметали» шляхом виключення з його переліку хвостів гравітаційного збагачення, утворених в процесі технологічної переробки золотовмісних руд, які мають в своєму складі масу золота у, загальною вартістю 125 000 000 гривень, внаслідок чого вказані особи заволоділи державним майном, у особі ДАК «Українські поліметали» на вказану суму, яка більш ніж в 600 разів перевищує неподатковий мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром.»

— цитата із обвинувального акту Валерія Бредихіна від 26.09.2018

“ Реалізуючи свій злочинний умисел щодо заволодіння майном ТОВ “Закарпатполіметали”, з метою уникнення підозри щодо попередньої домовленості Бредихін В.Є., будучи керівником ТОВ “Гірничо-геологічне підприємство “Бріком”, 14.01.2014 припинив свої повноваження директора ТОВ “Гірничо-геологічне підприємство “Бриком” та обрав директором товариства Гожика В.М., який водночас був заступником директора ТОВ “Карпатська рудна компанія” …………….

Таким чином, Громчаков О.В., Бредихін В.Є. та невстановлені (а як же Гожик?????? – авт.) досудовим розслідуванням особи, реалізуючи раніше визначений порядок дій, з метою уникнення підозри щодо попередньої домовленості на заволодіння майном ТОВ “Закарпатполіметали”, приховуючи майновий інтерес, штучно створюючи видимість конкуренції, забезпечили участь лише підконтрольних їм підприємств в аукціоні 20.01.2014 з продажу майна ТОВ “Закарпатполіметали”, що призвело до того, що по лоту №1 переможцем аукціону визнано ТОВ “Карпатська рудна компанія”, а по лоту №2 – ТОВ “Гірничо-геологічне підприємство “Бриком”, які були підконтрольні останнім.

При оформленні договорів куплі-продажу майна ТОВ “Закарпатполіметали” та його нотаріального посвідчення інтереси ТОВ “Карпатська рудна компанія” представляв Бредихін В.Є., а інтереси ТОВ “Гірничо-геологічне підприємство “Бриком” Гожик В.М.”

Це лише один із епізодів всього ланцюга по незаконному заволодінню майном “Закарпатполіметали”, в якому Гожики брали та досі продовжують брати участь. Микола Гожик раніше фігурував в ТОВ “Сауляк” та подавав судовий позов, щоб позбавити “Закарпатполіметали” землі.”

Як бачите, схема доволі дурна і не важко це навіть в Гуглі знайти. Що, до речі, ще в 2014 році показали журналісти в своєму розслідуванні (саме Микола Гожик виштовхує журналістів та затуляє камеру)

Проходить два роки, досудове слідство триває, а “Карпатська рудна компанія” продовжує де-факто і де-юре знаходитись на родовищі, більше того – кустарними методами перероблюють відвали. Куди дівається то золото, яке мало в першу чергу потрапити до Нац Банку України, здогадайтесь самі. Ось вам і джерела фінансування тероризму прямісінько під носом. За приблизною оцінкою експертів, у відвалах знаходиться мінімум тона золота та ще багато інших цінних металів. Більше того, посіпаки Захарченко та Балоги бігають по Закарпаттю на розповідають про шалену екологічну загрозу від тих відвалів, ніби там лише шкідливі елементи, а той, хто їх прибере – стане героєм.

Після втечі Захарченко, остаточна ліквідація ТОВ ”Закарпатполіметали” була призупинена, людей Захарченко прибрали із керівництва процесом, введено санаторів, які почали через суди повертати вкрадене майно та шукати інвесторів для покриття боргів ТОВ “Закарпатполіметалів” та відновлення роботи підтприємства. Для прикладу, ТОВ “Закарпатполіметали” заборгувало величезну сумму грошей Пенсійному Фонду України. Тобто Захарченко та компанія не лише грабували підпримство та доводили його до банкруцтва, щоб за безцінь заволодіти золорудним родовищем, а ще й утворювали величезні діри в державному бюджеті.

А що робила в цей час Генеральна Прокуратура України? За два роки спромоглась виділити в окреме провадження Валерія Бредихіна і в листопаді 2016 року оголосити його в розшук. Обвинувальний акт вони видали аж у вересні 2018 року.

Це прям успіх незбагненний!!! Особливо враховуючи, що Бредихін дав дьору разом із Віталієм Захарченком, а перед тим весь час проживав в Донецьку, де і були зареєстровані всі компанії, залучені до пограбування родовища.

Шалені темпи! От тільки питання! А не підкаже Генеральна прокуратура України, чому за 4 роки слідства обвинувальний акт видано лише по особам, яких давно в Україні немає. А от тато та син Гожики, які давно ідентифіковані як безпосередні виконавці злочинної оборудки, фігурують в кримінальному провадженні, ухвалах суду та навіть в обвинувальному акті Бредихіна та Громчакова, не отримали навіть підозри, не говорячи про запобіжних захід, обвинувачення та вирок. Натомість вони продовжують спокійно копирсатись у відвалах та фігурують вже в нових спробах завертишити заволодіння родовищем в інтересах Захарченко.

Очевидно, що в 2016 році посіпакам Захарченка стало відомо, що ГПУ планує вивести Бредихіна в окреме провадження та оголосити в розшук.

Так з’явилась історія про те, що в 2016 році в Україну заходить “американський” інвестор “Avellana Gold”, щоб розробляти Мужіївське золоторудне родовище. Пам’ятаєте, що два роки вони готували інформаційний простір під “героя, який нарешті прибере шкідливі відвали”.

Avellana Gold” 23 березня 2016 року зареєстрована на Кіпрі.

В компанії 3 директори:

— BRIAN CHARLES SAVAGE, director
— ΑΘΗΝΟΥΛΛΑ ΝΕΟΦΥΤΟΥ, director
— ΑΝΝΑ ΔΗΜΗΤΡΙΟΥ, director

Саме Брайяна Саведжа демонструють як голову компанії та героїчного американського інвестора, який прийшов врятувати Мужіївське родовище. Інші – стандартні кіпрські директори, які до речі, і раніше використовувались регіоналами для реєстрації офшорів http://nashigroshi.org/…/cud-vyrishyv-ne-poviryty-scho-me…/…

А вже у вересні 2016 року Державна служба геології та надр України радісно рапортує на своєму офіційному сайті, що тепер Мужіївське родовище буде розробляти закордонний інвестор. І що “Карпатську рудну компанію” купив американський інвестор “Авеллана Голд”. Перемога! При чому, вони цитують слова Брайана Севеджа. http://geo.gov.ua/…/kompaniya-avellana-gold-zaymetsya-vydob…“Нещодавно керівництво Держгеонадр провело офіційну зустріч з американськими представниками компанії Avellana Gold. Мета зустрічі – обговорити основні умови та вимоги щодо можливих проектів з видобутку корисних копалин, зрозуміти зацікавленість держави у створені нового промислового об’єкту.

«Попри військову ситуацію у нашій державі, інвестор згоден інвестувати приватний капітал, довести проект до конкуренції із світовими аналогами та дати старт у терміни, обумовлені ліцензійними умовами. За словами Директора та акціонера компанії, проект Avellana — це результат надщільної праці команди міжнародних експертів протягом останніх майже 9 місяців. «На сьогоднішній день ми цілком усвідомлюємо геологічні та операційні ризики проекту, високі вимоги місцевих громад щодо екологічності проекту, а також фактичну неможливість залучення довгострокового боргового капіталу у країну з пред-дефолтним рейтингом. », звертає увагу американський інвестор Браен Севідж.

«Це один із тих вкрай важливих якірних проектів, до реалізації якого Служба йшла не один місяць. Одне із наших завдань – це включення його до переліку базових на рівні інвестиційних проектів країни», – каже керівник Держгеонадр Микола Бояркін.»
Знаєте, що найкумедніше в цьому повідомленні від Держгеонадр та Миколи Бояркіна? Брайан Севедж НЕ БУВ в Україні! Від слова «Зовсім»! Розумієте! Не було такої людини на території України ні в 2016 році, ні в 2015, ні пізніше. Ви з ким там розмовляли і де проводили «офіційну зустріч»? Виїзне засідання Держгеонадр на Кіпрі чи одразу в Росії, де «американський інвестор» Брайан Севедж працює з 2010 року в «Амур Мінералс» над розробкою золотрудного родовища федерального значення (ліцензія видається Мєдвєдєвим) в Амурській області, а перед цим з 1998 року в партнерстві із місцевим олігархом та міністром розробляв родовище в Казахстані.

Авеллана в Україні призначила головним Миколу Гожика, того самого, про якого ГПУ успішно забула! Бінго!

От тільки яка штука цікава вийшла.

Згідно реєстрів компанії, які фігурують в обвинувальному акті Валерія Бредихіна, в серпні 2016 року зазнали змін. Бредихіна терміново вивели з керівництва, на його місце призначили Гожиків, а місце реєстрації змінили з Донецька на Львівську чи Закарпатську область. При чому робили це в один день. Одразу після змін в реєстрі, Авеллана Голд купує “Карпатську рудну компанію”, а заодно і ТОВ “ЗАХІДНА ГЕОЛОГО-РОЗВІДУВАЛЬНА КОМПАНІЯ».

Демонструю зміни у всіх компаніях, які фігурують в кримінальному провадженні по Віталію Захарченко, напередодні оголошення в розшук його правої руки В.Бредихіна:
— ТОВ ГІРНИЧО-ГЕОЛОГІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО «БРІКОМ»»
Серпень 2016 керівник Бредихін змінений на Гожика В.М. https://opendatabot.ua/c/37605246…

— ПРАТ «ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМПЛЕКС»
Серпень 2016 керівник Бредихін змінений на Гожика В.М.
Місце реєстрації змінено з Донецька на Львів
https://opendatabot.ua/c/38144018…

— ТОВ «ЗАХІДНА ГЕОЛОГО-РОЗВІДУВАЛЬНА КОМПАНІЯ»
Серпень 2016 керівник Бредихін змінений на Гожика М.Ф.

А є ще одна компанія Захарченка, яку не зазначили в кримінальному провадженні — ТОВ «ГІРНИЧО-ГЕОЛОГІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО «БРІКОМ»». І в ній теж в серпні 2016 керівник Бредихін змінений на Гожика М.Ф., а потім її власником стає “Авеллана Голд”.

Це був розпродаж компаній Захарченка? А “Авеллана Голд”, мабуть, на “Прозорро” оголошення побачила та прихопила собі кілька штук? Як вони все це переоформлювали, якщо Бредихін чи то в Донецьку, чи то в РФ весь час був?

Тілько от завдяки цій оборудці майно ТОВ “Закарпатполіметали”, яке злочинним шляхом опинилось в “Карпатській рудній компанії”, було переоформлене на кіпрський офшор.

Це помітили і в ГПУ та швиденько побігли в суд та наклали арешт на все майно компаній, які фігурують в кримінальному провадженні, включаючи і копроративні права “Авеллана Голд” та заборону ними користуватись. https://opendatabot.ua/…/62877220-5d3efd8192aa6015d16189f74…

Цитата із ухвали суду

«Органом досудового розслідування встановлено, що засновником ТОВ «Карпатська рудна компанія» було Приватне акціонерне товариство «Гірничо-металургійний комплекс» із розміром внеску до статутного фонду 13 550 000 грн, однак при правонаступництві кінцевим бенефіцеарним власником засновника юридичної компанії стала компанія «АВЕЛЛАНА ГОЛД ЛТД» СЕВЕДЖ БРАЯН ЧАРЛЕС.»

А потім ще й отримали доступ до рахунків “Карпатської рудної компанії”, щоб прослідкувати рух коштів, контрагентів, ІР-адреси, які використовувались для здійснення переоформлення майна на “Авеллану Голд” https://youcontrol.com.ua/catalog/court-document/65925666/

Ось так кіпрський офшор “Авеллана Голд”, записаний на “американця”, який в Україні не був, але входить до директорів “Амур мінералс”, що веде видобуток золота на Далекому Сході РФ, отримав у власність “Карпатську рудну компанію”, на яку Захарченко виводив майно та ліцензію “Закарпатполіметали”, щоб захопити золоторудне родовище біля с.Мужієво. І чомусь керівником представництва офшору став Микола Гожик, який разом із сином в якості директорів та заступників брали участь в оборудках Захарченка з пограбування ТОВ “Закарпатполіметали”. Вся ця інформація міститься в матеріалах кримінального провадження ГПУ. Але чомусь одних виконавців, які давно втекли разом із Захарченко, прокуратура бачить та навіть в розшук подає, а тандем Гожиків, які спокійно продовжують справу Захарченка по заволодінню золоторудним родовищем, не помічає. Хтось в ГПУ раптом почав зливати справу чи то стандартна схема “розслідувати, а потім продати подорожче”?

Натомість керівник Держгеонадр та нещодавно звільнений очільник Закарпатської ОДА без тіні сорому піарять “американського” інвестора, який прийшов “із величезними інвестиціями” та врятує Мужіївське родовище. А “інвестор” тим часом повз НБУ виймає золото із відвалів, які до речі, судом повернуті ТОВ “Закарпатполіметали”, та продовжує годувати публіку розповідями про шалені інвестиції, які от-от зайдуть в Україну.

А вишенька на тортику – виписка із реєстру Кіпру. “Американський інвестор” у вигляді кіпрського офшору має уставний фонд аж цілих 2000 акцій по 1 доллару!!!! Просто величезні інвестиції, яких Україна ніколи не бачила — 2 тисячі долларів!

От “американський інвестор” молодець який! Вчіться, як робити бізнес! Береш офшор з 2 тис долларів, кілька Гожиків, паспорт якогось Брайяна, і переоформлюєш на цей офшор компанію із 13, 5 млн грн уставного фонду та ліцензією на видобуток золота. Все просто! Звісно, якщо ти Віталій Захарченко, а путін призначив тебе “експертом” із захисту російських інвестицій за кордоном!

ПС: акцій “Авеллани Голд”на 20 долларів записано на Андрія Смоліна. Він же якийсь директор офісу в Україні чи щось таке. Це їх відносно новий посіпака, який займається юридичним супроводом схематозу. Буду вдячний журналістам-розслідувачам за інформацію про цього товариша. Риба не велика, але чомусь є впевненість, що він вже десь фігурував у забезпеченні оборудок регіоналів, але враховуючи не великий масштаб особистості, інфо про нього у розслідуваннях не публікувалась.

Володимир Зеленський Офіс Президента України Iuliia Mendel Кабінет Міністрів України Volodymyr Groysman​ Офіс реформ Кабінету Міністрів України Генеральна прокуратура Україниа НАБУ U.S. Embassy Kyiv Ukraine British Embassy Kyiv Главком Українські новини Дмитрий ГордонДмитрий Гордон РБК-Украина Finance.ua Kyiv Post УНН — Українські Національні Новини УНІАН 1+1 ТСН ТСН Тиждень Телеканал ICTVСвобода слова на ICTV Факти ICTV 24 Канал Радіо Свобода Схеми: корупція в деталях — RFERL Денис Бигус (Denys Bihus) BIHUS.info 5 канал Телеканал «Прямий» Телеканал ATR BBC News UkrainianEuropean Business Association Рух Бізнесу України Українська правда Цензор.НЕТЛевый Берег — LB.UA Буквы Дзеркало тижня — Зеркало НеделиСтрана.UA — Новости Украины Закарпатський Легіон Закарпаття ТаймЗакарпаття онлайн Наше Закарпаття Закарпаття Берегове / Beregszász / Берегово

Поширюй.

Вподобай Карп Дмитрий

Организовал референдум “ДНР”: на Донетчине в Раду проходит “царь” Дружковки

В округе №49 Донецкой области на выборах побеждает кандидат от “Оппозиционной платформы — За жизнь” Валерий Гнатенко, которого СБУ подозревает в организации сепаратистского референдума 11 мая 2014 года.

Данные представлены и на сайте Центральной избирательной комиссии (чтобы посмотреть график, проскролльте страницу до конца).

Также о результатах сообщает пресс-служба политсилы со ссылкой на параллельный подсчет голосов.

“Мы получили предварительные результаты параллельного подсчета голосов, согласно которому наша команда опережает Бориса Колесникова на 3 тыс. 200 голосов избирателей. Однако такой результат выборов в 49 округе находится под угрозой в связи с попытками его сфальсифицировать”, — говорится на сайте “Оппозиционной платформы — За жизнь”.

По словам Гнатенко, в Покровском районе участковые комиссии системно отказываются выезжать в ОИК, несмотря на то, что протоколы с результатами голосования уже составлены.

Отметим, что в 2015 году Служба безопасности Украины открыла четыре уголовных производства против мэра Дружковки Донецкой области Валерия Гнатенко, а также двоих депутатов Краматорского городского совета по подозрению в организации сепаратистского референдума 11 мая 2014 года.

По данным “Антикора”, Гнатенко называют “царем” Дружковки, “борцом с бандеровским беспределом”, организовавшим весной 2014-го подъем флага РФ. За время мэрства его материальное положение неуклонно росло.

“В первую “ходку” на должность городского головы Гнатенко построил особняк на территории, “отжатой” у больницы, во вторую — начал новое строительство, которое окончил во время войны. Устроился в парке Молодой на 70 сотках, где подконтрольный мэру горсовет выделил маме Валерия Гнатенко несколько смежных участков. Официально — для выпаса скота. Фактически — для постройки дворца. Третий коттедж мэр построил на берегу Северского донца, в курортном поселке Щурово”, — говорится в сообщении.

Организовал референдум "ДНР": на Донетчине в Раду проходит "царь" Дружковки

obozrevatel.com

1 2 3 29